Тихомирова Є.Б. Основи соціології: - файл Sociology 14.07.06.doc

Тихомирова Є.Б. Основи соціології:
скачать (424.7 kb.)
Доступные файлы (1):
Sociology 14.07.06.doc2486kb.17.10.2008 09:11скачать

Sociology 14.07.06.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


Євгенія Тихомирова

Основи

соціології
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Видання друге, оновлене, перероблене


Рівне

Перспектива”

2006

ББК 66.5.я73

Т - 46

Розповсюдження і тиражування

без офіційного дозволу видавництва заборонено.

Усі права застережені.

Рецензенти:

д-р педаг. наук В.М. Руденко

(Рівненський інститут слов’янознавства);

канд.соціол. наук Л.М. Кириленко

(Рівненський державний гуманітарний університет)
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Тихомирова Євгенія

Основи соціології: Підручник. – Рівне: Перспектива, 2006. – 333 с.


ISBN 966-7643-81-6

Підручник підготовлений на базі навчального посібника „Основи соціології” (К.,1996) та прочитаних у Рівненському інституті слов’янознавства лекцій. У підручнику розглядаються теоретичні і практично-прикладні проблеми соціології як науки, що вивчає природу і механізми соціальних явищ і процесів.

Призначений для студентів, аспірантів і викладачів вищих закладів освіти України, а також для науковців і практичних працівників.

ISBN 966-7643-81-6 © Тихомирова Євгенія, 2006

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ




І. Соціологія як наука та навчальна дисципліна

1.1. Об’єкт і предмет соціології


Соціологія буквально означає: наука про суспільство. Але ж суспільство є об’єктом вивчення багатьох наук ? історії, філософії, економіки, психології тощо. Тому таке загальне визначення соціології не може нас задовольнити. Виникають питання: що таке суспільство і чому його вивчають різні науки? Що саме вивчає в ньому соціологія? Чим соціологія відрізняється від інших суспільствознавчих наук?

Термін суспільство виник у ХVIII ст., і з того часу інтерпретувався по-різному: як гранично широка спільність людей, форма найбільш загального соціального зв’язку, як система відносин між індивідами, групами та спільностями людей, що об’єднує їх у певну цілісність; як раціонально організована форма спільної діяльності, то ґрунтується на взаємній домовленості або близькості інтересів тощо. Таке розмаїття в розумінні суспільства свідчить про складність і багатогранність цього явища, що і зумовлює існування багатьох наук, які його вивчають.

З чого складається суспільство? Його структура включає і сукупність людей, і різноманітні соціальні спільності, і системи відносин між різними соціальними суб’єктами, і різні форми діяльності людей та їх продукти (наприклад, культура), і такі складові частини, які виконують специфічні функції в його житті ? їх часто називають сферами суспільного життя: економічна, політична, соціальна, духовна. Кожну з цих сфер та елементів структури суспільства вивчають певні суспільні науки.

Що ж є предметом соціології? Розглядаючи сутність соціології як науки та її місце в системі інших наук, П.Сорокін дійшов висновку, що соціологія вивчає родові ознаки всіх суспільних явищ та кореляцію між ними. Для доказу цього він скористався формулою Л.І.Петражицького: якщо існує n об’єктів для вивчення, то наук, що їх вивчають, повинно бути n+1. З цього погляду соціологія повинна бути (n+1)-ою наукою, яка вивчає те родове, що належить усім соціальним явищам. Тобто соціологія є загальною теорією соціального, її як самостійну науку цікавить суспільство в цілому, суспільство як система взаємозв’язаних елементів, що взаємодіють між собою.

Однак, намагаючись знайти різні одиниці вимірювання суспільства, які дають можливість знайти рушійні сили його розвитку, соціологи по-різному визначають предмет соціології. Одні вважають такими одиницями суспільства людину, індивіда, особу і тому визначають соціологію як спосіб вивчення людей, як наукове вивчення зразків людської взаємодії, як науку про методи дослідження людської поведінки. Інші основним соціальним „атомом” вважають малі соціальні групи, що складають 3-5 чоловік, які мають спільну мету, традиції, цінності, інтереси. Вони трактують соціологію як учення про соціальні групи та їх вплив на соціальну поведінку людини.

Існує ще одна інтерпретація предмета соціології, яка розглядає соціологію як науку про тенденції функціонування та розвитку соціальних спільностей, організацій та інститутів. Зрозуміло, що представники цього підходу основними „цеглинами” суспільства вважають саме ці соціальні спільності, соціальні організації та соціальні інститути.

Соціальна спільність ? це сукупність людей, які зв’язані між собою спільними умовами життєдіяльності, інтересами, цілями, а також взаємодією один з одним. Цим поняттям охоплюються класи, нації, прошарки та верстви людей.

Соціальна організація ? це взаємозв’язана система відносин між різними соціальними суб’єктами (наприклад, між соціальними спільностями, групами людей, окремими людьми).

Соціальний інститут ? це об’єктивна, стійка та організована форма діяльності певних груп людей. До соціальних інститутів належить держава, церква, наука, освіта, сім’я тощо.

Звичайно, природничі науки вивчають закони розвитку тих чи інших явищ і процесів. Інша справа, коли мова йде про суспільство. Можна погодитися з тими вченими, які вважають, що законів суспільства, подібних до законів природи, не існує. Те, що іноді називають законами, є лише описом імовірних тенденцій розвитку. А це означає, що соціологія, щоб бути наукою, не повинна приписувати суспільству „приховану” суть (так звані спільні закони), вона може претендувати лише на вивчення основних, найбільш істотних тенденцій функціонування та розвитку різноманітних суспільних утворень. Вони відбивають ту чи іншу спрямованість руху соціальних об’єктів до певного стану за наявності коливань і відхилень, викликаних протидіям різних факторів. Основним завданням соціології є виявлення середньої рівнодійної на основі встановлення: а) спрямованості дій подібних соціальних суб’єктів в однакових умовах; б) системи соціальних зв’язків, рамками яких ця діяльність зумовлюється; в) ступеня повторюваності та стійкості соціальних дій і взаємодій соціальних суб’єктів в умовах даної соціальної системи. Реалізація цього завдання можлива тому, що соціологія ґрунтується не на абстрактних конструкціях або філософській рефлексії, а на систематизованому емпіричному вивченні соціальної дійсності. Вона використовує спостереження, експеримент тощо ? добре відомі в природничих і гуманітарних науках методи, які дозволяють завжди говорити про конкретне суспільство, що розвивається в часі та просторі.

Соціологія в системі соціальних наук

З моменту свого зародження соціологія найтісніше пов’язана з філософією. Але цей зв’язок тлумачиться по-різному. Одні ототожнювали соціологію з історичним матеріалізмом частиною марксист­ської філософії; інші виділяли в історичному матеріалізмі дві сторони: філософську (матеріалістичне розуміння світу) та соціологічну (загальну теорію суспільства), і тим самим також включали соціологію в філософію, знижуючи осторонь саме соціологічні дослідження. Зараз більшість учених визнають, що філософія та соціологія ? дві різні науки, що мають свої предмети та особливості вивчення. Співвідношення філософії та соціології наочно ілюструє схема, подана далі.

Соціологія виникла в тісній взаємодії з психологією і має з нею багато спільних рис. Обидві вивчають людину, тільки психологія розглядає її індивідуальну поведінку з точки зору внутрішніх, психологічних причин, аналізує психічні властивості та стан особистості, вивчає зв’язок людського спілкування та поведінки з психічними явищами. Соціологія ж розглядає людину через призму соціального: вплив на людину, її поведінку суспільства та різних соціальних спільностей.

Соціологія має багато спільного і з історією. І та, й інша досліджують суспільство, його конкретні прояви. Однак історія вивчає суспільні системи минулого, суспільні явища, що пройшли, а соціологія ? його теперішнє життя, і не лише факти, а й те, що лежить за ними ? наслідкові зв’язки, ролі, тенденції розвитку.

1.2. Структура соціологічної теорії


Структура соціології може трактуватися в різних площинах, за різними критеріями. Уявлення про це дає така схема:


МЕТАСОЦІОЛОГІЯ

Широта охоплення явищ

Макросоціологія

Фундаментальна

Орієнтація на результат

Теоретична соціологія

Прикладна соціологія

Ступінь узагальнення

Загальносоціологічні теорії

Загальносоціологічні теорії


Метасоціологія. На її рівні вивчається не соціальна реальність, а наука соціологія, тобто саме соціологічне знання. Як і будь-яка метатеорія, метасоціологія аналізує структуру, методи та властивості іншої теорії, тобто соціології. Це „соціологія соціології”, наука, об’єктом якої є сама соціологія.

Макросоціологія. Це галузь соціологічного знання, орієнтована на вивчення великих соціальних явищ: суспільство в цілому, соціальні спільності, соціальні інститути тощо. Сферу основного інтересу макросоціології становлять взаємовідносини між частинами суспільства та зміни в цих взаємовідносинах. З моменту виникнення і майже до недавнього часу в соціології віддавалася перевага макросоціологічному підходу. До макросоціології Смелзер відносить дві основні конкуруючі теорії: функціоналізм і теорію конфлікту. У словнику „Сучасна західна соціологія” (М., 1990) до макросоціології відносять такі концепції, як структурний функціоналізм, неоеволюціонізм, неомарксизм, структуралізм.

Мікросоціологія ? галузь соціологічного знання, орієнтована на вирішення невеликих соціальних спільностей та внутрішніх аспектів поведінки людей, сферу їх безпосередніх взаємодій (існує з 30-х років ХХ ст.). У силу цього в центрі уваги мікросоціології перебуває особистість, її вчинки, мотиви, фактори, що визначають взаємодію людини з людиною. Мікросоціологія представлена в сучасній соціології концепціями соціального обміну, аналізу систем соціальних зв’язків.

Фундаментальна (теоретична) соціологія ? це галузь соціології, метою якої є розвиток теорії.

Прикладна соціологія ? це рівень соціологічного знання, спрямований на отримання практичних рекомендацій, орієнтований „на клієнта”. Головне в ній ? практична користь. Прикладна соціологія була започаткована Токвіллем, Дюркгеймом і Смоллом. У 1895 році Смолл висловив ідеї щодо необхідності проведення прикладних робіт. Саме з цього моменту спеціалісти починають періодизацію прикладної соціології.

Загальносоціологічні теорії ? теорії, що описують найбільш загальні механізми функціонування суспільства в цілому; частковосоціологічні ? пов’язані з вивченням відносно самостійних підсистем суспільства (окремих соціальних спільностей, інститутів тощо).

На відміну від проаналізованих вище підходів до аналізу структури соціології, згідно з якими відокремлюють два основних рівні соціологічних знань і фактично поза увагою залишають соціологічні дослідження, без яких узагалі неможливо уявити собі соціологію, американський соціолог Мертон запропонував увести в соціологію поняття теорії середнього рівня. Згідно з його концепцією в соціології треба виділяти не два, а три рівні соціологічного знання: загальну соціологічну теорію, спеціальні соціологічні теорії та конкретно-соціологічні дослідження.

Спеціальні соціологічні теорії. На думку Мертона, це проміжний, середній рівень соціології. Понятійний апарат цих теорій і тенденції, які вони виділяють, можуть бути вписані в загальне соціологічне знання. З іншого боку, самі ці теорії є узагальненням емпіричних даних, які прямо не залежать від принципів загальносоціологічної теорії.

Оскільки суспільство структурно багатогранне, виокремлюють різні групи теорій середнього рівня, предметом яких є та чи інша автономна галузь суспільного життя і тенденції її функціонування. Перша група спеціальних соціологічних теорій ? це ті теорії, які виникли на стику соціології та різних форм суспільної свідомості: соціологія права, соціологія культури, соціологія релігії тощо. До другої групи можна віднести теорії, пов’язані з вивченням різних соціальних спільностей: соціологія класів, соціологія міста, соціологія села, соціологія молоді тощо. Третя група включає в себе спеціальні соціологічні теорії, що вивчають різні соціальні інститути: соціологію освіти, соціологію праці, соціологію побуту і та ін.

1.3. Функції соціології, соціологія як навчальна дисципліна


Багатогранність зв’язків соціології з життям суспільства, її суспільне призначення визначаються в першу чергу функціями, що вона виконує. Її головні функції такі:

по-перше, соціологія допомагає нам зрозуміти навколишній світ, суспільство, людей, усвідомити, чому люди поводяться так, а не інакше, чому об’єднуються в групи, одружуються, взаємодіють одні з одними і т.д. У цьому полягає теоретико-пізнавальна функція, яка пов’язана із здобуттям об’єктивного знання про суспільство та процеси, які в ньому відбуваються.

По-друге, соціологія дає інформацію, яка сприяє прийняттю доцільних рішень із конкретних питань суспільного і державного життя, різних установ та організацій. Цю функцію часто називають інформаційною. На відміну від теоретико-пізнавальної, яка фактично пов’язана з формуванням „світогляду” суспільства, тобто теоретичної основи колективної, суспільної свідомості, вона забезпечує оперативну, повсякденну інформацію.

По-третє, соціологія дає можливість оцінити результативність рішень, популярність тих чи інших заходів тощо.

Крім цього, ця наука виконує також практично-перетворювальну функцію, пропонуючи конкретні „рецепти” ? поради, кроки з удосконалення суспільства, методи його „лікування”, тобто виступає своєрідним інструментом соціальних реформ, без яких не обходиться жодне суспільство.

І, нарешті, інформація, яку отримують соціологи, дозволяє передбачати хід суспільних подій, прогнозувати основні тенденції розвитку як суспільства в цілому, так і його окремих елементів і систем.

Як навчальна дисципліна соціологія виникла пізніше, ніж як наука. Лише в кінці XIX ст. з’явилися перші кафедри соціології в навчальних закладах Європи та США. Спочатку соціологію читали для тих, хто обрав її як професію, потім вона була введена в навчальні плани підготовки спеціалістів різного профілю. Перші спроби ввести соціологію як навчальну дисципліну в навчальні заклади України були пов’язані з діяльністю П.Сорокіна в післяжовтневий період життя нашої країни. Цей учений запропонував радянському уряду ввести у вузах і навіть у середніх навчальних закладах соціологію як обов’язкову дисципліну. Він розробив відповідну програму щодо її вивчення, а також підготовки викладачів зазначеного профілю. Сорокін обстоював думку, що введення соціології до числа обов’язкових предметів викладання є дуже потрібним для реформування, розвитку суспільства. При цьому він посилався на досвід інших країн, які вже запровадили в себе вивчення цієї науки. Але доля соціології була такою ж трагічною, як і доля самого вченого.

І лише в 60-80-ті роки соціологія почала поступово входити в суспільне життя і навчальні заклади країни.

В Україні введення соціології як навчальної дисципліни пов’язане з рішенням Мінвузу (1991 р.), у якому було записано, що вивчення соціології у вузах передбачається на варіантній основі. І лише з 1993 р. ця наука отримує повні права і визнається самостійною обов’язковою навчальною дисципліною для студентів вузів.

Метою курсу соціології стає оволодіння студентами певною системою соціологічних знань і вміння використовувати їх на практиці, а також розвиток у студентів соціологічного мислення. Основні завдання курсу полягають у тому, щоб:

Для того, щоб реалізувати ці завдання повною мірою, недостатньо будувати навчальний курс соціології за традиційною схемою, за якою викладається зараз більшість суспільствознавчих дисциплін і яка включає в себе лише теоретичну частину ? лекції та семінари. Прогресивні навчальні технології включають у себе і теоретичний розділ, і практичний ? самостійне виконання студентами невеликих соціологічних досліджень.

Контрольні питання

  1. Що є об’єктом і предметом соціології?

  2. Як можна визначити поняття „соціальна спільність”, „соціальна організація”, „соціальний інститут”?

  3. Що є спільного й відмінного між соціологією та іншими суспільствознавчими науками: філософією, історією, психологією тощо?

  4. Яку структуру має соціологічна наука? Які точки зору існують з цього приводу в сучасній соціології?

  5. У чому полягає сутність теорії трьох рівнів Р.Мертона?

  6. Які теорії середнього рівня (спеціальні, галузеві) ви знаєте?


Проблемні питання, вправи та завдання

  1. Соціологія ? це наука про суспільство. А що таке „суспільство”? Знайдіть у словниках і підручниках різні трактування цього поняття, проаналізуйте їх. Яке визначення відповідає вашій думці, чому? З яких компонентів складається суспільство? Які типи суспільства ви можете вирізнити за різними критеріями?

  2. Залежно від того, як уявляють собі вчені структуру суспільства, його основні складові частини, вони по-різному визначають предмет соціології. Які точки зору вам відомі? Яку з них ви вважаєте правильною? Чому?

  3. Деякі вчені вважають, що соціологія вивчає суспільні закони. Що це таке – „суспільні закони”? Чим вони відрізняються від законів природи? Чи можна взагалі вести мову про суспільні закони?

  4. З огляду на широту охоплення явищ, що вивчаються, вирізняють макро- та мікросоціологію. Які саме явища вивчає кожна з них? Як макросоціологія та мікросоціологія пов’язані між собою?

  5. Деякі люди прирівнюють соціологію до медицини. Вони вважають, що соціологія „діагностує” та „лікує” суспільні хвороби. Які хвороби та як ця наука може „діагностувати” і „лікувати2? Наведіть приклади.

  6. Смелзер пише: „Соціологія відіграє найважливішу роль у сучасній інтелектуальній культурі”. Як ви розумієте це положення? Згодні ви з ним чи ні? Чому? Обґрунтуйте свою думку.

  7. Поміркуйте, яке має значення для розвитку соціології те, що вона почала викладатися в навчальних закладах?

  8. Відомий французький соціолог Е.Дюркгейм вимагав відділити соціологію від філософії. Як ви вважаєте, чому? Чим відрізняються ці дві науки? Чому в наш час для пояснення світу громадська думка Заходу схильна обирати соціологію, а не філософію, як це було нещодавно? Як би ви прокоментували ідею К.Ясперса: „За традицією, філософію ввічливо приймають, але таємно ставляться до неї з презирством”?

  9. П.Сорокін писав, що „в той час, як на соціологію чинять тиск інші науки..., вона сама з часів Конта все більш впливає на інші соціальні, гуманітарні, філософські та навіть біологічні науки. Та чи інша „соціологічна точка зору” все більш проникає у всі ці дисципліни”. Що це за „соціологічна точка зору”, як ви вважаєте? У чому конкретно виявляється вплив соціології на інші науки?

  10. Зіставте дві групи висловлювань:

а) „системи соціології, що вже запанувала, до цього часу немає: скільки соціологія, стільки і соціологія” (П.Сорокін); „багато соціологій для одного світу” (П.Штомпка);

б) „або є єдина світова наука ? соціологія, або її немає як науки, а є ідеологізоване певним чином учення” (Г.Зборовський).

Прокоментуйте ці висловлювання та поясніть своє розуміння цієї проблеми.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации