Реферат - Екологічне маркування - файл n1.doc

Реферат - Екологічне маркування
скачать (745.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc746kb.06.11.2012 16:51скачать

n1.doc


екологічне маркування



Зміст

Вступ

  1. Екологічне маркування: ціль та необхідність

  2. Типи екологічного маркування

  3. Знаки у складі маркування

Висновок

Список літератури

Вступ

Екологія – це те, що навколо нас. Ми дихаємо, п’ємо воду, їмо… Ми виробники і споживачі. І часто навіть не замислюємося, що можемо зробити світ чистішим.

Ще сто років тому автомобілі були рідкістю, а електроенергія працювала тільки у містах. Тепер ми споживаємо блага цивілізації щохвилини, а Земля стає усе більш брудною. Чому так? Чому Україна захлинається?

Учені виділяють кілька причин. У нашій державі сконцентровані великі промислові об’єкти, які не мають сучасних очисних споруд, оборотних систем водопостачання. Об’єктів, що охороняють природу, немає або вони недостатньо використовуються.

Виробництво побудоване на застарілих технологіях, споживає надто багато енергії і сировини – у кілька разів більше за західні підприємства.

До того ж немає належного контролю за охороною довкілля.

Забруднення або чужорідні речовини потрапляють у сировину, з якої виготовляються продукти харчування, через повітря, ґрунт, воду.

От і виходить, що абсолютно екологічно чистих продуктів харчування бути не може. Можна говорити лише про «безпечну» і «небезпечну» для здоров'я людини продукцію.

Яка продукція вважається безпечною?

«Безпечна» та продукція, у якій вміст небезпечних речовин (токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів, радіонуклідів тощо) не перевищує встановлені гранично-припустимі норми. Чим менше у продуктах шкідливих речовин, тим вони «чистіші».

Європейська комісія «Кодекс Аліментаріус» опублікувала відповідні норми та вказівки щодо вмісту та застосування в продуктах харчування чужорідних речовин.

В Україні ці норми поки не є обов’язковими для виробників харчової продукції.

Сьогодні люди скрізь прагнуть споживати «екологічно чисті» продукти.

Тому чимало країн запровадили перехід на «органічне сільське господарство». Виробники там відмовляються від застосування пестицидів і антибіотиків та використовують виключно методи, безпечні для довкілля.

Відповідальні виробники продуктів харчування шукають способи відмовитися від методів, які загрожують життю, виснажують ресурси та забруднюють повітря, воду й ґрунт. Інші ж, не надто переймаючись турботами про екологічність, бажають бути конкурентоспроможними. Вони маркують свою продукцію всілякими написами та знаками, які ніким і нічим не підтверджені, але стверджують: продукція «натуральна», «екологічно чиста», «вирощена без використання пестицидів», «без консервантів» та інше. Все це явно вводить в оману споживача.

1. Екологічне маркування: ціль та необхідність

В теперішній час підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства та збільшення прибутку – головне завдання та мета функціонування суб’єкту господарювання. Одним зі шляхів досягнення вказаної мети може виступати екологічне маркування.

Вперше використання екологічного маркування було рекомендовано на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, а його впровадження підтримано усіма серйозними міжнародними організаціями, такими як ООН, Світова Організація Торгівлі, а також Європейський Союз.

Екологічне маркування – це комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.

Ціль створення екомаркування – повідомлення споживачу інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка робить найменший негативний вплив на навколишнє середовище; стимулює виробників екологічно безпечної продукції, забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу; призупинення або припинення реализації продукції, яка не відповідає встановленним екологічним вимогам; сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками; запобігання ввезення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів; оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки та утилізації.

Основою критерію екологічності виступає оцінка впливу на навколишнє середовище на усіх стадіях життєвого циклу подукції. Ретельне вивчення стадій життєвого циклу дозволяє визначити критерії, які враховують вимоги до ряду факторів, що виявляються екологічно небезпечними. Якщо продукція відповідає встановленним критеріям, в такому разі ій надається знак екологічного маркування.

Для того щоб отримати екомаркування підприємство повинно не тільки сплатити проведення експертизи для оцінки екологічної безпеки продукції, життєвого циклу її виробництва, але й впроваджувати та розвивати нові технології, які підтримують та підвищують рівень екологічної безпеки продукції. Безумовно, такі дії підприємства вимагають постійних серйозних фінансових вкладень, що пояснює велику собівартість продукції, що має екомаркування в порівнянні з аналогічною несертифікованою продукцією. В той же час виникає питання: «що отримує виробник, який здійснив екологічне маркування власної продукції»? Відповідь є очевидною: по-перше, підтвердження ексклюзивної якості своєї продукції з урахуванням її екологічної безпеки; по-друге, обґрунтоване підтвердження наявності екологічної політики на підприємстві; по-третє, полегшення взаємодії із компаніями-партнерами, особливо іноземними (деякі західні компанії можуть просто відмовитись працювати з продукцією, якщо вона не пройшла екологічну сертифікацію); по-четверте, підвищення продажей (за рахунок підвищення попиту покупців на продукцію); по-п’яте, репутацію підприємства, яке турбується про стан навколишнього середовища; і в заключення - підвищення конкурентоспроможності продукції.

В залежності від інформації, яку несе екологічне маркування, існує 3 основні типи:

1) інформація про екологічність продукції загалом, яка враховує увесь життєвий цикл її виробництва;

2) інформація про екологічність окремих властивостей продукції. Сюди також відносяться знаки, які відображають відсутність речовин, які призводять до зменшення озонового шару Землі; знаки на предметах споживання, які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища, і багато інших;

3) інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування (органічне виробництво).


Підтримка екологічного маркування різними країнами світу.
На Заході система екомаркування продукції активно розвивається та охоплює вже практично усі групи товарів. Найбільш популярними представниками цієї системи є 2 лейбли нехарчової продукції - північний («Північний лебідь») та європейський («Європейська квітка»).

8 жовтня 2004 року Україна була прийнята в Глобальну Мережу Екологічного Маркування (GEN), яка утворена в 1994 році ассоціацією незалежних організацій, що здійснюють заходи щодо екологічного маркування, а національний знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” внесений у міжнародний реєстр GEN. Сьогодні GEN поєднує екологічне маркування країн Європи, а також понад 35 країн, що не входять до ЄС.

В Україні одним з перших з проведення екологічного маркування стало підприємство “Криворіжсталь” - перше металургійне підприємство, яке отримало право використовувати національний знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” у своїй документації. Однак досягнення таких результатів крупним промисловим підприємством країни потребувало значних зусиль, зокрема, виконувалась робота по усім основним екологічним напрямкам, в тому числі щодо зниження шкідливих викидів, утилізації відходів, впровадження нових енергозберігаючих технологій та оздоровлення навколишнього середовища; а також прагнення до розробки системи екологічного менеджменту у відповідності до вимог міжнародного стандарту ISO 14001.

Таким чином, необхідно відмітити, що екомаркування сьогодні – це запорука успіху діяльності будь-якого підприємства в майбутньому; в той же час - це зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище, а, отже, й зменшення негативної дії на здоров’я населення.

2. Типи екологічного маркування

Згідно з визначенням Міжнародної організації стандартизації, усі види мар­кування переслідують єдину мету «на основі перевіреної й достовірної інформа­ції стимулювати пропозицію товарів та послуг, які спричиняють якнайменший негативний вплив на навколишнє середовище, а також сприяти зростанню попи­ту на ці товари, тим самим стимулюючи покращення стану навколишнього сере­довища через залучення ринкових механізмів".

Але існує декілька підходів щодо оцінки впливів продукції, ґрунтованих на оцінці життєвого циклу, які відрізняються за типами екологічного маркування.

І тип програми екологічного маркування

Метою програми екологічного маркування І типу є сприяння зменшенню впливів на навколишнє середовище, пов 'язаних з продукцією, шляхом маркування такої продукції знаком екологічного маркування третьої сторони на основі оцінки її відповідності конкретними екологічними критеріями.

Програма екологічного маркування типу І повинна демонструвати прозорість на всіх стадіях її розроблення та функціонування.

Інформація щодо програми повинна бути доступною для зацікавлених сторін і охоплювати:

Екологічне маркування типу І передбачає наступні процедури:

Орган сертифікації продукції за програмою екологічного маркування І типу, відповідно до вимог міжнародного стандарту 180 14024, повинен відповідати ос­новним вимогам і підтверджувати гарантію того, що він є віль­ним від впливу заявника та інших зацікавлених сторін.

Програмою встановлюються чіткі умови надання ліцензії та використання знаку екологічного маркування.

Основними елементами технічних вимог для програми екологічного марку­вання типу І є екологічні критерії для кожної категорії і функціональні характе­ристики продукції.

Орган із сертифікації продукції несе відповідальність за ліцензування заяв­ників і повинен надавати ліцензію на використання знаку екологічного марку­вання лише за умови, якщо заявник:

Відповідальність за забезпечення впевненості в підтриманні відповідності ви­могам програми покладається виключно на ліцензіата.

II тип програми екологічного маркування

II тип має на меті гармонізувати використання екологічних само декларацій, що застосовуються до будь-якої зробленої продукції заявником.

Цей стандарт обмежує використання деяких заяв або тверджень, які є нечіт­кими чи неконкретними, або, які лише натякають на те, що продукція є екологіч­но сприятливою чи екологічно безпечною. Тому слід уникати використання та­ких екологічних тверджень, як «екологічно сприятливий», «сприятливий для ґрунту», «не забруднюючий», «зелений», «сприятливий для природи» та «сприятливий для озону», тощо.

Екологічне твердження «вільний від...» за вимогами цього стандарту слід ро­бити лише у випадку, коли рівень зазначеної речовини не перевищує того, який можна виявити як підтверджений або фоновий рівень.

Самодекларації слід супроводжувати пояснювальним доповненням, якщо по­одиноке твердження може призводити до непорозуміння. Екологічне тверджен­ня, не супроводжуване пояснювальним доповненням, можна робити лише у ви­падку, коли воно є достовірним за всіх передбачуваних обставин без жодного об­меження.

Особливості використання символів для екологічних тверджень:

Природні об'єкти слід використовувати лише тоді, коли існує прямий та пе­ревірений зв'язок між об'єктом та стверджуваною перевагою.

Заявник повинен відповідати за оцінювання та надання даних, необхідних для перевірки екологічних самодекларацій.

Екологічні самодекларації слід вважати придатними для перевірки лише за умови, якщо їх перевірка не вимагає доступу до конфіденційної інформації. Не слід робити тверджень, перевірку яких можна здійснити лише на підставі кон­фіденційної і Заявник може добровільно оприлюднювати інформацію, необхідну для пере­вірки певного екологічного твердження. В іншому випадку інформація, необхід­на для перевірки твердження повинна надаватися на вимогу за прийнятну цін; (для покриття адміністративних витрат) у встановленні години та в певному міс­ці будь-якій особі, яка прагне перевірити правдивість твердження.

III тип програми екологічного маркування

Тип III в технічному звіті 180/ТИ 14025 - описується як «виражена кількісно інформація про екологічний вплив продукції протягом її життєвого циклу», що надається постачальником за результатами незалежної перевірки (наприклад, третьою стороною, на підставі моніторингових даних, представлених як комплекс параметрів для окремої галузі).

Кількісно визначена інформація про екологічні характеристики продукції в екологічній декларації типу III повинна базуватися на методах та результатах вчення життєвого циклу, що встановлені міжнародними стандартами 130 серії 14040.

Екологічна декларація III типу складається з трьох основних етапів: розроб­ки (підготовки) декларації, перевірки щодо вибору методології оцінки та сертифікація на основі визначеної методології і перевірки інформації про екологічні характеристики всіх етапів життєвого циклу продукції.

Екологічна декларація III типу передбачає, що результати, отримані за допомогою методу оцінки життєвого циклу, можуть бути використані для забезпечення додаткової екологічної інформації.

Всі форми екологічних декларацій типу III повинні забезпечити узгодженість. порівнюваність та повноту попередньо встановлених категорій параметрів а всіх стадіях життєвого циклу продукції для різних типів споживачів.

Початкове розроблення екологічних декларацій та програм III типу передбають участь зацікавлених сторін, наприклад, на таких стадіях як:

До екологічної декларації типу III не відноситься інформація та інструкції для безпеки продукції, які не пов'язані з екологічною характеристикою продукції: (наприклад, інструкції щодо належного використання першої допомоги або нкретних правил утилізації).

Процедури, які застосовуються для екологічної декларації типу III, можуть ттєво відрізнитися в залежності від галузі та конкретної програми.

Організація, на яку покладено реалізацію програми екологічної декларації встановлює вимоги до процедури оцінки відповідності та форми перевірки.



  1. Знаки у складі маркування

Тут можна виділити наступні основні принципи створення і оцінки знаків з точки зору споживачів: їх графічний вид має бути як можна простіше, вони мають бути зрозумілі користувачеві і наслідувати певну логіку для забезпечення їх ідентифікації і розміщення на об'єкті маркування. При цьому необхідно дотримуватися наступних вимог:

На початкових етапах впровадження знаків в обіг, враховуючи необхідність певного періоду для запам'ятовування і засвоєння графічного образу і значення знаку, доцільно супроводжувати його допоміжним текстом, особливо у випадках, що зачіпають безпеку людей, довкілля і матеріальних цінностей. Очевидно, що використання знаків ефективне тільки у разі, коли вони адекватно розуміються споживачами і зручні для них, і в цьому напрямі повинні працювати усі сторони, залучені в процеси створення продукції, упаковки, маркування, а також самі споживачі.

Вага нетто (без упаковки), розташоване поряд число у рамці означає брутто (з упаковкою).

Верх. Знак може супроводжуватися надписами: "oben", "haut", "alto", "top"

Центр тяжіння

Товар виготовлений із нетоксичного матеріалу, може торкатися до харчових продуктів

Товар виготовлений із переробленої сировини або можлива повторна переробка

Обережно, крихке

Берегти від нагріву

Обмеження температури, зазначається граничне значення

Вогненебезпечно

Кислота

Упаковку слід викинути до урни

Не викидати, здати до пункту утилізації

Перероблюваний пластик - знак ставиться на виробі.

У трикутнику зазначається код типу пластику:

1 PETE - Поліетилентерфталат

2 HDPE - Поліетилен високої щільності

3 PVC - Полівінілхлорид

4 LDPE - Поліетилен низької щільності

5 PP - Поліпропілен

6 PS - Полістирол

7 Інші види пластику

В складі продукту відсутні озоноруйнуючі речовини, що затверджені Монреальським протоколом.

Знаки екологічного маркування в різних країнах світу:

Бразилія Хорватія Україна

Канада Чехія Індія

Країни ЄС Німеччина Японія

США Сінгапур
Відомості про натуральність чи походження органічного продукту



З 1 липня 2011 року упроваджено оновлену версію українського знаку екологічного маркування

   На підставі рішення Координаційної Ради органу з екологічного маркування, ухваленого 07 квітня 2011 року з 1 липня змінюється формулювання надпису навколо логотипу знаку екологічного маркування.
   В оновленої версії обрис знаку «Екологічно чисто та безпечно» замінений на «Екологічний сертифікат», що чітко вказує на те, що цей знак є знаком відповідності встановленим екологічним стандартам.
   Під знаком розташовується код екологічного стандарту на відповідність якому пройшла сертифікацію маркована ним продукція. Також, товаровиробникам рекомендовано розташовувати під кодом екологічного стандарту посилання на сайт програми екологічного маркування в Україні.

   «Цей крок був зумовлений тим, що за результатами соціологічного опитування споживачів, більшість з них сприймала надпис «Екологічно чисто та безпечно» як декларацію не зовсім зрозумілого змісту. До того ж більшість товаровиробників екологічно сертифікованої продукції обмежувались лише розміщенням знаку на упаковці товару, при цьому не вживаючи заходів спрямованих на інформування споживача про покращені екологічні характеристики маркованої ним продукції. Посилання на офіційний сайт програми екологічного маркування дозволить зрозуміти зміст цього знаку та ознайомитись з екологічними перевагами до її певної категорії», –
   Застосування старої версії знаку екологічного маркування товаровиробниками екологічно сертифікованої продукції допускається до 01 квітня 2012 року.

   Право маркуватися знаком екологічного маркування отримає виключно продукція яка пройшла екологічну сертифікацію і відповідає вимогам міжнародних екологічних стандартів які є значно вимогливіші ніж законодавчо встановлені норми.

   Знак екологічного маркування свідчить про гарантовану найвищу якість та безпечність маркованої продукції відносно її впливів на стан довкілля та здоров’я людини.

   Екологічна сертифікація проводиться органом з екологічного маркування Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» - єдиним в Україні органом з оцінки відповідності продуктів, виробів, товарів та послуг, визнаний світовою спільнотою, який має багаторічний досвід у сфері екологічної сертифікації, компетентність якого підтверджена Національним агентством з акредитації України та Системою міжнародної сертифікації.

   Атестат акредитації №1О156 в Національному агентстві акредитації України

   Атестат акредитації №UA.08.002. в Системі міжнародної сертифікації

 З 2004 року орган з екологічного маркування Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» входить до складу Глобальної мережі екологічного маркування яка на даний час об’єднує 27 екологічних сертифікаційних систем 60 країн світу.

   В травні 2011 року орган з екологічного маркування Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» пройшов міжнародну сертифікацію в рамках програми довіри та взаємного визнання GENECIS.

Сертифікат GENECIS

  • Знак екологічного маркування належить екологічній сертифікаційній системі, його логотип зареєстрований Міністерством юстиції України, свідоцтво № 444 від 18.02.2002 року, права охороняються Законом.

  • Застосування екологічного маркування в Україні регламентується технічним регламентом з екологічного маркування і національним стандартом ДСТУ ISO 14024.

  • Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 р. № 529 «Про затвердження Технічного регламенту з екологічного маркування»

  • ДСТУ ISO 14024 «Екологічні марковання та декларації - Екологічне маркування типу» I - Принципи та методи»

  • В Україні, як і в усьому світі, екологічне маркування продукції, незважаючи на свою добровільність, розглядається на державному рівні як складова екологічної політики та системи інтегрованого екологічного управління.

  • Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».



Висновок

Під екологічним маркуванням слід розуміти один із видів екологічної декларації, яка характеризує вплив продукції або послуги на навколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу. Маркування може мати форму знака, графічного зображення на виробі або тарі, бути подане у вигляді текстового документа, технічного бюлетеня, рекламного оголошення тощо.

Екологічний знак присвоюється продукції, якій властиві певні екологічні переваги серед аналогів групи однорідної продукції. Таке екологічне маркування є добровільним і може виконуватися громадськими чи приватними установами, а також мати національний, регіональний або корпоративний масштаб.

Екомаркування є індикатором екологічної безпеки продукції, а, отже, дбає про здоров'я людини. Наявність на товарах знака добровільної екологічної сертифікації полегшує покупцю вибір, особливо у тому випадку, якщо покупець поінформований про переваги екологічно безпечної продукції. Купуючи товари з екознаками, споживач піклується як про своє здоров'я, так і про здоров'я майбутніх поколінь. Виробник, упевнений у якості й безпеці своєї продукції, в свою чергу, отримує нові ринки збуту. Принцип рівноваги і виграшу усіх сторін (споживач-виробник-довкілля), лежить у основі добровільної екологічної сертифікації, робить її зручним та привабливим інструментом ринку.

Список літератури

1.Полікарпов І.С., Закусілов А.П. Ідентифікація товарів: Підручник. – К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 344 с.

2.Закон України «Про захист прав споживачів» В редакції Закону 3161-IV(161-15) від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 7, 84 с. // Голос України від 13.01.2006. - № 6.

3.Смірнова К.В. Екологічне маркування: ціль та необхідність//Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 2007 р. “Сучасні наукові досягнення”// за матеріалами http://www.rusnauka.com

4. ДСТУ 14024 – 2002 Екологічні марквання та декларації. Екологічнемаркування типу І. Принципи та методи (ІSO 14024:1999, ІDT)




Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации