Соловйова О.О., Савченко Л.В., Сулима Л.О. Взаємодія видів транспорту: Конспект лекцій - файл n1.doc

Соловйова О.О., Савченко Л.В., Сулима Л.О. Взаємодія видів транспорту: Конспект лекцій
скачать (631.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc632kb.03.11.2012 08:35скачать

n1.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний авіаційний університет





Взаємодія Видів транспорту
Конспект лекцій

Київ 2010
УДК 656.029.4 (042.4)

ББК У370-72я7

С60
Рецензенти:

В.К.Мироненко – д-р техн. наук, проф., зав. каф. управління процесами перевезень і транспортними системами

І.П.Садловська – к. екон. наук, заст. Директора Департаменту економічного аналізу та стратегічного планування – нач. управління економічного аналізу Міністерства транспорту і зв’язку

М.П.Матійчик
Затверджено на засіданні науково-методично-редакційної ради інституту економіки та менеджменту НАУ 2010 року
Соловйова О.О., Савченко Л.В., Сулима Л.О.

В
С60
заємодія видів транспорту: Конспект лекцій/ - К.: НАУ, 2010. – с.
Містить конспект лекцій до тем курсу та список літератури. Призначений для студентів напряму 0515 «Транспорт та транспортна інфраструктура».


ББК У370-72я7
© Соловйова О.О., Савченко Л.В., Сулима Л.О., 2010

ЗМІСТ







Вступ

4

1

Модуль 1. Організація взаємодії видів транспорту та характеристика технічної і технологічної сфери взаємодії


1.1

Організація взаємодії видів транспорту




1.2

Загальна характеристика сфер взаємодії видів транспорту



1.3

Оцінка взаємодії транспортних мереж і вузлів




1.4

Організація технічної взаємодії видів транспорту




1.5

Вимоги до узгодження технічних характеристик перевізних засобів та вантажних (пасажирських) комплексів




1.6

Організація технологічної взаємодії видів транспорту




1.7

Маршрутизація перевезень




1.8

Елементи транспортних операцій у змішаних сполученнях




1.9

Вимоги до організації та технології змішаних перевезень




2

Модуль 2. Економічне, правове та інформаційне забезпечення перевезень у змішаному сполученні




2.1

Інтермодальні транспортно-технологічні системи




2.2

Економічна сфера взаємодії




2.3

Організаційно-інформаційна сфера взаємодії




2.4

Комерційно-правова сфера взаємодії




2.5

Розробка технологічного процесу доставки вантажів




2.6

Обгрунтування схем взаємодії аеропортів, клієнтури та експедиторських підприємств







Висновки







Список літератури




ВСТУП


На сучасному етапі роботи транспорту основою транспортного ринку стає конкуренція транспортних послуг між видами транспорту і в середині одного виду. Важливим для транспортних підприємств є можливість забезпечити високу якість транспортного обслуговування населення і підприємств народного господарства, своєчасну доставку і збереження вантажів під час перевезень як у прямих, так і в змішаних сполученнях за участю різних видів транспорту. А досягти цього можливо за умов ефективної взаємодії незалежно від форм власності – шляхів сполучення і транспортних засобів, які забезпечують навантажувально-розвантажувальні роботи, перевезення людей та вантажів з використанням сучасних прогресивних технологій.

Комплексний розвиток і експлуатація всіх видів транспорту визначається не тільки загальною потребою країни у вантажних та пасажирських перевезеннях, але і розподілом їх між видами транспорту.

Вибір виду транспорту або варіанту перевезень (поєднання двох або більше видів транспорту в здійсненні транспортування), здійснюється з урахуванням тих умов, при яких кожен з видів або їх комбінація виявляється найбільш доцільним.

Найбільший ефект взаємодії досягається при здійсненні узгодженої технології перевезень вантажів і пасажирів на всьому шляху слідування: «від дверей до дверей», «точно в термін» та координації діяльності учасників транспортного процесу.

Форми і методи взаємодії і координації різних видів транспорту реалізуються в таких сферах, як: технічна, технологічна, організаційна, економічна і правова.

Конспект лекцій розкриває основний зміст навчальної програми дисципліни «Взаємодія видів транспорту».
Модуль 1. Організація технічної і технологічної взаємодії видів транспорту

1.1. Основи взаємодії видів транспорту
Кожен вид транспорту є окремою галуззю народного господарства і може розглядатися як складна динамічна система по здійсненню перевезень вантажів і пасажирів залізничним, повітряним, морським, річковим, автомобільним, промисловим або будь-яким іншим видом транспорту. Тому здійснення важливих процесів взаємодії різних транспортних систем у їх взаємозв’язку слід розглядати в межах єдиної глобальної транспортної системи країни, яка включає сукупність шляхів сполучення всіх видів транспорту і транспортних вузлів, рухомі транспортні одиниці, а також різні форми і методи організації перевізного процесу.

При цьому кожен вид транспорту здійснює перевезення у вигідний для нього сфері, а комплексна транспортна система в цілому повинна забезпечити повне задоволення народногосподарських потреб в перевезеннях вантажів і пасажирів.

Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи спільну функцію по забезпеченню народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв'язки. Унаслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни.

Основна маса вантажних і пасажирських перевезень здійснюється за участю двох і більше видів транспорту. Так, 80% вантажів, перевезених залізничним транспортом, зароджується і погашається на під'їзних коліях, тобто на промисловому транспорті. Приблизно 90% вантажів, що прибувають у морські порти, передаються на залізничний транспорт. Близько 50% вантажів річкового транспорту надходить також на залізниці. Значна частка нафто-вантажів передається трубопроводом (через бази) на залізничний, морський, річковий і автомобільний види транспорту.

Автомобільний транспорт взаємодіє практично з усіма видами транспорту. Особливо велика питома вага участі автомобільного транспорту в пасажирських перевезеннях, здійснюваних усіма іншими видами транспорту. Однак існуючі умови для взаємодії різних видів транспорту не можна визнати оптимальними.

Пунктами безпосередньої взаємодії є транспортні вузли, де зливаються різні види транспорту. У минулому в силу історичних причин, і особливо через приватне і відомче володіння засобами транспорту, а також під впливом географічних, топографічних і інших природних умов, розвиток і розміщення в транспортних вузлах основних об'єктів, що відносяться до різних видів транспорту (залізничні станції, річкові і морські порти, автомобільні підприємства і дороги, аеропорти, склади й ін.), проводилися часто відокремлено друг від друга без достатнього обліку необхідності найшвидшого переходу вантажних і пасажирських потоків з одного виду транспорту на іншій. Саме тому названі об'єкти в транспортних вузлах виявлялися розміщеними по відношенню друг до друга незручно, мали невідповідну потужність (пропускну і перероблювальну спроможність), не мали потрібних сполучних зв'язків. Зазначене випливало з концепції, що кожен даний вузол є кінцевим пунктом проходження вантажів і пасажирів. Для транзитних потоків перевізний процес у вузлах юридично і фактично переривався, транзитний пасажир, що прибув у вузол одним видом транспорту, для продовження поїздки повинний був купити новий квиток на інший вид транспорту, а власник вантажу, вивантажуючи прибулий вантаж, знову здавав його до відправлення.

Тільки з уведенням прямого змішаного сполучення, тобто для випадків, коли вантаж з пункту первісного відправлення вивозився по особливому «прямому документу», власник вантажу звільнявся від турботи перевантажувати його в пункті перевалки. Це виконували робітники транспорту без участі вантажовласника. У області пасажирських перевезень таких змішаних сполучень, як правило, не встановлювалося, і єдиних білетів на весь шлях пересування пасажира не існувало.

Особливо велика затримка вантажів відбувається при передачі їх з залізничного на водяний транспорт і назад. У результаті такі перевезення розвиваються повільно. Так, наприклад, у змішаних залізнично-річкових сполученнях перевозиться 1,5-2,0% від сумарного обсягу вантажів, перевезених залізничним і річковим транспортом. У той же час паралельно ненавантаженим могутнім річковим шляхам йде великий потік вантажів залізничним і автомобільним шляхом.

При єдності мети для усіх видів транспорту кожний з них має свою специфіку, що випливає з рівня і своєрідності технічного оснащення адміністративно-організаційної структури, методів експлуатації, системи обміну інформацією й ін. Ця специфіка визначає процеси взаємодії поряд з історичними й природно-географічними факторами.

Взаємодія в транспортних системах – це комплекс організаційно-економічних стосунків економічних суб’єктів, – учасників транспортного процесу, направлений на узгодження стратегічних, тактичних та оперативних рішень. Економічними суб’єктами можуть бути:

Реалізація взаємодії в транспортних системах повинна базуватися на таких принципах:

  1. Системно-логістичний підхід, що полягає у розгляді транспортного процесу по схемі “від дверей до дверей” із структуризацією всіх логістичних ланок та з урахуванням взаємозв’язків із зовнішнім та внутрішнім середовищем кожної ланки.

  2. Єдність стратегічного, тактичного та оперативного управління по всім ланкам логістичного ланцюга.

  3. Забезпечення раціонального рівня кооперації, координації і компромісів у вирішенні протирічних задач учасників процесу взаємодії.

  4. Урахування умов конкурентного середовища.

  5. Обґрунтування прийнятих рішень будь-якого рівня від стратегічного до оперативного.

  6. Урахування наслідків прийнятих рішень (особливо оперативних), а також відхилень та ризиків.

У взаємодії різних видів транспорту і повинна врешті решт виявлятися єдність транспортної системи країни.

1.2. Елементи транспортного процесу
Вантажем називають предмети з моменту прийняття їх до транспортування до здачі одержувачеві. Вантаж може складатися з власне товару і тари.

Транспортний процес можна розглядати як операції з предметами перевезень, тобто вантажем, і операції з транспортними засобами. Сукупності обов'язкових елементів - навантаженню, переміщенню та розвантаженню вантажів (операції з вантажем) відповідають простій транспортних засобів, рух з вантажем і простій під розвантаженням (операції з транспортними засобами). Елементам операцій з вантажем і транспортними засобами, що виконуються сумісно, передують підготовчі елементи операцій з вантажем — накопичення і формування партій вантажів, їх підготовка до перевезення, та з транспортними засобами — подання транспортних засобів до місця їх навантаження. Якщо розвантаження характеризує закінчення циклу перевезень, то цикл доставки вантажу ще продовжується і містить операції, пов'язані з розформовуванням партії вантажу, переміщенням до місця складування тощо.

Процес переміщення вантажу не відокремлюється від транспортного засобу. Рух з вантажем (операція з транспортними засобами) і переміщення вантажу (операція з вантажем) — сумісні операції, що збігаються у часі та просторі.

Простій транспортних засобів у пункті навантаження складається з часу очікування навантаження і часу обслуговування, тобто власне навантаження, а також часу оформлення документів, якщо ця операція повністю не суміщається з часом очікування навантаження і обслуговування. В свою чергу, навантаження (розвантаження) вантажів пов'язано з можливим очікуванням прибуття транспортних засобів. Це саме стосується і операцій розвантаження.

Простої транспортних засобів в очікуванні навантаження (розвантаження), при оформленні документів і простої навантажувально-розвантажувальних засобів в очікуванні прибуття транспортних засобів мають різну тривалість і не збігаються в часі. Раціонально організувати транспортний процес, що є сукупністю операцій з вантажем (з використанням навантажувально-розвантажувальних засобів) і транспортними засобами, можна тільки на основі єдиної технології.

Сутність організації товарного руху полягає в доставці виробленого продукту від виробника до споживача з певними властивостями, у зазначеній кількості у визначене місце. Досягнення цієї мети здійснюється на основі логістичної концепції системного підходу до керування матеріальним, інформаційним та фінансовим потоками.

Виробник може вибрати два принципові підходи у доставці споживачам свого товару: або брати на себе функції збуту, або скористатися послугами посередницьких фірм (ця форма застосовується зараз все більше і більше з метою зменшення кількості контактів). При другому підході виробники для вирішення питань рівномірної доставки продукції споживачам залучають спеціалістів-логістів і доручають їм управління транспортним процесом, а також іншими супутніми процесами.

Транспортним процесом називається сукупність операцій з вантажем та рухомим складом, які здійснюються з метою постачання товару споживачам.

Витрати товарного руху:

- опрацювання замовлень;

- адміністративні витрати;

- упаковка товарів;

- отримання і відвантаження товарів;

- підтримка товарно-матеріальних запасів;

- складування;

- транспортування товарів на замовлення покупців і формування оптимальних з позицій транспортування партій;

- упаковка товару згідно з вимогами транспортних служб;

- оформлення митних документів і страхування;

- відвантаження і контроль за рухом вантажу.
1.3. Загальна характеристика сфер взаємодії видів транспорту
Специфіка кожного виду транспорту, їх технологічні та технічні особливості визначають сфери їх використання на транспортному ринку, що стримує можливість конкуренції і сприяє взаємодії видів транспорту.

У пасажирських перевезеннях найбільш конкурентоспроможними між собою є залізничний та повітряний транспорт разом із взаємодією з автобусним сполученням у кінці маршрутів.

Тому на транспортному ринку конкурентні фактори частіше поступаються інтеграційним, що координують взаємовигідність як для транспорту так і для клієнтури, - споживачів транспортних послуг.

Форми і методи взаємодії і координації різних видів транспорту реалізуються у таких сферах (рис. 1.1).

1. Технічна сфера взаємодії передбачає погодження технічних та експлуатаційних характеристик транспортних засобів, споруд, засобів механізації, тари на взаємодіючих напрямках з метою прискорення технологічних операцій, підвищення продуктивності праці та економії ресурсів;

2. Технологічна сфера взаємодії передбачає організацію комплексної системи експлуатації різних видів транспорту, а саме:




Рис. 1.1. Сфери взаємодії видів транспорту
3. Комерційно-правова сфера взаємодії забезпечується:

Система правових відносин регулює права, обов’язки і відповідальність сторін при виконанні перевезень, включаючи експедиційні та агентські послуги, виконання вантажо-розвантажувальних та комерційних операцій.

Суперечні питання врегулювання розглядаються відносними судовими органами (арбітраж).

4. Інформаційно-організаційна сфера – це забезпечення державного та внутрішньотранспортного врегулювання транспортної діяльності через організаційні структури в системі законодавчої та виконавчої влади, а також загальнотранспортні структури:

- розробка єдиної транспортної системи управління транспортно-дорожнім комплексом;

- розробка нормативних документів по організації перевезень;

- організація продажу єдиних білетів для пасажирів, слідуючих декількома видами транспорту;

- оперативне інформування учасників процесу перевезення.

5. Економічна сфера взаємодії включає:

Форми та методи конкуренції між транспортними підприємствами всередині одного або декількох видів транспорту базуються на загальноприйнятих економічних законах ринку, балансуванні попиту та пропозицій на транспортні послуги у різних сферах діяльності.

1.4. Класифікація змішаних сполучень (термінологія UNCTAD)
У 1980 р. в Нью-Йорку представниками 77 держав була підписана «Конвенція про змішані перевезення», в якій вперше було описано поняття:«оператора змішаного перевезення», проте, дана конвенція так і не вступила в силу.

Не ратифікована конвенція не могла вирішити спірні питання, що виникають в результаті стрімкого розповсюдження глобалізації, особливо гостро відчувався брак тлумачення понять на початку 90-х з швидкими темпами збільшення змішаних перевезень особливо в «універсальних вантажних модулях» - контейнерах, що послужило поштовхом для ухвалення ряду значень конференцією ООН з торгівлі і розвитку – UNCTAD (Unated Nation Conference on Trade and Development).

На конференції UNCTAD з мультимодальних перевезень 1996 р. були вироблені поняття для кожного з видів перевезень різними видами транспорту. До них в першу чергу відносяться:

1) інтермодальні перевезення (Intermodal Transport);

2) мультимодальні перевезення (Multimodal Transport);

3) сегментарні перевезення (Segmented Transport);

4) комбіновані перевезення (Combined Transport).

Інтермодальні перевезення - це родове поняття для всіх перерахованих вище видів перевезень. Вони визначаються як перевезення вантажу декількома видами транспорту, де один з перевізників зобов'язується організувати все перевезення вантажу (від дверей до дверей) з одного пункту відправлення або порту через один або декілька пунктів в кінцевий пункт призначення. Залежно від того, як розподілена відповідальність між включеними в таке перевезення перевізниками, видаються різні транспортні документи.

Мультимодальні перевезення - це перевезення, в яких перевізник, організуючий все перевезення вантажу (від дверей до дверей), приймає на себе відповідальність за все перевезення в цілому. В цьому випадку він може видавати відправникові документ на мультимодальне перевезення, який покриває весь шлях проходження вантажу.

Сегментарні перевезення - це перевезення, в яких перевізник, організуючий все перевезення вантажу (від дверей до дверей), приймає на себе відповідальність тільки за ту частину перевезення, яку здійснює він сам.

Комбіновані перевезення - це перевезення вантажу в одному і тому ж перевізному місці (зазвичай - контейнері), здійснювані декількома видами транспорту, - автомобільним, залізничним і водним.

Таким чином були уніфіковані поняття транспортування різними видами транспорту, що дозволили розподілити круг обов'язків між усіма учасниками організації даного виду перевезень.

В 2001 р., три міжурядові організації - Європейський союз, Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ) і ЄЕК ООН, підготували компіляцію визначень, що безпосередньо відносяться до географічних рамок Європи, які можуть також використовуватися в інших регіонах світу, під назвою: «Термінологія комбінованих перевезень (Terminology on combined transport)».

Однак, конвенція 1996 г. дає найбільш чітке уявлення про значення видів змішаних перевезень, а також містить права і обов'язки сторін учасників процесу їх організації. Порівняльна характеристика представлена у вигляді таблиці (табл. 1.1).
Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика інтермодальних і мультимодельних перевезень

Ознаки

Інтермодальні

перевезення

Мультимодальні перевезення

Використання декілька видів транспорту

+

+

Організатор

Перевізник, що виконує частину транспортування

Перевізник, що виконує частину транспортування;

незалежний перевізник;

експедитор

Умови доставки

Door to door

Door to door

Відповідальність

Кожен учасник несе відповідальність по своїй ділянці транспортування

Вся відповідальність покладається на організатора транспортування

Тариф

Сукупність вартості фрахту кожного перевізника в окремості

Наскрізний тариф

Документи

Залежно від використання видів транспорту надаються різні документи(AWB,CMR, коносамент, залізнична накладна)

Надається один перевізний документ


В залежності від виду вантажу, його тари, обсягу і географії перевезень можуть використовуватись різні транспортно-технологічні схеми перевезень, що реалізуються у межах термінальної системи доставки вантажів.

1.5. Інтермодальні транспортно-технологічні системи
Транспортно-технологічною системою доставки вантажів називається комплекс взаємоузгоджених технічних, технологічних, економічних, організаційних, комерційних і правових рішень, які забезпечують найбільш ефективне перевезення вантажів.

Розглянемо коротко характеристики деяких транспортно-технологічних систем доставки вантажів, які виконуються за участі декількох видів транспорту.

1. Контейнерні системи.

Традиційно ці перевезення одержали розвиток у США, де і продовжують розвиватися на сучасній технологічній основі як інтермодальні системи. Це перевезення автомобільних причепів і напівпричепів на спеціалізованому залізничному рухомому складі.

Розміри залізничних платформ віднесені з розмірами напівпричепів, або створюються залізничні гнучкі модулі для завантаження різноманітних типів автомобільного рухомого складу.

Схеми контейнерних перевезень:

  1. Напівпричепи належать автотранспортному підприємству, воно ж здійснює підвіз і вивіз. Оплата проводиться за автомобільним тарифом, частина якого перераховується залізниці.

  2. Напівпричепи і тягачі належать залізниці, що і забезпечує весь процес перевезення.

  3. Напівпричепи належать клієнтурі, яка забезпечує підвіз - вивіз і вантажні операції.

  4. Клієнту належить автопарк і залізничні платформи. Залізниця забезпечує перевезення своїми тяговими засобами.

2. Паромні системи.

Включають залізничні, авто- й пасажирські пороми.

Паромна система включає спеціалізовані судна, перевантажувальні комплекси, а також припортові станції і площадки для розміщення тягачів, причепів, напівпричепів. Залізничні пороми уміщують на двох палубах більше 100 залізничних вагонів.

Переваги:

Недоліки:

3. Ліхтеровозні системи.

Ліхтер - це несамохідне судно, що за допомогою буксирів переміщається по водяних шляхах в одиничному виді або в составах - «плавучий контейнер».

Ліхтеровозна система включає парк ліхтерів і головне судно - ліхтеровоз для їх перевезення, а також спеціально обладнане місце (акваторію) у гирлових портах, де здійснюються перевантажувальні операції, а також відбувається безпечна стоянка, постачання і маневрові операції з составами ліхтерів.

Вантажопідйомність ліхтерів - від 150 до 1000 тонн. Кількість ліхтерів, яка може бути завантажена - від 20 до 100.

Для завантаження ліхтерів застосовуються кранові системи, або гідравлічні системи, що працюють за принципом ліхта вантажопідіймальністю до двох тисяч тонн.

Ліхтерні склади формуються в річкових басейнах, доставляються в гирлові порти, де завантажуються на головне судно, потім відбувається перевезення в магістральному морському сполученні, перевезення до наступного гирлового порту, де ліхтери вивантажуються на воду, формуються состави і буксируються по внутрішньоводних шляхах до пунктів призначення.

Така схема може працювати і по зв'язках з вузловими портами, із наступним розподілом транспортного потоку по дрібних портах узбережжя.

Переваги:

Недоліки:

4. Ролкерні системи.

Це перевезення на судах типу «rol on - rol ot» - із горизонтальним методом ведення вантажних операцій, що в десятки разів більш продуктивно, ніж перевантаження портальними кранами.

На цих суднах може перевозиться сільгосптехніка, але не залізнична, а також контейнери і ракети, а при необхідності – і труби. Вантажні операції здійснюються через кранові або бортові апарелі (трапи).

Принцип горизонтального навантаження Ро-Ро .

Вантажні повітряні судна також можна віднести до типу Ро-Ро.

5. Перевезення на суднах типу «ріка-море».

Здійснюються з річкових басейнів як правило в замкнуті моря.

Завдяки використанню суден типу «ріка-море» вантажі перевозяться по Дніпру, Чорному морю, Дунаю і далі в річкові порти Румунії, Болгарії, Угорщини, Австрії, Німеччини; по Чорному і Середземному морях — в морські порти Туреччини, Греції, Італії, Франції, Ізраїлю та інших країн Середземномор'я.

Такі системи мають переваги ліхтеровозних систем, але більш простіші технологічно і можуть освоювати менші вантажопотоки. Судна типу «ріка-море» дешевше в будівництві й експлуатації, чим морські, тобто більш економічні, хоча район плавання обмежений.

Недолік: виконання вантажних операцій традиційним методом.

6. Контрейлерні системи, технологія змінних кузовів.

Контрейлерна система полягає у транспортуванні автомобільних вантажних модулів (автомобілі, причепи, напівпричепи, змінні кузови) залізницею. На залізничному етапі перевезення виконують за розкладом, переважно у нічний час. Поїзди рухаються за швидкістю до 100 км/год і користуються пріоритетом при організації руху.

Застосування автомобільних змінних кузовів (рис. 1.2) - різновид ТТС контрейлерних перевезень.

Рис. 1.2. Навантаження та розвантаження змінного кузова до автомобіля, оснащеного системою «мультиліфт»
Механізм навантажувально-розвантажувальний «мультиліфт» встановлюється на автомобілі і є основним елементом модульних перевезень. Суть їх полягає в тому, що один автомобіль, обладнаний даним механізмом, може транспортувати змінні кузови різного, функціонального призначення (модулі): контейнер, вантажна платформа для перевезення техніки, вагон, битовка, цистерна, бункер для перевезення твердих побутових відходів. Усі ці модулі монтуються на універсальних підрамниках, що дозволяють працювати їм в комплексі з "мультиліфтом". При цьому простої у вантажних пунктах автомобілів, експлуатованих з двома-трьома оборотними знімними кузовами, відсутні, оскільки вантажі завантажуються в кузов за відсутності автомобіля, який в цей час транспортує інші кузови з вантажем. Мультиліфт без допомоги іншої вантажопідйомної техніки здатний самостійно затягувати на автомобіль (вивантажувати з автомобіля) функціональний модуль, вивантаження кузовів може проводитися способом самоскиду з кутом підйому 50 град.

У інтермодальному ланцюзі перевезень змінний кузов може перевозитися різними видами транспортних засобів в різному їх поєднанні:

- залізниця-автомобіль (перевезення як в прямому, так і у зворотному напрямі);

- залізниця-залізниця-автомобіль (перевезення, при якому змінний кузов передається з транспортних засобів залізниці колії 1520 мм на транспортні засоби колії 1435 мм і далі на автотранспортні засоби як в прямому, так і у зворотному напрямі);

- залізниця-річка-автомобіль (перевезення, при якому змінний кузов передається із залізничних транспортних засобів на баржі внутрішнього водного транспорту і далі на автотранспортні засоби як в прямому, так і у зворотному напрямі);

- залізниця-пором-автомобіль (перевезення, при якому змінний кузов разом із залізничним або автотранспортним засобом без зняття з нього перевозиться на морському поромі і далі на автотранспортному засобі як в прямому, так і у зворотному напрямі).

Варіанти використання змінного кузова в ланцюзі перевезень визначаються його вантажовідправником.

Змінний кузов може також використовуватися в унімодальних перевезеннях - одним з указаних видів транспортних засобів.

Переваги:

- зведення до мінімуму маси тари;

- раціональне використання вантажопідйомності автотранспортних засобів;

- механізація навантажувально-розвантажувальних робіт.

Тому на долю перевезень у змінних кузовах у Європі припадає приблизно половина загального обсягу змішаних перевезень.

Недоліки:

- необхідність перевозити досить велику вагу вантажного модуля;

- необхідність створення та утримання парку спеціалізованих транспортних засобів для транспортування змінного кузова.

7. Трейлерні системи.

Переміщення залізничних вагонів на трейлерних возах (автомобільних причепах) по автомобільних шляхах від залізничної станції до складу адресата. Це не дуже розповсюджена транспортно-технологічна схема. Основна перевага - ліквідація проміжних навантажувально-розвантажувальних робіт, що забезпечує збереження вантажу, швидку доставку, відносно малі витрати.

8. Роудлейлерна система.

Роудлейлер - контрейлер з комбінованою або змінною ходовою частиною для руху по автомобільних шляхах та по залізничній колії. Порожній роудлейлер важить 18 т, а його вантажопідйомність - 20 т. Встановлення одного напівпричепа на залізничні шляхи займає не більше 5 хв.

9. Касетна система.

На морському транспорті для перевезення укрупнених вантажних місць (касет - до 500 т, вантажопідйомністю 1000-2250 т).

10. Система залізничних перевезень із стикуванням колій різної ширини.

Заміна колісних візків з використанням спеціального обладнання.

Не викликає сумнівів актуальність упровадження технологій переходу поїздами пунктів стику залізниць колії 1520 мм і колії 1435 мм в автоматичному режимі з використанням так званих розсувних колісних пар (РКП). Перебудова ходових частин на потрібну колію відбувається при русі вагонів через колієперевідний пристрій, котрий з'єднує колії різної ширини. Такі пристрої встановлено на станції Мостиська Львівської залізниці (напрямок Київ-Краків-Дрезден) і на польській станції Дорогуськ (напрямок Київ-Варшава-Берлін). При цьому, окрім позбавлення незручностей при перевстановленні, час перетинання кордону скорочується не менш як у 3,5 рази.

1.6. Перевезення у контейнерах та у пакетованому вигляді
1.6.1. Взаємодія видів транспорту при застосуванні контейнерів

Контейнерні системи характеризуються наявністю таких складових частин:

  1. Парк контейнерів (спеціальних або універсальних).

  2. Спеціалізовані перевантажувальні пункти або ділянки.

  3. Спеціалізовані транспортні засоби - контейнеровози (судна, автомобілі, залізничні платформи).

Контейнерні пункти - це локальні підрозділи в складі транспортних вузлів, а контейнерні ділянки - це підрозділи в складі портів або станцій.

Контейнери бувають:

- універсальні - в основному для перевезення тарно-штучних або генеральних вантажів;

- спеціальні - для перевезення сипучих, наливних вантажів і вантажів, що потребують рефрежирації (швидкопсувних).

Технічний комітет ISO прийняв спеціальні рекомендації щодо встановлення єдиних розмірів контейнерів (табл. 1.2), що випускаються. Це викликано, перш за все, технологічною необхідністю, оскільки рух контейнерів у міжнародному сполученні вимагає єдиних підходів у частині оснащення терміналів і для реалізації можливості використання різних видів транспорту.

Таблиця 1.2

Технічна характеристика універсальних контейнерів

Контейнер

Типо- розмір

Маса нетто, т

Маса брутто, т

Навантажу-вальний об’єм, куб.м

Геометричні розміри, мм

внутрішні

наружні

довжина

ширина

висота

довжина

ширина

висота

3т.

УК-3

до 2,4

3

5,16

2100

1325

2400

1930

1225

2128

5т.

УК-5

до 3,9

5

10,4

2100

2650

2400

1950

2515

2128

5т.

КМ-5

до 3,9

5

10,92

2190

2650

2400

2050

2504

2128

20 фут



до 18,0

20

30,6

6058

2438

2438

5867

2330

2197

20 фут

1СС

до 21,8

24

32,7

6058

2438

2591

5867

2330

2350

20 фут HC

1ССC

до 21,8

24

36

6058

2438

2895

5867

2330

2700

40 фут



до 26,0

30,48

62,4

12192

2438

2438

11988

2330

2197

40 фут

1АА

до 26,0

30,48

66,6

12192

2438

2591

11988

2330

2350

40 фут HC

1ААA

до 26,0

30,48

72

12192

2438

2895

11988

2330

2700


Авіаційні вантажні контейнери - 2,5 т; 5 т; 10 т; 20 т.

Переваги:

  1. Знижується трудомісткість вантажно-розвантажувальних робіт більше ніж у 5 разів.

  2. Скорочується час стоянки транспортних засобів під вантажними операціями в 3 рази, а отже скорочується час рейсу, знижується потреба в транспортних засобах.

  3. Скорочуються витрати на тару, оскільки в контейнер завантажують вантажі у первинній упаковці.

  4. Знижується собівартість перевезення.

  5. Підвищується цілісність перевезених вантажів.

  6. Не потрібні криті склади, якщо контейнери формуються у відправників і розформовуються в одержувачів (контейнери зазвичай є стійкими до атмосферного впливу).

Недоліки:

  1. Необхідність значних інвестицій при створенні контейнерної бази, виготовлення контейнерів, їх ремонту.

  2. Погіршується використання транспортних засобів за вантажопідйомністю і вантажомісткістю за рахунок самих контейнерів і невідповідності розмірів вантажних приміщень розмірам контейнерів.

  3. Необхідність перевезення порожніх контейнерів, якщо немає зворотного вантажопотоку.

  4. Необхідність значних площ для складування контейнерів.

Контейнерні перевезення більш ефективні, коли вантажопотоки достатні для формування судових відправлень або контейнерних маршрутів на залізниці. Тому не всі вантажопотоки підлягають контейнеризації.

Не досить раціональною є схема, коли в пунктах перевезення контейнери розформовуються, тобто вантаж вивантажується на склади, - це характерно для авіаперевезень. У таких випадках утворюється виграш по вантажних операціях тільки на транспортних засобах.


1.6.2. Взаємодія видів транспорту при пакетних перевезеннях

Перевезення в пакетованому вигляді - це перевезення, при яких вантаж формується в укрупнені пакети на піддонах різноманітної конструкції.

Пале́та (англ. pallet), або піддон, - плоска транспортна структура, зроблена з дерева або пластмаси (і в деяких випадках з металу), призначена для переміщення різноманітних товарів зручним способом, бо може бути знята будь-яким пересувним вантажопідйомним пристроєм. Товари, поміщені на палету, можуть притягатися до неї ременями (кріпильними стрічками) або бути обернутими термоусадочними або стрейч плівками.

Порожній піддон важить 15-21 кілограм. В Європі зазвичай використовують стандартний піддон EUR, який має розміри 800х1200х145мм. Він використовується, головним чином, для роздрібної торгівлі, його розмір визначений внутрішніми розмірами вантажівок, що здійснюють постачання зі складів роздрібним торговим установам.

Окрім піддонів типу EUR існують і інші типи:

- FIN - 1000х1200х145мм;

- морський - 1140х1140х1350мм.

Піддони можуть бути багатообіговими і разовими, дерев'яними і металевими або з інших матеріалів.

У цивільній авіації також здійснюються такі перевезення на спеціальних авіаційних піддонах, вантажопідйомністю 2,5-4,5 т.

Найдешевші піддони зроблені з м'якої деревини і часто є неповоротною тарою, що належить утилізації разом з іншими пакувальними матеріалами. Ці піддони мають дуже просту конструкцію, яка дозволяє піднімати їх тільки з двох протилежних положень. Піддони з якісної деревини і більшість пластмасових та металевих піддонів можуть бути зняті з усіх чотирьох боків. Ці піддони зазвичай вимагають застави і повинні бути повернені відправникові або перепродані після використання.

Пакетування на піддонах може бути:

- внутрішньоскладське;

- за схемою клієнт-склад (розформування на складі);

- за схемою «склад-клієнт» (розформування у клієнта);

- наскрізне пакетне перевезення «від дверей до дверей», коли пакет формується у вантажовідправника і розформовується в одержувача.

Для перевезень тарно-штучних та довгомірних вантажів, що сформовані за допомогою засобів пакетування у транспорті пакети, що забезпечують у процесі перевезень схоронність вантажів, притаманне механізоване виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та ефективне використання вантажопідйомності та місткості транспортних засобів. Вантажі пакетують шляхом їх скріплення або укладання в тару. Засоби кріплення повинні мати контрольні знаки відправника та виключати можливість вилучення окремих вантажних місць. Необхідною умовою використання пакетних перевезень є використання універсальної та спеціалізованої тари і піддонів. Необхідно враховувати: умови перевезення, транспортні і перевантажувальні засоби, кількість перевантажень тощо. Транспортна упаковка повинна виконувати три основні функції: захист, забезпечення зручності у поведінці з вантажем, інформативність.

Маса транспортного пакету для перевезень в критих вагонах і контейнерах не повинна перевищувати 1 т, розміри пакету - не більше 840-1240 мм2.

Переваги:

    1. Підвищується продуктивність транспортних операцій у 3 рази.

    2. Скорочуються стоянки під вантажними операціями у 2-2,5 рази.

Такі перевезення мають переваги перед контейнерними, тому що в оберненому напрямку може перевозиться будь-який інший вантаж, а порожні піддони займають мало місця.

Фірми в роздрібній торгівлі, що використовують стандартні піддони для завантаження і розвантаження, а також для внутрішнього обороту, отримують більшу вигоду з модульної природи піддонів, порівняно з фірмами, які не експлуатують стандартизовані піддони.

Одна з найбільших переваг піддонів — число способів, якими вони можуть бути переміщені. Вони можуть переміщатися вантажопідйомниками різних розмірів, гідропідйомниками, вручну.

1.7. Транспортні мережі, вузли та термінали
1.7.1. Транспортні мережі

Транспортна мережа - це сукупність спеціально обладнаних шляхів сполучення одного чи декількох видів транспорту.

Транспорті мережі характеризуються такими показниками як загальна довжина, густина мережі, допустима вага та швидкість руху транспортних засобів, пропускна здатність, схема мережі.

Серед транспортних мереж виділяються мережі окремих видів транспорту, поєднані та інтегровані мережі.

За топологічними ознаками транспортні мережі поділяються на класи:

  1. Деревовидні.

  2. Циклічні (радіальні, радіально-кільцеві, прямокутні, трикутні тощо).

Процес мережоутворення можна уявити у вигляді двох протилежних процесів: мережонародження та мережоруйнування. Утворення починається зі з'єднання між собою окремих пунктів мережі. Потім це сполучення подовжується у напрямку охоплення нових пунктів (стадія росту гілки). Процес гілкоутворення, що посилюється, приводить спочатку до виникнення циклів, а потім - до росту їх кількості. Цей процес теоретично закінчується тоді, коли транспортна мережа відносно рівномірно охоплює всю територію циклу.

Взаємодія транспортних мереж окремих видів транспорту проявляється у просторовій контактності (примикання, дотик, подовження мережі одного виду транспорту транспортною мережею іншого тощо), а також пересіченості конфігурації, паралельності.

Якщо топологічна складність мережі з плином часу постійно зменшується, то відбувається процес мережоруйнування, який протікає аналогічно процесу мережоутворення, тільки у зворотному напрямку. Його причини:

При появі нового виду транспорту процес руйнування мережі може протікати двома шляхами:

  1. поступове заміщення ліній застарілого виду транспорту;

  2. витіснення одного виду транспорту іншим в результаті конкурентної боротьби.


1.7.2. Транспортні вузли

Транспортні мережі з’єднуються між собою в транспортних вузлах. Транспортним вузлом називають комплекс транспортних пристроїв у пунктах стику декількох видів транспорту, що спільно виконують операції по обслуговуванню транзитних, місцевих і міських перевезень вантажів і пасажирів.

Кожний транспортний вузол уявляє собою окреме конструктивне рішення і має індивідуальну структуру.

Формування транспортних вузлів обумовлене необхідністю забезпечення безпосереднього зв'язку різних видів транспорту.

Транспортний вузол як система – це сполучення транспортних процесів і технічних засобів для реалізації транспортних операцій у місцях стику декількох видів транспорту.

Транспортні вузли підрозділяються на групи за характером експлуатаційних робіт:

1. Вузли, що обслуговують в основному транзитні вантажні і пасажирські потоки.

2. Вузли кінцеві (тупикові) із місцевою роботою (внутрішньовузлові перевезення, переробка вантажів і обслуговування пасажирів).

3. Вузли, у яких виконується і місцева робота, і обслуговування транзитних потоків при суттєвому їх сполученні.

За транспортним складом транспортні вузли підрозділяються на:

1) залізнично-автомобільно-авіаційні;

2) залізнично-водно-авто-авіаційні;

3) водно-авто-авіаційні.

Особливості транспортних вузлів:

1. Єдина ціль функціонування всіх видів транспорту, тобто забезпечення попиту на транспортні послуги за кількістю і якістю послуг у заданих технологічних і нормативних параметрах.

2. Складність функціонування і протікання процесів взаємодії.

3. Наявність системи керування з централізованими функціями.

4. Стійкість до коливань обсягів та інших характеристик транспортних потоків (при наявності резервів пропускних спроможностей).

5. Великі розміри транспортних вузлів як систем (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Транспортний вузол як система

1. Вхідний потік. 2. Вихідний потік. 3. Відшкодовуючий вплив. 4. Керуючий вплив. 5. Інформація про роботу вузла. 6. Інформаційні системи вищого рівня. 7. Обмін інформацією з іншими системами
Параметри транспортних вузлів:

1. Число взаємодіючих видів транспорту.

2. Число типових технологічних ланок, що виконуються окремими підсистемами.

Прикладами технологічної ланки можуть бути: ланка обслуговування пасажирів, що відлітають, ланка завантаження контейнерів у вагон тощо.

3. Характеристики вхідних і вихідних транспортних потоків: обсяги і нерівномірність транспортних потоків у вигляді окремих одиниць і складів, а також відповідних вантажних і пасажирських потоків.

У транспортному вузлі можуть функціонувати такі структури як перевалочні райони – це ділянки територій, обладнані всіма необхідними пристроями і спорудженнями (причали, аеродроми, склади, перевантажувальні машини, під’їзні комунікації), що мають з’єднання з магістральною мережею і виконують операції з передачі вантажів змішаного сполучення.
1.7.3. Вантажні та пасажирські термінали

Перевезення у змішаному сполученні організують на основі термінальної системи доставки вантажів. Вантажний транспортний термінал – це місце, в якому самостійні суб’єкти господарювання незалежно від форми їх власності та управління здійснюють роботи та надають послуги з обслуговування вантажів для їх подальшого транспортування, зберігання або видачі.

Фідерною системою перевезень називають частину термінальної системи, яка забезпечує функцію розсіювання і концентрації вантажопотоків.

Термінальна система - сукупність терміналів, що об'єднані системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних стосунків, які забезпечують перевезення вантажів. Її основні функції:

- концентрація та розсіювання вантажопотоків;

- забезпечення безперервного руху вантажів з високою швидкістю;

- зменшення вартості перевезень;

- зберігання вантажів.

Види сервісних послуг терміналу:

- об'єднання і розсіювання транспортних потоків;

- завантаження;

- зберігання;

- обслуговування транзитних вантажів;

- захист вантажів від впливу навколишнього середовища;

- маршрутизація;

- надання інформації;

- сервісне обслуговування транспортних засобів та їх екіпажів тощо.

Класифікація терміналів:

1. За видом транспорту: міжвидові, внутрішньовидові.

2. За об'єктом перевезень: вантажні, пасажирські, змішані.

3. За спеціалізацією: змішані, спеціалізовані.

4. За діями з відправленнями: збірні, розвізні, перевантажувальні, сортувальні

5. За видами сервісу: технічного обслуговування транспорту, відпочинку екіпажів транспортних засобів, передрейсового обслуговування вантажів та пасажирів.

Пасажирські термінали часто називають транспортно-пересадочними вузлами (ТПВ). Це елемент планувальної структури міста транспортно-громадського значення, у якому здійснюється пересадка пасажирів між різними видами міського пасажирського й зовнішнього транспорту, або між різними лініями одного виду транспорту, а також попутне обслуговування пасажирів об'єктами соціальної інфраструктури.

У даний момент сформульовані основні вимоги нового стандарту якості транспортних послуг, надаваних у великих пасажироутворюючих пунктах, що забезпечують:

1. Комфортні умови перебування й пересадки пасажирів. Вони забезпечуються:

- за рахунок пересадки пасажирів усередині транспортного термінала без виходу на вулицю в нормальних кліматичних умовах у будь-який час року;

- зручними платформами посадки на транспорт, розділеними проходами, використанням вертикального транспорту (ескалаторів, ліфтів), особливими умовами для малорухомих категорій громадян (спеціальні ліфти, спеціально обладнані санітарні кабіни й т.д.), устаткуванням кімнати матері й дитини;

- застосуванням сучасних форм інформування пасажирів (динамічні двосторонні інформаційні табло часу прибуття й відправлення автобусів на маршрутах, плазмові екрани й ін.);

- наявністю об'єктів супутнього сервісу - пунктів швидкого харчування й побутового обслуговування на верхніх поверхах транспортного термінала для пасажирів ТПВ.

2. Безпечні умови пересадки пасажирів. Вони досягаються:

- організацією руху в районі транспортно-пересадочних вузлів з поділом транспортних і пішохідних потоків;

- світлофорним регулюванням у місцях перетину транспортних потоків.

Безпека передбачає систему відеоспостереження всередині ТПВ й на його території, контроль доступу й розміщення на поверхах ТПВ тривожної сигналізації й пунктів охорони правопорядку.

3. Підвищення технологічних можливостей використання рухомого складу наземного міського транспорту за рахунок впровадження сучасних технологій:

- диспетчеризації;

- обмеження доступу стороннього транспорту в зону посадки й висаджування пасажирів;

- розміщення турнікетів усередині термінала, що дозволяє здійснювати посадку пасажирів у громадський транспорт через всі відкриті двері;

- зручне касове обслуговування.

4. Поліпшення екологічної обстановки в районі забудови ТПВ:

- скорочення викиду шкідливих речовин від рухомого складу, що досягається за рахунок скорочення часу посадки пасажирів;

- чітка диспетчеризація при під'їзді транспорту до платформ ТПВ - скорочується час знаходження транспорту в районі ТПВ;

- установка конструкцій, що обгороджують термінал в зоні пасажирських платформ, що зменшують шумовий вплив транспорту на навколишню забудову;

- організація закритих підземних і надземних багатоярусних паркувань для легкового транспорту в складі ТПВ, що працюють у режимі перехоплюючих стоянок удень і відстою в нічний час для жителів прилягаючої житлової забудови.

5. Ефективне використання земельних ділянок зайнятих під розміщення транспортних об'єктів:

- розміщення будинку ТПВ на відстійно-розворотній площадці наземного міського пасажирського транспорту;

- можливість використання різних планувальних рішень при розміщенні багатоярусних автостоянок (перехватуючих паркувань), включаючи використання підземного простору, дозволить розмістити на існуючій території велику кількість технологічних приміщень.





Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации