Говорун Тамара, Кікінежді Оксана. Стать та сексуальність - файл n1.doc

Говорун Тамара, Кікінежді Оксана. Стать та сексуальність
скачать (2736 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2736kb.03.11.2012 16:34скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32
тема людської сексуальності має бути такою ж звичною для обговорення в колі сім’ї чи учнівській групі, як і інші теми. Головний недолік статевоосвітньої роботи полягає в тому, що психічні прояви сексуальності мало представлені в змісті статевоосвітніх програм, особливо тих, які розраховані на підлітків та юнацтво.

В центрі статевоосвітніх знань має бути щаслива людина, з її позитивним чи негативним інтимним досвідом, але обов’язково з усвідомленням власної гідності, індивідуальної неповторності та самоцінності, адже бути сексуальним, значить відчувати себе живою, люблячою істотою.

Про що йшлося в розділі

 Сексуальна поведінка тварин є переважно репродуктивною, вона спрямована на продовження виду і є низкою безумовних рефлексів.

 Чим вищий рівень біологічної організації виду, тим складнішою стає система регуляції репродуктивної поведінки, тим більша роль індивідуального досвіду та соціального научіння тварини у відтворенні виду.

 Сексуальна поведінка людини якісно відрізняється від сексуальної поведінки тварин. Вона є автономною сферою психічного життя, відокремленою від інстинкту продовження роду, носить соціально-знаковий, свідомий характер.

 Сексуальність людини має соціально детермінований характер. В основі проявів сексуальної активності людини лежить здатність до сексуального збудження, опосередковане системою вироблених в процесі соціалізації особистісних смислів та цінностей.

 Особливості нормативів сексуальної поведінки статей визначаються етнокультурними традиціями, поширеними в конкретному соціумі.

 В залежності від ставлення до функціонування сексуальної сфери, етнокультури поділяють на ліберальні та репресивні. Репресивним культурам притаманні обмеження статевої просвіти дітей, заборона дошлюбної чи позашлюбної статевої близькості, оцінка сексуального здоров’я з позицій репродукції, нівелювання сексуальної насолоди.

 Сексуальна культура українців позначена колоритом гедонізму, де кордоцентричність виступає в єдності з прагненням до тілесної втіхи. Український сороміцький фольклор є свідченням поєднання табу, забобонів та цнотливих звичаїв з народнопоетичним відображенням здорової плотськості.

 Основоположником психології людської сексуальності став З. Фройд, який ввів чуттєвість в стадії психічного розвитку дитини. Ставлення дорослих до вияву дитиною насолоди від подразнення певних ерогенних ділянок тіла на різних етапах психосексуального розвитку стає важливим чинником формування здорової чи невротичної сексуальності.

 Згідно Фройду, оральну стадію психосексуального розвитку слід розглядати в контексті автоеротичної насолоди дитини від ссання. Емоційна депривація на цій фазі розвитку особистості породжує в майбутньому нездатність до отримання задоволення від власного тіла.

 Фаллічна стадія психосексуального розвитку є вирішальною у формуванні позитивного ставлення до людської сексуальності, до прийняття тілесного низу часткою позитивного образу Я. Ця стадія характеризується статевою допитливістю дитини до будови статевих органів та їх відмінності у чоловіків та жінок, відкриттям чутливості геніталій та насолоди від їх стимуляції.

 Латентна стадія психосексуального розвитку характеризується поглибленням інтересів дітей щодо етичних засад функціонування людини, подальшим розширенням діапазону сексуальної активності (сексуальні ігри, дитячий сороміцький фольклор, мастурбація).

 Протягом генітальної фази психосексуального розвитку підлітки переходять на якісно новий рівнь сексуальної активності, який характеризується соматико-сексуальним дозріванням, інтеграцією чуттєвості в геніталіях, її стимуляцією гетеростатевими контактами та мастурбацією.

 Найбільш поширені у юнацькі роки форми вияву сексуальності, як-то мастурбація та петтингова поведінка, розвивають чуттєвість тіла, гармонізують тілесне, фізичне з психічним (прийнятими етичними, естетичними поглядами).

 Розуміння соціальної природи розвитку людської сексуальності та психологічних механізмів її функціонування є необхідною умовою побудови статевоосвітніх програм для дітей та юнацтва.

 Серед стратегій статевовиховної роботи з дітьми та юнацтвом виділяють

авторитарну, побудовану на жорсткій моральній регламентації сексуальної поведінки. Зміст статевоосвітніх програм при цьому носить десексуалізований характер.

 Біологізаторська стратегія статевої просвіти, яка орієнтована на ознайомлення дітей з анатомією та фізіологією статевого життя, використання протизаплідних засобів, ставить сексуальну поведінку в залежність від сексологічних знань.

 Стратегія статевого виховання, орієнтована на розвиток сексуальності як складової свідомості та самосвідомості, інтегрує чуттєвість в психологію дитини, сприйняття себе сексуальною, люблячою істотою. Сексуальність при цьому виступає органічною часткою повсякденної життєдіяльності дитини, пронизує сприйняття нею себе та оточуючих людей.

 Статева просвіта дітей та юнацтва є ефективною за умови дотримання певних принципів її реалізації. Серед них – об’єктивність, науковість пояснень, доступність віковим можливостям розуміння та адекватність досвіду дитини, позитив у ставленні до проявів сексуальності, природність поведінки дорослих та авторитетність джерел інформації.

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

 Чи вмієте Ви обговорювати з дітьми проблеми сексуальності?

– Чим зумовлена конфліктність у поглядах на сексуальну поведінку молоді вчителів та учнів (батьків та дітей)?

– Якими є типові конфліктні ситуації батьківсько-дитячих стосунків у статевому вихованні дітей?

– Яку роль у статевому вихованні відіграють навички Я-висловлювання дорослих?

– Яку роль у статевому вихованні відіграють навчики активного слухання?

– Чому розмови про інтимне викликають у дорослих почуття ніяковості, сорому?

– Чому батьки забороняють дітям доторкуватися до геніталій?

– Яка поведінка дошкільнят має бути приватною?

– Чи варто розповідати дітям про негативні наслідки мастурбації?

– Чому дорослі негативно реагують на сексуальну допитливість дітей?
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

 Перед тим, як перегорнути наступні сторінки посібника, пропонуємо Вам короткий тест, який, бодай поверхово, перевірить Вашу обізнаність у проблемі людської сексуальності. Отже, почнемо. Чи згодні Ви з такими твердженнями?

1. Статеве виховання – це передача знань про анатомію та фізіологію статевих органів людини.

2. Головна функція сексуальності людини – народження потомства.

3. Чим менше діти знають про інтимні сторони життя чоловіка та жінки, тим краще.

4. Питання інтимних міжстатевих стосунків, культури сексуальної поведінки, кожен здатний пізнати з власного досвіду.

5. Гомосексуальність – це одне із збочень у сексуальному розвитку людини.

6. Мастурбація у дитячому віці, особливо у підлітковому, є вкрай шкідливою для психічного і фізичного здоров’я дитини.

7. Кондом є ненадійним засобом запобігання вагітності.

8. Чоловіки, які скоюють сексуальні насильства, є знайомцями своїх жертв.

9. Мастурбація чоловіка або жінки у подружньому житті є ознакою неповноцінності їхнього статевого життя.

10. Для повноцінного статевого виховання необхідно, щоб дівчата ставали якомога жіночними, а хлопчики – якомога маскулінними особами.

11. Хворобливі прояви сексуальної поведінки людини зумовлені перш за все, спадковістю, і, в останню чергу, – її вихованням.

Якщо бодай на два з вищезапропонованих запитань Ви відповіли "так", щиро радимо прочитати наступні розділи, бо Ваші уявлення про людську сексуальність є хибними.
Ознайомтеся із думкою відомого австрійського письменника С.Цвейга про ставлення до людської сексуальності. З часу написання трилогії пройшло понад 70 років, світ зустрічає третє тисячоліття. Чи змінились погляди на людину як на сексуальну істоту? Якби Стефан Цвейг був нашим сучасником, що написав би він зараз?

На протязі цілого сторіччя статеве питання знаходиться в Європі під карантином. Воно не заперечується і не утверджується, не ставиться і не вирішується, воно потихеньку відставляється за ширми. Організується величезна армія наглядачів, одягнутих у форму вчителів, вихователів, пасторів, цензорів і гувернанток, щоб захистити юнацтво від усякої безпосередності і плотських радощів… Наслідком такої змови, що уперто триває ціле століття – ховати своє “я” і його замовчувати – є безприкладно низький рівень психологічної науки… Бо як могло б розвинутися глибоке розуміння душевних явищ без щирості та чесності, як могла б поширюватися ясність, коли як раз ті, хто призваний повідомляти знання, … самі є лицемірами від культури чи неучами? А неосвченість завжди тягне за собою жорстокість… Хлопчики-підлітки, що вдаються під гнітом статевого дозрівання і в силу незнайомства з жінкою до єдино можливого для них способу полегшення свого фізичного стану, отримують від цих “освічених” менторів… вказівки, що вони віддаються жахливому, що руйнує їхнє здоров’я, “пороку”… Студенти в університеті (я сам ще пережив це) отримують… пам’ятні записки, з яких вони взнають, що будь-яке статеве захворювання, без винятку, “невиліковне”… Не дивно, що, завдяки цьому планомірному насаджуванні почуття страху…, в результаті цих насильницьких витіснень, коливається внутрішня рівновага незліченого числа людей і створюється цілими серіями тип неврастеніка, який все життя тягне в собі свої отроцькі страхи у формі невижитих затримок… Начиняють їх бромом, обробляють їм шкіру електровібрацією, але ніхто не зважується дошукуватись справжніх причин…( Цвейг С. Зигмунд Фрейд. Из биографической трилогии “Врачевание и психика. М.,1991., с.10-11)
 Одним із провідних гасел феміністичного руху за рівність жінок була зміна характеру поглядів на сексуальні стосунки статей. З цією ж метою була воскрешена ідея Епікура про гедонізм, згідно якої жінка є рівнею чоловікові у прагненні до сексуальної насолоди. Причому втіленню ідеї рівності в життя посприяла поява протизаплідних засобів – внутріматкової і гормональної концепцій. Свій погляд на принципово нові засади сексуальних стсоунків чоловіка та жінки висловив свого часу Абрагам Маслоу.

“… Ми можемо дійти висновку, що психологічно здорова людина повинна прагнути не до того, щоб викорінити саму думку про домінування чи підлеглість у стосунках між чоловіком та жінкою чи між батьком та дитиною, але з однаковою мірою переконаності ми можемо говорити, що зміні підлягає “якість домінування”, що ми повинні в собі вбити бабуїна і наблизитися до шимпанзе… Ми відмітили синдром домінування-підлеглості як у тих, так і інших, але у шимпанзе він мав інший відтінок. Сила у них частіше слугує для підтримки слабкого родича. Вона виступає доброю, заступницькою і відповідальною… вірніше було б про це говорити “про довірливу залежність”…

Якби ми не назвали ці стосунки, зрозуміло, що людині піде на користь,…якщо вона перестане сторонитися підлеглості, почне будувати взаємини з іншими людьми не на основі взаємної ворожнечі, а на міцному фундаменті згоди і людинолюбства. Тоді їй залишиться зробити лише один крок до того, щоб десексуалізувати своє розуміння лідерства: тоді незалежно від того, чоловік чи жінка, людина буде в змозі прийняти як домінантну, так і підлеглу роль, не маючи при цьому тривоги і почуття приниженості…

В світлі отриманих даних про гормони стає зрозумілий тісний взаємозв'язок сексуальності та домінування-підлеглості. Піднята нами проблема потребує переосмислення, тепер потрібно зрозуміти, яким чином відділити ці дві фізіологічно пов'язані потреби, як зробити їх незалежними. Тобто, нам потрібно вирішити гормональну проблему, в результаті чого положення зверху чи знизу при статевому акті вже не буде сприйматися як панівне чи підчинене, пеніс перестане бути знаряддям влади, набуде функцію тільки сексуального інструменту…”

(Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. – М.:Евразия, 1997. – С.380-381)
Чи вмієте Ви спілкуватися з дітьми на “важкі” теми? Відомо, що найбільше запитань у дорослих (вихователів, батьків) викликає допубертат-на мастурбація. Як реагувати, як пояснювати, припиняти чи ні заняття дити-ни? Рекомендуємо познайомитися з фрагментом книги Джоан Бленк “Ігрова книга для дітей про секс”, розрахованої на 5-7-річного читача. Ця книга рекомендована Амери­канською радою вчителів з питань статевої просвіти для дітей дош­кільного віку. Сподіваємося, що поради дітям будуть корисними і дорослим для інтимних бесід з дітьми.

“…Почуватися сексуальним іноді ще називають "відчувати збуджен­ня" або "бути заведеним". Існує чимало речей, які можуть спонука­ти людину почуватися збудженою, як, наприклад, думати про щось особливе, бачити особливу людину, торкатися до власного тіла, відчувати дотик того, кого любиш, або ж доторкуватись до того, кого любиш.

Коли хлопчик або чоловік відчуває сексуальне збудження, його член стає твердішим та більшим. Якщо ти хлопчик, то чи помічав ти коли-небудь, що твій член стає твердішим та більшим?

Коли дівчинка або жінка стає сексуально збудженою, її вульва або вагіна стає вогкою та слизькою, а її клітор твердішає. Якщо ти дівчинка, чи помічала ти коли-небудь, що твоя вагіна стає мокрою та слизькою? А як ти відчуваєш сексуальне збудження? (Далі дітям пропонують розглянути малюнки та означити той, який відображає відчуття дитини. На малюнках оголені хлопчики або дівчатка пере­дають відчуття теплоти у тілі, лоскотання, здивування, щасливого стану, дивного та незрозумілого відчуття, байдужого та невизначено­го). …Якщо ти відчуваєш сексуальність у своєму тілі, у яких частинах тіла вона відчувається найбільше?

Коли люди стають дуже збудженими, вони іноді відчувають особ­ливий його натиск, після чого розслабляються та можуть відчувати себе трохи стомленими. Цей прилив збудження зветься оргазмом... Оргазм - це як наче ти добрався до вершини високої гори та присів, щоб подивитися навкруги, або як наче ти видерся на гірку та спус­каєшся з неї вниз. Або це як наче ти чихнув після того, як тебе довго крутило у носі. Це також схоже на відчуття, яке ти отримаєш після того, як довгий час хотів попісяти і нарешті тобі це вда­лося.

Деякі діти переживають оргазм, коли їм два або три роки. Інші не можуть його відчути, доки вони не стануть підлітками або до­рослими. А ти коли-небудь відчував оргазм? (Дітям пропонують оз­начити одну з картинок, на яких хлопчики та дівчатка показують, як часто їм прийшлось пережити оргазм: один раз чи двічі, досить часто, не впевнений у тому, скільки, ніколи не відчував і мені байдуже).

Один з способів досягти сексуального збудження або насолоджу­ватися сексуальними почуттями - це торкатись або терти, або гра­тись з· своїм власним тілом, особливо з його сексуальними части­нами. Процес доторкування до своїх сексуальних частин тіла з ме­тою отримання приємних відчуттів називається мастурбацією. Мас­турбація дає приємне відчуття незалежно від того, переживаєш ти оргазм чи ні. Правда, це чудове слово для занять, яким більшість займається. Тобі коли-небудь приходилось чути про якусь інакшу назву мастурбації?

Деякі люди мастурбують за допомогою рук та пальців. Інші впо­добляють інакші способи. Перед тобою картинки з зображенням того, яким способом люди мастурбують. Ти коли-небудь використовував хоч один з означених способів. (На малюнках зображені хлопчики або дівчатка, які мастурбують у такі способи: торкається статевих ор­ганів рукою та пальцями; стискає подушку, іграшку або ковдру по­між ногами; їде верхи на велосипеді або дерев'яному конику; треться тілом об ліжко або стіл; міцно стискує докупи ноги; зтис­кує статеві органи одягом; забирається уверх по жердині та спускається по ній вниз; мене це не стосується; я ніколи цим не займа­юсь).

Деякі люди думають, що мастурбація тобі зашкодить, але це не так. Твої батьки або дідусь з бабусею можуть вірити у те, що їм розповідали у молодості, що мастурбація шкідлива, і що погані ре­чі трапляються з людьми, які займаються нею. Це все неправда.”

Можна погоджуватись або не погоджуватись з настановами амери­канських дорослих щодо спрямування інтересів дошкільника до ерогенних зон тіла. Проте незаперечним видається той факт, що чим більш емоційно позитивним буде для дитини її власне тілесне Я, тим гармонійнішим буде уявлення про сексуальність людини.

Чимало батьків радіють тому, що їхні діти “нічого такого” у них не питають. А між тим американський лікар Бенджамін Спок підкреслював, що непокоїтися слід не тоді, коли діти ставлять питання, а тоді, коли вони чомусь мовчать. На думку вченого, дітей необхідно підштовхувати до запитань. Між тим, кожна сім’я може пригадати питання, на які важко було відповісти дітям. Чи правильно дорослі відповідають дітям? Це можна з’ясувати шляхом порівняння порад відомих педагогів та психологів з особистим досвідом кожного.

Рудольф Нойберт у книзі “Що я скажу своїй дитині” пише: “На запитання “чому я хлопчик, а сестричка – дівчинка?” слід відповідати синові, що він народився таким. як тато, а дочці, як мама. “де беруть дітей?” – “Діти з’являються і живуть у тілі (животі) матері”. “Як я виріс?” – “ З крихітного зернятка, яке завжди було у животі у мами”. – “ Як народжуються діти?” – “ Із спеціального отвору, який при народженні дитини стає великим”. – “Яка роль батька у народженні дитини?” – “Зі статевого органу батька сім’я попадає в спеціальне місце в животі матері”.

Німецький психолог Генріх Брюкнер радить батькам дошкільника відповідати на запитання людини таким чином: від 3 до 7 років діти, як правило, запитують: “Чому в усіх людей є пупок? Звідки беруться діти? Звідки виходять діти? Як діти попадають у маму? Чи може в мене бути дитина?” “Говоріть з вашою дитиною на ці теми так само вільно й невимушено, як завжди з нею розмовляєте. Виходьте з того, що дитина, поставивши запитання, чекає на відповідь. Ця відповідь повинна бути завжди правдивою і ясною. Це означає – доступною за віком і доброзичливою. Йдеться насамперед не про передачу біологічних знань, а про природне, вражаюче і прекрасне.

Наведемо фрагмент книжки Г.Брюкнера.

Увечері Сюзанна запитала: “Чому в усіх людей на животі є кнопочка?”

Справді, – сказала мама. – в усіх людей на животі є кнопочка, вона називається – пупок. Усі люди, які зараз вже дорослі, були таими ж маленькими, як ти. А всі малюки спочатку такі маленькі, що вони самі не можуть ні пити, ні дихати. Вони живляться через тонкий шланг, так звану пупкову кишку. Ця кишка входить в живіт саме там, де в кожної людини ми бачимо пуп.

Я бачила багатьох немовлят, – міркує Сюзанна, – але жлден з них не живиться через пупкову кишку.

Мама. Ти неточно мене зрозуміла. Всі діти були ще такими маленькими, що не могли навіть ще лежати в ліжку, а найкраще їм було знаходитися в животику мам. Там м'яко і тепло, і ніхто їх не може там скривдити. Добре захищені, вони можуть там спокійно рости.

Мама взяла кольоровий олівець і намалювала:

В усіх мам у животі є невелика порожнина, в якій може рости малюк. Тут, у цій порожнині, ти можеш уявити малюка, який лежить. Очі в нього заплющені, він спить. Стінки порожнини і живіт за'язані пупковою кишкою. Через неї дитинка одержує все, що їй потрібно для росту і життя. Для їди малюкові не трба розкривати рота.

Сюзанна бачила мамину сестру, яка чекала дитину, і часто дмала про неї, а потім запитала в мами: “ Звідки ж виходять діти?”

І мама відповіла:

Через невеликий проріз (отвір) між ногами. Там є канал сечі і калу, а також вихід для дитини. Цей вихід називається піхвою. Дівчатка в низу живота виглядають інакше, ніж хлопчики. Коли малюк стає таким великим, що в животі йому вже мало місця, вихід розтягується як горловина светра. Дитина може потім його розширити своєю головою і вийти. Це називається народженням.

… “Крапочка” знову й знову спадає на думку Сюзанні. Вона не може зрозуміти: “Коли ж яйце починає рости?” Мама роз'яснює: “Таке маленькек яйце в матері починає рости тоді, коли маленька частинка батька, так зване сім'я, попадає до матері. Кожна дитина складається з частинки своєї мами і свого тата. Тому бабуся і сказала тобі: “Ти стаєш дедалі більше схожою на маму. Але темні очі в тебе від тата”.

Мама малює на папері сім'я і говорить Сюзанні: “ У сім'я-батька є хвостик, за допомогою якого він рухається. Він тонкий, як нитка. Сім'я пливе до яйцеклітини, яка міститься в матці живота матері і просковзує туди. Частинка матері і частинка батька зливаються, як дві краплі зливаються в одну. Якщо батьки бажають мати дитину, батько повинен ввести матері сім'я. Тоді з яйця зможе вирости дитинка”.

… “Коли ж я виросту?” – питала Сюзанна з нетерпінням.

Мама знову взяла олівець і намалювала: “ Коли ти бдеш така велика, як мама чи тьотя Катрін, з жіночими грудьми, які зможуть давати молоко твоїй дитині. Тоді виросте волосся біля невеликої щілини і під руками. Коли пізніше ти знатимеш так багато, що тобі не треба буде питати інших, коли ти зможеш працювати і заробляти грошу – тоді ти будеш дорослою. Ти зможеш тоді жити самостійно, без батьків і сама турбуватися про своїх дітей. Вони потребуватимуть від тебе їжі і чистої білизни і запитуватимуть тебе про все, про що ти в нас питаєш”.

Томмі – кращий товариш Сюзанни по дитясому садку. Вони часто граються одне з одним вдома. Коли Томмі одного разу ввечері повинен був повертатися додому, Сюзанна сказала його матері: “Чому, власне. Він повинен іти? Все одно пізніше ми одружимось. Томмі вже зараз може залишитись у нас.” Що повинна мама відповісти на це?

Вам сподобалися наведені вище педагогічні поради? З чимось ви погодились, а щось викликало сумнів. Ми не заликаємо вас сліпо копіювати чужий досвід. Єдиних рецептів щодо способів проведення статевої освіти бути не може. Сім'ї і діти в них різні, так само, як і різні батьки. Тому в кожному конкретному випадку будуть знаходитися свої індивідуальні тлумачення дошкільнятам тих чи інших питань. Ваше серце, знання своєї дитини підкажуть найбільш доречні способи задоволення дитячої допитливості.
Як зазначають психологи, ступінь близькості дитини і батьків у питаннях інтимних почуттів є своєрідним мірилом довіри дитини до старших, їх педагогічної компетенції. Оцініть наведені нижче тактики дорослих у вихованні культури взаємин у дітей як прообразу майбутнього сім’янина:

В присутності сина мати з усмішкою повідомляє батькові: “А наш кавалер сьогодні книжки ніс сусідчиній Таньці. Отаке мале, а вже лізе до дівчат!”

Одна мати розповідає: “Ще в першому класі доньку проводжав додому однокласник. До чого ж це зворушливо! Дзвінок у двері, відчиняю, стоїть на диво маленька. Симпатична істота в штанцях і тримає два портфелі, без слів протягує мені один; слідом по сходах піднімається моя Оленка”.

Про грубі помилки дорослих у статевому вихованні дітей видатний чеський педагог-гуманіст Януш Корчак сказав так: “Ми сміємося, коли шестирічний хлопчина віддає дівчинці половину свого тістечка; сміємося, коли дівчинка спалахне, як маків цвіт, у відповідь на уклін однокласника. Сміємося, натрапивши на школяра, який милується фотографією дівчини; сміємося, що дівчина побігла відчинити двері репетиторові брата.

Але супимо чоло, коли він і вона якось надто тихо бавляться або, борючись, попадали задихані на землю. І впадаємо в гнів, коли любов дочки або сина суперечить ншим намірам.

Ми сміємось, бо ще далеко, супимося, бо наближається, обурюємося, коли псує наші розрахунки. Вражаємо дітей насмішкою і підозрою, безчестимо почуття, яке не дає нам прибутку. Одні кохають уже дітьми, а інші ще в дитячому віці глузують з кохання.

Вона твоя наречена?

І хлопець, прагнучи довести, що в нього немає нареченої, навмисно підставляє їй ногу або боляче смикає за коси.

Вибиваючи з голови передчасну любов, чи не вбиваємо ми в голову передчасну розпусту?”

( Корчак Я. Як любити дітей. –К.: Рад.школа, 1976. – С.84-85.)
 Розуміння потреб особистості і врахування вікових особливостей дозволяють правильно передбачити, на чому буде концентруватися увага. У протилежному випадку, можна ускочити у клопіт, що наочно демонструє наступний життєвий приклад. В одній сім’ї батьки були дуже стурбовані тим, що їх сини семи і восьми років дивляться разом з ними ввечері по телевізору фільми “про любов”, де зустрічаються сексуальні сцени. І ось під час демонстрації такого фільму, в найритичніший момент, коли герой цілує героїню в шикарній машині, один з хлопчиків, підтверджуючи опасіння батьків, голосно кличе брата до телевізора. На серці у матері стає тяжко, вона вже готова виключити телевізор, але тут вона чує: “Дивись, дивись, Петрусю!Бачиш – це і є “мерседес-бенц”! “… Уявляється, що батькам не слід тривожитись: людина сприймає лише те, що відповідає її внутрішнім потребам.

( цит. за: Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1988. – С.70.)

Література до розділу

1. Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина, 1988. – 320 с.

2. Справочник. Сексопатология. – М.: Медицина, 1999. – 675 с.

3. Сексология. Энциклопедический словарь по сексологии и смежн. обл. Беларус Энцикл.– Минск.:Бел.Эн.,1995. – 351 с.

4. Masters H.William, Johnson E.Virginia, Kolodny C. Robert. Masters and

Johnson on Sex and Human Loving. – Boston, Toronto: Little, Brown and Company, 1986. – 599 p.

5. Кульчицький О. Світовідчування українця //Українська душа. – К.: “Фенікс”,1992. – 128 с. ( С.48-66)

6. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т.1. –К.,1993. – 392 с.

7. Ватсьяяна. Кама сутра (поучение о любви). – М.: СП “Вся Москва”, 1989. – 85 с.

8. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. Серія:Підручники,ч.13. – Мюнхен.:Український вільний університет, 1993. –217 с.

9. Вейнингер Отто. Пол и характер.–М.:Терра,1999. – 480 с.

10. Детская сексология – М.: 1996. – 95 с.

11. Лев-Старович З. Секс в культурах мира. – М.: Мысль, 1991.– 255 с.

12. Чжан Йолан. Дао любви. – К.:Знание, 1990. – с.

13. Гаррисон Мишель. Любовь, секс и спид. – Вильнюс,Полина. –М.,1996. – с.

14. Снайдер Ди. Практическая психология для подростков, или как найти своё место в жизни.– М.: АСТ-Пресс, 1997. – 286 с.

15. Найк А. Практическая психология для девочек, или как относиться к себе и мальчикам. – М.: АСТ-Пресс,1998.

16. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена у детей. – М.: Медицина, 1986.– с.

17.Кле М. Психология подростка. Психосексуальное развитие.– М.: Педагогика, 1991. – 172с.

18. Батон Джон. Стать ближе. Секс, любовь и здравый смысл. –М.,1995.

19. Хиглинг М. Как беседовать с ребенком о сексе. – Санкт-Петербург: Питер,1998. – 123 с.

20. Петрище И.П. О половом воспитании детей и подростков.– Минск, Народна асвета, 1990.– 160 с.

21. Мир и эрос. – М.: Политиздат, 1991. – 335 с.

22. Гадасина А.Д. Плоды запретов. Подростки и секс. – М.:ДОМ,1991. –112 с.

23. Энциклопедия сексуальной жизни для подростков.– М:Просвещение, 1991. – 208 с.

24. Каган В.Е. Подготовка девушки к супружеству. – М.: Советский спорт, 1990. – 80 с.

25. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. – К.: Згода, 1996. – 142 с.

26. Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1999. –710 с.

27. Фромм Е. Втеча від свободи //Зарубіжна філософія ХХ ст. – К., 1993.

28. Bernstein, Anne C.,(1976). How children learn about sex and birth. Psychology Today, 9 (8), 31.

29. Erikson Erich H. Childhood and Society. –W.W.Norton and Company. Ins., New Jork. 1963. – 445 p.

30. Мид М. Культура и мир детства. – М.: Наука, 1988. – 430 с.

31. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мистецтво, 1995. – 336 с.


Розділ 1. СЕКСУАЛЬНІСТЬ: ВРОДЖЕНЕ ТА НАБУТЕ.

З розділу Ви дізнаєтеся:

Чи є щось спільне у сексуальності людини і тварини?

Чи є людська сексуальність проявом інстинктів людини?

Яким чином соціальне оточення впливає на сексуальну поведінку?

Якими є норми сексуальної поведінки чоловіків та жінок у різних етнокультурах?

Чим відрізняються українці від інших народів у поглядах на взаємини статей та сексуальності?

1.1. Що таке сексуальність?

Уявімо собі, що таке запитання ставлять перед різними людьми: жінками, чоловіками, молодими і не зовсім. А як на нього відповіли б Ви, Ваші друзі, близькі знайомі? Знайти однозначну відповідь було б важко ще й тому, що у кожного буде своя правда. Якщо серед наших з Вами опитуваних виявиться юнка , то вона , мабуть , почне говорити про ті почуття, які вона переживає під час побачення із своїм хлопцем – п”янкість поцілунків, бажання відчувати міцність його обіймів. Для молодички, що веде до дитсадочка своїх діточок – це, можливо, буде її тепле, невимовно ніжне почуття любові до свого чоловіка, а ще бажання подобатись йому, як в роки їх юності. Для літнього чоловіка – це погляд ласкавих очей дружини, відчуття її турботливого , лагід-ного ставлення до себе. Для парубка, що набуває першого досвіду статевого життя, сексуальність буде уявлятись передусім відчуттям збудження свого тіла, досягненням піку фізичної насолоди через пізнання чар партнерші.

Наші уявлення про сексуальність є результатом набутого життєвого досвіду в широкому розумінні цього слова. Чим старшою стає людина, тим ємкішим, складні-шим видається їй почуття сексуальності. Тобто, якщо в поняття сексуальність юнак вкладає процес статевого акту, генітальні відчуття, то, набуваючи досвіду подружнього життя, виховання дітей, він буде включати в нього також і любов до жінки, бажання бути близьким до неї не тільки тілом, але й душею. Отже, сексуальність – це частина цілісної особистості , взаємозалежність її біологічних, психологічних, соціокультурних вимірів функціонування як сексуальної істоти. Вона включає ті сфери буття людини, які пов”язані з досягненням сексуального збудження.Вчені дійшли висновку, що фор-ми сексуальної активності людини зумовлюються не лише її біологічною природою , але й соціальною, набутою під впливом соціального оточення.

Ця думка є вкрай важливою для розуміння багатьох проявів, що часто дивують пересічного громадянина. Тож ми просимо вас ,читачу звернути на неї особливу увагу. А щоб глибше усвідомити її смисл, проілюструємо факти з сексуальної поведінки братів наших менших -тварин.

Отож, яка роль вродженого, біологічного і набутого, соціального у сексуальній поведінці тварин? Відомо, що вона зумовлюється інстинктами, тобто вродженими бузумовними рефлексами самців та самок, роль яких у продовженні виду особливо яскраво проявляється після настання статевої зрілості. Господарі домашніх кицьок та собак добре знають, який нестримний потяг до протилежної статі собі подібних відчу-вають їх улюбленці, яку магічну силу для самця має запах, звук готової до запліднення самки. І це – не дивно ,адже сексуальна поведінка тварин є, передовсім , репродуктивною, тобто спрямованою на продовження свого роду. Якби кому – небудь вдалось видозмінити силу статевого потягу, то на землі не залишилось б ні кішок, ні собак, ні інших видів розмаїтого тваринного світу. А якщо це насправді так, то чи не простіше було б людству пояснювати різні проблеми у інтимних стосунках чоловіка і жінки їх біологічною природою, і не мати жодної мороки з правилами етики та моралі?

Виявляється, що набуття досвіду життя в соціальному оточенні, або як його ще називають, процесу соціалізації, відіграють першочергову роль у регуляції сексуальної поведінки не тільки людини, але і окремих видів тварин, зокрема вищих ссавців. Так, якщо сексуальна поведінка щурів , котів, собак і подібних їм видів тварин, так би мови-ти, запрограмована вродженими інстинктами, то приматів, у яких розвинутіший голов-ний мозок та центральна нервова система – впливом довкілля. Це переконливо довів у своїх експериментах на макаках- резусах американський вчений Гаррі Харлоу. Він спостерігав за тим, як в умовах неволі, тобто розвитку самців та самочок аж до на-стання статевої зрілості, поза стадом, проявляється інстинкт спарення та батьківства. Мавпочок “виховували” створені експериментом штучні мами, обидві зроблені з дро-тяного каркасу: одна-жорстка, негнучка, інша- покрита м”яким матеріалом. Ці “мами” в потрібний час мали їжу для малят, а ще слугували притулком під час сну та у разі небезпеки. Яким же виявився результат такого виховання? Він приголомшив багатьох, адже самці та самочки після досягнення віку статевої зрілості, виявились нездатними до спарювання і навіть до виконання ритуальних дій залицяння. Іншими словами, самці та самочки, вирощені у неволі, не могли знайти спільної мови для спарювання одне з одним.Вони, хоч і парувались під впливом інстинктивного потягу, але при цьому бились, кусались, виявляли інші ознаки агресивності у інтимному спілкуванні. Проте найвражаючі зміни були зафіксовані в порушенні материнського інстинкту самочок. Народжені після штучного запліднення мавпочки не тільки не змогли пробудити материнських почуттів, а й самі виявились під загрозою. Мами-самки відривали дітей від своїх грудей, відмахувались від їх причепливих домагань, мов від набридлиих мух , щипали, кусали малюків, а могли спересердя кинути їх з рук додолу головою вниз. Особливо жорстокими та агресивними виявились мами, виховані “мамою” – жорстким каркасом.

Цілком слушно постає питання :”Якщо відсутність прикладу для наслідування негативно позначилась на сексуальній поведінці та батьківському інстинктові на тва-ринному рівні, то чи не є фактор виховання вирішальним для сексуальної культури людини? Чи не так ? Яка ваша думка з цього приводу?”

Звернемось до дослідження деяких аналогій між стратегією статей у тварин і у людини, між нижчими приматами і людиною, що проявляється у відносинах домінант-ності-підчиненості, в чоловічій та жіночій сексуальності. Основне еволюційне завдан-ня для самців полягає в приваблюванні самок в умовах конкуренції з боку інших сам-ців. Основним еволюційним завданням для самок є вибір статевого партнера, який зміг би забезпечити своє потомство найбільшими шансами для виживання і наступного від-творення. Залицяння у тварин включає змагання самця в умінні “ запропонувати то-вар” і самки в умінні відмовитись від нього. Скромність допомагає самочці оцінити придатність самця в якості можливого статевого партнера і може також заохочувати його до більшого внеску в майбутнє потомство. Статеві стратегії, які приймаються самцями, можуть включати агресивне суперництво, кон-куренцію сперміїв і спарюван-ня крадькома. Різні стратегії можуть використовуватись на різних стадіях життєвого циклу.

Статева стратегія людини тісно пов’язана з добре розвиненим піклуванням про потомство. Стратегія жінок включає тривалі періоди сексуального сприймання, яке підтримує тривалу увагу статевого партнера. Стратегія чоловіків включає суперництво при залицянні і агресивність при захисті жінок. Як результат культурних новацій, існує значна різноманітність шлюбних звичаїв в різних людських суспільствах.

Статева стратегія приводить до конкретного типу системи розмноження, яка впливає на соціальну організацію виду. Різноманітні приклади цього можна знайти у приматів.

Сексуальність людини як взаємопереплетення біологічного і соціального, можна характеризувати з точки зору анатомії статевих органів, функціонування центральної нервової системи та фізіологічних шляхів проходження сексуального збудження, ендо-кринної системи, емоційної сфери, усвідомлених та підсвідомих потягів тощо. Оскіль-ки біологічні механізми сексуальної поведінки людини досить повно представлені в су-часній сексологічній літературі, перелік якої ми пропонуємо вам в кінці розділу, приді-лимо більше уваги психологічним аспектам сексуальності, які залишаються мало роз-критими на сьогоднішній день.Отож, поміркуймо над психологічною природою людсь-кої сексуальності, культурою сексуальної поведінки, над тим, що є нормою, а що є від-хиленням від неї. Чи є, наприклад, мастурбація або гомосексуальна активність резуль-татом ,так би мовити, неправильного виховання, а може, навпаки, вродженою, заданою біологічною природою людини формою сексуальної поведінки?

Як ми вже з Вами переконалися, сексуальна поведінка тварин, особливо прима-тів, може багато що пояснити у розмаїтті проявів людської сексуальності. Наприклад, однією з причин негативного ставлення до гомосексуальних стосунків є аргумент на користь продовження людського роду природнім шляхом парування статей. Проте, можливо, гомосексуальний потяг є вродженим? Чи трапляється гомосексуальна пове-дінка серед тварин? Виявляється , що так і досить часто. Так, наприклад, серед макак, які живуть в стаді і яким ніщо не встає на заваді встановленню гетеросексуальних / тобто міжстатевих/ контактів , трапляються такі самці, які віддають перевагу виключно гомосексуальним, тобто в формі анального сексу. Подібно до людей, досягання піку сексуального збудження у тварин супроводжується інтенсивними вегетативними реак-ціями – прискореним серцебиттям , посиленням кровонаповнення венозних судин, підвищенням пітливості, частоти дихання. Серед самців павіанів, шимпанзе і горил трапляються, як і у людей, жести агресії та виклику не тільки тілом, мімікою, але й демонстрацією ерегованого члена. Якщо партнер не прийме пози підпорядкування, бути великій бійці. Проте не всім у стаді може показувати свій статевий орган агре-сивний самець, бо,крім нього, є мавпи з вищим статусом та рангом, які не проминуть нагоди поставити розбишаку на місце. Серед мавп”ячого стада трапляються так звані

“ жиголо”, тобто самці, які використовують статевий акт для врегулювання міжособис-тісних проблем несексуального характеру. Чи не нагадують вони вам окремих пред-ставників Homo Sapiens?

Відомо також, що позиції копулятивного акту тварин значною мірою тотожні позиціям злягання людей. Проте багатьох читачів, мабуть, найбільше здивує той факт, що мастурбація є досить поширеною формою сексуальної поведінки в тваринному сві-ті як серед ссавців, так і серед самок. Оскільки тіло тварини досить гнучке , то найчас-тіше практикується оральна самостимуляція геніталій. Деколи трапляється також мас-турбація у формі тертя об якийсь предмет або застосування самками гнучкої палки, вібрація якої використовується як стимул для підвищення сексуального збудження , а також факти взаємної мастурбації серед самок- слоних.

Можна з певною мірою умовності пригадати ту частину ритуалу взаємодії тва-рин, яка супроводжується облизуванням ано-генітальної області тіла. Чи не є це своє-рідним прообразом орально-генітальних контактів людини, а саме феллаціо та кунні-лінгуса, а анально-генітальні контакти тварин – прообразом анального сексу людей?

Звичайно, сексуально-репродуктивна поведінка тварин, в тому числі приматів, значною мірою запрограмована біологічно. Так, деякі комахи можуть спарюватись навіть після обезглавлення їхніх тіл. Проте характер сексуальної поведінки хребетних тісно пов”язаний з об”ємом їхнього головного мозку. Чим вищий рівень розвитку тва-рини, тим більша роль головного мозку у регуляції сексуального потягу. Так, у лабора-торного білого щура можна видалити навіть півкори, і він залишатиметься здатним до спарювання. Проте вже у котів з видаленням лобних долей головного мозку копуляція розладнується. Особливо вразливі до мозкових порушень примати. Якщо у більшості ссавців копулятивний цикл є сезонним спарюванням, що стає можливим тільки в пері-од еструса самочки, що одночасно є часом максимального її запліднення, то вже у при-матів сексуальна поведінка відокремлюється від репродуктивної і все більше регулю-ється головним мозком. Наприклад, як тільки сіменники самців морських свинок почи-нають виробляти зрілу сперму, то починають спарюватися. Проте вже мавпам потріб-но, крім статевого дозрівання, утвердити певну соціальну позицію у стаді, щоб отрима-ти доступ до самки. Феромони, що виділяються статевими органами самки, приваблю-ють до неї самця,збуджують його. При цьому готовність до спарювання самкою та самцем виявляється не лише у фізіологічних реакціях, але й певних специфічних для даного виду тварин формах залицяння-певних звуках, позах, ритуальних рухах. Трива-лість статевого акту також відрізняється у різних тварин, а також поміж даного їх виду.Так, у слонів інтромісія триває трохи менше хвилини, а у бика-дві-три секунди. Проте частота спарення та його тривалість може варіюватись і бути досить високою. Так, відомо, що один бик за годину часу мщже спарюватись 77 раз, а одне сімейство левів за 8 днів спарювалось 360 разів. Генетично задані якості сексуально-репродуктивної поведінки при певних умовах піддаються змінам. Погодьтесь, що зрозуміти розмаїтий світ людської сексуальності можна значно краще шляхом порівняння зі світом тварин. З усього вищесказаного можна зробити висновок Структура сексуально-репродуктивної поведінки тварин зумовлена певною генетич-ною програмою, яка в основному закодована в безумовних рефлексах, проте частково залежить від вироблення умовних зв”язків за допомогою научіння. Поряд з генетично заданою програмою сексуально-репродуктивної поведінки вищі тварини мають високо розвинуту здатність до своєрідної соціалізації інстинкту продовження роду. Звичайно, пряме порівняння сексуальної поведінки тварин з людською неможливе, проте все ж…

1.2. Український декамерон

Якщо вже на рівні приматів статевий інстинкт може бути деформованим в ту чи іншу сторону під впливом оточуючого середовища, то умови виховання людини стають основним ключемна шляху розгадки особливостей сексуальної поведінки людиниі Якою мірою сексуальна поведінка людини запрограмована біологічно, а якою зумовлена соціально? Сексуальна поведінка чоловіків і жінок як різновид соціальної зумовлюється тим, якою є їхня свідомість, яким є на тому чи іншому віковому етапі їх розвитку досвід виконання ролі чоловіка або жінки, як ставляться вони до нього, якою мірою усвідомлюють себе сексуальними істотами, як регулюють власну сексуальну активність.

Отже, згідно з науковими даними, сексуальність людини, індивідуальний досвід сексуальної поведінки тільки деякою мірою зумовлений біологічною природою людини, її гормональним розвитком, дозріванням репродуктивної системи, формування статевого потягуі Сексуальна поведінка людини, як от особливості сексуальної активності, характер міжстатевих відносин, інтимної близькості є передусім результатом соціалізації, тобто асиміляції людиною тих ставлень, нормативів, цінностей, які поширені в її соціокультурному середовищі. Кожному суспільству притаманні свої особливості нормативів сексуальної поведінки чоловіків та жінок, які витікають з етнокультурних традицій та звичаїв народу, рівня його соціально-економічного розвитку, релігійних вірувань тощо.

Чимало антропологічних досліджень засвідчили, що погляди того чи іншого етносу на сексуальну функцію людини часто грунтувались або на повному придушені прояву людської сексуаальності, приховувані, забороні вияву чуттєвості, або, навпаки, на всілякому заохоченні до сексуальної активності не тільки дорослих, а й дітей. У першому випадку сексуальна культура отримала назву реструктивна, або обмежуюча, у другому – пермісивна, або та, яка дозволяє та схвалює чуттєвість як важливу сторону людського буття. Відповідно різняться і стилі статевого виховання та сексуальної просвіти.

Так наприклад, в етнографічній літературі 70-80-х років трапляються описи племен з різним типом сексуальної культури. Одне з них- плем”я Айніс Біг, що мешкає на невеличкому острові по близу Ірландії. Ставлення представників племен до будь-яких проявів сексуальності як в чоловіків так і в жінок досить суворе. Домінує страх дошлюбних сексуальних контактів, сором оголеного тіла, тілесних ласк. Таму до шлюбу закохані обмежують своє інтимне спілкування поцілунками та досить грубим маніпулюванням сосками жінки. При цьому навіть під час злягання вже у шлюбному життя не прийнято знімати нижню білизну, а тим паче збуджувати партнера пестощами тілаі Антропологи, які вивчали особливості міжстатевих стосунків у племені, стверджують, що жінки та чоловіки в ньому немають навіть уявлення про такі популярні в світі форми сексуальної активності пари, як оральна стимуляція сосків жінки або мануальна стимуляція статевого органу чоловіка, не кажучи вже про феллаціо та куннілінгус. Позиції злягання пар обмежуються в племені лише однією, коли чоловік зверху. При цьому чоловік швидко досягає оргазму, відчуття якого для багатьох жінок залишається майже невідомим. Менструація та менопауза розцінюються як покарання за нечистивість і сприймаються жінками з почуттям страху та відчаю. Тай чоловіки не вступають в контакти з дружинами під час менструації, оскільки через свою необізнаність з фізіологічними механізмами цих явищ вважають їх прояви гріхом. Власне сам статевий акт сприймається чоловіками не як радість інтимного спілкування та фізичної насолоди, а як важка робота, до і після якої їм потрібний особливий відпочинок, вільний від будь-яких справі не дивно, що доросле населення острова зовсім не переймається питаннями статевої просвіти дітей і навіть соромиться говорити на цю тему. Тому батьки поділяють точку зору, що сама природа людини під час статевого дозрівання підкаже їм шляхи сексуальної поведінки.

Не випадково ставлення племенні Айніс Біг до людської сексуальності та нормативи, прийняття в ньому щодо сексуальної поведінки чоловіків та жінок ілюструються в багатьох сексологічних виданнях як приклад рестриктивної сексуальної культури. На противагу йому, інтимні взаємини статей племені Мангайя, що з островів Південної Океанії, розглядають як пермісивну культуру, у якої людська сексуальність – джерело радості та насолоди не тільки для дорослих. Розвиток дитячої сексуальності- це спеціально організований процес виховання хлопчиків та дівчаток племенію Хлопчики мають дізнатися про мастурбацію у семілітньому віці, а з восьми чи дев’яти років вони починають мастурбувати. Обряд ініціації, тобто посвячення в доросле життя, очікує на них з 13 років. Він супроводжується символічним спеціальним надрізом, який роблять поздовж пеніса. Причому чоловік, якому довірена ця операція, стає своєрідним вчителем сексуальності для свого підопічного. Він навчає хлопчика техніці куннілінгуса, поцілунку грудей, стимуляції сосків, а також досягнення оргазму. Приблизно за два тижні після операції хлопчик вже має перше злягання з досвідченою жінкою, яка покликана зняти загоєну на шрамі шкіру з пеніса, і починає навчати примудростям збудження партнерші, техніці досягнення синхронного з нею оргазму. Після завершення такого курсу сексуального стажування хлопчик починає самостійний пошук партнерші серед дівчат племені, які, як і хлопці, до настання віку статевої зрілості пройшли відповідну школу техніки сексуального спілкування.

Звичайно, проходження “курсу” такого статевого виховання не проходить даремно і позначається на підвищеній сексуальній активності дорослих членів племені. Так, наприклад, пара злягається щоночі. При цьому особливо цінуються активність чоловічих фрикцій та відповідний темпоритм рухів стегон дівчини. До досягання шлюбного віку, а саме 20 років, хлопці за звичай мають досвід статевих зносин понад з десятьма партнершами, а дівчата, щонайменше, з 3-4 партнерами. Вважається, що нормальний статевий акт має тривати від 15 до 30 хвилин, а той більше. Погана слава йде про тих, які є неактивними, “мертвими” партнерами в секс. Піком сексуальної активності вважається вік 18 років, коли статеві зносини відбуваються щоденно і супроводжуються майже трьома оргазмами щоразу. Культ задоволення від сексуальної близькості сповідується впродовж всього життя чоловіків та жінок племені. Навіть у літньої пари статеве життя є невід”ємним компонентом їхніх взаємин. Відомо, наприклад, що плдружжя п”ятидесятирічних чоловіків та жінок мають зносини 2-3 рази на тиждень, які обов”язково супроводжуються оргазмом.

Чим відрізняється ставлення до сексуальності у народів з вільною сексуальною поведінкою від тих, де вона строго контролюється? Показовими ознаками рестриктивної, тобто обмеженої сексуальної культури є, по-перше засудження дошлюбних сексуальних зв”язків, по-друге, обмеження статевої просвіти дітей, і нарешті, диференціація нормативів чоловічої сексуальної поведінки від жіночої, яка знаходиться під особливо пильним поглядом громадської думки.

Ілюстрацією особливлстей рестриктивної культури може слугувати Сомалі, де однією з традицій є необхідність для дівчаток 7-8 річного віку проведення болісної і принизливої операції обрізання клітора та часткового зшивання малих губ вульви. З якою метою це роблять? Перш за все, для того, щоб обмежити майбутню свободу жінки у сексуальних стосунках з чоловіками. Знахарка, до якої мати мусить до настання пубертату привести дівчинку, здійснює маніпуляцію з її статевими органами в оточенні старших жінок, які міцно тримають тіло й кінцівки дівчинки аж до завершення операціїі і це все заради того, щоб всіляко застерегти жінку від можливості відчувати сексуальну насолоду та уберегти від злягання з чоловіками. Наслідки такого дикунства лягають великим тягарем на сомалійських жінок, які в подальшому мають чимало проблем як з менструальним циклом, так і з народженням дитини.

Недаремно у рішеннях багатьох жіночих форумів, які проводяться під егідою ООН, звертається увага урядових громадських та неурядових організацій на недопустимість будь-яких маніпуляцій з геніталіями жінки, під якими б гаслами вони не проводились – збереження народних традицій чи повернення до них.

Культура племені Лезу, що в Південній Океанії, відноситься до перїсивних, тобто тих, що мало обмежують сексуальну активність чоловіків та жінок та сприймають сексуальність як благо життя. В племені панує культ сексуального задоволення, стимулюється жіноча мастурбація, а саме стетевий акт не є таємницею для дітей, оскільки часто здійснюється на їх очах. Етнографи зазначають, що спостерігати злягання пари можуть також сторонні жінки та діти. При цьому дівчатка сідають поблизу чоловіка та жінки, які займаються сексом, перекручують праву ногу таким чином, щоб п’ята опиралась у власні геніталії, подразнюють їх без допомоги рук, які під час мастурбації можуть бути зайняті якою-небуть роботою-плетінням, майструванням, нанизуванням.

Слід зазначити, що саме ставлення до мастурбації, а тим більше жіночої, є показником характеру сексуальної культури того чи іншого етносу. Так, з давніх давен збереглися малюнки, які зображували акт мастурбації чи злягання, або й самі предмети побуту, як-то витесані з коріння дерев, або з дерева штучні фаллоси, якими маніпулювали з метою посилення сексуальної насолоди. Отож, сучасні вібратори для сексуального збудження жінки мають прадавніх родичів; які свідчать про велику пошану наших пращурів до сексуальності людини.

Показовим для оцінки характеру сексуальної культури є також ставлення громадської думки до позашлюбних зв’язків чоловіків та жінок, а також гомосексуальних контактів.

Слід зазначити, що людство впродовж історії свого розвитку виявляло значно більшу терпимість до дошлюбних або позашлюбних зв’язків чоловіків, ніж жінок, цнотливість яких оцінювалась особливо прискіпливо. Ця відмінність у поглядах започаткувала явище подвійної моралі, тобто протилежність оцінки одного й того ж поведінкового акту у залежності від того, хто його скоїв – чоловік чи жінка. Винятком може слугувати хіба що гомосексуальна поведінка. Звичайно, що через свою залежність від чоловіка, жінки були менше включені в гомосексуальні зв’язки, ніж чоловіки. У первісних дозволяючих культурах гомосексуалізм дорослих, а то навіть, підлітків та юнаків, всіляко заохочувався і оцінювався як школа сексуальності молоді людини. У рестриктивних , навпаки, строго контролювався і засуджувався. Проте немає в світі таких етнокультур, де б гомосексуалізм посідав чільне місце як провідний спосіб сексуальних контактів молоді та дорослих. Певною мірою це стосується проявів сексуального насилля, які всіляко засуджуються. Про те, що таке сексуальне насилля і в яких формах воно проявляється, ви прочитаєте у розвитку сексуальних культур, ви зможете повніше дізнатись про них із книг Маргарет Мід, Льва Старовича, М.Стельмаховича, які рекомендовані в кінці розділу.

Хочеться також підкреслити для читача той факт, що поширено в світі чимало міфів про сексуальність та гіперсексуальність. Так, наприклад, побутує точка зору про особливі потенції та свободу сексуальної поведінки чоловіків та жінок у африканських народів, що є прямою протилежністю європейцям. Спеціалісти оцінюють характер сексуальної поведінки 88% населення Африки як реструктивний. Реструктивних культур серед євроазіатських країн налічується 82%, серед середземноморських-73%, а от серед етносів Південної Океанії – лише 10%.

Дослідження показують, що чоловіки, працівники робітничого класу надають перевагу жінкам з міцним тілом. Чоловіки-екстраверти люблять жінок з великими грудьми, а вихідці з Європи і араби – досить повних жінок. Деякі первісні племена обожнюють обвислі груди, які, можливо, означає вік, що починається в цих племенахі інші плем’я в Африці цінять жінок особливо круглими, такими, що видаються назад, сідницями, і іноді, вибираючи собі наречену, юнаки ставлять в ряд всіх дівчат, зупиняючись на тій, чиї сідниці видаються дальше всіх.

Отже, вивчення розмаїтого світу етнокультур свідчить про відмінності у прийнятих ними нормах та традиціях сексуальної поведінки та взаємин статей. Зустрічаються навіть такі етноси, для яких залишаються невідомими окремі форми сексуальної поведінки, як, наприклад, поцілунок або взаємні ласки тіла. Отже, проблема чого більше у сексуальності людини-біологічного чи соціального, засвєного у вихованні, вирішується на користь останьогоі Доросліючи, хлопчики та дівчатка асимілюють ті норми та правила чоловічої та жіночої поведінки, які є притаманними культурі, в якій вони виховуються. Проте прийняття та наслідування дітьми тих чи інших нормативів взаємин статей або ставлень до себе як до сексуальної істоти не відбувається автоматично. На відміну від тварин, людина є свідомою істотою, і здатна сама визначати, що добре, а що – ні. Соціально-культурний вплив на сексуальну поведінку може бути дуже неоднозначним. Бо ж неоднорідне саме суспільство. Сім’я або дворове оточення, чи школа-інтернат можуть навчити таким нормативам сексуальної поведінки, які будуть дуже відрізнятися в тих, що сповідуються. Більш або менш пермісивною може виявитись, наприклад батьківська сім’я. Тому сексуальна поведінка людей є різною, бо ж різними за характером виховання дітей є сім’ї, батьки. В той же час в одній і тій же сім’ї можуть вирости діти з патологічною та нормативною сексуальною поведінкою. Так чи інакше, проте нормативи сексульної поведінки, сталення до людської сексуальності є органічною складовою сімейної культури, яка завжди в тій чи іншій мірі несе печать культури даного народу, його соціального устрою. В сучасному світі важко знайти народи з так би мовити “чистими” рестриктивними або пермісивними поглядами на людську сексуальність. Проте, якщо між своєрідними полюсами однієї, звичайно, уявної лінії, знайти місце, яке б відповідало своєрідним особливостям традицій певного народу чи племені щодо нормативів сексуальної поведінки, то кожна етнокультура могла б знайти своє місце. А яке місце на цій прямій відвели б ви Україні, прийнятій в ній сьогодні ставленням до сексуальності та статевого виховання? А в 60-ті, 70-ті, 80-ті роки?
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации