Ляшко Д.Ю. Конспект лекцій дисципліни Аудит у зарубіжних країнах - файл n1.doc

Ляшко Д.Ю. Конспект лекцій дисципліни Аудит у зарубіжних країнах
скачать (105 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc617kb.01.03.2006 13:58скачать

n1.doc

1   2   3   4   5
ТЕМА 10. АУДИТ КАПІТАЛУ, ДОВГОСТРОКОВИХ

ТА ІНШИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Аудит рахунків дебіторів. Типовим прикладом виникнення дебіторської заборгованості є відвантаження (відпуск) товарів покупцям без попередньої оплати. Виникає зобов'язання покупця перед підприємством і воно відображається на рахунках, а потім і в звітності як борг. Значне зростання невиправданої дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємства. Під виглядом дебіторської заборгованості можуть також приховувати втрату продукції, коштів, зловживання посадових осіб тощо. Тому дуже важливо якісно провести аудит дебіторської заборгованості, з тим щоб забезпечити мінімальні гарантії для користувачів фінансової звітності з погляду достовірності, реальності, повноти та законності наданої інформації.

У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість відображена низкою статей: «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги)» тощо.

Головними завданнями аудиту дебіторської заборгованості є:

– перевірка наявності та правильності оформлення первинних документів, які є основою для облікових запасів. Це завдання виконується процедурами суцільного або вибіркового огляду наявних документів;

– оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильного використання відповідних рахунків (інформація аналітичного обліку повинна бути тотожною даним синтетичного обліку та показникам звітності в розрізі класифікації заборгованості);

– контроль правильності перенесення вхідного сальдо на рахунок та визначення його на кінець звітного періоду;

– перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості та наявність відповідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності (особлива увага звертається на прострочену, сумнівну та безнадійну заборгованість);

– правильність оцінки дебіторської заборгованості (чи дійсно на такі суми були зобов'язання покупців, чи підтверджуються вони інформацією від третіх сторін тощо);

– перевірка правильності та своєчасності погашення заборгованості шляхом її оплати, взаємозаліку за бартером, видачею векселів тощо);

– оцінка стану внутрішнього контролю та аудиту дебіторської заборгованості (постійність, повнота, своєчасність контролю, його наслідки);

– зіставлення показників бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт директора компанії, фінансовий огляд) відносно дебіторської заборгованості.

Аудиторські процедури, передбачені планом та програмою аудиту, вимагають також перевірки правильності оформлення договорів на поставку продукції, інформації про судові спори, претензії. Перевіряються також правильність визначення обсягу та ведення розрахунків в іноземній валюті, відсутність згортання сальдо на рахунках, законність списання заборгованості за рахунок резерву на покриття сумнівних боргів чи на операційні витрати. Водночас треба перевірити правомірність сум створеного резерву на покриття сумнівних боргів та операцій з цим резервом, бо навмисне завищення суми резерву обумовлює, як наслідок, зменшення суми оподаткованого прибутку, порушення в розрахунках з державою.

Аудитор повинен враховувати ризик клієнта в процесі його бізнесу (залежно від становища на ринку, попиту на продукцію тощо), професійний рівень та чесність адміністрації (можливість прихованих розрахунків із покупцем, фіктивних операцій на шкоду підприємству). Перевіряючи стан внутрішнього контролю, треба звернути увагу на контроль повноти відображення всіх відвантажених товарів у рахунках, а в усіх рахунках у системі обліку — на правильність застосованих цін, надбавок та знижок, на факти повернення товарів, пред'явлення претензій з боку покупця щодо якості, кількості та ціни окремих товарів.

Для перевірки реального існування залишків дебіторської заборгованості окремим дебіторам аудитори надсилають листи-запити відкритого або закритого типу.

Аудит довгострокових зобов'язань. Тема важлива тим, що деякі підприємства у фінансовій звітності мають показники довгострокових зобов'язань на суму до 50% загальної суми зобов'язань.

На аудит довгострокових зобов'язань впливають певні характеристики: наявність кредитних угод, в яких передбачені виплати відсотків (на отримання таких зобов'язань, як правило, вимагається рішення ради директорів); операцій небагато, але вони зазвичай на значні суми, тому недогляд за однією з цих операцій може суттєво вплинути на думку аудитора; великий ризик необлікованих зобов'язань та ін.

Важливими моментами також є:

Адекватність структури внутрішнього контролю (за дозволом на отримання кредитів, за погашенням кредитів та відсотків за ними, за веденням документації та обліком шляхом періодичних незалежних перевірок). Оскільки операції здійснюються не часто, але на великі суми, то їх контролюють керівники вищого рівня поза системою звичайного внутрішнього контролю. Це потребує від аудиторів суцільної перевірки довгострокових зобов'язань з тим, щоб впевнитися, що операції дозволені, взяті на облік, належним чином відображені і розкриті у звітності.

Завдання аудиту довгострокових зобов'язань можна сформулювати так:

Існування. Відображені суми в дійсності є зобов'язанням клієнта.

Зобов'язання. Суми підлягають оплаті відповідно до вимог угод.

Правдивість. Відображені операції є достовірними як у частині виникнення і погашення зобов'язань, так і в частині виплати відсотків.

Повнота. Усі існуючі суми довгострокових зобов'язань відображено на відповідних рахунках.

Оцінка та вимір. Відображені зобов'язання та нараховані відсотки правильно оцінені і включені у відповідний звітний період.

Класифікація. Строк погашення даних зобов'язань настає не раніше як через рік після дати фінансової звітності і вони правильно класифіковані як довгострокові.

Відображення та розкриття. Зобов'язання, витрати на виплату відсотків, нараховані відсотки адекватно відображені та розкриті у фінансовій звітності відповідно до встановлених вимог.

Аудитори для перевірки довгострокових зобов'язань застосовують аналітичні процедури (перерахунки витрат на відсотки, порівняння нарахованих сум з попередніми періодами, аналіз співвідношення витрат на відсотки та середньої суми зобов'язань).

У програмі аудиту передбачаються завдання та відповідні процедури. Наприклад, процедури щодо перевірки факту виплат (погашення) зобов'язань вимагають вивчення угод на предмет необхідності погашень, збирання доказів шляхом запитів до кредиторів, вивчення платіжних документів, відстеження записів в касовій та Головній книзі.

Факти шахрайства аудитори знаходять за допомогою застосування розширених процедур.

Аудит поточних зобов'язань. Цей вид аудиту дуже важливий з того погляду, що поточні зобов'язання значно впливають на ліквідність та інші показники фінансового стану підприємства і водночас операції з ними можуть мати багато помилок, порушень і шахрайства.

Особливо небезпечні спроби клієнта занизити зобов'язання і таким чином штучно поліпшити фінансовий стан у фінансовій звітності.

Джерелами доказів про короткострокові зобов'язання можуть бути документи (рахунки-фактури, рахунки бухгалтерського обліку, звітні форми) та наявність певних витрат, особливо грошових коштів, наприкінці звітного періоду.

Аудитор повинен використати свої знання з бізнесу з тим, щоб дізнатися, де є зобов'язання, де їх очікують, навіть якщо вони не зазначені в рахунках-фактурах або довго залишаються несплаченими. Більшість доказів міститься в зовнішніх документах.

Методика аудиту цих зобов'язань подібна до методики аудиту довгострокових зобов'язань. Шляхом застосування аналітичних процедур, звірки відповідності залишків на рахунках інших короткострокових зобов'язань, відстеження документів та записів на рахунках, досліджень виплат та пошуку незафіксованих в обліку зобов'язань перевіряються такі зобов'язання, як визнані претензії, штрафи за операціями оренди, нарахування винагород за роботи та консультування, у тому числі й аудиторам.

Аудит капіталу. Завдання цього виду аудиту — визначитися в тому, що:

  1.  акціонерний капітал був належним чином класифікований (згідно з чинним законодавством), що його зміни були санкціоновані, а у звітності є відповідна конкретизація;

  2.  рух резервів був санкціонований, а за статутними резервами — використання було тільки в межах дозволеного;

  3.  підприємство вело відповідний облік статутного капіталу і резервів своєчасно і в аналітичному розрізі.

Обсяг роботи аудитора значно менший при аудиті капіталу закритих товариств, де кількість операцій з капіталом невелика.

Стан внутрішнього контролю капіталу вивчається за такими важливими напрямками:

Джерелами доказів є реєстри частки та облігацій в акціонерному капіталі, журнали ведення протоколів загальних зборів та зборів директорів, реєстри нарахувань, реєстри акціонерів, бухгалтерські документи і регістри, трудові угоди з директорами тощо.

До найважливіших процедур належать, наприклад:

– перевірка залишків на рахунках акціонерів у реєстрах і тотожність їх загальної суми сумі, зазначеній у Головній книзі, тобто сумі випущеного акціонерного капіталу;

– звірка нарахувань дивідендів акціонерам, які повернули акції;

– перевірка дотримання вимог законодавства щодо розподілу прибутку в частині нарахувань дивідендів;

– перевірка відповідності частки в акціонерному капіталі директорів (менеджерів) її розміру, передбаченому статутом;

– перевірка дотримання процедур та ведення протоколів зборів акціонерів;

– перевірка бухгалтерських записів та їх санкціонування;

– перевірка за даними Головної книги залишків капіталу на початок періоду (щоб відповідали даним минулого періоду, який вже перевірений аудиторами);

– перевірка доповнень до рахунків Головної книги;

– перевірка відповідності статуту та законодавству операцій із резервним капіталом.

У програмі аудиту капіталу можуть бути передбачені також процедури на випадок, коли на аудиторського попередника неможливо покластися. Тоді, наприклад, передбачається за період п'ять років або за весь період діяльності підприємства перевірити канцелярську точність всіх рахунків капіталу, протоколів ради акціонерів, звітів про прибутки та збитки, перехідні сальдо, точність інформації про заборгованість за привілейованими акціями та ін.

Аудит розрахунків з бюджетом. Розрахунки підприємств з бюджетом з приводу сплати податків та зборів зазвичай контролюються певними державними службами. Аудитор, перевіряючи розрахунки, допомагає підприємству уникнути переплат, фінансових витрат у вигляді санкцій, судових спорів тощо. Поширені також аудиторські консультаційні послуги з приводу правильності нарахувань, обліку, сплати та звітування окремих податків та платежів.

Спочатку аудитор мусить з'ясувати, які саме податки та збори повинен платити клієнт відповідно до характеру його статутної діяльності, наявності ліцензій, пільг щодо оподаткування тощо. Одночасно треба зібрати інформацію податкових органів щодо стану розрахунків клієнта. Шляхом тестування перевіряється стан внутрішнього контролю цих розрахунків. Правильність визначення бази оподаткування перевіряється прийомом нормативно-правової перевірки, звірки первинних документів та регістрів обліку. Так, за податком на прибуток база оподаткування визначається за допомогою послідовних коригувань валового доходу та витрат.

Доцільно спочатку перевірити облік доходів та витрат, а після цього перевірити правильність складання податкової декларації. Під час перевірки звертається увага на правильність застосування ставок податків, зборів і платежів, складання розрахунків сум податків (аудитор сам складає альтернативні розрахунки, а потім зіставляє їх з даними підприємства), правильність ведення записів у системі аналітичного обліку та його відповідності синтетичним даним та показникам звітності.

За допомогою платіжних документів та інформації податкових органів перевіряється повнота і своєчасність сплати податків, правильність показаних в обліку та звітності сум заборгованості за розрахунками з бюджетом.

Перевіряючи ПДВ, важливо впевнитися, що за звітний період суми податкових зобов'язань визначені з сум обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються, тобто чи не приховані якісь суми отримання доходу від продажу. Якщо національними нормативними актами передбачені особливі умови ведення первинних документів та регістрів (книги обліку продажу, податкові накладні та ін.), то аудитор перевіряє дотримання цих умов на підприємстві вже на початковій стадії вивчення клієнта, водночас вивчаючи стан внутрішнього контролю та аудиту.

Важливим моментом є перевірка правильності визначення суми податкового кредиту за фактами оподаткування отриманих від постачальників товарів (робіт, послуг) та списання коштів в оплату їх придбання. Для цього уважно перевіряються наявні документи, які підтверджують фактичну сплату податку (рахунки постачальників, митні декларації, акти приймання робіт, транспортні та ін.).

Перевіряючи суми податку на прибуток, часто потрібно спочатку перевірити суми нарахованих (внесених до бюджету) податків і зборів, які включаються до валових витрат підприємства і впливають на базу оподаткування податку на прибуток (державне мито, рентні платежі, збори за забруднення природного середовища тощо).

У деяких країнах підприємство, ведучи розрахунки з працівниками з оплати праці, одночасно утримує прибутковий податок з фізичних осіб. У таких випадках аудитор спочатку перевіряє правильність нарахованого заробітку (доходу), зіставляючи його з обсягами праці, записами в облікових регістрах клієнта, а потім за допомогою альтернативного розрахунку перевіряється сума податку, утримуваного з кожного працівника та в цілому по підприємству. На стадії аудиту статей звітності аудитор повинен впевнитися у правильності, достовірності та законності сум, відображених у таких формах звітності, як заборгованість клієнта перед бюджетом, та у вигляді іншої інформації.

Аудит операцій із заробітною платою. Цей вид аудиту включає перевірку нарахувань і виплат заробітної плати працівникам підприємства, а також перевірку операцій з утримання з заробітку прибуткового податку, за виконавчими листами, відшкодування матеріального збитку та інших, у тому числі відрахувань у пенсійний фонд зі страхування.

Аудитор розглядає весь комплекс операцій — від приймання працівників на роботу, затвердження тарифів оплати їх праці і до обліку заробітної плати. Порівняно з аудитом циклів аудит операцій з оплати праці характеризується більшою увагою до тестування контролю (підприємство само уважніше контролює цю ділянку), тестування операцій (вони мають більше значення, ніж сальдо за рахунками) та аналітичних процедур.

Частіше за все аудит операцій з оплати праці виконується під час аудиту грошових коштів, витрат, доходів.

Зобов'язання та операції з оплати праці повинні відображатися у фінансовій звітності достовірно, за фактично виконані працівниками роботи, на підставі обліку всіх існуючих операцій, фактично відпрацьованого часу, відповідних ставок і норм. Не повинно бути нарахувань «мертвим душам», приписок обсягів роботи, відображення операцій в іншому звітному періоді, ніж коли відбулася робота працівників.

Аудитори застосовують для перевірки широкий спектр процедур, у тому числі присутність під час видачі грошей працівникам, інвентаризації каси, перевірку фактичної наявності працюючих, вивчення документів, бухгалтерських розрахунків та записів.

Аудит фінансових результатів. Фінансовий результат (прибуток або збиток) є кінцевим підсумком господарської діяльності підприємства, правильне відображення якого у фінансовій звітності є одним із критеріїв суттєвості помилок у звітності. Перевіряти фінансовий результат треба в послідовності його формування та в розрізі складових (доходів від продажу товарів, основних засобів, інших активів, витрат ва виробництво та збут продукції, адміністративних та інших витрат і доходів). Інакше кажучи, ця ділянка обліку і звітності перевіряється після перевірки основних засобів, продажу, матеріальних запасів, грошових коштів та ін.

Програми аудиту передбачають процедури перевірки записів на рахунках в тій послідовності, в якій там відображаються операції, і як це передбачено стандартами обліку та звітності. Окремі витрати які піддаються незвичайному ризику, наприклад, на ремонтні роботи, технічне обслуговування, виплата винагород за юридичні та інші консультації, відбираються для окремої перевірки великих сум.

Аудитор повинен також перевірити фінансові результати від реалізації інвестиційних цінних паперів, звірити їх з даними обліку.

Одним з найважливіших з точки зору акціонерів даного підприємства є процес підтвердження достовірності фінансових результатів діяльності за звітний рік і правильності його розподілу, особливо сум дивідендів, що підлягають оплаті.
ТЕМА 11. ЗАВЕРШЕННЯ АУДИТУ
Аудиторський звіт (Audit report) — звіт, який готується аудитором за результатом перевірки фінансової звітності клієнта. Однак в економічній літературі під назвою аудиторського звіту розуміють два, дуже близькі, але водночас і відмінні аудиторські документи звіт і висновок. Аудиторський звіт це ширший за змістом документ, основні положення якого обумовлюються угодою між аудитором і підприємством — замовником аудиту.

Цей документ складається тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок, про який детальніше піде мова далі, надається широкому колу користувачів.

Аудиторський звіт повинен мати такі обов'язкові дані:

1. Загальна частина (вступ):

– Назва документа і назва клієнта.

– Місце і дата складання.

– Назва аудиторської фірми, її адреса, номер дозволу (ліцензії), коли і на який період видано ліцензію, реєстраційний номер фірми, її банківські реквізити, прізвище, ім'я та по батькові аудиторів, які звітуються (якщо звітує самостійно працюючий аудитор, то в цій частині звіту він вказує також номер і термін дії сертифіката, стаж).

– Період, за який проводилася перевірка звітності.

– Склад, перелік фінансових звітів та інших документів, які перевірялися.

– Посилання на існуючі стандарти, нормативні та інші документи, якими керувався аудитор під час аудиту.

II. Аналітична частина, в якій дається чіткий перелік ділянок діяльності клієнта, перевірених суцільним і вибірковим методом, описуються результати перевірки стану обліку, внутрішнього контролю на підприємстві, вказуються факти недоліків і порушень в організаціях, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників, державі або третім особам. Окремо вказуються ті недоліки та порушення, які не були виправлені за час аудиторської перевірки, а також рекомендації аудитора та аналітичний огляд діяльності підприємств.

III. Підсумкова частина, яка, по суті, містить думку аудитора про перевірену фінансову звітність (Audit opinion) і яку зазвичай називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми).

За структурою аудиторський висновок має такі елементи:

– Заголовок документа (назва документа, посилання на те, що він складений незалежним аудитором, назва клієнта та користувачів висновку).

– Вступ (перелік фінансової звітності, яка перевірена, та період діяльності, охоплений цією звітністю, вказівки про те, що за фінансову звітність несе повну відповідальність керівництво підприємства-клієнта, а аудитор несе відповідальність за свою думку про цю звітність).

– Масштаб перевірки — опис масштабу аудиту, змісту проведених робіт, методів і підходів, використаних аудитором під час перевірки відповідно до законодавства та нормативів аудиту, вказівки на те, що аудиторську перевірку сплановано і проведено з достатнім рівнем впевненості, що у фінансовій звітності немає суттєвих помилок.

– Думка аудитора про перевірену фінансову звітність.

– Дата, підпис, адреса аудиторів.

– Детальна структура аудиторських висновків розглядатиметься на практичних заняттях за видами висновків.

Аудиторські висновки бувають чотирьох видів:

1. Безумовний (позитивний) — коли аудитори отримали всю необхідну інформацію для перевірки фінансової звітності і ця інформація відображає реальний стан речей, а фінансова звітність складена з дотриманням бухгалтерських принципів та облікової політики і не містить в собі суперечностей щодо змісту, а також складена за встановленою формою;

2. Умовний (із застереженням) — коли в аудитора є непевність через обмеження в його роботі, недостатність інформації чи коли наслідки якихось ситуаційних обставин неможливо точно спрогнозувати або незгода аудитора з певними діями клієнта в галузі облікової політики (недотримання чинного законодавства, неприйняття застосування систем бухгалтерського обліку і фінансової звітності та ін.) У даному випадку аудиторський висновок буде умовно-позитивним, якщо непевність або незгода аудитора є не суттєвою (не фундаментальною);

3. Негативний висновок — коли непевність або незгода є фундаментальними;

4. Відмова від надання висновку оформляється документом у разі неможливості на підставі отриманої інформації (доказів) сформулювати думку про фінансову звітність підприємства.

Зразки основних видів аудиторських висновків, наведено нижче.

БЕЗУМОВНО-ПОЗИТИВНИЙ АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК
Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми «Аудит»

про результати перевірки ТОВ «Метал»
Керівництву ТОВ «Метал»

Ми перевірили баланс ТОВ «Метал» станом на 31.12.2005 p. та звіт про прибутки та збитки (форма 2), а також декларацію про прибуток, звітні форми, які характеризують зміни фінансового стану ТОВ «Метал» за дванадцять місяців 2005 p. Відповідальність за цю звітність несе керівництво товариства. У наші обов'язки входить підготовка висновку за даними аудиторської перевірки цієї звітності.

Перевірку здійснено відповідно до нормативів аудиту, що діють в Україні, згідно з якими ми спланували та провели аудиторську перевірку з метою збирання достатніх доказів того, що фінансові звіти ТОВ «Метал», яке перевіряється, не містять суттєвих помилок. З використанням тестів перевірено інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, який покладено в основу звітності. Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувались підприємством, розглянуто принципи оцінки матеріальних статей балансу, застосовані керівництвом ТОВ «Метал» та звітність у цілому. Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації достатньо для складання висновку.

Ми підтверджуємо, що надана інформація дає справжнє і повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта перевірки. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Прийнята система бухгалтерського обліку на ТОВ «Метал» відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Звітність складена за справжніми даними бухгалтерського обліку та достовірно відображає в усіх суттєвих аспектах фактичний фінансовий стан товариства на 31.12.2005 p., за наслідками операцій за період з 01.01.2005 р. до 31.12.2005 р.
Адреса:
Директор фірми «Аудит»
М.П.
УМОВНО-ПОЗИТИВНИЙ АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

(Є НЕ ФУНДАМЕНТАЛЬНА НЕЗГОДА)

Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми «Аудит»

про результати перевірки ТОВ «Ситал»
Співвласникам товариства

Під час перевірки встановлено, що операції з ліквідації філій підприємства здійснені (оформлені) з порушеннями встановленого порядку через неплатоспроможність та незабезпеченість резервів для покриття заборгованості.

Детальніше наведені факти розглянуто у звіті аудиторів, поданому керівництву товариства окремим документом.

У зв'язку з цим аудитор вважає за можливе підтвердити, що за винятком кагальних обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійсненої господарсько-фінансової діяльності чинному законодавству. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена за дійсними обліковими даними і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан на 1 жовтня 2001 p. За результатами операцій за період з 1 січня 2001 p. до 1 жовтня 2001 p.
Адреса:

Директор фірми «Аудит»

М.П.
УМОВНО-ПОЗИТИВнИЙ АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми «Аудит»

про результати перевірки ТОВ «Стиль»
Співзасновникам товариства

У зв'язку з неможливістю перевірити факти, які стосуються порушень договору поставки, і вимог компенсувати завдані збитки та через неможливість визначити їх суму аудитор не може висловити думку щодо зазначених моментів. Проте вони мають обмежений вплив на стан справ підприємства, що перевіряється, у цілому і не перекручують його дійсного фінансового стану.

У зв'язку з цим аудитор вважає за можливе підтвердити, що, за винятком згаданих обмежень, надана інформація у всіх суттєвих аспектах свідчить про відповідність здійсненої господарсько-фінансової діяльності чинному законодавству. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена за дійсними обліковими даними і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан на 1 жовтня 2001 р. за результатами операцій за період з 1 січня 2001 р. до 1 жовтня 2001 р.
Адреса:

Директор фірми «Аудит»

М.П.

НЕГАТИВНИЙ АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК
Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми «Аудит»

про результати перевірки ТОВ «Стиль»
Співвласникам товариства

У результаті проведення аудиту встановлено, що протягом перевіреного періоду підприємством були допущені такі порушення: звітність товариства неточно відображає стан справ на 31 грудня 2001 p., оскільки не враховані можливі збитки, не створені резерви їх покриття, неправильно обчислені і сплачені податки. Детальніше наведені факти розглянуто в Аудиторському звіті.

Ці порушення суттєво перекручують реальний стан справ в основному.

Прийнята система бухгалтерського обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам обліку: відображення наявності основних засобів, вартості їх, суми амортизації, помилкові суми в звітності.

Цифровий матеріал, викладений у звітності ТОВ «Стиль», не відповідає обліковим даним за розрахунками з бюджетом за податком на прибуток; за розрахунками з дебіторами, резервами.

Отже, дані бухгалтерського обліку та звітності не дають достовірного уявлення про справжній фінансовий стан ТОВ «Стиль» на 1 січня 2002 р.
Адреса:

Директор фірми «Аудит»

М.П.
Вимоги до аудиторського висновку
Як уже зазначалося, аудиторський висновок повинен мати певну структуру та оформлення. У міжнародній практиці обов'язковими вимогами є посилання на те, що висновок складено незалежними аудиторами, а зміст висновків містить обов'язкові відповіді на такі основні питання:

  1. аудиторський звіт (висновок) складено після повного здійснення усіх необхідних процедур, отримання потрібної інформації відповідно до існуючих стандартів і розкриває адекватно усі суттєві питання;

  2. звітність правильно й об'єктивно розкриває та надає інформацію відповідно до даних обліку;

  3. звітність підприємства складена відповідно до встановлених вимог.

Норми аудиту містять також вимоги до використання висловів, посилань на відхилення від облікових стандартів, на обмеження у зв'язку з наданням умовних висновків та інші, спрямовані на те, щоб аудиторський висновок не залишав у користувачів сумнівів щодо думки аудитора і розуміння ним фінансової звітності. У Великій Британії, наприклад, від аудитора вимагається помічати неузгодженість, якщо вона є, між показниками різних форм звітності клієнта.

Інші типи звітів аудитора передбачаються в національному законодавстві залежно від характеру наданої аудитором послуги.

Послуги у вигляді консультацій дозволяється надавати усно або письмово, оформлюючи довідки або інші офіційні документи, а у випадку послуг з експертизи — експертним висновком (актом). Виконання договору між аудитором і його клієнтом оформлюється актом прийняття-передання висновку чи іншого офіційного документа, складеного аудитором.

Послуги з операційного аудиту можуть надаватися з використанням форм листа менеджерові чи взагалі довільної форми листування. Але стандарти вимагають у випадках, коли мова не йде про офіційний аудит, обов'язкової вказівки в документах про те, що аудит не проводився. У цих випадках слово «аудитор» не повинно вживатися у звіті про надання послуги. Такі звіти можуть називатися листами про недоліки, листами до менеджерів і містити описи недоліків підприємства в системі обліку та контролю, відхилень від законодавства, неадекватності методів обліку й облікової практики та ін.

На замовлення керівництва холдингових компаній аудитори дають звіти про надання послуг (у тому числі й аудиту) дочірнім компаніям. У цих звітах дається інформація, замовлена керівництвом холдингів.

Є чимало інших випадків складання аудиторських висновків спеціального призначення. Наприклад, коли аудитор дає висновок про окремі частини фінансової звітності, то вимагається окремою позицією цього висновку вказати, що він не стосується фінансової звітності в цілому.

Якщо аудитор адресує свій висновок до Національного банку або до державного органу, який регулює якусь специфічну сторону ринкової системи (фондовий ринок тощо), то для оформлення висновку встановлюються окремі стандартні форми.

Події після дати балансу аудитор вивчає в обов'язковому порядку. Річ у тім, що аудитор, по-перше, сам заінтересований знайти в цих подіях підтвердження своїх оцінок фінансового стану клієнта і таким чином набути більшої впевненості у своєму висновку, і по-друге, аудитор несе певну відповідальність за результати цих подій перед користувачами аудиторських висновків.

Події, що відбулися після дати складання фінансової звітності до дати підписання аудиторського висновку, досліджуються з метою отримання свідчень про те, що розвиток цих подій своєчасно виявлено і проаналізовано у звітності. Це підвищує впевненість аудитора щодо достовірності фінансової звітності. Приклади таких подій:

  1. Матеріальні запаси, оцінити які було важко, тепер уже продані і є реально їх ціна продажу.

  2. Один із покупців клієнта збанкрутував, і тепер сума дебіторської заборгованості цього покупця може бути впевнено віднесена до сумнівної та навіть безнадійної.

Події, що відбулися після дати підписання аудиторського висновку, але до моменту оприлюднення фінансової звітності (разом з аудиторським висновком) у разі їх істотного впливу на інформацію про фінансову звітність вимагають від аудитора додаткових дій щодо розкриття цих подій (додаткові процедури), узгодження своїх дій з керівництвом клієнта та написання доповнення до висновку (новою датою) у випадку, коли керівництво клієнта підписало змінену фінансову звітність. Якщо ж аудиторський висновок вже було передано клієнтові, то аудитор повинен повідомити клієнта про недопустимість оприлюднення звітності без її коригування за наслідками подій після дати підписання аудиторського висновку.

У разі відмови клієнта зробити коригування аудитор повинен вжити заходів для інформування про це користувачів інформації.

Аналіз фінансової звітності починається вже на етапі попереднього дослідження клієнта та планування аудиту. Попередній аналітичний огляд звітності дає змогу скласти уявлення про клієнта, знайти у звітності невідповідності, розбіжності і передбачити для їх поглибленого дослідження певні процедури, а в крайньому разі відмовитися від співпраці з клієнтом. Попередній аналітичний огляд звітності вимагає загального огляду звітних форм та аналізу 1520 важливих показників фінансового стану клієнта за кілька років порівняно з показниками галузі.

Після аудиторської перевірки операцій та розрахунків і статей звітності та внесення виправлень у звітність за наслідками перевірки проводиться аналіз фінансової звітності та фінансового стану підприємства за повною програмою. Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять власників і тому аудит фінансового стану є обов'язковим при аудиті акціонерних товариств.

Аудитор може бути втягненим у судові спори, якщо перевірене ним підприємство зупинило свою діяльність унаслідок банкрутства протягом року після аудиту. Тому аудитор повинен старанно виконувати всі аналітичні процедури та дати правильні висновки.
Перелік рекомендованої літератури


  1. Петрик О.А., Сенченко М.Т. Аудит у зарубіжних країнах: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц./ За заг. ред. О.А. Петрик. – КНЕУ, 2005. – 168 с.

  2. Андреев В.Д. Кисилевич Т.И. Практикум по аудиту: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 208 с.

  3. Аренс З.А. Лоббек Дж.К. Аудит: Пер. с англ. /Гл. ред. Я. В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

  4. Аудит: Практическое пособие / А. Кузьминский и др. – К.: Учетинформ, 1996. – 283 с.

  5. Аудит: Учебник для вузов / В.И. Подольский и др. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 432 с.

  6. Аудит: Учебное пособие / Ю.А. Данилевский и др. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 1999. – 544 с.

  7. Аудиторская деятельность в Украине: Сборник нормативных документов (с изменениями и дополнениями) / Сост. Т.В. Симоненко – Харьков: 000 "КОНУС", 1999. – 192 с.

  8. Аудит у бізнесі: Посібник для бізнесменів – Дніпропетровськ: Філія "Преском", 1994. – 240 с.

  9. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – Вища школа – "Знання", 1998. – 574 с.

  10. Бычкова С.М., Карзаева Н.Н. Аудит: ситуации, примерьі, тесты: Учебное пособие для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. – 127 с.

  11. Бычкова С.М. Доказательства в аудите. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 176 с.

  12. Вашлевич И.П., Швркина Е.И. Сборник задач по аудиту: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 288 с.

  13. Додж. Р. Краткое руководство по стандартам и нормам аудита: Пер. с англ. – М.: Финансы статистика, 1992. – 240 с.

  14. Елнсеева И.И., Терехов А.А. Статистические методы в аудите. – М.: Фннансы и статистика, 1998. – 176 с.

  15. Ковалева О.В. Константинов Ю.П. Аудит: Учеб пособие. – М.: Приор, 1990. – 272 с.

  16. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів в Україні. – К.: Аудиторська Палата України, 1999. – 274 с.

  17. Дж. Робертсон. Аудит: Пер с англ. – М.: КРМО, Аудиторская фирма "Контакт", 1993.

  18. Скобара В.В. Аудит: методология и организация. – М.: Дело и сервис, 1998. - 576 с.

  19. Терехов А.А. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 512 с.


Навчальне видання

Конспект лекцій дисципліни "Аудит у зарубіжних країнах"

Підписано до друку .02.2006 Формат 60 Х 84/16. Ум. друк. арк. 4,69.

Оперативна поліграфія. Зам. № . Тираж прим.

ДУЕП.

49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18.

1   2   3   4   5


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации