Ляшко Д.Ю. Конспект лекцій дисципліни Аудит у зарубіжних країнах - файл n1.doc

Ляшко Д.Ю. Конспект лекцій дисципліни Аудит у зарубіжних країнах
скачать (105 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc617kb.01.03.2006 13:58скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5


дніпропетровський університет економіки та права
кафедра обліку і аудиту
Конспект лекцій

дисципліни

"Аудит у зарубіжних країнах"


для напряму 0501 – "Економіка і підприємництво",

спеціальності: 7.050103 – "Міжнародна економіка",

7.050106 – "Облік і аудит"


Затверджено на засіданні кафедри

Протокол № 6 від 25.01.2006 р.

Дніпропетровськ

2006

Конспект лекцій з дисципліни "Аудит у зарубіжних країнах" / Д.Ю. Ляшко. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – 74 с.
Укладач: Д.Ю. Ляшко, канд. екон. наук., доцент кафедри обліку і аудиту.
Відповідальний за випуск: П.Й. Атамас, канд.екон. наук, професор, зав. кафедрою обліку і аудиту.

зміст
Тема 1. Аудит у зарубіжних країнах: суть, предмет і сфера дії................3

Тема 2. Організація й структура аудиторської діяльності.........................7

Тема 3. Діяльність щодо укладання угоди. Планування..........................13

Тема 4. Оцінка ризику та внутрішнього контролю...................................23

Тема 5. Розробка програми аудиту.............................................................31

Тема 6. Робочі документи аудитора............................................................35

Тема 7. Обсяг тестування.............................................................................44

Тема 8. Аудит циклів продажів та закупівель............................................48

Тема 9. Аудит довгострокових та інших активів.......................................55

Тема 10. Аудит капіталу, довгострокових та інших зобов'язань..............61

Тема 11. Завершення аудиту.........................................................................67

Перелік рекомендованої літератури……………………………………….73

ТЕМА 1. АУДИТ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ:

СУТЬ, ПРЕДМЕТ І СФЕРА ДІЇ
Термін «аудит» у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об'єктів, спрямованості тощо.

Слово «аудит» походить від латинського «audio», що означає «він чує», «слухати», «слухач». Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом — довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки.

Найбільшого поширення «аудит» як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам. Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї в 700 р. до нашої ери, де вже тоді існувала посада генерального аудитора, котрий був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах, як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях. Згодом в інших країнах, наприклад у Франції, барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Основним завданням аудиторів у ті часи було контролювання збору податків та використання державних коштів.

Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великі підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Створення і розвиток податкової системи посилили заінтересованість держави у повноті і своєчасності сплати податків. У зв'язку з цим виникає новий напрям діяльності аудиторів — контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави, підтвердження правильності поданих декларацій.

Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов'язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844 p.), Франції (1867 p.), США (1887 p.), Німеччині (1931 p.).

Особливого значення аудит і професія аудитора набули після економічної кризи 1930-х років; вони виконували в цей період роль захисників інтересів як окремих підприємців, так і економіки цілих держав.

В Україні з розвитком ринкової економіки, виникненням підприємств недержавних форм власності, діяльність яких потребує незалежного економічного контролю, 22 квітня 1993 р. було ухвалено Закон України «Про аудиторську діяльність».

На світовому ринку аудиту сьогодні діють сотні тисяч аудиторських фірм, однак тільки окремі з них здобули міжнародне визнання, стали транснаціональними корпораціями, які мають сотні філій і дочірніх підприємств у різних країнах (у тому числі і в Україні). Це так звані аудиторські фірми «великої п'ятірки» (наприклад, «Прайс Уотерхауз», «Ернст енд Янг» та ін.). У міру розвитку цивілізованої ринкової економіки підвищується значення і престиж професії аудитора, зростають вимоги до рівня його кваліфікації.

Особливу увагу слід приділити питанню історичного формування видів аудиту. Для задоволення потреб зовнішніх користувачів фінансової звітності, власників і частково управлінців проводиться зовнішній аудит, що здійснюється незалежним аудитором (аудиторською фірмою) на добровільній основі. Для забезпечення керівництва, апарату управління оперативною інформацією, організації постійного поточного контролю фінансово-господарської діяльності, розроблення проектів управлінських рішень на підприємствах здійснюють внутрішній аудит, який виконується співробітниками цього підприємства. У свою чергу, при проведенні зовнішнього аудиту можуть бути використані результати роботи внутрішнього аудитора.

Крім того, існує такий напрям роботи аудиторів, як аудиторські послуги (супутні аудиту роботи). Це різноманітні консультації з питань обліку, податків, фінансів, права тощо.

З погляду обов'язковості аудиту розрізняють ініціативний (за рішенням адміністрації, власників, кредиторів та інших) та обов'язковий аудит (перелік підприємств, які повинні проходити обов'язкову аудиторську перевірку, визначається чинним законодавством).

Сьогодні аудит в Україні обов'язковий для банків, довірчих товариств, бірж, інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських організацій, емітентів цінних паперів, акціонерних товариств відкритого типу.

Крім видів аудиту, виділяють декілька підходів до проведення аудиторської перевірки. Історично склалися такі підходи:

– підтверджуючий аудит;

– процедурний аудит;

– системний аудит;

– аудит «зон ризику».

Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об'єднань аудиторів пов'язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн.

На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту.

Головна мета аудиту — переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до певної міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з'ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності.

Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обґрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ.

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах, відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Аудитор не «засвідчує» і не гарантує правильності фінансових звітів. Аудитори не зобов'язані вишукувати помилки та шахрайство. Під час аудиторської перевірки слід вирішити такі завдання:

– впевнитись у законності діяльності підприємства;

– ознайомитись зі схемою господарювання та управління;

– оцінити надійність систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку підприємства;

– проконтролювати здійснення господарських процесів;

– перевірити первинні документи та облікові регістри;

– зіставити дані поточного обліку зі звітністю та Головною книгою;

– установити фактичну наявність та повноту відображення активів та зобов'язань підприємства;

– установити точність та об'єктивність зроблених облікових записів;

– впевнитись у порівнянності показників бухгалтерської звітності та інших фінансових звітів.

Для підтвердження окремих статей балансу можуть висуватись і специфічні завдання аудиту.

Користувачами інформації аудитора є:

– власники підприємства (його замовники, акціонери);

– керівництво підприємства;

– інші юридичні та фізичні особи (податкова адміністрація, покупці, постачальники, банки, інвестори, робітники і службовці, профспілка, суд, арбітраж тощо).

Функціональними завданнями аудитора є: коригування; оперативний контроль; крім того, вирішуються стратегічні завдання.

Існують два основні види аудиту: зовнішній і внутрішній.

Внутрішній аудит виконується уповноваженими співробітниками підприємства, що мають відповідну кваліфікацію.

Зовнішній аудит виконується аудиторськими фірмами чи приватними аудиторами, що мають відповідний сертифікат. Зовнішній аудит може бути обов’язковим, на вимогу, добровільним.

Обов’язковий аудит проходять банки, довірчі товариства, біржі, інвестиційні фонди і компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші небанківські організації, емітенти цінних паперів, акціонерні товариства відкритого типу.

У зарубіжній практиці зовнішній аудит поділяють на три види:

– аудит на підтвердження фінансової звітності;

– аудит на відповідність вимогам;

– аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.

Протягом останніх років внутрішній аудит набув значного поширення, а його мета і характер виконаних робіт стали різноманітнішими. Внутрішній аудит повинен відповідати потребам, які випливають із діяльності підприємства.

Внутрішнього аудитора можна розглядати як окрему професію. За визначенням Інституту внутрішніх аудиторів, внутрішній аудит — це «незалежна діяльність по оцінці всередині організації для перевірки господарських операцій в інтересах управління. Це вид контролю, який установлюється керівництвом. Контроль здійснюється шляхом вимірювання, оцінки ефективності функціонування інших видів контролю».

До основних видів робіт, які зазвичай виконуються внутрішнім аудитором, належать;

– перевірка й оцінка об'єктивності, точності, правильності застосування вимог бухгалтерської звітності фінансового та виробничого контролю;

– визначення ступеня виконання обраної політики підприємства у сфері бухгалтерського обліку, планів і процедур;

– визначення повноти відображення активів компанії, а також того, якою мірою вони захищені від збитків будь-якого виду;

– визначення надійності даних, які готуються в організації і призначаються для керівництва;

– оцінка якості виконання службових обов'язків;

– внесення рекомендацій щодо поліпшення діяльності підприємства.

Ефективність діяльності внутрішнього аудитора забезпечується лише при його незалежності від керівників підрозділів, роботу яких він перевіряє. Внутрішній аудитор повинен підпорядковуватися тільки вищому керівництву підприємства.

Предметом аудиту є річна фінансова бухгалтерська звітність. Об'єктами аудиту можуть бути:

– окремі форми звітності;

– поточна бухгалтерська інформація;

– первинні документи;

– інформація про наявність активів і пасивів;

– установчі документи;

– небухгалтерська звітність та ін.
ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ Й СТРУКТУРА АУДИТОРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ
Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.

Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах Європи та США.

Франція. Питання, пов'язані з аудитом, регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту звітності всіх компаній із обмеженою відповідальністю і повних товариств, є Закон про промислово-торговельні компанії 1966 р. Аудитора у Франції називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства (акціонерами) строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Якщо розмір статутного капіталу компанії перевищує 500 тис. Ђ або вона зареєстрована на фондовій біржі, акціонери обирають двох аудиторів.

Аудиторська перевірка товариств з обмеженою відповідальністю і простих товариств здійснюється лише у тому разі, якщо їх розмір перевищує встановлену величину.

У Франції існує такий поділ на малі, середні і великі компанії:

1. Малими вважаються компанії, які протягом двох фінансових років підряд не перевищували два з трьох зазначених показників:

а) загальна сума активів — 1 500 000 Ђ;

б) чистий оборот — 3 000 000 Ђ;

в) середня кількість працюючих — 10 осіб.

2. До середніх належать компанії, які, не потрапляючи в категорію малих, протягом двох фінансових років підряд не перевищували два із трьох таких показників:

а) загальна сума активів — 10 000 000 Ђ;

б) чистий оборот — 20 000 000 Ђ;

в) середня кількість працюючих — 50 осіб.

3. До великих належать компанії, які протягом двох років підряд перевищували два із трьох показників, передбачених для середніх компаній.

Крім цього, проведення аудиту у Франції є обов'язковим для:

– фінансових організацій;

– страхових компаній;

– сільськогосподарських кооперативів;

– інвестиційних фондів;

– спортивних організацій.

Німеччина. Починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодавством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі інші середні та великі компанії зобов'язані проводити щорічний аудит.

Компанії відносять до середніх та великих, якщо вони перевищують два з таких трьох критеріїв:

– загальна сума активів — 3,9 млн. Ђ;

– обсяг продажу — 8 млн. Ђ;

– середня кількість працюючих — 50 осіб.

Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство економіки.

Великобританія. На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р. Аудитор призначається власниками компанії.

Сполучені Штати Америки. Це країна, в якій теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках, має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, у свою чергу, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:

1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів — виконувати аудиторські функції для Конгресу.

2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам про оподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).

3. Внутрішньогосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов'язки внутрішньогосподарських аудиторів визначаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети перевірки.

4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов'язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.

Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів (International Federation of Accountants — IFAC), в яку входить понад 100 держав світу.

IFAC у своєму складі має такі комітети: Комітет з аудиторської практики; Комітет з навчання, Комітет з етики, Комітет з фінансового та управлінського обліку, Комітет з планування та ін.

У США є такі професійні аудиторські організації:

1. Американський інститут присяжних бухгалтерів (American Institute of Certified Accountants — AІCPA).

2. Комісія з цінних паперів (Securities & Exchange Commission — SEC).

3. Головна служба обліку (The United States general Accounting Office — GAO).

4. Американська асоціація бухгалтерів (American Accounting Association — AAA).

5. Національна асоціація бухгалтерів США (National Association of Accountants — NAA).

6. Асоціація спеціалістів з комп'ютерного аудиту (EDP Audotirs Association) та ін.

У Великобританії створено такі організації, які об'єднують присяжних бухгалтерів, аудиторів:

1. Громадська організація дипломованих бухгалтерів (The Chartered Association of Certified Accountants — CACAACCA, FCCA).

2. Громадський інститут бухгалтерів-аналітиків (The Chartered Institute of Management Accountants — СІМА ACMA, FCMA).

3. Громадський інститут національних фінансів і бухгалтерського обліку (The Chartered Institute of Public Finance & Accountancy — CIPFA or PFA ).

4. Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу (The Institute of Chartered Accountants in England & Wales — ICAEW or АСА, FCA).

5. Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії (Тhе Institute of Chartered Accountants of Scotland — ІCAS or CA).

6. Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії (The Institute of Chartered Accountants of Ireland — ICAI or АСА, FCA).

У Франції діють дві головні професійні організації аудиторів і бухгалтерів:

1. Орден експертів-бухгалтерів (ОЕССА).

2. Національна компанія комісарів з рахунків (CNCC).

Крім того, у Франції створено Асоціацію керівників аудиторських фірм (АРБФ).

У Німеччині з 1961 р. під керівництвом міністерства економіки діє Wirtschaftpruferkammer — офіційний орган для контролю за діяльністю аудиторів, який також здійснює реєстрацію всіх аудиторів країни. Крім того, існує добровільна асоціація кваліфікованих аудиторів Institute of Wirtschaftsprufer.

Протягом багатьох років діяльності аудиторських фірм у зарубіжних країнах сформувалось кілька їх основних видів:

1. Міжнародні (транснаціональні), які складають «велику п'ятірку» аудиторських фірм;

2. Інші національні аудиторські фірми;

3. Регіональні та місцеві фірми.

До «великої п'ятірки» входять такі аудиторські фірми світового значення:

1. Coopers & Lybrand («Куперс і Лайбранд»).

2. Deloitte & Touch («Ділойт і Туш»).

3. Arthur Andersen («Артур Андерсен»).

4. Ernst & Young («Ернст і Янг»).

5. KPMG (КПМГ).

Директива ЄС № 8 вимагає забезпечення належної кваліфікації аудиторів. Кожна країна самостійно встановлює правила підготовки та атестації аудиторів, контролю якості їх роботи.

На підставі вивчення досвіду роботи провідних міжнародних аудиторських фірм наводимо приблизну структуру аудиторської фірми. Очолює фірму партнер, який має відповідний сертифікат і повноваження. Безпосередньо йому підпорядковані старші менеджери, які відповідають за проведення аудиту. Аудит проводять сертифіковані аудитори та бухгалтера-експерти. Їм допомагають затверджені асистенти та асистенти-стажери.

В Україні сертифікацію аудиторів здійснює Аудиторська палата України згідно із положенням про сертифікацію аудиторів від 27 листопада 1997 р.

Професійна діяльність аудиторів (аудиторських фірм) регулюється нормативами (стандартами) аудиту. Існують такі види нормативного аудиту:

– міжнародні;

– національні;

– внутрішньофірмові.

Міжнародні стандарти аудиту (МСА) розробляються Комітетом з міжнародної аудиторської практики, який є постійним Комітетом Ради Міжнародної федерації бухгалтерів.

Наведемо перелік МСА, рекомендованих Міжнародною федерацією бухгалтерів для застосування в процесі аудиту фінансової звітності і незалежних аудиторських послуг (табл. 1).

Таблиця 1

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ АУДИТУ


Номер

стандарту

Назва стандарту

100—199

Вступ

100

Передмова до МСА і супутніх робіт

ПО

Глосарій

120

Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту

200—299

Обов'язки

200

Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності

210

Умови домовленостей про аудит

220

Контроль якості аудиторської роботи

230

Документація

240

Шахрайство та помилки

250

Урахування законів та нормативних актів під час аудиту фінансової звітності

300—399

Планування

300

Планування

310

Знання бізнесу

320

Суттєвість в аудиті

400—499

Система внутрішнього контролю

400

Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю

401

Аудит в умовах комп'ютерних інформаційних систем

402

Аудит суб'єктів, що користуються послугами обслуговуючих організацій

500—599

Аудиторські докази

500

Аудиторські докази

501

Аудиторські докази — додатковий розгляд особливих статей

510

Перша аудиторська перевірка — початкове сальдо

520

Аналітичні процедури

530

Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки

540

Аудит оцінних значень

550

Пов'язані сторони

560

Наступні події

570

Припущення про безперервність діяльності підприємства

580

Заяви керівництва

600—699

Використання результатів роботи третіх осіб

600

Використання результатів роботи іншого аудитора

610

Вивчення роботи іншого аудитора

620

Використання роботи експерта

Номер

стандарту

Назва стандарту

700—799

Аудиторські звіти та висновки

700

Аудиторський висновок

710

Зіставлення

720

Інформація в документах, які містять перевірену фінансову звітність

800—899

Спеціальні області аудиту

800

Звіт аудитора щодо спеціального аудиторського завдання

810

Перевірка прогнозної фінансової інформації

900—999

Супутні послуги

910

Завдання з огляду фінансової інформації

920

Завдання щодо виконання узгоджених процедур

930

Завдання щодо підготовки фінансової інформації

1000—1100

Положення про міжнародну аудиторську практику

1000

Процедури міжбанківського підтвердження

1001

Середовище комп'ютерних інформаційних систем (КІС) — автономні комп'ютери

1002

Середовище КІС — інтерактивні комп'ютерні системи

1003

Середовище КІС — системи баз даних

1004

Взаємодія інспекторів з банківського нагляду і зовнішніх аудиторів

1005

Особливості аудиту малих підприємств

1006

Аудит міжнародних комерційних банків

1007

Контакти з керівництвом клієнта

1008

Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю — характеристики КІС і пов'язані з ним питання

1009

Методи аудиту з використанням комп'ютерів

1010

Урахування екологічних питань при аудиті фінансової звітності

б/н

Припущення про безперервність діяльності підприємства

б/н

Надання інформації з питань аудиту особам, які відповідають за управління


Крім МСА, Міжнародною федерацією бухгалтерів затверджено Кодекс етики МФБ.

Основні правила професійної етики:

– об'єктивність;

– незалежність;

– доброзичливість;

– конфіденційність;

– компетентність;

– чесність.

  1   2   3   4   5


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации