Шпаргалка - Государственный финансовый контроль - файл n1.doc

Шпаргалка - Государственный финансовый контроль
скачать (224.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc225kb.02.11.2012 22:18скачать

n1.doc

6. Організаційні форми в Україні.

Функ-ї ек-го контролю (К) поширюються на ек-ну д-ть усіх ланок н/г. За орган-ми формами ек-й К в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державний контроль здіснюють:

Дер-ні органи:

Фонд держ-го майна України – зд-є дер-ну політику в сфері приватизації дар-го майна;

Міністерство економіки України – контролює виконання планів ек-го і соц роз-ку держави, затверджених ВРУ, виявляє відх-ня від заданих параметрів роз-ку окремих галузей н/г та вживає заходів щодо запобігання їм.

Міністерство фінансів України – зд-ть К за своєчасним виконанням п-вами і орган-ми зобовґязань перед бюджетом по внесках платежів.

Міністерство праці України – контролює додержання зак-ва з питань праці та з/п в галузях н/г, тарифних угодз о/п механізму рег-ня фонду о/п.

Мін-во статистики України – контролює за даними звіт-ті збалансованість ринку товарами, виконання програм ек-го і соц роз-ку дер-ви і окремих регіонів, наявність рес-в, необ-х для населення і роз-ку н/г тощо;

НБУ – контролює наявність грошей в обігу, вик-ня кредитів за цільовим призначенням, додержання косової дисципліни, зд-є емісію грошей та рег-є грошові від-ни у державі.

Спеціалізовані органи:

Дер-й комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації – зд-є заходи щодо стандартизації, забеспечення єдності та вірогідності вимірювання і сертифікації прод-ї, а також координує роботу ін органів дер-го упр-ня з цих питань;

Дер-на інспекція України по захисту прав споживачів – зд-є дер-й К за додержанням п-вами, орг-ми та установами з питань торгівлі та надання послуг населенню;

Дер-на інспекція України по контролю за цінами – контролює застосування цін і торифів мініс-ми, відомствами, дер-ми, коопер-ми, гром-ми п-вами всіх форм вл-ті;

Антимонопольний комітет України – запобігає монопольному становищу на ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певого товару.

Муніципальний контроль зд-ся відповідно до З-ну України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів зд-ть К за виконанням планів та програм ек-го і соц роз-ку і бюджету, виявляють внутрішньогос-кі резерви і додаткові доходи бюджету, контролюють надходження та видатки позабюджетного фонду.

Незалежний контроль проводять аудиторські орг-ї на госпрозрахункових засадах за договорами з дер-ми і акціонерними п-ми і орг-ми, кооп-ми та ін. При цьому перевіряють стан обліку д-ті зазначених орг-й і під-в, відп-ть звіт-ті даним обліку, правельність утворення прибутку і своєчасність розрахунків з дер-м бюджетом.

Котроль власника:

Внутрішньосис-й ек-й К – зд-ть міністерства, дер-ні комітети, концерни, асоціації відп-но до зак-х та ін ормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки ФГД п-ва провод-ся за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане п-во на правах вл-ті.

Внутрішньогос-й вкл контрольні ф-ї, які зд-ся власниками під-в відповідно до діючого законодавства.

7. Відхилення та їх суттевість, причини і дії у вик-х виявлення.

Відх-ня – невідповідність кількісних, якісних, вартісних, правових характеристик реально здіцсненого господарського факту, його відображенню в системі обліку звітності:

Суттєвість – максимально допустимий розмір помилкової або пропущеної суми в бухг-й (фін-й) звіт-ті, яким можна зеважити, так як він не впливає на рішення користувачів цієї звіт-ті.

Оцінка сут-ті є:

  1. Кількісна (абсолютна, відносна величина);

  2. Якісна – ймовірність незаконих виплат, ймовірність невірних записів в обліку, необх-ть дотриманя мінімального рівня деяких фін-х показників, відношення керівництва до достовірності звітності та ін.

Суттєве відх-ня – це таке відх-ня, якщо ек-й або правовий рез-т такого відх-ня одночасно підпадає під дію положеннь Карного кодексу України на момент його вмявлення.

Несуттєве відх-ня - це таке відх-ня, якщо ек-й або правовий рез-т підпадає виключно під дію статей Адміністративно-процесуального кодексу України.

8. Класифікація та характеристика видів К.

Класифікація ек-го К:

За періодичністю

Попередній – зд-ся перед виконанням госп-ї опер-ї, щоб запобігти нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і різним втратам;

Оперативний (поточний) – зд-ся в процесі виконання госп-х опер-й. Основне завдання – виявлення відхилень у процесі виконання робіт;

Заключний (ретроспективний) – зд-ся після завершення госп-х опер-й. Основне зав-ня – первірка правельності і законності проведення госп-х опер-й на під-вах, виявлення порушень і зловжевань і усунення їх у майб-му.

За інформаційним забеспеченням:

Документальний К полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність госп-ї опер-ї за данними первинної док-ї, облікових регістрів і звіт-ті;

Фактичний К полягає в установленні дійсного реального стану обґєкта лічбою, зважуванням, вимірюванням та ін.

За формами здійснення:

Превентивні зд-ся на стадії попереднього К. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість рес-ми згідно з технічно-обгрунтованими нормативами;

Поточні – засіб оперативного систематичного К конкретних опер-й госп-ї д-ті під-в.

Тематичні – засіб періодичного гос-го К виконання під-ми однорідних гос-х опер-й;

Ревізія – метод заключного К, який має можливість дати всебічну оцінку виробничої і ФГД обґєднання, п-ва щодо виконання вир-х і фін-х планів, витрачання мат-х і труд-х рес-в, виявлення резервів підвищення еф-ті вир-ва і удосконалення якості прод-ї.

За характером субґєктів:

Внутрішній – зд-ся внутрішніми службами п-ва;

Зовнішній – зд-ся дер-ми фін-ми та правоохоронними органами, аудиторськими службами, банками.

За обсягами д-ті:

Повний – перевірка ФГД в цілому;

Частковий – перевірка окремих сторін д-ті.

Отже, всі види ек-го К взаємно повґязані і зумовлені між собою, спрямовані на успішний розвиток ек-ки для задоволення життєвих потреб людей.

10. Державний контроль в Україні його характеристика.

Державні органи здійснюють функції економіч­ного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство ста­тистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комі­тет України по стандартизації, метрології та якості про­дукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспек­ція України по контролю за цінами.

Фонд державного майна України (далі Фонд) є дер­жавним органом, який здійснює державну політику в сфе­рі приватизації державного майна, виступає орендодав­цем майнових комплексів, що є загальнодержавною влас­ністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвіт­ний Верховній Раді України.

Основними завданнями Фонду є:

-захист майнових прав України на її території та за кордоном;

-реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації їх, створення спіль­них підприємств;

-здійснення повноважень щодо організації та прове­дення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також щодо орендо­давця майна державних підприємств і організацій, їхніх структурних підрозділів;

-сприяння процесові демонополізації економіки і ство­ренню умов для конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

-розробляє і передає Кабінету Міністрів України про­екти державних програм приватизації, організує і конт­ролює виконання їх;

-змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, перетворенням їх у відкриті акціонерні това­риства та багато інших.

Фонд має право:

-видавати в межах своєї компетенції нормативні доку­менти, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої: влади, іншими юридичними особами, конт­ролювати виконання їх;

-одержувати інформацію від органів державної вико­навчої влади, необхідну для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

-проводити інвентаризацію загальнодержавного май­на, що відповідно до державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

-затверджувати кошторис витрат з державного поза­бюджетного фонду приватизації в межах, встановлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Міністерство економіки України контролює виконан­ня планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє від­хилення від заданих параметрів розвитку окремих галу­зей народного господарства та вживає заходів щодо за­побігання їм.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підпри­ємствами і організаціями зобов'язань перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход), до­даткову вартість, заробітну плату працівників та ін.). Контролює правильне і економне витрачання бюджетних коштів, а також додержання фінансової дисципліни ор­ганізацій, що перебувають на державному бюджеті. Здій­снює свої функції Міністерство фінансів України через Головну державну податкову інспекцію і Державну конт­рольно-ревізійну службу в Україні.

Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України та її органи на місцях контролюють до­держання законодавства про податки, правильність об­числення, повноту і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавст­вом України.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та її органи на місцях контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями за терито­ріальним поділом витрачання коштів із державного бюд­жету на соціальні потреби, утримання органів держав­ного управління та ін.

Міністерство праці України контролює додержання законодавства з питань праці та заробітної плати в га­лузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Мінпраці України розробляє і затверджує норма­тивні документи з питань регулювання зайнятості насе­лення, використання праці та її оплати.

Міністерство статистики України контролює за да­ними звітності збалансованість ринку товарами, виконан­ня програм економічного і соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних, матеріальних, тру­дових та інших ресурсів, необхідних для населення і роз­витку народного господарства, здійснює вибіркові конт­рольні переписи ресурсів тощо.

Національний банк України згідно з статутом і За­коном України про банки і банківську діяльність контро­лює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з держав­ного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошо­ві відносини у державі. Крім того, він контролює діяль­ність комерційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли во­ни як акціонерні утворення порушують чинне законодав­ство. Національний банк України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валют­них операцій. До спеціалізованих органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.

Державний комітет України по стандартизації, мет­рології та сертифікації (Держстандарт України) є цент­ральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він здій­снює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а та­кож координує роботу інших органів державного управ­ління з цих питань.

Державна інспекція України по захисту прав спожи­вачів та її органи у Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний контроль за додержан­ням підприємствами, організаціями та установами неза­лежно від форм власності й господарювання, а також громадянами Закону України про захист прав спожива­чів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надан­ня послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності й господарювання.

Державна інспекція України по контролю за цінами

контролює застосування цін і тарифів міністерствами, ві­домствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності.

Антимонопольний комітет України запобігає моно­польному становищу на ринку підприємців, що обмежу­ють конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробниц­тві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

11.Аудиторський висновок. Методика складання акта аудиторського контролю

Акт (висновок) аудиторського контролю, проведеного на замовлення власника, за структурою подібний до ак­та комплексної ревізії фінансово-господарської діяльно­сті підприємства, а звідси і спільність методики складан­ня цих актів.

На структуру акта аудиторського контролю впливає те, що перевірці підлягають лише ті питання, які поста­вив замовник, тобто підприємство, яке просить перевіри­ти його фінансово-господарську діяльність або всю в комплексі, або з окремих питань. Цим визначаються структура і зміст акта аудиторської перевірки.

Акт аудиторського контролю складається із трьох час­тин: вступної, дослідної, результативної.

Вступна частина акта аудиторського контролю відо­бражує організаційну стадію контрольно-аудиторського процесу: прізвище та ініціали аудитора; найменування підприємства-замовника аудиту; завдання аудиторської фірми на проведення контролю; особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства; час проведення аудиту; питання, поставлені замовником на вирі­шення аудиторського контролю; документи, пред'явлені аудиту; юридична правомочність підприємства. Якщо аудитор має ліцензію на право займатися індивідуальною аудиторською діяльністю і не входить до складу ауди­торської фірми, то підставою для проведення аудитор­ського контролю є договір між ним і підприємством-за-мовником. На відміну від ревізії, яка проводиться за програмою, затвердженою органом власника і не погод­женою з підприємством, яке ревізують, аудит контролює лише ті сторони діяльності підприємства, які не є комер­ційною таємницею, а також за конкретно визначеними пи­таннями. Якщо ревізія може вимагати для перевірки до­кументи на свій розсуд, то аудиту видається лише та до­кументація, яку визначив замовник.

Дослідну частину акта аудиторського контролю скла­дають не за розділами ревізії, що охоплюють у комплексі всю фінансово-господарську діяльність, а за кожним пи­танням, поставленим замовником, окремо. Аудитор у цій частині акта викладає склад норматив­но-довідкової і фактографічної інформації, яка підляга­ла дослідженню; методичні прийоми, що застосовувалися у контрольно-аудиторському процесі, результати дослі­дження. Виявлені при цьому недоліки, порушення нор­мативно-правових актів у процесі фінансово-господар­ської діяльності та наслідки від цього аудитор відобра­жує в акті з посиланням на первинні документи, закони, положення та визначає суму завданого збитку або не одержаного прибутку, тобто втрачену вигоду. Тут же визначають осіб, відповідальних за виявлені недоліки у фінансово-господарській або інших видах діяльності (розголошення комерційної таємниці, дезинформація та ін.).

Результативна частина (висновки) акта аудиторсько­го контролю містить у стислому викладі наслідки прове­деного дослідження та висновки щодо них. Висновки складають з кожного питання, яке досліджували. Так само, як і у дослідній частині, подають питання у форму­люванні замовника, а нижче викладають висновок ауди­тора.

Висновки аудитора, викладені в акті аудиторського контролю, мають бути підтверджені системою доказів — первинними документами, розрахунками, посиланнями на методики, положення, на основі яких зроблено виснов­ки, мати адресність щодо виявлених недоліків у фінан­сово-господарській діяльності.

Після проведення аудиторського контролю та пого­дження акта з аудиторською організацією аудитор може видавати замовнику сертифікат, який засвідчує правиль­ність і достовірність бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства за перевірений період.

Отже, акт аудиторського контролю може бути важ­ливим доказом істини для замовника, податкових служб, якщо він складений на основі результатів наукових до­сліджень фінансово-господарської діяльності, відображе­ній у бухгалтерському обліку і звітності, з додержанням методології і нормативно-правового регулювання.

13. Ревізії ФГД, їх суть, завдання, клас-я.

Ревізія – це спосіб ретроспективного к-лю за госп.-фінанс. д-тю, в процесі якого встан-ся законність, достовірність і економічна доцільність здійснених господ. операцій, ведення бух. Обліку відповідно до діючого законод-ва, а також достовірність обл-х і звітних показників.

Ревізія має:

-Чіткий правовий статус

-Строки проведення

-Права і обов`язки осі, що проводять ревізію

-Права і обов`язки посадових осіб, діял-ть яких ревізується

-Порядок оформлення і розгляду рез-тів ревізії

Завдання ревізії:

-Виявлення господ-х і фін-х порушень, крадіжок, безгосподарності

-Встановлення причин і умов, що сприяють порушенням, зловживанням та крадіжкам, винних у цьому посадових осіб

-Прийняття заходів щодо відшкодування заподіяного збитку, як у процесі ревізії, так і після неї

-Виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності діял-ті

Класифікація ревізій

Залежно від відомчої підпорядкованості:

- відомчі- проводять працівники відомства на підпорядкованих підпр-х одного власника;

-внутрішньогосподарські- працівники виробничого під-ва, об`єднання ревізують дія-ть внутрішн. підрозділів (виробничих одиниць, цехів, дільниць)

- позавідомчі- здійс-ся органами даржавного, громадського і незалежного к-лю;

- мішані - проводяться відомчим, державним і громадським контролем.

За організаційними ознаками:

- планові - здійс-ся за наперед розробленим і затвердженим планом

- позапланові – проводяться у строки, не передбачені затвердженим планом (в разі стихійного лиха, у випадках крадіжок цінностей)

- перманентні – проводяться безперервно контрольним апаратом виробничого об`єднання, підприємства у структурних підрозділах (цехах).

За ланками проведення:

- галузеві – перевіряють діяльність підприємств усієї галузі

- наскрізні – ревізують діяльність усіх підприємств однієї ланки управління підприємствами.

За змістом і призначенням:

- тематичні – перевіряють окремі сторони діяльності під-ва, об`єднання. Проводяться у всіх ланках народного господарства

- вибіркрві – проводять аналогічно тематичним з тією лише відмінністю, що у них конкретизують періоди і об`єкти к-лю

- комплексні – перевіряє комплексно бригада спеціалістів різних професій.

14. Акт комплексної ревізії та методика складання. Прийняття рішень за результатами ревізії.

Основна задача комплексної ревізії - проаналізувати економічну діяльність організації, виявити її можливості і резерви.

На початку акту в обов'язковому порядку потрібно указати прізвища посадових осіб відповідальних за фин. дея-ть пред-я за весь період ревізії. При освітленні в акті ревізії порушення після його опису і вказівки торби збитку, тут же необхідно записати, по чому розпорядженню воно проведене (номер і дата наказу, листа, резолюції, грошового документа і хто його підписав)

Після викладу кожного факту порушення необхідно обов'язково вказувати, які документи додаються до акту в підтвердження цього запису (довідки, копія документа, справжній документ, пояснення). Визначаючи осіб, матеріально відповідальних за недостачу цінностей, ревізор повинен указати вигляд цієї відповідальності (персональна, солідарна, пайова). При наявності вказівки в договорі солідарної відповідальності ревізор зобов'язаний привести загальний розмір збитку, за який несуть солідарну відповідальність всі посадові особи. Виявлені факти однорідних масових порушень групуються у відомостях, прикладених до акту ревізії, а в акті приводяться тільки підсумкові дані і зміст цих порушень з посиланням на відповідні додатки. Не допускається включення в акт ревізії різного роду висновків, пропозицій.

Прийняття рішення за результатами ревізії:

На основі акту ревізії що ревізують розробляють конкретні пропозиції по усуненню виявлених нестач і порушень в ревізованій організації у вигляді проекту наказу або листа. У якому вказується недоліки і порушення, розмір заподіяного досвідчений. збитку конкретними должн. особами. Рішення по результ. ревиз. повинне бути прийнято не пізніше за 2-х тижневих терміни. Відповідальність за прийняті рішення несе керівник ревізуючої орг-ции.

16. Контроль в електронних системах обробки даних.

Система електронної обробки даних впливає на:

Характеристики системи ЕОД:

Організаційна структура системи ЕОД:

  1. Концентрація функцій і знань

  2. Концентрація програм і даних

  3. Відсутність вводу документів

  4. Нестача неприхованих слідів щодо операції

  5. Недостатність виходу даних у візуальні й формі

  6. Легкість доступу до даних і комп’ютерних програм

17. Історична необхідність виникнення аудиту, його значення та основні етапи розвитку.

Аудит – це одна з форм контролю

Необхідність виконання аудиту

Теорія агентів пояснює потребу в аудиті, посилаючись на історичні факти незалежної перевірки звітів управляючих (стандартів) на замовлення землевласників.

Потреби агентів або потенційного інвестора полягають у тому, що кожен інвестор компанії навіть при наявності необхідного рівня знань у сфері фінансового аналізу не впевнений у достовірності показників фінансової звітності, не обізнаний із системою бух. Обліку, результатом якої є дані показники.

Теорія мотивацій, погоджуючих з перехованими вище доказами, враховує суто психологічні моменти.

Етапи розвитку Аудиту:

18..Інформаційне забезпечення фінансово-господарськогоконтролю. Підготовка інформаційного забезпечення.

Інформація — це відомості про події, процеси, які відбуваються у господарській діяльності людей, "природі, суспільстві. Інформація е об'єктом збереження, переда­вання і перетворення для використання в будь-якій сфері людської діяльності. Завданням інформаційного забезпечення є інформу­вання учасників контрольно-ревізійного процесу про стан підконтрольних об'єктів, функціонування їх і відповід­ності нормативно-правовим актам та законодавству у господарському механізмі підприємств. Крім того, ін­формаційне забезпечення є засобом комунікації ауди­торів і ревізорів з питань, що стосуються їхньої профе­сійної діяльності.

Інформаційне забезпечення господарського механіз­му ускладнюється відповідно до зростання суспільного виробництва в умовах ринкових відносин та прискорен­ня науково-технічного прогресу. Передусім збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підпри­ємств, концернів, корпорацій, спільних підприємств, яка містить дані для дослідження ревізією і аудитом. Зрос­тання обсягів інформації ускладнює організацію і ме­тодику проведення ревізії і аудиту фінансово-господарсь­кої діяльності. Виходячи із завдань інформаційного забезпечення і ролі в контрольно-ревізійному процесі, в основу його класифікації покладено професійну інформаційну кому­нікацію, пізнавальність інформації та зміст Інформацій­ного забезпечення.

Професійна інформаційна комунікація грунтується на контактах працівників, зайнятих у контрольно-ревізій­ному процесі.

Розрізняють такі види професійної інформаційної ко­мунікації працівників контролю:

1)робочу— між членами ревізійної бригади при здій­сненні контрольних функцій;

2)інформаційну пряму — дослідження інформації про стан підконтрольних об'єктів та поведінки їх у динаміч­них процесах виробничої і фінансово-господарської ді­яльності підприємств;

3)інформаційну непрямувивчення нормативно-право-•их актів, які регулюють поведінку підконтрольних об'єктів, методичних вказівок та інструкцій щодо виконання контрольно-ревізійних процедур, службове листування.

4)інформаційну опосередкованувивчення даних про робничу і фінансово-господарську діяльність підприємств однієї галузі і зіставлення їх з даними ревізова­ного підприємства, спеціальної літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.
За ступенем пізнавальиостї інформацію у контрольно-ревізійному процесі поділяють на нову, яка відображує новизну запропонованого рішення або обґрунтовує при­чину недоліків, виявлених ревізією (наприклад, резуль­тати інвентаризації цінностей, факторного аналізу ви­конання плану виробництва і реалізації продукції, проведених ревізією), і релевантну, яка раніше була у .аналогах, тобто прототипі (звітності про виробничу і фі­нансово-господарську діяльність ревізованого підприєм­ства). Описання прототипу повинно стосуватися лише тієї частини підконтрольних об'єктів, у якій виявлено недоліки у функціонуванні їх, використанні або збере­женні. Тому в акті ревізії висвітлення цих об'єктів на основі релевантної інформації має бути не стільки ви­черпаним, скільки достатнім для доказу істини. Так, наприклад, немає потреби в акті ревізії чи аудиту опи-, сувати докладно результати виконання плану виробни­цтва і реалізації всієї продукції підприємства за ревізо-і ваний період, оскільки звітність по ній є в організації, яка призначила ревізію. Слід висвітлити причини неви­конання плану з окремих видів продукції на основі да­них, які є у бухгалтерській звітності, встановити осіб, відповідальних за недоліки у діяльності підприємства. Таким чином, нова інформація, створена у процесі про­ведення ревізії і аудиту, та релевантна, яка є в планах економічного і соціального розвитку підприємства, бух­галтерській і статистичній звітності, однаковою мірою _є об'єктами ревізії і використовуються в контрольно-реві­зійному процесі.

За змістом інформаційне забезпечення фінансово-господарського контролю і аудиту поділяють на зако­нодавче, планове і нормативно-довідкове, договірне, тех­нологічне, оргаиізаційно-управлінське і фактографічне. Законодавчесукупність законів, які регулюють су­спільні відносини і окремі законотворчі стосунки. Зако­нодавство— це діяльність вищих органів державної вла­ди до видання законів. В Україні законодавство здійснюється виключно Верховною Радою України.

Законодавче забезпечення включає також законодав­чі акти з питань громадського, трудового, кримінального і адміністративного права, які застосовуються у вироб­ничій і фінансово-господарській діяльності ревізованого

підприємства.

Окрему групу становлять нормативно-правові акти, які приймає виконавча влада на виконаний чинного законодавства. До таких актів належать Укази Прези­дента України, постанови і розпорядження уряду Ук­раїни з питань економічного і соціального розвитку дер­жави,

Планове і нормативно-довідкове — сукупність інфор­мації, яка е в планах економічного і соціального роз­витку ревізованого підприємства; норми І нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресур­сів; утворення фондів економічного стимулювання, піль-гових витрат та ін.; розміри платежів до державного бюджету, з соціального страхування та ін.

Планово-нормативні дані розробляють безпосередньо на ревізованому підприємстві в межах наданих йому прав Законом України про підприємства і затверджених норм і нормативів. Крім того, вони є в різних норматив­них актах (інструкції, положення, методичні вказівки), які видаються державними і господарськими органами управління (Мінфіном, Мінстатом та Мінпраці України, банками, комітетами) з планування, обліку, звітності, контролю, статистики та ін.

Договірнегосподарські угоди, контракти з суб'єк­тами підприємницької діяльності, складені ревізованим підприємством та затверджені в установленому порядку. До них належать договори на поставку сировини, това­рів, реалізацію продукції тощо.

Технологічне — технічна документація з технології виробництва продукції, робіт і послуг, міждержавні та Державні стандарти, технічні умови якості продукції, га­лузеві стандарти, проектно-технічна документація та інші, які використовуються на ревізованому підпр-ві.

Організаційно-управлінське — складається із струк­тури ревізованого підприємства, його юридично-правової, госпрозрахункової самостійності і організаційно-розпо­рядчих документів, затверджених вищестоящою організа­цією, а також накази, розпорядження, службове лис­тування з питань виробничої і фінансово-господарської діяльності. Крім того, сюди відносять організаційно-роз­порядчі документи, які видає керівництво ревізованого підприємства (штатний розклад, накази і розпоряджен­ня), службове листування з питань його діяльності.

Фактографічне — сукупність даних економічного ха­рактеру про факти (операції), які дійсно відбулися у виробничій і фінансово-господарській діяльності, відо­бражені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також у звітності про діяльність ревізованого підпри­ємства, об'єднання.

Отже, класифікація інформаційного забезпечення спрямована на всебічне інформування, працівників, за­йнятих у контрольно-ревізійному процесі, про стан і змі­ни у функціонуванні об'єктів фінансово-господарського контролю і аудиту.

Підготовка інфор-го забезп-ня:

  1. Ознайомлення з сучасною норм-но-довідковою інф-єю(НДІ)

  2. Актуалізація

  3. Корегування та вибір НДІ стосовно об’єкта перевірки за часом та місцем

  4. Форм-ня НДІ стосовно завдань і предметів перевірки(за аналогією та фактично)

  5. Визн-ня можливих питань, які законодавчо не вирішено (за аналогією)

  6. Визн-ня типових для об’єкта та його бізнесу помилок

  7. Підбір можливих фінан та адм-х санкцій за порушення.

Принципи створення раціонального потоку інф-ї:

19. Економічна інформація, її класифікація та структурні одиниці

Економічна інформація-це сукупність відомостей економічного характеру, які виникають під час підготовки, в процесі та приуправлінні виробничою і фінансово господарською діяльністю.

Система економічної інформаціі- це сукупність методів генерації, передачі та переробки інформації в усіх ланках економіки підприємства.

Економічна інформація: а)об”єкт; б)джерело

Об”єкт або явище, що має реальне втілення і відмітні риси та існує фактично, або в уявленні людини.

Джерело елемент , який може формувати або виробляти вхідні повідомлення для системи.

Формування економічної інформаційної системи.

Класифікація економічної інформаціі:

1) За функціями управління: а) директивна; б) нормативна; в) планова; г) облікова; д) статистична; є) аналітична;ж) звітна; з) довідкова; і) спеціальна; к) контрольна;

2)За місцями виникнення: а) внутрішня: -про продукцію; -про виробничі процеси; -про внутрішні обурення; б)зовнішня: -планова; -нормативно-довідкова;-про зовнішні обурення

3)За стадіями виникнення: а)вхідна; б)вихідна; в)проміжна

4)За часовим періодом: а)оперативна б)поточна в)ретроспективна

5)За об”єктивністю відображення: а)достовірна; б)недостовірна; в)точна; г)неточна.

6)За повнотою та пізнавальністю: а)нова; б)достатня; в)надмырна; г)недостатня; д)релеванта.

7)Щодо відношення к процесу обробки: а)оброблювання; б)необроблювана.

8)За інтервалом часу між надходженнями: а)періодична; б) неперіодична.

9)Відповідно до рівня використання: а)доречна; б)недоречна.

Особливості економічноі інформації:

  1. відображає діяльність всіх ланок економіки при допомозі натуральної вартості, усл/натур. показників.

  2. Фіксується як дискретна (преривна) величина на матеріальних носіях.

  3. Вона має лінійну форму.

  4. Вона являється массовою, об”ємною потребує багатоваріантної обробки.

  5. Характеризується тривалістю зберігання циклічністю виникнення та обробки.

Характеризується економічна інформація 3-ма критеріями:

Синтактика- структура економічної інф-ції (слова,речення…).

Семантика- зміст економічної інформації.

Прагматика- корисність економічної інформації, тобто її властивості (достовірність, своєчасність, зручність сприймання тощо).

Структура екон інф-ї зумовлена її призначенням в упр-ні і контролі госп-ї дія-сті. Залежно від цілей і завдань впливу на керований об’єкт екон інф-ю групують у різні інф-ні сукуп-ті, кількісні зміни яких визначаються номенклатурами, що складаються з позицій.

21. Регулювання аудиторської діяльності в Україні. Професійні організації аудиторів в Україні та їх функції.

Основні етапи аудиторської діяльності:

1.Укладення(поновлення) договору на проведення аудиту.

2. Планування

3. Здійснення аудиту( вивчення, оцінка і тестування системи внутрішнього контролю; підтвердження залишків на рахунках б/о; заключні процедури

4. Підготовка і написання аудиторського висновку

Особливість адита в тому, що він є саморегулюючим, держава встановлює вимоги здійснення аудиту, а правила його проведення, методику, техніку, методологію визначають професійні організації в своїх стандартах, нормах, положеннях.

Саморегулювання-одна з найважливіших умов забезпечення незалежності аудиту.

Професійні організації аудиторів України -Аудиторська палата України, Спілку аудиторів України,Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

Аудитори України мають право об'єднатися в громадську організацію за професійними ознаками (Спілку аудиторів України).Спілка аудиторів України має право:

делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та достроково їх відкликати; порушувати клопотання про припинення повноважень членів Аудиторської палати України, вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту. Рішення та клопотання з питань делегування, відкликання та припинення повноважень членів Аудиторської палати України приймаються з'їздом Спілки аудиторів України або правлінням з наступним затвердженням таких рішень з'їздом.

Основними функціями організацій є:

  1. Методологічна - затвердження норм, стандартів, підготовка програм аудиторів, розробка і узагальнення практики науково-обгрунтованої методики

  2. Інформаційна - полягає в сприянні видання (учбової, методичної літ- ри) з питань аудиту

  3. Кадрова- сприяння в підготовці кадрів, участь у вченні, сертифікації аудиторів

  4. Організаційна- розвиток аудиту, реєстрація аудиторських фірм, аудиторів, створення компаній з питань компетенції

  5. Контрольна розгляд скарг на діяльність адиторских фірм, дотримання законності.

22.Організація та планування ревізії

Ревізійну роботу планують власники, виходячи з встановленої періодичності ревізій. У залежності від інтервалу проведення ревізій розрізнює: перспективні і поточні плани. Перспективні на довгу перспективу і включають заходи щодо впровадження більш довершених форм і методів контролю, удосконалення діючих і розробці нових нормативно-довідкових матеріалів, методичних рекомендацій по проведенню контрольно- ревізійної роботи, по підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів КРУ. Поточні плани розробляються на майбутній календарний рік. У ньому вказується: найменування, місцезнаходження об'єкта, період, що ревізується, вигляд, рядків ревізії, тривалість в днях, виконавці. При складанні плану передбачається завантаження всіх працівників ревізійного апарату, і виділення резерву часу для виконання позапланових завдань і контролю за виконанням рішень раніше проведених ревізій і перевірок. Також передбачається, щоб підприємство перевірялося не менше 1 рази в рік і щоб була забезпечена спадкоємність перевірки (вивчення результатів минулих перевірок) Кожна ревізія повинна охоплювати період, починаючи з дня закінчення попередньої перевірки і закінчиться датою стану балансу. При визначенні черговості ревізій треба враховувати час, що пройшов після попередньої ревізії, наявність інформації про зловживання, розкрадання, недостач ТМЦ. Тривалість ревізії, що Планується в днях залежить від об'ємів діяльності підприємства, документообігу, вигляду ревізії і кваліфікації ревізорів і не може перевищувати 30 днів. Продовження термінів ревізії допускається з дозволу керівника, органу що призначив ревізію, основою для цього може бути: проведення ревізії за час, що перевищує 1 рік; зміна програми ревізії; необхідність проведення суцільної перевірки операцій з метою встановлення повного розміру заподіяного матеріального збитку при виявленні розкрадання; хвороба ревізора на термін більше 1 місяці. Плани не повинні розголошуватися щоб забезпечити раптовість. Організаційна робота складається з етапів: підготовка до ревізії, організація і безпосереднє проведення ревізії, оформлення результатів ревізії, реалізація матеріалів ревізії, контроль за виконанням рішень, прийнятих за результатами ревізії.

23. Класифікація та хар-ка видів аудиту в м/н практиці та в Україні


Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому вико­ристовує ті самі джерела інформації, методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури, які передбачає конт­рольно-ревізійний процес. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-гос­подарського контролю передусім організаційними принципами і класифікаційними ознаками.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

регламентованийпроведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту.

договірнийоб'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єк­тами підприємницької діяльності і аудиторською орга­нізацією;

внутрішній — проводиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспро­можності та запобігання банкрутству.

За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських орга­нізацій, аудит поділяють

однопредметнийдосліджується питання одного ви­ду (предмета) аудиту Багатопредметнийкомплексний аудит стратегії уп­равління маркетингом, виконання народногосподарських програм, тому в них беруть участь фахівці різних спе­ціальностей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції (предмета). .

Комісійний аудіїт проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської органі­зації, тому узагальнення роблять у одному висновку, який підписують усі аудитори, які брали у ньому участь. Цей аудит здійснюється, як правило, аудиторськими фірма­ми, що призначають одного із аудиторів керівником. Обов'язком його є синтезування результатів досліджен­ня різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті.

За змістом і функціями в управлінні

Запобіжний це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Проводиться він здебільшого внутріш­нім аудитом, який діє у структурі підприємства як спе­ціальний підрозділ або цими функціями наділено конт­рольно-ревізійний підрозділ.

Перманентний це аудит, який проводиться безпе­рервно у процесі фінансово-господарської,діяльності під­приємства. Метою його є забезпечення менеджерів ін­формацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетин­говій діяльності, конкурентоспроможність виготовлюва-ної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зару­біжному ринках. 'Перманентний аудит здійснюється вну­трішнім аудиторським підрозділом підприємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.

Ретроспективнийце аудит, який проводиться після виконання господарських операцій здебільшого за ми­нулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями.

Аудит на сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий для підприємств, річні звіти яких за діючим законодавством підлягають обо­в'язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці, визначають згідно з законодавством України органи державного управлін­ня за дорученням уряду залежно від певних економічних критеріїв — виду власності і форми діяльності підпри­ємства, підприємця, розміру виробництва і реаліза­ції продукції (робіт, послуг), чисельності працюючих тощо.

Стратегічний це аудит, який вирішує питання стра­тегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Перед­усім це стосується маркетингової діяльності. Марке­тинг — це динамічна система прогнозного бізнесу, тому компанії періодично здійснюють так звану ревізію мар­кетингу.

Ревізія маркетингу — це комплексне, системне, неупереджене і регулярне аудиторське дослідження мар­кетингового середовища фірми, її завдань, стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які виникають, а також можливостей, що відкриваються, розробки рекомендацій відносно плану дій щодо удо­сконалення маркетингової діяльності фірми.

Отже, стратегічний аудит — це перевірка оптималь-ності стратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового середовища та розробки ре­комендацій щодо удосконалення їх.

За обєктами аудиту


Фінансової звітності – аудит достовірності показників річної фінансової звітності підприємства відповідно до встановлених критеріїв

На узгодженість – оцінка відповідності діяльності підприємства або особи установленим вимогам законодавства

Операційний – систематичний огляд діяльності підприємства в цілому, або його підрозділів аз метою визначення її ефіктивності та можливості покращення цієї діяльності.

За субєктами аудиту


Зовнішній – здійснюється сертифікованими аудиторами на договірній основі

Внутрішній – здійснюється кваліфіковіаними працівниками самого під-ва.

За обовязковістю здійснення


Обовязковий – здійснюється згідно аз чинним законодавством

Необовязковий – здійснюється за ініціативою клієнта

За періодичністю здійснення


Періодичний – здійснюється щороку

Неперіодичний – здійснюється за необхідністю

За сектором економіки до якого належить


Приватного – здійснюється на під-вах приватного сектора

Державний – здійснюється в установах і організаціях державного сектору.

24. Внутрішній контроль в системі управління його значення, мета, завдання, якісні характеристики.

Завдання внутр . контролю


Внутрішній контроль та його складові.

25. Контрольні процедури, їх поняття класифікація, взаємозв’язок з методичними прийомами.

Контрольна процедура – система взаємодії на суб’єкти і об’єкти господарської діяльності, що здійснюються органами управління під час проведення контролю.

Контрольно-ревізійні процедури використовують методичні прийоми контролю і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-ревізійному процесі.

Контрольно-ревізійні процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на:

26. Основні елементи внутрішнього контролю та їх оцінка.

Створення внутрішнього контролю (ВК) сприяє рішенню проблеми отримання керівником якісної інформації. ВК забезпечує оптимальний хід процесу упр-ня на всіх його стадіях. Мета ВК: забезпечення внутрішньої безпеки і еф-го функ-ня субєкта госп-ня.

Основні завдання ВК:

  1. забезпечення економічної безпеки п-ва

  2. забезпечення ефективності використання всіх видів ресурсів (матер-ні, трудові, фін-ві), капіталу

  3. контроль дотримання обранної тактики та стратегії

  4. попереднє тестування внутрішнього середовища та зовнішнього економічно-правового середовища

  5. контроль дисципліни виконання

  6. збереження майна

Якісні хар-ки с-ми ВК:

  1. організованість – здатність оперативно реагувати на управлінські та інши впливи

  2. вибірковість – здатність забезпечити вибір обєкта і інф-ї для проведення перевірки

  3. гнучкість і швидкодієвість – здатність швидко і легко пристосовуватись до різних змін

  4. раціональність – здатність знаходити оптимальні рішення по організації і здійсненню контролю

  5. здатність передбачувати недоліки окремих елементів с-ми контролю

Система ВК:

  1. середовище контролю – набір хар-к, які визначають середовище функ-ня обєкта і службові взаємовідносини, сприятливі для контролю. Склад із зовн-ніх і внутр-ніх факторів:

  1. система б/о – с-ма, яка забезпечує внутрішню с-му контролю інформацією і політика процедури, які відносяться до госп-ї д-ті.

Склад:

Цілі, які передає с-ма обліку: законність, реальність, санкціонування, повнота, оцінка, своєчасність, класифікація, підготовка звітності.

3. процедури контролю – спец-ні перевірки, які вик-ня персоналом з метою досягнення спільної мети.

При розподілі прав, обовязків і відповідальності треба враховувати:

ВК не може забезпечити повну гарантію досягнення і виконання постійних задач керівником, бо:

Оцінка ефек-ті с-ми ВК повинна включати елементи:

В системі ВК перевіряють: законність, реальність, санкціонування, оцінка, своєчасність

Побудова системи ВК (варіанти):

  1. делегування окремих конкретних функцій на робочому місці центральним підрозділом, який контролює процес;

  2. тотальний ВК –

  3. делегування функції контролю підрозділи з паралельним існуванням підрозділів внурт-го аудиту.

Підходи до ВК як до відкритої с-ми:

Вхід – якась інф-на с-та та інф-я (зовн-ня та внур-ня) яку с-ма отримає

Перетворення інф-ції (безпосередньо контроль) включає наявність субєктів процедур контролю

Вихід – конкретне упр-ке рішення по резул-м контролю.

27. Поняття контрольного процесу, хар-ка його стадій.

Контрольно-ревізійний процес є системним впливом на субєкт п-ї д-ті з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин. Всякий дінамічний процес, повязаний з використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з орг-ної, технологічної та завершальної стадії. Щодо контрольно-ревізійного процесу такими стадіями є: організаційна, дослідна, узагальнення та реалізація результатів контролю. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-ревізійні підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції на підприємствах. Незалежний фінансово-господарський контроль проводиться аудиторськами фірмами.

Стадії контрольно-ревізійного процесу:

1)Організаційна стадія включає в себе вибір обєкта ревізії і організаційно-методичну підготовку її.

2)Дослідна стадія контрольно-ревізійного процесу здійснюється ревізійною бригадою безпосередньо на обєкти ревізії – п-ві. При цьому забезпечується додерження принципу раптовості ревізії. Складається ця стадія з двох етапів – переддослідного і дослідного.

3)Стадія узагальнення та реал-ї рез-в контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-ревізійних процесу.

28. Трактування предмету контроль, господарський факт, як предмет контролю та хар-ки системи обліку його віддання.

Предметом фінансово-господарського контролю – є процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додерження його екон-го регул-ня в умовах ринкової економіки.

В предмет фінансово-господарського контролю включають усю стадію процесу відтворення суспільно необхідного продукту та нормативно-правове регулювання її.

На стадії розподілу суспільно необхідно продукту фінансово-господарський контроль перевіряє його використання на задоволення різноманітних потреб сусп-ва – відшкодування витрат використанних засобів вир-ва, розподіл та перерозподіл створенного продукту в умовах ринкових відносин. На стадії розподілу суспільного продукту предмет фінансово-господарського контролю поширюється на всі ланки н/г.

На стадії обміну суспільного продукту, тобто обороту товарів в умовах товарно-грошових відносин, предмет фінансово-господарського контролю включає договірни відносини, виконання договорів поставок із збуту і заготівлі, задоволення купівельного попиту на засоби матеріально-технічного забезпечення н/г і населення на товари народного споживання насиченням ринку товарами. Отже, на стадії обміну контролюють усі форми обороту суспільно необхідного продукту згідно із законами ринкової економіки.

На завершальній стадії процесу відтворення – споживанні суспільно необхідного продукту - фінансово-господарський контроль перевіряє операції, повязані в основному з виробничим споживанням, тобто відтворенням і розширенням суспільних виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб.

Отже, обєктивні умови задоволення потреб повязані з процесом вир-ва. На всіх стадіях процесу відтворення фінансово-господарський контроль є засобом виявлення протиріч у сусп-ві з метою своєчасного регул-ня їх.суспільні і особисті потреби формуються на стадії вир-ва, набуваючи форми дійсних потреб. Під дією смаків і нахилів людини, які виявляються в процесі обміну, структура потреб змінюється, а рамки звужуються до задоволення на стадії розподілу.

31. Документальні методичні прийоми включають:

Інформаційне моделювання – представлення обєкту, що вивчається у вигляді моделі .

Камеральні перевірки – перевірка наявності всіх форм і додатків, реквізитів та підписів, валюти балансу, проміжних підсумків, взаємопов’язання показників звітних форм, основних контрольних співвідношень між показниками і звітними формами . При камер.перевірці використовуються тести системи контролю та перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю застосовують для одержання аудиторських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Вони класифікуються на:

Процедури перевірки на суттєвість – це перевірки, які використовуються з метою одержання аудиторських свідчень про виявлення суттєвих викривлень фінансової звітності.

Процедури перевірки на суттєвість бувають 2 типів:

Аналітичні процедури полягають в аналізі співвідношень та тенденцій. За результатами аналітичних процедур оцінюються зміни в діяльності під-ва, помилки фінансової звітності. АП проводяться в основному в разі надходження додаткової інформації яка не узгоджується з очікуваною.

Перерахунок - перевірка раніше отриманих розрахунків, використовується для оцінки реальності тих статей звітності, які явяються результатами розрахунків.

Підтвердження – це одержання письмової відповіді від незалежної третьої сторони, яка підтверджує правильність тієї чи іншої інформації у відповідь на відповідниї запит аудитора. Оскільки підтвердження надходять з незалежних від клієнта джерел, вони є особливо цінними і широко використовуються для підтвердження.

Співставлення – достовірність відображених в док-тах госп. операцій перевіряється шляхом зіставлення даних різних док-тів, що відносяться до одних і тих же або різних, але взємопов’язаних госп. оп-й.

Сканування – вивчення нетипових статей і подій, відображених в документації госп.суб’єкта. сканування корисно проводити при використанні вибірки для прийняття аудиторських рішень. Якщо вибірка слугує основою відбору статей для превірки, існує вірогідність, що аудитор вибере приклад який не відображає всю сукупність статей і прийме помилкове рішення. Ризик можна зменшити просканувавши статті, які не ввійшли до вибірки.

Простеження (трасування) – спосіб, при якому перевіряється госп. інформ-я, починаючи з її відображення в первинних док-тах і далі по системі бух.обліку до заключного запису.

32. Об’єкти контролю, їх класиф-я, хар-ка та параметриз-я.

Об’єктом контролю є предмети і засоби праці, а також сама праця, яка використовується в процесі розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту.

Об’єкти контролю класифікуються:

Визначивши обєкт к-лю, фактори, які впливають на його поведінку, встановлюють його параметри, тобто повноту вивчення обєкта відповідно до мети к-лю. Від правильності визначення параметра контролюючого обєкта великою мірою залежить рез-т к-лю. Основними параметрами обєкта к-лю є: економічно-правова хар-ка; предметна хар-ка; документальне забезпечення; хронологія; облікова хар-ка; управлінська хар-ка.

34. Метод і мет-ка контролю. Заг-на хар-ка заг-наукових і спец мет-ів.

Метод фін-во-госп контр – сукупність способів та засобів за допомогою яких оцінюється стан об”єктів, що вивчаються. Мет-д фгк ділиться на загальнонаукові та власні методичні методи. Заг-наук вкл: Аналіз-це прийом дослідження, який включає ви­вчення предмета уявним або практичним розчленуван­ням його на складові об'єкти (частини об'єкта, його озна­ки, властивості, відносини).Синтез - прийом вивчення об'єкта в цілісності, в єд­ності і взаємозв'язку його частин. У фінансово-господар­ському контролі синтез пов'язаний з аналізом. Індукція-прийом дослідження, при якому загальний висновок про прик­мети множини елементів об'єкта складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто способом виведення висновків від окре­мого до загального.Дедукція— дослі­джують стан об'єкта в цілому, а потім його складових слементіи, тобто висновки від загального до окремого.Аналогія прийом наукових висновків, завдяки яко­му досягають пізнання одних об'єктів на основі подіб­ності їх з іншими. Моделювання прийом наукового пізнання, що грун­тується па заміні об'єкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.Абстрагування- пріїйом відволікання (наприклад, перевіряють стан контро­лю трудової дисципліни в окремих підрозділах підпри­ємства і, абстрагуючись, роблять висновки в цілому).Конкретизація - дослідження об'єктів у всій різнобічності їх, у якісній багатогранності значень реального існування об'єктів. При цьому досліджу­ють стан об'єктів з певними конкретними умовами існу­вання їх та історичного розвитку виявлення у процесі контролю непродуктивних витрат за місцями утворення їх — підрозділами, підприємствами тощо.Системний аналізвивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Системний аналіз у фінансово-господарському контролі передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. У практиці досліджень системний аналіз передбачає використання таких методик:

процедур теорії дослідження операцій для кількісної оцінки об'єктів дослідження;

аналіз систем для дослідження об'єктів в умовах не­визначеності.

функціонально-вартісний аналіз вивчення об'єктів на стадії інженерної підготовки виробництва.

Власні методичні прийоми фінансово-господарського контролю — це специфічні прийоми, вироблені практи­кою на основі досягнень економічної науки. Формуються ці прийоми залежно від цільової функції науки та її загальнонаукових прийомів і характеризуються взаємним прокнкііснням в однорідні галузі наук.

Органолептичні — інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент.

Інвентаризація перевірка об'єктів контролю в на­турі органолептичним способом.

Суть цього прийому контролю полягає в тому, що перевірка наявності і стану об'єктів визначається огля­дом, підрахунками, зважуванням, обмірюванням.Інвентаризація застосовується всіма видами фінансово-господарського контролю.

Контрольні заміри робіт прийом фактичного кон­тролю, що застосовується установами банків при пере­вірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а також іншими контролюючими органами при проведенні фак­тичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг.

Вибіркові спостереження — прийом статистичного контролю якісних характеристик господарського проце­су. Використовується у фінансово-господарському конт­ролі тоді, коли суцільний контроль технічно неможливий.

Суцільні спостереження прийом статистичного кон­тролю фактичного стану об'єктів, які вивчають, наприк­лад, проведення хронометражних спостережень при контролі норм виробітку, використання робочого часу пра­цівників за звітний період тощо.

Технологічний контроль прийом контролю інженер­ної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, яку випускають, її відповідності технічним умовам, що перевіряють відділ технічного контролю та інші служби підприємства в процесі поперед­нього, поточного і заключного контролю виробництва.

Хіміко-технологічний контроль прийом контролю якості сировини і матеріалів, які використовуються у ви­робництві продукції, а також якісних характеристик ви­робів. Здійснюється цей вид конт­ролю лабораторним аналізом, перевіркою продукції на технологічному конвейєрі, фінішній стрічці та іншими способами.

Експертизи різних видів — прийоми експертних оці­нок, що застосовуються технологічними, судово-бухгал­терськими, криміналістичними, товарознавчими та інши­ми експертизами при дослідженні спеціальних питань, пов'язаних з фінансово-господарським контролем.

Службове розслідування сукупність прийомів пе­ревірки додержання службовими особами, а також ро­бітниками і службовцями нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних ланках народного господарства.

Експеримент науково поставлений дослід відповід­но до мети фінансово-господарського контролю для пе­ревірки результатів процесів, які планують або вико­нані.

Розрахунково-аналітичні :

Економічний аналіз система прийомів у фінансово-господарському контролі для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів.

Статистичні розрахунки прийоми одержання таких величин і якісних характеристик, яких немає безпосе­редньо в економічній інформації підприємства, що ре­візують.

Економіко-математичні методи застосовуються у фі­нансово-господарському контролі при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проектування, а також після завершення господарських процесів, якщо іншими методичними прийомами встановити взаємо­зв'язки факторів неможливо.

Документальні :

Інформаційне моделювання це інформаційна сукупність, яка представляє контролюючий об'єкт у вигля­ді моделі.При моделюванні використовується норма­тивно-правова, договірна, облікова, звітна та інша ін­формація про об'єкти. Дослідження документів-прийоми документального контролю достовірності, доцільності, ефективності гос­подарських операцій, відповідності їх законодавчим та нормативно-правовим актам, що регулюють процес роз­ширеного суспільного виробництва.Камеральні перевірки прийом документального контролю проектно-кошторисної документації по капі­тальних вкладеннях, а також документів на вико­нання будівельно-монтажних робіт, які подають установі банку, що здійснює контроль за фінансуванням капі­тальних вкладень з державного бюджету. Нормативно-правове регулюваннясистема прийо­мів, що використовуються фінансово-господарським кон­тролем для виявлення порушень нормативних і пра­вових актів у процесі розширеного суспільного відтво­рення.

Узагальнення і реалізація результатів контролю — сукупність прийомів синтезування результатів контролю і прийняття рішень щодо виправлення виявлених недо­ліків у фінансово-господарській діяльності обревізова­ного підприємства і запобігання їм у майбутньому.

Групування недоліків систематизація і узагальнен­ня недоліків і порушень нормативно-нравових актів у процесі господарської діяльності за економічною одно­рідністю, часом проведення і важливістю.Групування перед­бачає хронологічну послідовність, систематизований і хронологічно-систематизований способи.Хронологічна послідовність — спосіб гру­пування недоліків і порушень нормативно-правових ак­тів, виявлених у процесі дослідження документів. Систематизований спосіб групування дає змогу виявити недоліки при дослідженні однорідних до­кументів за весь ревізований період. Хронологічно-систематизований спо­сіб — це мішане групування, яке полягає в тому, що ревізор виявляє недоліки в хронологічній послідовності і систематизує їх за економічною однорідністю операцій. Документування результатів проміжного контролюце спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміжних стадіях ревізії або перевірки, наприклад скла­дання акта вибіркової інвентаризації товарно-матері­альних цінностей і розрахунків з постачальниками, по­купцями і підрядчиками, дебіторами і кредиторами, кош­тів у касі та у підзвітних осіб.

Аналітичне групування це сукупність прийомів ста­тистичних групувань за однорідністю ознак підконтроль­них об'єктів та виявлених недоліків.Слідчо-юридичне обгрунтування включає способи одержання доказів ревізією недоліків і порушень зако­нодавства, нормативно-правових актів, розміри завданих матеріальних збитків і відповідальних за них конкретних осіб.

Систематизований виклад недоліків у акті комплекс­ної ревізії комплекс прийомів узагальнення резуль­татів проведеного контролю відповідно до правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці при­йоми при складанні актів комплексної ревізії, тематич­них перевірок і обстежень, доповідних і службових за­писок за результатами контролю.

Прийняття рішень за рез-ми ревізій – вплив суб”акта на об”єкт контролю. Заст. Цей спосіб при розробці і виданні наказів, розпоряджень, обстеження.

Контроль за викрнан-м прийнятих рішень – передбачає встановлення фактичного стану об2єкта контролю і його поведінки відповідно до упр-ї дії.

35. Державна контрольна служба в Україні.

Д к с склад з Головного КРУ України, КР управлінь в республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контр ревізійних підрозділів в районах, містах і ра-х у містах. Головні завдання : здійсн держ контролю за витрачанням коштіві матер цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю б.о. і звітності в міністерствах, відомствах, держ комітетах, фондах, бюдж установах, підпр-х, орг-х, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та держ валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

КРСлужба у своїй діяльності керується Конституцією , законом про КР Службу ін зак-ми актами. КРС діє при МінФіні Укр. І підпорядковується МінФіну Укр. КРУ в Республіці Крим, обл., Києві, Севаст підпорядковуються Головному КРУ Укр.. Видатки на утримання КРС визначаються КабМіном і фінансуються з держ бюджету.

Функції КРС: організують роботу крпідрозділів в Криму, обл. Києві, Севаст по проведенню ревізій і перевірок ; провадять ревізії та перевірки фін діяльності, стану збереж коштів і матер цінностей; проводять ревізії і перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів; здійсн контроль за усуненням недоліків і порушень. Виявлених попередніми ревізіями і перевірками; розробляють інструктивні та ін НА про проведення ревізій та перевірок; здійсн методичне керівництво і контроль за діяльн підпорядкованих кр підрозділів.

Обов”язки КРС: ревізувати та перевіряти у міністерствах, відомствах, держ комітетах, фондах, бюдж установах, підпр-х, орг-х грошові та бух документи, звіти, кошториси;

Безперешкодний доступ на склади, сховища, вир-чі примішення для їх обстеження; залучати кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів буд., монтажних, ремонтних та ін робіт; вимагати від керівників об”єктів, що ревіз-ся або перевіряються, проведення інвентаризацій осн фондів, ТМЦ, грош коштів і розрахунків, якщо треба опечатувати каси; стягувати у доход держ кошти; накладати адміністративні стягнення(якщо передбачено НА); застосов фін санкції.

Ревізія або перевірка проводиться на підставі документа, підписаного начальником держКРС. Начальником упр-ня,їх заступниками або керівником підрозділу служби р районі. Місті або р-ні в місті. За ініціативою КРС ревізія або перевірка може проводитись не частіше 1 разу на рік.За дорученням правоохоронних органів може бути проведено у будь-який час.

За невиконання або неналежне вик-ня своїх обов”язків службові особи КРС притягаються до дисциплінарної та кримінальної відп-ті. Службовці КРС повинні у випадках виявлених зловживань і порушень передавати правоох органам матеріали ревізій та повідомляти про виявлені зловжив і поруш держ органам і органам уповноваж управляти держ майном. При вилученні документів у зв”язку з їх підробкою або виявленими зловжив працівник КРС повинен негайно повідомити про це правоох органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Після цього вони повертаються відп-му під-ву. Якщо правоох органами не прийнято рішення про виїмку цих документів. Працівники КРС повинні забезп дотримання комерційної та службової таємниць.

Службові особи КРС є представниками органів держ виконавчої влади, вони перебувають під захистом закону.

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации