Живолуп Н.М., Попова Ю.М. Опорний конспект лекцій і тести з дисципліни Фінанси підприємств - файл n1.doc

Живолуп Н.М., Попова Ю.М. Опорний конспект лекцій і тести з дисципліни Фінанси підприємств
скачать (642.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc643kb.06.11.2012 10:01скачать

n1.doc

1   2   3   4   5

ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
Сутність податкової системи України
Податки – особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, але й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов’язковими внесками до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування. Виникнення і існування податків і платежів пов’язано з виникненням і функціонуванням держави. Держава без податків на може існувати, тому податки є вихідною категорією, що відображає істотні риси і властивості загальнодержавних фінансів. Податки і платежі, що внесені платниками до бюджету, стають власністю держави і є матеріальною базою фінансового забезпечення виконання нею соціально-економічних і військово-політичних обов’язків.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків щодо створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, які необхідні державі для виконання своїх функцій.

Платежі, що сплачуються державі юридичними і фізичними особами, бувають трьох видів: податок, відрахування, плата.

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Сукупність діючих в державі податків і податкових платежів являє собою податкову систему. Сукупність форм і методів стягнення частини доходу юридичних і фізичних осіб до доходу бюджету являє собою систему оподаткування.

Податкова система кожної країни повинна будуватись відповідно до її соціально-економічного стану. І для того щоб ця система давала позитивні результати, потрібне її наукове обґрунтування, що включає системність, встановлення визначальної основи системи оподаткування, а також формування правової бази і вихідних принципів.

Існуюча система податків і податкових платежів має свою класифікацію, в основу якої покладені такі ознаки:

Кожний вид податку повинен мати відповідне джерело його сплати.

Джерела сплати податків і податкових платежів – це дохід їх платника, з якого сплачуються відповідні податки і платежі. Джерело може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (наприклад, коли оподатковується сам прибуток, то об’єкт оподаткування і джерело збігаються), а може й не мати відношення до об’єкта оподаткування (наприклад, транспортний податок нараховується з обсягу циліндра двигуна автомобіля, а сплачується з доходу).

На сьогодні розрізняють чотири видів доходів: рента, процент, заробітна плата, підприємницький дохід.

Рента – це доход господарюючих суб’єктів. Отримання якого обумовлено чинниками, що не залежать від їх діяльності. Цей дохід приносить, як правило, такий чинник виробництва, як земля, що включає всі її природні ресурси (ліси, водні ресурси, родовища корисних копалин та ін.)

Процент – це дохід на вкладений капітал або інвестовані ресурси. Цей дохід можуть отримувати і фізичні так і юридичні особи. Цей дохід може бути джерелом сплати як прямих так і непрямих податків.

Заробітна плата - дохід, який сплачується працівникам за використання їх праці. Цей дохід також може бути джерелом сплати як прямих так і непрямих податків.

Підприємницький дохід – це дохід отриманий в результаті підприємницької діяльності, він є джерелом сплати прямих податків підприємців.
Пряме оподаткування підприємств
Прямі податки – це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

Види прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку.

Наразі в Україні встановлені такі види прямих податків:


Оподаткування прибутку підприємств.
Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб’єктами до бюджету, є податок на прибуток.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

Валові витрати виробництва і обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оподаткований прибуток зменшується на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно Закону про оподаткування прибутку основні засоби поділяють на 4 групи. Сума амортизаційних відрахувань визначається щоквартально множенням встановленого розміру відрахувань по групам основних фондів на їх балансову вартість на початок розрахункового кварталу. По групам основних фондів встановлені такі норми амортизації в розрахунку на квартал:

група 1 – 2%;

група 2 – 10%;

група 3 – 6%;

група 4 – 15%.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм наведених вище. Таке рішення приймається до початку звітного року і не може бути змінене протягом року, доводиться до відома податкового органу з поданням декларації за перший квартал звітного податкового року.

Балансова вартість груп основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається в такому порядку:

до балансової вартості групи основних фондів (окремого об’єкта) на початок кварталу, що передує розрахунковому, добавляється сума витрат, вкладена в придбання основних фондів, на проведення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації впродовж кварталу, що передує розрахунковому і віднімається вартість вилучених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта) впродовж кварталу, що передує звітному, а також віднімається сума амортизації, нарахованої в попередньому періоді.

Сума податку з оподаткованого прибутку розраховується множенням встановленої базової ставки оподаткування (25%) на суму оподатковуваного прибутку.

Розрахунок оподаткованої суми прибутку, нарахованої суми податку на прибуток, податкового зобов’язання і суми податку, що належить сплаті в бюджет виконується в декларації про податок на прибуток підприємства.

Декларація складається щоквартально і за результатами роботи підприємства за рік. При цьому за квартал, півроку, 9 місяців складається скорочена декларація, за результатами року – повна.

Складена декларація подається податковому органу за місцем реєстрації платника податку впродовж 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Нарахована сума податку, що належить сплаті, вноситься до бюджету в 10-денний термін після кінцевого терміну, встановленого для подання декларації.

За правильність обчислення та своєчасну сплату податку на прибуток відповідальність несе його платник.

Податок з власників транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів – це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником відповідно до чинного законодавства.

Податок з власників транспортних засобів запроваджено як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Головним документом, за яким сплачують транспортний податок є Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991р. №1963-ХІІ.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи і організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об’єктами оподаткування.
Плата (податок) на землю.
Відповідно до Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Плата за землю є прямим цільовим податком на володіння й використання землі, стягується вона у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається згідно із грошовою оцінкою земель різного призначення.

Ставки земельного податку, порядок нарахування і сплати цього податку встановлюються у законодавчому порядку.

Земельний податок нараховують і сплачують власники землі та землекористувачі, крім орендаторів. За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка знаходиться у власності або використанні, зокрема і на умовах оренди.

Платником податку на землю є юридичні і фізичні особи, що володіють земельними ділянками.
Плата за воду
Плата за воду є одним із платежів за спеціальне використання природних водних ресурсів.

Водні ресурси – це об’єми поверхневих, підземних та морських вод, які знаходяться на відповідній території.

Плату за воду здійснюють усі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які мають самостійний баланс і поточний рахунок в банку. При цьому плата стягується за воду , яка використовується для задоволення власних потреб, незалежно від того, звідки вона потрапляє: з водогосподарської сітки. Підземних джерел або від підприємств комунального господарства й інших підприємств. Проте якщо підприємство-водокористувач отримує воду від підприємств комунального господарства або інших підприємств, то воно, крім плати за отриману воду, сплачує постачальникам вартість послуг, пов’язаних з поставкою води.

Розмір плати за збір води з водних об’єктів встановлюється на підставі нормативів плати за 1 куб.м. забраної води, фактичних об’ємів її забору та встановлених мінімумів на забір води.

Кошти, які надходять у вигляді плати за воду. Використовуються переважно за цільовим призначенням – на проведення природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Сплата єдиного податку.
З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999р. застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності таких суб’єктів малого підприємництва.

Спрощена система оподаткування передбачає введення єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх параметрів.

Єдиний податок - це податок, який вводиться замість кількох видів діючих прямих і непрямих податків і розраховується у встановленому розмірі від відповідних доходів його платника.

Відповідно до Указу Президента України від 28.06.99р. спрощену систему оподаткування та сплату єдиного податку можуть застосовувати юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності. В яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищую 1 млн.грн.

Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи., і кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не перевищує 10 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 500 тис.грн.

Об’єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за вирахуванням акцизного збору.

Розрахунок податку проводиться за однією з наступних ставок, яка самостійно обирається платником цього податку:

- 6% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку сплати ПДВ відповідно до чинного законодавства;

- 10% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку включення ПДВ до складу єдиного податку.

Розрахунок суми податку здійснюють платники кожного місяця множенням встановленої ставки на суму виручки, отриманої від продажу продукції, товарів, робіт, послуг (без суми акцизів) за звітний період (місяць).

За правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку малі підприємства несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Фіксований сільськогосподарський податок
Фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який не змінюється протягом визначеного законодавством терміну й справляється з одиниці земельної площі.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є с/г підприємства різних організаційно-правових норм, селянські й інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом с/г та рибної продукції, в яких сума, одержана від реалізації с/г продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства. Інші с/г підприємства є платниками податку з прибутку, який отримують від реалізації несільськогосподарської продукції, що справляється у загальному порядку.

Валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій і інших формах в Україні і за її межами.

Об’єктом оподаткування є площа с/г угідь, переданих с/г товаровиробникові у власність або наданих йому в користування, зокрема на умовах оренди, а також площа внутрішніх водоймищ, призначених для розведення, вирощування та вилову риби.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум ФСП згідно з законодавчими актами України.

Непряме оподаткування підприємств.
Податок на додану вартість

ПДВ – це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи, послуги, які їм продаються, на кожному етапі їх виробництва і продажу.

ПДВ є одним із різновидів акцизів. Порядок розрахунку та сплати ПДВ В Україні регламентується ЗУ „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. зі змінами і доповненнями, що внесені до нього відповідно до чинного законодавства України.

Платниками податку на додану вартість є всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Об’єктом оподаткування ПДВ є:

- продаж товарів, робіт, послуг на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт, послуг, які надають нерезиденти, для їх використання чи споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.

Розрахунок бази оподаткування по операціях з продажу товарів, робіт, послуг здійснюється в такий спосіб:

До об’єктів оподаткування ПДВ для розрахунку цього податку застосовують дві ставки:


Акцизний збір
Акцизний збір, так само як і ПДВ, включається до ціни товару, що продається, у вигляді надбавки.

Суть акцизного збору полягає в тому, що він являє собою непрямий податок, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари. АЗ оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів.

Порядок обчислення і сплати АЗ в Україні регламентується Декретом КМУ від 26.12.1992р. „Про акцизний збір” з подальшими змінами і доповненнями, внесеними в нього, і ЗУ „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995р. та іншими документами.

Платниками АЗ є всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадини і особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України.

Об’єктом обкладання АЗ є:

До підакцизних товарів належать: бензини моторні, дизельне пальне, деякі транспортні засоби, тютюнові вироби, ювелірні вироби, спирт етиловий та алкогольні вироби, пиво солодове.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору в Україні встановлюються ВРУ.
Місцеві податки і збори
Місцеві податки і збори – це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов’язкові до сплати їх платниками на даній території.

За рахунок них формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, місцеві органи державної влади та самоврядування, підприємства й організації, що входять до складу місцевого господарства.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягнення встановлюються місцевими органами влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку, і ставок, встановлених законодавством України.

Наразі в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:


Комунальний податок
Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, який нараховується з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників за встановленими ставками.

Платниками комунального податку є всі юридичні особи, за винятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних установ і організацій та с/г підприємств.

Об’єктом оподаткування є неоподаткований фонд оплати праці робітників, що розраховується множенням офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян на середньоспискову чисельність працівників за звітний місяць.
Податок з реклами
У ринкових умовах господарювання важливо виготовляти не тільки конкурентоспроможний товар, але й своєчасно забезпечити його відповідною рекламою.

Рекламою вважаються усі види об’яв і повідомлень, які передають інформацію з комерційною ціллю (з метою отримання доходу) за допомогою засобів масової інформації: преси, радіо, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, розташованих на будинках, вулицях, майданах, транспорті тощо.

Послуги по розміщенню реклами є платними, з них стягується так званий податок з реклами.

Податок з реклами являє собою податок на послуги по встановленню і розміщенню реклами в засобах масової інформації.

Платниками податку з реклами є суб’єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів та фізичні особи – замовники реклами (рекламодавці) або виробники та розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.

Об’єктами оподаткування є:

Сума податку з реклами визначається множенням встановленої ставки на вартість рекламних послуг чи на неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Місцеві збори
Ринковий збір – це плата за право займання місця для торгівлі на ринках і павільйонах усіх форм власності, на критих і відкритих столах, майданчиках, з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремленні підрозділи й фізичні особи, які реалізують с/г та промислову продукцію та інші товари на ринках.

Об’єктом оподаткування є торгові місця. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.
Збір за паркування автотранспорту - це збір, який стягується з власників автотранспорту – юридичних і фізичних осіб – за паркування автомобілів у спеціально обладнаних чи відведених для цього місцях.

Платниками збору виступають водії, які припарковують свої автотранспортні засоби в спеціально обладнаних чи відведених для цього місцях.

Збір стягується за ставками, встановленими місцевими органами влади, з розрахунку за 1 годину стоянки (парковки) автомобіля в місцях припаркування.
Збір за право використання місцевої символіки – це збір з юридичних і фізичних осіб за використання місцевої символіки під час виробництва та реалізації продукції, надання робіт, послуг.

Стягується збір з юридичних і фізичних осіб, які використовують місцеву символіку в комерційних цілях.

Об’єктом обкладання збором виступає вартість виробленої продукції, наданих робіт, послуг.
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі й сфери послуг – це плата суб’єктів торгівлі за видачу їм дозволу на торгівлю в спеціально призначених для цього місцях.

Платниками цього збору виступають юридичні особи всіх форм власності, а також фізичні особи, які отримали дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі с/г продукцією і промисловими товарами.
Джерела і порядок погашення податкових зобов’язань платником податків
Згідно з чинним законодавством про оподаткування платники відповідних податків повинні самостійно обчислювати й у зазначені терміни сплачувати встановлені для них податки, а також платежі до бюджету й до державних цільових фондів.

Зобов’язання платника податків – сплатити у встановлені терміни до відповідних бюджетів і до державних цільових фондів обчислену у встановленому порядку суму податку , є податковим зобов’язанням.

Погашення податкових зобов’язань, а також заборгованості по них може проводитись самим платником податків за рахунок власних коштів, а за їх відсутності – за рішенням органу стягнення – за рахунок відповідного майна платника.

Джерела погашення заборгованості по податках у їхнього платника, за рішенням органу стягнення, є будь-які активи платника податків, що з моменту виникнення боргу автоматично передаються в податкову заставу.

При несвоєчасному погашенні податкових зобов’язань чи податкового боргу через відсутність власних коштів, податковий орган може погасити такі зобов’язання та борг за рахунок продажу активів, що знаходяться в заставі. Продаж активів платника податків провадиться не раніше ніж через місяць (30 днів) з дня відправлення йому податковим органом другої податкової вимоги про самостійне погашення наявного в нього податкового боргу.

У випадках неможливості платником податків сплатити своєчасно узгоджену з податковим органом суму податкових зобов’язань або податкового боргу він може звернутись з заявою до податкового органу про розстрочку або відстрочку сплати суми платежу.

Підставою для розстрочки сплати податкових зобов’язань або відстрочки сплати податкового боргу є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу або про неможливість його погашення через негативні природні явища, які сталися.

Питання для самоперевірки

  1. Дайте визначення системи оподаткування та охарактеризуйте її склад.

  2. Розкрийте зміст функцій, що виконують податки.

  3. Назвіть і охарактеризуйте принципи оподаткування.

  4. Охарактеризуйте необхідність та значення оподаткування прибутку підприємств.

  5. Охарактеризуйте валовий і скоригований валовий дохід, що визначаються для обчислення оподаткованого прибутку.

  6. Який склад валових витрат підприємства, котрі враховуються за обчислення оподаткованого прибутку?

  7. Як визначаються амортизаційні відрахування для обчислення оподаткованого прибутку?

  8. Дайте характеристику податку (плати) за землю.

  9. Дайте характеристику податку з власників транспортних засобів.

  10. Охарактеризуйте економічну сутність непрямих податків та механізм їх впливу на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності.

  11. Дайте характеристику податку на додану вартість.

  12. Дайте характеристику сутності податкового кредиту, його формування та відшкодування суб’єктами підприємництва.

  13. Дайте характеристику акцизному збору.

  14. Дайте характеристику місцевих податків і зборів, що їх сплачують суб’єкти господарювання.

  15. Розкрийте сутність взаємовідносин підприємств з цільовими державними фондами.

  16. Охарактеризуйте сутність і значення спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємства.

  17. Які податки відносяться до місцевих?



ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Суть, склад і структура обігових коштів підприємства
Обігові кошти (оборотний капітал) — це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотні (обігові) активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати складання балансу підприємства.

До оборотних активів підприємства належать: запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; залишки незавершеного виробництва; запаси готової продукції; поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; витрати майбутніх періодів; інші види оборотних активів.

Оборотні активи використовуються в основній, операційній, іншій звичайній та надзвичайній діяльності суб'єктів господарювання.

Обігові кошти підприємства класифікують за такими основними ознаками:

а) за джерелами формування

б) за участю в процесі виробництва і реалізації продукції

оборотні фонди;

фонди обігу;

в) за способом обґрунтування потреби

Питома вага вартості окремих складових обігових коштів підприємства у загальній їх вартості характеризує їхню структуру. Структура обігових коштів має свої особливості на підприємствах різних галузей економіки держави. Для забезпечення ефективності функціонування кожного підприємства важливо визначити і встановити оптимальний склад та структуру його обігових коштів.

Формування обігових коштів підприємства має грунтуватися на таких основних принципах: самостійне розпоряджання своїми обіговими коштами; визначення оптимальної потреби обігових коштів через їх нормування; використання раціональних джерел фінансування обігових коштів; контроль і аналіз ефективності використання обігових коштів для прискорення їх обертання.
Джерела формування обігових коштів підприємства.
Підприємства формують обігові кошти за рахунок власних і залучених фінансових ресурсів. До власних джерел фінансування обігових коштів належать статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, цільові фонди, нерозподілений прибуток, сталі пасиви тощо.

У період створення підприємства обігові кошти формуються за рахунок частки коштів його статутного (пайового, акціонерного) капіталу. У процесі експлуатації обігові кошти підприємства поповнюються з таких власних джерел фінансування, як: нерозподілений прибуток, дотації, субсидії тощо, а також коштів, які можна прирівнювати до власних, — цільове фінансування, сталі пасиви.

Із власних джерел формують мінімальну частину обігових коштів підприємства.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства виникає потреба в залученні додаткових фінансових ресурсів для фінансування його тимчасових витрат у зв'язку зі сезонністю виробництва, збільшенням обсягу виробництва і реалізації продукції, розширенням її асортименту, зміною умов розрахунків із постачальниками і покупцями тощо. У таких випадках підприємство поповнює обігові кошти за рахунок залучених джерел фінансування, до яких належать короткотермінові кредити банків (строком до одного року), комерційні кредити, інші види кредиторської заборгованості, у тому числі й оформлені виданими векселями.

Застосування різних джерел фінансування обігових коштів впливає на швидкість їх обертання, на витрати підприємства та його фінансові результати.

Методи обґрунтування потреби підприємства в обігових коштах
Нормальне функціонування підприємства можливе тільки за умови оптимального співвідношення складових його оборотного капіталу. Ефективне функціонування обігових коштів забезпечується через їх нормування.

Нормування обігових коштів — це визначення мінімальної їх потреби для створення запасів оборотних активів, необхідних для забезпечення нормальної і безперебійної діяльності підприємства.

У практиці використовують два методи визначення потреби в обігових коштах: прямий та економічний. Суть прямого методу полягає в тому, що норматив потреби за кожним видом обігових коштів визначають з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства (умов і термінів постачання запасів, кількості постачальників, організації процесу виробництва продукції, умов її реалізації тощо).

У разі застосування економічного методу потребу в обігових коштах розраховують шляхом коригування нормативів обігових коштів, обчислених раніше прямим методом.

Міністерством фінансів України встановлено Типовий порядок обчислення норм запасів товарно-матеріальних цінностей для державних підприємств та організацій, який передбачає нормування обігових коштів для створення виробничих запасів, у незавершеному виробництві, у витратах майбутніх періодів, для створення запасів готової продукції.

Розрахунок нормативів обігових коштів прямим методом вимагає значних витрат коштів і часу. Тому часто їх використовують на підприємстві протягом ряду планових періодів.

Однак щороку обчислені прямим методом нормативи обігових коштів коригують відповідно до змін виробничої програми підприємства, швидкості обертання його обігових коштів тощо. Для коригування нормативів використовують економічний метод.

Економічний метод розрахунку нормативу обігових коштів підприємства є простим, не вимагає значних витрат праці, однак його можна застосувати лише на вже діючих підприємствах.

Питання для самоперевірки

  1. Дайте визначення оборотних коштів.

  2. Дайте характеристику оборотних виробничих фондів підприємства.

  3. Охарактеризуйте фонди обігу підприємства.

  4. У чому полягає необхідність і сутність нормування оборотних коштів?

  5. Як розрахувати норматив оборотних коштів прямим методом?

  6. Як розраховується потреба в оборотних коштах економічним методом?

  7. Назвіть і охарактеризуйте власні джерела формування оборотних коштів підприємства.

  8. Поясніть необхідність залучення підприємствами банківських кредитів для формування оборотних коштів.

  9. Назвіть і охарактеризуйте показники стану власних оборотних коштів підприємства.

  10. Назвіть і охарактеризуйте показники ефективності використання оборотних коштів.

  11. Як впливає розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства?



1   2   3   4   5


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации