Дудка Н.М. Економіка підприємства - файл n1.rtf

Дудка Н.М. Економіка підприємства
скачать (2026.7 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.rtf2027kb.20.11.2012 10:06скачать

n1.rtf

  1   2   3
Торговельно-економічний коледж

Київського національного торговельно-економічного університету

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до самостійної роботи студентів

освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст

галузь знань 0305 Економіка та підприємництво

напрям підготовки 030508 Фінанси і кредит

Київ 2011
Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу ТЕК КНЕТУ заборонено

Методичні рекомендації розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії економічних дисциплін 05 грудня 2011р., протокол № 4

Рецензенти: Є.М. Костюк – заступник директора з навчально-методичної роботи, викладач-методист, спеціаліст вищої категорії;

Л.П. Сєрова, кандидат економічних наук, доцент.


Навчально-методичне видання
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до самостійної роботи студентів

освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст

галузь знань 0305 Економіка та підприємництво

напрям підготовки 030508 Фінанси і кредит
Автор: ДУДКА Наталія Миколаївна

1. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ (КОМПЕТЕНЦІЇ) ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ



Економіка підприємства – дисципліна циклу професійної та практичної підготовки за освітньо-професійними програмами підготовки молодших спеціалістів напряму підготовки 030508 Фінанси і кредит.

Мета навчальної дисципліни: надання теоретичних знань та практичних навичок з прикладної економіки, організації та результативності господарювання на рівні первинної ланки суспільного виробництва.

Завдання: вивчення теорії та практики діяльності підприємства, управління ним у конкурентному середовищі; формування вмінь ефективного використання ресурсного та виробничо-господарського потенціалу; забезпечення розширеного самовідтворення на основі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку суб’єкта підприємництва.

Вступ

Вивчення дисципліни дасть можливість отримати студенту глибокі теоретичні знання про місце підприємства у сучасній системі господарювання, необхідність забезпечення підприємства ресурсами у вигляді основних та оборотних засобів, трудових ресурсів, фінансових ресурсів, ефективного їх використання, набуття практичних навичок щодо управління господарською та економічною діяльністю підприємства, які необхідні майбутньому фахівцю у подальшій практичній діяльності.

В результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

поняття підприємства, цілі та напрями його діяльності, правові основи функціонування підприємства, класифікацію підприємств, зовнішнє середовище його функціонування, місце підприємства на ринку; необхідність та поняття управління, його функції, методи, вищі органи державного управління підприємствами в Україні; характеристику трудових ресурсів, персоналу підприємства, категорії персоналу, їх класифікацію, сучасну кадрову політику підприємств, управління персоналом, методичні основи визначення чисельності працівників; економічну суть продуктивності праці, методику її розрахунку, чинники, які впливають на її зростання; методи мотивації оплати праці, форми, функції, системи заробітної плати, державну політику з питань оплати праці та соціального захисту, методику розрахунку оплату праці; суть і види капіталу, джерела його формування, суть виробничих засобів, значення їх вартісної оцінки, класифікацію і структуру основних засобів, показники, які характеризують ефективність їх використання, суть спрацювання і старіння основних засобів; економічну суть амортизації основних засобів, методи розрахунку норм амортизації та суми амортизаційних відрахувань;склад і структуру оборотних коштів, джерела їх утворення; поняття, елементний склад оборотних коштів, порядок нормування оборотних коштів, показники ефективності їх використання; поняття та види нематеріальних ресурсів; характеристику об’єктів інтелектуальної, промислової власності, методи оцінки вартості та амортизації нематеріальних активів; суть інвестицій, їх склад; суть капітальних вкладень, їх склад, структуру, джерела фінансування виробничих інвестицій; порядок визначення обсягу необхідних виробничих інвестицій; роль фінансових інвестицій в ринкових умовах господарювання; види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу; характеристику фондового ринку; державне регулювання обігу цінних паперів; методику оцінки ефективності виробничих інвестицій; поняття, види, чинники формування виробничої потужності; методичні принципи її розрахунку; необхідність планування, принципи, методи; характеристику стратегічного планування; суть бізнес-планування, функції; тактичне планування, його зміст, основні показники тактичних планів; суть оперативного планування; суть інноваційних процесів, їх класифікацію, види, вплив на господарську діяльність підприємства; характеристику НТП і НТР, ОП; особливості оцінки ефективності організаційних нововведень, сутнісну характеристику техніко-технологічної бази, її технічний розвиток; загальну характеристику організації виробничого процесу, основні елементи виробничого процесу, поділ його за різними ознаками, принципи організації виробничого процесу; організаційні типи виробництва, організацію виробничого процесу, форми організації сучасного виробництва, інфраструктуру підприємства, систему технічного обслуговування; поняття продукції підприємства, її класифікацію, вимірники обсягу, характеристику валової, товарної, чистої, реалізованої продукції; суть, показники, методи оцінки якості продукції, конкурентоспроможності продукції; державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль; витрати та собівартість продукції, класифікацію витрат, витрати у складі собівартості, суть калькулювання, методику обчислення окремих статей калькуляції, фактори, щ впливають на поточні витрати, собівартість продукції, шляхи їх економії; характеристику ціни, її функції, складові ціни, види цін; методику розрахунку оптової-відпускної та роздрібної ціни; характеристику фінансової діяльності підприємства; економічну суть доходів підприємства, їх призначення, джерела утворення, чинники, що впливають на них; суть прибутку, його функції, значення, види; рентабельність, показники рентабельності, порядок обчислення прибутку рентабельності, шляхи зростання прибутку; показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, суть ефективності виробництва, методи визначення, види, показники ефективності. Чинники її зростання; поняття, цілі, мету економічної безпеки, структурні елементи, схему організації, напрями, служби безпеки; необхідність, суть, мету, порядок реструктуризації підприємства; суть, причини ознаки банкрутства, ліквідації підприємства.

СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ ТА РОЗПОДІЛ ГОДИН ЗА ТЕМАМИ

(тематичний план)


№ з/п


Найменування розділу, теми

Навчальні години

Кон-суль-тації

Всього

Всього ауди-торних

Аудиторні заняття

Самоc-тійна робота

Лекції

Прак-тичні заняття

Семі-нарські заняття




1

Підприємство в сучасній системі господарювання.

10

6

4




2

4




2

Трудові ресурси підприємства

16

12

6

6




4




3

Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси підприємства.

18

12

6

6




6




4

Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства

10

4

2

2




6




5

Система планування на підприємстві

8

2

2







6




6

Організація виробництва та його обслуговування.

12

6

2

4




6




7

Продукція: сутність, різновиди та конкурентоспроможність

6

2

2







4




8

Витрати підприємства

12

8

4

4




4




9

Результативність діяльності підприємства

10

4

2

2




6




10

Антикризова діяльність підприємства

6

4

2




2

2







Разом:

108

60

32

24

4

48

6

Тема 1. Підприємство в сучасній системі господарювання
1.1 Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчення цієї теми слід розпочати з характеристики підприємства, його цілей та завдання. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні"). Цим підприємство істотно відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ПЕВНИМИ ОЗНАКАМИ

Класифікаційні ознаки

Види підприємств (фірм)

Мета й характер діяльності

Комерційні

Некомерційні

Форма власності майна

Приватні

Колективні

Комунальні

Державні (в т. ч. казенні)

Національна належність капіталу

Національні

Закордонні

Змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання

Одноосібні

Кооперативні

Орендні

Господарські товариства

Галузево-функціональний вид діяльності

Промислові

Сільськогосподарські

Будівельні

Транспортні

Торгові

Виробничо-торгові

Торгово-посередницькі

Інноваційно-впроваджувальні

Лізингові

Банківські

Страхові

Туристичні тощо

Технологічна (територіальна) цілісність
і ступінь підпорядкування

Головні (материнські)

Дочірні

Асоційовані

Філії

Розмір за кількістю працівників

Великі (надвеликі)

Середні

Малі (дрібні)

Мікропідприємства


Будь-яке підприємство може бути створене:

1) відповідно до рішення власника (власників) майна чи вповноваженого ним (ними) органу, організації-засновника;

2) внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством;

3) через виокремлювання зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів з рішення їхніх трудових колективів і за згодою власника майна (уповноваженого органу).

Підприємство має право створювати свої філії (представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи) з поточними й розрахунковими рахунками в банку.

Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації за місцем перебування у відповідному виконавчому комітеті Ради народних депутатів за певну плату. Для цього підприємство подає органу місцевої влади заяву, рішення засновника про створення, статут та інші визначені Кабінетом Міністрів України документи. Дані про державну реєстрацію повідомляються міністерствам економіки і статистики, саме підприємство заноситься до державного реєстру України згідно зі своїм ідентифікаційним цифровим кодом.

Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству. Як свідчить світовий і вітчизняний досвід господарювання за умов ринкової економіки, підприємства та інші первинні суб’єкти господарювання можуть створювати різні за принципами й цілями добровільні об’єднання:

● асоціації — найпростіша форма договірного об’єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації
господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів);

● корпорації — договірні об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

● консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв’язку);

● концерни — форма статутних об’єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об’єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів;

● картелі — договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції;

● синдикати — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;

● трести — монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності;

● холдинги (холдингові компанії) — специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії;

● фінансові групи — об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

    1. Питання для контролю і самоперевірки

  1. Який Закон визначає порядок державної реєстрації підприємств України?

  2. Які ознаки є характерними для підприємства?

  3. Які ознаки є характерними для акціонерного товариства закритого типу?

  4. Назвіть види об’єднань підприємств.

  5. Як класифікуються підприємства?


1.3. Рекомендована література: 2, 5, 6, 16, 17, 18, 22, 25.
Тема 2. Трудові ресурси підприємства

    1. Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчення цієї теми слід розпочати з визначення трудових ресурсів підприємства.

Трудові ресурси підприємства (персонал)це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і мають практичний досвід і навички роботи та вкладають їх в проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Усіх працівників підприємства поділяють на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал підрозділяється на шість категорій:

- робітники;
- керівники;

- фахівці;

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал;

- стажери (учні).

Показники руху персоналу:

Коефіцієнт прийому кадрів визначається за формулою:

,

де – чисельність прийнятих працівників;

Ч – середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді.

Коефіцієнт вибуття кадрів визначається за формулою:

,

де - загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин.

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою результативність (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти певну кількість матеріальних блат за одиницю часу.

Продуктивність праці характеризується показниками виробітку та трудомісткості продукції.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці.

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста,нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства (організації), що спрямовані на підвищення результативності їхньої діяльності, завжди є мотивація праці.

Система мотивації характеризує сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та погодинна.

За прямої відрядної форми оплати праці заробіток робітника визначається кількістю виробленої ним продукції та відповідної відрядної розцінки й обчислюється за формулою:
Відрядна розцінка за виготовлення одиниці продукції обчислюється за нормою часу на її виготовлення та відповідною годинною тарифною ставкою робітника і-того розряду:

,

де - годинна тарифна ставка робітника і-того розряду, грн..

- норма часу на виготовлення одиниці продукції, год.

За відрядно-преміальною системою оплати праці робітнику, крім заробітку за прямими відрядними розцінками, виплачується премія за виконання та перевиконання встановлених кількісних та якісних показників роботи
де П – сума преміальних доплат, грн..

За відрядно-прогресивною системою продукція, виготовлена робітником у межах встановленої норми, оплачується за звичайними розцінками, а понад цю норму – за підвищеними. Сума заробітної плати робітника за цією системою обчислюється за формулою:

,

де - кількість продукції, виготовленої в межах встановленої норми, шт.

Q – кількість продукції, виготовленої робітником понад встановлену норму, шт

, С – відрядна розцінка за одиницю продукції, виготовленої в межах встановленої норми та понад цю норму відповідно, грн.. / шт..

За непрямої відрядної системи оплати праці заробіток робітника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці інших робітників, яких він обслуговує.
де С – годинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн.

- фактичний фонд робочого часу робітника, год.

К – середній коефіцієнт виконання норм виробітку на дільниці, що обслуговується допоміжним робітником.

Погодинна форма оплати праці передбачає залежність заробітної плати працівника від установленої тарифної ставки за одиницю часу і тривалості відпрацьованого ним часу в розрахунковому періоді.

Пряма погодинна форма оплати праці передбачає нарахування грошової винагороди працівнику за фактично відпрацьований час та його тарифною ставкою. Обчислюється за формулою:
де ФРЧ – фактичний фонд робочого часу працівника, год.

С – годинна тарифна ставка працівника і-го розряду, грн./год.

За погодинно-преміальною системою заробітна плата робітника складається з тарифного заробітку та суми преміальних доплат і визначається так:
де ФРЧ – фактичний фонд робочого часу працівника за місяць, год.

С – годинна тарифна ставка працівника і-го розряду, грн./год.

П – сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн..

Сума преміальних доплат враховує встановлений тарифний заробіток працівника та відсоток преміювання.


    1. Питання для контролю і самоперевірки

  1. Дайте характеристику персоналу підприємства.

  2. Дайте визначення кваліфікації.

  3. Дайте характеристику функціям заробітної плати.

  4. Які показники характеризують продуктивність праці?

  5. Які існують форми та системи оплати праці?


1.3. Рекомендована література: 1, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 18, 22, 25.

Тема 3. Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси підприємства

    1. Методичні рекомендації до вивчення теми


Вивчаючи цю тему зверніть увагу на визначення таких понять як «капітал», «основні фонди», «оборотні фонди» та «нематеріальні активи».

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності).

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці й оплату робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства поділяється на:

1. Власний капітал - капітал, створюваний переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за відрахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів, який зазвичай включає статутний, пайовий та резервний фонди підприємства.

2. Позиковий (залучений) капітал - капітал, сформований на тимчасовій основі у вигляді довгострокової та (або) короткострокової позики, яка залучається у формі банківського кредиту.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

Засоби виробництва за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.

Основні виробничі фонди частка виробничих фондів, що використовується більше одного виробничого циклу і у кожному циклі частково переносить свою вартість на новостворений продукт.

Активні основні фонди устаткування – машини, обладнання, тобто ті елементи, що приймають безпосередню участь у процесі виробництва.

Пасивні основні фонди будівлі, споруди, трубопроводи тощо, тобто ті елементи, що не приймають безпосередньої участі у виробництві, але створюють для нього необхідні умови.

Середньорічна вартість основних фондів визначається за формулою:

Вартість основних фондів на поч.. р. + вартість ос.ф., що надійшла на баланс протягом року х кількість повних місяців протягом року, коли основ. ф, що надійшли на підприємство, перебували на його балансі/12 + вартість основних ф, що вибули протягом року х к-ть повних місяців протягом року, коли основні фонди, що вибули з підприємства, не перебували на його балансі/12

Первісна вартість основних виробничих фондів – це сума витрат на придбання, транспортування та монтаж обладнання:
Ц – ціна обладнання без ПДВ

Т – вартість витрат на транспортування

М – вартість витрат на монтаж
Залишкова вартість – це вартість основних фондів з урахуванням суми зносу:
- вартість, що враховує суму зносу за певний час роботи

А – щорічна сума амортизаційних відрахувань

t – термін експлуатації
Показники руху основних фондів підприємства:


  1. Коефіцієнт надходження характеризує частку всіх засобів, які надійшли в поточному періоді (), у загальному їх обсязі на кінець цього періоду ()



  1. Коефіцієнт оновлення показує частку лише нових засобів (), що надійшли за звітний період, в їх загальному обсязі



  1. Коефіцієнт вибуття характеризує інтенсивність вибуття основних засобів () з виробничої сфери:

- вартість основних фондів на початок року
Показники стану основних фондів підприємств:

  1. Коефіцієнт придатності характеризує ту частку вартості основних засобів, яка не перейшла на створюваний продукт і розраховується відношенням залишкової вартості ( до повної вартості (



  1. Коефіцієнт зносу характеризує ту частину вартості основних засобів, яка перенесена на готовий продукт при їх використанні й визначається відношенням суми зносу як різниці повної і залишкової вартості основних засобів ( до повної вартості засобів або різниці між 100% і коефіцієнтом придатності:



100% - %

Показники ефективності використання основних фондів підприємства

  1. Фондовіддача показує кількість виробленої продукції в розрахунку на одиницю вартості виробничих засобів і розраховується за формулою:

Q – обсяг виробленої продукції

Ф – середньорічна вартість основних фондів підприємства

  1. Фондомісткість показує вартість виробничих фондів на одиницю виробленої продукції і розраховується як обернена величина до фондовіддачі



  1. Фондоозброєність характеризує вартість виробничих засобів у розрахунку на одного працюючого і визначається за формулою:

Т – середньоспискова чисельність працівників за рік

  1. Рентабельність основних фондів характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів:

П – прибуток, отриманий підприємством за рік

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також морального  старіння.
Види зносу основних фондів

До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

- фондовіддачу;

- фондомісткість;

- фондоозброєність праці;

- рентабельність основних фондів;

- коефіцієнт введення основних виробничих фондів;

- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Амортизація основних фондів це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Прямолінійний метод амортизації, передбачає, що процес зносу основних фондів відбувається рівномірно впродовж усього нормативного терміну, а нарахування амортизації проводиться рівними частинами від балансової вартості засобів.

Метод зменшення залишкової вартості визначає рівень амортизаційних відрахувань за рік на підставі залишкової або первісної вартості основних засобів з урахуванням норми амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості здійснює амортизаційні нарахування за подвійними нормами, які встановлюють щорічно до залишкової вартості основних засобів. Цей метод застосовується лише до активної частини основних фондів, що дає змогу акумулювати фінансові результати для більш швидкого оновлення устаткування.

Кумулятивний метод встановлює рівень амортизаційних відрахувань з використанням кумулятивного коефіцієнта, який розраховується діленням кількості років, які залишились до кінця очікуваного строку використання основних засобів, на суму числа його корисного використання. Метод використовується у випадку довгострокового терміну експлуатації основних засобів.

Виробничий метод дозволяє розрахувати місячні амортизаційні відрахування за формулою:

де - сума амортизації за місяць, грн.;

- фактичний місячний обсяг товарів, грн.;

ВСА – виробнича ставка амортизації:

- загальний обсяг товарів, який підприємство очікує виробити за допомогою відповідного об’єкта основних засобів за весь термін його корисного використання, грн..

Податковий метод встановлює квартальні амортизаційні відрахування з урахуванням груп основних фондів підприємств.
- квартальні норми амортизації для груп основних фондів підприємств: І група – 2%; ІІ група – 10%; ІІІ група 6%; 4 група – 15%

Оборотні кошти підприємств класифікують за наступними ознаками:

1.     за функціональним призначенням

-         виробничі оборотні фонди;

-         фонди обігу (з огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу).

  2.      залежно  від ролі у виробничому процесі:

-         оборотні фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів);

-         фонди обігу (залишки готової продукції, відвантажена продукція, грошові кошти на розрахунковому рахунку, дебіторська заборгованість, інші оборотні кошти).

3.     за принципом формування:

-         нормовані оборотні кошти;

-         ненормовані оборотні кошти.

4.     за джерелом формування:

-         власні;

-         позикові.

Норматив оборотних коштів – мінімальна сума грошових коштів, яка постійно необхідна для виробничої діяльності.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання та оборотністю.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - величина, обернена коефіцієнту оборотності. Цей коефіцієнт показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту оборотних коштів показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях.

Нематеріальні активи - відносини, які виникають внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності та їх використання у виробничо-господарській діяльності підприємства для отримання доходу.

    1. Питання для контролю і самоперевірки

  1. Охарактеризуйте структуру основних фондів і фактори, що на неї впливають.

  2. Дайте характеристику амортизації.

  3. Наведіть класифікацію оборотних фондів підприємства.

  4. Які існують показники використання основних фондів?

  5. Дайте характеристику нематеріальним ресурсам підприємства.


1.3. Рекомендована література: 1, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 25.
  1   2   3


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации