Контрольна робота - Основи біржової діяльності (doсx) - файл n1.docx

Контрольна робота - Основи біржової діяльності (doсx)
скачать (46 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx46kb.02.11.2012 22:07скачать

n1.docx

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………3

1. Організаційні основи біржової діяльності……………………………..5

2. Порівняльна характеристика ф’ючерсних контрактів та опціонів….13

3. Задача……………………………………………………………………18

ВИСНОВОК……………………………………………………………….20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….22
ВСТУП
Перехід до ринкової економіки спричинює докорінні зміни в економічних відносинах у народному господарстві. Перш за все змінюються функції держави. Її організаційну роль значною мірою беруть на себе вільні ринкові інститути. Виникає необхідність у формуванні повноцінних гуртових ринків продовольства, сировини для підприємств, цінних паперів і конвертованого грошового капіталу.

Такими ринковими інститутами є торгівельні доми, ярмарки, аукціони та біржові структури. Саме останні за попередні роки досягли великих результатів у купівлі-продажу великих партій товарів, грошових капіталів та цінних паперів.

За класичним визначенням біржа розглядається як ринок, на якому через біржових посередників здійснюється гуртова торгівля товарами, валютою та цінними паперами у вигляді торговельних угод або купівлі-продажу. За останні роки перелічені види бірж за специфікою торгів і розрахунків між учасниками почали зливатись, об’єднуватись, працювати за схожими правилами термінового продажу і майбутніх купівель контрактів.

Сьогодні в Україні основи біржової діяльності вже закладено. В міру нормалізації загальної економічної ситуації та нагромадження досвіду біржі мають усі шанси стати реальними індикаторами ринкових цін, тобто успішно виконати завдання, яке на них покладається.

Переваги біржової торгівлі є загальновідомими. Оскільки біржі притаманна регулярність біржових операцій, вона є постійним місцем проведення торгів, які підпорядковують заздалегідь встановленим правилам рівноправність учасників, публічне проведення торгів, здійснюючи розрахунок через рахункову палату.

Сьогодні біржовий ринок, одержавши належне економічне середовище, розпочав вирішувати проблеми формування ринкових цін на основі попиту і пропозиції. Поступово відбувається процес самореалізації тіньового ринку сільськогосподарської, промислової і видобувної продукції через прозорість товарних потоків. Це дозволяє збільшувати надходження до державного бюджету коштів на рахунок оптимального оподаткування. Крім того, через біржовий, насамперед аграрний, ринок задовольняються державні потреби у продовольстві. Водночас біржі є центром експорту окремих видів аграрної та продукції переробки, сприяють усуненню невигідних демпінгових цін.

Саме надзвичайно необхідна важливість функціонування біржових структур в економіці України вимагає вивчення такої дисципліни, як «Біржова справа».
1. Організаційні основи біржової діяльності
Біржа – це така форма організації ринку, за якою здійснюються вільна торгівля цінними паперами (фондова біржа), товарами (товарна біржа), наймання робітників (біржа праці) і формуються ринкові (біржові) ціни (курси) на продукцію на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Біржа як особливий інститут ринкової інфраструктури функціонує:

Біржа означає регулярно функціонуючий ринок, або торговельний заклад, в якому укладаються різноманітні угоди, в тому числі здійснюються купівля-продаж цінних паперів, валюти, товарів масового споживання та засобів виробництва.

Мета і основне завдання біржі полягають, як правило, не в одержанні великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі, які переважно є членами біржі, за рахунок скорочення надлишків при закупівлі і продажу товарів, прискорення обігу капіталу, страхування від несприятливих змін цін. З цією метою біржа виконує цілий ряд функцій, що забезпечують проведення торгівлі особливим, специфічним «біржовим» способом.

У загальному вигляді основні функціональні особливості товарної біржі як специфічної форми гуртового підприємства, що організує торгівлю, зводяться головним чином до таких:

1. Кожна товарна біржа в умовах ринкової економіки має чітко визначений предмет торгівлі, тобто коло товарів, що мають дозвіл на торгівлю (так званих біржових товарів), перелік яких передбачається правилами біржової торгівлі, прийнятими даною біржею.

На зарубіжних товарних біржах торгівля ведеться, як правило, обмеженим колом товарів, масовою, якісно однорідною продукцією, окремі види (сорти) якої взаємозамінні для споживачів. Це сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює передумови для високоефективної організації торговельних операцій.

2. Важлива особливість товарної біржі – проведення торгів на постійній основі, регулярно, завжди в одному місці і в наперед визначений час. При цьому біржі розміщуються, як правило, в місцях виробництва або споживання продукції.

3. Безпосередньо на біржі, в її торговому залі під час торгів (проведення біржових сесій, зборів) товар, як правило, відсутній. У цьому її схожість з комерційними посередницькими центрами і відмінність від товарного ринку. Тобто торг на біржі відбувається без пред’явлення товарів як таких: інколи за зразками і пробами на основі біржових стандартів, які вже склались. Тільки при проведенні на біржі операцій з негайною поставкою (операцій «спот» або «кеш») вимагається, щоб товар був на одному зі складів біржі або на складі продавця. При здійсненні форвардних операцій товар може перебувати в дорозі. Ф’ючерсні (термінові) угоди взагалі не вимагають наявності товару (він, як правило, ще не виготовлений на момент угоди).

4 Важливою функціональною особливістю товарних бірж і умовою виконання укладених угод з метою купівлі-продажу реального товару (а не контракту) є функціонування при біржах розвинутої виробничої інфраструктури, в першу чергу складської мережі, що забезпечує надання клієнтам послуг щодо зберігання упаковки товарів, виконання транспортно-експедиційних операцій.

5. Сама біржа як торговельне підприємство (її персонал), на відміну від інших форм гуртової торгівлі (дилерів, гуртових торгівельних фірм, торгових будинків), нічого не купує і не продає, тобто ніяких угод з купівлі продажу не укладає. На біржі торгують, як правило, не виробники чи інші власники товарів та їх кінцеві споживачі, а їх уповноважені посередники – брокери, які є членами біржі, тобто укладання угод є правом і функцією членів біржі.

6. Найбільш характерною особливістю бірж, що відрізняє їх більшості інститутів посередництва на товарному ринку, є властиві тільки їм специфічні форми організації торговельних процесів і операцій, які ґрунтуються на високому ступені стандартизації не тільки предмета (товарів, контрактів), а й правил ведення торгів, змісту й умов здійснення біржових угод, процедури проходження замовлень, порядку розрахунків за угодами. Кожна біржа функціонує згідно з прийнятими на ній правилами біржової торгівлі, розробленими та затвердженими самою біржею.

Особливе значення для досягнення високого рівня організації біржової торгівлі має стандартизація біржових контрактів. На вітчизняних ринках на даний момент угоди практично оформляються контрактом єдиної уніфікованої форми, в яку за згодою сторін вносяться різні умови угоди: кількість і ціна товару, конкретні терміни його поставки, умови доставки (чиїм транспортом), форма розрахунку за товар та ін.

7. Однією з особливостей і важливою перевагою товарних бірж в умовах цивілізованого ринку є те, що угоди на біржах можуть укладатися з метою як продажу або купівлі реального товару, так і страхування від можливої зміни ціни на товари (ф’ючерсні, строкові угоди), тобто купівлі-продажу не товару, а біржових контрактів на товар (паперові або фіктивні угоди).

Відмінна особливість сучасних зарубіжних бірж – високий рівень стандартизації товарів і їх якості. Це забезпечує високу оперативність торгівлі, швидкість укладення біржових угод, проведення пов’язаних з ними операцій.

Завдання біржі – організація, впорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти. Біржа забезпечує попит на сировину, який прямо не зв’язаний з її використанням. На біржі завжди має місце пропозиція товарів, яка безпосередньо не зв’язана з їх виробництвом. Купівля заради продажу, а продаж заради купівлі вирівнює попит і пропозицію.

Біржа виступає ринковим механізмом, кий приводить в дію систему стандартів, незалежно від того, вироблені вони самою біржею чи державою; гарантує якість товару і тому встановлює товарні стандарти на різні вироби, сорти, реєструє марки фірм, допущені до біржової торгівлі.

Біржа організовується на основі добровільного рішення засновників про початок її діяльності, без обмеження термінів функціонування. Засновниками біржі є учасники ініціативної групи, які укладають між собою угоду і є її організаторами.

Згідно Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа створюється шляхом добровільного об’єднання зацікавлених та фізичних осіб, яким це не заборонено законом. Фондову біржу можуть заснувати не менше двадцяти професійних учасників фондового ринку.

Біржа створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство або асоціація. Основним її завданням та змістом діяльності є організація постійно діючого оптового ринку. Засновники біржі вносять початковий капітал, який становить статутний фонд, необхідний для оплати вартості основних фондів, утворення оборотних коштів та резервного фонду.

Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і організації, що оплатили постійне місце на ній.

Для організації біржової торгівлі необхідно визначити: перелік біржових товарів і процедур реалізації їх; роль котирувальних комісій у встановленні біржової ціни, статус маклерства та маклерів. Потрібно також знати мову жестів біржі, розуміти її.

Біржова торгівля виступає у трьох основних формах:

Всі ці форми передбачають реалізацію товарів на посередницьких, комісійних засадах через біржові організації.

Учасників біржових торгів умовно поділяють на такі групи:

Наявність таких груп визначається правилами біржової торгівлі та правовим статусом біржі. На державних (публічних) біржах у біржовому залі можуть знаходитися члени біржі та їх представники; брокери або маклери; акредитовані на біржі; постійні та разові відвідувачі.

До основних та допоміжних операцій, що виконуються товарною біржею, належать: купівля-продаж реального товару; спекуляції, хеджування, котирування цін, встановлення стандартів на біржові товари; розробка типових контрактів; фіксування торгових угод, здійснення арбітражних функцій; ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг клієнтам.

На закритих організаціях – приватних біржах – під час торгів мають право знаходитися:

До групи, яка організовує біржову торгівлю належать:

Групу, що контролює біржову торгівлю, представляють:

До групи спостерігачів належать:

Посередницькі операції на біржі мають право здійснювати тільки члени біржі, брокерські контори, фірми, у тому числі маклери, брокери, які від імені своїх клієнтів і укладають торгові контракти.

Крім брокерів на біржі здійснюють операції джобери (спекулянти), що провадять операції за свій рахунок, а також трейдери (біржові спекулянти), які скуповують контракти за свої кошти і продають дорожче.

На біржі використовується чотири основних види цін:

• ціна попиту;

• ціна пропозиції;

• ціна угоди (договірна);

• ціна котирування (довідкова).

Ціна попиту вказується потенційним покупцем, ціна пропозиції – продавцем. Ціна угоди (договірна) – це фактична ціна договору між продавцем і покупцем. Типовою біржовою ціною є ціна котирування, що встановлюється біржею на основі реальної оцінки стану кон'юнктури ринку даного товару. Ціна котирування – це біржова ціна рівноваги попиту та пропозиції товару, що встановлюється експериментальним шляхом на певний термін, що є орієнтиром для продавців і покупців при здійсненні операцій.

Ціни котирування визначаються виборним органом біржі (котирувальної комісією) після закінчення кожного робочого дня біржі (біржового зборів) на основі аналізу угод, укладених на біржі протягом дня, а також заяв про попит та пропозиції даних товарів, Що надійшли протягом дня від учасників торгів (біржового зборів) безпосередньо або через маклерів. Котирування цін здійснюється двома основними способами: шляхом реєстрації фактичних цін попиту, пропозиції та угод, а також шляхом виведення типової, тобто. власне котирувальної ціни або довідкової ціни котирувальної комісії.

Довідкова (котирування) ціна не є офіційною чи твердою ціною біржі, а являє собою думку котирувальної комісії про те, яка саме ціна є найбільш типовою. Вплив котирувальної ціни визначається виключно довірою до її об'єктивності з боку торгуючих. Ціна котирування може не встановлюватися у випадку стрибкоподібного зміни цін у той чи інший бік, спекулятивного ажіотажу, що може служити основою для оцінки становища на ринку як небезпечного (панічного) і тимчасового закриття біржі. Всі встановлені котирувальних комісією біржові ціни публікуються в біржовому бюлетені не пізніше наступного дня за днем котирування.

Ціна товару може бути виражена:

• точно визначеною сумою за певну одиницю виміру;

• посиланням на довідкову котирування ціну, опубліковану на даній біржі в певний день, обумовлений в угоді;

• посиланням на договірну ціну у визначеному місці на певний, обумовлений в угоді день.

Біржовий товар – товар певного роду та якості, стандартний контракт чи коносамент на вказаний товар, допущений в установленому порядку до біржової торгівлі. Біржовим товаром не можуть бути нерухомість та об'єкти інтелектуальної власності. Головними ознаками біржового товару є: стандартність, взаємозамінність, низький рівень монополізації, масовість виробництва, стабільність попиту в майбутньому. Важливим є вибір міста, в якому створюватиметься біржа. Воно мусить мати не лише достатні потужності для виробництва певного біржового товару, а й відповідний рівень розвитку транспорту, зв'язку, інформаційних систем, складських приміщень, вантажних майданів та іншу інфраструктуру.
Для повноцінного виконання своїх функцій біржа повинна забезпечити конкретні організаційно-фінансові умови, а саме:

Можна виділити дві групи робочих органів біржі: центральні та периферійні. До перших належать відділення та філії брокерських фірм та контор, брокерських та комісійних будинків та самостійних брокерів, які організовують процес приймання та оформлення замовлень на укладання біржових угод. До других – безпосередні служби, які організовують торги у біржовій залі.

Службовцями товарних бірж є фізичні особи, які беруть участь у діяльності бірж на основі трудового договору у формі контракту. Їм забороняється брати участь у біржових угодах і створювати особисті брокерські фірми, а також використовувати службову інформацію в особистих інтересах.


2. Порівняльна характеристика ф’ючерсних контрактів та опціонів
На світовому ринку обертається кількасот видів, типів і модифікацій цінних паперів, кожний з яких характеризується десятками ознак.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»: похідні цінні папери – це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та товарних ресурсів».

Як ф’ючерси, так і опціони належать до похідних цінних паперів.

Ф’ючерс – цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу) за обумовлену ціну.

Опціон – цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Таким чином, ф’ючерсна угода на відміну від опціону, є обов’язковою для виконання.

Ф’ючерс – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов’язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Опціони розрізняють, як американський опціон, коли право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного терміну, і європейський опціон, котрий реалізується лише після настання терміну виконання зобов’язань.

Продавець опціону зобов’язаний забезпечити безумовне і безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

Основні реквізити ф’ючерсів та опціонів наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні реквізити ф’ючерсних та опціонних договорів

Ф’ючерс

Опціон

назва контракту

назва контракту

вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу)

вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу)

сторони контракту

сторони опціону

базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу; інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти – для коштів; асортимент – для інших товарів)

базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти – для коштів, кількість, асортимент – для товарів)

обсяг контракту

різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж)

розмір початкової маржі

розмір премії за опціоном

механізм визначення ціни на момент виконання

ціна виконання

порядок оплати придбаного (проданого) базового активу

одиниця виміру ціни

ціна виконання

термін виконання

термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату)

відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, установлених цим контрактом

відповідальність продавця опціону у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань установлених опціоном

порядок розгляду спорів, що виникають під час укладання та виконання контракту

порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів

адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту

адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону


Ф’ючерсна угода – це типова торгівельна угода: є предмет торгівлі, є суб’єкти (сторони) угоди, є умови її здійснення, що визначають спосіб передачі власності або права власності від одного суб’єкта до іншого. Проте фактична операція з купівлі-продажу ф’ючерсних угод (ф’ючерса) дещо відрізняється від звичайних торгівельних угод. Ф’ючерсний контракт можна продати і купити.

Ф’ючерсна торгівля ведеться не заради просування товарів від виробника до споживача. З реальним товаром цей вид торгівлі має непрямий зв’язок. Мотиви учасників ф’ючерсної угоди інші: прагнення зменшити втрати у разі різких коливань цін, зменшити розмір страхових фондів, знизити витрати обороту, прискорити повернення у грошовій формі вкладеного капіталу і, звичайно, зіграти на різниці цін, отримавши прибуток. Ф’ючерси привабливі й тим, що їхня купівля або продаж дають змогу отримати дохід з порівняно невеликих інвестицій, оскільки інвестор оплачує не всю вартість активу, а тільки гарантійний внесок.

Подвійна природа ф’ючерсного контракту полягає в тому, що, з одного боку, продавцям та покупцям товару надаються надійні матеріальні гарантії виконання укладених угод (через купівлю-продаж відповідного типового контракту з відстроченою поставкою), з іншого, з’являється можливість проведення чисто спекулятивних інвестицій у забезпечені реальним товаром сертифікати на пред’явника, а саме цим і є ф’ючерсні контракти, з наступним їх використанням у біржовій торгівлі.

Ф’ючерсні контракти стандартизовані. Відповідно до них покупець зобов’язується сплатити, а продавець поставити (вказується місяць поставки і ціна) певну кількість стандартної сировини, валюти, кредитних ресурсів, цінних паперів. Контракт може виконуватись через поставку товару у встановлені терміни. Однак здебільшого контракти виконуються шляхом сплати (отримання) різниці в цінах – між ціною, вказаною в контракті на момент його укладання, та ціною, за якою цей товар можна купити зараз – у момент поставки або ліквідації позиції через обернену (офсетну) угоду.

Ф’ючерсний контракт, укладений з метою поставки за ним будь-якого товару, за своєю сутністю є форвардним контрактом. Ф’ючерсний контракт, який укладений з метою отримання різниці в цінах, тобто у його власника немає на меті отримання або поставки товару, є фінансовим інструментом, тобто інструментом фінансового ринку, третинними сегментом якого і є ринок ф’ючерсів.

Ф’ючерсні контракти – один із механізмів переливу капіталу, вони найбільше відповідають сучасному ринковому господарству з точки зору обсягів фінансових засобів та термінів їх обороту. Тобто товарні ф’ючерси є повноправними інвестиційними інструментами, які укладаються на біржовому ринку.

Ф’ючерсний контракт – це сучасний інструмент швидкого вирівнювання цін, гасіння їх коливань на різних ринках, інструмент миттєвого усереднення грошового попиту без зміни поточної пропозиції. Саме завдяки ринку товарних ф’ючерсів не всі зміни на ринку грошей мають прямий вплив на виробництво та обіг реальних активів і тим самим підвищується стійкість ринкової економіки.

Хоча ф’ючерсні угоди з реальним товаром точно реагують на ринок реального товару і форвардні прогнози цих ринків, проте вони мають свою динаміку та існують самі собою. Опціони ж, якщо їх розглядати у ціновій динаміці, ще складніше співвідносяться з основним інструментом, ніж ф’ючерси з реальним товаром.

Існують такі види опціонів:

Опціон на купівлю дає його покупцеві право, але не зобов’язання, купити ф’ючерсні контракти за відповідною ціною протягом терміну дії опціону.

Опціон на продаж дає його покупцеві право продати ф’ючерсні контракти за відповідною ціною протягом терміну дії опціону.

Подвійний опціон – це комбінація опціонів на купівлю та продаж, він дозволяє покупцеві або купити, або продати за погодженою ціною. Використовується при умові невизначеності кон’юнктури ринку.

Існують дві позиції за опціоном, котрі займають учасники опціонного контракту:

а) довга позиція за аукціоном, тобто позиція покупця опціону;

б) коротка позиція за опціоном, тобто позиція продавця опціону.

Взаємовідносини між учасниками опціону здійснюються за двома етапами:

а) у момент укладення опціонного контракту;

б) у момент виконання контракту.

Незалежно від того, наскільки ф’ючерс, що лежить в основі опціону, відхиляється від обумовленої ціни, його, безперечно, можна тримати до самого закінчення терміну дії; максимальна втрата при цьому – премія за опціоном.

Ця унікальна особливість опціону полягає в можливості відмовитися від виконання операції з ф’ючерсами при цінах, що не влаштовують торговця. Інша унікальна риса опціонів – їх гнучкість. На нестабільних ринках ф’ючерсні операції виконуються при вищому діапазоні цін. При статичності ринків, як правило, прибутків немає або вони досить незначні. При прямій ф’ючерсній позиції інвестор повинен прогнозувати ринковий курс протягом певного проміжку часу.

3. Задача
Встановити біржовий курс дня та визначити доручення купівлі та продажу, що будуть реалізовані за результатами біржових торгів.

Таблиця 2.3

Листок доручень

Купівля (кількість), од.

Ліміт ціни, гр. од.

Продаж (кількість), од.

1000

ЗКД

-

200

5,5

1000

-

5,4

550

300

5,3

250

600

5,2

100

300

5,1

50

-

ЗКД

600


Розв’язання:

Складемо таблицю – листок доручень: зіставлення кількості контрактів, можливих до реалізації за запропонованими цінами

Купівля, од.

Ліміт ціни, гр. од.

Продаж, од.

Оборот

кількість

сукупна кількість

кількість

сукупна кількість

1000

1000

ПКД

-

-

-

200

1200

5,5

1000

2550

1200

-

1200

5,4

550

1550

1200

300

1500

5,3

250

1000

1000

600

2100

5,2

100

750

750

300

2400

5,1

50

650

650

-

-

ПКД

600

600

-


Оскільки оборот за ціною 5,5 та 5,4 гр. од. є однаковим, то слід обрати ту ціну, за якої найнижчим буде розрив між попитом на товар і пропозицією товару. Отже, біржовий курс дня становитиме 5,4 гр. од.

При цьому будуть реалізовані 1000 доручень на купівлю за курсом дня та 200 доручень на купівлю за ціною 5,5 гр. од.

Відповідно, будуть реалізовані 600 доручень на продаж за курсом дня, 50 доручень на продаж за ціною 5,1 гр. од., 100 доручень за ціною 5,2 гр. од., 250 доручень на продаж за ціною 5,3 гр. од. та 200 доручень на продаж за ціною 5,4 гр. од.
ВИСНОВОК
Сучасний етап розвитку України характеризується переходом до ринкової економіки, ринкових відносин, активним формуванням інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим.

Проте, в Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б своїй ролі регулятора стихійних процесів ціноутворення базових активів. Жодна із функціонуючих в Україні бірж не відповідає за своєю суттю класичному поняттю біржі ні в економічному, ні в організаційному аспектах.

Практика біржового будівництва не створила кола біржових товарів, не запровадила торгівлі стандартизованими контрактами на жоден з базових активів. Законодавство України, що регулює біржову діяльність: Закон України «Про товарну біржу» та «Про цінні папери та фондовий ринок», прийняті у 1992 – 2006 рр. – не стимулюють впровадження в практику сучасного біржового механізму. Ці законодавчі акти досить поверхневі, не містять цілого ряду головних аспектів створення строкового ринку.

Як правило, понад 40 % бірж України зовсім не торгують, відбувається постійний процес реорганізації цих структур, деякі з них не можуть виконувати функцій, властивих класичним біржам.

В Україні сьогодні гостро відчувається криза універсальної товарної біржі. Не кращою є доля фондових бірж. Разом із становленням ринку цінних паперів в Україні створені і розгортають свою діяльність позабіржові системи комп’ютерного котирування цінних паперів (ПФТС), і саме їм віддають перевагу торговці. А на фондових біржах реєструються поодинокі угоди та й то за сприяння урядових структур.

Отже, можемо сказати, що в Україні спостерігається криза універсальної товарної біржі як інституту гуртового ринку товарів. Причинами кризи є відсутність у державі цілісної концепції становлення сучасних бірж, особливо строкових (ф’ючерсних), недосконалість біржового законодавства, наявність не біржового товару у біржовому обороті, прискорений розвиток кількості бірж на фоні повільного розвитку ринку основних активів в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Бевз О. П.,Скотнікова М. М., Кушнір Т. Б. Економіко-організаційні основи біржової торгівлі. Частина 2. – Київ: Нац. торг.-екон. ун-т, 2006 р. – 155 с.

  2. Біржова діяльність: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 264 с.

  3. Дегтярева О. И., Кандинская О. А. Биржевое дело: Учебник для ВУЗов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 679 с.

  4. Раровська В. В. Біржова діяльність: Навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 144 с.

  5. Сохацька О. М. Біржова справа: Підручник. – 2-ге вид. змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. – 632 с.



Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации