Реферат - Правове забезпечення лізингових операцій в Україні - файл n1.doc

Реферат - Правове забезпечення лізингових операцій в Україні
скачать (116 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc116kb.03.11.2012 14:58скачать

n1.doc



" Правове забезпечення лізингових операцій в Україні"
План

Вступ…………………………………………………………….…….….…..2

1. Поняття та функції лізингу…………………………………….……..…..3

2. Організаційно-правові основи лізингових угод…………………………5

3. Права та обов'язки лізингодавців і лізингоодержувачів……………….11

4. Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки……………………………………………………………….……13

Висновок………………………………………………..…….……….……..15

Список використаної літератури………………………………..…….……16

Додаток……………………………………………………………….….…..17

Вступ

В останні роки спостерігається підвищений інтерес до широких можливостей лізингового бізнесу – цієї принципіально нової галузі діяльності на фінансовому ринку України.

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери вироб­ництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викли­кають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господар­ства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та мо­дифікації основних фондів суб’єктів різноманітних форм власності. Одним із таких методів і є лізинг.

Відомо, що гарантією та запорукою успішного розвитку будь-якої підприємницької діяльності є її надійне правове забезпечення. І навпаки, правова невизначеність відносин партнерів стає однією з причин, що стримує підприємницьку ініціативу. Лізинговий бізнес не є винятком.

Тому важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.

Таким чином, враховуючи повністю позитивний досвід здійснення лізингових операцій в іноземних країнах, а також необхідність і перспективність розвитку лізингу в Україні, враховуючи незначний досвід України у регулюванні лізингових відносин і більш досконале законодавство країн, що протягом десятиліть практикують лізинг, передбачаючи той факт, що вивчення і аналізування теоретичних питань лізингу та світового досвіду лізингових відносин, а також перспектив міжнародного лізингу в Україні полегшить подальше становлення лізингу в Україні і дасть можливість уникнути певних помилок у регулюванні цих відносин в подальшому, що зумовило актуальність даної теми.

1. Поняття та функції лізингу

Відносно економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням.

Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основані саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження - користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та саме право власності як правове панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що багатство в кінцевому рахунку заключається не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Звідси перш за все випливає, що лізинг - це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку.

Лізинг в широкому значенні являє собою організаційну форму підприємницької діяльності, яка відображає відносини власності, як уособлену систему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

Дивлячись на те, що лізинг відображає визначену взаємодію елементів виробничих сил та виробничих відносин, то він має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.

Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності та спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством і т.д.), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

Вважається загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу [7, с. 130].

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня в порівнянні з орендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та передбачає широкий діапазон знань фінансового бізнесу, та положення в виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостей оренди.

Закон України Про фінансовий лізинг дає наступне визначення терміну лізинг:

Лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, згідно якого лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [1].

Таким чином, лізинг - це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

2. Організаційно-правові основи лізингових угод

Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

Договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування суб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов’язань.

Лізингові договірні зв’язки можуть бути двох видів:

1) прості – коли укладається один договір між двома сторонами;

2) складні – якщо укладається декілька договорів при участі трьох і більше суб’єктів.

Лізингова угода, як і будь-який господарський договір, виконує ряд важливих функцій, які можна об’єднати в дві основні групи: загальні і специфічні. До загальних відносяться такі:

а) ініціативна;

б) координаційна;

в) гарантійна;

г) захисна;

д) волевиявлення;

є) інформаційна;

е) критерії оцінки бізнесу;

ж) забезпечення зобов’язань.

В залежності від конкретних умов лізингова угода може забезпечуватися цілим комплексом господарських взаємопов’язаних і взаємообумовлених договорів (рис. 1).

Підприємницькі договори






Обов’язкові – ті, що опосередковують передачу майна.

Сукупні


Виконання робіт

Надання оплачувальних послуг



- залучення коштів

- застави

- гарантії

- доручення

- обміну

- інші



- підряду

- технічного обслуговування

- капітального ремонту

- будівництва

- консульту

вання

- транспорту

вання

- доручення

- страхування

- комплексно

го сервісного

обслуговування

- інші


- купівлі-продажу

- поставки

- лізингу


Рис.1. Система господарчих договорів за лізинговою угодою.
Серед специфічних функцій основними є :

а) реалізація лізингового проекту;

б) отримання податкових і амортизаційних пільг;

в) забезпечення свободи вибору сфери бізнесу;

г) узгодження інтересів і дій сторін;

д) закріплення відносин сторін в формі зобов’язань;

е) введення санкцій, що передбачені сторонами [4, с. 44].

В загальному вигляді лізингові угоди можуть бути охарактеризовані за допомогою загальноприйнятої системи ознак. Приймаючи до уваги необхідність створення однаково сприятливих умов для розповсюдження лізингових відносин в різних галузях виробництва, при розробці і заключені лізингових угод доцільно керуватися певними принципами:

  1. рівноправність сторін;

  2. автономія волі;

  3. стабільність відносин;

  4. добровільність, свобода договору;

  5. відповідність сутності лізингу;

  6. зацікавленість сторін;

  7. майнова відповідальність за невиконання;

  8. обов’язковість виконання;

  9. захист слабкої сторони.

В залежності від виду лізингу структура договору може змінюватися, однак будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов’язується виконати одну із основних своїх функцій в лізингових відносинах – провести оплату загальної вартості поставки [5, с. 20].

Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об’єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу останньому розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути, майно вважається прийнятим.

Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме:

У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем своїх прав та обов’язків третій стороні дозволяється лише при згоді лізингодавця [1].

В лізинговому договорі вказуються умови доставки обладнання і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із його транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням. Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізингових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затримці платежів.

У договорі лізингу має бути зазначено, що право власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач має виключне право користувача об’єктом лізингу і доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.

Лізингова угода має обов’язково містити розділ ( чи підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як страхувальник, а власник (лізингодавець) – як застрахований, або правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.

Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, і дії сторін при відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час і таке інше.

Усі суперечності між суб’єктами лізингової угоди, що не можуть бути розв’язані на основі взаємного погодження, розглядаються арбітражним судом.

Лізинговий договір вважається припиненням по закінченню строку його дії, тоді лізингоодержувач має право:

Лізингоотримувач не може відмовитись від лізингу до закінчення строку угоди за виключенням тих випадків, коли при отриманні обладнання виявляються недоліки, які не підлягають усуненню. В інших випадках при скасуванні угоди за ініціативою лізингоодержувача він зобов’язаний надати лізингодавцеві компенсацію у розмірі всієї суми закриття угоди.

Лізинговий договір складається у двох ідентичних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Чим детальніше в договорі будуть сформульовані проблеми, що викликають сумнів на початковій стадії його укладання, тим з меншими проблемами доведеться зіткнутися під час його виконання.

Організацію лізингових операцій схематично зображено на рис.2, додаток 1. У цих операціях беруть участь, як правило, п’ять суб’єктів:

1) виробник (постачальник, продавець);

2) лізингодавець;

3) лізингоодержувач;

4) банк;

5) страхова установа [6, с. 218].

3. Права та обов'язки лізингодавців і лізингоодержувачів

Чинним законодавством України чітко визначені права та обов'язки лізин­годавців і лізингоодержувачів, які регулюють взаємовідносини між ними.

Лізингодавець має право:

1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та належним використан­ням лізингоодержувачем об'єкта лізингу;

2) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків вимагати повернення переданого в лізинг майна;

3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих уна­слідок його дій або бездіяльності.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) передати належне йому на правах власності майно в користування лізингоодержувачеві;

2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у специ­фікацію об'єкта лізингу;

3) у повному обсязі та вчасно виконувати взяті на себе зобов'язання щодо утримання об'єкта лізингу відповідно до умов договору;

4) після закінчення договору прийняти об'єкт лізингу, якщо умовами дого­вору не передбачений його викуп лізингоодержувачем.

Права лізингоодержувача:

1) він має право відмовлятися від прийняття об'єкта лізингу у разі пору­шення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення порушення;

2) має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання договірних зобов'язань.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти за актом і належно користуватися об'єктом лізингу, утримува­ти його в відповідному технічному стані;

2) відповідно до договору виплачувати лізингові платежі;

3) за несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на ви­могу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

4) періодично подавати лізингодавцю інформаційні відомості про технічний стан об'єкта лізингу й свій фінансовий стан;

5) у разі, коли він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу і не продов­жує строку чинності договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцю.

За необхідності реєстрації об'єкта лізингу в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, що вимагає підвищеної безпеки тощо) вона здійснюється за згодою сторін на ім'я однієї з них в установленому порядку.

Майно, що передане за угодою фінансового лізингу, зараховується на ба­ланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг.

Протягом усього строку дії лізингового договору об'єкт лізингу є власністю лізингодавця. При переході права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи, договір лізингу залишається обов'язковим і для нового власни­ка. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підля­гає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на свій розсуд [3, с. 85-86].

4. Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки

Економічна ситуація, що склалася в Україні, створює сприятливі умови для розвитку лізингових відносин. Передумовами цих відносин є: велика потреба в оновленні виробничих потужностей, криза неплатежів, погіршення збуту продукції, спад виробництва. В національній економіці створилася така ситуація, коли, з одного боку, має місце і підтримується гостра нестача фінансових коштів і низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів, який зріс, що зумовило низький сукупний попит на товари вітчизняного виробництва і його обсяг. З другого боку, має місце зниження надходжень до бюджету і, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому “придушенням” виробництва, розширенням “тіньової економіки” і зростаючим відпливом коштів зі сфери банківського обігу.

Для того, щоб організувати будь-яке виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт або розширити масштаби вже розпочатої справи потрібні певні витрати. Дістати у своє розпорядження нові робочі машини, обладнання можна двома способами - придбати чи взяти в оренду. Придбання тих чи інших потужностей можливе тільки тоді, коли покупець має достатні власні кошти або одержить довгостроковий кредит у банку. Більшість суб'єктів підприємницької діяльності в Україні не можуть ні виділити кошти для інвестицій, ні взяти в кредит, бо не спроможні забезпечити його заставою, а за інших умов банки кредитів не надають.

Лізинг дозволяє не залучати позиковий капітал і не “заморожувати” власний, економити на затратах, пов’язаних з володінням майном, установлювати за погодженням з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Ось чому останнім часом багато фахівців органів державного управління, господарські керівники, підприємці та менеджери, наукові працівники виявляють інтерес до питань розвитку в Україні лізингу майна.

На відміну від відомої у нас практики прокату (згідно з договорами прокату), договори лізингу укладаються на більш тривалий термін. Якщо при прокаті вид орендованого майна пропонує майнодавець, то при лізингу його обирає лізингоотримувач. Як правило, на момент укладення лізингової угоди об'єкт лізингу ще не є власністю лізингодавача. За договором прокату у тимчасове користування громадянам надається майно культурно-побутового призначення для індивідуального або групового споживання без отримання орендодавцем прибутку від нього, а при лізингу надаються основні засоби, призначені для виробництва продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.

У зв'язку з тим, що лізингоотримувач грає визначальну роль у виборі об'єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об'єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, то останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) об'єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об'єкта, якщо інше не передбачене договором.

Загалом, лізинг як форма підприємницької діяльності дуже важливий, оскільки для виробників розширяться можливості збуту власної продукції, особливо тієї, яка дорого коштує. Для лізингодавців лізинг - це більш економічно вигідна форма здачі майна в найм завдяки порівняно високому рівню лізингових платежів. Лізингоотримувачеві надається можливість оперативного поновлення виробничих фондів за рахунок отримання нового дорогого обладнання в користування без його повної оплати. Лізинг одночасно активізує інвестиції приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшує фінансове становище безпосередніх товаровиробників і підвищує конкурентоспроможність малого і середнього вітчизняного бізнесу [8].

Висновок

Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних перетворень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери.

Тут необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

Незважаючи на економічні переваги впровадження лізингу, в Україні він не дуже поширений. Можна назвати багато факторів, що стримують його розвиток, але головним з них є відсутність нормативно-правової бази, яка б досконало регулювала б лізингову діяльність. Закону України «Про лізинг» недостатньо для стимулювання розвитку лізингового бізнесу.

Проте, активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Отже, лізинг – один із головних механізмів фінансової підтримки суб’єктів підприємництва, тому що це - строкове, цільове і платне користування майном відповідно до умов, визначених конкретним договором/контрактом, а також довгострокова/довготермінова оренда обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення тощо (використовується як одне з позикових джерел

З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про лізинг” — із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” — від 28 грудня 1994 року.

3. Міщенко В.І. Основи лізингу: Навчальний посібник. — К.: Знання, 1997. — 146 с.

4. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. — 2004. — №2. — с. 43-47.

5. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. — 2005. — №8. – с. 19-21.

6. Горемыкин В.А. Лизинг: практическое учебно-справочное пособие. — М.: Издательско-торговая орпорация «Дашков и Ко», 2003. — 944 с.

7. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарий. — М.: Фонд "Правовая культура", 1997. — 416 с.

8. http://www.leasing.org.ua


Додаток 1

Р

Комерційний банк

Лізингодавець

Лізингоодержувач


Виробник

(продавець)

Страхова

установа
ис. 2. Схема організації лізингових операцій.

Цифрові позначення на рисунку:
1 – Укладення лізингової угоди.

2 – Подання замовлення на устаткування або інший об’єкт лізингу.

3 – Одержання банківської позики.

4 – Оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу.

5 – Поставка виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу.

6 – Складання акта приймання об’єкта лізингу.

7 – Оплата поставки об’єкта лізингу лізингодавцем.

8 – Укладення договору страхування об’єкта лізингу.

9 – Сплата лізингових платежів.

10 – Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування нею.



Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации