Бузюн O. Гімнастична термінологія. Посібник - файл ??????????? ????????????.doc

Бузюн O. Гімнастична термінологія. Посібник
скачать (1785.3 kb.)
Доступные файлы (1):
??????????? ????????????.doc2147kb.06.09.2009 02:28скачать

??????????? ????????????.doc

  1   2   3   4   5   6   7
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ


O. І. БУЗЮН


ГІМНАСТИЧНА

ТЕРМІНОЛОГІЯ
Посібник рекомендований до друку

науково-методичною комісією з фізичного

виховання та спорту Міністерства

освіти України.


Луцьк

„Надстир'я"

1995

Навчально-методичний посібник написаний з врахуванням необхідності викладання фізичної культури та спорту українською мовою.

Розрахований на студентів факультетів фізичної культури педагогічних інститутів та університетів, інших вузів, вчителів шкіл, середніх навчальних закладів та військових училищ.
ЗМІСТ


ВСТУП 3

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 4

ЗНАЧЕННЯ ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 6

ВИМОГИ ДО ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 8

ПРАВИЛА ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 10

СТРОЙОВІ ВПРАВИ, ХОДЬБА І БІГ 13

ЗАГАЛЬНОРОЗВИВАЮЧІ І ВІЛЬНІ ВПРАВИ 25

ВПРАВИ З ПРЕДМЕТАМИ 35

ПРИКЛАДНІ ВПРАВИ 39

ВПРАВИ НА ГІМНАСТИЧНИХ ПРИЛАДАХ 41

АКРОБАТИЧНІ ВПРАВИ 61

ВПРАВИ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ 70

ПРАВИЛА І ФОРМИ ЗАПИСУ ВПРАВ 74

ЛІТЕРАТУРА 77

ВСТУП



Декларація про державний суверенітет і Акт проголошення незалежності України визначили самостійність нашої країни. Відтак виникла дуже важлива проблема щодо розвитку освіти, науки, культурного і духовного відродження українського народу, функціонування української мови як державної у всіх сферах суспільного життя, в тому числі у фізичній культурі та спорті.

Створення гімнастичної термінології на українській мові вирішує питання теоретичної і методичної допомоги вчителям шкіл з фізичної культури, викладачам середніх і вищих навчальних закладів, тренерам з усіх видів спорту, переходу на україномовне викладання фізичної культури, написання програм, підручників та навчальних посібників. Викладання фізичної культури на національній мові особливо важливе в умовах оновлення української нації, утвердження самобутності української мови, розвитку міжнародних відносин з фізичної культури та спорту зі світовим співтовариством.

Для написання навчального посібника були використані такі словники

1. Русско-украинский словарь. Под ред. Калинович М. Я., Будаковско-го Л. А., Рыльского М. Ф. - К.: И-во Академии наук УССР, 1955.

2. Русско-украинский спортивний словарь. Под ред. Головащука С. И. - К.: Здоров'я, 1973.

3. Російсько-український словник з фізичної культури і спорту. За ред. Осінчука В. Г., Попеску І. К. - Львів: Світ, 1993.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ



Створення гімнастичної термінології має свою історію, оскільки в процесі свого розвитку фізична культура та спорт поповнювались новими елементами, тож виникала необхідність і їх стислого пояснення.

В Європі особливо розвивались гімнастичні системи, що вимагало створення спеціальних термінологій. Так, в німецькій системі гімнастики для позначення гімнастичних вправ використовувались слова за аналогією з діями тварин „кроки лева", „ведмежий перекид", „стрибок вівці" і т. д. В першій половині XIX ст. автором швецької системи гімнастики Г. Н. Дюперроном була зроблена спроба створити термінологію загальнорозвиваючих вправ з умовою точності і стислості їх викладання. Але ця термінологія довго не існувала, тому що вона визначала невеликий обсяг вправ статичного характеру, а не рухів. Спроби перекладу цих систем на російську мову були невдалими, оскільки при цьому не враховувалися закони російського словотворення. В 1862 р. засновник сопольської системи гімнастики М. Тирш створив національну чеську термінологію, використавши слова рідної мови. Тоді ця термінологія вважалася найбільш досконалою, хоча вона недостатньо відображала зміст і характер гімнастичних вправ. Рухи руками і ногами визначались одним дієсловом „ручити", „пожить" і т. д. Для визначення статичних вправ використовувались терміни „стой уножный" - відставлення ноги в сторону на носок. Ряд назв були зовс'м незрозумілими: „вышмыг", „перешмыг", „загиб", „подьем дергом" і т. д.

В Росії існувала своя, вітчизняна, термінологія. Ряд термінів тих часів існують і сьогодні: „Начинай!", „Стой!", „приседание". Все ж автори різних систем - німецької, французької, швецької, сокольської - не змогли створити однорідної термінології, єдиних правил запису вправ. Першою системою кінця XIX ст. і початку XX ст., створеною на наукових основах, була система П. Ф. Лесгафта, де терміни відповідали вимогам російської мови. Основи термінології П. Ф. Лесгафта були використані при розробці термінології в 1937 році.

В 1933 році на Всесоюзній гімнастичній конференції вперше була зроблена доповідь з питань удосконалення термінології до підручника „Гімнастика".

В 1937 році була створена комісія з питань удосконалення гімнасти термінології в складі: Л. П. Орлова, М. А. Бражника, Г. С. Єгнатошвілі. 1938 року надруковані перші правила з гімнастичної термінології З 1957 році відбулася Всесоюзна дискусія з питань термінології.

В 1960 - 1963 рр. проводилися методичні конференції з питань удосконалення термінології.

В 1965 році на Всесоюзній конференції були затверджені поправки і доповнення до існуючої термінології: всі порядкові вправи були включені до стройових, замінено терміни підйому „зависом" і „верхом" термінами „підйом на правій" (лівій), „підйом правою" (лівою); замість „стійка на кистях" - „стійка на руках", термін „ластівка" замінено терміном „рівновага". Введено новий термін „переліт" для означення руху гімнаста над приладом з відпусканням рук і переходом у вис. Щоб зробити терміни доступними, автори спиралися на основний словниковий фонд і граматичну будову рідної мови, а також на добір термінів відповідно до характеру і форми вправи. Нині діюча гімнастична термінологія була створена в 1968 році, а в 1969 році О. Т. Брикін видав навчальний посібник „Гімнастична термінологія", який є актуальним і досі. Утворення сучасної гімнастичної термінології, здійснене на базі словникового фонду рідної мови, зробило її зрозумілою, зручною для вивчення, доступною широким колам фахівців фізичного виховання і спорту, а також тим, хто бажає займатися гімнастикою.

ЗНАЧЕННЯ ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ



Спеціальну термінологію використовують у багатьох галузях науки і техніки, виробничій і педагогічній діяльності з метою стислого визначення предметів, явищ, понять тощо. Як і термінологія інших галузей знань, гімнастична термінологія розвивалась і продовжує розвиватись і вдосконалюватись разом з розвитком гімнастики. Специфіка гімнастичної термінології полягає в тому, щоб фізичні вправи, які використовуються в гімнастиці при їх різноманітності, великій кількості і таких, що майже не зустрічаються в повсякденному житті людини, визначати стисло, чітко і доступно. До того ж переважна більшість гімнастичних вправ є абстрактною і має штучний характер, через що пояснити їх дуже важко.

Якщо при існуючому записі вправ проводити заняття звичайною мовою, то тут неминучі багатослівність і зайва трата часу на пояснення назви цих вправ. Так, щоб навіть стисло пояснити своїми словами вихідне положення „упор, присівши", потрібно більше двадцяти слів. Можна припустити, що й тоді пояснення буде не зовсім зрозумілим. Тому при описуванні вправ в гімнастиці користуються умовними позначеннями термінами, що дає змогу складні рухи визначити одним або кількома словами. В педагогічному процесі слово відіграє велику роль. Академік І. П. Павлов говорив, що слово для людини є такий самий реальний подразник, як і всі інші. Гімнастична термінологія дає можливість ширше використовувати слово у викладанні не тільки гімнастики, а й на уроках фізичної культури в масових школах, на учбово-тренувальних заняттях, при складанні програм з фізичної культури, проведенні оздоровчих заходів, коли виконання гімнастичних вправ є обов'язковим. Гімнастична термінологія сприяє більш якісному взаєморозумінню між вчителями та учнями в процесі навчання, бо дає можливість створити повніше уявлення про рухову дію. Гімнастичний термін відображає суть техніки виконання вправи. Учні та гімнасти розуміють як виконувати ту чи Іншу вправу (розгином, підйомом, обертом, переворотом). Гімнастична термінологія сприяє кращому осмисленню виконання рухових завдань. Без належного оволодіння гімнастичною термінологією не може бути високої культури викладання фізичної культури і спорту. Термінологія - це специфічна мова, а без мови неможливе спілкування між людьми.
Гімнастична термінологія:

  1. Дає змогу стисло записувати і називати вправи.

  2. Гарантує точність назви вправ і запису.

  3. Сприяє більш якісному і швидкому формуванню рухових вмінь і навичок, кращому запам'ятовуванню вправ.

  4. Повне володіння термінологією гарантує високий рівень культури у викладанні предметів з фізичної культури та спорту.

Під терміном у гімнастці слід розуміти стислу умовну назву рухової дії або поняття.

Гімнастична термінологія - це розділ гімнастики, що вивчає правила створення термінів, назв загальних понять, приладів, інвентаря, правила і форми запису гімнастичних вправ та використання термінів у практичній діяльності.
  1   2   3   4   5   6   7


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации