Фисун І.В. Опорний конспект лекцій з дисципліни Страхування - файл n1.doc

Фисун І.В. Опорний конспект лекцій з дисципліни Страхування
скачать (295.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc296kb.23.11.2012 21:42скачать

n1.doc

  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

І.В. Фисун

СТРАХУВАННЯ

Опорний конспект лекцій
Для студентів спеціальності

«Облік і аудит», «Фінанси», «Економіка підприємства», «Правове регулювання економіки», «Економічна кібернетика» та слухачів центру післядипломної освіти
Полтава 2006
Зміст
Зміст

Вступ

Тематичний план дисципліни

Список рекомендованої літератури

Глосарій

Модуль 1

Модуль 2

Модуль 3
Вступ
Опорний конспект лекцій з дисципліни «Страхування» для студентів спеціальності «Облік і аудит», «Фінанси», «Економіка підприємства», «Правове регулювання економіки» та слухачів центру післядипломної освіти підготовлений відповідно до навчальної та робочих програм із дисципліни «Страхування».

Метою даного опорного конспекту є сприяння поглибленню знань студентів при вивченні дисципліни «Страхування». Опорний конспект розглядає основні категорії, методи та механізми функціонування страхової системи в Україні. Значна увага в даній розробці приділена специфічній страховій термінології. Тематичний план дисципліни поділено на 3 модулі, що дасть змогу студентам вивчати дисципліну в логічній послідовності, та систематично перевіряти отримані знання.

Структура опорного конспекту лекцій сприятиме майбутнім фахівцям в галузі фінансів, бухгалтерського обліку та економіки освоїти теоретичний матеріал та орієнтуватися в питаннях організації та функціонування страхового бізнесу в Україні.

Тематичний план дисципліни «Страхування»
Модуль

«Теорія страхування. Страховий ринок»
Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування.

Тема 2. Страхові ризики і їх оцінка. Страховий ринок.

Тема 3. Страхова організація.

Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.
Модуль

«Основні страхові, перестрахувальні та

співстрахувальні операції»
Тема 5. Особисте страхування

Тема 6. Страхування майна.

Тема 7. Страхування відповідальності.

Тема 8. Перестрахування і співстрахування.
Модуль

«Основи економіки страхової компанії»
Тема 9. Доходи, витрати і прибуток страховика.

Тема. 10. Фінансова надійність страхової компанії.
Список рекомендованої літератури

Основна література





  1. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. – Львів:»Новий світ – 2000», 2005. – 480 с.

  2. Говорушко Т.А., Страхові послуги: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005


Додаткова література

  1. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003

  2. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Знання, 1998

  3. Осадець С.С. Страхування. - Київ: КНЕУ,1998

  4. Осадець С.С. Страхування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002

  5. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навчальний посібник. – К.: Видавництво Європейського університету, 2003

  6. Шахов В.В. Страхование. -М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 2002

  7. Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор, 2004

  8. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року // Урядовий кур’єр. - 1996. - №72-73.

  9. Про внесення змін до Закону України „Про страхування”: Закон України від 4 жовтня 2001 року // Вісті. - Діловий випуск. – 2001. - №6.

  10. Про затвердження Положення про порядок та умови здійснення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: Постанова Кабінету Міністрів України № 1175, від 28.09.1996 р. (зі змінами та доповненнями).

  11. Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 9 липня 2004 року // www. rada. kiev. ua

  12. Про оподаткування прибутку підприємств: Про внесення змін до Закону України // Україна – Business. – 2003. - №3, 21-28 січня.

  13. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво. 2003. – 252с.

  14. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське видавництво. 2003. – 192с.

  15. Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення: Закон України від 13 грудня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №14. – С. 364-367.

  16. Повітряний кодекс України. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атака, 1999. С. 61-62.

  17. Про впорядкування діяльності страхових брокерів: Постанова Кабінету Міністрів від 29.04.1999 р. №747 // Урядовий кур’єр. - 1999. – 6 травня.-С.10.

  18. Положення про порядок формування і використання страхового фонду безпеки авіації: Спільний наказ Міністерства транспорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та Укрдержстрахнагляду від 30.12.1998 р. №553/273/400/93 // Україна – Business. - 1999. - №7. - С.2.

  19. Державна програма розвитку страхового ринку України на період до 2005 року та на перспективу до 2010 року // Україна -Business - 2000.- №20.- С.2-5.

  20. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та пере страховиків-нерезидентів. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1640 // Україна –Business. – 2003 р. - № 46, 21-28 жовтня.

  21. Про Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 4.04.2003 р. № 292/2003 // Українська Інвестиційна Газета - № 50. – С.15 – 19.

  22. Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 40 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. – С.40 – 47.

  23. Про перевірку відповідності формування розміру статутних фондів страховиків вимогам чинного законодавства: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.09.2003 р. № 56 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. – С.51 – 53.

  24. Про затвердження вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів: Постанова КМУ від 15.10.2003 р. № 1640 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. – С.53 – 54.

  25. Про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України: Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5.12.2003 р. № 155 // Українська Інвестиційна Газета – 2004. - № 6. – С.15.

  26. Про затвердження Методики формування резервів із страхування

життя: Розпорядження державної комісії з регулювання ринків

фінансових послуг україни від 3.02.2004 р. № 24 // Українська

Інвестиційна Газета – 2004. - № 22. – С.53 – 55.


Глосарій

Аварійний комісар – фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат – документ, що видається страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна.

Агент страховий – фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика і в межах наданих ним повноважень.

Аквізиція укладання нових договорів страхування.

Актуарій – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи.

Андеррайтер – висококваліфікована і відповідальна особа, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування).

Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя застрахованого замість попередньої сплати одноразової страхової суми.

Бенефіціар – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування (вигодонабувач за страховим полісом).

Бонус-малус – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні.

Бордеро – перелік ризиків, прийнятих на страхування у частині, що передається цементом у перестрахування.

Брокер страховий – юридична або фізична особа, що має дозвіл на здійснення посередницької діяльності на страховому ринку.

Вид страхування – страхування однорідних об’єктів від характерних для них небезпек.

Викупна сума – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.

Ексцедент – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика і передається у перестрахування.

Зароблена премія – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

Застрахований особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоро­в'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водно­час є і страхувальником. За деякими вида­ми особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страху­ванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими — діти.

Збиток – втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком.

Коефіцієнт збитків – показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до величини зароблених премій.

Незароблена премія – частина премії, що по договору страхування припадає на ще непочатий період страхування.

Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Отримувач страхового відшкодуван­ня, або страхової суми фізична або юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це стра­хувальник, в особистому— страхувальник або застрахований (страхування на дожит­тя, втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті — особа, котрій запові­дав страхувальник отримати страхову суму на випадок його смерті.

Портфель відповідальності – загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.

Регрес право страховика на висунення у межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

Страховий захист сукупність розподільчих та пере розподільчих відносин з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянам при загибелі або ушкодженні матері­альних об'єктів, або втратах у сімейних доходах населення у зв'язку з втратою здоро­в'я, працездатності та іншими подіями.

Страховий інтерес усвідомлена по­треба в захисті майна, доходів, життя, здоро­в'я, працездатності і т. ін. шляхом страху­вання.

Страхова сума сума, на яку стра­хується об'єкт за законом (обов'язкове стра­хування) або за договором (добровільне стра­хування). У майновому страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єк­ту, що підлягає страхуванню (будівля, спору­да, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в ціло­му за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т. ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості об'єкту, що підлягає страхуванню.

В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).

Страховик юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії.

Страхувальник юридична або фізич­на особа, яка вступила в страхові відносини із страховиком, сплачує страхові внески і пре­тендує на страхове відшкодування збитків за застрахованими подіями.

Страховий випадок — подія, з настан­ням якої страховик зобов'язаний за законом (обов'язкове страхування) або за дого­вором (добровільне страхування) виплати­ти страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідаль­ності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Страхова відповідальність (страхове покриття) зобов'язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами стра­хування сукупності подій або окремої події.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) — документ, що засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.

Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, котрих можна застрахувати на добровільних засадах.

Страховий внесок (премія, платіж) – плата за страхування, сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.

Термін страхування – період дії договору страхування.

Форми страхування – страхування може бути обов’язковим і добровільним. Обов’язкове страхування запроваджується Законами України. Добровільне страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими компаніями.

Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

Цедент (перестрахувальник) - страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування пере страховикові.

Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

Цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.

Шкода – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян).
Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування
План лекції:

  1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин.

  2. Місце страхування в системі економічних категорій і його функції.

  3. Принципи страхування.

  4. Суб’єкти та об’єкти страхування. Системи страхування.

  5. Класифікація страхування.


1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.

Страхування – це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки.

Закон України “Про страхування” дає визначення: “Страхування – вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.”

Предметом даної дисципліни є страхова діяльність як система економічних відносин. Вона охоплює комплекс питань, пов’язаних з визначенням основних понять та встановленням їх зв’язку, а також проблеми, що виникають у зв’язку з необхідністю державного регулювання страхової діяльності.

2. Місце страхування в системі економічних категорій і його функції.

Страхування є економічною категорією, перебуває в тісному взаємозв’язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при формуванні і використанні цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється трьома основними ознаками:

  1. випадковим характером настання страхової події;

  2. надзвичайністю нанесеного збитку в натуральному та грошовому вираженні;

  3. об’єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків вказаної події, відшкодування втрат.

Зміст, сутність і призначення страхування найяскравіше та найповніше проявляється через його функції. Найважливішими серед них є такі: відновлювальна, попереджувальна, ощадна та контрольна.

  1. Принципи страхування.

  1. Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування.

  2. Страховий ризик

  3. Страховий інтерес

  4. Максимальна сумлінність

  5. Відшкодування в межах реально завданих збитків

  6. Франшиза

  7. Суброгація

  8. Контрибуція

  9. Перестрахування і співстрахування.

  10. Диверсифікація

4. Суб’єкти та об’єкти страхування. Системи страхування.

У стра­ховій справі страховик та страхувальник — головні суб'єкти.

Страховики — юридичні особи (акціо­нерні, повні, командитні товариства або то­вариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропону­ють страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страхо­виками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої осо­би, сплачують страхові премії і мають пра­во (за договором або за законом) на отри­мання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Закон України "Про страхування" (ст.4) визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

- з володінням, користуванням і розпо­рядженням майном;

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

У страховій справі застосовують кілька систем страхування та франшизи.

1) система страхування за дійсною вартістю майна;

2) страхування за системою пропорцій­ної відповідальності;

3) страхування за системою першого ри­зику;

4) страхування за системою "дробової частини";

5) страхування за відновною вартістю.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу. Франшиза — звільнення страховика від покриття збитків — передбачена підписа­ним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків.

Розрізняють умовну (інтегральну) та безумовну (ексцедентну) франшизи.

5. Класифікація страхування.

Існують різноманітні підходи до класифікації страхування. Найбільш поширеним є підхід, за яким класифікація страхування здійснюється за історичною, економічною та юридичною ознаками.

Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку i появи тих чи інших видів страхування. Вона передбачає поділ страхування на:

морське страхування (з 14столиптя);

страхування життя (з 16століття);

страхування від вогню (з 17 століття);

страхування від нещасних випадків (з 19 століття);

страхування транспортних засобів (з20 століття).

Класифікація за економічною ознакою передбачає декілька вapiантів залежно від цілей класифікації:

а) за спеціалізацією страховика або сферами його діяльності страхування поділяють на: страхування життя й загальне (ризикове) страхування.

б) за об’єктами страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють: галузі;підгалузі;види страхування.

в) за родом небезпеки або страхових ризиків виділяють страху­вання: автотранспортне;морське;авіаційне i космічне;ядерних ризиків;

кредитних ризиків тощо.

г) за статусом страховика виділяють страхування: державне; комерційне; взаємне.

д) за статусом страхувальника передбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме: юридичних ociб; фізичних осіб.

Класифікація за юридичною ознакою передбачає виділення певних класів страхування відповідно до міжнародних норм, за якими в багатьох країнах світу проводиться ліцензування страхової діяльності. Так, згідно з директивами ЄC з 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка охоплює 7 класів довгострокового страхування (життя i пенсій) i 18 класів загального страхування.

В практичній діяльності страховиками використовується наступна класифікація страхування: 1) за галузями; 2) за підгалузями; 3) за формою : добровільне та обов'язкове страхування.
Страхові ризики та їх оцінка. Страховий ринок
План лекції:

  1. Поняття ризику та його основні характеристики.

  2. Види ризиків та їх оцінка.

  3. Тарифна ставка, структура та методи розрахунку.

  4. Страховий ринок та його структура.

  5. Договори страхування.

  1. Поняття ризику та його основні характеристики

Ризики — можлива небезпека втрат, зу­мовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадко­вими подіями техніко-технологічного харак­теру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримі­нальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство і т.ін.) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв'язку із поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).

Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покла­деного в її основу. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за стра­хове відшкодування збитків потерпілим внас­лідок настання небажаних, уразливих з по­гляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик — певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Нестрахові ризики — події, які теж суп­роводжуються певними втратами для потер­пілого, але не підлягають страхуванню, най­частіше у зв'язку з відсутністю бажаючих взя­ти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цими подіями. Ризики поділяються на індивідуальні й універсальні. Особливу групу ризиків складають специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. Є ризики об’єктивні і суб’єктивні (в залежності від сил природи чи діяльності людей).У загальному розмежуванні ризиків виділяють такі групи: політичні (репресивні); екологічні; транспортні (каско і карго); спеціальні ризики.

2. Види ризиків та їх оцінка

У міжнародній страховій практиці використовуються всілякі методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них:

  1. Тарифна ставка, структура та метод розрахунку

Брутто-ставка




Нетто-ставка, що забезпечує:

Навантаження, що забезпечує:




Страховий фонд

Запасний (резервний) фонд




Витрати на ведення справи

Прибуток



  1   2   3   4


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации