Моргулець О.Б. Товарознавство - файл n1.doc

Моргулець О.Б. Товарознавство
скачать (49.7 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc299kb.21.02.2011 13:13скачать

n1.doc

  1   2
Міністерство освіти і науки україни

Київський національний університет технологій та дизайну
Кафедра менеджменту сфери послуг


Товарознавство
Опорний конспект лекцій

для студентів освітньо-кваліфікованого рівня «Бакалавр»

спеціальності 6.14.0102 «Побутове обслуговування»

Упорядник: к.е.н., доц. О.Б. Моргулець

Затверджено

на засідання кафедри МСП

Протокол № 7 від 17.03.2010р.

Київ КНУТД - 2010

ПРЕДМЕТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Програма складена відповідно до вимог підготовки та перепідготовки фахівців зі спеціальності 6.14.0102 – «Побутове обслуговування» дисципліни – «Товарознавство».

Предметом навчальної дисципліни «Товарознавство» є товари на всіх етапах життєвого циклу, їх споживча цінність та закономірності формування асортименту і вимог до якості.

Мета вивчення дисципліни «Товарознавство» – формування у студентів знань про науково-теоретичні основи товарознавства та споживчі властивості продукції, які зумовлюють її споживчу цінність і здатність задовольняти потреби споживача.

Основними завданнями навчальної дисципліни «Товарознавство» є:

Як результат вивчення курсу «Товарознавство» студенти повинні:

Місце навчальної дисципліни «Товарознавство» в системі професійної підготовки фахівця. Навчальним планом спеціальності «Побутове обслуговування» по курсу «Товарознавство» передбачено 108 год. аудиторної і самостійної роботи, в тому числі: 34 годин лекцій, 34 практичних занять та 40 годин самостійної роботи студентів.

Дисципліна тісно пов'язана в теоретико-методологічному і методичному відношенні з такими спеціальними дисциплінами навчального плану: матеріалознавство; системи сервісних технологій; логістика; маркетинг у сфері послуг; організація сервісної діяльності; управління якістю послуг; стандартизація, сертифікація і метрологія.
ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «тОВАРОЗНАВСТВО»
Таблиця 1

Структура курсу навчальної дисципліни

п/п

Показник

Величина

1.

Загальний обсяг дисципліни, годин

108

2.

Кількість кредитів ECTS

3

3.

Кількість змістовних модулів

2


таблиця 2

Характеристика навчальної дисципліни

Цикл дисциплін: нормативні, за вибором

Семестри

Теоретичне навчання

Вид підсумкового контролю (екзамен, залік)

Лекції

Семінарські, практичні

СРС

ІРС

нормативні

5

34

34

40

реферат

іспит


таблиця 3

Структура залікових кредитів дисципліни



Теми

Кількість навчальних годин

ІРС

Всього

Лекції

Семінарські, практичні

СРС

Змістовний модуль 1. Асортимент та споживчі властивості товарів

( 1,2 кредитів)

1.

Товарознавство – наука про товар

6

2

2

2

Реферат

2.

Сучасна класифікація товарів та їх кодування

8

2

4

2

3.

Формування асортименту товарів та асортиментна політика

10

4

4

2

4.

Формування та класифікація споживчих властивостей продукції

8

4

2

2

5.

Проблеми насичення ринку промисловими товарами

10

2

2

6

Модульний контроль 1.













Контрольна робота


Продовження табл. 3



Теми

Кількість навчальних годин

ІРС

Всього

Лекції

Семінарські, практичні

СРС

Змістовний модуль 2. Оцінка якості товарів (1,8 кредитів)

6.

Аналіз споживчої якості промислових виробів

12

4

4

4

Реферат

7.

Стандартизація і сертифікація продукції

6

2

2

2

8.

Державний контроль якості товарів

6

2

2

2

9.

Товарна експертиза в формуванні якості товарів

14

4

4

6

10.

Методи перевірки якості різних видів товарів

14

4

4

6

11.

Удосконалення технології зберігання та скорочення втрат товарів

6

2

2

2

12.

Інформаційне забезпечення та маркування товарів

8

2

2

4

Модульний контроль 2.













Контрольна робота

Всього годин

108

34

34

40




Всього кредитів ECTS

3






Тема 1: ТОВАРОЗНАВСТВО — НАУКА ПРО ТОВАР
Будь-яка наука й навчальна дисципліна починаються з визначення основних понять, що використовуються у ній. У даному курсі такими поняттями є продукція, товар і товарознавство. У наступних розділах теоретичного курсу, а також в окремих розділах товарознавства продовольчих і непродовольчих товарів розглядаються й інші основні поняття, терміни і їхні визначення. Однак спочатку необхідно розглянути саме ці основні терміни.

Продукція — матеріальний або нематеріальний результат діяльності, призначений для задоволення реальних або потенційних потреб.

Отже, продукції властиві дві основні особливості: по-перше, вона повинна бути зроблена, а по-друге, повинна задовольняти чиїсь потреби (повинна бути комусь потрібна). При цьому діяльність по виготовленню продукції варто розуміти в широкому значені. Це не тільки людська діяльність, але й життєдіяльність біологічних об'єктів.

Таке розуміння дозволяє віднести до продукції не тільки хліб, консерви, тканини, одяг і інші готові вироби або напівфабрикати, сировину й комплектуючі вироби, але й продукцію природного походженні, що є результатом життєдіяльності біооб'єктів і праці людини щодо їхнього збору, вилову, полюванню, видобутку й т.п. Так, до продукції відносяться дикоростучі плоди, овочі, гриби, м'ясо диких тваринних, річкова й океанічна риба тощо.

Продукція стає товаром, коли вона є об'єктом купівлі-продажу (комерційної діяльності). Вирощені садові або зібрані дикоростучі плоди, використані для цілей особистого споживання, – продукція, а не товар, і тільки на ринку вона перетворюються у товар.

Товар — матеріальна продукція, призначена для купівлі – продажу.

Таким чином, товар є одним з головних об'єктів комерційної діяльності. До інших об'єктів можна віднести послуги, цінні папери, гроші, продукцію інтелектуальної праці, які є нематеріальною продукцією.

Товар – складне поняття й не менш складний матеріальний об'єкт, що володіє певними споживчими властивостями. Тому він є об'єктом особливої науки й навчальної дисципліни – товарознавства. Існує безліч визначень терміна «товарознавство». Але найбільш повним можна вважати наступне.

Товарознавство — наукова дисципліна, яка системно вив­чає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їх споживчої вартості (цінності), закономірності формування асортименту та вимог до якості для забезпечення ефективності їх виробництва, обігу та споживання.
Термін «товарознавство» складається із двох слів: «товар» і «знати». отже, у цьому розумінні товарознавство – знання про товари.
Дійсно, товари задовольняють різноманітні життєві потреби людини, деякі з них вона використовує протягом усього життя, іноді навіть не догадуючись про їхні чудові властивості. Наприклад, ряд харчових продуктів знаходить широке застосування в народній і традиційній медицині для профілактики й лікування різних захворювань.

Повсякденне споживання товарів створює невірне уявлення про те, що фахівцям і споживачам знання про товар потрібні не більш, ніж на вузькопрактичному життєвому рівні. Наукові основи товарознавства, що базуються на знанні фундаментальних дисциплін – хімії, фізики, біології, заперечуються. Подібне враження оманне, тому що робота з товарами вимагає професійних, постійно оновлюючих теоретичних знань, що й становить одну з основних завдань товарознавства.

Ці знання необхідні як технологам підприємств-виробників, товарознавцям промислових, сільськогосподарських і торговельних організацій, експертам, комерсантам, економістам, бухгалтерам, менеджерам, так і покупцям. Останні одержують знання про товар за допомогою засобів інформації (маркування, реклами, статей, книг і т.п.), тому дуже важливо, щоб засоби масової інформації, як основне джерело, використовували товарознавчі знання про товар.

Об’єктом товарознавства є товари як продукти праці, що задовольняють потреби споживачів та методи їх практичного та теоретичного пізнання.

Суб’єкти товарознавства поділяються на дві групи: перші – це спеціалісти, які здійснюють цю діяльність в межах своїх посадових обов’язків; інші – це споживачі, на задоволення потреб яких і направлена товарознавча діяльність.

Предметом товарознавства є споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження.

Тільки споживна вартість робить продукцію товаром, тому що має здатність – задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживна вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний по призначенню в обумовленій для нього сфері застосування.

Мета товарознавства — вивчення основоположних ха­рактеристик товару, які складають його споживну вартість, а також їх змін на всіх етапах товароруху.

Для досягнення цієї мети товарознавство як наука й навчальна дисципліна повинне вирішувати наступні завдання:

Значення товарознавства. Товарознавство відноситься до основних навчальних дисциплін при формуванні професійної компетентності товарознавців, експертів, комерсантів і маркетологів. Крім того, основи товарознавства необхідні бухгалтерам, економістам, менеджерам і технологам, тому що облік, планування товарних ресурсів, аналіз фінансово-господарської діяльності, управління виробництвом і інші види професійної діяльності повинні здійснюватися з урахуванням особливостей товарів, їхніх основних характеристик і можливих змін при транспортуванні, зберіганні й реалізації.

Тема 2: СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ТА ЇХ КОДУВАННЯ
Товари як об'єкти товарознавчої діяльності мають чотири основні характеристики; асортиментну, якісну, кількісну та вартісну. Перші три характеристики, які можна назвати товарознавчими, задовольняють реальні потреби людини (фізіологічні, соціальні, психологічні й ін.), визначаючи споживчу вартість товару. Завдяки, цим характеристикам продукція здобуває корисність для певних сегментів споживачів і стає товаром.

Таким чином, споживча вартість товарів виступає мірою їхньої корисності й проявляється через основні товарознавчі характеристики.

Характеристика товару — це сукупність його відмітних властивостей, ознак. Виходячи із цього визначення, можна сформулювати основні товарознавчі характеристики товарів.

Асортиментна характеристика товарів — сукупність відмінних видових властивостей і ознак товарів, що визначають їх функціональне та/або соціальне призначення. Така характеристика включає групу, підгрупу, вид, різновид, найменування, торговельну марку й установлює принципові відмінності одного, виду або найменування товару від іншого.

Якісна характеристика товарів сукупність внутрішньовидових споживчих властивостей, що володіють здатністю задовольняти різноманітні потреби. Ця характеристика товарів тісно пов'язана з асортиментною, тому що їм обом властиве загальна споживча властивість – призначення. Якісна характеристика відрізняється від асортиментної більшою повнотою споживчих властивостей, серед яких важливе місце займають безпека й екологічність.

Кількісна характеристика товарів сукупність певних внутрішньовидових властивостей, виражених за допомогою фізичних величин і одиниць їхнього виміру. Ці характеристики задовольняють потреби в товарах певних розмірів і найчастіше при створенні споживчих переваг менш значимі, ніж асортиментна і якісна. Виключення становлять лише розмірні характеристики, що застосовуються при оцінці якості.

Класифікація товару — розподіл множини об'єктів на підмножини за схожістю чи відмінністю відповідно до прий­нятих методів.

Об'єкт — елемент чисельності, що класифікується.

Класифікаційна ознака товару — об'єктивна особливість товару, що використовується як основа для впорядкування роз­поділу товарів на незалежні один від одного підрозділи або такі, що перебувають в логічній послідовності і супідрядності.

Ознаки, які найчастіше застосовуються серед безлічі інших: призначення; сировинний; технологічний; конструкторський; рецептурний; компонентний; структурний.

Методи класифікації — сукупність прийомів (способів) розподілу множини об'єктів, планомірний підхід до їх роз­поділу на підмножини.
Розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

1. Ієрархічний — характеризується послідовним розподілом заданої кількості об'єктів на підпорядковані множини (рис. 2).

2. Фасетний передбачає паралельний розподіл великої кількості об'єктів за однією ознакою на окремі незалежні один від одного підрозділи (групи) — фасети.

Товари можуть класифікуватися за рядом ознак основною з яких є призначення. За призначенням усі товари діляться на роди (рис.4):

1. Споживчі товари — призначені для індивідуальних спо­живачів та для особистого користування.

2. Товари промислового призначення — призначені для ви­робництва інших товарів і створюють сировинне та технологічне забезпечення.

3. Організаційно-технічні товари — призначені для покращення ор­ганізації адміністративно-управлінської діяльності.
Кожен рід товарів підрозділяється на класи.

Рід споживчих товарів ділиться на три класи:

1) продо­вольчі (або харчові продукти);

2) непродовольчі;

3) медичні.

Класи в залежності від сировини та призначення діляться на підкласи, групи, підгрупи, види, різновиди. Різновиди складаються безпосередньо з найменувань товарів – це товари одного виду, що відрізняються від товару того ж виду назвою та індивідуальними особливостями (матеріалом, конструкцією, технологією).

Найменування може бути номінальним і марочним.

Номінальне – має загальну назву товару, який може бути виготовлений різними виробниками.

Марочне найменування – індивідуальна назва товару, яку дає їй виробник (наприклад, торт «Київський», ігристе вино «Абрау Дюрсо»).

Кодування товарів — присвоювання товарам умовних по­значень у вигляді цифрового, буквено-цифрового та штрихового коду для їх ідентифікації.

Мета кодування — систематизування об'єктів через їх ідентифікацію, ранжування і присвоєння умовного позна­чення (коду), за яким можна знайти та розпізнати будь-який об'єкт серед багатьох інших.

Необхідність кодування товарів існувала давно, а особливо стала актуальною в останні десятиліття, що пов’язано з впровадженням ЕОМ, яке дало змогу налагодити ефективну АСУ. Кодування здійснюється на основі певних правил та методів.

Правила кодування:

1. Код повинен мати певну структуру побудови.

2. Код може бути виражений за допомогою різноманітних завчасно обумовлених знаків.

3. Код повинен сприяти упорядковуванню об'єктів.

Структура кодуумовне визначення складу і послідовності розміщення знаків в ньому. Структура коду складається з алфавіту, основи, розряду і довжини.

Алфавіт коду – система знаків, прийнятих для утворення коду. В якості алфавіту найчастіше використовують цифри, букви, їх поєднання та штрихи.

Основа коду – число знаків в алфавіті коду.

Розряд коду – позиція (послідовність розташування) знаків в коді.

Довжина коду – число знаків в коді без врахування пробілів.

Наприклад, 54 3121 1211

Алфавіт коду – цифровий.

Має три розряди (54; 3121 та 1211). Перший розряд (54) зазвичай означає країну, або промисловість.

Основа – 12 знаків, а довжина – 10 (без пробілів).

В структуру коду, для виключення помилки, зазвичай вводять контрольне число, яке використовується для перевірки запису коду (як правило це остання цифра).
Кодування товарів здійснюється декількома способами, що є різновидами методів кодування: порядковий, серійно порядковий, послідовний та паралельний. Два останні методи тісно пов’язані з методами класифікації (ієрархічним та фасетним). Методи класифікації і кодування спільно застосовуються у класифікаторах, хоч сфера їх використання значно ширша.

Класифікація і кодування товарів відображені в сучасних класифікаторах.

Класифікатор — офіційний документ, який являє собою систематизований перелік найменувань і кодів кла­сифікаційних групувань і (чи) об'єктів класифікації. Класифікатори підрозділяються на категорії, виділяють: державний, галузевий та класифікатор підприємства.

Штриховий код товару (ШК) — комбінація послідовно розташо­ваних паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами. При­значений для автоматизованої ідентифікації товару та іншої інформації.

Структура ШК:

Перші 2 (іноді 3) цифри означають код країни, де знаходиться підприємство-виробник.

3-5 цифра – код виробника, присвоєний централізовано державою конкретному підприємству виробнику.

6-7 (6-12 при ЕАN-13) цифра – інформація про товар, присвоюється підприємством-виробником самостійно у вигляді реєстраційного номера в рамках свого підприємства.

8-13 цифра (при ЕАN-14) – інформація про упакування товару.

Останні цифри (8, 13 або 14) – контрольне число, визначається послідовністю арифметичних дій, для перевірки правильності зчитування коду сканером.

Тема 3: ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ТОВАРІВ ТА АСОРТИМЕНТНА ПОЛІТИКА

Важливою характеристикою товарної маси, що надходить у торговельну мережу, є асортимент.

Асортимент товарів — сукупність товарів різних груп, підгруп, видів і різновидів, які об'єднуються за певною споживчою, тор­говою або виробничою ознакою для характеристики складу товарної маси у різних умовах.

Товарна номенклатура це перелік однорідних і різно­рідних товарів загального або аналогічного призначення.

Товарний асортимент має велике соціально-економічне значення, оскільки від нього залежить повнота задоволення спо­живчого попиту і якість торгового обслуговування суб'єктів ринку.

Оптимальний асортимент забезпечує значне підвищення ефективності суспільного виробництва, економне використання трудових і матеріальних ресурсів. Асортимент споживчих то­варів поділяється на групи — за розташуванням товарної маси, на підгрупи — за широтою представлення товарів у торговельній мережі, на види — за ступенем задоволення потреб, на різнови­ди — за характером потреб.

Групи, підгрупи і види асортименту:

1) За розташуванням товарної маси асортимент ділиться на дві групи: виробничий і торговий.

Виробничий (промисловий) асортимент це су­купність товарів, які виробляє підприємство, виходячи зі своїх виробничих можливостей. Промисловий асортимент товарів різних виробників незалежно від форм власності повинен уз­годжуватися із санітарними органами Міністерства охорони здоров'я України.

Торговий асортимент — це сукупність товарів, що фор­мується організацією торгівлі чи громадського харчування з ура­хуванням її спеціалізації, споживчого попиту й матеріально-технічної бази.

На відміну від виробничого торговий асортимент включає товари різних виробників. Винятком можуть бути фірмові ма­газини організацій-виробників, стратегія яких базується на збуті товарів тільки конкретної фірми. Так, у торговий асортимент кондитерського магазину (відділу) входять вироби різних вітчизняних і закордонних кондитерських фабрик, а також Підприємств громадського харчування, хлібокомбінатів, харчос­макових заводів тощо.

2) Залежно від шпроти представлення товарів у торго­вельній мережі розрізняють підгрупи асортименту: простий, складний, гру­повий, розгорнутий, змішаний.

Простий асортимент це сукупність невеликої кількості груп, видів, найменувань товарів, які задовольняють потреби обмеженої кількості споживачів. Простий асортимент товарів мають магазини, які реалізують товари повсякденного попиту в районах мешкання споживачів з низькою платоспро­можністю. Наприклад, молочні та хлібобулочні магазини в робіт­ничих селищах та сільській місцевості.

Складний асортимент це сукупність товарів, пред­ставлена значною кількістю груп, видів, різновидів і наймену­вань товарів, які здатні задовольнити потреби різних спожи­вачів. Такий асортимент мають універсами, універмаги та інші великі магазини, які орієнтуються на покупців з різним попи­том і матеріальними можливостями.

Груповий асортимент — сукупність однорідних товарів, які об'єднані загальними ознаками і задовольняють аналогічні потреби.

Розгорнутий асортимент — це сукупність товарів од­ного виду, яка включає значну кількість підгруп, різновидів та найменувань, що належать до групи однорідних товарів, але ма­ють свої індивідуальні ознаки. Такий асортимент зустрічається в спеціалізованих магазинах, У таких магазинах груповий асор­тимент може бути обмеженим. Наприклад, магазини для прода­жу телевізорів, автомобілів, магазин «Океан» тощо.

Змішаний асортимент це сукупність товарів різних груп, видів, найменувань, що відрізняються великим різноманіт­тям функціональних властивостей. Змішаний асортимент ма­ють магазини, що реалізують товари повсякденного попиту, більшість магазинів у сільській місцевості.

3) За ступенем задоволення потреб розрізняють види асортименту: раціональ­ний і оптимальний.

Раціональний асортимент — це сукупність товарів, які найбільшою мірою здатні задовольнити реально обґрунтовані потреби, що забезпечать максимальну якість життя, при певно­му рівні розвитку науки, техніки й технології.

Формування раціонального асортименту потребує враху­вання великої кількості факторів і показників, серед яких бага­то нестабільних або таких, що безпосередньо впливають на зміну раціонального асортименту. Наприклад, досягнення науково-тех­нічного прогресу стимулюють розробку нових товарів і разом з тим формують нові потреби.

Оптимальний асортимент — це сукупність товарів, які задовольняють реальні потреби з максимально корисним ефек­том для споживача і мінімальними витратами на їх проектуван­ня, розробку, виробництво і доведення до споживачів. Товари оптимального асортименту мають підвищену конкурентоспро­можність.

Тема 4: Управління асортиментом
Кожен товар, який виводиться на ринок, повинен бути орієн­тований на конкретного споживача. Втілення цього важливого ринкового принципу спирається на певну асортиментну концеп­цію підприємства.

Асортиментна концепція являє собою цілеспрямовану побудову раціональної асортиментної структури товарної про­позиції. За основу беруться:

Основна мета асортиментної концепції — розробка рішень, спрямованих на її відповідність з обсягом і структурою ринкового попиту й товарної пропозиції за конкретними видами товарів.

Асортиментна концепція являє собою систему узагальне­них показників, які характеризують:

— можливості раціонального розвитку товарного асортименту:

— рівень і співвідношення цін на конкретні товари.

На раціональне формування асортименту товарів спрямо­вана й асортиментна політика суб'єктів ринку.

Асортиментна політика щодо товарного забезпечення ринку будується на основі довгострокових програм розвитку асортименту товарів, спрямованих на оптимізацію номенклатур­ної структури товарів, комерційно-господарських зв'язків торгівлі з виробництвом.

Ці програми обов'язково мають мету, завдання та основні напрямки формування асортименту.

Мета підприємства щодо асортименту — формування ре­ального і/або прогнозованого асортименту, який максимально наближається до раціонального, для задоволення різноманітних потреб споживачів і одержання запланованого прибутку.

Для цього слід розв'язати такі завдання:

Формування асортименту це підбір різних груп, видів, різновидів товарної продукції відповідно до попиту суб'єктів ринку, спрямований на максимальне його задоволення.

Завдяки формуванню асортименту підприємство визначає спеціалізацію і концентрацію своєї діяльності, створює необхідні джерела з розрахунком на випуск товарної продукції відповід­ної якості. Це дозволяє краще використовувати матеріально-технічну базу, трудові ресурси, вдосконалювати комерційно-господарські зв'язки.

Формування асортименту відбувається у два етапи.

Перший передбачає встановлення групового асортименту, тобто сукупності груп товарів, які будуть реалізуватися на дано­му підприємстві.

Другий етап передбачає встановлений внутрішньогрупового асортименту, тобто номенклатури товарів у межах кожної групи.

Основні напрямки формування асортименту: скорочення, розширення, стабілізація, оновлення, удосконалення, гармонізація.

Тема 5: Формування та класифікація споживчих властивостей товарів
Споживні властивості товарів визначають ефективність використання виробів за призначенням, їхню соціальну значущість, практичну корисність, нешкідливість та естетичну досконалість.

Залежно від того, яка з особливостей товару виявляється або характер-ризується при визначенні якості виробів, споживні властивості поділяються на такі групи:

1. Властивості соціального призначення. Ці властивості характеризують відповідність виробів суспільно необхідним потребам, їхню суспільну значущість для різних груп споживачів, відповідність оптимальному асортименту. Суспільна не­обхідність вироблення конкретного товару залежить від об­сягів незадоволеного попиту населення на цей товар і потреб у ньому. Потреби в товарі обумовлюються співвідношенням досягнутої забезпеченості населення і норм раціонального спо­живання.

Суспільні потреби а різних товарах певної якості визна­чаються шляхом аналізу статистичних даних, розробки моде­лей споживання і проведення соціологічних досліджень. На основі одержаних даних розробляються номенклатура та оп­тимальний асортимент товарів.

2. Функціональні властивості обумовлюють використання виробів за призначенням як предмета споживання, тобто характе­ризують їхню здатність задовольняти певні потреби людини (ма­теріальні, культурні та ін.). Номенклатура показників функціональ­них властивостей товарів визначається їхнім призначенням. Так, для більшості харчових продуктів основні показники — вміст ре­човин енергетичного балансу (жирів, білків, вуглеводів), а для сма­кових товарів — вміст речовин, які діють на органи травлення та центральну нервову систему (алкалоїдів, кислот, спирту).

Показники функціональних властивостей поділяють на три групи:

1) показники досконалого виконання основної функції – характеризують ступінь задово­лення потреб людини при використанні товарів, тобто корисний ефект споживання. Корисний ефект споживання можна виража­ти в кількісних і якісних показниках. Наприклад, для продоволь­чих товарів він визначається кількістю енергії та коефіцієнтом засвоювання. Для жіночого взуття цей показник складається з якісних характеристик: забезпечення функцій руху, захист ступні, стійкість у стоячому положенні.

2) показники універсальності – визначають діапазон умов і мож­ливостей використання конкретного товару за призначенням з додатковими функціями, корисними для людини. Наприклад уні­версальність борошна, молока.

3) показники виконання додаткових функцій – характеризує по­ведінку товару при споживанні (експлуатації), перевезенні, збе­ріганні, ремонтуванні.

3. Експлуатаційні властивості характеризують поведінку товару в процесі його експлуатації (споживання). Серед експ­луатаційних властивостей товарів, які розраховані на довгий строк служби, найбільш важливою є надійність.

4. Ергономічні властивості характеризують зручність і ком­форт експлуатації виробів на всіх етапах функціонального проце­су в системі «людина — товар — середовище». Вони базуються на вивченні комплексу функцій, які виконує людина у процесі життєдіяльності, а також гігієнічних умов експлуатації товару.

До ергономічних властивостей належать гігієнічні, антро­пометричні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні. Ця група властивостей характерна переважно для непродоволь­чих товарів.

5. Естетичні властивості характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, здатність виробів виражати їхню соціально-культурну значущість, ступінь корисності і технічної вдосконаленості та стабільність товар­ного вигляду.

6. Екологічні властивості характеризують рівень шкідливої дії на навколишнє середовище, яку може викликати експлуа­тація товару, наприклад, кількість оксиду вуглецю у відпраць­ованих газах автомобілів. Оцінюючи кількість шкідливих ре­човин. які можуть виділятися в навколишнє середовище при експлуатації товарів, необхідно враховувати норми, передба­чені стандартами та іншими нормативними документами.

Тема 6: Проблеми насичення ринку промисловими товарами

Підсистема споживання в споживчому комплексі країни є завершальною і, разом з тим, критеріальною. Тому вона визначає граничні значення розвитку споживчого комплексу, а фактично його здатність задовольняти потреби населення країни в тих чи інших товарах. Центральною фігурою (суб'єктом) підсистеми «споживання...» є людина. Вона є найбільш досконалою частиною живої природи і має найвищий рівень її організації. Людина, виділившись з тваринного світу, стала неспроможною повністю задовольняти свої потреби природнім шляхом, а тому розпочала виробляти продукти, окремі предмети для забезпечення власних потреб. Так виникли суто людські потреби, які відрізняються від потреб тварин тим, що вони усвідомлені і мають творчий характер. Людські потреби, насамперед формуються під впливом природної необхідності підтримувати життєдіяльність організму людини і її зв'язки з навколишнім середовищем і вже потім виникають з потреб суспільної діяльності людей.

Проблема задоволення різноманітних потреб людей є важливою проблемою не тільки теоретичних і прикладних наук, які обслуговують споживчий комплекс країни, а й найважливішим завданням економіки країни. Виходячи з цього ми в першу чергу повинні знати природу потреб людей та закони їх функціонування, способи формування і управління ними.

Види потреб. Необхідною умовою для визначення потреб індивідуальних споживачів є їх класифікація і ранжування. З точки зору економічних можливостей соціально-економічної системи, система матеріальних потреб людей має ієрархічну будову. Вони поділяються на «абсолютні», «дійсні» і «платоспроможні».

Абсолютні потреби – це потреби першого ієрархічного рівня в системі потреб. Вони абстрактні щодо конкретних споживних цінностей товарів і є внутрішнім ідеальним спонуканням або мотивом потреб людини (в харчах, одязі, взутті, житлі тощо), не мають кількісних і якісних обмежень та не обмежуються ресурсними можливостями виробництва і платоспроможністю населення. Цей вид потреб існує протягом усієї історії людства і є одним з основних стимулів виробництва взагалі і, в тому числі, товарів народного споживання. За цільову установку розвитку цих потреб населення приймаються науково-обґрунтовані раціональні норми споживання товарів, які відображають ідеал забезпечення потреб населення в різноманітних товарах, досягнути якого прагне суспільство і відповідно до нього розвиває виробництво товарів народного споживання й прогнозує рівень грошових доходів населення.

Дійсні потреби – потреби другого рівня ієрархії в системі потреб, вони мають відносний характер і відображають потреби людей в конкретних і реальних товарах.

Платоспроможні потреби – потреби третього рівня ієрархії в системі потреб населення. З одного боку вони відображають економічні можливості населення купувати необхідні їм товари, а з другого – відображають споживчий попит на товари певного асортименту, їх кількісні і якісні показники. Цей вид потреб населення реально обмежений наявною товарною масою, доходами, цінами на товари, модою, престижем тощо.

Рівень задоволення потреб населення в продовольчих і непродовольчих товарах визначається за формулою: Рзп=ФС/НС (%).

Де, Рзп – ступінь задоволення потреб населення, %;

ФС – фактичне споживання товарів, кг/рік (шт./рік);

НС – норма або норматив споживання товарів, кг/рік (шт./рік)

Нормативи забезпечення потреб населення в продовольчих і непродовольчих товарах переглядаються і затверджуються через кожні 5-10 років.

Фактори, які визначають потреби населення в товарах широкого вжитку.

Потреби знаходяться на рівні свідомості індивіда, а величина їх насичення диференційована відносно умов його життєдіяльності. Єдиним способом задоволення потреб є споживання відповідного блага, що передбачає необхідність володіння цим благом, його багаторазове (для товарів тривалого вжитку) або одноразове (для товарів разового вжитку) використання. Для якісного і ефективного втручання в процес споживання товарів та послуг, а також для точної оцінки величини індивідуальних потреб у визначених благах необхідно дослідити сам процес споживання та вплив на нього формуючих чинників.

Дохід сім'ї (що визначається її характеристикою) можна вважати головним фактором чи умовою, які формують попит, ставлять його в певні рамки, обмежуючи розвиток і процес споживання різноманітних благ.

До другорядних факторів впливу чи умов, які визначають і формують конкретний тип життєдіяльності сім'ї, відносимо усі інші. Їх класифікація і перелік можуть бути наступними :

1) фактори, які впливають на рівні регіону чи країни в цілому (величина країни, її географічне положення, розвиток інфраструктури тощо);

2) фактори, які впливають на рівні сім'ї (кількість членів сім'ї, наявність дітей, національність, освітній рівень, вік сім'ї тощо);

3) фактори, які впливають на рівні особи (стать, освіта, інтелектуальні здібності, вольові якості тощо).

Тема 7: якість товарів
Якість товару є однієї з його основних характеристик, що робить вирішальний вплив на створення споживчих переваг і формування конкурентоспроможності. Це обумовлено сутністю категорії якості.

Якість – сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені й передбачувані потреби.

Звичайно потреби виражаються через певні характеристики на основі встановлених критеріїв, які формулюються у вигляді вимог до якості.

Вимоги до якості – це вираження певних потреб або їхній переведення у набір кількісно або якісно встановлених вимог до характеристик об'єкта, щоб дати можливість їхньої реалізації й перевірки.

Вимоги до якості товарів установлюються на етапах проектування й розробки, забезпечуються матеріально-технічним постачанням, розробкою й організацією виробництва, робочим і остаточним контролем, зберіганням і реалізацією. Перед реалізацією або споживанням (експлуатацією) вимоги до якості оцінюються за нормами, регламентованими стандартами, або відповідно до запитів споживачів.

У нормативних документах встановлюються вимоги до властивостей і показників, що обумовлюють якість. Тому далі ми розглянемо ці складові елементи якості.

Властивість – об'єктивна особливість продукції (або товару), що проявляється при її створенні, оцінці, зберіганні і споживанні (експлуатації). Властивості продукції можуть бути простими й складними.

При порівнянні показників якості товарів зі стандартами виявляється відповідність або невідповідність їх дійсних значень з базовим. Спираючись на результати порівняння встановлюється певна градація, класів, товарних сортів, марок продукції, що в остаточному підсумку пов'язане з ухваленням рішення про присвоєння товару певної градації якості.

Градація, клас, сорт – категорія або розряд, привласнені об'єктам, що мають ті ж самі функціональні застосування, але при цьому різні вимоги до якості.

Градація, клас, сорт відображають передбачене або встановлене розходження у вимогах до якості, які, у свою чергу, установлюють взаємозв'язок функціонального використання й витрат. Нижче наведені можливі результати зіставлення дійсних і базових показників якості – градації й класи якості.

Для ухвалення остаточного рішення про градацію якості товару необхідно порівняти дійсні й базові значення по всій номенклатурі обраних показників.

Стандартним визнається товар, що відповідає встановленим вимогам по всіх обраних показниках.

Якщо хоча б по одному з обумовлених показників виявлене невідповідність, то товару не може бути привласнена стандартна градація, а тільки знижена – нестандартна або брак.

До нестандартного відноситься товар, що не відповідає встановленим вимогам показників, але ця невідповідність не є критичною (небезпечною). Наприклад, якщо вологість хліба вище встановленої норми, то він відноситься, до нестандартного.

Брак – товар з виявленими невідповідностями показників.

Розрізняють брак, що можна усунути і той що неможливо усунути. Після усунення невідповідностей градація товару може бути змінена. Якщо усунення браку сприяло поліпшенню всіх показників до встановленої норми, то товар визнається стандартним. Наприклад, сортування партії свіжих плодів і овочів з відбраковуванням дефектних екземплярів приводить до формування нової партії стандартної продукції.

Різновидом браку, що неможливо усунути тобто товар з критичними дефектами є відходи. Відходи розрізняють на ліквідні (ті, що можуть бути реалізовані після переробки або по зниженим цінам) та неліквідні (які підлягають утилізації).

У результаті виявлення відповідності або невідповідності встановленим вимогам всі товари по призначенню можуть бути підрозділені на три класи.

До першого класу відносяться товари, придатні до використання по призначенню. Цей клас представлений стандартними товарами, які підлягають реалізації без яких-небудь обмежень.

Другий клас – товари, умовно придатні для використання по призначенню. Приналежність до нього визначається градаціями нестандартних товарів або браку з переборними дефектами. Умовно придатні товари можуть бути реалізовані за зниженими цінами або відправлені на промпереробку або на корм худобі. При їхній реалізації до споживача повинна бути доведена достовірна інформація про причини зниження якості.

Третій клас – небезпечні товари, непридатні для використання по призначенню. До нього відносяться неліквідні відходи. Ці товари не підлягають реалізації, а також поставці для промислових і кормових цілей. Вони повинні бути знищені або утилізовані з дотриманням певних правил.

В оптовій і роздрібній торгівлі переважають споживчі товари першого класу. Товари другого й третього класів повинні вчасно виявлятися при первинній і поточній оцінці якості й не допускатися до реалізації.

Сортамент товарів. Однієї з важливих завдань оцінки якості є встановлення градацій якості стандартної продукції, які представлені сортами.

Сорт – це категорія якості продукції одного найменування, але, що відрізняється від іншої категорії значеннями показників.

Сукупність сортів, що відносяться до однойменного товару, називається сортаментом. Розрізняють сортамент природний і товарний.

Одним із завдань оцінки якості товарів є виявлення невідповідностей, або дефектів.

Дефект – невиконання заданої або очікуваної вимоги, що стосується об'єкта, а також вимоги, що пред’являється до безпеки.

За ступенем значимості розрізняють дефекти критичні, значні й малозначні.

Залежно від наявності методів і засобів виявлення дефекти підрозділяються на явні, для яких передбачені методи й засоби виявлення, і приховані, для яких методи й засоби виявлення не передбачені або їхнє застосування недоцільно.

Залежно від наявності методів і засобів усунення дефекти ділять на переборні й непереборні.

Залежно від місця виникнення всі дефекти умовно підрозділяють на технологічні, передреалізаційні та післяреалізаційні.

Тема 8: ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ТОВАРІВ

Контроль якості товарів — діяльність з проведення вимірів, експертизи, випробувань чи оцінки однієї або кількох характеристик об'єкта і порівняння отриманих результатів з встановленими вимогами.

Контроль якості продукції визначається на різних рівнях:

1. Спеціалізований контроль здійснюється на рівні держав­них органів. Перевіряють якість споживчих товарів органи:

— Державного комітету України по стандартизації, метро­логії і сертифікації;

— Державного санітарного догляду;

— Державного ветеринарного догляд;

— Державної служби по карантину рослин.

Основним видом спеціалізованого контролю є інспекційний контроль, який здійснюють спеціально уповноважені особи з метою перевірки ефективності раніш виконаного контролю.

2. Внутрішньовиробничий контроль здійснюється на рівні підприємства. Основні види внутрішньовиробничого контро­лю:

виробничий, який здійснюється на стадії виробництва;

операційний, який здійснюється під час технологічного процесу чи після його завершення;

приймальний, за результатом якого приймається рішення про придатність продукції до поставки покупцеві.

3. Відомчий контроль здійснюється на рівні міністерства (відомства). До відомчого контролю можна віднести: вхідний контроль товарів при прийманні їх у споживача; експлуатаційний контроль, який здійснюється на стадії експлуатації у межах гарантійних термінів.

Державна система стандартизації в Україні визначає ціль та принципи управління, форми та загальні організаційно технічні правила виконання всіх видів робіт по стандартизації.

Державний нагляд у напрямі стандартизації передбачає контроль за дотриманням підприємцями стандартів, норм та правил при виробництві та випуску продукції (виконання робіт, надан­ня послуг) для забезпечення інтересів суспільства та споживачів, безпеки життя, здоров'я та майна громадян, збереження навколишнього середовища.

Метою державного метрологічного контролю і нагляду є перевірка додержання вимог нормативно-правових актів Ук­раїни і нормативних документів із метрології (науки про вимірювання).

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'яз­кову та добровільну. Здійснюється вона органами Держстандарту та уповноваженими на це підприємствами й організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, що є небезпечною для життя, здоров'я, майна громадян та природного середовища; сприяння споживачеві у компетентно­му виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, на­уково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — діяльність органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби щодо:

1) контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавст­ва для запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей;

2) застосування заходів правового характеру до порушників.

Метою проведення санітарно-епідеміологічного нагляду є охорона здоров'я населення від захворювань та шкідливо­го впливу навколишнього середовища, в тому числі продукції (товари, послуги) на організм людини.

Проведення ветеринарного нагляду спрямовано на випуск для реалізації доброякісних продуктів та сировини тваринно­го походження, проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного та рослинного походження, радіологіч­ний та токсикологічний контроль продуктів тваринного і рослинного походження на ринках, м'ясокомбінатах, базах що­до заготівлі, зберігання та реалізації продуктів.

Метою проведення фітосанітарного контролю сировини та продукції є:

1) охорона території країни від за­несення або самостійного проникнення з-за кордону карантинних об'єктів (комахи, кліщі і т. д.);

2) забезпечення державного контролю за витримуванням особливого каран­тинного режиму та проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезені, ввезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів і об'єктів;

3) своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних об'єктів, а також за­побігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні.

Контроль та аналіз радіологічних показників здійснюють як виробники, так і органи санітарної та ветеринарної служб країни.

Дотримання прав споживачів та їх захист здійснюються на основі закону України «Про захист прав споживачів». Пра­ва споживачів, що визначені законом, це:


Тема 9. ЕКСПЕРТИЗА ТОВАРІВ

Незважаючи на існуючу державну систему контролю якості, безпеки товарів і захисту прав споживачів, внаслідок розбалансування економіки відбувається суттєве знижений обсягів виробництва, а в той же час ринок насичується низько­якісними і недоброякісними товарами. Для об'єктивного оціню­вання якості вітчизняних і імпортних товарів необхідні спеціалізо­вані організації з експертизи товарів, які можуть зробити компе­тентний висновок про якість партії товарів, які закуповуються, ви­значити їх вартість, походження, конкурентоспроможність тощо.

"Експертиза" (походить від латинського expertus дослід­ний) — це дослідження будь-якого процесу чи об'єкта, яке вима­гає спеціальних знань, з наданням компетентного висновку.

Експертиза товарів як специфічний вид діяльності являє со­бою випробування, дослідження якості (споживчих властивос­тей, нешкідливості, безпечності, харчової цінності тощо, кількості та відповідності умовам нормативної документації, умовам дого­вору партії (або окремого товару)) з поданням об'єктивного (незалежного), кваліфікованого висновку.

Дуже часто термін "експертиза" ототожнюється з терміном "контроль", що є невірним. Експертиза відрізняється від контролю якості продукції або товарів сферою застосування; суб'єктами проведення експертизи, кінцевими результатами.

По-перше, якщо контроль (у традиційному розумінні) здійс­нюють особи, які мають право на контрольні функції (співробітники відділу технічно­го контролю, контрольні заводські лабораторії, в торгівлі — товарознавці, інспектори, контролери, споживачі), то експертизу здійснюють незалежні від зацікавлених сторін особи.

По-друге, якщо контролю піддають, як правило, всю про­дукцію то експертиза проводиться тільки стосовно такої про­дукції, яка під час приймання, на думку одержувача, виявилась недоброякісною або такою, що не відповідає умовам договору, а також продукції, щодо якості якої виникла суперечка сторін: постачальника (продавця), одержувача (покупця), третьої сторо­ни (транспортної організації).

По-третє, до обов'язків осіб, які здійснюють контролюючі функції, належать прийняття рішень і надання розпоряджень про заборону випуску, вивантаження або реалізацію окремих видав товарів; вони можуть подавати позови до суду, передавати доку­менти органам дізнання, накладати на винних осіб адміністра­тивні стягнення тощо. Проте експерт не може приймати адміністративні рішення і давати буда-які вказівки щодо подаль­шого використання товару.

По-четверте, результатом проведеного контролю є акти приймання, сертифікати. Після завершення експертизи складається акт експертизи, тобто результатом експертизи є письмовий обґрунтований вис­новок, за який експерт несе юридичну відповідальність.

Експертиза товарів може мати назву експертизи споживчих товарів або товарна експертиза або товарознавча експертиза.

Таким чином, товарознавча експертиза — оцінка споживчих властивостей товарів за органолептичними, фізико-механічними, хімічними, мікробіологічними показниками та показниками безпеки. Експертиза проводиться на основі визначених нормативною доку­ментацією правил відбору зразків, дослідження яких дають репрезентативний результат.
До експертних організацій, які уповноважені проводити екс­пертизу кількості і якості товарів та здійснювати незалежні това­рознавчі експертизи в Україні, належать:


Проведення експертизи доручається виключно експертам, спеціалістам, вченим, які володіють спеціальними професійними знаннями, мають відповідну високу теоретичну підготовку, до­статній практичний досвід за своїм фахом. Це незалежні особи, які не зацікавлені в результатах експертної оцінки товару.
Під час проведення контролю за якістю і безпекою продукції і товару кінцевим результатом роботи є:


Види експертизи

За підставами призначення у практиці Торгово-промислової палати України розрізняють такі види експертизи: первинні, або основні, додаткові, повторні, комплексні, контрольні.

Первинна експертиза — експертиза, яка проводиться на під­ставі замовлення зацікавленої організації.

Додаткова експертиза проводиться внаслідок недостатньо повного експертного дослідження товарів чи виникненні нових питань, які не були поставленні при проведенні первинної експертизи.

Повторна експертиза проводиться при виникненні незгоди заявника (зацікавленої особи) з висновками первинної експертизи.

Комплексна експертиза проводиться при необхідності комплексної оцінки основних показників якості товару. Для її проведення залучають фахівців різних галузей, наприклад для експертизи харчових продуктів доцільно залучити технолога, товарознавця, санітарного лікаря, інспектора з якості і стандартизації.

Контрольна експертиза проводиться з метою перевірки роботи експертів, їх компетентності, правильності дій, достовірності, обґрунтованості висновків.
За метою проведення товарознавчі експертизи поділяються на:

Гігієнічна експертиза — оцінка властивостей товарів, які ха­рактеризують їх якість, нешкідливість, харчову і біологічну цінність, результатом якої є оформлення гігієнічного висновку.

Ветеринарна експертиза — це оцінка санітарно-гігієнічної якості, доброякісності, харчової придатності, епідеміологічної безпеки товарів тваринного походження.

Фітосанітарна експертиза — оцінка санітарно-епідеміологіч­ного стану продукції рослинного походження — живих рослин, продуктів їх переробки, наявності хвороб, шкідників; патогенних мікроорганізмів.

Екологічна експертиза — оцінка екологічних властивостей товарів з метою виявлення вмісту речовин, що шкідливо впливають на навколишнє середовище.

Споживча експертиза — оцінка характеристик товарів з ме­тою визначення рівня зниження якості за наявності дефектів та визначення причин виникнення дефектів. Експертиза проводить­ся підрозділами Управління у справах захисту прав споживачів у разі виявлення недоброякісних товарів споживачами.

Консультаційна експертиза — оцінка експертами рівня якості товару з метою прогнозування тривалості зберігання і можливо­стей реалізації. Проводиться для рекомендацій під час складання угод на постачання товарів.

Митна експертиза — оцінка експертами товарів для визначен­ня країни походження з метою встановлення ставки мита та для проведення ідентифікації товару для правильного встановлення коду за Українським кла­сифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Страхова експертиза — оцінка експертами розмірів втрат під час страхових подай — повеней, пожеж, інших вадів стихійного лиха, крадіжок. Експерти визначають розміри втрат у вартості.

Методи товарної експертизи – це способи теоретичного або практичного дослідження товару з метою одержання результатів експертизи..

Для визначення показників якості в товарознавчій експертизі застосовують різні методи, які ґрунтуються на правилах застосування певних принципів і засобів випробувань. До засобів випробувань можуть віднести технічні пристрої, речовина і/або матеріали для проведення випробувань.

В залежності від джерела і способу отримання інформації ці методи діляться на об'єктивні та евристичні.

До об'єктивних методів відносяться вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий, досвідченої експлуатації.

Евристичні методи включають в себе органолептичний, експертний і соціологічні методи.

Об’єктивні методи

Вимірювальний (лабораторний, інструментальний) метод визначення значень показників якості ґрунтується на інформації, одержуваної при використанні технічних засобів вимірів (вимірювальних приладів, реактивів і др.).

Вимірювальним методом визначається більшість показників якості, наприклад, маса вироби, форма і розміри, механічні і електричні напруги, число оборотів двигуна. Основними перевагами вимірювального методу є його об'єктивність і точність.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку числа певних подій, випадків, предметів чи витрат. Цим методом визначають, наприклад, кількість відмов за певний період експлуатації вироби, витрати на створення і (чи) використання виробів, число різних частин складного вироби (стандартних, уніфікованих, оригінальних, захищених патентами), кількість дефектних виробів в партії. Недоліком цього методу є його трудомісткість і в ряді випадків тривалість проведення спостережень. Цей метод широко застосовується при визначенні показників довговічності, безвідмовності, стандартизації і уніфікації.

Розрахунковий метод ґрунтується на отриманні інформації розрахунком. Показники якості розраховуються по математичним формулам. Часто розрахунковий метод використовують для прогнозування чи визначення оптимальних (нормативних) значень, наприклад, показників безвідмовності. Розрахунковий метод дуже часто використовують при проведенні непрямих вимірів.

Метод досвідченої експлуатації є різновидом реєстраційного методу. Його використовують, як правило, для визначення показників надійності, екологічності, безпеки. У процесі реалізації цього методу вивчається взаємодія людини з виробом в конкретних умовах його експлуатації чи споживання, що має велике значення, оскільки вимірювальні методи не завжди дозволяють повністю відтворити реальні умови функціонування вироби. Цей метод використовується для оцінки впливу косметичних засобів на шкіру людини,

Евристичні методи

Органолептичний метод ґрунтується на використанні інформації, одержуваної в результаті аналізу відчуттів і сприйняттів з допомогою органів почуттів людини – зору, нюху, слуху, дотику, смаку. При цьому методі не виключається використання деяких технічних засобів (крім вимірювальних і реєстраційних), які дозволяють підвищити здібності органів чуття людини, наприклад, лупи, мікрофона з підсилювачем гучності і т.д.

Органолептичний метод простий, завжди використовується першим, часто виключає необхідність використання вимірювального методу, як більш дорогого, вимагає малих витрат часу. Крім доступності і простоти цей метод незамінний при оцінці таких показників якості, як запах, смак.

Експертний метод визначення показників якості ґрунтується на обліку думок фахівців-експертів. Експерт – це фахівець, компетентний в рішенні конкретної завдання. Цей метод застосовують в тих випадках, коли показники якості не може бути визначено іншими методами через недостатнього кількості інформації, необхідності розробки спеціальних технічних засобів і т.п.
Експертний метод є сукупністю кількох різних методів, які представляють собою його модифікації. Відомі різновиду експертного методу застосовуються там, де основою рішення є колективне рішення компетентних людей (експертів).

Соціологічне метод визначення показників якості ґрунтується на зборі і аналізі думок споживачів. Збір думок споживачів здійснюється різними способами: усний опитування; розповсюдження анкет, організація виставок-продажів, конференцій, аукціонів. Для отримання достовірних результатів потрібні науково обґрунтована система опитування, а також методи математичної статистики для збору і обробки інформації.

  1   2


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации