Снігур Т.Г. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення Фінанси підприємств - файл n1.docx

Снігур Т.Г. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення Фінанси підприємств
скачать (209.2 kb.)
Доступные файлы (2):
n1.docx165kb.31.12.2002 23:15скачать
n2.doc302kb.01.01.2003 00:18скачать

n1.docx

  1   2   3
i.МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ii.КРИВОРІЗЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

iii.КИІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

iv.ім. Вадима Гетьмана

v.

vi.

vii.

viii.

ix.

x.

xi.

xii.

xiii.

xiv.

xv.

xvi.« Фінанси підприємств »

xvii.у питаннях і відповідях

xviii.

xix.навчально – методичний посібник

xx.для самостійного вивчення

xxi.студентами спеціальності

xxii.5 05 01 04 « Фінанси »

xxiii.

xxiv.

xxv.

xxvi.

xxvii.

xxviii.

xxix.

xxx.м. Кривий Ріг

xxxi.

xxxii.2008

xxxiii.

xxxiv.

xxxv.ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ. ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ

xxxvi.

xxxvii.Коротка анотація

xxxviii.

xxxix.Посібник розраховано на студентів ВНЗ I, II рівня акредитації та сприяє засвоєнню студентами теоретичних знань з дисципліни «Фінанси підприємств».

xl. Дисципліна « Фінанси підприємств» передбачає засвоєння студентами знань з питань теорії та практики фінансових відносин суб’єктів господарювання, дає змогу отримати базову підготовку з фінансових питань діяльності підприємств.

xli.Посібник дає можливість студенту засвоїти основні положення дисципліни,

xlii.можливість підготуватися до здобуття поглиблених знань з організації фінансової діяльності підприємств, оволодіння методами оцінювання фінансового стану та фінансового планування.

xliii.Даний посібник допоможе студентам в освоєнні дисципліни « Фінанси підприємств». У ньому враховано особливості сучасного періоду розвитку економіки згідно з законодавчо правовим забезпеченням діяльності підприємств України та навчальною програмою дисципліни.

xliv.

xlv.

xlvi.

xlvii.Автор : викладач Снігур Т.Г.

xlviii.

xlix.Рецензент : методист Шумейко Т.Ф.

l.

li.

lii.

liii.

liv.

lv.

lvi.Розглянуто і схвалено на

lvii.засіданні циклової комісії

lviii.облікових дисциплін

lix.протокол №__1_від __01.09. 2008 р

lx.Голова ц/к Снігур Т.Г.

lxi.

lxii.

lxiii.

lxiv.

lxv.

lxvi.

lxvii.

lxviii.

lxix.

lxx.ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМТВ

lxxi.

  1. Поняття і сутність фінансів підприємств.

  2. Функції фінансів підприємств.

  3. Грошові доходи, грошові фонди, фінансові ресурси підприємств.

  4. Основи організації фінансів підприємств.

  5. Фінансова діяльність підприємства. Зміст, завдання та організація фінансової роботи на підприємстві.

  6. Управління фінансами підприємств.

lxxii.

lxxiii.

  1. Поняття і сутність фінансів підприємств

lxxiv.

lxxv.Фінанси підприємств – це економічні відносини, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.

lxxvi.Фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається у процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

lxxvii.Об’єктами фінансів підприємств є: економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

lxxviii.Суб’єктами таких відносин можуть бути підприємства, організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб’єкти господарювання.

lxxix.Для всіх видів відносин загальним є те, що всі вони мають вартісне вираження і виникають за ініціативою самого підприємства або контрагента.

lxxx.Матеріальною основою фінансів підприємств є кругообіг капіталу, який в умовах товарно – грошових відносин набирає форми грошового обігу.

lxxxi.За допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються у суб’єктів господарювання та держави.

lxxxii.

  1. Функції фінансів підприємств.

lxxxiii.

lxxxiv.У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються і виражають свою сутність через такі функції:

lxxxv.Формування фінансових ресурсів у процесі виробничо – господарської діяльності.

lxxxvi.Розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов’язань перед фінансово – банківською системою та для соціально – економічного розвитку підприємств.

lxxxvii.Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

lxxxviii.Формування фінансових ресурсів на підприємстві відбувається під час формування статутного фонду, у процесі розподілу грошових надходжень до основних та оборотних коштів, а також під час використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв’язку з цим поняття

lxxxix. « формування » та « розподіл » доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві.

xc.Обов’язковими передумовами ефективного функціонування фінансів є :

xci.

xcii.

xciii.3.Грошові доходи, грошові фонди, фінансові ресурси підприємств.

xciv.

xcv.Формування грошових коштів починається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи.

xcvi.У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації продукції. Кошти надходять також від фінансово – інвестиційної діяльності підприємств; від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладення коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Всі надходження підприємства не носять хаотичний характер, вони утворюють грошові фонди підприємства.

xcvii.Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових коштів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, резервний фонд та інші.

xcviii.Фінансові ресурси підприємства – це грошові нагромадження та доходи, які знаходяться в розпорядженні підприємства, створюються у процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб.

xcix.За джерелами формування фінансові ресурси підприємств поділяються на власні та залучені кошти.

c.Власні кошти підприємства:

ci.Залучені кошти підприємства:

cii.4. Основи організації фінансів підприємств.

ciii.

civ.Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

cv.Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

cvi.В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах:

cvii. Комерційний розрахунок полягає в постійному порівнюванні витрат та результатів діяльності.

cviii.Принципи сучасної організації фінансів підприємств:

cix. На організацію фінансів підприємств впливають:

cx.

  1. Фінансова діяльність підприємства.

cxi.Зміст, завдання та організація фінансової роботи на підприємстві.

cxii.

cxiii.Фінансова діяльність – це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

cxiv.Фінансову діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

cxv. Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

cxvi.

cxvii.

  1. Управління фінансами підприємств.

cxviii.

cxix.Управління в економіці – це свідоме спрямування економічних і соціальних процесів на досягнення збалансованості, пропорційності і оптимальності.

cxx.Зміст управління фінансами полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей виробництва.

cxxi.Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об’єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансово-господарської роботи підприємства.

cxxii.Суб’єктом управління фінансами підприємства є керівний та фінансовий апарат системи органів управління на підприємстві.

cxxiii.Головними завданнями управління фінансами є:

cxxiv. Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

cxxv.Таким чином, управління фінансами підприємств забезпечує його господарську діяльність фінансовими ресурсами, вирішує існуючі фінансові протиріччя у фінансових відносинах, здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни і націлене на подальший розвиток підприємства, досягнення його стратегічних цілей.

cxxvi.

cxxvii.

cxxviii.

cxxix.

cxxx.

cxxxi.

cxxxii. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

cxxxiii.

    1. Сутність і значення грошових розрахунків, принципи організації розрахунків підприємств.

    2. Готівкові і безготівкові розрахунки.

    3. Форми безготівкових розрахунків.

    4. Розрахунково-платіжна дисципліна.

cxxxiv.

cxxxv.

  1. Сутність і значення грошових розрахунків,

cxxxvi.принципи організації розрахунків підприємств.

cxxxvii.

cxxxviii.У процесі виробничої діяльності підприємство, з одного боку, безперервно купує сировину, матеріали, паливо, товари, а з іншого – безперервно реалізує готову продукцію або закуплені товари. Ці процеси супроводжуються грошовими розрахунками, які саме і є одним із найбільш масових явищ у господарському житті будь-якого підприємства.

cxxxix.Отже, розрахунки становлять собою відносини, що виникають між підприємствами і організаціями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів відповідно до укладених договорів. Господарські договори укладають безпосередньо підприємства, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цими договорами, здійснюються, як правило через банк. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

cxl.Грошовий оборот – це виявлення сутності грошей у русі.

cxli.У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні, що є лише потенційним платіжним засобом.

cxlii.Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання.

cxliii.

  1. Готівкові і безготівкові розрахунки.

cxliv.

cxlv. Маса грошей, яка знаходиться в обороті має дві форми:

cxlvi. Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення: виплати заробітної плати; матеріального заохочення; дивідендів, пенсій, грошової допомоги.

cxlvii. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

cxlviii.Принципи організації безготівкових розрахунків:

cxlix. банку;

cl. це податкового органу;

cli.

clii.

  1. Форми безготівкових розрахунків.

cliii.

cliv. Підприємства використовують такі форми безготівкових розрахунків:

clv. Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

clvi.Платіжні вимоги-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця банку переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника.

clvii.Розрахунковий чек – це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чека.

clviii.Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих коштів оплату товаротранспортних документів за відвантажений товар. Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

clix.Акредитив може бути відкличним або безвідкличним.

clx.Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком – емітентом у будь який час без попереднього повідомлення бенефіціара.

clxi.Безвідкличний акредитив – це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банка-емітента.

clxii.Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя

clxiii.( векселедержателю ).

clxiv.Є різні види векселів: казначейські, приватні, фінансові, товарні, прості( соло-векселі ), переказні, забезпечені, на пред’явника, доміцильовані, у без паперовій формі.

clxv.

clxvi.

  1. Розрахунково-платіжна дисципліна.

clxvii.

clxviii.Розрахункова дисципліна передбачає зобов’язання суб’єктів господарювання щодо дотримання встановлених правил проведення розрахункових операцій. Вона базується на виконанні основних принципів розрахунків.

clxix.Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов’язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

clxx.За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті відповідні санкції.

clxxi.Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й беззаперечного виконання господарських угод.

clxxii.Банківські ( кредитні ) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

clxxiii.Фінансові санкції застосовуються за порушення суб’єктами господарювання фінансової дисципліни.

clxxiv.

clxxv.

clxxvi.

clxxvii.

clxxviii.

clxxix.

clxxx.

clxxxi.

clxxxii.

clxxxiii.

clxxxiv.

clxxxv.

clxxxvi.

clxxxvii.

clxxxviii.

clxxxix.

cxc.

cxci.

cxcii.

cxciii.

cxciv.

cxcv.

cxcvi.

cxcvii.

cxcviii.

cxcix.

cc.

cci.

ccii.

cciii.ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

cciv.

  1. Характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств.

  2. Доходи від реалізації продукції.

  3. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності.

ccv.

ccvi.

  1. Характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств.

ccvii.

ccviii.Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку.

ccix.Грошові надходження підприємств можна поділити на внутрішні і зовнішні.

ccx.Внутрішні надходження: виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг; виручка від іншої реалізації; доходи від позареалізаційних операцій.

ccxi.Зовнішні надходження: доходи від фінансових інвестицій.

ccxii.

  1. Доходи від реалізації продукції.

ccxiii.

ccxiv. Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції.

ccxv.На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції:

  1. метод нарахування ( продукцію відвантажено або відпущено споживачу);

  2. касовий метод ( одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію).

ccxvi.На розмір виручки впливають такі фактори: фіксовані ціни; регульовані ціни; вільні ціни.

ccxvii.Виручка від реалізації продукції – це сума коштів, надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію.

ccxviii.Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку: множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і доданням отриманих сум за всією номенклатурою.

ccxix.Обсяг реалізації продукції можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки на кінець планового періоду.

ccxx.Валовий дохід визначається як різниця між виручкою та матеріальними і амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції.

ccxxi.Чистий дохід – це різниця між валовим доходом і заробітною платою.

ccxxii.

ccxxiii.

ccxxiv.

ccxxv.

ccxxvi.

  1. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності.

ccxxvii.

ccxxviii. Важливим напрямком фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

ccxxix. Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

ccxxx.

ccxxxi.

ccxxxii.

ccxxxiii.

ccxxxiv.

ccxxxv.

ccxxxvi.

ccxxxvii.

ccxxxviii.

ccxxxix.

ccxl.

ccxli.

ccxlii.

ccxliii.

ccxliv.

ccxlv.

ccxlvi.

ccxlvii.

ccxlviii.

ccxlix.

ccl.

ccli.

cclii.

ccliii.

ccliv.

cclv.

cclvi.

cclvii.

cclviii.

cclix.

cclx.

cclxi.ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ

cclxii.

  1. Економічний зміст прибутку та його склад.

  2. Прибуток від реалізації продукції.

  3. Розподіл і використання чистого прибутку.

  4. Сутність і методи обчислення рентабельності.

cclxiii.

cclxiv.

  1. Економічний зміст прибутку та його склад.

cclxv.

cclxvi. Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, свідчить про рівень і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

cclxvii.Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

cclxviii.Обчислюють його як різницю між валовим виторгом ( без податку на додану вартість і акцизного збору ) та витратами на виробництво і реалізацію продукції. Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Для підвищення ефективності роботи підприємства першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

cclxix.

  1. Прибуток від реалізації продукції.

cclxx.

cclxxi.Обсяг отриманого прибутку визначається за певний період ( місяць, квартал, рік ) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції.

cclxxii.Собівартість продукції ( робіт, послуг ) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво.

cclxxiii.Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію – повну собівартість.

cclxxiv.Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації.

cclxxv.Методи розрахунку прибутку від реалізації.

cclxxvi.На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.

  1. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється і реалізується.

cclxxvii.Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

cclxxviii.

  1. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції.

cclxxix.Може застосовуватись по підприємству в цілому шляхом розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції.

cclxxx.Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

  1. Економічний ( аналітичний ) метод.

cclxxxi. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку, тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а також і вплив на неї зміни окремих чинників. Розрахунок прибутку за цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді.

cclxxxii.

cclxxxiii.

  1. Розподіл і використання чистого прибутку.

cclxxxiv.

cclxxxv.Під використанням прибутку розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами.

cclxxxvi.Принципи розподілу прибутку:

cclxxxvii.

cclxxxviii.На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.

cclxxxix.

ccxc.

ccxci.

ccxcii.

ccxciii.

ccxciv.

  1. Сутність і методи обчислення рентабельності.

ccxcv.

ccxcvi.Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами. Таке порівняння, тобто співвідношення прибутку з понесеними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність ( Р).

ccxcvii.Рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції чи окремих її видів; дохідність підприємств; прибутковість різних галузей економіки.

ccxcviii.Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони є важливими обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

ccxcix.Основні показники рентабельності можна об’єднати в такі групи:

ccc.Для розрахунку рівня рентабельності підприємства можуть використовувати: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції; прибуток від інших видів діяльності.

ccci.

cccii.

ccciii.

ccciv.

cccv.

cccvi.

cccvii.

cccviii.

cccix.

cccx.

cccxi.

cccxii.

cccxiii.

cccxiv.

cccxv.

cccxvi.

cccxvii.

cccxviii.

cccxix.

cccxx.

cccxxi.

cccxxii.

cccxxiii.

cccxxiv.

cccxxv.

cccxxvi.

cccxxvii.ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

cccxxviii.

  1. Система оподаткування підприємств , її функції та призначення.

  2. Непрямі податки та особливості їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

  3. Податок на прибуток підприємств.

  4. Плата за ресурси.

  5. Відрахування в цільові державні фонди.

  6. Місцеві податки і збори.

cccxxix.

  1. Система оподаткування підприємств , її функції та призначення.

cccxxx.Податкова політика – це діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави та використання податків.

cccxxxi.Податкова політика залежить як від об’єктивних економічних законів, так і від суб’єктивних факторів. Вона має базуватися на загальних принципах:

  1. фіскальної достатності,,

  2. економічної ефективності,

  3. соціальної справедливості,

  4. стабільності,

  5. гнучкості.

cccxxxii.Державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави і платників податків. Податкова політика має бути зорієнтована на максимальне повернення податків через розширення обсягу суспільних послуг. У більшості країн світу за податками закріплені такі основні функції: фіскальна, розподільча, регулююча.

cccxxxiii.Фіскальна функція (лат. Державна скарбниця, казна) розкриває податки як інструмент забезпечення надходження грошових коштів до бюджету на принципах постійності, стабільності, рівномірності.

cccxxxiv.Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою.

cccxxxv.ї суть полягає в перерозподілі ВВП між сферами виробництва, галузями економіки, регіонами, окремими прошарками населення.

cccxxxvi.Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на .платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві.

cccxxxvii.Система оподаткування - це сукупність податків і зборів ( обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави.

cccxxxviii.Класифікація податків відводить кожному податку відповідне місце в податковій системі, завдяки чому вона виконує певні прогностичні функції (обґрунтовується необхідність введення кожного нового виду податку).

cccxxxix.За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три групи:

  1. податки на доходи, що стягуються з доходів суб’єктів господарювання;

  2. податки на споживання, що сплачуються не під час отримання доходів, а при їх використанні; справляються у формі непрямих податків;

  3. податки на майно, що встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна, стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

cccxl.За характером дії або формою оподаткування податки поділяються на такі групи:

  1. прямі, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету; обсяг таких податків залежить від розмірів об’єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, майнові податки);

  2. непрямі, які входять до складу цін на товари та послуги, їх розмір не залежить від доходів платника (податок на додану вартість, акцизний збір, мито).

cccxli.За джерелом сплати податки поділяються на ті, що сплачуються з прибутку (доходів), і ті, що включаються у витрати виробництва.

cccxlii.Залежно від органу, який стягує податки і розпоряджається ними, податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.

cccxliii.До загальнодержавних податків і зборів належать: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, мито, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю, рентні платежі, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за геологорозвідувальні роботи, фіксований сільськогосподарський податок, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, збір за використання радіочастотного ресурсу України; єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через Державний кордон України тощо.

cccxliv.До місцевих податків належать: податок із реклами, комунальний податок. До місцевих зборів належать: збір за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; за право проведення кіно – та телезйомок; за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей; ринковий збір тощо.

cccxlv.

  1. Непрямі податки та особливості їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

cccxlvi.

cccxlvii.В Україні використовуються три види непрямих податків:

cccxlviii.Непрямі податки включають у ціну товарів, що реалізуються, робіт, виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючими елементами і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

cccxlix.Платниками непрямих податків є покупці товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи – суб’єкти господарської діяльності і установи, що не є суб’єктами господарювання.

cccl.Населення сплачує непрямі податки зі своїх доходів. Юридичні особи сплачують податки, коли купують товари. Водночас, реалізуючи свої товари, роботи, послуги, юридичні особи у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями.

cccli.Акцизний збір – це непрямий податок, що встановлюється на окремі товари

ccclii. ( продукцію), визначені законом як підакцизні, та включається в їхню ціну.

cccliii.Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

cccliv.Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

ccclv.Платниками ПДВ є юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( 1200 * 17 грн.).

ccclvi.Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

ccclvii.База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. Так, база оподаткування з продажу товарів визначається, виходячи з договірної вартості цих товарів, розрахованої за вільними або регульованими цінами. У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір, митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито.

ccclviii.Для покупця – суб’єкта господарювання – важливим є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ ( вхідного ПДВ ), включеного в ціну.

ccclix.Податковий кредит складається з сум ПДВ сплачених платником цього податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів ( робіт, послуг ), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва; основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

ccclx.Згідно з Законом « Про податок на додану вартість » застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і 0%.

ccclxi.Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб’єктом господарювання – платником податку, - визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів ( робіт, послуг ) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

ccclxii.Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах:

ccclxiii.

  1. Податок на прибуток підприємств.

ccclxiv.

ccclxv. Згідно з Законом « Про внесення змін в Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств » обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробництва і обігу, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

ccclxvi.Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

ccclxvii.У суму валового доходу не включають суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані підприємством у ціні товару; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат ( збитків ), або як отримані у вигляді прямих інвестицій ( реінвестицій ) у корпоративні права; суми надмірно сплачених податків, зборів, повернених платникові податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат та інші, передбачені Законом.

ccclxviii.Основна ставка податку встановлена в розмірі 25 % до об’єкта оподаткування.

ccclxix.

  1. Плата за ресурси.

ccclxx.

ccclxxi.Виробнича діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємств. З метою ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб’єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі:

ccclxxii.Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками – землекористувачі ( в тому числі орендарі );

ccclxxiii.Платниками податку є власники транспортних засобів – юридичні особи, в тому числі іноземні, які мають зареєстровані в Україні згідно з діючим законодавством власні транспортні засоби, які є об’єктом оподаткування.

ccclxxiv.Об’єкт оподаткування : автомобілі ( легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери. Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу, машини та механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги, пожежні автомобілі, підйомні і самохідні транспортні засоби для перевезення вантажів на короткі відстані. Ставки встановлені в гривнях, виходячи з об’єму двигуна;

ccclxxv.

ccclxxvi.

  1. Відрахування в цільові державні фонди.

ccclxxvii.

ccclxxviii.Відрахування у цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється:

  1. через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відрахування і цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього;

  2. через формування собівартості ( витрат ). Відрахування збільшують собівартість, що, відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції, або збільшують їхню вартість, а отже, створюють проблеми зі збутом продукції;

  3. через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування ( збори ) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

ccclxxix.Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

ccclxxx.Джерело відрахувань : прибуток, собівартість.

ccclxxxi.Об’єкт оподаткування : фактичні витрати на оплату праці працівників, які оподатковуються прибутковим податком.

ccclxxxii.Норматив відрахувань: 33.2% - для суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

ccclxxxiii.2% - вираховується із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб.

ccclxxxiv.які працюють за трудовими договорами, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами.

ccclxxxv.Збір на обов’язкове державне соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності

ccclxxxvi.Джерело відрахувань : прибуток, собівартість.

ccclxxxvii.Об’єкт оподаткування : фактичні витрати на оплату праці працівників, які оподатковуються прибутковим податком.

ccclxxxviii.Норматив відрахувань: 1.4 % - для суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

ccclxxxix.0,5% - вираховується із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб ( якщо з/п. не перевищує прожитковий мінімум ) , які працюють за трудовими договорами, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами.;

cccxc.1% - вираховується із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб

cccxci. ( якщо з/п. перевищує прожитковий мінімум) , які працюють за трудовими договорами, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами.;

cccxcii.Збір на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

cccxciii.Джерело відрахувань : прибуток, собівартість.

cccxciv.Об’єкт оподаткування : фактичні витрати на оплату праці працівників, які оподатковуються прибутковим податком.

cccxcv.Норматив відрахувань: 1,6 % - для суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

cccxcvi.0,6% - вираховується із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб

cccxcvii. ( незалежно від розміру з/ пл. ) , які працюють за трудовими договорами, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами.;

cccxcviii.Збір на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві

cccxcix.Джерело відрахувань : прибуток, собівартість.

cd.Об’єкт оподаткування : фактичні витрати на оплату праці працівників, які оподатковуються прибутковим податком.

cdi.Норматив відрахувань: 0,2 % - 13,8% для суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

cdii.

  1. Місцеві податки і збори.

cdiii.

cdiv.Особливості стягнення місцевих податків і зборів та їх впливу на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання такі:

  1. місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку;

  2. місцеві податки і збори суб’єкти господарювання відносять на собівартість продукції ( робіт, послуг ), що впливає на формування їхнього прибутку.

cdv. До складу місцевих податків і зборів належать:

  1. місцеві податки:

  1. місцеві збори:

cdvi.

cdvii.

cdviii.

cdix.

cdx.

cdxi.

cdxii.

cdxiii.

cdxiv.

cdxv.

cdxvi.

cdxvii.

cdxviii.

cdxix.

cdxx.

cdxxi.

cdxxii.

cdxxiii.

cdxxiv.

cdxxv.

cdxxvi.

cdxxvii.

cdxxviii.

cdxxix.

cdxxx.

cdxxxi.

cdxxxii.

cdxxxiii.

cdxxxiv.

cdxxxv.

cdxxxvi.

cdxxxvii.

cdxxxviii.

cdxxxix.

cdxl.ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВ

cdxli. 1.Економічна суть оборотних засобів.

cdxlii. 2. Класифікація оборотних засобів.

cdxliii. 3.Нормування власних оборотних коштів.

cdxliv.4.Норматив власних оборотних коштів для сировини і основних матеріалів.

cdxlv. 5.Норматив власних оборотних коштів у

cdxlvi. запасах незавершеного виробництва.

cdxlvii.6. Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції.

cdxlviii.7. Нормативи оборотних засобів у малоцінних і швидкозношуваних предметах, у запасних частинах, у витратах майбутніх періодів.

cdxlix. 8.Показники ефективності використання

cdl. оборотних коштів.

cdli. 9.Шляхи ефективного використання

cdlii. оборотних засобів.

cdliii.1. Економічна суть оборотних засобів

cdliv.Для створення оборотних фондів і фондів обігу кожне підприємство авансує (вкладає) грошові кошти, які після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються в грошовій формі. Грошові засоби, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва, реалізації продукції, становлять оборотні засоби підприємства.

cdlv.Оборотні засоби (активи) – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.

cdlvi.Оборотним засобам властиві три стадії кругообігу: грошова, виробнича і товарна.

cdlvii.На першій стадії здійснюється придбання необхідних виробничих запасів.

cdlviii.Під час другої стадії у процесі виробництва створюється готова продукція.

cdlix.На третій стадії – стадії реалізації – товарна форма знову перетворюється в грошову, яка одночасно є і початковою стадією наступного обороту активів.

cdlx.

cdlxi.2. Класифікація оборотних засобів

cdlxii.Усі оборотні засоби підприємства класифікуються за такими принципами:

cdlxiii.1. За функціональним призначенням:

cdlxiv.оборотні виробничі фонди – предмети праці (сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, напівфабрикати власного виробництва, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів), які обслуговують виробничий процес і беруть участь в одному виробничому циклі, повністю в ньому споживаються і переносять відразу свою вартість на собівартість продукту праці, потребують безперервного відновлення в натуральній формі;

cdlxv.■ фонди обігу – сукупність грошових засобів і готової продукції (залишки готової продукція на складі, відвантажені, але неоплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, у касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, укладені в короткострокові цінні папери).

cdlxvi.2. За джерелами формування:

  1. власні джерела формування оборотних засобів виділяються підприємству при його створенні за рахунок пайових внесків членів, внесків іноземних учасників, надходжень від емісії цінних паперів, коштів бюджету і зосереджуються у статутному фонді, а також утворюються в процесі діяльності підприємства (частина нерозподіленого прибутку) і стійкі пасиви;

  2. позичені джерела формування оборотних засобів (банківські кредити, комерційні кредити, кредиторська заборгованість).

  1. За способами планування або нормування:

  1. нормовані – оборотні засоби, для яких здійснюється розрахунок нормативу, тобто мінімальної потреби в обігових засобах, необхідних для безперебійного функціонування підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складах підприємства);

  2. ненормовані – це оборотні засоби, для яких не здійснюється розрахунок нормативу і які являють собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва (відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства).

cdlxvii.

cdlxviii.3.Нормування власних оборотних коштів

cdlxix.Нормування оборотних коштів – це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних підприємству для створення запасів товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують безперебійну роботу підприємства.

cdlxx.Норма оборотних засобів – це показник, який характеризує відношення запасів тих чи інших матеріальних цінностей до їх добової потреби. Норма виражається в днях і у відсотках.

cdlxxi.Норматив оборотних засобів – це плановий мінімальний залишок товарно-матеріальних цінностей у грошовому виразі, необхідний для нормальної роботи підприємства.

cdlxxii.Норма – відносна величина, а норматив – абсолютна величина. При цьому норми оборотних коштів слугують базою для розрахунку нормативів.

cdlxxiii.Нормативи власних оборотних коштів для кожного елемента оборотних засобів і готової продукції визначаються як добуток одноденної потреби підприємства в тих чи інших матеріальних ресурсах на норму запасу в днях по кожному з них.

cdlxxiv.На розмір нормативу (потреби в оборотних активах) впливають обсяги виробництва; галузь економіки; тривалість виробничого циклу; умови реалізації продукції, постачання, форми розрахунків; сезонність виробництва тощо.

cdlxxv.

cdlxxvi.

cdlxxvii.

cdlxxviii.

cdlxxix.4. Норматив власних оборотних коштів для сировини і основних матеріалів

cdlxxx.Норматив власних оборотних коштів для сировини і основних матеріалів (Нс) визначається за формулою:

cdlxxxi.Нс = По х Н д ,

cdlxxxii.де По – одноденна потреба підприємства у сировині й матеріалах згідно з кошторисом затрат на виробництво,

cdlxxxiii.Н д – норма запасу сировини та матеріалів у днях.

cdlxxxiv.Складовими частинами норм запасу в днях для кожного виду сировини і матеріалів є такі елементи:

cdlxxxv.а) транспортний запас – час перебування оплаченого матеріалу чи сировини в дорозі від постачальника до підприємства;

cdlxxxvi.б) підготовчий запас – час, необхідний на розвантаження, приймання, проведення аналізів якості сировини та матеріалів;

cdlxxxvii.в) технологічний запас – час на підготовку сировини чи матеріалу до введення його у виробництво;

cdlxxxviii.г) поточний запас, який залежить від частоти та рівномірності поставок сировини та матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві;

cdlxxxix.д) страховий (гарантійний) запас, який створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні.

cdxc.5. Норматив власних оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва

cdxci.Норматив власних оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва (Ннв) розраховується виходячи з обсягу виробництва, тривалості циклу виготовлення продукції, собівартості незавершеного виробництва за формулою:

cdxcii.Н„в = П х С х Кнз х Тц,

cdxciii.де П – середньодобовий випуск продукції в натуральному виразі; С – планова виробнича собівартість одиниці продукції; Кнз – коефіцієнт наростання затрат на виробництво продукції; Тц – тривалість виробничого циклу в днях. К н з визначається так:

cdxciv.Кнз =( А+0,5 Б ) / ( А + Б ),

cdxcv.де А – питома вага початкових одноразових витрат на виробництво продукції у собівартості продукції.

cdxcvi.Б – наступні витрати, які включаються до собівартості продукції.

cdxcvii. До початкових одноразових витрат належать витрати сировини і матеріалів, які надходять до виробництва з самого початку виробничого циклу.

cdxcviii.

cdxcix.

d.

di.

dii.6. Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції

diii.Обсяги готової продукції на складах підприємств мають створюватися в кількості, достатній для забезпечення її своєчасного відвантаження, відпуску та реалізації споживачам партіями, комплексно й у певному асортименті.

div.Нормативу оборотних засобів для готової продукції визначається як добуток норми запасу готової продукції в днях і одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю.

dv.Норма запасу в днях визначається для кожного виду продукції і включає такі елементи:

  1. час на комплектування та нагромадження продукції до роз
    міру партій;

  2. час на підсортування за замовленнями;

  3. час на упаковку і маркування;

  4. час на транспортування продукції до пунктів відправки;

  5. час на підготовку платіжних документів і здавання в банк.

dvi.7. Нормативи оборотних засобів

dvii.у малоцінних і швидкозношуваних предметах,

dviii.у запасних частинах, у витратах

dix.майбутніх періодів

dx.Норматив оборотній засобів у малоцінних і швидкозношуваних предметах визначається окремо для кожної групи цих предметів і залежить від розміру їх запасу, чисельності персоналу, кількості робочих місць.

dxi.Норматив оборотних засобів у запасних частинах визначається множенням середньорічної вартості виробничого, силового обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на норму оборотних коштів у запасних частинах, скореговану відповідно до продовження строків міжремонтних періодів у плановому році.

dxii.Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів (Нмайб.вт.) визначається за такою формулою:

dxiii.

dxiv.Де Со — сума коштів, які вкладені у витрати майбутніх періодів на початок планового періоду за мінусом отриманих банківських кредитів;

dxv.Рп — витрати, що проводяться в плановому році і передбачені кошторисами;

dxvi.Рв — витрати, які включаються в собівартість продукції планового року та передбачені кошторисом виробництва.

dxvii.

dxviii.8. Показники ефективності використання оборотних коштів

dxix.Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовуються такі показники:

    1. Оборотність оборотних коштів (швидкість обертання), що показує тривалість одного обороту в днях і визначається за формулою:

dxx.

dxxi.де О — термін обертання оборотних коштів, днів;

dxxii.С — середні залишки нормованих оборотних коштів, ;

dxxiii.Д — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

dxxiv.Р — обсяг реалізації продукції,

dxxv.Чим швидше обертаються авансовані обігові кошти, тим кращий досягається результат, за допомогою однієї й тієї ж суми засобів виробляється та реалізується більше продукції.

  1. Коефіцієнт обертання оборотних засобів, що визначається як відношення обсягу реалізованої продукції за рік у гривнях до середньорічних залишків нормованих оборотних засобів у гривнях. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних засобів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні засоби, тим ефективніше вони використовуються.

  2. Коефіцієнт завантаження оборотних засобів обчислюється як відношення середньорічних залишків нормованих оборотних засобів до обсягу реалізованої продукції за рік у гривнях. Він характеризує величину оборотних засобів на 1грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних засобів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ефективніше вони використовуються.

  3. Коефіцієнт ефективності, який обчислюється як відношення прибутку від реалізації товарної продукції до середніх залишків нормованих оборотних засобів.

dxxvi.Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних засобів.

dxxvii.

  1. Шляхи ефективного використання оборотних засобів

dxxviii.Основні шляхи ефективного використання оборотних засобів такі;

  1. зменшення тривалості виробничого циклу внаслідок механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, ширшого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

  2. зменшення виробничих запасів внаслідок покращення організації матеріально-технічного постачання, зменшення часу їх транспортування;

  3. економія матеріальних ресурсів, краще їх зберігання та облік, суворе дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

  4. удосконалення розрахунків із замовниками та інші заходи щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

  5. упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

dxxix.

dxxx.

dxxxi.

dxxxii.

dxxxiii.

dxxxiv.

dxxxv.

dxxxvi.КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

dxxxvii.

dxxxviii.1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів.

    1. Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам.

    2. Принципи кредитування .

    3. Порядок погашення кредиту.

dxxxix.

dxl.

dxli.1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів.

dxlii.

dxliii. З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу

dxliv.( в грошовій або товарній формі ), що надається на умовах повернення і

dxlv.Зумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

dxlvi.Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

dxlvii.Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.

dxlviii.Суб’єктами кредитних відносин є будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: кредитор і позичальник.

dxlix.Об’єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є : виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; витрати майбутніх періодів; готова продукція; платежі та розрахункові операції з постачальниками та покупцями.

dl.Об’єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов’язанні з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, впровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва.

dli.

dlii.

dliii.

dliv.

dlv.

dlvi.

dlvii.

dlviii.2. Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам.

dlix.

dlx.Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:
  1.   1   2   3


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации