Волович В.І., Найдьонова В.В., Головченко Г.Т. и др. Соціологія - файл n1.doc

Волович В.І., Найдьонова В.В., Головченко Г.Т. и др. Соціологія
скачать (5432.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc5433kb.02.11.2012 14:52скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41

Передмова

ЩО І ЯК ВИВ ЧА Є СОЦІОЛОГІЯ

Форф.Јус керисий З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ

СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬСТВА: СОЦІАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ -СКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ УТВОРЕННЯ

Висновки СОЦІОЛОГІЯ: В ПОШУКУ І РОЗВИТКУ

СОЦІОЛОГІЯ

5-те видання, перероблене і доповнене

Харків 2006

ББК60.5 С69

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(лист№ 14/18.2 1352від 30.07.2003)

Авторський колектив:

ВОЛОВИЧ В. І. — доктор філософських наук, професор; ГОЛОВЧЕНКО Г. Т. — доктор філософії, професор; ГОРЛАЧ М. І. — доктор історичних наук, професор; ЖИЛЕНКОВА І. М. — кандидат історичних наук, доцент; КРЕМЕНЬ В. Г. — академік, доктор філософських наук, професор,

керівник авторського колективу; НАЙДЬОНОВА В. В. — доктор філософії, доцент; СОКОЛОВ М. О. — кандидат економічних наук, професор; ТРЕБІН М. П. — доктор філософських наук, професор

Рецензенти:

доктор філософських наук, професор Будко В. В.

(Українська інженерно-педагогічна академія);

доктор філософських наук, професор Лозовий В. О.

(Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого)

Інститут сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум»

© В. І. Волович, Г. Т. Головченко, М. І. Горлач,
В. Г. Кремень та ін., 2005
І8ВК 966-312-423-7 © Видавничий будинок «Фактор», 2006

ЗМІСТ

Передмова 9

ЩО 1 ЯК ВИВЧАЄ СОЦІОЛОГІЯ 13

  1. Соціологія — наука про суспільство 14

  2. Предмет та об'єкт соціології 23

Література 36

'Ра^сл пср-исий З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ

ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ 38

  1. Джерела соціологічних знань - 38

  2. Розвиток соціальних знань у Стародавньому Світі 44

  3. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та в епоху Відродження .. 55

  4. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст 67

  5. Соціально-правові вчення в XVIII ст 78

Література 93

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ В XIX-XX СТ.

(Класичний період) 94

  1. Класична соціологічна спадщина 94

  2. Розвиток соціології в XIX ст 106

  3. Розвиток соціології в XX ст 127

Література 146

СУЧАСНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ 147

  1. Соціологічні концепції першої половини XX ст 147

  2. Соціологічні концепції другої половини XX ст 158

Література 170

ФОРМУВАННЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 171

  1. Джерела соціально-політичних учень в Україні 171

  2. Основні напрямки і тенденції розвитку суспільно-політичної думки 184

  3. Соціально-політична думка в Україні: національно-культурне

відродження та державність 196

Література 218

СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬСТВА: СОЦІАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО (Соціологічний аналіз) 220

  1. Людина — соціальне явище 220

  2. Основні віхи становлення суспільства 226

  3. Основні компоненти суспільства як соціальної системи.

Категорії соціальності суспільства 236

4. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції 248

Література 258

БАЗОВІ КОМПОНЕНТИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТТЯ 259

  1. Соціальні спільності, соціальні інститути 259

  2. Соціальна дія 270

  3. Соціальний зв'язок 284

Література 290

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА, СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ СУСПІЛЬСТВА 291

  1. Основні компоненти соціальної структури суспільства 291

  2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність 307

  3. Соціально-поселенська структура 320

Література 330

СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИ 331

  1. Основні проблеми соціології особи 331

  2. Теорія і практика соціалізації особи 343

  3. Соціологія молоді 353

Література 369

ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ 370

  1. Предмет етносоціології. Проблеми національних відносин 370

  2. Національні процеси і відносини. Основні напрямки соціології націй 381

Література 397

СОЦІОЛОГІЯ СПОСОБУ ЖИТТЯ, СОЦІОЛОГІЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ,
СОЦІОЛОГІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ 398

  1. Соціологія способу життя 398

  2. Суть, структура, характер вільного часу 405

  3. Масова комунікація. Соціологія засобів масової інформації 417

Література 432

СОЦІОЛОГІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ 433

  1. Світ повсякденності: поняття, суть : 433

  2. Морально-гуманістичний зміст життя людини 443

  3. Моральний аспект орієнтації на життя 455

Література 462

6

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА 463

  1. Становлення соціології права 463

  2. Соціальна обумовленість і соціальна дія права 472

Література 481

СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ 482

  1. Екологічна політика: джерела, суть 482

  2. Екологічна криза цивілізації: відображення суперечностей

суспільства і природи 490

3. Створення екологічно сприятливих технологій 500

Література 514

СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ -СКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ УТВОРЕННЯ

СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ 516

  1. Економіка — соціальне утворення в суспільстві 516

  2. Мета економічної політики 521

  3. Функції держави в ринковій системі 526

  4. Праця — основа суспільного виробництва 541

Література 557

СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ 558

  1. Політика — один із видів соціальних відносин 559

  2. Суспільство і політика 565

  3. Політична система суспільства 580

Література 593

СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ 594

  1. Природа, функції і структура культури 594

  2. Суть і зміст культури суспільства 604

Література 623

СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ 624

  1. Предмет та метод соціології освіти 624

  2. Зміст та роль освіти в житті суспільства 635

Література 656

НАУКА - СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 657

  1. Наука — об'єкт соціологічного дослідження 657

  2. Соціальні функції науки 670

Література 683

7

СОЦІОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ 684

  1. Соціальна поведінка особи та фактори її формування 684

  2. Взаємодія між суспільством, особою та вихованням 693

  3. Соціальне середовище і проблеми виховання 702

Література 717

СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ : 718

  1. Суть релігії 718

  2. Типи релігій 722

  3. Релігійний комплекс і структура 725

  4. Тенденції розвитку релігії в суспільстві 733

Література 741

СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї. ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ 742

  1. Соціальний інститут сім'ї та шлюбу 742

  2. Сімейні відносини і демографічні процеси 754

Література 764

Висновки 765
ПЕРЕДМОВА

Наука про суспіїьство — соціологія самостійна галузь знань в Україні склалася набагато пізніше, аніж в західних країнах. В сучасних умо­вах, в процесі національного відродження України, становлення су­веренної демократичної держави та утвердження громадянського сус­пільства, демократизації суспільного життя, колись незатребована наука соціологія розвивається, до неї зростає інтерес. Дедалі більше людей усвідомлює, що без ліквідації соціологічної неграмотності, що відбивається на такій сумній реальності, як відсутність в Україні традицій, навичок та практики застосування демократичних прин­ципів життя, неможливо створити правову державу.

Початки, джерела науки про суспільство йдуть від епохи Прота-гора та софістів, коли усвідомлена потреба розмежування між двома елементами людського буття: природного середовища і середовища суспільного. Саме тоді формується фундаментальна соціологічна проблема тотожності та відмінності законів природи, законів сус­пільного життя. В античну та середньовічну епохи ще відсутнє чітке уявлення про соціологію як науку про суспільство, але уже досить детально формуються концепції та доктрини політичної й правової теорії, економіки, етики та інших галузей знань про суспільство. Стародавні цивілізації Китаю, Індії, Єгипту, Греції та Риму залиши­ли численні письмові пам'ятки досить розвинених філософських концепцій, де розуміння світу не обмежувалося лише природним середовищем, а й поширювалося на сферу соціальних відносин лю­дей. Багате змістом етико-політичне вчення мудрого Конфуція, ста­роіндійські Веди та Упаншади, теорія ідеальної держави Платона, соціальні та політичні погляди Арістотеля, Епікура, Лукреція Кара та ін. впливають на розвиток соціальних знань. Політичні спостере­ження за подіями в суспільстві, поведінкою людини в житті згодом філософськи узагальнюють історичні, економічні, політичні, правові та інші знання про повсякденне життя людей в різних країнах. А починаючи з епохи Відродження, знання про суспільство поступо­во вивільняються від релігійно-теологічної оболонки і набира­ють світської форми. Пізніше соціологія обґрунтовує теорію гро­мадянського суспільства та правової держави.

9

В сучасних умовах набувають значення соціологічні та політичні поняття національного відродження. І це природно. По-перше, влас­не XX століття, що завершилось, не має рівних у всесвітній історії за масштабами та ґрунтовністю перетворень, що здійснювалися людь­ми. Зміни, що тривають і в XXI столітті в суспільному житті, так або інакше торкаються найрізноманітніших сфер існування людини і людства — взаємодії людини і природи, навколишнього середовища, вза­ємодії між державою і людиною, взаємодії держав, кожна з яких шукає свої шляхи в майбутнє і разом з тим не може не рахуватися з інтереса­ми інших народів і держав. Процес становлення суверенної України, демократичного суспільства йде в системі міжнародних відносин, триває боротьба суспільних верств, соціальних спільностей людей за досягнення мети, і суперечливості різноманітних соціальних сил, у взаємовідносинах яких, нехай не завжди послідовно і зримо, нехай з відступами і стримуючими рухами, починає утверджуватися усві­домлення, що у людства в сучасних умовах — спільна доля і що загаль­нолюдські цінності та ідеали мають вийти наперед, стати провідни­ми, що Україна має йти у руслі бурхливих темпів науково-технічного і суспільного прогресу. По-друге, соціокультурне становлення українсь­кого народу, формування всіх національних атрибутів визначається ефективністю новостворюваних державних та суспільно-політич­них інститутів, легітимністю здійснюваної ними політики. Разом з тим до активної суспільної та громадсько-політичної діяльності за­лучаються дедалі ширші верстви та соціальні спільності населення. Інтенсивна соціалізація та політизація особи стала реальністю по­всякденного буття. Адже у перетворень є й інший бік — сама можли­вість їх здійснення прямо залежить від того, наскільки кожний зможе включатися в спільну справу революційних перетворень, економіч­них і соціальних реформ, створення нової економічної бази, нового демократичного устрою суспільства, держави, визначити місце в творчості, спрямованій на створення демократичної, суверенної дер­жави.

Сучасна соціологія одне з найважливіших досягнень людського розуму, теоретичне відображення соціальних відносин, суспільної діяль­ності, без якої неможливе існування суспільства. Соціологія — науко­вий орієнтир, що набуває особливого значення в умовах демократи­зації суспільства. Саме в сучасних умовах доля кожного залежить від рівня функціонування політичних владних структур, соціальних ін­ститутів, державних і суспільних механізмів, дієвості та обґрунтова­ності політичних рішень. Політичні та соціологічні знання визнача­ють можливості конструктивних сил, зосереджуються на подоланні гострої, глибокої кризи всієї соціальної, політичної та економічної

ю

системи. Звичайно, багато вчених, суспільствознавців України, по­чинаючи ще з 80-х років XX ст., відчули необхідність вивчення соці­альних, політичних та економічних процесів, що визначають пере­творення, зміни суспільства, становлення справді демократичних відносин, процесів і явищ, що свідчать про національне пробуджен­ня народу.

Прорив у суспільній, громадській, політичній свідомості на ко­ристь соціології стався ще на початку 90-х років XX ст. Соціологія прийшла у вищу школу однією із самостійних галузей знань, швидко завоювала авторитет і викликала не тільки інтерес, але й зацікавле­ність молоді. Саме поняття, термін соціологія (лат. зосіеіаз — суспіль­ство, грецьк. Іо§оз — слово, вчення) введено в обіг французьким вче-ним-філософом Огюстом Контом, який уже в 30-х роках XIX ст. ототожнював соціологію із суспільствознавством, вважав, що соціо­логія має ґрунтуватися на позитивних фактах, а не на пустих мірку­ваннях, будуватися за прикладом природничих наук. Пізніше французький соціолог Еміль Дюркгейм вужче трактує предмет со­ціології, поєднуючи її з вивченням соціальних явищ і соціальних відносин, і ставить її в ряд з іншими суспільними науками: філософі­єю, історією, психологією, політичною соціологією та ін. Із середи­ни XIX ст. почався бурхливий розвиток соціології, що відзначається глибоким дослідженням розуміючої соціології та теорії соціальної дії, соціальної психології, визначенням історичного генезису, суті та пер­спективи демократії, появою різноманітних течій: соціального дарві­нізму, органіцизму, альтернативної соціології, антропології соціальної (етнології), аксіології, різноманітних соціальних, соціологічних шкіл та ін. Соціологія стає дедалі більш ключовою наукою, пояснює за­кономірності розвитку суспільства, соціальних процесів. Суспіль­ство як всеохоплююча спільність людей могло б розглядатися як своєрідна суперсистема, що складається з комплексу взаємопов'яза­них, взаємопереплетених, але все-таки самостійних систем: вироб­ничої або економіко-господарської, соціальної, духовної та політичної.

На початку 90-х років XX ст. виникає проблема визначення пред­мета соціології, її методу та функцій. Створюється можливість збага­тити уявлення про соціологію як науку про суспільство, суспільні відносини та соціальні процеси, самостійно зіставити різні погляди, міркування і підходи до соціальних та політичних явищ у суспільстві, виявити до них своє власне ставлення. Проблеми, що виникли, вимагають поглибленого дослідження, обґрунтування. Ще залиша­ється чимало суперечливих питань у розвитку та формуванні суспільства, суспільних відносин в умовах кардинальних змін, де­мократизації всіх сфер життєдіяльності суспільства, становлення дер-

11




жавності. Виникає дуже гостра потреба створення підручника, нав­чальних посібників, які допомагали б теоретично обґрунтовувати процеси, явища, що відбуваються в суспільному житті. І хоча соціо­логія відносно молода наука, але за короткий період визнана на За­ході і починає пробивати шлях на Сході. Справді, жодна соціальна наука не може зрівнятися з нею в оперативності дослідження різно­манітних сфер життя людей, розвитку та формування суспільних відносин, демократизації суспільного життя тощо, які вимагають все­бічного і глибокого вивчення. Політична освіта допоможе кожному громадянину «перевести» ідеї та дії політиків з «державної мови» на людську. Важливу роль тут покликана відіграти соціологія.

У вищих навчальних закладах України йде процес становлення соціо­логії як науки і навчального предмета. Важливо, щоб соціологія зайня­ла гідне місце в суспільствознавстві в Україні. У підручнику, як і в усякому іншому навчальному посібнику, зрозуміло висвітлюється певна сума знань, що має засвоїти кожний, хто вивчає соціологію. Але не менш, а можливо, суттєвішим є те, що вивчення соціологи це школа, що дозволяє виховувати культуру розумного, вдумливого мис­лення уміння вільно оперувати поняттями соціального життя. Ви­вчення курсу соціології допоможе студентству, молоді набути глибо­ких знань про соціально-політичні процеси, оволодіти діалектикою соціологічного аналізу соціально-політичних, економічних, суспіль­них відносин та ін.

Авторський колектив вдячний усім, хто висловить зауваження та побажання вдосконалення курсу соціології.

■•••2СФ*«

1. Соціологія — наука про суспільство

Кожна з галузей науки має предмет, що розкривається змістом, системою теорій, законів, категорій, принципів тощо і виконує особливі функції на практиці, досліджує певну сферу суспільних від­носин, їх окремі види, ті чи інші явища, процеси, взагалі суспіль­ство. Існує певна взаємозалежність між предметом, змістом та функціями науки. Якщо абстрагуватись від інших наук і від широ­кого розуміння потреб науки, практики, то не можна з'ясувати функ­ції окремих галузей науки. Саме потреби практики висовують на кожному етапі життя суспільства нові вимоги до гуманітарних знань і окремих його галузей. Але сучасне суспільство — не довільне поєд­нання різних механізмів управління, владних інститутів та структур, соціальних сфер політики, економіки, а цілісний соціальний орга­нізм, що функціонує і постійно розвивається, йде вперед, прогресує. І якщо окремі науки, зокрема економічні, політичні, юридичні, ви­вчають внутрішні явища, події, то виникає потреба саме в галузі знань, яка вивчає суспільство в усіх його аспектах. Такою наукою є соціологія — наука про суспільство, закономірності його розвитку, закономірності процесів і явищ тощо.

Що ж і як вивчає соціологія? Соціологія —
Поняття соціології. ....

,-, наука про суспільство, окремі соціальні інсти-

соціальних знань тути (держава, право, мораль та ін.), процеси

і суспільні соціальні спільності людей. Ще в се­редині XIX ст. вперше поняття соціологія введено в науку французь­ким ученим Огюстом Контом — основоположником позитивізму. Тоді позитивізм — провідний напрям в суспільствознавстві, про­грамні методологічні та світоглядні установки якого сформульовані Анрі Сен-Сімоном, а основа концепції розроблена в працях Огюста Конта, Джона Мілля, Герберта Спенсера, Карла Маркса, Макса Ве­бера, Еміля Дюркгейма та ін.

Позитивізм склався на противагу спекулятивному, зокрема со­ціально-філософському, теоретизуванню. Головне прагнення пози­тивізму — відмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення позитивної соціальної теорії, що мала стати такою ж доказовою і загальнозначущою, як і природні, наукові теорії. Спекулятивній мета-

14

фізиці і заснованій на ній філософії історії, позитивізм прагнув про­тиставити метод спостереження, порівняння, історичні і в певному, хоча і меншому, ступені математичні методи. Ось чому спочатку со­ціологія означала суспільствознавство, але згодом предмет соціоло­гії безперервно змінюється та уточнюється, супроводжуючись по­ступовим відокремленням соціології від філософії. Справа в тому, що до середини XIX ст. потреби соціального розвитку і внутрішня логіка еволюції науки про суспільство вимагали нових підходів до формування типу соціальних явищ. І у відповідь на потреби форму­вання громадянського суспільства виникає соціологія. Адже йшов процес становлення суспільства, що стверджує торжество прав та свободи людини, духовну, економічну незалежність, суверенність і автономність громадянина замість звичного, нормативного порядку феодально-абсолютистського суспільства з його найжорстокішою то­тальною регламентацією суспільно-політичного, економічного і ду­ховного життя людей.

Розширення меж свободи і прав людини, суттєве збільшення мож­ливостей вибору пробуджували інтерес людини до знань, основ життя соціальної спільності людей, соціальних процесів та явищ з метою раціонального, ефективного використання набутих прав та свобод. Але і вільна конкуренція в економіці, духовній сфері поставила в пряму залежність результативність діяльності підприємців від вико­ристання знань про конкретні соціальні механізми, настрої та споді­вання людей тощо. І галуззю знання, що допомагає глибше і кон­кретніше пізнати суспільство, основу соціальної взаємодії людей з метою раціонального використання свободи, самоорганізації, стала соціологія. Адже соціологія вивчає суспільство, соціальні відносини, соціальні спільності, їх діяльність, а філософія, хоча і вивчає особу і соціальні спільності як об'єкти та суб'єкти діяльності, але робить це на високому рівні узагальнення — на рівні розкриття їх суті, а не розгортання суті в дійсності, реальності, виявленні життя в усьому його суперечливому існуванні, як це робить соціологія.

Отже, соціологія не обмежується з'ясуванням суспільства як ціліс­ного утворення, а розкриває механізми його функціонування, розвитку. Система соціальних механізмів, що сприяють руху, розвитку сус­пільства, його прогресу, розкривається в соціології як цілісність сус­пільства. Саме тому суспільство як цілісний організм, соціальні меха­нізми його функціонування та розвитку і стають предметом соціології. Поступово, в міру накопичення соціальних знань, зростає кількість теоретичних соціологічних концепцій, кожна з яких обгрунтувала певний аспект соціальних відносин, дала інтеграцію соціального, що виступає основною категорією соціології. Використовуючи різ-

15

номанітні методи наукового пізнання, соціологія осмислює суспіль­ство, суспільне життя не як гранично загальну абстрактність, а як реальність. Соціологія розкриває суть суспільства через діяльність людини, через потреби і інтереси, ціннісні орієнтації, діяльність лю­дей, їх зв'язки, показуючи, що суспільство — цілісна система соці­альної взаємодії, зіткнення різних інтересів, орієнтацій, видів ак­тивності людей, тобто намагаючись з достатньою повнотою розібрати і відобразити в положеннях, теоріях багатоманітність і внутрішню неоднорідність суспільства. Соціологія аналізує соціальні спільності з позицій їх місця в системі соціальних зв'язків, розглядає складну систему цих зв'язків: особи і спільності, спільностей між собою, спіль­ності і суспільства, суспільства і природи та ін. Показує і соціальну взаємодію — процес взаємного впливу спільної діяльності, тому що суспільство — це і є соціальна взаємодія, а складові взаємодії соці­ального, особливого і поодинокого — це, по суті, соціальні механіз­ми. Соціологія, як певний тип знань про суспільство, виходячи з надр соціальної філософії, запозичує філософську культуру, визнаючи особ­ливе значення теоретичного узагальнення цілісного концептуального осмислення соціальних явищ. Разом з тим соціологія прагне до подо­лання тієї обмеженості, що виявляє філософія при аналізі реальних соціальних проблем.

Аналіз зарубіжних джерел показує, що найчастіше соціологія визначається як наука про соціальні спільності, соціальні групи, їх поведінку, відносини між ними і в середині них. Одні американські соціологи визначають соціологію як науку про суспільство, соціаль­ні цілісності, соціальні спільності і їх соціальну поведінку. Інші вва­жають, що соціологія вивчає не ізольованих індивідів, а людей в спільностях або в соціальних умовах. Мета такого вивчення — зрозу­міти і з'ясувати причини соціальної поведінки або взаємодії соціаль­них спільностей і груп, а також їх результати. На думку бельгійського соціолога Міхо де Костра, соціологія вивчає відносини між людьми, що складаються в процесі їх діяльності. Соціологія і ставить мету: допомогти людям розібратися самим у складних проблемах життя. Адже соціологія — це розуміння суспільства. Люди, що творять сус­пільство, в якому живуть, безперечно, мають можливість змінити його, перетворити, але, насамперед, повинні пізнати. І саме тут на допомогу приходить наука соціологія.

Сучасна соціологія це багатоманітність течій та наукових шкіл, що по-різному пояснюють її предмет та роль, по-різному відповідають на питання: що таке соціологія. Існують різні визначення соціології як науки про суспільство. «Короткий словник із соціології» дає визна­чення соціології як науки про закони становлення, функціонування, роз-

16

витку суспільства, соціальних відносин та соціальних спільностей. «Со­ціологічний словник» визначає соціологію як науку про закони роз­витку та функціонування соціальних спільностей та соціальні процеси, про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між суспільством і людьми, між спільностями і особою. В книзі «Вступ до соціології» відмічається, що соціологія — це наука, в центрі якої пере­бувають соціальні спільності, їх генезис, взаємодії і тенденції розвит­ку. Кожне з визначень має раціональне зерно. Більшість учених схи­ляється до того, що предметом соціології є суспільство або певні суспільні явища. Проте тут можна заперечити. Суспільні явища вивчаються не тільки соціологією, але й іншими науками — теорією права, політич­ною економією, історією, психологією, філософією, соціальною фі­лософією та ін. Соціологія, на противагу спеціальним наукам, ви­вчає не ті або інші соціальні явища, а їхнайзагальнішіродові властивості, що не вивчаються жодною з наук; соціологічний підхід до вивчення сус­пільства, соціологічне бачення суспільства — це, по суті, аналіз явищ, процесів у системі соціальних зв 'язків, аналіз їх взаємодії із соціаль­ністю.

Соціологічний аналіз дає можливість не лише описувати, з'ясо­вувати явища, соціальні процеси, а й розкривати їх зміст, механізм дії, формувати модель явищ та суспільства. Можливість відчути тен­денцію змін, сформувати прогнози подальшого розвитку, прогресу і дає аналіз соціальних процесів в їх динаміці. Соціологічні уявлення, підкреслює соціолог Райт Міллс, можуть дати розуміння складних відносин людини і суспільства. Політична економія вивчає тільки господарську діяльність суспільства. Правові галузі знань досліджу­ють лише право. Теорія мистецтва — лише мистецтво. Жодна з наук не вивчає ті загальні властивості, що мають господарські, правові, художні і релігійні явища тощо. А через те, що вони є окремими видами діяльності суспільства, то в усіх мають бути спільні родові риси і в житті мають проявлятися спільні для всіх соціальних явищ закономірності. Ось ті найзагальніші властивості і закономірності, притаманні всім соціальним явищам і які не вивчаються жодною із суспільних наук, і є найближчим об'єктом соціології. Отже, соціо­логія є наукою про родові властивості і основні закономірності сус­пільних явищ. Американський соціолог Франклін Генрі Гіддінгс підкреслює, що соціологія наука, що вивчає взаємозв'язки малих і великих соціальних спільностей людей, соціальних процесів через сферу повсякденного життя людини. Соціологія не просто вибирає емпі­ричний досвід, тобто чуттєве сприйняття, єдиним засобом вірогід­ного, певного пізнання суспільних змін, а й теоретично узагальнює його.

17

2 "Соціологія"

З появою соціології відкрились і нові можливості проникнення у внутрішній світ особи, розуміння її можливостей і життєвої мети, інтересів та потреб. Соціологія вивчає не людину взагалі, а її конкрет­ний світ соціальне середовище, спільності, в які людина включена, спосіб її життя, соціальні зв язки, соціальні дії. Не поменшуючи зна­чення численних галузей суспільствознавства, все ж соціологія уні­кальна здатністю бачити світ як цілісну систему. Система ж розгля­дається соціологією не лише як функціональна, що розвивається, але й як система, що переживає глибоку кризу. Соціологічні до­слідження і прагнуть вивчити, розкрити причини кризи суспіль­ства, знайти шляхи виходу з кризи тощо. Основні проблеми сучас­ної соціології — виживання людства і оновлення цивілізації, підняття її на вищий ступінь розвитку. Вирішення проблем соціологія шукає не лише на глобальному рівні, а й на рівні соціальних спільностей, конкретних соціальних інститутів і об'єднань, соціальної поведінки окремої особи. Соціологія — наука багаторівнева, що становить єд­ність абстрактних та конкретних форм, визначення широкомас­штабних і окремих теоретичних підходів, теоретичного та емпірич­ного (досвідного) знання.

Що ж становлять великі та малі рівні (макро- і мікрорівні) соціо­логії? Всебічно широкий соціологічний рівень означає орієнтацію на аналіз соціальних структур, соціальних спільностей, великих соціаль­них груп, верств, систем і процесів, що відбуваються в їх середині. Со­ціальна спільність, що виступає об'єктом широкого соціологічного аналізу, — це цивілізація і найбільші її утворення. Широкий соціо­логічний підхід не вимагає детального розгляду конкретних проблем та ситуацій, а спрямований на їх комплексне охоплення. Широкий всебічний соціологічний підхід до явищ пов'язаний з суспільними світовими системами і їх взаємодією, з різними типами культур, з соціальними інститутами та суспільними структурами, з глобаль­ними процесами. Широкий всебічний соціологічний підхід до полі­тичних явищ визначає, що суспільство є цілісним соціальним орга­нізмом. На відміну від широкого всебічного соціологічного підходу (макрорівня) мала або галузева соціологія (мікросоціологія) аналі­зує соціальні процеси в окремих сферах суспільного життя та соці­альних спільностях. Галузева соціологія звернена до соціальної пове­дінки, міжособистого спілкування, мотивації дій, стимулів групових, спільнісних вчинків тощо. Галузева соціологія вивчає саме окремі частини, елементи, галузі суспільства у взаємодії з цілісністю, тоб­то з усім суспільством. Соціологія — наука про становлення, розви­ток та функціонування соціальних спільностей, про соціальні про­цеси і соціальні відносини між спільностями, між соціальними

спільностями і особою, механізми взаємодії та взаємозв'язку людей у суспільстві, наука про суспільство, суспільні відносини та соціальні процеси.

Система — сукупність елементів, що утво-

Сощолопя — рюють цілісність, наявність певної структу-

система знань ри — стійких зв язків між елементами — од­на з найважливіших властивостей системи. Якщо ж наука — система знань, то її елементи, насамперед, різні теорії, а структура — зв'язок між ними. Визначити соціологію як систему знань — означає виді­лити конкретне уявлення про об'єкт, що вивчається у вигляді орга­нічно пов'язаних між собою теорій: теорії особи, теорії малих груп, верств (сім'ї, трудових колективів тощо), теорії суспільства як соці­альної системи і теорії світової співдружності. Послідовність теорій відображає об'єктивні зв'язки і відносини між соціальними спіль­ностями як об'єктами та суб'єктами соціальної діяльності. Адже будь-яка мала група, соціальна спільність, прошарок населення має свою специфіку, власні категорії, інтегративні, тобто об'єднувальні влас­тивості, але її можна зрозуміти, абстрагуючись від осіб, з яких вона складаєються. Разом з тим діє і зворотний рух: уявлення про особу при аналізі малих соціальних спільностей, соціальних груп стає ба­гатшим і конкретнішим тому, що у особи тут створюються нові зв'яз­ки та відносини.

Основними напрямками процесу переходу від однієї теорії до іншої в соціології особи є, по-перше, послідовне розкриття різних властивостей (потреб, інтересів, цінностей, соціальних установок то­що) особи, що завершуються системним визначенням особи як об'єк­та та суб'єкта; по-друге, здійснення переходу від аналізу особи до розкриття її діяльності, способу життя, умов, засобів і результатів; по-третє, аналіз міжособових відносин, що складаються в процесі діяльності, поведінки та спілкування, глибокого пізнання особи, з'ясування соціальних норм і відхилень в діяльності особи, її пове­дінці у відносинах, визначенні типу особи.

В сучасній соціології долається протиставлення об'єкта суб'єкту, теорії і практики, пізнавального і ціннісного ставлення до світу. По­шук істини соціологією пов'язується з розкриттям можливостей пе­ретворення об'єктів відповідно до гуманістичних цінностей. Сучас­на соціологія розглядає особу, різні соціальні спільності та соціальні системи не тільки як об'єкти, але йяк суб'єкти діяльності. Саме тут у системі соціологічних знань важливе місце займає осьова проблема­тика, інтереси, цінності, соціальні установки, все те, що визначає мо­тивацію поведінки і діяльності людей. Процедура аналізу діяльності особи, спільності людей здійснюється в науці в такій же ролі, що і


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации