Контрольна робота - Оцінка кризового стану підприємства - файл n1.doc

Контрольна робота - Оцінка кризового стану підприємства
скачать (662 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc662kb.07.11.2012 01:37скачать

n1.doc

  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

Кафедра фінансів, банківської справи та державного управління
Контрольна робота

з дисципліни:

«Фінансова санація та банкрутство підприємств»

на тему:

«Державна підтримка санації та реорганізації підприємств: проблеми та перспективи»

Виконав:

студент групи 503-ЕФ

Карпенко С.В.

Перевірила:

Штепенко К.П.

Полтава 2012

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….3

Розділ 1 Державна підтримка санації та реорганізації підприємств: проблеми та перспективи……………………………………………………….4

Розділ 2 Методичні підходи оцінки кризового стану та визначення санаційної спроможності підприємства……………………………………….14

Розділ 3 Шляхи виходу підприємства з кризового стану……………..23

Висновки………………………………………………………………..…26

Список використаної літератури………………………………………...27

Додатки…………………………………………………………………….28

ВСТУП



Більшість сучасних українських підприємств перебувають у кризовому стані, який вимагає вжиття менеджментом підприємства антикризових заходів, конкретних скоординованих дій. Для цього необхідне чітке розуміння процесів, що відбуваються на конкретний момент на підприємстві. У зв’язку із цим необхідно визначити суть антикризового управління, на яких стадіях розвитку кризи його застосовують і за допомогою яких процедур.

Антикризове управління фінансами – один із напрямів фінансового менеджменту, основним завданням якого є організація фінансової діяльності на підприємстві з урахуванням можливостей профілактики та подолання фінансової кризи.

Мета контрольної роботи – оцінити глибину кризового стану підприємства, виконавши експрес-діагностику банкрутства.

Об’єкт дослідження – Публічне акціонерне товариство «Глобинський маслозавод». Інформаційними джерелами для виконання контрольної роботи є дані звітності за 2009-2010 роки (форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про фінансові результати»).
РОЗДІЛ 1

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА САНАЦІЇ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Здійснення санації передбачає наявність відповідних джерел фінансування.

Основними джерелами фінансування санації можуть бути власні кошти підприємств (самофінансування) кошти власників; кредиторів та державні.

Крім того, в окремих випадках держава може застосовувати непрямі методи сприяння санації суб'єктів господарювання, надаючи їм податкові пільги, створюючи особливі умови діяльності.

Власні фінансові ресурси спрямовуються переважно на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності суб'єктів господарювання. Ця процедура здійснюється, як правило, за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення виручки від реалізації. [1, C. 300-307]

Реструктуризацію активів здійснюють, вживаючи таких санаційних заходів:

Зменшення витрат здійснюється за рахунок таких заходів:

Збільшення виручки від реалізації продукції за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупцеві, масової реклами тощо.

Санаційні заходи можуть бути спрямовані й на реструктуризацію пасивів підприємства, у результаті якої змінюються розміри та структура фінансових джерел формування активів. У цьому разі йдеться насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номінальної вартості акцій та їх кількості в таких цілях:

Значний тягар фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники — акціонери, пайовики та ін. Вони можуть фінансувати санацію, збільшуючи (зменшуючи) статутний фонд, надаючи позики, цільові внески на безповоротній основі та ін.

При цьому збільшуватися статутний фонд може шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, номінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду для санації є мобілізація додаткових внесків інвесторів.

Участь кредиторів у фінансовій санації боржника може здійснюватися шляхом:

Крім того, однією з форм санації кредиторів може бути погашення боргу за рахунок цільового банківського кредиту, що надається комерційним банком, який обслуговує підприємство-боржника. Надається такий кредит на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки це пов'язано з великим ризиком.

Крім кредиторів у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Це зумовлено необхідністю збереження робочих місць на підприємстві.

Основними формами фінансування санації персоналом можуть бути:

Фінансову підтримку санації підприємств може надавати і держава, якщо, мобілізованих з децентралізованих джерел фінансових ресурсів не вистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, що виробляється, суспільно необхідна. У цьому разі на рівні відповідних державних структур може бути прийняте рішення про надання фінансової підтримки збитковим підприємствам.

Державна фінансова підтримка санації підприємств може здійснюватися різними шляхами [3, С. 99-102]:

Крім прямого бюджетного фінансування санації держава може використовувати й непрямі методи фінансової підтримки підприємств:

• надання антимонопольним комітетом дозволу на інтеграцію підприємств-конкурентів або поєднання їх інтересів;

• надання державних гарантій і державне страхування кредитів;

• регулювання механізму ціноутворення;

• зниження податкового тиску, списання податкових зобов'язань;

• відстрочення і розстрочення за платежами у бюджет на умовах податкового кредиту;

• стимулювання лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів;

• активізація участі в санації кредиторів з найбільшою заборгованістю;

• проведення цільових кредитних аукціонів НБУ під програми фінансування санації виробництва.

Державна підтримка санації підприємств тим чи іншим методом залежить від їх конкретних характеристик народногосподарського та регіонального значення, глибини фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санації підприємства вважаються такі, як надання державних гарантій різного рівня та різних форм підтримки фіскального характеру, зокрема стимулювання лізингу та активізації участі в санації кредиторів з найбільшою заборгованістю.

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації, то в певних випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки. Згідно із Законом України "Про підприємства" у разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги.

Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробництва. Опрацьовано критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки. З них треба назвати такі:

- використання нових, ефективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

- експорт (приріст експорту) конкурентоспроможної продукції;

- заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;

- вирішення проблеми енергозабезпечення;

- вирішення проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);

- збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);

- наявність ринків збуту продукції в країні та за кордоном;

- високий рівень менеджменту на підприємстві.

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим бюджетним фінансуванням;

б) непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках:

Стосовно банківської сфери слід зазначити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансове стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" [4, С.77-78].

Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою акцій підприємств, що перебувають у фінансовій скруті. Виступаючи в ролі санатора, держава керується передовсім народногосподарською доцільністю. У такий спосіб вона протидіє спаду виробництва та зростанню безробіття. Державу, навіть за її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток і прибуток взагалі не є першочерговим завданням її діяльності як санатора. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення діяльності підприємств. Значну частину державного сектору в Німеччині, США, Швеції та інших країнах сформовано саме з колишніх приватних підприємств, що опинились на межі банкрутства.

Як відомо, одним із головних чинників обмеженого доступу фінансове неспроможних підприємств до кредитних ресурсів є цілковитий брак чи недостатній розмір кредитного забезпечення. Вихід на фінансовий ринок у такому разі можливий за одержання санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручительств (зобов'язання держави здійснити погашення боргів підприємства за його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору).

Розглянута форма фінансової підтримки підприємств в Україні дуже широко використовувалася протягом 1993-1999 років. Однак за браком ефективних механізмів відбору кандидатів для надання гарантій, невикористання інституту санаційного аудиту, в переважній більшості підприємств-боржників не виявилося коштів для погашення кредитів, гарантованих урядом, в результаті чого кредити доводиться погашати за рахунок коштів державного бюджету.

Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санаційної реорганізації підприємств, як злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ін., здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ.

Нагадаємо, що в Україні монополістом є підприємство, питома вага якого на ринку певного товару перевищує 35%. У США, наприклад, дозвіл на злиття конкуруючих між собою компаній може бути отриманий тоді, коли одна з них перебуває на межі банкрутства, але має значне народногосподарське значення. Загалом, у світовій практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення спричиняє негативні мікро- та макроекономічні наслідки, зокрема анти-ринкові ефекти стратегічного характеру. Отже, удаватися до нього можна лише тоді, коли підприємства доведуть, що в результаті їхнього злиття буде найбільш повно використано ефект масштабності, значно знизиться собівартість продукції та суттєво зростуть її якісні параметри. Злиття можливе лише тоді, коли буде доведено позитивне сальдо між народногосподарською вигодою та негативними антиконкурентними наслідками.

Залежно від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того чи того виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, що може здійснюватися списанням чи реструктуризацією податкових зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг підприємствам, які потребують санації, а також фіскальними поступками головним кредиторам таких підприємств з метою активізації їхньої участі в санаційних процесах.

Використання певного методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського та регіонального значення. У цілому найбільш економічно раціональними вважають надання державних гарантій та різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, для стимулювання лізингу та активізації участі в санації найбільших кредиторів підприємств, що перебувають у кризі, а також державну допомогу у вигляді сприятливої амортизаційної політики.

Отже, кожне підприємство в силу характеру і особливостей його виробничо-господарської діяльності володіє притаманними тільки йому внутрішніми джерелами фінансування досудової та судової санації та самостійно обирає зовнішні джерела фінансування. Велику роль при проведенні санації відіграє обрана стратегія, яка передбачає набір заходів, що повинні забезпечити не тільки відновлення платоспроможності підприємства, а і його фінансову стабільність та прибутковість у довгостроковому періоді. Тому вирішальним при проведенні санації є обґрунтування джерел фінансування, поєднання внутрішніх та зовнішніх джерел, раціональне їх використання в часі, що повинно забезпечити відновлення платоспроможності та нарощування капіталу суб’єкта господарювання.

В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств.

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації, то в певних випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки.

Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробництва.

Опрацьовано критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою акцій підприємств, що перебувають у фінансовій скруті.

Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства.

Отже, використання певного методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського та регіонального значення. [2, C. 400-402]
Державна фінансова підтримка санації підприємств-боржників має місце коли підприємство, щодо якого порушується справа про банкрутство відповідає хоча б одному із нижче наведених критеріїв [5]:

Державна підтримка санації надається тим підприємствам, які здатні її використати максимальною віддачею та забезпечити збільшення надходжень до бюджету.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОЦІНКИ КРИЗОВОГО СТАНУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Діагностика банкрутства являє собою цілу систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому періоді.

У підході до прогнозування банкрутства, заснованому на використанні фінансових коефіцієнтів, світовій практиці найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схилення його до банкрутства є:

У рамках дискримінантного аналізу проведемо прогнозування можливості банкрутства підприємства за вказаними моделями.

Модель прогнозування банкрутства Альтмана являє собою функцію від п’яти показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за період:

,

де



За даною моделлю, якщо ZА<1,81 – ймовірність банкрутства дуже висока, якщо розрахований показник у межах 1,812,7, то ймовірність банкрутства висока, якщо 2,7 2,99 – можливість банкрутства низька, а при ZА3 – дуже низька. Точність прогнозування за цим методом наступна: підприємство стане банкрутом через рік з імовірністю 95%, через 2 роки – з імовірністю 72%, через 3 роки – 48%.

Таблиця 2.1.

Визначення фінансового стану підприємства залежно від галузі

Найменування галузі

Значення ZА по класах підприємств

Гарний фінансовий стан

Середній фінансовий стан

Незадовільний фінансовий стан

Сільське господарство

ZА2,7

1,5 2,7

ZА<1,5


Виконаємо розрахунки моделі Альтмана, використовуючи форму №1 «Баланс» та форму №2 «Звіт про фінансові результати» за 2009 рік:



Отже, за результатами розрахунків 2009 року, ймовірність банкрутства дуже низька, фінансовий стан гарний.

Виконаємо розрахунки моделі Альтмана за 2010 рік:



де



Отже, за результатами розрахунків 2010 року, ймовірність банкрутства низька, фінансовий стан гарний.

Модель Спрінгейта має такий вигляд:

,

де



За даною моделлю, якщо ZC<0,862 – підприємство на межі банкрутства, а при ZC0,862 – загроза банкрутства неможлива.

Виконаємо розрахунки моделі Спрінгейта, використовуючи форму №1 «Баланс» та форму №2 «Звіт про фінансові результати» за 2009 рік:

,

де



Отже, за результатами розрахунків 2009 року, загроза банкрутства неможлива.

Виконаємо розрахунки моделі Спрінгейта за 2010 рік:

,

де



Отже, за результатами розрахунків моделі Спрінгейта 2010 року, загроза банкрутства неможлива.

Модель діагностики банкрутства Таффлера, яка була розроблена 1977 року, має такий вигляд:

,

де

Дана модель є ефективна тим, що є однією з нових, і сукупний вплив факторів у загальній сумі дає 1, тобто модель повністю описує діяльність підприємства, виходячи зі ступеня того чи іншого показника. Якщо ZТ<0,3, то підприємство є потенційним банкрутом.

Виконаємо розрахунки моделі Таффлера, використовуючи форму №1 «Баланс» та форму №2 «Звіт про фінансові результати» за 2010 рік:



де



Отже, за результатами розрахунків моделі Таффлера за 2010 рік, підприємству банкрутство не загрожує.

Модель діагностики банкрутства Романа-Ліса, яка була розроблена 1972 році, має такий вигляд:

,

де

За даною моделлю, якщо ZL>0,037 – підприємство фінансово стійке, а при ZL<0,037 – підприємству загрожує банкрутство.

Виконаємо розрахунки моделі Романа-Ліса за 2010 рік:



де

Отже, за результатами розрахунків моделі Романа-Ліса за 2010 рік, підприємству загрожує банкрутство.

Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію:

,

де



У даній моделі, якщо Zу>2, – підприємство фінансово стійке, йому не загрожує банкрутство, якщо 1<Zу<2 – фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство не загрожує, за умови 0<Zу<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо не здійснити санаційних заходів і в разі Zу<0 – підприємство є напівбанкрутом.

Виконаємо розрахунки універсальної дискримінантної функції за 2010 рік:

,

де



Отже, за результатами розрахунків, фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство не загрожує.

Модель Сайфулліна-Кадикова має такий вигляд:



де



За даною моделлю, якщо К>1 – підприємство у нормальному фінансовому стані.

Виконаємо розрахунки моделі Сайфулліна-Кадикова за 2010 рік:





Отже, за результатами розрахунків моделі Сайфулліна-Кадикова за 2010 рік, фінансовий стан незадовільний, підприємству загрожує банкрутство.

R-Модель має такий вигляд:



де



За даною моделлю, якщо R<0 – ймовірність банкрутства максимальна (90-100%), якщо розрахований показник у межах 00,18, то ймовірність банкрутства висока (60-90%), якщо 0,18 0,32 – можливість банкрутства середня (35-60%), якщо 0,32 0,42 – можливість банкрутства низька (15-35%), а при R0,42 – ймовірність банкрутства мінімальна (10-15%).

Виконаємо розрахунки R-Моделі за 2010 рік:





Отже, за результатами розрахунків R-Моделі за 2010 рік, ймовірність банкрутства мінімальна.

Показники Бівера мають такий вигляд (Таблиця 2.2):
Таблиця 2.2.

Розрахунок показників Бівера

Найменування показника

Формула

Значення

стабільне

За 4-5 років до банкрутства

За 1 рік до банкрутства

Ra



4,8%







Kпл











Кз



0,5







Фл






60%




Кб






0,033





Отже, за результатами показників, розрахованих за 2010 рік, 3 із 5 показників Бівера свідчать про можливість банкрутства підприємства через 4-5 років.


РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВА З КРИЗОВОГО СТАНУ
Програма виходу підприємства з кризової ситуації допускає цілий набір ефективних засобів стратегії і тактики, необхідних для конкретного випадку і конкретного підприємства.

Найбільш поширені два види стратегії і тактики:

  1. Захисна, котра передбачає:

  1. Наступальна, що передбачає:

Для досягнення цілей фінансування заходи щодо виходу з кризи можна поділити на: оперативні і стратегічні.

Оперативні заходи включають:




Стратегічні заходи передбачають:

Знаходячись у критичному стані, підприємство не має можливості залучати позикові кошти для свого розвитку. Тому джерелом фінансового забезпечення реалізації програми по виводу підприємства з кризового стану є тільки власні засоби. Отже, між усіма заходами програми існує фінансовий зв'язок: одні заходи забезпечують приплив або економію витрат коштів, а інші припускають їхнє використання, тобто перші є донорами для других.
  1   2   3   4


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации