Лекції - Феофан Прокопович Про риторичне мистецтво. Митрофан Довгалевський Сад поетичний - файл n1.doc

Лекції - Феофан Прокопович Про риторичне мистецтво. Митрофан Довгалевський Сад поетичний
скачать (63 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc63kb.15.10.2012 23:41скачать

n1.doc



Феофан Прокопович

Риторика

«Риторика» — це переклад з латинської мови рукопису лекційного курсу риторики, прочитаної Ф. Прокоповичем студентам Києво-Могилянської академії протягом 1706/1707 навчального року. Весь курс складається з десяти книжок, але, оскільки книжка IX майже повторює матеріал перших восьми книжок і не вносить нічого нового в з’ясування історії красномовства, як і філософії, переклад її опущено. Крім курсу «Риторики» сюди ввійшли «Різні сентенції», сам підбір яких сприяє, безумовно, з’ясуванню ідейного спрямування та теоретичних джерел «Риторики» Ф. Прокоповича.

ПРО РИТОРИЧНЕ МИСТЕЦТВО

КНИЖОК 10 ДЛЯ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ, ЩО ВИВЧАЄ ОДНЕ І ДРУГЕ КРАСНОМОВСТВО НА БЛАГО РЕЛІГІЇ І БАТЬКІВЩИНИ, ВИКЛАДЕНІ ПРЕПОДОБНИМ ОТЦЕМ ФЕОФАНОМ ПРОКОПОВИЧЕМ У КИЄВІ В СЛАВНІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ МОГИЛЯНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ РОКУ 1706

ВСТУП Якщо його не вдосконалювати, вп.равляючись наполегливо у наслідуванні кращих зразків, то талантові нічим не допоможе щастя. Отже, якщо ви почали, старайтеся з кожним днем бути наполегливішими; а щоб вам кінець був кращий, ніж початок, то до цих перших зусиль ви додавайте ще більші, принаймні, рівні з попередніми. Адже ясно, що кожний має віддаватись такій справі з великою ретельністю. Вас закликає на громадські наради батьківщина, що так часто зазнавала спустошень; церква, яка не раз вела боротьбу з єрессю, благає вас взяти участь у полемічних дискусіях; сама слава кличе кожного з вас передати своє ім’я нащадкам, а цього успіху можна добитись тільки за допомогою красномовства.

ПОДАЄ ЗАГАЛЬНІ ВСТУПНІ НАСТАНОВИ Найперше скажемо про достоїнство і користь, про суть, предмет і мету ораторського мистецтва та про обов’язки самого оратора. Потім скажемо, що смішного думають дурні про оратора, і як не ознайомлені з цим мистецтвом уважають його недоліки достоїнством, а добре — вадою.

ПРО ПОХВАЛУ КРАСНОМОВСТВУ І, ПЕРЕДУСІМ, ПРО ЙОГО ПЕРЕВАГИ Єдина промова, прикрашена словами і думками, з приємністю сприймається слухачами 4, і навіть якщо вона довго триває, то здається, що не може наситити нас. Цим мистецтвом Антоній 8 викликав милосердя у воїнів Марія 9, що кинулись на нього з піднятими мечами за наказом свого кровожадного полководця, і, неначе якимсь фокусом, переконав їх. Цим мистецтвом Анаксімен 10 злагіднив і змінив закріплений присягою гнів Александра 11 на лампсакійців 12. Цим мистецтвом Демосфен 13 вів війну з Філіппом... Отже, якою повинна бути та сила, котрій міг би підпорядкуватись дух? Напевно такою силою є красномовство.

ПРО КОРИСНІСТЬ КРАСНОМОВСТВА Завдяки красномовству люди відокремились від тваринного і дикого життя, і далі об’єднавшись у єдиній общині, заснували міста та встановили тверді закони. Мудро говорить Платон у «Федоні», що дар переконливої мови є той самий, що і дар лікування, бо лікування допомагає тілові, а переконлива мова лікує душі. Зброя мало допомагає, якщо воїнський дух не підбадьорюється промовою красномовної людини. Обов’язок, що накладається на єпископів та інших священиків: добре навчати ввірений їм народ тайн віри, викривати злочинців і навертати їх до кращого, до доброчинності. Як же вони здолають таке велике завдання, якщо самі будуть без’язикі і позбавлені дару слова.

ПОНЯТТЯ РИТОРИКИ, ВИЗНАЧЕННЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ ОРАТОРА Назва риторики походить від грецького слова ’?????, ?̃??̃, що означає «говорити». Звідси ритор означає те саме, що оратор, хоч деякі думають, що ритор різниться від оратора: ритором називають учителя красномовства, а оратором — самого красномовця. Отже, предметом риторики, як слушно вчив Горгій Леонтійський, є всі речі, бо питання може стосуватися, всіх речей. Звідси ясно, що мета промови, а також і промовця — це мовою задовольнити того, хто досліджує, а це є те, що інші кажуть «переконувати мовою». метою оратора є переконувати мовою.

ЩО РОБИТЬ ОРАТОРА ЗНАМЕНИТИМ? той є найбільшим оратором, хто найбільшим здається народові, тобто слухачам. Ознака таланту тоді певніша, коли своєю промовою оратор задовольняє водночас людей різного класу і стану. «Сльози слухачів — це похвала ораторові». Оратори: Ціцерон, Демосфен, Златоуст, Назіанзін, Василій.

ПРО ВАДИ ЗІПСОВАНОГО КРАСНОМОВСТВА величезним чудовиськом є високопарний і надутий вид красномовства. невдале наслідування. холодний стиль. Хлоп’ячий стиль - ніжні речення, неначе брязкальця. «Парентирс» — це стиль, що подібний до тирса, тобто такий, коли хтось у малих і незначних справах надто піддається почуттям: вигукує, обурюється, кричить, кидає страшні прокляття, погрози, благає всіх богів і богинь. Тирс — це палиця, обвита листям, яку носили вакханки, які відзначали свято Вакха з неймовірним божевіллям.

ПРО ШКІЛЬНЕ. ПОЕТИЧНЕ ЕМОЦІЙНО-НАСИЧЕНЕ АБО АЛЕГОРИЧНЕ, НИЗЬКЕ, ПРОСТЕ МИСТЕЦТВО шкільний стиль — це такий, котрий удосконалено згідно з вимогами мистецтва ораторської школи, а той, з якого легко можна пізнати шкільні ораторські прийоми. Смисл поетичного стилю полягає в поетичному викладі промови, який відходить від ораторської поваги. Цю ваду можна спостерігати в трьох речах: у словах, реченнях і в ритмі промови. Якщо алегорії та метафори бувають надто часті, то щоб промова була прикрашена, повинна визначатися своїми квіточками чи перлами, але не повинна бути вся ними засипана. Є хвороба, яку слушно назвемо «курйозним стилем». В ньому багато проявів ученості, за якою особливо впадають недоуки. Про неуцтво учителів зайво тут говорити, бо що ж може бути більш шкідливим для мистецтва, ніж джерело падіння і зіпсування, яке повинно вселяти надію на найвищий розквіт. Найбільшою шкодою з усіх є лінощі учнів, котрі вагаються взяти на себе труд, рівний справі, якої вони прагнуть.

ПРО ТРИ ВИДИ КРАСНОМОВСТВА Високий, що також називається видатним, поважни, — це широка, величава форма слів і речень у великих справах. Середній, який ще називають скромним, квітчастим, поміркованим, однорідним, полягає в скромній і однорідній будові слів і речень при викладі скромних тем. Низький, що його називають простим, низьким — це своєрідний підбір слів і речень у справах низьких, малих, фамільярних. Допоміжні засоби, завдяки котрим легко можна набути красномовства: природа, мистецтво, вправа і наслідування.

ПРО ПІДБІР ДОКАЗІВ І ПРО АМПЛІФІКАЦІЮ

ПРО РОЗТАШУВАННЯ МАТЕРІАЛУ. ПРО МОВНО-СТИЛІСТИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ. ПРО РОЗГЛЯД ПОЧУТТІВ. ПРО МЕТОД ПИСАННЯ ІСТОРІЇ І ПРО ЛИСТИ. ПРО СУДОВИЙ ТА ДОРАДЧИЙ РОДИ ПРОМОВ. ПРО ЕПІДИКТИЧНУ, АБО ПРИКРАШУВАЛЬНОГО РОДУ ПРОМОВУ. ПРО ПАМ’ЯТЬ І ВИГОЛОШЕННЯ Виклад або виголошення спирається на дві речі: голос і жести. РІЗНІ СЕНТЕНЦІЇ Найміцніша дружба — між рівними (Курцій, кн. 7 [VIII, 27]). Підлабузництво — постійне лихо царів (Курцій, кн. 8 [V, 6]).

Довгалевський Митрофан

Довгалевський Митрофан, світське ім'я Михайло (дата та місце нар. і см. невідомі) — український учений та письменник першої половини XVIII ст. Соціальне походження невідоме. До 1732 р. навчався в Києво-Могилянській Академії, де записав курс риторики професора І. Негребецького (1722 р.) та курс філософії І. Левицького (1723 р.). В 1733 р. прийняв чернечий постриг і став професором Києво-Могилянської академії. Протягом 1735/1736 навчального року викладав в класі синтаксими курс «Система синтаксису». Рукописний текст цього курсу, складений латинською, польською та українською мовами, містив зокрема різноманітні вправи та домашні завдання, лекції, переклади античних байок та ін. Останні роки життя Довгалевський провів у Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі, де, ймовірно, й помер. Похований в Києві, на цвинтарі Київського Братського монастиря і Києво-Могилянської академії. У 1736 р. Довгалевський, викладаючи у класі поетики Києво-Могилянської академії, пише теоретичну працю під назвою «Сад поетичний, вирощений задля збирання квітів і плодів віршованого і прозового слова в Київській Могильно-Заборовській академії для більшої користі українському садівникові і його Православній Батьківщині біля Йорданського і Марійського морів у році, в якому особливо чудове місце дало наказ [здобути] зброєю Озов, 1 вересня 1736 року». «Сад поетичний» Довгалевського став одною з найбільш ґрунтовних праць першої половини XVIII ст. з теорії поезії. Перша частина містить тлумачення, зразки античного, польського та українського віршування, друга присвячена риториці. В поетиці Довгалевського знайшли відображення теоретичні засади літератури барокової доби. Довгалевському належить також компендіум «Ключ для достойного вступу молодим поетам…», в якому викладені основні принципи поетичної теорії. Як письменник Довгалевський проявив себе в написанні двох шкільних драм. Перша з них — різдвяна «Коміческое дєйствіе», розповідає про народження Христа, прихід волхвів до царя Ірода, побиття дітей та покарання Ірода. Друга — великодня «Властотворный образ человъколюбия Божія» (1737 р.), присвячена створенню людини, вигнанню її з раю та поверненню праведників з пекла. Драми були поставлені відповідно 25 грудня 1736 р. та 10 квітня 1737 р. Інтерес дослідників пригортають гумористичні інтермедії на соціально-побутову тематику (по 5 до кожної драми), що були написані мовою близькою до народної. Героями інтермедій є характерні персонажі того часу — астролог, циган, білорус, селяни, козаки, москалі, поляки, чий політичний гніт особливо підкреслюється. Авторство інтермедій становить дискусійне питання. Не виключено, що вони належать одному з учнів Довгалевського, ймовірно С. Лебединському. Ряд дослідників приписують перу Довгалевського «Кант благодарственной преосвященнійшому нашому Кіевскому Рафаїлу за новоустроенія училища в Кіевъ». Твори Довгалевського, насамперед «Сад поетичний», справили значний вплив на формування української естетико-літературної культури. Д. першим серед київських професорів сформулював теоретичні засади української поетичної творчості.

САД ПОЕТИЧНИЙ

ВИРОЩЕНИЙ ЗАДЛЯ ЗБИРАННЯ КВІТІВ І ПЛОДІВ ВІРШОВАНОГО І ПРОЗОВОГО СЛОВА В КИЇВСЬКІЙ МОГИЛЯНО-ЗАБОРОВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ ДЛЯ БІЛЬШОЇ КОРИСТІ УКРАЇНСЬКОМУ САДІВНИКОВІ І ЙОГО ПРАВОСЛАВНІЙ БАТЬКІВЩИНІ БІЛЯ ЙОРДАНСЬКОГО І МАРІЙСЬКОГО МОРІВ У РОЦІ, В ЯКОМУ ОСОБЛИВО ЧУДОВЕ МІСТО ДАЛО НАКАЗ ЗДОБУТИ ЗБРОЄЮ ОЗОВ, 1 ВЕРЕСНЯ 1736.

СЛОВО до сучасних садівників поезії Після важкого чотирирічного обробітку поля класичної будови благородним лемешем праці тепер нехай нам уже буде дозволено вступити в чарівний сад поетичного мистецтва. Намагайтесь сад окропити не водою, а власним потом. Лише тоді, без сумніву, ви прочитаєте щонайприємніші поеми та зберете плоди. Цей сад, безперечно, принесе втіху скорботним душам, спонукатиме байдужих на прекрасні вчинки, а оцінивши належно добродійства, надихатиме на ще більші подвиги, стримуватиме жорстоких, викриватиме зарозумілих, віддаватиме хвалу чесним, затаврує ганьбою нечесних. Але щоб хтось крадькома та по-грабіжницькому не зривав квітів і не збирав плодів, то ми, за звичаєм інших, цей наш сад обведемо подвійною огорожею. Перша огорожа охопить поетичні квіти, об’єднавши тут найрозкішніші плоди. Друга ж обгородить найкорисніші плоди Туллієвої Свади. Також, як вкорінився в нас шкільний звичай, конче потрібно помістити в огорожі й більш корисні вступні відомості.

ОГОРОЖА ПЕРША ЯКА ОБІЙМАЄ ПОЕТИЧНИЙ САД, АБО САМУ ПОЕЗІЮ ВЗАГАЛІ Тут, у першій квітці, яка щойно пускає паростки, назвемо п’ять плодів, наповнених знанням: перший плід — про визначення та суть поезії, другий — |4зв.| про походження, третій — про перевагу і значення, четвертий — про завдання, предмет і форму поезії, п’ятий — про призначення, користь і про поділ її, що й залишилось дослідити.

ПЛІД ПЕРШИЙ Про визначення та суть поезії поезія, поема і поет — це грецькі терміни, які походять від слова ???? або ??????, з якого випливають ??ί????, ??ί???, ??????̃?, які означають видумку, творіння й наслідування. «Поезія — це мистецтво зображувати який-небудь предмет метрично з правдоподібним вимислом». Віршописець описує у віршовій формі готову річ, справжню й історичну, а поет у своєму вірші зображує річ, яку він сам видумав.

ПЛІД ДРУГИЙ Про походження поезії без знання поетичного мистецтва не досить самих природних здібностей. Це також підтверджує Арістотель: «Мистецтво удосконалює природні здібності і доповнює те, чого їм не вистачає».

ПЛІД ТРЕТІЙ Про перевагу і значення поезії Поезія — божественна справа. Чутливо-ніжною є поезія, що наслідує людські вчинки, яка, наче другий бог, кує в людських душах замінні субстанції речей.

ПЛІД ЧЕТВЕРТИЙ Про завдання, предмет і про форму поезії Завдання поезії двояке: видумувати й видумане викласти у віршованій формі. Наслідувати — означає робити одну річ на зразок іншої. Існує два види наслідування: природи і твору. Завдання поета — пізнати різні роди віршів, щоб, пишучи їх, вправлятися в них і говорити поетично згідно з цим правилом. Предмет поезії двоякий: речі, які підходять або можуть підійти для поетичної видумки, і самі вірші, які виражають цю поетичну видумку. Форма поезії — це розташування та поєднання віршових стіп згідно із змістом вірша, якого він роду, або: форма поезії — це правдоподібність у метричному наслідуванні.

ПЛІД П’ЯТИЙ Про призначення, користь і поділ поезії Призначення поезії, як вважає Арістотель, — це користь і виправлення звичаїв. Воно буває трояке, а саме: повчати, хвилювати і розважати. Користь поезії полягає в тому, що поет, слухач і читач з її допомогою добре пізнають латинську мову.

ПОДІЛ ПОЕЗІЇ Поезія щодо предмета або матеріалу буває трьох видів: показова, дорадча і судова. Перша навчає хвалити або ганити, вітати, виявляти пошану, дякувати, друга навчає радити або відраджувати, заохочувати, вимагати, благати, втішати і, нарешті, третя — обвинувачувати і виправдовувати, жалітися, докоряти, погрожувати, підозрівати. Далі поезія поділяється на досконалу і недосконалу. Досконала — це така, в якій є поетичний вимисел і збережені всі інші правила, а недосконала — така, коли є тільки самі вірші без поетичного вимислу. Нову ж іншою є природна, а іншою — штучна поезія. Природна поезія — це така, коли вірші складаються завдяки здібності та легкості таланту, а штучна, — коли ці вірші компонуються тільки згідно з правилами поетичного мистецтва. Крім того, іншою є поезія церковна, іншою світська. Далі, іншою є поезія етологічна, в якій описуються звичаї та життя, іншою — економічна, в якій розглядаються господарські справи, іншою — історична, що розповідає про характер і життя видатних людей... Та основний поділ поезії — це поділ на епічну, або епопею, трагічну, або трагедію, чи драматичну, комічну, або комедію, сатиричну, буколічну, землеробську, елегійну, ліричну та епіграматичну.

КВІТКА ДРУГА Про роди віршів САПФІЧНИЙ ВІРШ РАКОВИЙ ВІРШ СПІВВІДНОСНИЙ ВІРШ ЛЕОНІНСЬКИЙ ВІРШ ЧОТИРИКАДЕНТНИЙ ВІРШ

ДВОСКЛАДОВІ СТОПИ Двоскладових стіп є чотири. Перша — спондей, що складається з двох довгих складів. Друга — пірихій, стопа, що протилежна спондеєві, тобто складається з двох коротких складів.

Третя — хорей, а дехто вживає назву трохей, до складу якого входить один довгий та один короткий склади. Четверта — ямб, який, навпаки, складається з одного короткого та з одного довгого складів.

ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВИХ ЗАСОБІВ ВІРШУВАННЯ По-перше, поетичні фігури, яких є дуже багато, знання і розуміння їх надзвичайно допомагає поетам, тому ми їх тут подаємо в такому порядку: 1. Протеза, яка полягає на додаванні складу або букви на початку слова. Як наприклад: gnatus — замість natus, astat — замість stat. 2. Афереза — це явище, протилежне протезі й полягає в тому, що на початку слова відпадає склад або буква. Як наприклад: rides — замість irrides, temnitis — замість contemnitis. 3. Синкопа — явище, коли з середини випадає склад або буква.

ІМЕНА БОГИНЬ, АБО МУЗ, ПОЕЗІЇ Калліопа епічна поезія. Евтерпа лірична поезія. Мельпомена трагедія. Талія комедія. Ерато любовна поезія. Полігімнія пантоміма і гімни. Терпсіхора танці. Кліо історія. Уранія астрономія.

КВІТКА ТРЕТЯ Про поезію зокрема, або про види поезії

ОГОРОЖА ДРУГА ЯКА МІСТИТЬ ДУЖЕ КОРИСНІ ПЛОДИ ТУЛЛІЄВОІ СВАДИ увійдемо до обширного саду наставника Туллія, приступимо до вельми чарівного поля риторики

КВІТКА ПЕРША Про плоди риторики ПЛІД ПЕРШИЙ Про тропи ПРО МЕТАФОРУ Метафорою називається перенесення власного значення одного слова на невласне з огляду на певну подібність. Наприклад: «людина палає гнівом». ПРО СИНЕКДОХУ...

ПЛІД ДРУГИЙ Про фігури слів і думок Існує три види фігур слів: фігури, що полягають у додаванні слів, у пропущенні слів і в подібності слів.

ВІНОК ПОЕЗІЇ Я ж з такту і свого обов’язку оцю свою річну працю, яку закінчив, присвячую, віддаю і призначаю Всевишньому богові. ПРОХАЛЬНЕ СЛОВО до щиросердного читача, де автор жартома просить пробачення за помилки. ЕПІГРАФ ДО НАЙЯСНІШОГО ВЛАДИКИ Дар красномовності тут необхідний, наш отчевладико, Щоб так достойну хвалу зміг я віддати тобі...

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации