Живолуп Н.М., Попова Ю.М. Опорний конспект лекцій і тести з дисципліни Фінанси підприємств - файл n1.doc

Живолуп Н.М., Попова Ю.М. Опорний конспект лекцій і тести з дисципліни Фінанси підприємств
скачать (642.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc643kb.06.11.2012 10:01скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5


Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра фінансів та банківської справи
Укладачі: Живолуп Н.М., Попова Ю.М.

Опорний конспект лекцій

і тести з дисципліни

Фінанси підприємств”

ПОЛТАВА – 2006

Зміст

Типова програма навчальної дисципліни

Література

Тематичний огляд

Основи організації фінансів підприємств

Суть та функції фінансів підприємств

Склад і характеристика фінансових ресурсів підприємств

Організація фінансової роботи на підприємствах

Організація грошових розрахунків підприємств

Суть і форми здійснення грошових розрахунків

Характеристика форм безготівкових розрахунків

Вплив розрахунково-платіжної дисципліни на ефективність господарської діяльності підприємства

Грошові надходження підприємств

Характеристика і склад грошових надходжень підприємств

Доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг

Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності

Формування і розподіл прибутку

Види прибутку підприємства, порядок його формування

Розподіл прибутку підприємства

Суть і планування валового прибутку підприємства

Суть і методи обчислення рентабельності підприємства

Оподаткування підприємств

Сутність податкової системи України

Пряме оподаткування підприємств

Оподаткування прибутку підприємств

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Плата (податок) на землю

Плата за воду

Сплата єдиного податку

Фіксований сільськогосподарський податок

Непряме оподаткування підприємств

Податок на додану вартість

Акцизний збір

Місцеві податки і збори

Комунальний податок

Податок з реклами

Місцеві збори

Джерела і порядок погашення податкових зобов’язань платником податків

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

Суть, склад і структура обігових коштів підприємства

Джерела формування обігових коштів підприємства

Методи обгрунтування потреби підприємства в обігових коштах

Кредитування підприємств

Сутність кредитування підприємств

Банківське кредитування підприємств

Види небанківського кредитування підприємств

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Сутність основних засобів

Знос та амортизація основних засобів

Капітальні вкладення , їх види та форми здійснення

Оцінка фінансового стану підприємства

Необхідність і сутність фінансовго аналізу

Показники оцінки фінансового стану підприємства

Фінансове планування на підприємствах

Роль та значення фінансового планування на підприємстві

Зміст, завдання та методи фінансового планування

Зміст і порядок складання поточного (річного) та оперативного фінансового планів підприємства

Фінансова санація та банкрутство підприємств

Функції та завдання інституту банкрутства підприємств

Порядок оголошення підприємства банкрутом

Економічна сутність санації підприємств

Прийняття рішення про проведення фінансової санації підприємства

Тести
І. Типова програма навчальної дисципліни
Тема. Основи фінансів підприємств

Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та зміст. Функції фінансів підприємств і їх характеристика. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і характеристика. Особливості організації фінансів підприємств різних форм власності. Сутність фінансової діяльності підприємств та управління нею. Зміст, завдання й організація фінансової роботи на підприємствах.
Тема. Організація грошових розрахунків підприємств

Грошові кошти, канали їх надходження, порядок зберігання та витрачання. Економічний зміст, принципи організації та класифікації розрахунків. Поточні та інші рахунки підприємств в банках,, порядок їх відкриття та руху коштів на них. Форми безготівкових розрахунків і платіжні документи: розрахунки із застосуванням платіжних доручень; розрахунки із застосуванням платіжних-вимог доручень; розрахунки платіжними дорученнями; розрахунки із застосуванням розрахункових чеків; розрахунки за акредитивами; розрахунки із застосуванням векселів; розрахунки пластиковими картками; розрахунки заліку взаємної заборгованості; інші форми безготівкових розрахунків. Касові операції й організація контролю за дотриманням касової дисципліни. Розрахунково-платіжна дисципліна : наслідки порушення та способи зміцнення.
Тема. Грошові надходження підприємств

Характеристика та склад грошових надходжень підприємств. Доходи від операційної діяльності: визнання доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); методи формування цін на продукцію (товари, роботи, послуги); планування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Доходи від іншої операційної діяльності. Грошові надходження від інвестиційної, фінансової та іншої звичайної діяльності підприємств. Формування валового і чистого доходу.
Тема. Формування і розподіл прибутку

Формування прибутку підприємства: прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства; прибуток від реалізації продукції та його формування; методи розрахунку прибутку від реалізації продукції; сутність і методи обчислення рентабельності. Розподіл і використання прибутку.
Тема. Оподаткування підприємств

Система оподаткування підприємств: сутність, призначення і функції системи оподаткування підприємств; використання податків для регулювання діяльності підприємства. Оподаткування прибутку підприємства: становлення оподаткування прибутку підприємства в Україні; чинний порядок оподаткування прибутку. Платежі за ресурси: плата за землю; фіксований сільськогосподарський податок; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); плата (податок) за землю; плата за воду; сплата. Сплата підприємствами непрямих податків: особливості впливу непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємств; податок „мито” та особливості його сплати; сплата акцизного збору; податок на додану вартість та його вплив на діяльність підприємств. Платежі (збори) підприємств на загальнообов’язкове державне пенсійне і соціальне страхування. Оподаткування доходів фізичних осіб. Місцеві податки і збори: комунальний податок; податок з реклами; місцеві збори. Оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Джерела і порядок погашення податкових зобов’язань платником податків.
Тема. Обігові кошти та їх організація на підприємстві

Сутність обігових коштів та їх організація на підприємстві. Склад і розміщення обігових коштів. Необхідність і методи визначення потреби в обігових коштах. Метод прямого розрахунку й сфера його застосування. Поняття норм і нормативів обігових коштів, їх розрахунок. Економічний метод обчислення потреби в обігових коштах і його використання. Джерела формування обігових коштів. Власні обігові кошти. Позичені і залучені обігові кошти. Показники стану і ефективності використання обігових коштів. Оборотність обігових коштів і способи її прискорення. Вплив розміщення обігових коштів на фінансовий стан підприємства.
Тема. Кредитування підприємств

Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам. Банківське кредитування підприємств. Види банківського кредиту та їх характеристика. Умови та порядок отримання банківського кредиту. Кредитний договір. Порядок погашення банківського кредиту підприємством. Позичковий процент, фактори, що на нього впливають, джерела сплати. Небанківське кредитування підприємств. Комерційне кредитування підприємств. Лізингове кредитування підприємств. Державне кредитування підприємств. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.
Тема. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Сутність основних засобів та їх відтворення. Показники стану та ефективності використання основних засобів. Знос і амортизація основних засобів. Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень. Фінансування витрат на поліпшення основних засобів.

Тема. Оцінка фінансового стану підприємства

Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність і значення. Інформаційне забезпечення оцінки фінансовго стану підприємств. Показники оцінки фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Оцінка майнового стану підприємства. Аналіз прибутковості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
Тема. Фінансове планування на підприємствах

Фінансова стратегія підприємств. Зміст, завдання та методи фінансового планування. Зміст поточного фінансового плану та порядок його складання. Зміст і значення оперативного фінансового плану. Бюджетування в системі оперативного фінансового планування. Контролінг.
Тема. Фінансова санація та банкрутство підприємств

Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють. Економічна сутність санації підприємств. Прийняття рішень про фінансове оздоровлення підприємства. Порядок проведення фінансової санації. Планування та фінансування санації підприємства. План санації. Санаційна спроможність підприємства та її оцінка. Внутрішні фінансові джерела санації підприємств. Санація із залученням коштів власників підприємства. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника. Фінансова участь персоналу в санації підприємства. Державна фінансова підтримка санації підприємств. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств. Порядок оголошення підприємства банкрутом. Задоволення претензій кредиторів. Фінансова санація на ухвалу господарського суду. Мирова угода. Санація через реорганізацію (реструктуризацію). Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство.


ІІ. Література

Основна

  1. Фінанси підприємств: Підручник / А.М.Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д.Буряк та ін. – К.:КНЕУ, 2004. – 546с.

  2. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Філімоненков О.С. – К.:Кондор, 2005, - 400с.

  3. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. / Слав?юк Р.А. – К.:”Центр навчальної літератури”, 2004. – 460с.

  4. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Зятковський В.І. – К.: Кондор, 2003, - 364с.

Додаткова

  1. Фінансова діяльність підприємств: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., ОрловП.І., Петрова К.Я. – К.: Либідь, 2003, - 384с.

  2. Фінанси підприємств в схемах : Навчальний посібник. / Гринькова В.М., Корда В.О. – Харків: „ІНЖЕК”, 2003, - 282с.

  3. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Кірейцева Г.Г. – к.: ЦУЛ, 2002. – 268с.

  4. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992р. № 2343 – ХІІ // Голос України. – 1999. – 30 липня.

  5. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997р. №168/97-ВР // Все про бухгалтерський облік. – 2005. - №18.

  6. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000р. № 2063 – ІІІ // Все про бухгалтерський облік. – 2000. - №114.

  7. Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

  8. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 05.04.2001р. №2374-ІІІ // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу „Вісник національного банку України”. – 2001. – №5. – с.13-16.

  9. Про оподаткування прибутку підприємств зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2004р. № 1947-ІV// Все про бухгалтерський облік. – 2004. - №85.

  10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу „Вісник національного банку України”. – 2001. – №4. – с.36-60.

  11. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492.

  12. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 // Инвестиционная газета. – 2004.- №39. – с. 4-32.


ТЕМА. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
Суть та функції фінансів підприємств
У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою виступають фінанси підприємств. Тому що вони функціонують у тій самій сфері суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворювання, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів як на рівні держави, так і на рівні господарюючих суб’єктів.

Економічну природу фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створення і здійснення виробничо-господарської діяльності. До таких видів відносин належать:

● грошові відносини між підприємствами та їх засновниками;

● грошові відносини між підприємствами та ін. суб’єктами господарювання ;

● грошові відносини між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи;

● грошові відносини між підприємством і зайнятими на ньому працівниками ;

● грошові відносини в середині самих підприємств.

Обєктом фінансів підприємств виступають грошові відносини, пов’язані з отриманням доходів, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних грошових коштів.

Субєктами є підприємства і організації, установи (банківські і бюджетні), позабюджетні фонди та ін. господарюючі суб’єкти.

Таким чином, фінанси підприємств – це система економічних відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Призначення фінансів підприємств – забезпечити фінансовим ресурсами безперервність процесу виробництва господарюючих суб’єктів, розширення їх виробничих фондів (основних і обігових), спричиняти активний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання доходів і підвищення ефективності виробництва.

Фінанси підприємств свою дію в процесі відтворення проявляють через дві головні функції:

розподільчу;

контрольну.
Склад і характеристика фінансових ресурсів підприємств
Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові та грошові кошти. Їх формування здійснюється за рахунок різних джерел фінансування: власних, позичених та залучених.

Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини капіталу, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Позичені кошти – це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення (довгострокові та короткострокові кредити банків).

Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Отже, фінансові ресурси підприємств – це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, являє собою капітал підприємства.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:

● статутний капітал ( зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства);

● додатково вкладений капітал (сума перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю);

● інший додатковий капітал (сума до оцінки необоротних активів, вартість активів отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб тощо);

● резервний капітал (сума резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів);

● нерозподілений прибуток (сума прибутку, яка залишилась у підприємства та реінвестована у його діяльність);

● цільове фінансування ( сума цільових надходжень отриманих з бюджету);

● довгострокові і короткострокові кредити банків;

● кредиторська заборгованість усіх видів.

Фінансові ресурси підприємства використовуються для придбання основних засобів, нематеріальних активів, для покриття витрат на виготовлення і продаж продукції (виплата заробітної плати, сплата податків, орендної плати, страхових платежів тощо).


Організація фінансової роботи на підприємствах
Перехід до ринкової економіки обумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Фінансовий стан, платоспроможність підприємств визначається раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

Головними принципами, на основі яких базується організація фінансів є:

демократичний централізм ;

принцип плановості ;

комерційний розрахунок ;

самофінансування .

Фінансова робота являє собою систему економічних заходів щодо визначення та розподілу фінансових результатів, а також фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного та соціального розвитку підприємств, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

Основними завданнями фінансової роботи є:

● мобілізація фінансових ресурсів у розмірі, необхідному для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами;

● пошук шляхів збільшення прибутку і збільшення рентабельності виробництва;

● своєчасне виконання зобов’язань перед різними ланками фінансово-кредитної системи (перед бюджетом, централізованими позабюджетними фондами, банками);

● своєчасне виконання зобов’язань перед постачальниками по оплаті ТМЦ, перед робітниками по оплаті праці;

● контроль за збереженням і використанням обігових активів, прискоренням їх обертання;

● контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота складається з таких чинників:

■ фінансове планування та прогнозування;

■ оперативна фінансова робота;

■ аналіз і контроль за фінансовою діяльністю підприємства.

Питання для самоперевірки

  1. Дайте визначення фінансів підприємств.

  2. Охарактеризуйте основні сфери фінансових взаємовідносин, що виникають на рівні підприємства.

  3. Розкрийте сутність функцій фінансів підприємств.

  4. Дайте визначення поняття „фінансові ресурси”.

  5. Дайте характеристику джерел формування фінансових ресурсів підприємства.

  6. Визначте основи організації фінансів підприємств. Дати характеристику категоріям: саморегулювання, самоокупність і самофінансування.

  7. Охарактеризуйте організацію фінансів підприємств.

  8. Дайте визначення фінансової діяльності підприємств.

  9. Назвіть основні складові фінансової роботи підприємства.



ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ
Суть і форми здійснення грошових розрахунків
Виконання більшості господарських операцій суб’єктів підприємництва пов’язане з грошовими розрахунками. Дані про обсяги грошових розрахунків підприємства за звітний період містить Звіт про рух грошових коштів. Його зміст, форму та загальні вимоги до розкриття статей визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку „Звіт про рух грошових коштів”, яке затверджено наказом № 87 Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року. Підставою для здійснення грошових розрахунків є подання спеціальних облікових документів: рахунків, рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим обігом (оборотом). Розділяють готівковий та безготівковий грошовий обороти.

Для здійснення готівкових операцій підприємства повинні мати в наявності готівку ( в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Банки щороку, протягом першого кварталу поточного року, встановлюють максимальну суму грошових коштів (ліміт готівки), яка може постійно зберігатися в касі підприємства. Усю готівку понад встановлений ліміт підприємства зобов’язані здавати в банк.

Найчастіше готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Надходження і видавання грошей з каси оформляють спеціальними касовими документами. Це касові і товарні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери, розрахункові квитанції, проїзні документи, касова книга тощо. Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року.

Суть безготівковий розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом списання коштів із банківського рахунку платника на банківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках учасників розрахунків. Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахункових документів (платіжного доручення, платіжної вимоги – доручення, реєстру документів за акредитивом, реєстру чеків тощо) на паперових носіях або в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс „Клієнт – Банк”. Застосування системи „Клієнт – Банк” забезпечує автоматичне ведення поточного рахунку клієнта в банку і дозволяє економити час на здійснення розрахункових операцій. Можливе також проведення безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог контрагентів (клірингові розрахунки), у тому числі за бартерними угодами, якщо вони здійснюються без участі грошових коштів лише частково.

Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають поточні (розрахункові) рахунки в установах банків. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валютах, яку затверджено постановою Правління національного банку України від 18 грудня 1998 року. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній та інших валютах.

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, які відрізняються одна від одної особливостями фінансових відносин, способами платежу та організацією документообігу.
Характеристика форм безготівкових розрахунків
Більшість розрахункових операцій суб’єктів господарювання здійснюється в безготівковій формі. Застосування безготівкової форми розрахунків дає змогу знизити витрати на транспортування, облік і зберігання готівки, зменшує тривалість проведення розрахунків, підвищує рівень контролю за цільовим використанням грошових коштів.

Організацію безготівкових розрахунків підприємств регулює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року. Підприємства можуть здійснювати безготівкові розрахунки з допомогою таких розрахункових документів:

На підприємствах України нині найчастіше застосовують безготівкові грошові розрахунки з використанням платіжних доручень.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної в дорученні суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватися за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги (як попередня оплата, для завершення розрахунків за активами взаємної заборгованості підприємства), для сплати податків тощо. Перевагою розрахунків платіжними дорученнями є простота і швидкість документообігу, економічність і універсальність (можливість застосування як за товарними, так і за нетоварними платежами).

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому продукції, виконаних робіт, наданих послуг і нижньої – доручення платника обслуговуючому банкові про списання певної суми коштів зі свого рахунку та перерахування її на рахунок одержувача.

Грошові розрахунки підприємства можуть також здійснювати зі застосуванням чеків. У грошових операціях підприємств використовують два види чеків: грошові та розрахункові.

Грошовий чек - це грошовий документ установленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунку (чекодавця) банкові сплатити зазначену в чеку суму конкретній особі чи пред’явникові чека. Основне призначення грошового чека – бути інструментом отримання готівкових коштів із поточного рахунку підприємства.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця (платника) своєму банкові (банкові – емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек заповнює платник і передає його отримувачеві платежу в момент здійснення господарської операції купівлі – продажу.

Акредитив – розрахунковий документ за яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товарно – транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред’явникові акредитива певну суму коштів.

За своєю суттю акредитив є договором, що відокремлений від договору купівлі – продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Тобто акредитив – це договір, що містить зобов’язання банку – емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначено платіж) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель містить просту нічим необумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Акцептант переказного векселя, як векселедавець простого векселя, є головним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у визначений у ньому термін.

Основними перевагами вексельної форми розрахунків є зменшен­ня витрат на здійснення грошового обігу, прискорення грошового обігу, скорочення потребу готівці.

Інкасова форма розрахунків найчастіше застосовується при укладенні зовнішньоекономічних договорів (документарне інкасо з гарантією).

Інкасо — це банківська розрахункова операція, за допомо­гою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахун­кових документів гроші, перераховує їх клієнтові за відвантажені товарно-матеріальні цінності чи надані послуги і зараховує ці кошти на банківський рахунок клієнта. Розрізняють чисте інкасо (інкасо простих і переказних векселів, чеків та інших платіжних документів) і докумен­тарне інкасо (інкасо комерційних документів). За виконання інкасо банки стягують комісійну плату.
Вплив розрахунково-платіжної дисципліни на ефективність господарської діяльності підприємства
Розрахункова дисципліна передбачає дотримання суб'єктами господарювання певних правил проведення розрахунків. Вона базується на дотриманні основних принципів розрахунків.

Платіжна дисципліна передбачає забезпечення оплати під­приємством своїх фінансових зобов'язань у повному обсязі й у вста­новлені строки. Стан розрахункової дисципліни залежить від фінансового стану підприємства. Водночас порушення розрахунково-платіжної дисципліни негативно впливає на фінансовий стан під­приємства.

За порушення розрахункової дисципліни до підприємства вживають такі санкції:

Фінансові санкції визначено Законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держав­ними цільовими фондами», «Про Державну податкову службу», «Про систему оподаткування в Україні», а також законами, які регулюють нарахування і сплату суб'єктами господарювання окремих видів податків. Цими законодавчими актами передбачено застосування штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, несвоє­часне подання податкових декларацій, податкових розрахунків тощо.

До підприємств можуть також застосовувати фінансові санкції у формі штрафів за перевищення встановлених лімітів готівки (у двократному розмірі понадлімітної готівки), за неповне відображення готівки (у п'ятикратному розмірі невідображеної готівки), за не-встановлення банком ліміту готівки (п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — для установи банку).

Крім фінансових санкцій, до підприємств застосовують адмі­ністративні штрафи та інші стягнення:

Важливою частиною роботи фінансових служб підприємств при організації грошових розрахунків є контроль за своєчасністю платежів. Про обсяги грошових розрахунків підприємства звітують у Звіті про рух грошових коштів. Застосування фінансових та адміністративних санкцій сприяє зміцненню розрахунково-платіжної дисципліни. Однак суми штрафів за незначні фінансові порушення не повинні бути надмірно високими, щоб не вилучати в підприємств значну частку їх прибутку, який є основним джерелом поповнення власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.

Питання для самоперевірки

  1. У чому полягає сутність грошового обороту підприємства і з якими напрямками діяльності він пов’язаний?

  2. Розкрийте сутність безготівкових розрахунків і окреслить сферу їх застосування.

  3. Розкрийте принципи організації безготівкових розрахунків.

  4. Які види рахунків відкривають підприємствам банки?

  5. Які документи необхідно представити банку для відкриття рахунку?

  6. В яких випадках застосовуються розрахунки платіжними дорученнями? За якою схемою вони діють?

  7. В яких випадках доцільно використовувати розрахунки платіжними вимогами-дорученнями? У чому їх переваги і недоліки?

  8. Розкрийте сутність чекової форми розрахунків.

  9. У чому полягає зміст акредитивної форми розрахунків? Які види акредитивів існують?

  10. Дайте характеристику вексельної форми розрахунків.

  11. Розкрийте сутність готівкових розрахунків і окресліть сферу їх застосування.

  12. Що таке ліміт каси і які санкції передбачені законодавством за його перевищення?

  13. Дайте характеристику організації готівкового обігу.

  14. Що Ви розумієте під розрахунково-платіжною дисципліною?

  15. Які санкції застосовуються в системі грошових розрахунків?



ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ
Характеристика і склад грошових надходжень підприємств
У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкоду­вання витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами госпо­дарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою сто­роною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами мо­жна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з
будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до
внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобі­лізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зо­внішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить
від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприєм­ства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фі­нансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внут­рішніх джерел.

Доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг
Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадія круго­обігу коштів підприємства (Г — Т ... В ... Т' — Г'), яка є його важли­вим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і по­купцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності), — метод нарахування;

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію — касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бу­ти оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г). Тому бартер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху кош­тів, нема надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не від­бувається зміни форми вартості.

Однак в економіці України досить велика питома вага товарооб­мінних бартерних операцій.

Зростання бартерних операцій зумовлене кризовим станом пла­тежів. Багато підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися бартерними операціями.

Згідно з діючим господарським законодавством, бартерні опера­ції нині включаються у звітність з реалізації продукції підприємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на вели­чину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асор­тимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції пи­томої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі влас­тивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку. На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фік­совані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції за­лежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульо­вані ціни.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і при­буток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхід­ної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, ство­рюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато під­приємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тим­часово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфра­структури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку.

Відповідно грошові надходження підприємств тепер включають:

— Доходи від основної (операційної) діяльності — виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

— Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних кур­сових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кре­диторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи).

— Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інве­стицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи.

— Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необо­ротних активів; ліквідації необоротних активів; неопераційних кур­сових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.

— Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробни­цтво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створю­ють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим факто­ром регулювання процесу виробництва та споживання і безпосеред­ньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їх­ню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк­латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В = Р Ц,

де В — виручка, Р — кількість реалізованих виробів, Ц — ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випу­ску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на поча­ток планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періо­ду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р = ЗІ + Т – З2,

де Р — обсяг реалізації в плановому періоді; ЗІ — залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду, Т — випуск товарної продукції в плановому періоді, 32 — за­лишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в планово­му періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропонування.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа­лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виро­бів, додають до нього вартість залишків на початок планового пе­ріоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже­-
релом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продук­-
ції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За рин­-
кової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива
увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовироб­-
ниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчас­-
ність і повнота податкових платежів, погашення банківських кре­дитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кін­-
цевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності
підприємства.
Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності
З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фі­-
нансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвит­-
ку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінан­-
сових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання
фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансо­-
вих служб підприємств.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за рин­кової економіки — це раціональне використання вільних фінансо­вих ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвес­тування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних па­перах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими дохода­ми, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується при­дбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхід­но порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі еконо­міки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше пого­дитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечу­ється стабільність і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випу­ску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, кот­ра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними па­перами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (буді­влі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяль­ності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізин­гу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лі­зинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отри­мав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості облад­нання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінан­сового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амор­тизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець про­тягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амор­тизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу по­вертається лізингодавцеві, або знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лі­зингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься од­наковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періоди­чного збільшення лізингового відсотка.

Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

У процесі фінансово-господарської діяльності окремі підприємст­ва порушують фінансові зобов'язання, умови господарських догово­рів, за що до них застосовуються економічні санкції. Коли ці умови порушує контрагент, він зобов'язаний сплатити штрафи, пені, не­устойки та інші види санкцій, а також відшкодувати збитки, завдані підприємству. Як уже було сказано, у звітному році в підприємства може з'явитися прибуток минулих років тощо.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формування прибутку підприємств.

Питання для самоперевірки

  1. Що розуміють під рухом грошових коштів?

  2. В якому документі міститься інформація про грошові потоки підприємства?

  3. Для чого потрібно знати і аналізувати грошові потоки?

  4. Дайте визначення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

  5. Дайте характеристику грошових надходжень та поясніть їх значення для підприємств.

  6. Дайте характеристику виручки від реалізації продукції.

  7. Назвіть фактори, що впливають на абсолютну суму виручки від реалізації продукції.

  8. Які методи обліку виручки Вам відомі?

  9. Які методи використовуються при плануванні виручки?

  10. Дайте характеристику цін на продукцію і факторів, що на них впливають.

  11. Поясніть порядок визначення цін на продукцію

  12. Назвіть склад доходів від іншої операційної діяльності.

  13. Охарактеризуйте доходи підприємства від фінансової та інвестиційної діяльності.

  14. Назвіть форми та дайте характеристику капітальних і фінансових інвестицій.

  15. Охарактеризуйте довгострокові та поточні фінансові інвестиції.

  16. Дайте визначення валового і чистого доходу підприємства.



ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ
Види прибутку підприємства,

порядок його формування
Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства.

Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після ви­рахування зі суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отри­маного на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів, як:

Окрім того, формування прибутку підприємства залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників. Згідно з чинним законодавством розрізняють обліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства.

Податковий прибуток (об'єкт оподаткування) це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством (згідно зі Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який є об'єктом оподаткування за звітний період.

Обліковий прибуток це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у Звіті про фінансові результати підприємства за звітний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності в методиках їх обчислення.

Можна виділити такі види облікового прибутку підприємства

У процесі розподілу облікового прибутку розраховують прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток та нерозподілений прибуток підприємства.
Розподіл прибутку підприємства
Розподіл прибутку підприємства здійснюють у два етапи.

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо — прибуток від надзвичайних подій.

Якщо в результаті настання надзвичайних подій у діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») записують у Звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток унаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, - чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Напрями використання чистого прибутку підприємство переваж­но визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу, називають нерозподіленим прибутком. Нероз­поділений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму записують у бухгалтерському балансі.

В економічній літературі виділяють поняття балансового прибутку підприємства.

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності підприємства за звітний період.

Суму балансового прибутку раніше записували в бухгалтерському балансі. Однак після затвердження Положення (стандарту) бухгал­терського обліку №2 «Баланс» у бухгалтерському балансі підпри­ємства записують суму нерозподіленого прибутку.

Суть і планування валового прибутку підприємства
Прибуток від основної діяльності підприємства (валовий прибуток) формується в результаті продажу продукції, реалізації виконаних робіт чи наданих послуг. Його сума залежить від двох основних факторів: обсягу продажу (чистого доходу) та собівартості реалізованої продукції, робіт або послуг.

Собівартість продукції, робіт, послугце виражені в грошо­вій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Склад і порядок калькулювання витрат, які включають до собівартості продукції (робіт, послуг), регулюються Положенням (стандартом) бух­галтерського обліку № 16 «Витрати» і Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими наказом № 47 Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 року.

До виробничої собівартості продукції включають прямі матеріаль­ні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загально-виробничі витрати (змінні), загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Детальний перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством самостійно.

До прямих матеріальних витрат належить вартість сировини та основних матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосеред­ньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Оцінку прямих матеріальних витрат здійснюють одним із таких методів:

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробіт­ну платню та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продук­ції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат належать усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи з прямої заробітної плати, плата за оренду земельних і майнових паїв, втрати від браку, що відповідають вартості остаточно забракованої продукції, та витрати на виправлення браку з конкретної продукції.

До складу загальновиробничих витрат включають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами і дільницями, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів тощо), амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуата­цію і ремонт, страхування та операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, технологічний контроль за виробничими процесами та якістю продукції тощо), витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього природного середовища, інші витрати (на внутрішньозаводське переміщення вантажів, нестачі і втрати від псування цінностей, оплата простоїв) тощо.

Загальна сума прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат підприємства за звітний період характеризує собівартість його валової продукції (Св)

Собівартість товарної (готової) продукції (Ст) розрахо­вують шляхом коригування собівартості валової продукції підприємства у звітному періоді на зміну залишків незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукції обчислюють як алгебра­їчну суму собівартості товарної продукції та зміни залишків готової продукції на складах підприємства на початок і кінець звітного періоду за формулою.

У фінансовій звітності подають інформацію про склад витрат підприємства за економічними елементами.

Економічний елемент - це сукупність економічно однорідних видів витрат. Виділяють такі економічні елементи витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства. Тому важливо правильно обґрунтувати його величину на плановий період.

На підприємствах виробничої сфери застосовують три основні методи обчислення планового прибутку від реалізації продукції:

  1. метод прямого розрахунку;

  2. метод розрахунку прибутку за показником витратна 1 гривню продукції;

  3. економічний (аналітичний) метод.


Суть і методи обчислення показників рентабельності
Прибуток характеризує загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Однак на основі показника прибутку не можна комплексно оцінити ефективність виконання господарських операцій. Для цього суму прибутку порівнюють зі сумою витрат, пов'язаних із його отриманням, тобто розраховують показники рентабельності. Рентабельність це відносний показник прибут­ковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік), до поточних витрат або авансованої вартості (капіталу). Рентабельність вимірюють у відсотках. Різноманітність видів прибутку, способів групування і оцінки поточних витрат та авансованої вартості зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності, які використовують для прийняття певних управлінських рішень. За часом обчислення визначають рентабельність планову і фактичну.

Залежно від ступеня узагальнення вихідних даних розраховують рентабельність реалізації окремих видів продукції, товарів, робіт чи послуг, рентабельність діяльності підприємства загалом і рентабельність галузі економіки.

Рентабельність реалізації продукції, товарів, робіт чи по­слуг (Рп) розраховують за окремими їх видами і на загальний обсяг реалізації за певний період часу. Рентабельність продукції обчислюють діленням:

а) прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість реалі­зованої продукції ( Ср):

Рп1=(Пр/Ср)х100;

б) прибутку від реалізації продукції (Пр) на суму собівартості реалізованої продукції (Ср) та відповідної (розподіленої) суми операційних витрат (Во):

Рп2 = [Пр / (Ср + Во)] х 100;

в) прибутку від реалізації продукції (Пр) на обсяг реалізованої продукції за ціною виробника (Ор):

Рп 3 =(Пр/Ор) х 100;

г) прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість реалі­зованої продукції (Ср) мінус матеріальні витрати (Вм):

Рп 4 =[Пр/(Ср-Вм)] х 100;

Рентабельність діяльності підприємства загалом обчис­люють як відношення загальної суми прибутку підприємства (операцій­ного чи від звичайної діяльності) до поточних витрат (собівартості реалізованої продукції чи обсягу реалізації за цінами виробника) або авансованої вартості (вартості авансованого основного та оборотного капіталів). Рентабельність діяльності підприємства можна обчислити діленням:

а) прибутку від операційної діяльності (По) на собівартість реалізованої продукції (Ср):
Рд 1 = (По/Ср) х 100;

б) прибутку від операційної діяльності (По) на обсяг реалізованої продукції за ціною виробника (Ор):

Рд 2 = (По / Ор) х 100;

в) прибутку від звичайної діяльності (Пз) на суму основного (Кос) та оборотного (Коб) капіталів підприємства:

Рд3 = [Пз/(Кос + Коб)} х 100.

Питання для самоперевірки

  1. Розкрийте економічну сутність прибутку.

  2. Які види прибутку прийнято виділяти?

  3. Охарактеризуйте сутність та склад прибутку від операційної діяльності.

  4. Охарактеризуйте сутність та склад прибутку від фінансових операцій.

  5. Охарактеризуйте сутність та склад прибутку від іншої звичайної діяльності.

  6. Дайте характеристику формування прибутку від реалізації продукції.

  7. Розкрийте зміст окремих методів розрахунку прибутку від реалізації продукції.

  8. Які види витрат включає виробнича собівартість?

  9. Наведіть формули, що застосовуються для визначення собівартості:

а) випущеної продукції;

б) реалізованої продукції.

  1. Дайте визначення й охарактеризуйте економічну сутність рентабельності.

  2. Назвіть і охарактеризуйте показники рентабельності.

  3. Розкрийте сутність та порядок обчислення чистого прибутку підприємства.

  4. Охарактеризуйте зміст розподілу і використання прибутку.

  5. Які фактори впливають на суму прибутку і рівень рентабельності підприємства?

  1   2   3   4   5


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации