Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології - файл n1.doc

Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології
скачать (7381.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc7382kb.03.11.2012 02:36скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39
33

Підласий І.П.

форми, провідні фактори психологічного розвитку та інші. Як бачимо, класифікації можна вибудовувати за будь-якими ознаками, і завжди щось буде виходити. Чи треба?

Порівняємо дві класифікації технологій, у яких добре про-слідковуються суб'єктивні уподобання авторів. У першому випадку (збірник «Освітні технології», Київ, 2001) обходяться зовсім без основ класифікації, виділяючи як технології:

Вальдорфську педагогіку

Технологію саморозвитку

Організацію групової навчальної діяльності

Навчання як дослідження

Проектну технологію

Інформаційні технології

Колективне творче виховання

Створення ситуацій успіху

Сугестивну технологію

Аналіз образу-персонажу епічного твору.

Питань до цього переліку безліч. Головне — що є спільною підставою для виділення? Чому ці, а не інші? Чому інформаційні технології як напрямок у педагогіці виступають на тому ж рівні як і вирішення конкретнодидактичного завдання — навчання через дослідження? Чому загальною, а не конкретно методичною технологією виступає аналіз образу-персонажу етчного твору, де, як відомо, частка суб'єктивізму (авторської майстерності) дуже значна?

Професор В.Ликова (Смоленський державний інститут мистецтв, 2001) у складеній нею і відзначеній спеціальною премією програмі курсу, виділяє технології:

Педагогічного спілкування

Гуманістичної педагогічної взаємодії

Виховної корекційної взаємодії та деякі інші.

Бачимо такий самий безпідставний, але вже дещо з іншою орієнтацією суб'єктивний підхід.

Навряд чи подібні групування допомагають виокремленню справжніх технологій і допомагають відповісти на головне питання — які ж технології варто опановувати педагогам, які серед них найбільш ефективні і перспективні?

34

Практична педагогіка або три технології



іуємо
Аналіз

Цікаво, що найбільш переконливою, невразливою і безпечною підставою для опису й аналізу педагогічних технологій є хронологічна послідовність їхнього виникнення. В історії педагогіки технології описані в часі, розглянуті в контексті наукового, соціального, культурного та економічного розвитку. Визнавши хронологічний критерій, ми побачимо, по-перше, як мало нових зірок зійшло на педагогічному небосхилі, по-друге, переконаємося, що в кожній наступній технології містяться тільки нові досягнення наукової думки без зміни глибинних першооснов виховання, сутність якого залишається постійною з найдавніших часів, як і сама людина, і, по-третє, на наш подив і розчарування, виявимо, що всі так звані нові технології у більшості випадків є тільки переспівом старих мелодій на новий лад, данина умовам, що змінилися, модним віянням та осучасненій термінології. Наочна ілюстрація до цих міркувань — зміна технології одягу. Тут, по суті, теж нічого не змінилося: і сорочки, і черевики залишилися, щоб виконувати своє первісне призначення. А підошви, шнурки, підбори можуть і будуть змінюватися до нескінченності, повторюючись у найнесподіваніших сполученнях. І технології їхнього виготовлення будуть удосконалюватися на догоду моді. Щось подібне відбувається і з педагогічними технологіями. Тому знання вчителем не чергової «модної заморочки», а фундаментальних основ виховання завжди було і буде запорукою успішної професійної діяльності.

Чи погодитесь Ви з цими міркуваннями?

Технологія для вчителя уособлює три компоненти: а) ідею, що вносить істотну зміну в організацію процесу; б) детальний опис процесу, усіх його особливостей; в) практичний результат, що має бути вищим (або особливим). Технологія має вписуватися в схему «ідея-процес-результат».

Українська педагогіка має у своєму арсеналі добрі зразки технологічного вирішення найскладніших проблем, що відповідає цій схемі. Хорошим прикладом ефективної педагогічної технології вітчизняного походження, може бути лекційно-практична система навчання математики, яку в 60-х роках минулого століття започаткував, науково обгрунтував і впровадив талановитий

35

Підласий І.П.

педагог і методист О.О.Хмура. Дещо пізніше її по-своєму сприйняв і успішно застосував при вивченні хімії М.П.Гузик. У нього вона називалася лекційно-семінарською системою. Поширення набула й тематична система обліку успішності учнів, розроблена на початку 60-х років С.Ф.Сухорським. Елементи цієї технології чітко проглядаються у «відкритому обліку знань», «принципі відкритих перспектив» В.Ф.Шаталова. Продовжуйте відомі Вам приклади.

'ПЕРЕЧАЄМОСЬ

ч-

Чи потрібна нам вальдорфська педагогіка ?

Життя обдурити неможливо. Логіка його проста і велична — хоч усе тече, зовні усе. змінюється, а глибинна сутність залишається незмінною. У річку справді не можна увійти двічі, але річка залишається і наші спроби увійти в неї — вічні також. Постійно змінними залишаються нові завдання, вищі вимоги, для вирішення яких у людей завжди бракує знань і технологій. Творення, удосконалення, оновлення, відхід від старого — вічні вимоги і супутники прогресу.

Як прогресують технології? їх або створюють заново, або пристосовують ті, що діють, для вирішення нових задач. У першому випадку можливий технологічний прорив на основі нових знань, а для другого залишається тільки поступове удосконалювання і косметичний ремонт. Досвід допомагає, застерігає, але знайдені в минулому рішення майже ніколи не шдходять для вирішення нових завдань в умовах, що змінилися. XXI століття запропонує нам для вирішення безліч складних, різнопланових і різнорівневих завдань. На його виклики треба зуміти відповісти. Чим допоможуть нам колишні технології, елементи яких ми радимо використовувати з великою обачністю, адже від епох, в яких вони застосовувалися, сучасна школа відійшла на значну відстань.

Ці філософські міркування виникли в нас у зв'язку з тим, що останніми роками на світ Божий інтенсивно витягаються старі, заяложені, ті, що віджили своє, викинуті на смітник історії педагогічні технології. їх без змін, як загальну панацею пропонують для вирішення педагогічних проблем сьогодення. Почалося таке собі повальне «педагогічне характерництво». Ентузіасти із захопленням

36

Практична педагогіка або три технології

відкопують зотлілі рештки, абияк струшують з них порох і пропонують довірливим оптом і вроздріб. Добре б узяти їх задля ілюстрації, обміну ідеями, набуття досвіду. Ні. Нав'язливо рекомендують для повсякденного вжитку як останні досягнення педагогічної думки.

Розпочинаються, як то є звичайним на ринку, перегони на випередження: не відстати б, не проґавити, скористатися моментом. І от десь уже працюють за «винятково плідною системою Монтессорі», в іншому місці всього через три місяці пожинають багатий урожай маннгеймської педагогіки, найбільш неспокійні реанімують рештки то фуркації, то батавійського підходу, то ще якого-небудь екзотичного плану, оголошуючи їх непереверше-ним. Галасують, повчають, обмінюються досвідом. Є й комерційний інтерес. Що беруть, що просять, те негайно, відповідно до ринкових законів, оголошується найефективнішим і продається. Закликають рекламою, пропагують. І ніхто, схоже, не засумнівався — як же вдалося зупинити плин часу, повернути історію назад? Ніхто не запитує — чи приживуться чужоземні способи в малокомплектній школі на теренах Херсонщини або Чернігівщини, як вони «ляжуть» на наші нинішні реалії?

Усі рекорди популярності побила так звана вальдорфська педагогіка. Такий собі піонер серед реанімованих трупів. Фіалковим ароматом віє від її ідей, а в колючках трунок, згубний для української школи. Чим же вона так не сподобалася автору? Що бачить він крамольного у широкому впровадженні гуманістичних ідей і методів?

Нагадаємо: технологія не може подобатися чи не подобатися — у роботі слід керуватися іншими оцінками. До того ж, до покійників відносяться шанобливо, говорять про них лише тільки хороше. Не подобається не технологія, а непрофесійне клонування решток більше не життєздатних ідей.

Давайте згадувати. Жив-був у Німеччині філософ еклектичних поглядів Рудольф Штейнер (1861-1925). Щось запозичив з однієї філософської системи, дещо висмикнув з іншої. Став повчати, що людина триєдина, складається з тіла, душі і духу. Такою її й треба формувати. Своїми ідеями зумів зацікавити керівників тютюнової фабрики «Вальдорф-Асторія». Та так, що воно погодилося виділити гроші на відкриття навчального закладу. У Штутгарті, в 1919 році була відкрита школа для дітей фабричних робітників. Р.Штейнер так поставив справу, що незабаром усюди заговорили про створену ним «вальдорфську педагогіку».

37

Підласий І.П.

Головна мета її — виховання тіла, духу і душі. Що таке виховання тіла і душі відомо, останнім, тобто вихованням душі, завжди займалася церква, у наш час уже без особливого успіху. Школа від «щиросердного» виховання зазвичай відступає. Виховання «духу» — поняття невизначене, дуже непевне і розмите. Під цим розуміється і формування власного «Я», і розкриття «здібностей душі дитини», і «прояв духу людини в житті», і патріотизм, і національна самосвідомість, і ще багато чого іншого. Згідно Р.Штейнеру, кожна дитина приходить на Землю із визначеною місією. Звільнити душу дитини (від чого?), дати здійснитися цій місії — головне завдання школи. Навряд чи більшість наших вчителів і простих громадян, замовників школи зрозуміють це і беззастережно з цим погодяться. При уважнішому вивченні ідей Р.Штейнера з'ясовується, що виховання «духу» в нього зводиться до формування німецького характеру, чеснот справжнього арійця, великодержавного шовініста. «Дух» варто читати — «німецький дух». Під цю головну мету і була спроектована вся система заходів, створена цілеспрямована і досить ефективна технологія.

Давайте поміркуємо, чи підходить нам сьогодні вальдорфсь-ка ідея як головна мета українського виховання? Відповідаємо категорично — ні. Цілі у нас інші. Призначення сучасної школи інше. Завдання незмірно складніші. Умови не ті. Душа і дух — примари, з якими вчителі майже не спілкуються і навіть святі отці не знають, що з ними робити в освіченому XXI столітті. Яка вже тут вальфдорська педагогіка в двадцять першому — жорстокому, незатишному для підростаючих поколінь столітті.

Вальдорфська педагогіка, безумовно, пішла далі сучасних їй систем у розумінні процесу виховання, у виставленні співзвучних часові вимог. Концептуальні її положення, викладеш в очищеному теоретичному вигляді, досить привабливі. Виділяючи їх, відразу ж спробуємо оцінити і значимість для сучасного виховання, а також відповісти на питання — чи можна без змін, вихолощування ідеї, перекручування змісту й у повному обсязі реалізувати їх у сучасній українській народній школі.

От що вийшло у нас при спробі накласти вальдорфські ідеї і технології на українські реалії. З цього виведемо і загальне правило: накладати відомі технології на нові умови необхідно завжди. Ми не втратили часу, якщо погодимося з цим правилом і будемо тепер завжди застосовувати його при аналізі і виборі технології.

38

Практична педагогіка або три технології

Вальдорфська педагогіка, спроектована на сучасні українські реалії

Таблиця 2


Головні ознаки й умови вальдорфської педагогіки

Оцінка можливості реалізації в сучасній українській школі

Принцип природодоцільносгі

Може бути реалізований

Вільне виховання без примусу

Може бути реалізоване частково

Свобода як засіб виховання

Навряд чи на це варто йти

Виховання пристосовується до дитини

Суперечить вимогам продуктивної освіти

Навчання невіддільне від виховання

Давно реалізовано й у нас

Турбота про здоров'я вихованців

Потрібно домагатися всіма силами

Культ творчої думки, розвиток індивідуальності засобами мистецтва

Можна реалізувати, є гарні зразки

Єдність розвитку розуму, серця і рук учня

Поки проблематично, занадто сильна традиція

Опора на авторитет педагога, школа одного вчителя до 9 років

Реалізовано навіть краще, ніж у Р.Штейнера

Спільне проживання вчителів і учнів

Тільки в інтернатах і спеціальних школах

Обережність, увага, відсутність насилля, але головне - любов

Можна реалізувати, є гарні зразки

Розвиток образного сприйняття світу

Сучасні технології досконаліші

Прагнення зробити знання частиною життя

Можна реалізувати при перебу-дові змісту і методик, упровад-женні продуктивної технології

Важливість не результату, а процесу

Продуктивна педагогіка це відкидає, сьогодні людині важливий результат

Увага до естетичного розвитку та трудового виховання

Давно проголошено, але у практиці є проблеми

39

Підласий Ї.П.

Не так важливі самі по собі технології, як цілі, що за допомогою них досягаються. Головна мета вальдорфської педагогіки — розвивати здібності, сили і обдарування, а не засвоювати знання. Кредо педагогів — відмова від влади над дітьми. Завдання — допомагати дитині в її духовному самовизначенні, створювати максимальні умови для розвитку і зміцнення індивідуальності. Якщо у вас ті самі цілі, завдання, педагогічне кредо, то вперед, колего, придивляйтесь до цієї технології уважніше.

А тепер зважимо, чи варто нам сьогодні копіювати і переносити без змін вальдорфську систему. Не забудемо лише: технологія дає належний ефект тільки тоді, коли вона упроваджується без змін, цілісно. Елементи, висмикнуті із системи, штучно пересаджені в незвичні умови, сполучені з іншими без належного узгодження, тільки погіршать результати.

З часу виникнення вальдорфської технології пройшло майже сто років. Обсяг і складність знань, що вивчаються в школі, виросли мінімум у 10 разів. Усе, що вивчається нинішнім школярем, необхідне для правильного розуміння життя, пристосування до все складніших умов людського існування. Найбільш вартують продуктивні знання, уміння як практична опора в житті. Ми не можемо дозволити собі вивчати сьогодні стільки матеріалу, скільки вивчали діти вальдорфської школи. Збільшення обсягів науки неминуче скорочує час на проведення всіх інших, насамперед, виховних справ, зводить деякі з них практично до нуля. А без них немає вальдорфської педагогіки, це буде вже зовсім інша система.

Р.Штейнер приймав до школи дітей з 7 років. А ми не від гарного життя, прагнемо з шести, а то й з п'яти, інакше не встигнути. У першому класі у Р.Штейнера вивчалися тільки читання і спів, ритміка і в'язання. Добре б і нам, але ж чи можемо? Запитаєте батьків, чи хочуть вони, щоб у школі навчали дітей плетінню? Чи захочуть наші замовники, щоб їхню дитину два роки навчали співу і ритміки?

Письмо і арифметика починалися в другому класі, дроби вивчалися в четвертому, десяткові — у п'ятому, відсотки в шостому. У сьомому починалися алгебра, елементи фізики і геометрії. Економіка, хімія йшли у восьмому, у дев'ятому додавалися екологія й історія, у десятому — політика і суспільствознавство. В одинадцятому і дванадцятому вивчалися література, історія культури. Обсяг матеріалу в цілому не складав і п'ятої частини того, що пропонується нашим школярам сьогодні.

40

Практична педагогіка або три технології

Ми можемо тільки помріяти про ті предмети, що пропонувалися дітям у вальдорфській школі: спів, малювання, в'язання, орна-ментовка, вишивка, оркестр, робота з деревом і металом, столярна справа, драматургія, кераміка, скульптура, палітурна справа, імпровізація. З першого класу вивчалися дві іноземні мови.

Училися діти хто як міг і хто як хотів. Чи можемо ми дозволити собі таку розкіш сьогодні?

Самопізнання, саморозвиток індивідуальності, розкріпачення власного «Я» — речі, звичайно, архиважливі. Але тільки не для сучасних реалій і не для наших умов. Звичайно, якщо ви хочете, щоб ваша дитина замість навичок грамотного викладу своїх думок набула досвіду самопізнання, то вам потрібно обов'язково віддати її до вальдорфської школи. Тільки в майбутньому ви повинні бути готові до того, що вона сяде біля дороги з простягнутою рукою. Самоспогляданням на життя сьогодні не заробити. А до чогось практичного людина самоспоглядаюча навряд чи буде пристосована.

Зробимо зауваження щодо усіх цих модних нині систем звільнення «Я», саморозвитку, самовираження й інших. Кому вони підходять, як узгоджуються з загальнолюдськими принципами і цінностями? Адже в їхній основі, якщо вдуматися, гординя, прагнення піднятися над іншими. А це один зі смертних гріхів. Задоволення власних примх неможливе без порушення прав і свобод інших людей. Подивіться навкруги: у нас уже натовпи вільних, розкріпачених, незалежних ні від кого молодих людей. їх «Я» звільнене. Я, мені, моє. Що ж нас чекає, коли усі поголовно стануть вільними, розкріпаченими і незалежними? І як з цим узгодити нашу національну традицію?

Звичайно, Р.Штейнер мріяв не про таку свободу, не про те самопізнання і розкріпачення, які ми маємо тепер. У кращі часи виховання завжди направлялося на придушення свого надмірного «Я», пристосування людини до соціуму, виховання толерантності і поваги до інших людей. Не те «Я», що звільняє людину від людського, а «Я», що робить людину людиною — мета правильного виховання в дусі християнських чеснот і споконвічної української традиції.

Навряд чи нашим сучасникам підійдуть і методи, якими кори-сталися вальдорфські педагоги. Власне, методів у них не було, було одне безупинне педагогічне спілкування, у якому бажання дітей займали чільне місце. Це як у гарній родині. Тим родинам, що

41

Підласий І.П.

готують своїх дітей до затишного майбутнього і безконфліктного життя, вальдорфські підходи можуть допомогти. Але тільки не родинам, що борються за існування, з проблемою відторгнення дітей. Для виживання в суворому, незатишному і непривітному світі пастельна вальдорфська педагогіка підходить мало.

Висновок не тільки з вальдорфської, але й з усіх інших запозичених за кордонами технологій один: якби ми захотіли, щоб їхня технологія працювала в нас, потрібно мати їхні умови. Але якщо зовнішній антураж, наприклад, розпорядок дня, ми ще зможемо забезпечити, то менталітет, відношення до навчання і свого майбутнього змінити відразу не можна. Спробуйте пристосувати хоча б вальдорфську педагогіку до генетично успадкованого нами списування, підказок, виканючування оцінок, несправедливих атестацій, хабарництва і т.ін.

Традиції нашої педагогіки славні. Наші проблеми вона дозволяє вирішувати краще від усіх самих знаменитих педагогічних систем світу. Навіщо ж шукати заморські рішення, слухатися порадників з-за океанів, які наших проблем не знають і зрозуміти не зможуть? Навіщо сліпо і бездумно приставати на їхні новації?

' ПЕРЕЧ АЄМОСЬ

1. Хто заперечує, вчителеві треба знати і про вальдорфську педагогіку, і про талгенізм, і про інші педагогічні системи. Тільки викликати тіні минулого небезпечно. Відстанемо. Виволікають на світ Божий лише майбутнє — за зябра його, колеги! У річку не можна вступити двічі. Часи, що викликали до життя те чи інше технологічне рішення, минули. За законом циклів, усе коли-не будь ще повернеться на «круги своя», але вже на новому рівні, на новому витку життя, з іншими можливостями.

Повернуться, виходить, і забуті технології?

2. Чому західні технології малопридатні для сучасної ук раїнської школи? Відповідь відома: тому що в нас інші умови, інші традиції, інший менталітет. Те, що добре для німця чи амери канця, найчастіше погано для українця. Наші технології нітрохи не гірші. Немає ніякої необхідності від них відмовлятися, безглуз до міняти усталену систему на якусь іншу. Так і старе розвалимо,

42

Практична педагогіка або три технології

і нового не створимо. Єдино правильний шлях — обережно, оглядаючись, багаторазово зважуючи проектувати і упроваджувати власні технології. Забігання вперед без усякої необхідності і без гарантій, що буде краще,— шлях дуже ризикований.

Але як же в такому випадку бути з так званим педагогічним пошуком, що дозволяє і навіть вітає «новаторські» підходи, які в мене чомусь завжди асоціюються з роботою «по-всякому»? Забороняти? Гасити ентузіазм? Прямо сказати педагогам — навчіться спершу працювати «по-правильному», а потім уже починайте «по-своєму»? Заново розтиражувати настанови про недопущення «педагогічного прожектерства», що обов'язково вивчалися на педрадах?

3. Усе некритично запозичене хоч із заходу, хоч зі сходу погано приживається на українському ґрунті. Виняток — колорадський жук. Навіщо нам технології їхнього життєтворення, коли реалії наші зовсім інші? Навіщо нам їхні гімнастики, йоги, дієти, системи аутотренінгу і розвитку внутрішнього Я, коли Я у нас зовсім інше? Скільки може тривати маніакальна мода ганити своє і звеличувати чуже? Навіщо нам усе треба неодмінно перебудовувати на їхній кшталт? Чому ми сьогодні так знехотя відстоюємо наші педагогічні рішення, поступаємося нашими пріоритетами, стаємо третьосорт ними споживачами їхнього затхлого психологічного марення?

Як думаєте, колего?

4. Незважаючи на те, що поняття технології вже застосовуєть ся у педагогіці і дає певну користь, сумніви щодо технологізації ви ховання остаточно не розвіялися. Визначилися прихильники і су противники цього підходу. Виникають непрості питання: чи не оз начає технологізація вихолощування педагогічної творчості, чи не веде вона до формалізму, знеособлювання й бездушності вихован ня, чи можна взагалі налагодити «промислове виробництво» вихо ваних людей, якою мірою це розумно і виправдано? Прихильники технологізації висувають не менш аргументовані заперечення. Се ред них і таке — творчість не передається і не успадковується.

Що ж у такому випадку передається від попереднього вчительського покоління до наступного?

На наших очах помирає народна педагогіка, що прославилася особливою ефективністю, педагогіка, що давала суспільству протягом багатьох століть здорові виховані покоління.

Як перейняти її технології без застосування самого поняття технології?

43

Підласий ІЛ.

Д

ІЄМО

Розчистимо шляхи

Сучасні технології тяжіють до прагматизму. Тому вони найбільше спираються на реалії. І найперший поштовх до проектування нової технології дає аналіз практики виховання. Мене такий аналіз привів до несподіваного висновку. Замість проектування нової технології, сформувався висновок — якби ми всього лише розчистили вузькі місця, прибрали завали на шляху до мети, оптимізували педагогічний процес, то ніякі нові технології нам би не знадобилися. Ріки не треба повертати назад. їх треба вчасно очищати від замулення. Чим нам не догодила традиційна технологія? Вона цілком життєздатна, бо у ній осіло все краще з тривалого досвіду виховання. Потрібно тільки вчасно і з розумом її підправляти.

Проста і надійна, нехитра і якісна технологія пояснювально-ілюстративного навчання, що панує в наших школах уже не одну сотню років, старіє і робиться непридатною, тому що обросла погано скоординованими прибудовами. У лабіринті заплутаних дій учитель на кожному кроці потрапляє в теоретичну безвихідь і завали, спотикається об суперечливі методичні настанови, змушений обходити адміністративні ями. Усе це стало звичним злом, яке перестають бачити і з яким марно боротися. Скільки разів намагалися, а дорога кращою не стала.

Якби знайшлася людина, яка ніколи не брала участі в нашому педагогічному процесі, вона була б дуже здивована, побачивши, якими безглуздостями обросла справа виховання. Застерігали давні мудреці: не ускладнюй, дивися просто, і буде тобі просто. Дивишся викривлено, амбітно, з власною вигодою, блудливими очима, і диявол буде забавлятися з тобою.

Найвужчі місця дороги, що веде до щастя мільйонів, природно, не всі бачать однаково. На мій погляд, вони такі:

44

Практична педагогіка або три технології

виникли вони не сьогодні. Багато чого давно виправили, але протистояння продовжується. Розумом збагнули — так бути не може, бо усе нове тільки від науки. Тільки на глибших і досконаліших знаннях можна вибудовувати успішніші навчально-виховні системи.

Як не парадоксально, але тільки ринок може суттєво вплинути на якість наукової продукції. На ньому є товар (науковий результат, технологія, методика і т.д.), є його виробник, є споживач. Якщо гарантії виробника не підтверджуються, то йому виставляються позови в судовому порядку за обман споживачів. Ось чому на ринок потраплятиме тільки об'єктивна інформація, на основі якої можна створювати реальні системи. Не вірилося, що педагогіка, де поки що превалює суб'єктивізм, до цього прийде. Але йти треба, бо іншого шляху зупинити потік недоброякісної педагогічної продукції не видно.

Пропоную розпочати ринковий аналіз придатності продукту з технології, яку ви зараз розбираєте.

Психологію, що усе ще нишпорить у пошуках свого предмета, і ніяк не може пояснити, чим же вона займається, пускати в педагогіку можна з великою пересторогою і обережністю. Збулися, на жаль, похмурі прогнози відомого філософа і педагога початку минулого століття П. Мюнстербергера про те, що психологія нічим не допоможе педагогіці, а лише остаточно заплутає знання про людину, зробить учителя заручником наукоподібної маячні. У своїй книзі «Психологія і вчитель» (1910) він вимагав викинути психологію зі шкіл, відмовитись від її послуг і вести процеси виховання на підставі нехай неповних, але ясних і цілісних знань про людину. Розкладаючи людину на елементи — мислення, волю, емоції — ми завжди більше втрачаємо, ніж здобуваємо. З частин, як би глибоко вони не були досліджені, неможливо знову зібрати ціле.

Прогрес психологізації школи не привів до прогресу виховання. Швидше, навпаки: ясні, здорові уявлення наших попередників поглинули штучно створені моделі і замінники. Що з того, що вчитель довідався про різні типи пам'яті, уваги чи емоцій?

45

Підласий І.ІТ.

Чим практично допомогло йому ранжування учнів за відмінними рисами? Адже навчати і виховувати йому треба всіх, в одному класі, спільно, не вибираючи. У процесі реальних навчально-виховних відносин навіть малодосвідчений учитель швидко і досить правильно визначає, хто перед ним, хто чого хоче і хто що може. Інша людина сприймається нами підсвідомо, без участі розуму відбувається і корекція спілкування з нею.

Психологія продовжує агресивний наступ на беззахисних учителів і дітей. Для виводу школи з психологічного туману доведеться чимало попрацювати, а до виваженості і поміркованості психологізації ми повинні прагнути вже сьогодні. Час і нерви вчителів треба берегти, ретельно зважуючи, наскільки корисними і необхідними будуть ті чи інші психологічні знання. Нехай свою придатність психологія покаже в бізнесі, сільському господарстві, промисловості, армії (куди її не пускають, зважаючи на повну марність і безпорадність) і залишить, нарешті, в спокої беззахисних дітей і трудяг-вчителів.

Продуктивна педагогічна технологія, про яку мова піде нижче, звільняє учителя від психологічних витребеньок. Педагогіці — великій науці зі своїм великим предметом — вихованням немає ніякої необхідності спиратися на штучну, створену психологами людину з нескінченним набором комплексів. Педагогіка бере живе в живому, формує людину для реального життя. Дивіться на світ, життя у ньому, дітей без лукавства. І ви побачите їх і зрозумієте їх такими, якими вони є насправді.

Якби ми не порушували класичних принципів навчання і виховання, виконували б у повному обсязі усі їхні вимоги, то на гарантований середній результат могли б розраховувати завжди. Але стійка тенденція порушувати, ігнорувати зрозумілі й очевидні принципи, на яку постійно вказують дослідники, починаючи з 20-х років минулого століття, заважає нам учити і виховувати краще. Справа тут, напевне, не стільки в підготовці вчителів, скільки в їхньому відношенні до справи. Не бажаємо підкорятися правилам. Волі нам, самостійності, творчості. Кожний прагне посоромити Коменського. На що ж сподіваємось?

Дзенькіт розбитих вщент ілюзій супроводжує наше суспільство і школу вже давно. Відмовитися від деяких дуже важко. Але необхідно. І у вашого автора є милі серцю фантазії, наприклад, про те, що вихованням можна перебудувати світ. Тільки життя чомусь цього не підтверджує. Чи треба йти наперекір? Педагоги,

46

Практична педагогіка або три технології

які не можуть або не хочуть позбуватися своїх ілюзій, небезпечні для майбутнього. Суворі прагматики, яких ми дуже не любимо і не бажаємо слухати, чомусь завжди мають рацію.

Мотивації до підвищення якості і продуктивності праці у державного вчителя немає. Немає її і в учня, якому висока вихованість і виучка не обіцяють сьогодні жодних благ і переваг. Але без належної мотивації не працює жодна технологія. Усі вони без винятку припускають високу обопільну зацікавленість. Підкріпіть високою мотивацією посередню, сіру технологію, і ви можете сподіватися на видатні успіхи.

Що б ви сказали про художника, який намалював пейзаж, де всі предмети рівновеликі й усі на передньому плані? А що ми скажемо про навчальний предмет, де в одній купі звалене головне і другорядне, необхідне усім і призначене лише декому, постійне і випадкове? Адже відомо, чим менше треба вчити, тим більше шансів вивчити. Будь-яка технологія завжди добре працюватиме на невеликому обсязі знань і умінь. І навіть найкраща безнадійно втопиться у безодні неструктурованої інформації. Обсяг змісту шкільного навчання треба зменшити як мінімум удвічі, одночасно на стільки ж підвищивши шанси засвоєння потрібних усім знань. Шлях до цього — структурування інформації.

Сама ж технологія навчання має бути еластичною, заздалегідь налаштованою на розтягування і стискання. Тверда регламентація завжди заважає досягненню високих результатів. Вузлові положення мають виконуватися завжди твердо і неухильно, а між ними — простір для творчості вчителя.

Реалізаця кожної технології відбувається на уроці, за яким зберігається статус основної форми. Якщо ми добре його розрахуємо, грунтовно до нього підготуємося, передбачимо всі наслідки наших дій, то продуктивність неодмінно зросте. А без належної підготовки або при підготовці абияк, до чого вже на жаль дійшла масова практика, успіху не буде. Сподівання на те, що якась нова технологія сама собою раптом усе виправить, зітре наші недоробки, й усе налагодиться само собою, відкидає нас за межі здорового глузду. Жодна технологія не звільняє учителя від виконання його професійних обов'язків.

У 2001 році в США залишалися незаповненими більш 6 тисяч учительських місць. Технології їхня наука пропонує високі, зарплатня вчителів також не мала, але необхідність щодня у всіх деталях прораховувати уроки відлякує претендентів. Люди з

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации