Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології - файл n1.doc

Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології
скачать (7381.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc7382kb.03.11.2012 02:36скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39
В

чимося

Філософія технологічних трансформацій дуже суперечлива. Це тому, що об'єктивні зміни життя піддаються ще й суб'єктивним оцінкам, корпоративним деформаціям, мають відтінки особистих і кланових уподобань, академічних амбіцій. Усе це разом узяте настільки ускладнює розуміння сутності і призначення сучасної школи, пріоритети і напрямки технологічного переозброєння педагогічного процесу, що перестає сприйматися як керований і навіть розумний процес.

19

Підласий І.П.

А наука, запитаєте ви? Вона вже точно має стояти на сторожі розумного, об'єктивного, виваженого. У принципі це так, а на практиці бачимо інше. Загубилася педагогічна академія з її направляючими функціями, здрібніли інститути й лабораторії. Наука відстала, розпорошилася на дрібниці. Втратили головні пріоритети, мислимо позавчорашніми категоріями. Не займаємося тим, що має виникнути в ближчому майбутньому, що вже на часі, безконечно переспівуємо минуле. Ринкові це не потрібно. В ньому діють свої жорстокі закони забезпечення прибутку, у які сучасна педагогічна наука зі своїм позавчорашнім баченням проблем не вписується.

Та повернемося до технологій. Для того теорія і створюється, щоб проясняти незрозуміле. Вона нагромадила багато методів розпізнавання невідомого. Один ми зараз перевіримо. На поставлене прямо запитання — що таке педагогічна технологія? — ми навряд чи зможемо правильно відповісти. А от у порівнянні відмінності знаходяться легко. Якщо переформулювати запитання: де ми маємо справу з новою технологією, а де з відомою, чи запитати — де технологія відстала, то доведеться зіставляти, порівнювати технології між собою, і тоді ми краще зрозуміємо, з чим маємо справу.

При об'єктивному порівнянні ми насамперед зобов'язані співвіднести технологію з кінцевим результатом. Зміст будь-якої нової технології, де б вона не застосовувалася, один — одержати вищий результат швидше і з меншими витратами сил та енергії в порівнянні з технологією, що застосовувалася раніше. І хоча в педагогіці не все зводиться тільки до кількості, якості і часу, а поняття результату має більш глибокий і менш визначений зміст, сутність технології від цього не змінюється. Виробничі технології характеризувати незрівнянно легше. Вища якість, менші витрати, економія часу, зниження втрат — тут вимірювані параметри. Технологія визнається успішною, якщо поліпшуються показники хоча б за одним з них.

Порівняємо з педагогікою. Коли на початку 90-х років була запропонована технологія виховання з комп'ютерною підтримкою, то вона відрізнялась від інших технологій тим, що дозво: ляла досягати вищих результатів інформування (на першому етапі виховання) за економії часу і зусиль. Технологія доступна для вчителя будь-якої кваліфікації, гуманістично зорієнтована, поблажлива до учнів. Вищий результат досягається за рахунок застосування нових організаційних рішень і засобів — комп'ютерів і спеціалізованих програм. Шкільна практика підтвердила її

20

Практична педагогіка або три технології

ефективність на інформативній ділянці виховного процесу. Коли В.Шаталов запропонував свою авторську технологію — комплекс пов'язаних між собою заходів, що веде до економії часу навчання і поліпшення його результатів, то її без застережень ми повинні позначити як нову та більш ефективну. Приклади, на жаль, нечисленні, можна продовжити.

А от коли змінюються тільки цілі, завдання, підходи, організація, і ми не бачимо виразного впливу цих перетворень ні на час, ні на результати, ні на витрати сил, то в цих випадках навряд чи варто вести мову про нові технології. Але саме до переорієнтації цілей, вигадування нових завдань, обґрунтування прив'язаних до них концепцій і підходів та косметичної перебудови організаційних форм зводиться сьогодні левова частка педагогічних інновацій у галузі технологій.

Технологією назвемо комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості і якості відповідно до запроектованих витрат часу, сил і засобів. Практично це означає прийняття чітких зобов'язань типу: я, учитель Підласий, гарантую, що такого-то учня, за такий-то час доведу до визначеного рівня навченості (вихованості, розвиненості), якщо будуть надані точні характеристики учня, параметри кінцевого продукту та умови, у яких буде здійснюватися навчально-виховний процес.

При технологічному вирішенні завдань заздалегідь і якомога точніше задається опис продукту через вхідні і кінцеві характеристики учня, оцінюються передбачувані витрати на одержання продукту з заданими характеристиками — час і вартість. За якістю продукту і витратами на його виробництво технології порівнюються між собою. Самі собою відпадають багато традиційних питань — про ефективність, наприклад. Якщо замовник бажає одержати менш якісний продукт — це буде коштувати дешевше і часу піде менше. При невисоких початкових характеристиках учня час і вартість педагогічної обробки значно зростають.

Незвично? Ні, цілком ринковий підхід. Доки ж ми не будемо знати гдіни педагогічної праці? Доки будемо нерозумно вимагати неможливого — навчати всіх і усьому та ще й на високому рівні? Видобуток нафти має свою ціну, мають її вирваний зуб і пошитий костюм. Тільки в педагогіці ми поки не знаємо, що і скільки коштує. Це тому, що технології в нас невизначені. Ми не можемо поки що гарантувати заданого результату. А в ринкових умовах це

21

Підласий 1.П.

вкрай важливо. І якщо комерціалізація освіти продовжуватиметься, і ми дійсно перейдемо до надання освітньо-виховних послуг, то вибір у нас тільки один: технології мають працювати гарантовано. Ринкова медицина до такого висновку вже прийшла.

Головна причина нинішнього розмивання змісту технологій — недостатнє і неправильне розуміння їхнього призначення. Згадаємо, як розвивалися технології обробки землі, вилову риби, видобутку корисних копалин. Зі збільшенням технічних можливостей вони ставали більш ефективними, менш трудомісткими, допомагали одержувати більше продукції з меншими зусиллями. Зміст нововведень — більше, швидше, краще, економніше. Рухають технології нові наукові і технічні досягнення, підпирають їх з усіх боків ентузіазм, бажання заробити, прибуток, нові економічні й організаційні зміни. Більше нічого, здається, у призначенні технологій немає.

Нові педагогічні технології можуть бути вибудовані тільки на основі нових знань про учнів, розуміння глибинних процесів формування необхідних якостей. Деякі поліпшення можливі за умови перебудови організаційних форм при збереженні основних характеристик навчально-виховного процесу. Але можливості одержати більш якісний продукт дуже скромні. Помиляються керівники, намагаючись перефарбуванням стін, євроремонтами чи перерозподілом обов'язків між завучами досягти істотних змін. Кінним плугом можна було орати хоч уздовж, хоч упоперек поля, на врожай це не впливало. Результати істотно поліпшив трактор. Так і в педагогіці. Коли її технології пов'язують з появою нових засобів, застосуванням сучасних інформаційних технологій, підвищенням кваліфікації вчителів, то можна вірити в прогрес, тому що тут присутній первинний зміст переозброєння виробництва. Але коли нас переконують, що школа стала навчати і виховувати краще з набуттям статусу гімназії чи ліцею, я сумніваюсь.

Якщо сутність залишається незмінною, а видимість покращень досягається за рахунок подвійних стандартів чи оцінок зовнішніх другорядних показників — технології немає. Немає ядра технології — швидше, ощадливіше, якісніше. Що змінила, наприклад, технологія М.Монтессорі? Лише ставлення до дітей. Але розвиваються вони аж ніяк не швидше, немає і якісних зрушень. Змінилися форми опіки, зовнішній антураж, деякі організаційні елементи. Чим же ця технологія досконаліша? Схиляємо думку педагога до того, що суб'єктивні уподобання також

22

Практична педагогіка або три технології

не відносяться до технології. Деяким учителям і учням, як не дивно, подобаються авторитарні шкільні стосунки, і нікуди від цього факту не дітися, інші тяжіють до демократичних форм, ще хтось — до анархістських. Навряд чи за цією ознакою ми виявимо тут нову технологію — потрібно копати глибше і дивитися, як з'єднуються відносини з кінцевим результатом. Залишимо в резерві наші можливості створення різних відносин і надамо можливість усе вирішувати замовнику, так буде справедливо — чого той бажатиме, те й отримає. Ніхто тоді не буде звинувачувати ні школи, ні вчителів. Звичайно, педагоги як фахівці, мають підказати, що і як буде краще, але право вибору рівня та якості освітньої послуги за замовником — державою, суспільством, індивідуальними споживачами. Якщо цьому більше сприятимуть авторитарні стосунки, то вони й стануть елементом технології.

Уявляємо, яким незвичним для нашої людини — від державного чиновника до батька — буде формування індивідуального замовлення на педагогічні послуги. І замовнику за пристосування педагогіки до його потреб доведеться викласти не стільки грошей, скільки він побажає, а стільки, скільки коштує послуга, точнісінько так само, як у перукарні. Ось чому лише в ринкових умовах педагогічна праця оплачується за своєю повною і високою вартістю. Зникає педагог з простягнутою рукою, який вик-лянчує у держави копійки за свою важку працю. Педагоги, як і лікарі, як усі інші фахівці можуть себе прогодувати, людям завжди були і будуть потрібні їхні послуги. А держава нехай думає — чи буде вона брати участь в освіті своїх громадян, чи вони вирішуватимуть свої освітні запити без її участі, чи залишиться держава разом з освітою, чи проігнорує найголовнішу підойму прогресу, оточившись міліцією і силовими відомствами. Привітаймо ринок і за ці трансформації у нашій свідомості.

М

ІРКУЄМО

1. Технологія, як і все інше в нашому житті, «прив'язана» до місця і часу. До місця — фактом своєї появи на певному просторі, до часу — рівнем развитку наукового мислення та можливостями практики. Названими умовами переважно і створюються можливості для закономірної перебудови навчально-виховного процесу. В історії педагогіки прослідковуеться чітка залежність

23

Підласий І.П.

технологій від темпів соціального, економічного та науково-технічного прогресу.

Чи означає це, що з часом одна технологія обов'язково замінюється іншою?

2. Нові часи вимагають нових підходів. Хто співає на старий лад, не має шансів стати кумиром нового покоління. Тональність завжди задають ті, хто гостріше за інших відчуває подих часу, за рані готуються до прийдешнього, майбутніх змін. Тому істинно нова, перспективна технологія завжди трохи попереду, завжди не звична і трохи страшить. За цими ознаками її й відрізняють від ус талених підходів, не здатних більше народжувати нових рішень. Лише та технологія спроможна утвердитися, яка співзвучна ча сові, відповідає його вимогам і можливостям. Природно, що в будь-якій новій технології зберігаються рештки вчорашньої, іноді у значних обсягах, але їхня ідеологія і спрямованість уже інші.

Чи згодні Ви, що в «чистому» вигляді старі технології в нові умови не переходять?

3. Будь-яка педагогічна праця — творча або технічна — вико нується за технологією. Це наші звичні діїї, які ми швидко пере стаємо усвідомлювати. Технологія педагогічної праці — це наші досягнення, наш рівень педагогічної культури. Зразкове виконан ня справи, найвищий рівень, до якого підіймаються окремі майст ри, складають сутність передових технологій. Але школа стоїть на масових технологіях — рівні праці і майстерності, притаманних більшості вчителів. Нічого не зміниться і в майбутньому. Але роз маїття цілей, помножене на специфіку навчальних закладів та стиль педагогів, до невпізнанності трансформують кожну, навіть дуже знайому технологію: нам вони здаються щораз іншими.

Чи означає це, що ми фактично використовуємо лише різні модифікації однієї й тієї ж технології?

4. Сьогодні ми надаємо великого значення стосункам педагогів з учнями. Прагматична педагогіка майбутнього, вочевидь, не змо же приділяти надмірно великої уваги цьому питанню. Особиста справа кожної вільної людини — як ставитись до навчання. Бажа ного результату можна досягти різними способами — хоча б і при мусом. І нинішня, як нам здається, важлива умова — стосунки між учителем і учнем — по суті не відноситься до технології. Якщо

24

Практична педагогіка або три технології

тільки вона (тобто технологія) спеціально не скерована на оптимізацію міжособових стосунків. У центрі прагматичної технології — продукт, а не створення мікроклімату і виховання доброзичливості. І сьогодні лише частина педагогів та учнів вступає у теплі довірливі стосунки. Для інших вони залишаються формальними, робочими. Якщо не погіршуються, то не стають перешкодою на шляху отримання освітнього продукту високої якості. Значення мають не стосунки, що склалися, а той відрізок часу, коли вони впорядковуються, тобто динаміка формування відношень. Коли процес завершений, стосунки стають просто нейтральним тлом. Чи згодні Ви з цим?

5. Якщо Ви погоджуєтесь з твердженням, що технологія пов'язана тільки з умовами, то достатньо, щоб виникли відповідні умови, як тут же з'явиться (чи повернеться) і відповідна технологія. Це підтверджується прикладами. Коли селяни отримують землю у власність, на їхніх індивідуальних садибах найперше відроджуються технології натурального господарювання. В деяких місцях це потягнуло за собою і подальші перетворення — відродження хутірських шкіл з притаманними їм технологіями.

Чи правильно ставити технологію у залежність від умов і вважати це загальною закономірністю?

Діємо

Де допоможуть технології?

У практику теорія упроваджується за допомогою технологій. Під таким кутом зору технологія — це система алгоритмів, способів і засобів, комплексне застосування яких веде до заздалегідь намічених результатів діяльності, гарантує одержання продукту заданої кількості і якості. Технологія — концентроване вираження досягнутого рівня виробництва: це і спосіб, і результат упровадження наукових досягнень. «Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво грунтується на інтуїції, технологія — на науці. З мистецтва усе розпочинається, технологією завершується, щоб потім розпочати все знову», — пише відомий російський педагог В.Беспалько. Поки технологія не створена, панує індивідуальна майстерність. Але рано чи пізно

25

Підласий І.П.

остання поступається місцем «колективній майстерності», концентрованим вираженням якого і є технологія.

Таблиця 1 Порівняння індивідуальної майстерності з технологією



"V


Індивідуальна майстерність

Загальна технологія

1. Процес виконується працівником від початку до кінця

2. Необхідне знання усієї системи, усіх тонкощів виробництва

3. Потрібно все робити самому

4. Процес тривалий

5. Продукт якісний 6. В основі інтуїція, досвід

7. Продукт лімітований можливостями виробника

1. Процес поділяється на частини, кожен працівник виконує свою частину роботи

2. Необхідне знання тієї частини процесу, яку виконує працівник

3. Упроваджуються «готові» розробки, що звільняють від необхідності усе робити самому

4. Процес набагато прискорюється

5. Продукт не менш якісний

6. В основі науковий розрахунок, знання

7. Забезпечується масове виробництво якісного продукту



До останнього часу «інтелектуальні виробництва», серед яких і виховання людини, обходилися без поняття технології, залишаючи за нею галузі матеріального виробництва. Сучасна педагогічна теорія «дозріла» для технологічного підходу, визнає його доцільність і раціоналізм, не погоджуючись утім з механічним переносом усіх ознак виробничої технології на школу.

26

Практична педагогіка або три технології

З'явившись у педагогічному словнику, поняття технології спонукало до інтенсивної розробки нових напрямків досліджень та раціоналізації практики. Достатньо хоча б оглянути матеріали російського часопису «Школьньїе технологии», де поряд з практичними часто описуються несподівані і доволі екзотичні технології шкільної праці. Здебільшого вони так і залишаються добрими намірами. Особливим технологічним радикалізмом відрізняються деякі західні виховні системи, що поширюються в межах концепції «точної педагогіки». Інколи це аж занадто спрощені і жорсткі схеми, виведені з вивчення процесів дресирування тварин.

Виховні технології на відміну від освітніх розвиваються повільнішими темпами. У сфері виховання сьогодні можна говорити лише про елементи технологізації, використання яких сприяє удосконаленню деяких, переважно другорядних, аспектів процесу. До створення універсальної технології виховання, використовуючи яку кожен педагог міг би гарантовано сформувати замовлений йому тип особистості, ще дуже далеко.

Проста і доволі очевидна процедура на виробництві, технологізація школи набуває таких складних і несподіваних ознак, що говорити про адекватну виробничій технологізацію навчально-виховного процесу неможливо.

  1. На відміну від виробничих процесів, процес виховання має цілісний характер, його важко розірвати на операції, здійснюва ти педагогічні впливи у вигляді дрібних кроків послідовного формування окремих якостей. Виховні впливи здійснюються не за послідовно-паралельною схемою, а комплексно.

  2. З огляду на це, вкрай обережно і виважено повинно вирішу ватися питання про залучення до виховання людей, які володіють окремими «технологічними операціями» — добре володіють яки мись методами формування окремих якостей. Відомо, що осо бистість не формується «вроздріб». І тільки особистість створює особистість. А тому вихователь поставлений перед необхідністю вести технологічний процес від початку і до кінця. Тут ми маємо і завжди будемо мати справу більше з індивідуальною май стерністю, що спирається на загальну технологію.

  3. За технологією виховання фактично залишаються загальні для усіх проблеми, що необхідно вирішувати у процесі форму вання особистості. Виділити їх, віднайти найкращі способи вирішення — завдання науки. Технологія тут розуміється як найбільш раціональний спосіб діяльності. При технологічному

27

Підласий І.П.

вирішенні проблем виховання кожен вихователь зобов'язаний використовувати апробовані способи діяльності, діяти за алгоритмом і проходити канонічний шлях досягнення мети, контролюючи і коректуючи результати у заздалегідь визначених «вузлах». Між ними вихователь може діяти творчо, враховуючи конкретні умови і наявні можливості.

Практика нинішнього шкільного виховання нагально потребує вирішення низки гострих проблем. Краще здійснювати бодай недосконале виховання, ніж усуватися від нього взагалі. Краще мати недосконалу, але постійно діючу технологію, ніж хаотично виправляти недоліки. У вирішенні виховних проблем сучасна школа дуже різноманітна. Є чимало хороших прикладів, але негативу поки що більше. Загальна тенденція така: вихователі ще не працюють за добре налагодженою науковою технологією, але вже поступово відходять від замкнутого на індивідуальність інтуїтивного вирішення виховних завдань. Помітне тяжіння до впровадження апробованих технологічних знахідок, прагнення до уніфікації і стандартизації вимог. У вихованні, як і в інших соціальних процесах, технології дозволяють педагогам скорочувати шлях до мети, заощаджувати час і сили.

Виховання, розвиток і навчання поєднані у спільному процесі, різні частини якого по-різному піддаються технологізації. Якщо навчання можна технологізувати майже в повному обсязі, то розвиток і, особливо, виховання — лише частково. Про ці обмеження треба пам'ятати і не прагнути до упровадження твердих схем там, де потрібен тонкий людський дотик.

І хоча сьогодні вже гучно говорять про виховні технології, під цим розуміють технології хіба що просвітительства, інформаційних впливів. Виховуємо поки що традиційно — людським впливом, прикладом. Якщо комусь хочеться назвати новими технологіями відомі з незапам'ятних часів виховні години або творчі справи, не будьмо занадто прискіпливими і суворими. Можливо, з часом це справді приведе до певних удосконалень, що сприятимуть швидшому та якіснішому вирішенню проблем. Неодноразово підкреслювався очевидний парадокс — про нові технології і їхнє упровадження розповідаємо все гучніше, а результати, на жаль, радують нас усе менше.

28

Практична педагогіка або три технології

Сперечаємось

Якщо ми не заперечуємо впливу особистості педагога на педагогічний процес та його наслідки, то нам доведеться визнати, що кожен педагог фактично працює за своєю індивідуальною технологією. Це приблизно те ж саме, як кожна господиня випікає пиріжки за власним рецептом.

Чи згодні Ви з твердженнями:

Це непрості питання, сьогодні точаться гострі дискусії з приводу співвідношення загальної технології та індивідуальної майстерності. Поміркувавши, ми дійдемо висновку, що технологію слід виводити за межі індивідуальної майстерності. І уявляти собі її малозалежною від особистості конкретного педагога. Якщо вже ставати на суто формальну точку зору, то доведеться визнати, що так звана «педагогічна творчість» в технології — непотрібна перешкода. Раціоналізація «на власний розсуд» майже завжди погіршує точно розраховані дії, приписані технологією. Учитель, який працює за технологією, уявляється нам швидше алгоритмічно діючим механізмом безжалісного управління та моніторингу, ніж добрим дядечком, з яким приємно провести час.

Страшно подумати!

Але давайте міркувати далі. Якщо технології «безликі» і не пов'язані з майстерністю учителя, то може існувати й така технологія, з якої учитель може бути виведений як непотрібна частина. Такі технології існують, нам вони уже відомі. Це технології самоосвіти, дистанційного навчання, нові інформаційні технології, де роль керівника процесу відіграє спеціальна організація навчального матеріалу та самостійної діяльності учня.

Як ви гадаєте:

29

Вчимося
•*■

Спектр технологій

Порівняння педагогічних технологій з кольоровим спектром, що виникає при розкладанні білого світла призмою, з'являється в нас не випадково. Аналогія цікава і не позбавлена сенсу. Як світло, проходячи через призму, розкладається на кольори, так і цілісний педагогічний процес розкладається технологіями на безліч підсистем, що містяться в ньому, і напрямків. Від гуманістичних до авторитарних, від поблажливих до напружених, від глибоких до поверхневих, від корисних до нікому не потрібних, від обґрунтованих до волюнтаристських, від ідеальних до реальних і ще сотень інших, які ми тільки зуміємо виділити і якось назвати. Чим складніше явище, тим, природно, на більшу кількість структурних частин його можна розкласти. Уже споконвічно в процесах виховання, розвитку, навчання закладені мільйони можливих шляхів і способів їхнього здійснення; знаємо ми навряд чи кілька відсотків і серед них немає поки найбільш раціональних. Дуже далекі ми ще від оптимальних схем здійснення процесу. Тому будь-яка спроба повернути процес новою гранню, глянути на нього під незвичайним кутом зору, щоб полегшити, прискорити працю становлення людини, може вилитися в цікаву технологію. Шкода тільки, що ми більше критикуємо і відкидаємо, замість того, щоб навчитися виявляти в кожній новій спробі раціональне зерно, дбайливо нести його в засіки науки і шкільної практики.

Поняття педагогічної технології використовують повсюдно: і для характеристики великих перетворень, і для опису незначних нововведень. При такому «безрозмірному» застосуванні воно неминуче втрачає зміст, нівелюється: від теоретичного розмивання до практичної дискредитації — тільки один крок. Що ж це за технології, якщо гіганти і карлики в них рівноправні, одного зросту, значимості і сили. Так не буває. Усеосяжну технологію, наприклад, проблемного навчання і технологію підготовки уроку не можна порівнювати за обсягом і значимістю, вони не рівноцінні. От чому варто ввести поняття значимості технології з визначенням «обхвату» — масштабності цілей, обсягу застосовуваних засобів і ресурсів. Чи підрозділити технології, як це вже намага-

30

Практична педагогіка або три технології

ються робити, на загальні, частинні (галузеві), аспектні (конкретні, частинні) тощо.

У принципі, будь-яке навіть незначне відхилення педагогічного процесу від раніше відомих чи існуючих зразків можна позначити як окрему технологію. А оскільки деталей процесу, якими можна варіювати, багато сотень, то і число технологій може з ними зрівнятися. Отож необхідно встановити межу, нижче якої можна говори-■ ти лише про удосконалювання, але не про технології. Критеріями слугуватимуть значимість, обсяг перетворень. Якщо це тільки застосування одномісних чи «стоячих» парт замість звичайних, то навряд чи потрібно відразу сурмити про нові технології. Теоретикам доведеться наповнити ці поки що загальні реальним змістом і спертися на них, інакше ми ніколи не зможемо відрізняти технології від нововведень, раціоналізаторських пропозицій. З цим, передбачаємо, будуть великі проблеми. Розхожа істина — у вихованні немає дрібниць — більше нам заважає, бо дозволяє будь-яку дрібницю вважати принципово значимою. Завжди хтось поставить питання «Як ви можете на іде не зважати?», і ми в черговий раз потонемо в марних дискусіях, від яких учителі здивовано розводять руками, забуваючи й те, що знали. Сучасна теорія, що ранжує педагогічні умови й фактори за їхньою значущістю, усвідомлюється поки важко.

Але хоча б за суттєвими критеріями «розвести» технології можна? Запропоновано десятки класифікацій для вирішення цього питання (наприклад, Г.Селевка, О.Пєхоти та інших) і це одне вже підтверджує, що питання не можна вирішити просто. Як завжди, заблудилися в підпорядкуванні технологій, визначеннях, термінах, ознаках. Не можемо дійти згоди в головному: ті самі технології називаються в одних авторів освітніми, в інших — педагогічними, а в третіх — навчальними чи виховними.

Хоча це питання вирішується простіше за інші. Адже ієрархія складників, що в сукупності утворюють педагогічний процес, установлена досить чітко. Відповідно треба виділяти і визначати педагогічні технології. Перший, найнижчий ярус займуть технології навчальні, вище розмістяться освітні, виховні, ще вище — розвиваючі і формуючі.

Підхід добре узгоджується з загальною теорією формування педагогічного продукту. Процес і продукт нероз'єднанні. Те, що згодом буде результатом, спершу міститься в процесі. Процес згасає у продукті. І в процесі, і в продукті органічно злиті розвиваюча, виховна, освітня складові. Логічно тому укласти — коли

31

технологія відноситься до всього педагогічного процесу і загалі ного продукту, її доречно називати педагогічною. Але розвитої виховання, освіта — великі і самостійні частини процесу і продуі ту. Тут виявляються окремі, відносно відособлені технології -освітні, виховні, розвиваючі, що входять у загальну ієрархію.

Окремим рядком виписуються вчительські технології, щ відносяться до конкретних, але усе ще досить великих, значних самостійних аспектів виховання, розвитку, навчання. Відмітн їхня особливість — нерозривне з'єднання з особистою майстерн стю вчителя, власним педагогічним почерком. Такі технології, ж звемо їх авторськими, майже не доступні для повторення, тому щ несуть у собі неповторний відбиток особистості і тих умов, у яки вони застосовуються. Поняття технології в цьому випадку набт жається до понять раціоналізації, удосконалення, оптимізації.

Ієрархія технологій представлена на схемі (мал.2).

ІЄРАРХІЯ ТЕХНОЛОГІЙ



32

Практична педагогіка або три технологи

Прикладами технологій першого, загальнопедагогічного рівня можуть бути такі, що істотно розрізняються між собою як в ідеях, так і засобах реалізації педагогічного процесу, наприклад:

До другого, галузевого рівня можуть бути віднесеш технології: Трудового навчання; Проблемного навчання; Розвиваючого навчання; Навчання через здійснення відкриттів; Естетичного виховання й інші.

До технологій третього рівня (аспектних, компонентних, авторських) можуть бути віднесені, наприклад, такі:

Без спроби визначити, класифікувати, упорядкувати педагогічні технології не обходиться жодна спеціальна робота. За якими тільки ознаками не намагаються вибудовувати їхні теоретики. Звісно ж, за допомогою класифікації намагаються прояснити й усунути незрозумілі місця. Адже правильна і розумна класифікація не тільки упорядковує технології за головною об'єктивною ознакою, але і відкриває можливості продовження ряду — проектування нових перспективних технологій.

Незважаючи на значну кількість класифікацій, проблема не вирішується, а лише заплутується. Це тому, що за основу аналізу беруться надумані, нечіткі, непрактичні критерії. Запропоновано, наприклад, розрізняти педагогічні технології за філософськими напрямками. Але філософських напрямків не порахувати, вони по-різному розуміються, ще гірше викладаються, ніхто і ніколи з упевненістю не зможе визначити хоча б панівну у тій чи іншій педагогічній системі філософію. Те ж саме можна сказати і про інші сумнівні критерії аналізу педагогічних технологій — підходи до дітей, категорія тих, кого навчають, організаційні

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации