Говорун Тамара, Кікінежді Оксана. Стать та сексуальність - файл n1.doc

Говорун Тамара, Кікінежді Оксана. Стать та сексуальність
скачать (2736 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2736kb.03.11.2012 16:34скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

*Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи,1999. – с.317

При народженні найбільш розвинута для задоволення оральна ділянка


(від лат. oralis – те, що має відношення до роту). Ссання і жування – головні джерела сексуального задоволення малюка від народження до року життя. Ссання, згідно Фройду, є першим проявом інфантильних сексуальних дій, коли сексуальна активність спочатку приєднується до функції, слугуючої збереженню життя, і тільки пізніше стає незалежною від неї. Активність немовляти на “оральній стадії” розвитку проявляється в тому, що будь-який предмет у полі зору воно тягне до рота. Не випадково Фройд зазначав, що орально-респіраторні-сенсорні дії розвивають “пасивну інкорпорацію”. Дитина активно домагається ссання, кусає груди, активно смокче, обнімаючи їх руками. Саме ці активні “беручкі” дії, згідно Фройду, є свідченням того, що ссання є передусім сексуальним проявом, а не потребою у їжі. Адже дитину приваблюють ритмічно повторювані дотики губ до будь-якого предмету, будь-то груди чи палець ноги або руки, які виступають лише об’єктами ссання. Орально-інкорпоративні дії – це форма сексуальної поведінки, яка формує гетеросексуальну установку, бо дитина отримує задоволення від маніпуляції. Якщо ця сексуальна активність не зустрічатиме опору з боку дорослих, і немовля не стикатиметься з перешкодами, то у нього буде розвиватися і укріплюватися почуття безпеки і благополуччя.

Саме на оральній стадії розвитку формується автоеротична установка “мене люблять”, де домінуючим є власне задоволення:

“…дитина зазнавала втіхи під час годування, а невдовзі навчилася утішатися й без цієї додаткової умови. Отримуване задоволення можна пов’язати лише з ділянкою роба та губів і ми називаємо ці ділянки ерогенними зонами, а втіху, якої зазанає дитина під час ссання без годівлі, – сексуальною”.*

Не випадково у сучасних дослідженнях психосексуального розвитку немовлят підкреслюється, що чуттєвість тіла, почуття довіри до іншого залежить від набуття досвіду ласкавого пеленання, доторкування, поглажування. Пеленання, купання, пещення тіла дитини формують психологічну установку на цінність власного тілесного Я, яке зберігається впродовж всього життя людини.

Анальна стадія триває у віці від року до двох. З ротової порожнини ерогенна зона переходить до анального та сечовивідного каналів. При цьому задоволення від акту дефекації поєднується з усвідомленням дитиною того, *Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи,1999. – С.314.

що вона може контролювати вихід продуктів кишечника сфінктерами. А це вже перший крок на шляху до контролю інших аспектів життя. Дитина

вчиться також утримувати на обличчі той стан втіхи чи напруження, який вона переживає:“Ми бачимо, що дитина відчуває втіху при випорожненні

прямої кишки та сечового міхура: а невдовзі навчається так виконувати ці процеси: щоб завдяки відповідному подразненню ерогенних зон слизових оболонок діставати якомога більшу насолоду… Адже з самого початку її ставлення до екскретів зовсім інше. Вона не відчуває огиди до своїх фекалій, приймає їх за частину власного тіла й нерадо розлучається з ними, використовує їх як перший “подарунок”, аби відзначити тих осіб, котрих вона дуже цінує.”* При покаранні дитини за втрату контролю над випорожненнями формується кастраційна установка, що призводить до фіксації на анальній стадії розвитку. Вона проявляється в таких якостях особистості, як педантичність, скупість (намагання утримати все для себе), обсесивна акуратність та в таких психічних та поведінкових розладах, як енкопрез та енурез..

Найдраматичніші зміни очікують дитину на наступній, фаллічній, фазі сексуального розвитку від 2-х до 5-6-ти років. Дитина починає цікавитися будовою як власних статевих органів, так і інших людей, набуває першого досвіду мастурбації та сексуальних ігор, проявляє сексуальну допитливість. Чому період становлення сексуальності від двох років до п’яти Фройд назвав “фаллічним”? Тому, що, на його думку, статевий потяг має чоловічу природу в обох статей, а також через те, що найголовніша ерогенна зона – клітор, нагадує чоловічий орган – пеніс. То ж термін “фаллічна” фаза використовується по відношенню до початкової генітальної активності як хлопчиків, так і дівчаток.

Зазначимо, що її найменування не означає те, що генітальна активність є провідною ознакою вказаної стадії. На кожній із попередніх стадій дитина власною активністю (криком, агресією, маніпулюванням) все більше привертала увагу матері, такою вона залишиться і на новому щаблі вікового розвитку. Згідно Фройду, мати, хоч і є центральним об’єктом домагань, насолоди, не може бути включена в генітальну активність, по-перше, через зайнятість бажаного місця батьком, по-друге, через бар’єр інцесту. Щоб пояснити внутрішній конфлікт дитини, Фройд висуває гіпотезу про існування Едіпового комплексу (детальніше про це йдеться в розділах 2 і 5).

Різні табу на кшталт: “Як тобі не соромно!”, “Якщо я ще раз побачу!”, “Дивись мені” тощо блокують нормальне проходження дитиною фаллічної стадії розвитку та повертають її від активної генітальної установки до пасивної (анальної), яка пізніше, у дорослі роки, може проявитись у фригідності чи слабкій ерекції, або у готовності стати об’єктом зґвалтування чи пасивної гомосексуальної поведінки тощо.

Оскільки фаллічна стадія психосексуального розвитку дитини викликає чимало запитань у дорослих, зупинимось на тих, які найчастіше стають причиною дістресу батьків та дітей. Всі діти дошкільного віку виявляють сексуальну активність, яка може реалізуватися в різних формах поведінки. Це може бути підглядання за оголенням дорослого, гра в “лікаря” із доторкуванням до геніталій інших людей, навмисне вживання у колі близьких брутальних слів, запозичених з вулиці тощо. Що спонукає сексуальну активність дітей? Мотивами виступають не еротичні інтереси, а пізнавальні інтереси, допитливість. Вгамувавши свою цікавість, діти, як правило, легко переходять до інших сфер активності. Баланс цікавості до сексуальної сфери з проявами допитливості до інших сфер людського буття є показником норми психосексуального розвитку.

Когнітивна сторона сексуальної активності проявляється в зацікавленості дитиною будовою статевих органів, їх відмінності та функціонуванням, пізнанням дитиною інтимних сторін життя (проблема “ Звідки беруться діти?” тощо. Значний вплив на ставлення до сексуальності має первинна інформація, яку отримують діти у відповідь на ці запитання. Аналіз спроби дошкільника самостійно дошукатися до першопричин таємниць народження людини свідчить про багату його уяву, про те, що статева цікавість дітей лежить не в площині еротики, а виключно потреби пізнати нове та невідоме. Перегорнемо сторінки багатої на психологічні спостере­ження книги К.І.Чуковського “Від двох до п'яти” :

- А хлопчиків теж мами народжують? А навіщо тоді тата?-

- Ух, який живіт! - Не смійся над тьотею; в неї в живті· ди­тинка. - З'їла дитину?-

- Мама, хто мене народив? Ти? Я так і знала. Якби тато, то я була б з вусами.-

- Жінки народжують дівчаток, а чоловіки - хлопчиків?-

- Тату, як дізнаються, хто народився - хлопчик чи дівчинка? Адже на них немає ні штанців, ні спідничок.-

- Мамо, коли я народився, звідки ти дізналася, що я - Юрчик?-

- Якби я знала, що ти така противна, я б у тебе не народила­ся.-

- Коли я народилась, тато і мама були в театрі. Прийшли, а я вже тут.-

Через означення дорослими назв статевих органів, дитина пізнає функції тіла, виробляє певне ставлення до тілесного низу. Дитячий сексуальний словничок, як правило, обмежується побутовими назвами геніталій, гігєнічних процедур ванної та туалетної кімнат, які застосовують батьки: “піпа”, “дзвіночок”, “сіся” тощо. Якщо батьки не вживають нормативних назв статевих органів, діти з віком розширюють свій словничок запозиченими вульгарними, брутальними вуличними назвами.

Чотирьохрічний Андрійко ліпить з пластиліну тулуб людини, при­вертаючи увагу бабусі до свого заняття: “Дивись, зараз це буде мужик, я йому прироблю поміж ногами качалочку. А якби я йому за­мість "х...я" зробив "п...зду", була б баба”. Бабуся мовчки ки­ває головою, бо від почутого їй відняло мову. Ніби радіючи оціпенінню старенької, Андрійко натхненно продовжує: “Мама казала, що це "піпа". Ніяка це не піпа, а "п-зда" або х-й, х-й, х-й!”…

По мірі того, як дитина стає старшою, вона починає відчувати все більшу ніяковість від застосування “домашніх” назв геніталій, уникаючи водночас вульгаризмів. Не володіючи культурними (медичними назвами геніталій), вона не може назвати власні статеві органи чи функції тіла: “те, що внизу живота”, “те, що соромне”, “мені соромно сказати, як це називається”, “не знаю, як це називається”.

Діти дошкільного віку сприймають ставлення дорослих до статевих органів через їхню інтонацію, вираз обличчя, зроблені зауваження чи коментарії.

Батьки трьохрічного Ігоря ставилися до статевого члена хлопчика з певною долею гумору. На прийомі у лікаря в присутності сина батьки повідомили, що він у них "сексуальний гігант" і що, якщо хлопчик буде так цікавитися своїм статевим органом і нада­лі, то вони невдовзі стануть дідусем та бабусею. Хлопчик почувався трохи присоромленим увагою до нього сторонньої людини. Мама Ігоря зізналася, що, купаючи сина, нерідко називала пеніс сина різними пестливими назвами, що йому подобалось. Туалетні навички сина викликали у батьків коментарі на зразок: "А ну, покажи нам свій апарат. Що ж це буде да­лі?". Так продовжувалось до тих пір, доки вихователька дитячого садка не повідомила батьків про дивну поведінку їхнього сина. Як тільки виховательки випадали з поля зору хлопчика, він тут же знімав штанці і демонстрував дітям “свій парат". Примітивність туалетної мови хлопчика проявлялась на тлі несформованості у нього шанобливого ставлення до статевих органів та їх функціонування.

Якщо дитина соромиться тілесного низу, це може свідчити про негречне ставлення дорослих до статевих органів. Як це може проявитися у поведінці дітей? Хлопчик або дівчинка можуть наполя­гати на тому, щоб їх купали у трусиках, щоб ніхто не дивився на них при пе­ревдяганні, щоб не заглядав у ванну під час купання тощо. Подібні моделі поведінки засвідчують пев­ну амбівалентність почуттів дитини у ставленні до голизни тіла, тілесного низу, які сформувалися під впливом негативних устано­вок дорослих. П’ятирічна дівчин­ка воліє заходити до душової кімнати санаторію, не знімаючи тру­сиків, бо переконана своєю бабусею, що "соромні" місця треба хо­вати, щоб "сором не виїв очі". Її подружка, навпаки, намагається оголеною виглянути до гурту дівчаток, що чекають своєї черги до душу, а опинившись перед роздягальнею хлопчиків, починає зчиняти метушню та сміх. Дівчинка знає назви тіла, в тім числі і статевих органів іншої статі, звикла до того, що мати або батько можуть з'явитися перед її очима після ранішнього туалету оголеними, і не соромлячись відповідати на її питання стосовно статевих функцій тіла. Часто вона була свідком їхніх обіймів, поцілунків і не сприймає голизну свою чи подруг та вияви прихильності чимсь непристойним.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации