Золотова Г.Д. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I - II рівня акредитації) - файл n2.rtf

Золотова Г.Д. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I - II рівня акредитації)
скачать (227.1 kb.)
Доступные файлы (2):
n1.pdf215kb.13.04.2011 17:43скачать
n2.rtf181kb.24.10.2006 10:29скачать

n2.rtf




ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


ЗОЛОТОВА Ганна Дмитріївна



УДК 377.013.42-057.87



СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА


АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ

(НА ПРИКЛАДІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ)

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня


кандидата педагогічних наук


Луганськ – 2006


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

заслужений діяч науки і техніки України,


доктор педагогічних наук, професор

Харченко Сергій Якович, Луганський

національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, проректор з наукової роботи.


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Міщик Людмила Іванівна, Запорізький

національний університет, завідувач кафедри педагогіки та психології;



Провідна установа:

Інститут проблем виховання АПН України,

лабораторія соціальної педагогіки.


Захист відбудеться 25 травня 2006 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).
Автореферат розісланий 22 квітня 2006 року.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Різке соціальне розшарування сімей, неврівноваженість психоемоційного фону виховання, соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі призводять до порушення соціальної адаптації, яке характеризується зловживанням однією або кількома психоактивними речовинами.

Більшість студентської молоді палить тютюн. Експерти ВООЗ вважають тютюнопаління “педіатричним” захворюванням, і, якщо лікарі багато уваги приділяють профілактиці вірусних інфекційних захворювань, то про смертельний ризик цієї епідемії мало хто говорить. Епідемія поширюється шляхом реклами і пропаганди, на які тютюнові компанії витрачають величезні кошти.

Алкоголізм студентської молоді є сьогодні однією з найсерйозніших проблем. У наш час це захворювання з окремих випадків перетворилося у справжню епідемію, яка нівечить мільйони людей, призводить до смерті. Причому спостерігається тенденція не тільки до подальшого збільшення випадків алкоголізму, але і до його значного “омолодження”. усе більше випадків захворювання на алкоголізм відмічається у підлітків та молоді. Алкоголь уживає переважна більшість студентів коледжів, технікумів, ПТУ. Тому необхідно зробити все, щоб проникнення у студентський осередок алкоголізму було зустрінуто озброєнням знань про те, що являє собою це захворювання, яке штучно людина викликає у себе.

Наркоманія поступово стає стилем життя підлітків та молоді, завдає шкоди близьким, оточуючим наркомана, суспільству у цілому. На тлі наркоманії відбувається зростання злочинності, підвищується ризик зараження на різні інфекційні хвороби, у тому числі СНІД. Уживання наркотиків практично несумісне з якісним навчанням, із трудовою діяльністю, призводить до деформації особистості, зниження загального інтелектуального потенціалу, поглиблює демографічну кризу у державі. Відсутня активна протидія поширенню вживання наркотиків, які руйнують психіку молодих людей, призводять до їх смерті.

Щоб подолати таку складну соціальну проблему як адиктивна поведінка студентської молоді, необхідно вивчити соціальні, біологічні та психологічні причини тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків, створити систему профілактичних мір, націлену на протидію умовам і факторам адиктивної поведінки, оскільки мова йде не про здоров’я і добробут окремих особистостей, а про здоров’я нації у цілому, яке не може почуватися у безпеці, якщо не знайде ефективного механізму попередження тютюнопаління, алкоголізму і наркоманії.

Особливо вразливими щодо формування адиктивної поведінки є студенти навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. На відміну від студентів ВНЗ, вік цих студентів становить 15-19 років. Даний період характеризується морально-психологічною незрілістю і більшою вразливістю щодо негативного впливу зовнішнього середовища. Більшість із них їде на навчання з міст і сел області і, на відміну від своїх ровесників-школярів, у віці 15-16 років починає жити самостійним життям. Зміна соціального оточення, відірваність від сім’ї, звільнення від батьківської опіки і контролю стають додатковими факторами ризику наркотизації.

Тому сьогодні особливу увагу потрібно звернути на відбудову чіткої навчально-виховної системи, яка б забезпечувала створення і збагачення традицій освіти, різнобічну соціально значущу діяльність, організацію змістовного проведення дозвілля, індивідуальний підхід до роботи зі студентами, ранню профілактичну роботу щодо попередження негативних явищ серед студентської молоді. Це робить надзвичайно актуальним дослідження проблеми адиктивної поведінки студентів з соціально-педагогічних позицій.

Проблема адиктивної поведінки актуалізує у собі дослідження ряда напрямків: медичні аспекти вживання психоактивних речовин (А.Личко, В.Битенський, В.Херсонський, Б.Братусь, П.Сидоров, Н.Буторіна, М.Буянов, І.П’ятницька), правові аспекти (Ю.Аргунова, А.Габіані, С.Дворяк, Р.Готліб), педагогічні аспекти (О.Маюров, Б.Лєвін, М.Лєвін, В.Матвєєв, О.Гройсман, Д.Колесов, В.Оржеховська, О.Удалова, О.Пилипенко, Н.Максимова, С.Толстоухова, Н.Пихтіна).

Увага науковців багатьох галузей звернена до проблеми адиктивної поведінки. Н.Завацька розглядає у дисертаційному дослідженні такий психологічний аспект адиктивної поведінки, як особливості особистісної диференціації узалежненої поведінки підлітків та їх корекцію. Дисертація О.Югової присвячена педагогічним умовам діяльності освітніх закладів по профілактиці адиктивної поведінки. У дисертації Н.Пихтіної досліджується формування професійно-педагогічної готовності майбутніх учителів до профілактики адиктивної поведінки. І. Шишова обґрунтувала у своїй роботі педагогічні умови профілактики наркоманії серед підлітків у виховному процесі загальноосвітніх шкіл. О. Сердюк розглядає наркотизм та його профілактику із соціологічних позицій.

Разом із тим, серед дисертаційних досліджень, що стосуються проблем тютюнопаління, алкоголізму і наркоманії, ще недостатньо робіт, де б розглядались соціально-педагогічні аспекти профілактики цих явищ серед студентської молоді навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації. Теоретична складність обумовлена відсутністю на сьогоднішній момент педагогічних теорій, концепцій, іноваційних методик профілактики адиктивної поведінки у коледжах, технікумах, ПТУ.

Аналіз наукових джерел та практичної роботи фахівців засвідчив, що актуальність проблеми дослідження визначається протиріччями між зростанням темпів уживання психоактивних речовин студентами, між великим спектром мотивів уживання тютюну, алкоголю, наркотиків, між сучасними запитами і проблемами молоді та реальним рівнем профілактичної роботи. Тому негайно встає проблема пошуку нових форм і методів соціально-педагогічної роботи у сфері профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.

Недостатня наукова розробка обраної проблеми, необхідність її глибокого і послідовного вирішення на рівні педагогічної теорії та практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I-II рівня акредитації)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки й соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми “Теоретико-методичні основи змісту й технології соціальної роботи” (державний реєстраційний номер 0103V004993). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №5 від 14.05.2002 року).

Об’єкт дослідження: процес соціально-педагогічної профілак-тики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальних закладах І-II рівня акредитації.

Предмет дослідження: система соціально-педагогічної профі-лактики адиктивної поведінки студентської молоді.

Мета дослідження: науково обґрунтувати і змістовно розробити систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді, експериментально перевірити її ефективність.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що досягнення ефективності у процесі соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації можливе у тому випадку, якщо цей процес буде організований як педагогічна система, яка включає у себе мету, що полягає у відмові студентів від вживання психоактивних речовин, зміст, представлений первинною, вторинною, третинною профілактикою, форми і методи, які будуть спрямовані на превентивну освіту, непрямий профілактичний вплив, прямий профілактичний вплив, корекцію адиктивної поведінки.

У відповідності з метою були визначені наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.

2. Виявити сутність та зміст адиктивної поведінки студентської молоді як теоретичної основи її профілактики.

3. Здійснити аналіз реальної практики профілактики адиктивної поведінки у студентському середовищі.

4. Обґрунтувати систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.

5. Упровадити систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації.

6. Проаналізувати ефективність впровадження розробленої системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації.

У процесі роботи був використаний комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, медичної, юридичної, психолого-педагогічної, вітчизняної та зарубіжної соціально-педагогічної літератури за темою дослідження для з’ясування стану розробленості проблеми; синтез, систематизація, порівняння, узагальнення й моделювання науково-теоретичного матеріалу для вивчення сутності і змісту адиктивної поведінки та розробки на її основі системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді; емпіричні: педагогічний експеримент із метою перевірки висунутої гіпотези, інтерв’ювання, анкетування, бесіда, спостереження, метод вивчення документів, самооцінки, експертної оцінки для проведення констатувального експерименту; спостереження, аналіз і порівняння експериментальних даних з метою визначення ефективності розробленої системи профілактики; математичні та статистичні методи для опрацювання результатів експерименту.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про соціальну сутність особистості, системний, комплексний, особистісний підходи до формування особистості.

Нормативно-правову базу дослідження складають Програма “Діти України”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки.

Теоретичною основою дослідження є положення про соціалізацію особистості (І.Кон, А.Мудрик, І.Звєрєва, В.Москаленко та ін.); єдність соціального та індивідуального (Л.Коваль, В.Оржеховська та ін.); соціально-педагогічні закономірності формування особистості (А.Капська, Л.Міщик, Г.Лактіонова, С.Харченко та ін.); основи превентивної педагогіки (В.Оржеховська, О.Пилипенко, О.Удалова та ін.); психологію адиктивної поведінки (В.Битенський, В.Херсонський, Н.Максимова, С.Толстоухова, Н.Завацька та ін.).

Експериментальну базу дослідження склали: 578 студентів та 120 співробітників Коледжу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 514 студентів та 94 співробітника Луганського політехнічного коледжу, 406 студентів та 81 співробітник Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- уперше для навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді, представлено детальну характеристику кожного з її компонентів;

- дістала подальшого розвитку методика профілактики вживання психоактивних речовин;

- удосконалено наукові ідеї щодо визначення соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки гуманістично формуючою, науково обґрунтованою та своєчасною діяльністю, спрямованою на мінімізацію факторів соціального ризику, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку особистості, проявлення різних видів її активності, розкриття її внутрішнього потенціалу, пов’язаною з усуванням факторів та умов уживання психоактивних речовин.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що на основі отримання нових знань про проблему адиктивної поведінки обґрунтовано наукові положення, які дають можливість збагатити уявлення про мету, зміст і механізми профілактики адиктивної поведінки студентської молоді, розширено наукові уявлення про сутність і зміст адиктивної поведінки у студентському середовищі навчального закладу І-ІІ рівня акредитації, зокрема дістало подальшого розвитку комплексне дослідження умов та факторів адиктивної поведінки, розширено зміст профілактичної роботи, вдосконалено наукові уявлення про виховний процес у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, його зміст і особливості.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблено і впроваджено у навчально-виховний процес закладів І-ІІ рівня акредитації (коледжі, технікуми, ПТУ) систему профілактики адиктивної поведінки, розроблено методику виявлення стану профілактики адиктивної поведінки; розроблено методику профілактики вживання алкоголю як частину модулю профілактики вживання всіх психоактивних речовин одночасно, розроблено психологічний практикум для викладачів “Особливості освіти і виховання студентів з акцентуаціями характеру”, психологічний практикум для батьків “Техніка безпеки у сім’ї”. З певними модифікаціями система профілактики адиктивної поведінки може бути впроваджена у виховний процес загальноосвітньої школи або ВНЗ. Результати роботи можуть буті використані у системі післядипломної педагогічної освіти, а також у ВНЗ для читання спецкурсу студентам, під час написання курсових, дипломних, магістерських робіт.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Коледжу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка про впровадження №377 від 21.05.04), Луганського політехнічного коледжу (довідка про впровадження № 675а від 12.09.2005), Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва (довідка про впровадження

№ 693/01-19 від 14.09.2005).

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки виконаної роботи обговорювались і отримали позитивну оцінку на засіданні кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викла-дацького складу Луганського національного педагогічного універ-ситету імені Тараса Шевченка, педагогічних радах, методичних нарадах Коледжу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Луганського політехнічного коледжу, Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва (2001-2005роки). Основні положення дисертації докладались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-мето-дичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Ціннісні пріоритети освіти у XXІ столітті” (Луганськ, 2003), Міжрегіональній науково-практичній конференції “Тенденції та інноваційні педагогічні технології підготовки фахівців в умовах трансформації суспільства” (Луганськ, 2001).

Публікації. Результати дослідження відображені у 7 публікаціях, у тому числі 4 у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків і 4 додатків на 31 сторінці. Загальний обсяг дисертації 238 сторінок. Робота містить 29 таблиць, один малюнок. Список використаних джерел складає 243 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну й теоретичну основу, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення результатів, подано відомості про апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки сту-дентів (на прикладі навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації)” здійснено аналіз теоретичних основ профілактики адиктивної поведінки студентів, визначено сутність і зміст адиктивної поведінки у студентському середовищі навчального закладу І-ІІ рівня акредитації, проаналізовано реальний стан здійснення профілактики.

Проведене у першому розділі дисертації вивчення теоретико-методологічних основ соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді показало, що досліджувана проблема складна і багатогранна, оскільки об’єднує у собі ряд відносно самостійних наукових напрямків, які торкаються концептуальних основ соціально-філософського пізнання, медичних і юридичних досліджень, предмет яких співпадає з предметом даного дослідження і містить педагогічну інформацію, власне педагогічних досліджень із профілактики тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, і сучасних зарубіжних і вітчизняних розробок у галузі соціальної педагогіки і соціальної роботи з профілактики адиктивної поведінки.

Змістовний аналіз наукової літератури показав, що, по-перше, нові філософські концепції людської життєдіяльності трактують гуманізм як теоретико-методологічний принцип і основу соціальної педагогіки, по-друге, вчені-медики пояснюють виникнення почуття ейфорії після вживання психоактивних речовин, розкривають біологічні механізми формування психофізичної залежності, доводять наявність біологічної обумовленості і біологічної схильності до адиктивної поведінки; по-третє, вчені-правознавці наголошують на необхідності об’єднання зусиль правоохоронних органів, медичних, соціальних установ, сім’ї і навчального закладу, а також на важливості пропаганди правових знань; по-четверте, вживання тютюну, алкоголю і наркотиків завдає непоправної шкоди організму, нівечить життя і тому профілактика їх уживання є невід’ємним елементом педагогічної роботи; по-п’яте, більш глибоке розуміння психологічних, соціальних і біологічних причин адиктивної поведінки сприяє виникненню нових форм і методів роботи, серед яких особливе місце займають соціально-психологічні тренінги і рольові ігри.

Не зважаючи на підвищення зацікавленості вчених до профілактики адиктивної поведінки, сьогодні ще недостатньо теоретичних і практичних розробок із даної проблеми, відсутня науково розроблена система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Термін “Адиктивна поведінка” (від англійської addiction – “хибна звичка, пристрасть до чого-небудь, порочна схильність”) був уведений В. Міллером у 1984 році для означення зловживання різними речовинами, які змінюють психічний стан, включаючи алкоголь, наркотики і тютюн, до того, як від них сформується фізична залежність. У вітчизняній наркологічній практиці цей термін був поширений С.Кулаковим (1989) та А.Личко (1991) щодо означення зловживання індивідом наркотичними речовинами ще до сформованості у нього психофізичної залежності. Потім його зміст було доповнено і переведено у психолого-педагогічну практику. Сьогодні коло об’єктів адикції істотно розширилося і містить не тільки нікотин, алкоголь, наркотичні та токсикологічні речовини, а також азартні ігри, комп’ютерні ігри, Інтернет, гроші, владу, роботу, їжу, спорт, сексуальну поведінку, іншу людину, сім’ю, релігійне вірування та інше. У результаті такої поведінки людина існує у нереальному світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, деградує.

Вивчення поняття “адиктивна поведінка” показало, що це вид порушення адаптації, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.

У своїй роботі ми зупинимось на такому різновиді адиктивної поведінки, як уживання психоактивних речовин в силу їх особливої необоротної шкоди на організм неповнолітніх, а також у силу їх катастрофічного розповсюдження серед студентської молоді, особливо у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Таким чином, соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки – це гуманістично формуюча, науково обґрунтована та своєчасна діяльність, спрямована на мінімізацію факторів соціального ризику, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку особистості, проявлення різних видів її активності, розкриття її внутрішнього потенціалу, пов’язана з усуванням факторів та умов уживання психоактивних речовин.

Соціальними факторами адиктивної поведінки студентів є: рівень напруженості у суспільстві; питні традиції суспільства; тиск реклами тютюнових і алкогольних виробів; негативна молодіжна субкультура; перехід до нової соціальної ролі; неможливість задоволення потреби у персоналізації; „подвійна мораль”. Біологічними факторами – вплив екології та харчування; критичний стан здоров’я студентів; психологічними факторами – особливості вікової психології; стрес та навчально-інформаційне перевантаження; потреба у зміні стану свідомості; потреба виходу з буденності.

Соціальними умовами виникнення адиктивної поведінки є вплив сім’ї та сімейного виховання, ситуації неблагополучних, конфліктних, неповних сімей, типи неправильного виховання; негативний соціальний статус у колективі. Біологічними умовами – алкогольний або наркотичний синдром плоду; біологічна схильність; спадкова схильність. Індивідуально-психологічними умовами – акцентуації та психопатії; психологічна готовність до вживання психоактивних речовин; особистісна схильність до вживання психоактивних речовин. Жодні з наведених факторів та умов не є вирішальними. Вони завжди взаємопов’язані і діють у кожній ситуації по-різному.

Стадіями формування адиктивної поведінки є етап перших спроб, етап пошукового полінаркотизму та етап фонового полінаркотизму.

Психоактивні речовини мають специфічний психофізіоло-гічний вплив на психіку людини.

У формуванні залежності від окремих видів психоактивних речовин є певні моменти. Провідну роль у формуванні тютюнопаління відіграють зовнішні фактори. У розумінні механізму формування алкоголізму виділяються рівні вживання спиртного та етапи зловживання алкоголем та продрому алкоголізму. У першій стадії наркоманії відмічається синдром психічного узалежнення, у другій стадії додається фізичне узалежнення, абстинентний синдром, у третій стадії хворий перетворюється на глибокого інваліда, спостерігається виражена моральна та соціальна деградація. Тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія і токсикоманія мають єдину природу, це різновиди одного явища – психічної і фізичної залежності від психоактивних речовин.

Негативне ставлення більшості викладацького складу до виконання профілактичної роботи ілюструє стан здійснення цього виду роботи, який не відповідає сучасним запитам суспільства, а також характеризує загальні тривожні тенденції у системі освіти і виховання. Рівень та стан профілактики адиктивної поведінки у навчальних закладах I-II рівня акредитації сьогодні явно недостатній, адже переважна більшість студентів не можуть устояти перед різноманітними пропозиціями вживання психоактивних речовин. Рівні вживання студентами психоактивних речовин є критичними, що вимагає негайного профілактичного втручання.

Теоретичне визначення причин уживання психоактивних речовин відповідає спектру умов та факторів адиктивної поведінки у навчальному закладі I-II рівня акредитації. Специфічними саме для згаданого контингенту є нездатність самостійно пояснити причини вживання психоактивних речовин, низький рівень самосвідомості та інформованості у даному питанні.

Проведення заходів із профілактики адиктивної поведінки у навчальних закладах є нерегулярним, форми профілактичної роботи одноманітні та неефективні. Загальними помилками існуючих профілактичних програм та окремих заходів є їх масовість, невідповідність методів, форм і змісту роботи віку, рівню та потребам сучасної студентської молоді. Проведений аналіз реального стану профілактичної роботи потребує негайного створення науково обґрунтованої сучасної ефективної системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді навчальних закладів I-II рівня акредитації.

У другому розділі “Розробка системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентів” здійснено наукову розробку та обґрунтування системи соціально-педагогічної профі-лактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації, опис процесу її впровадження, проведено аналіз дослідно-експериментальної роботи.

У основу побудови системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді лягла вихідна концепція, яка складається з того, що систему соціально-педагогічної профілактики ми розглядаємо не як окреме соціально-педагогічне явище, а як цілісну педагогічну систему. До важливих концеп-туальних положень ми відносимо ідеї про те, що основою профілактичної діяльності є ідеї гуманістичної філософії про цінність людської особистості, про право людини на соціальний захист, про гуманізацію умов навчання і виховання; що профілактика адиктивної поведінки повинна здійснюватись обов’язково по запобіганню вживання всіх психоактивних речовин одночасно, і що вона повин-на спиратись на першочергову спеціальну підготовку адміністрації і викладачів навчального закладу, спеціальну освіту батьків.

Система профілактичної роботи базується, по-перше, на особливостях вікової психології, по-друге, на особливостях та специфіці саме обраного нами контингенту студентів та їх інтересів, по-третє, на врахуванні різнопланового впливу психоактивних речовин на організм неповнолітніх, по-четверте, на нейтралізації умов та факторів адиктивної поведінки, і, по-п’яте, на протидії рекламним кампаніям алкогольної і тютюнової індустрії та іншим варіантам пропонування психоактивних речовин з боку оточуючого середовища.

У пропонованій нами системі профілактики адиктивної поведінки форми і методи профілактичної роботи діють тільки у своїй нерозривній єдності. Основою розробки став системний підхід, який є сьогодні важливим напрямком сучасного наукового пізнання, у тому числі і соціально-педагогічних досліджень. Соціально-педагогічна система профілактики адиктивної поведінки студентської молоді має таку структуру: мета, об’єкт, суб’єкт, зміст, форми і методи, що відповідає традиційній структурі педагогічної роботи.

Метою системи профілактики адиктивної поведінки є відмова студентів від уживання психоактивних речовин.

Завданнями системи профілактики адиктивної поведінки є:

- створити соціальні умови для усунення умов та факторів адиктивної поведінки;

- роз’яснити сутність і зміст впливу на організм людини психоактивних речовин;

- сформувати у студентів навички відмови від пропозицій уживання психоактивних речовин.

Другим компонентом системи профілактики адиктивної поведінки виступають студенти І – ІV курсів навчального закладу І-ІІ рівня акредитації. Контингент студентів є дуже неоднорідним.

Наступним компонентом системи профілактики адиктивної поведінки виступають адміністрація навчального закладу, заступник директора з виховної роботи, психолог, соціальний педагог, методист, керівники груп та викладачі.

Черговим компонентом системи профілактики адиктивної поведінки є зміст профілактичної роботи. За змістом ми розділили профілактику на первинну, вторинну, третинну.

Останнім компонентом системи є форми і методи профілактичної роботи. До форм і методів первинної профілактики ми відносимо: інструктаж та консультування, лекції та практикум для викладачів з методики антинаркогенного виховання, розробку і проведення у ході навчального процесу занять з предметів, які торкаються сутності та впливу психоактивних речовин, лекції для батьків щодо видів психоактивних речовин, їх сутності та причин уживання, практикум для викладачів щодо особливостей освіти і виховання студентів із акцентуаціями характеру, повідомлення психолога для батьків про особливості вікової психології періоду раннього юнацтва, психологічні тренінги адаптації першокурсників, спілкування, формування впевненості у собі та вміння виходу зі стресових ситуацій, допомогу геріатричному центру у рамках морального виховання, а також масові розважальні заходи як умову змістовного проведення дозвілля. До форм і методів вторинної профілактики ми відносимо: відвідування наркодиспансеру та бесіди студентів з наркоманами, що знаходяться на лікуванні; бесіди із запрошеними на виховні години працівниками кримінальної служби міліції у справах неповнолітніх, відділу з незаконного обігу наркотичних речовин, працівниками центру соціальних служб для молоді, медико-соціального реабілітаційного центру, лікарями-валеологами; це конкурси плакатів та стіннівок; соціально-психологічні тренінги з профілактики адиктивної поведінки студентів; підготовка волонтерів у рамках програми “Рівний – рівному”. До форм і методів третинної профілактики ми відносимо: психологічний практикум для батьків щодо “техніки безпеки” тютюнопаління та вживання алкоголю у сім’ї, а також індивідуальну роботу психолога зі студентами групи ризику: бесіди, консультації, навчання методам релаксації.

Упровадження системи профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчально-виховний процес закладу І-ІІ рівня акредитації здійснювалось у руслі навчальної і виховної роботи паралельно у трьох напрямках: роботи з викладачами, роботи з батьками, роботи зі студентами. Виховна робота зі студентами здійснювалась в індивідуальній, груповій та масовій формах.

Аналіз результатів упровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді був проведений за розробленими критеріями: морально-психологічної стійкості особистості, інформованості про сутність і зміст адиктивної поведінки, ставлення до профілактики адиктивної поведінки.

Результати експерименту показали, що досягнуто значне зниження рівнів уживання психоактивних речовин. Жоден зі студентів не залучився до вживання токсикологічних речовин, а ті, що вживали 1-2 рази в житті (0,8%) і ті, хто ускладнились раніше дати відповідь, кинули їх вживання ( 3% опитуваних). В ЕГ ті, хто ніколи не вживали наркотики, так і не почали цього робити (79,2%), у КГ – це 31%. У ЕГ 13% опитуваних указали, що кинули вживання наркотиків, у КГ цей показник складає 1,2 %. Уживали 1-2 рази на рік в ЕГ 6,8%, а у КГ – 20%. Не частіше одного разу на місяць в ЕГ – 1%, у КГ – 21,8%. У ЕГ таких, які вживають один і більше разів на тиждень, не залишилось (було 5 %), а у КГ таких залишилось 11,2%.

Міцні алкогольні напої в ЕГ 0,2% опитуваних за цей час спробували, у КГ спробували 4,2%. В ЕГ припинили вживання горілки і самогону 14% респондентів, у КГ таких не виявилося. В ЕГ вживають міцні алкогольні напої 10 – 12 разів на рік 8%, у КГ – 19,8%. Не більше двох-трьох разів на місяць в ЕГ – 6,2% , у КГ – 36,2 %. В ЕГ не має таких, що вживають більше двох-трьох разів на тиждень, у КГ таких залишилось 10%.

Повністю припинили вживання слабоалкогольних напоїв в ЕГ 0,8% опитуваних, у КГ таких не виявилось. У ЕГ вживають не більше, ніж 10-12 разів на рік – 39%, у КГ – 6,2%. У ЕГ не більше 2-3 разів на місяць вживають 20%, у КГ таких 42,4%. І більше 2-3 разів на тиждень в ЕГ вживають 5,8%, у КГ – 21,6 %.

У ЕГ 0,8% спробували палити тютюн, у КГ спробували 18%. Кинули палити в ЕГ 12,2% опитуваних, у КГ таких не виявилось. Палять 1-2 рази на місяць в ЕГ 22,8%, у КГ – 8%. Палять не більше пачки на тиждень в ЕГ 28,4% , у КГ – 51,6%. І палять не менше пачки на день в ЕГ 1,4%, у КГ – 17,4%.

Аналіз проведеної дослідно-експериментальної роботи показав високу ефективність розробленої системи профілактики, це підтвердили і математичні методи обробки експериментальних даних.

Результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукової проблеми профілактики адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, що визначається у розробці, обґрунтуванні та практичному впровадженні системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховний процес навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.

2. У ході дослідження встановлено, що “адиктивна поведінка” – це вид порушення адаптації, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.

Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки – це гуманістично формуюча, науково обґрунтована та своєчасна діяль-ність, спрямована на мінімізацію факторів соціального ризику, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку особистості, проявлення різних видів її активності, розкриття її внутрішнього потенціалу, пов’язана з усуванням факторів та умов уживання психоактивних речовин.

3. Установлено, що соціальними факторами адиктивної поведінки є: рівень напруженості в суспільстві; питні традиції суспільства; тиск реклами тютюнових і алкогольних виробів; негативна молодіжна субкультура; перехід до нової соціальної ролі; неможливість задоволення потреби у персоналізації; „подвійна мораль”. Біологічними факторами – вплив екології та харчування; критичний стан здоров’я студентів; психологічними факторами – особливості вікової психології; стрес та навчально-інформаційне перевантаження; потреба у зміні стану свідомості; потреба виходу з буденності. Соціальними умовами виникнення адиктивної поведінки є вплив сім’ї та сімейного виховання, ситуації неблагополучних, конфліктних, неповних сімей, типи неправильного виховання; негативний соціальний статус у колективі. Біологічними умовами – алкогольний або наркотичний синдром плоду; біологічна схильність; спадкова схильність. Індивідуально-психологічними умовами – акцентуації та психопатії; психологічна готовність до вживання психоактивних речовин; особистісна схильність до вживання психоактивних речовин. Усі фактори і умови взаємопов’язані і діють в кожній ситуації по-різному.

4. Доведено, що стадіями формування адиктивної поведінки є етап перших спроб, етап пошукового полінаркотизму і етап фонового полінаркотизму. Психоактивні речовини мають специфічний психо-фізіологічний вплив на психіку людини. Тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія і токсикоманія мають єдину природу, це різновиди одного явища – психічної і фізичної залежності від психоактивних речовин.

5. Виявлено, що реальний стан адиктивної поведінки сьогодні є критичним, це ілюструє негативне ставлення викладацького складу до профілактичної роботи, у цілому позитивне відношення студентів до вживання психоактивних речовин, критичні рівні їх вживання студентами, нездатність пояснити причини цього, низький рівень самосвідомості та інформованості у даному питанні. Авторитетом і довірою у галузі отримання знань про психоактивні речовини викладачі і батьки не користуються. Проведення заходів з профілактики адиктивної поведінки є нерегулярним і неефективним, що потребує створення науково обґрунтованої сучасної системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.

6. У результаті дослідження вперше була розроблена і впроваджена у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації соціально-педагогічна система профілактики адиктивної поведінки студентської молоді. Вона об’єднала тради-ційні, спеціально адаптовані форми і методи і нові розроблені методики. Система має таку структуру: мета, об’єкт, суб’єкт, зміст, форми і методи, що відповідає традиційній структурі педагогічної роботи.

7. Визначено, що мета системи профілактики адиктивної поведінки – відмова студентів від уживання психоактивних речовин. Завдання системи профілактики адиктивної поведінки: створити соціальні умови для усунення умов та факторів адиктивної поведінки; роз’яснити сутність і зміст впливу на організм людини психо-активних речовин; сформувати у студентів навички відмови від пропозицій уживання психоактивних речовин. Об’єкт – студенти І – ІV курсів навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації. Суб’єкт – адміністрація навчального закладу, заступник директора з виховної роботи, психолог, соціальний педагог, методист, керівники груп та викладачі. За змістом профілактика розподіляється на первинну, вторинну, третинну.

8. Визначено, що форми і методи первинної профілактики – це форми і методи превентивної освіти та непрямого профілактичного впливу. Форми і методи вторинної профілактики – це форми і методи антинаркогенного виховання. Форми і методи третинної профілактики – це форми і методи корекції адиктивної поведінки.

9. Систему профілактики адиктивної поведінки студентської молоді було впроваджено у навчально-виховний процес закладу І-ІІ рівня акредитації у руслі навчальної і виховної роботи паралельно у трьох напрямках: роботи з викладачами, роботи з батьками, роботи зі студентами. Виховна робота зі студентами здійснювалась в індивідуальній, груповій та масовій формах.

10. Аналіз результатів упровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді за розробленими критеріями: морально-психологічної стійкості особистості, інформованості про сутність і зміст адиктивної пове-дінки, ставлення до профілактики адиктивної поведінки, засвідчив високі показники за всіма критеріями. Це є переконливою підставою вважати виконаними завдання дослідження і досягнутою його мету.

Подальші напрями дослідження вбачаються у розширенні змісту профілактичної роботи відповідно до розширення кола видів адикцій, трансформації системи соціально-педагогічної профілактики адиктив-ної поведінки в інші види навчальних закладів, збагачення її новими формами і методами.
Основні положення дисертації висвітлено в таких роботах автора:

1. Золотова Г.Д. Причини адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації // Вісник Луган. нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. – 2003. – №7 – С. 66 – 76.

2. Золотова Г.Д. Особливості формування залежності від алкоголю і наркотиків у неповнолітніх // Вісник Луган. нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2004. – №1 – С. 118 – 124.

3. Золотова Г.Д. Обґрунтування соціально-педагогічної системи профілактики адиктивної поведінки студентської молоді в навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – №4. – С. 62 – 66.

4. Золотова Г.Д. Сутність і зміст адиктивної поведінки в молодіжному середовищі // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – Зб. наук. праць. – Київ-Житомир: Вид-во Волинь, 2003. – Кн. І. – С. 242 – 246.

5. Золотова Г.Д. Нові підходи до профілактики адиктивної поведінки // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – №1. – С. 74 – 79.

6. Золотова Г.Д. Психологічні умови вживання студентами психоактивних речовин та методи їх запобігання // Тенденції та сучасні психолого-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищій школі: Зб. наук. праць. – Луганськ: Вид. Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2002. – С. 128 – 129.

7. Золотова Г.Д. Роль учителя в здійсненні профілактики адиктивної поведінки // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 11 – 13 листопада 2003 р. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – Ч. 3. – С. 266 – 273.
Золотова Г.Д. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі профілактики адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.

У дисертації на основі аналізу наукових досліджень розглянуто теоретичні та практичні аспекти проблеми профілактики адиктивної поведінки студентів, розкрито значення поняття “соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки” й подано її сутнісну характеристику, визначено її особливості в навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.

Уперше науково розроблено й обґрунтовано систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки в навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації, представлено детальну характеристику кожного з її компонентів, дістала подальшого розвитку методика профілактики вживання алкоголю як частина системи профілактичної роботи. Зміст системи представлений первинною, вторинною та третинною профілактикою.

Ключові слова: адиктивна поведінка, соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки, психоактивні речовини, навчальний заклад І-ІІ рівня акредитації, педагогічна система.
Золотова А.Д. Социально-педагогическая профилактика аддиктивного поведения (на примере учебных заведений І-ІІ уровня аккредитации). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко, 2006.

Диссертация посвящена проблеме профилактики аддиктивного поведения в учебных заведениях І-ІІ уровня аккредитации.

В диссертации на основе анализа научных исследований рассмотрены теоретические и практические аспекты проблемы профилактики аддиктивного поведения. Раскрыто значение понятия “социально-педагогическая профилактика аддиктивного поведения”, дана сущностная характеристика биологических, психологических, социальных условий и факторов аддиктивного поведения, особенностей употребления психоактивных веществ в юношеском возрасте, этапов и особенностей формирования аддиктивного поведения, раскрыта единая сущность психо-физического влияния табакокурения, употребления алкоголя и наркотиков на организм и психику человека, социальные последствия их употребления, проанализирована специфика и реальное состояние профилактической работы в учебных заведениях І-ІІ уровня аккредитации.

В исследовании впервые разработана и научно обоснована система социально-педагогической профилактики аддиктивного поведения применительно к учебным заведениям І-ІІ уровня аккредитации, детально раскрыты её структурные компоненты: цель, содержание, субъект, объект, формы и методы. Целью системы является отказ студентов от употребления психоактивных веществ: полный отказ от табакокурения, полный отказ от употребления алкоголя до 21 года, а также после этого возраста, или сознательное предпочтение слабоалкогольных напитков в безопасных дозах после 21 года, полный отказ от употребления наркотиков. Задачами данной системы являются разъяснение сущности и содержания влияния на организм и психику человека психоактивных веществ, формирование у студентов навыков отказа от предложения употребления психоактивных веществ. Содержание рассматривается в контексте первичной, вторичной и третичной профилактики. Формами и методами первичной профилактики являются формы и методы превентивного образования и непрямого профилактического влияния. К формам и методам вторичной профилактики относятся формы и методы антинаркогенного воспитания. Формами и методами третичной профилактики являются формы и методы коррекции аддиктивного поведения. Анализ результатов внедрения системы был проведен по разработанным критериям: морально-психологической стойкости личности, информированности о сущности и содержании аддиктивного поведения, отношения к профилактике аддиктивного поведения, и показал высокую эффективность процесса внедрения.

Ключевые слова: аддиктивное поведение, социально-педагогическая профилактика аддиктивного поведения, психоактивные вещества, учебное заведение І-ІІ уровня аккредитации, педагогическая система.
Zolotova H.D. Social and Pedagogical Preventive Measures of Students` Addictive Behavior (at the Example of I-II Level of Accreditation Educational Establishments). – Manuscript.

The thesis for obtaining the Ph.D. degree in Pedagogy in major 13.00.05 ? Social Pedagogy. Luhansk Taras Shevchenko National Pedagogical University.

The proposed research is devoted to the issue of preventive measures of addictive behavior of students of I-II level of accreditation educational establishments.

The thesis on the basis of scientific works analysis considers the theoretical and practical aspects of the problem of preventive measures of students` addictive behavior, reveals the notion of “the social and pedagogical preventive measures of addictive behavior” and gives a profound description of it, defines its peculiarities at the educational establishments of I-II level of accreditation.

It is for the first time the system of social and pedagogical preventive measures of addictive behavior at the educational establishments of I-II level of accreditation is elaborated and grounded. A detailed characteristics each of its components is introduced. The methodology of alcohol taking as a part of preventive work has gained a further development. The system is represented by primary, secondary and thirdly preventive measures.

Key words: addictive behavior, social and pedagogical preventive measures of addictive behavior, psychoactive substances, I-II level of accreditation educational establishment, pedagogical system.

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации