Панченко В.О., та ін. Технологія і механізація будівельних процесів - файл n5.doc

Панченко В.О., та ін. Технологія і механізація будівельних процесів
скачать (5821.6 kb.)
Доступные файлы (7):
1-4.doc1273kb.12.05.2012 18:00скачать
n2.doc1831kb.12.05.2012 18:00скачать
n3.doc1301kb.12.05.2012 18:00скачать
n4.doc1814kb.12.05.2012 18:00скачать
n5.doc1094kb.12.05.2012 18:00скачать
n6.doc409kb.12.05.2012 17:59скачать
n7.doc136kb.12.05.2012 17:59скачать

n5.doc

Несучими конструкціями є збірні й монолітні залізобетонні покриття, сталевий профільований настил, прогони, крокви, ферми і т.п.

Несучі конструкції сприймають навантаження від снігу, тиску вітру, власної маси та маси інших елементів даху і передають його на несучі елементи будинку.

За несучими конструкціями дахів улаштовують пароізоляцію. Вона захищає утеплювач від зволоження, що проникає з внутрішніх приміщень будинку. Пароізоляція буває фарбувальною (нанесення шару бітумної, асфальтової, бітумно-кукерсольної мастик) і обклеювальною (наклейка підкладкових рулонних матеріалів на мастиках).

При вологості повітря до 75% пароізоляція влаштовується в один шар, при більш високій вологості – в два шари.

Теплоізоляція служить для захисту будинку від холоду і сонячного перегріву. Теплоізоляція буває монолітною (перлітобетон, керамзитобетон), збірною (плити заводського виготовлення з легких пористих бетонів, пінопластів на основі пінополіуритану, пінополістиролу і т.п.), сипучою (керамзит, перліт, вермикуліт та ін.)

Стяжка призначена для вирівнювання основи під покрівлю. Стяжку, що вирівнює, влаштовують монолітною з цементно-піщаного розчину, піщаного асфальтобетону або збірною з азбестоцементних листів.

Покрівля – верхній елемент даху з водонепроникних матеріалів, що захищають будинок від атмосферних опадів. Покрівлі влаштовують рулонні – на мастиках, що приклеюють, наплавлюваному руберойді, полімерних матеріалах; мастичні – з мастик і емульсій (бітумних, полімербітумних та ін.); зі штучних матеріалів – азбестоцементні листи, черепиця (глиняна, стрічкова і штампова, цементно-піщана, металочерепиця, бітумна черепиця); покрівельної сталі.

Захисний шар – елемент покрівлі, що охороняє покрівельний килим (при рулонних і мастичних покрівлях) від механічних пошкоджень і впливу сонячної радіації. Захисний шар улаштовують з шару гарячої дьогтебітумної мастики з утопленим дрібним гравієм або піском. Для забезпечення необхідного температурного режиму в приміщеннях будинків, особливо в районах з сухим і жарким кліматом, на доповнення рулонний килим покривають шаром води (так звані дахи-ванни).

Слід зазначити, що залежно від призначення даху і типу будинку деякі з перерахованих конструктивних елементів можуть не використовуватися, що визначається робочими кресленнями.

За конструктивними особливостями дахи розділяють на плоскі з похилом до 2,50, скатні у вигляді однієї або декількох похилих площин з похилом більше 2,50 (односхилі, багатосхилі, ламані), складної геометричної форми (куполи, зводи, перехресні системи, оболонки різних радіусів кривизни).

Скатні дахи влаштовують з горищем (простір між перекриттям і покрівлею) і без горища (сполучені).

Конструктивними елементами покрівлі є: схили, ребра (перетини схилів), коники (горизонтальні перетини схилів), розжолобка (перетини схилів, що утворюють вхідні кути), карнизні звиси (край покрівлі по периметру), жолоби для відводу води зі схилів, через водоприймальні лійки і ринви.

За функціональним призначенням дахи розділяють на звичайні, виконуючі основні функції водовідводу і теплоізоляції, і експлуатовані, що сполучають основні й спеціальні функції.

До спеціальних функцій відносяться влаштування на дахах пішохідних доріжок, автостоянок, кафе, спортивних майданчиків, озеленення, солярій, сонячних батарей і т.п.

За термінами експлуатації найбільш довговічні покрівлі з черепиці, строк служби яких складає 60-70 років, азбестоцементні – 30-40, сталеві – 25-30, рулонні з руберойду – від 5 до 50 років.
8.1. Покрівлі з рулонних матеріалів
У сучасному будівництві більше 80% покрівель житлових і промислових будинків виконують з м'яких покрівельних матеріалів.

Створення монолітного водонепроникного покрівельного килима шляхом наклеювання м'якого покрівельного матеріалу на основу дозволяє використовувати цей матеріал при влаштуванні плоских дахів з похилом до 10%, експлуатованих дахів і дахів-ванн.

Рулонними м'які покрівельні матеріали називають за видом продукції заводів-виготовників, які випускають їх у вигляді рулонів.

У рулоні вміщується від 7 до 20 м покрівельного матеріалу шириною 400-1050 мм.

Рулонні покрівельні матеріали виготовляють на основі картону, склотканин, склополотна, різних поліефірних складових. Матеріал основи просочують бітумними і полімербітумними в'яжучими речовинами з наступним нанесенням на поверхню покривного шару з тугоплавких нафтових в'яжучих із заповнювачами для приклеювання при зведенні покрівлі.

Рулонні матеріали, призначені для верхнього шару покрівлі, виготовляють із захисним шаром у вигляді мінерального посипання (грубозернистого, дрібнозернистого, лускатого, пилоподібного), покриття алюмінієвою фольгою, луго-кислотними й озоностійкими плівками.

У числі рулонних матеріалів промислові підприємства випускають і безосновні, такі як ізол, бризол та ін.

При згортанні покрівельного матеріалу в рулони для запобігання злипанню між шарами влаштовують посипання (дрібнозернисте або пилувате), прокладають папір або плівку залежно від в'язкого покривного шару.

За видом в'язкого покривного шару рулонні матеріали розділяють на бітумні, бітумно-полімерні, полімерні (еластомірні плівкові), комбіновані.

Бітумні рулонні матеріали

Руберойд відноситься до бітумних рулонних матеріалів, що виготовляються на основі картону, просоченого нафтовими бітумами з наступним нанесенням на обох сторонах поверхонь полотнини нафтового бітуму з наповнювачем і посипанням.

Руберойд застосовують для верхнього шару рулонного килима (марка РКК-420 А,Б, РКК-350 Б та ін. із грубозернистим верхнім посипанням), для нижніх шарів і пароізоляції (марка РПП-300 А, Б, РПЕ-300 з пилуватим посипанням). Термін служби в кліматичних умовах України складає 5-10 років.

Недоліки: низька термостійкість і довговічність, механічна міцність, висока крихкість, основа, що гниє.

Рулонні полімерно-бітумні матеріали (мембрани)

Полімерно-бітумні мембрани складаються з в'яжучих (бітум), модифікаторів (полімерів) і основи (армуючого шару). Як основу використовують негниючі синтетичні матеріали (скловолокно, склополотно, поліестер нетканий або прядений).

В'яжуче – дистильований (очищений) бітум, збагачений добавками-модифікаторами. Як модифікатори використовують: атактичний поліпропілен (АПП), стирол-бутаген-стирол (СБС) та ін.

Основа із синтетичних матеріалів добре сумісна з бітумом, що визначає високі фізико-механічні властивості.

Міцність на розрив таких мембран складає в середньому 60-80 кг/см, температура експлуатації від –45 0С до +150 0С. Термін експлуатації покрівель з полімерно-бітумних матеріалів становить 25-50 років.

На відміну від руберойду ці матеріали відрізняються тим, що шар мастики, необхідний для приклеювання, наноситься на поверхню в заводських умовах (матеріали, що наплавляють). Це дозволяє наклеювати полотнища за допомогою розчинників або підплавлення (розігріву), що виключає додаткове використання холодних або гарячих мастик.

У практиці будівництва в Україні широко використовують полімерно-бітумні мембрани як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Наприклад:

Структура і зміст технологічного процесу влаштування покрівель

з рулонних матеріалів





Підготовчі процеси

Основні процеси

Приготування основи, що приклеює, мастик і ґрунтовок

Підготовка під пароізоляцію

Перемотування та очищення рулонних матеріалів для пароізоляції і покрівельного килима

Влаштування пароізоляції

Підготовка матеріалів для влаштування теплоізоляції

Укладання утеплювача

Підготовка матеріалів для стяжки, що вирівнює

Влаштування вирівнюючої стяжки

Підготовка матеріалів для захисного шару покрівлі

Ґрунтування поверхні стяжки

Обладнання засобами механізації, пристроями, інструментами

Влаштування рулонного килима

Влаштування захисного шару чи покрівлі





8.1.1. Підготовчі процеси

Приготування мастик, що приклеюють, і ґрунтовок


Мастики – це пластичні гідроізоляційні матеріали, отримувані шляхом змішання органічних в'яжучих з мінеральними наповнювачами і добавками.

За призначенням мастики підрозділяються на ті, що приклеюють (наклеювання рулонних матеріалів, влаштування захисного шару і пароізоляції) і власне мастичні покрівлі.

За видом основних вихідних матеріалів – бітумні, бітумно-емульсійні, бітумно-гумові, бітумно-полімерні, дьогтеві, дьогтеполімерні.

За способом застосування – гарячі (з підігрівом перед застосуванням) і холодні (без підігріву, що містять розчинник) і емульсійні.

Мастики готують централізовано або безпосередньо на будівельному майданчику із застосуванням бітумовочних казанів, ємкостей для приготування мастик (при незначних об’ємах робіт).

Розчинники і ґрунтовки

Для влаштування покрівель з матеріалів, що наплавляють, безвогневим (холодним) способом і приготування ґрунтовок цементно-піщаних стяжок заготовлюють розчинники. Найбільш широко використовують розчинники, що випускаються промисловістю: етиловий спирт, скипідар, уайт-спірит, гас, нафтовий бензол, бутилацетат та ін.

Для ґрунтовки стяжки виготовлюють розчин бітуму (марка БН-90/10) в уайт-спіриті, гасі або інших розчинниках у співвідношенні за масою 1:2; 1:3.

Розчинники і ґрунтовки зберігають до використання в закритій тарі у вентильованих приміщеннях.

Підготовка рулонних матеріалів

Доставлені на будівельний майданчик рулонні матеріали перемішують для усунення деформацій і видалення заводського дрібнозернистого або пилуватого посипання (при приклеюванні на гарячих мастиках).

Перемотані й очищені рулони до наклеювання зберігають у закритих приміщеннях на підкладках або в контейнерах у два ряди за висотою.

Підготовка матеріалів для влаштування теплоізоляції

З метою забезпечення необхідних характеристик за теплопровідністю і рівністю поверхні застосовувані матеріали ретельно підготовляють. Сипучі утеплювачі розсортовують за фракціями таким чином, щоб у нижньому шарі були фракції більшого діаметра. Плитні утеплювачі сортують за товщиною плит і рівностями бічних граней. При необхідності здійснюється підрізування бічних граней з метою забезпечення щільного прилягання плит одна до одної.

При влаштуванні монолітних утеплювачів застосовують тверді суміші для збільшення міцності й зменшення кількості вологи в конструкції.

Вологоємкі утеплювачі зберігають під навісами.

Підготовка матеріалів для стяжок, що вирівнюють

Для вирівнювання поверхні теплоізоляції із сипучих матеріалів і напівтвердих плит улаштовують стяжки з асфальтобетонної суміші, цементно-піщаних, полімерно-цементних, гіпсополімерних та інших розчинів.

При нахилах покрівель до 20%, переважно в осінньо-зимовий період, влаштовуються асфальтобетонні стяжки. Склад асфальтобетонної стяжки за масою: 12-20% бітуму з температурою розм'якшення 55-600С (в'яжуче), 40-45% піску, пилуваті й волокнисті наповнювачі 40-45%.

Цементно-піщані стяжки влаштовують по будь-яких видах утеплювача і покрівлям з нахилом до 25%.

Для влаштування водонепроникних стяжок підвищеної міцності готують цементно-полімерні склади, армовані скловолокном. У такі склади в цементно-піщану масу вводять добавки хлориду заліза, алюмінату натрію, азотно-кислого кальцію.

Склад таких стяжок визначається будівельною лабораторією залежно від призначення.

Асфальтобетонні суміші і цементно-піщані розчини готують на підприємствах будівельної індустрії і доставляють на будівельний майданчик.

При необхідності приготування розчинів на основі цементного в'яжучого в умовах будівельного майданчика використовують сухі суміші заводського виготовлення. Приготування розчинів виконують в розчинозмішувачах, обладнаних на майданчику споруджуваного об'єкта.

Збірні стяжки з плоских азбестоцементних пресованих листів для запобігання коробленню обгрунтовують по обидві сторони складами, зазначеними вище (див. розчинники і ґрунтовки). Для вирівнювання поверхні збірної стяжки заготовляють смужки шириною 10 см з цього матеріалу з ґрунтуванням або зі стрічкових, що самоклеються герметиків, наприклад Герлен -Д, Герлен-Т та ін.
Підготовка матеріалів для захисного шару

Для захисного шару рулонних і мастичних покрівель, дахів-ванн, що дренує шар на експлуатованих дахах (дахи-тераси), заготовляють гравій, оброблений щебінь фракцією 5-10 мм, грубозернистий пісок.

Для захисного шару експлуатованих покрівель заготовляють залізобетонні, армоцементні, бетонні та інші види плиток заводського виготовлення, що мають підвищену морозостійкість для кліматичних умов України.

Номенклатура матеріалів і їхня кількість для влаштування м'яких покрівель визначається робочими кресленнями.

За проектом провадження робіт (ППР) і технологічними картами в підготовчий період визначають: терміни доставки матеріалів на об'єкт, їхнє складування і підготовку до використання, технологічний комплект будівельних машин, енергетичного устаткування, оснащення, ручного інструменту, засобів виміру і контролю.

Приклад комплексної механізації покрівельних робіт наведено на рис.8.1.



Рис.8.1 – Комплексна механізація покрівельних робіт:

1 – очищення поверхні основи стиснутим повітрям; 2 – просушка основи гарячим повітрям від пересувного калорифера; 3 – продувка гарячим повітрям; 4 – ґрунтування основи пневматичним способом за допомогою нагнітального бачка і пістолета-розпилювача; 5 – піднімання рулонів на дах підйомником або краном “Піонер”; 6 – наклеювання рулонів за допомогою машини; 7 – подача мастики по трубопроводу; 8 – подача гравію елеватором для створення захисного шару; 9 – автогудронатор; 10 – очищення і перемотування рулонів на верстаті; 11 – рукава для подачі повітря; 12 – компресор

8.1.2. Основні процеси
Підготовка основи під пароізоляцію

Вертикальні поверхні кам'яних конструкцій, що примикають до основи (труби, ліхтарі, ліфтові шахти і т.п.), оштукатурюють на висоту, зазначену в проекті. У кам'яній кладці передбачається влаштування штраб, антисептованих пробок і рейок для закріплення рулонного килима. Крім цього виконують сполучення вертикальних поверхонь з основою у вигляді бортиків під кутом 450, збірних або монолітних, виготовлених, як правило, з легких бетонів.

При зовнішньому водостоку влаштовують металеві жолоби і звиси по дерев'яній основі (див. розділ „Металеві покрівлі”), при внутрішньому виконується установка водоприймальних лійок.

Поверхню основи очищають від будівельного сміття, пилу, вологи і ґрунтують.

Технологічна схема організації робіт наведена на рис.8.2.


а

б


Рис.8.2 – Схема організації робіт:

а – при очищенні основи; б – при ґрунтуванні основи; 1 – пересувна покрівельна установка ПКУ-35М; 2 – форсунка; 3 – пневмоскребок; 4 – матеріальний і повітряний шланги; 5 – очищена основа; 6 – поґрунтована основа; К1, К2 – робочі місця покрівельників (стрілкою показаний напрямок вітру, пунктиром – напрямок руху покрівельників)
Залежно від виду рулонного матеріалу бетонні основи ґрунтують холодною бітумною або дьогтьовою мастикою.

Влаштування пароізоляції

По підготовленій поверхні влаштовують обклеювальну або фарбувальну пароізоляцію. Обклеювальну пароізоляцію виконують з підкладкового руберойду, що наклеюється на гарячій бітумній або холодній бітумно-кукерсольній мастиці.

У місцях примикання покриття до стін пароізоляцію заводять на стіну на висоту, що перевищує товщину теплоізоляційного шару для запобігання проникненню пари води в утеплювач.

Як обклеювальну пароізоляцію застосовують і плівкові матеріали (паро- бар’єри), що мають у порівнянні з руберойдом низьку паропроникність і масу.

Фарбувальну пароізоляцію виконують з шару гарячої бітумної або холод-

ної бітумно-кукерсольної мастики. Використовують для пароізоляції і лаки (хлоркаучуковий, полівінілхлоридний), які наносять на поверхню в два шари. Другий шар наносять тільки після висихання першого.

Для подачі мастик до місця провадження робіт використовують установки ПКУ-35, машини З-122А, З-212, насосні агрегати СП-224, З-225 (рис.8.3).



Рис.8.3 – Машина З-122А для нанесення мастики:

1 – трубопровід; 2 – стояк; 3 – насос; 4 – бак; 5 – пульт керування; 6 – форсунка

Влаштування теплоізоляції

Теплоізоляцію з плит здійснюють одним або декількома шарами залежно від товщини і виду утеплювача.

Теплоізоляцію з мінераловатних плит улаштовують шляхом наклеювання їх на бітумній мастиці або бітумі.

На підготовчу основу наносять гарячу бітумну мастику або бітум рівномірним тонким шаром. На нанесений шар укладають теплоізоляційні плити, притискають площиною до поверхні і торцями до раніше покладених плит.

У випадку нерівності бічних сторін плит і утворення вертикальних швів товщиною більше 5 мм останні ретельно заповнюють смужками з цього матеріалу.

При влаштуванні теплоізоляції з декількох шарів плит вертикальні шви в кожному шарі не повинні збігатися.

Плити перлітобітумні, легкобетонні, фібролітові при влаштуванні теплоізоляції укладають насухо з ретельним припасуванням по висоті і торцях.

Слід зазначити, що при укладанні плитних утеплювачів необхідно забезпечити щільність прилягання їх до основи, один до одного і суміжних конструкцій.

Роботу з укладання теплоізоляційних плит треба вести «на себе» для запобігання плит від пошкоджень при ходінні й доставці матеріалів.

Монолітну теплоізоляцію з легких бетонів улаштовують смугами через одну по маякових рейках. Ширина смуг – 4-6 м, довжина – 6-12 м уздовж нахилу. У місцях компенсаційних швів укладають рейки товщиною 15-20 мм і висотою, рівною маяковим рейкам.

Покладений монолітний утеплювач ущільнюють і загладжують віброрейкою, рейкою-правилом, пневмовіброгладилкою, що дозволяє виключити процес влаштування стяжки, яка вирівнює.

Монолітну теплоізоляцію влаштовують тільки при плюсовій (не нижче 50С) температурі зовнішнього повітря.

У жарку погоду необхідно забезпечити вимоги щодо догляду за бетоном, щоб уникнути інтенсивного випару вологи: укриття поверхні матами, тканиною, поливання водою.

Теплоізоляцію із сипучих матеріалів улаштовують по маякових рейках, установленим через кожні 2-4 м по напрямку нахилу.

Утеплювач укладають шарами товщиною до 6 см. Кожен шар ретельно ущільнюють.

Влаштування вирівнювальної стяжки

Поверхню теплоізоляційного шару із сипучих матеріалів і напівтвердих плит вирівнюють стяжками з цементно-піщаного розчину, асфальтобетонною або збірною стяжкою з азбестоцементних листів.

Спочатку виконують геодезичну розбивку основи з метою визначення вододілу між лійками і необхідним нахилом до них.

На підставі розбивки через 1,5-2 м установлюють маякові рейки, що визначають поверхню стяжки.

Цементно-піщані стяжки влаштовують смугами через одну, вирівнюючи і загладжуючи розчин правилом або полутерком. Після схоплювання розчину маякові рейки знімають. Краєм готових смуг є маяки для укладання розчину в проміжні смуги (рис.8.4).


а

б


Рис.8.4 – Влаштування стяжки по маякових рейках:

а – розрівнювання цементно-піщаного розчину; б – напівтерток для розрівнювання розчину в кутах; 1 – маякова рейка; 2 – свіжоукладена смуга стяжки; 3 – правило; 4 – ящик з розчином; 5 – готова стяжка; 6 – проміжні смуги, заповнювані розчином після зняття рейок
Стяжки з піщаного асфальтобетону влаштовують при мінусових температурах зовнішнього повітря на покрівлях з нахилом до 20%.

При монолітних і твердому плитному утеплювачах стяжки виконують

товщиною 15-20 мм, а по нежорстких плитних утеплювачах – 20-30 мм.

Укладання асфальтобетону здійснюють смугами з ущільненням віброрейками. Ширина смуги залежить від довжини віброрейки. Наприклад, для ущільнення асфальтобетону віброрейкою З-219, З-131 ширина смуги складає 1,5 м, віброрейкою З-132 – 3 м.

Слід мати на увазі, що при наявності на даху крутих, з нахилом більше 20%, а також вертикальних поверхонь (парапети, машинне відділення, ліфти і т.п.) стяжки виконують з цементно-піщаного розчину. При застосуванні цементно-піщаного розчину в умовах мінусової температури його виготовляють з додаванням поташу в кількості 10-15% від маси цементу. Розчин застосовують марки 100.

З метою запобігання температурно-усадочним деформаціям улаштовують шви, що розділяють поверхню стяжок на окремі ділянки. У цементно-піщаних стяжках розміри таких ділянок складають не більше 66 м, з асфальтобетону – 44 м.

Деформаційні шви влаштовують шириною 5 мм шляхом прорізки стяжки на всю товщину. Деформаційні шви накривають смугами рулонного матеріалу, прийнятого для покрівлі, шириною 150-200 мм з приклейкою їх з однієї сторо-

ни шва.

Ґрунтування поверхні стяжки

З метою підвищення якості приклейки рулонних матеріалів цементно-піщані стяжки або поверхні залізобетонних плит ґрунтують.

Для ґрунтування поверхні стяжки безпосередньо після укладання цементно-піщаного розчину використовують розчин бітуму БН-90/10 у слабкому розчиннику (гас або солярова олія) із співвідношенням за масою 1:2; 1:3.

Проникаючи в пори, свіжоукладена ґрунтовка утворює плівку, яка перешкоджає випару води з розчину, що дозволяє виключити процес захисту стяжки від сонячних променів. Глибина просочення свіжоукладеної стяжки складає не менше 2 мм. Час висихання ґрунтовки – до 48 год.

Для ґрунтування затверділої стяжки використовують розчин бітуму БН-90/10, але з використанням швидкого розчинника (бензин, уайт-спірит) у вищеназваному співвідношенні.

Стяжки ґрунтують смугами шириною 3-5 м рівномірним зламуванням.

Наносять ґрунтовку за допомогою установки ПКУ-35М, автогудронаторів Д-164, Д-640 та ін.

Час висихання ґрунтовки – 10-12 год.

Влаштування рулонного килима

Для наклеювання рулонного килима дах розбивають на захватки. Поґрунтовану основу очищають стиснутим повітрям від компресорної установки з використанням щілевидної насадки до рукава повітропровода. На дахах з нахилом до 15% рулонні матеріали приклеюють перпендикулярно до стоку води (паралельно конику), на дахах з нахилом більше 15% – уздовж стоку води (перпендикулярно до коника). При нахилах даху більше 5% поперечний напуск полотнищ складає 70 мм, в інших випадках – 100 мм. Поздовжній напусток у всіх випадках дорівнює 100 мм. При влаштуванні напусток виникають потовщення рулонного килима, що погіршує водостік і сприяє наростанню води та льоду в осінньо-зимовий період. Щоб уникнути цього, полотнища наклеюють з обов'язковою розгонкою стиків у суміжних шарах. Наклейку починають з так званих зрівняльних полотнищ розміром 0,5-0,75 ширини рулону. З цією метою на поверхні стяжки виконують крейдову розмітку. Приклади укладання полотнищ рулонного матеріалу наведені на рис.8.5 і рис.8.6 для двошарової покрівлі з нахилом більше 15% і тришарової з

нахилом менше 15%.


Рис.8.5 – Наклеювання полотнищ на покрівлі з нахилом більше 15%:

Полотнища: 1 – зрівняльне; 2 – внутрішнього шару; 3 – зовнішнього шару; 4 – крейдова розмітка на стяжці; 5 – мастика; 6 – цементно-піщана стяжка



Рис.8.6 – Наклеювання полотнищ на покрівлі з нахилом менш е15%:

Полотнища: 1 – зрівняльне; 2 – перше першого шару (І); 3 – перше другого шару (ІІ); 4 – друге повномірного другого шару (ІІ); 5 – повномірне третього зовнішнього шару (ІІІ); 6 – мастика; 7 – гравій; 8 – крейдова розмітка; І...ІІІ – послідовність укладання шарів
Перед наклеюванням рулонного килима повинне бути виконане покриття листовою сталлю парапетних огороджень, карнизних звисів, влаштування зовнішнього організованого водотоку.

Наклейці основного рулонного килима передує наклейка полотнищ при влаштуванні організованого водотоку.

Влаштування основного рулонного килима починають з підошви полотнища до основи по нанесеній крейдовій оцінці і підготовки зрівняльного полотнища (рис.8.5, рис.8.6).

Слід мати на увазі, що напрямок напустки стиків у верхньому шарі рулонного килима повинен збігатися з напрямком пануючих вітрів у місці будівництва.

При наклеюванні рулонних полотнищ їхнє розкочування, розрівнювання і

накочення роблять за допомогою котків-розкатчиків (рис.8.7).



Рис.8.7 – Коток-розкатчик:

1 – рама; 2 – ковзанка; 3 – рулон; 4 – мастика
Особливу увагу треба приділяти наклеюванні полотнищ на конику даху в місцях примикання і сполучення до парапетів, вентиляційних шахт, машинних відділень ліфтів, деформаційних швів, водоприймальних лійок та інших елементів покрівлі.

Наприклад, коник даху покривається такими способами: при нахилі більше 15% полотнища наклеюють паралельно стоку води, а при нахилі менше 15 % – перпендикулярно до перекриття нижніх і зовнішніх полотнищ. При цьому при обох способах зверху коник покривають одним додатковим полотнищем шириною не менше 500 мм.

Температурно-деформаційні шви повинні забезпечувати можливість деформації однієї частини покриття щодо іншої. З цією метою влаштовують компенсатори, причому нижній установлюють до монтажу плит покриття.

Після монтажу панелей покриття уздовж деформаційного шва укладають бортовий камінь з бетону. Шов заповнюють теплоізоляційним матеріалом. Основний рулонний килим підсилюють трьома додатковими шарами, потім встановлюють і закріплюють верхній компенсатор.

Влаштування захисного шару

Для влаштування захисного шару на звичайних покрівлях застосовують кам'яну крихту (гравій, вапняк та інші мінерали, стійкі до атмосферних впливів) з крупністю зерен 5-10 мм. Перед провадженням робіт кам'яну крихту (посипання) очищають і підігрівають до температури 80-900С. Поверхню рулонного килима у межах захватки покривають шаром гарячої мастики, на який накидають застосовуване посипання. Останнє втоплюють в мастику на 2-3 мм.

Після остигання мастики неприклеєне посипання видаляють.

Другий шар улаштовують аналогічно.

У південних територіях з метою захисту від сонячних променів як захисний шар застосовують рулонні матеріали з дзеркальним поверхневим шаром. Наприклад, фольгогізол, що складається з тонкої рифленої фольги (верхній шар), яка з нижньої сторони покрита шаром бітумно-полімерного в'яжучого у суміші з мінеральними наповнювачами й антисептиками.

Технологія влаштування захисного шару з фольгогізолу така ж сама, як і при наклеюванні звичайного рулонного матеріалу на гарячій мастиці.

Схема організації робіт при наклеюванні рулонних матеріалів на мастиках наведена на рис.8.8.



Рис.8.8 – Схеми організації робіт при влаштуванні рулонної покрівлі:

1 – пересувна покрівельна установка ПКУ-35М; 2 – регістр для розподілу лаку “кукерсоль” на дві ланки; 3 – матеріальні шланги; 4 – вудка-розпилювач; 5 – коток-розкатчик; 6 – ковзанка для накочення наклеєного рулонного килима; 7 – рулони руберойду, підготовлені до наклейки; 8 – наклеєний рулонний килим

8.1.3. Влаштування дихаючих покрівель
Практика експлуатації сполучених покрівель показує, що руйнування рулонного килима (розриви, здуття, відшаровування) відбувається в результаті замочування утеплювача. Основною причиною замочування утеплювача є кон-

денсат водяних парів, що накопичується в підкровельному прошарку.

Відведення водяних парів здійснюють шляхом влаштування дихаючих покрівель з рулонних матеріалів. Основу під дихаючу покрівлю при твердому плитному утеплювачі влаштовують з цементно-піщаного розчину марки не нижче 50, товщиною не менше 15 мм.

При влаштуванні засипного утеплювача марка цементно-піщаного розчину має бути не менше 100, а товщина основи не менше 25 мм. На відміну від традиційних м'яких покрівель у дихаючих покрівлях перший шар виконують з перфорованого покрівельного матеріалу. Перфорований матеріал – звичайний руберойд з отворами діаметром 20 мм, розташованими один від одного на відстані 100 мм.

Технологічна послідовність влаштування рулонного килима дихаючої покрівлі наступна:

При наклеюванні першого шару на перфорований руберойд мастика проникає через отвори і приклеює покрівлю до основи.

Простір, що утворився між основою і неприклеєною частиною перфорованого руберойду, забезпечує скупчення водяних парів. Схема наклейки полотнища наведена на рис.8.9.



Рис. 8.9 – Схема наклеювання полотнища дихаючої покрівлі:

1 – основа під покрівлю; 2 – перфорований руберойд; 3 – бітумна мастика; 4 – руберойд з суцільною наклейкою

Відведення водяних парів в атмосферу влаштовують в місцях примикання до стін, парапетів та інших виступаючих конструкцій.

Виконання робіт з влаштування дихаючих покрівель організовують по захватках з межами вододілу. Рулонні матеріали накладають від знижених місць до підвищених, починаючи з укладання зрівняльних полотнищ по розмітці з поздовжнім і поперечним напустком за описаною вище технологією.



    1. . Влаштування покрівель з матеріалів, що наплавляються


Як уже зазначалося, у сучасній практиці влаштування м'яких покрівель переважно використовують покрівельні бітумно-полімерні матеріали на міцних, еластичних, негниючих (склотканина, стлополотно), і еластомірних (плівкових) поліефірних основах. Такі матеріали (ізопласт, ізокласт, рубітекс, склобіт, філізол, армобіт та ін.) мають високу міцність, водонепроникність, морозостійкість, довговічність, хімічну і біологічну стійкість.

На відміну від традиційного руберойду, названі матеріали відзначаються тим, що шар мастики, що приклеює, у заводських умовах наноситься на їхню поверхню.

Влаштування конструктивних елементів дахів (пароізоляція, утеплювач, стяжка і ґрунтування) виконують за вищеописаною технологією. Технологія організації рулонного килима має особливості і здійснюється двома способами: безвогневим (холодним) і вогневим (розігрівання покривного шару).

8.2.1. Безвогневий спосіб улаштування покрівель
Рулонні наплавлювані матеріали очищають від міжшарового мінерального посипання. Рулони для верхнього шару повинні мати крайки по периметру без грубозернистого посипання на величину напустку розміром не

менше 100 мм.

Суть безвогневого способу полягає в тому, що на поверхню очищеної, сухої поґрунтованої основи і покривний шар полотнищ наносять розчинник уайт-спірит або гас у кількості 50-60 г/м2 на кожну контактуючу поверхню. Розчинник наносять за допомогою фарбувального агрегата через вудку з бензостійким гумовим рукавом. Розчинник повинен повністю без пропусків покривати склеювані поверхні. Після нанесення розчинника рулон прикатують за допомогою ковзанки декількома проходками до повного видалення повітря та утворення якісного клейового шва.

Приклад наклеювання рулонного матеріалу наведений на рис.8.10.



Рис.8.10 – Наклеювання рулонних матеріалів за допомогою котка-розкатчика:

1 – наклеєний рулонний матеріал; 2 – рулон, що розгортається; 3 – роликовий розкатчик; 4 – ковзанка; 5 – рукоятка ковзанки; 6 – вудка
Кінець рулону довжиною близько 0,5 м відвертають, покривають розчинником і притискують до основи або нижчеукладеного шару.

Рулон розкочують за допомогою ковзанки з роликовим розкатчиком. Вудкою одночасно змочують поверхню рулону і смугу наклейки.

На положистих дахах раціонально використовувати установку, яка дозволяє одночасно наносити необхідну кількість розчинника і розгортати рулон (рис.8.11).



Рис. 8.11 - Наклеювання наплавлюваних рулонних матеріалів безвогневим способом

за допомогою установки:

1 – притискна ковзанка; 2 – рулон; 3 – валик для змочування поверхні рулону розчинником; 4 – бачок для розчинника

Рулон розкочують в напрямку наклеювання на величину 1-1,5 м і укладають на опорні ролики. Кінець рулону відгинають на величину 0,5 м, наносять розчинник, укладають на місце наклейки і насувають на нього притискну ковзанку. На поверхню полотнища опускають поролонові валики, до яких з бачка подається розчинник. Накочення рулонного матеріалу і склеювання з основою досягається за 3-4 проходки при масі ковзанки 100 кг через 10-15 хв. після нанесення розчинника.

Додаткові шари рулонного матеріалу в місцях примикання до виступаючих конструкцій виконують із заздалегідь підготовлених за розмірами шматків полотнищ. Наклейку виконують знизу вгору. Після нанесення розчинника через 10-150 хв. полотнища прикатують ручним валиком до одержання міцної склейки. Верхній край додаткових шарів покрівельного килима в місцях примикання до вертикальних поверхонь конструкцій закріплюють і захищають від атмосферних впливів фартухами та іншими конструктивними елементами.
8.2.2. Влаштування покрівель способом розігріву покривного шару
На рис.8.12 наведені приклади наклеювання наплавлюваних рулонних матеріалів з використанням пальників на газовому паливі, на рис.8.13 – схема установки для розігріву мастичного покривного шару, яка працює на рідкому паливі.

а

б


Рис.8.12 – Наклеювання наплавлюваних матеріалів способом розігріву покривного шару:

а –багатофорсуночним газовим пальником; б – те ж однофорсуночним; 1 – ковзанка; 2 – рулон; 3 – газові пальники; 4 – форсунка


Рис.8.13 – Установка для розігріву мастичного шару, яка працює на рідкому паливі:

1 – бензонапірний бак; 2, 3 – трубопроводи для подачі повітря і гасу; 4 – форсунка;

5 – камера згоряння; 6 – розтруб
Суть цього способу полягає в тому, що наплавлюваний рулонний матеріал приклеюють на підготовлену основу шляхом оплавлення мастичного шару до температури 140-160 0С.

Оплавлення мастичного шару здійснюється за допомогою гарячого повітря, інфрачервоними променями або полум'ям пальників, які працюють на газоподібному або рідкому паливі.
ЗМІСТ ТЕХНІЧНОГО ПРОЦЕСУ

Кінець розкатаного і приміряного по крейдовій розмітці полотнища (починаючи із зрівняльного) за допомогою газового пальника підплавляють на довжину 0,3-0,5 м і, притискаючи, приклеюють до основи. На приклеєний кінець рулонного матеріалу встановлюють ковзанку-розкатчик. Розігрів мастичного шару виконують по лінії зіткнення полотнища з основою до стану текучої консистенції. Рух ковзанки-розкатчика і технічних засобів розігріву мастичного шару повинен здійснюватися синхронно.

Влаштування експлуатованої покрівлі

Влаштування експлуатованих покрівель дозволяє раціонально використовувати простір при новому будівництві або реконструкції існуючих будинків в умовах сучасного міста. На таких покрівлях розташовують пішохідні зони, зелені майданчики, автостоянки, солярії, кафе і т.п. Експлуатовані покрівлі влаштовують на дахах горищного і сполученого типів і виконують в традиційному (покрівельний килим розташований над теплоізоляцією) і інверсійному (покрівельний килим розташований під теплоізоляцією) варіантах.

Конструкція інверсійних (перевернутих) покрівель розроблена на основі нового теплоізоляційного матеріалу – екструзійного пінополістиролу. Це твердий матеріал з рівномірно розподіленими замкнутими (закритими) осередками, що не всмоктує воду, не набухає, не дає усадки, хімічно і вогнестійкий, володіє високою механічною міцністю (міцність на стиск 25- 50 кг/м2). Об'ємна маса пінополістиролу складає 30-50 кг/м3.

Технологія влаштування експлуатованих інверсійних покрівель аналогічна покрівлям з рулонних матеріалів і починається з підготовки основи. По основі влаштовують цементно-піщану стяжку товщиною 3-5 см, що створює необхідний нахил (1%-5%). Залежно від призначення (автостоянки, озеленення) і навантажень стяжку армують.

До влаштування стяжки місця температурних швів і стиків залізобетонних плит основи перекривають смужками рулонного матеріалу шириною 25 см, що приклеюється тільки з однієї сторони шва, охороняючи наступні шари покрівлі від температурно-усадочних деформацій конструкцій основи. Стяжку ґрунтують. Гідроізоляційний килим настилають безпосередньо на підпохилу стяжку, він складається як мінімум з двох шарів полімерно-бітумних мембран, тип армування (основа) яких визначається залежно від експлуатаційних навантажень. Як гідроізоляцію переважно використовують наплавлювані рулонні матеріали. Мембранне покриття укладають із зсувом швів на 50 см, напустком 10 см і відворотом по вертикальних поверхнях на висоту не менше 10 см від рівня покриття.

Поверх гідроізоляційного шару укладають теплоізоляцію.

Плити твердого теплоізоляційного матеріалу укладають шляхом приклеювання нижньої поверхні складами, які клеять, на основі бітумів або приклеюванням до поверхні мембрани, розігрітої полум'ям пальника.

При влаштуванні автостоянок на даху до теплоізоляційних матеріалів ставлять більш високі вимоги щодо міцності на стиск. Наприклад, при навантаженнях машин (близько 2 т на вісь) міцність теплоізоляційного матеріалу на стиск має бути не менше 2,5 кг/см2. Таким вимогам задовольняють перлітобітумні плити, плити зі спіненого поліуретану, пінополістиролу, панелі з коркового матеріалу.

Розділовий шар з нетканого поліефірного волокна (геотекстиль) в інверсійних покрівлях призначається для компенсації температурних напружень різних матеріалів покрівлі (стяжка, покрівельний килим, покриття) при влаштуванні дренажної системи. Залежно від призначення експлуатованої покрівлі розділовий шар укладають на цементно-піщаній стяжці поверху гідроізоляційного килима або утеплювача.

Для влаштування тротуарного покриття використовують тротуарні плитки або асфальтобетон.

У традиційних покрівлях поверх рулонного килима укладають дренажний шар товщиною 60-70 мм з гравію фракції 10-15 мм, втопленого в гарячу мастику. Цей шар охороняє рулонний килим від пошкоджень, служить основою для укладання бетонних плиток, відводить вологу в напрямку розжолобка. Для таких дахів розжолобки прокладають паралельно одній з поздовжніх сторін даху. У знижених місцях водозбірних розжолобків установлюють водозбірні вирви.

В інверсійних покрівлях основу для тротуарних плиток (гравій або пісок)

укладають на утеплювач, укритий розділовим шаром.

Основою під дорожнє покриття автостоянок служить цементно-піщана стяжка товщиною не менше 5 см, армована суцільнозварною металевою сіткою. Стяжку виконують картами розміром 3:3 м, вона розділена деформаційними швами. Останні заповнюють матеріалами, що демпфірують, стійкими до впливу масла і рідкого палива.

Дорожнє покриття виконують із збірних залізобетонних плит або асфальтобетону товщиною не менше 50 мм.

Технологічний процес влаштування покрівель з озелененням аналогічний описаному вище і складається з влаштування стяжки з ухилами, ґрунтовки і розділового шару.

Гідроізоляційний килим виконують у вигляді бітумно-полімерної мембрани, армованої нетканим поліефірним волокном. При організації гідроізоляції застосовують добавки, що перешкоджають проникненню кореневої системи рослин у покриття.

Рулонні матеріали наклеюють внапусток на 10 см, зі зрушенням по краям щодо попереднього шару на 50 см і відворотом на вертикальні поверхні на висоту не менше 20 см над рівнем ґрунту.

Поверх мембранного покриття укладають дренажний шар товщиною не менше 15 см з керамзиту або гравію фракціями 7-18 мм.

Поверх дренажного шару укладають фільтраційний шар з нетканого поліефірного волокна, що перешкоджає засміченню дренажу ґрунтовим і рослинним шаром.
8.3. Влаштування даху-ванни
Дахи-ванни призначені для запобігання будинків від перегріву і забезпечення необхідного теплового режиму у внутрішніх приміщеннях.

Захисним шаром рулонного килима є шар води, що захищає його від сонячної радіації.

На таких дахах по периметру будинку влаштовують парапетні стінки.

Підготовка основи з монолітного або збірного залізобетону складається з влаштування стяжки, яка вирівнює, і її ґрунтування.

Пароізоляцію влаштовують не менше ніж у два шари з бітумно-полімерних мембран на негниючій основі з покриттям алюмінієвою або мідною фольгою (фольгоізол, фольгобіт та ін.). Пароізоляцію укладають з відворотами на вертикальні поверхні парапетів, вентиляційних шахт, деформаційних швів, виходів на покрівлю і т.п. на висоту, що перевищує поверхню води не менше ніж на 20 см. Дахи-ванни влаштовують з утеплювачем і без нього. Утеплювач кладуть у монолітному (керамзитобетон) або збірному варіантах. Як збірний варіант використовують твердий екструзійний пінополістирол, фізико-механічні якості якого описані вище (див. розд. „Влаштування експлуатованих покрівель”). Полістирольні плити виготовляють східчастими у “чверть”, що дозволяє наклеювати їх на пароізоляційний шар без просвітів і одержувати рівну й тверду поверхню, яка виключає необхідність влаштування стяжки, яка вирівнює.

Після укладання розділового шару або ґрунтування стяжки в дахах без утеплювача влаштовують рулонний килим у вигляді багатошарової бітумно-полімерної мембрани, число шарів у якій визначається робочими кресленнями.

Краї рулонного килима заводять на всі вертикальні поверхні конструктивних елементів даху, підсилюють наклеюванням додаткових шарів і захищають.

Поверхню гідроізоляційного килима захищають шаром гравію, втопленого в бітумну мастику.

Товщина охолоджуючого шару води залежить від кліматичних умов і звичайно складає 30-70 мм. На водостоках даху-ванни встановлюють лійки з регулюючим (переливним) патрубком, що дозволяє змінювати рівень переливу води залежно від товщини її шару. Необхідний рівень води даху-ванни й окремих її відсіків підтримують доливанням з водогінної мережі.

Для підходу до конструктивних елементів даху і пристроїв улаштовують над рівнем води ходові містки від входу на дах.

При мінусових температурах (зимовий період) воду з даху зливають шляхом опускання переливних патрубків до відмови.
8.4. Влаштування мастичних покрівель

Мастичні покрівлі влаштовують на дахах житлових, громадських і промислових будинків. Підготовку основи, пароізоляцію, укладання утеплювача і стяжки, яка вирівнює, виконують за технологією, аналогічною влаштуванню покрівель з рулонних матеріалів.

Покрівлю виконують з багатошарового мастичного гідроізоляційного килима, армованого склосіткою, склополотном або скловолокном, технологія влаштування якого має особливості залежно від виду мастик.

Покрівля з бітумних мастик

Мастики складаються із суміші бітумного в'яжучого з волокнистими або тонкомолотими наповнювачами, добавками антисептиків і гербіцидів.

Найбільш часто в практиці влаштування мастичних покрівель використовують бітумну покрівельну гарячу мастику марок МБК-Г-55, МБК-Г-65, МБК-Г-75, МБК-Г-100.

Як наповнювач в рідкій мастиці застосовують тонкомолотий тальк, вапняк, доломіти, трепел або крейду. Як антисептик служить кремнефтористий натрій.

Кількість шарів у гідроізоляційному килимі залежить від нахилу даху. Так, плоска покрівля з нахилом до 2,5% виконується з чотиришарового мастичного килима з чотирма армуючими прокладками із склосітки або склополотна і захисного шару з гравію фракцій 3-10 мм, втопленого в мастику.

Покрівлю з нахилом від 2,5 до 10% виконують з тришарового армованого килима і захисного шару з тих же матеріалів.

Скатні покрівлі з нахилом більше 10% виконують у вигляді двошарового армованого мастичного килима й одного верхнього шару руберойду з грубозернистим посипанням.

У південних районах для захисту від сонячних променів верхній шар покрівлі фарбують алюмінієвими суспензіями на основі бутилкаучука.

Перед виконанням основного гідроізоляційного килима на місця примикання до вертикальних конструкцій, деформаційних швів, водоприймальних лійок і т.п. укладають і приклеюють мастикою додаткові смуги з щільного скломатеріалу. Цю роботу виконують з розжолобків, розжолобків від карнизів, знижених місць, де розташовані водоприймальні лійки.

Основний покрівельний килим виконують в такій послідовності. По підготовленій основі розстелюють полотнища склохолста. На полотнища наносять гарячу бітумну мастику суцільним шаром, що забезпечує просочення склополотна і склеювання з основою. Після повного остигання наносять наступний шар. Коник даху підсилюють додатковим армованим мастичним шаром шириною 50-60 мм. У місцях примикання покрівлі до виступаючих конструкцій основний килим доводять до вершин крайок перехідних бортиків і підсилюють двома додатковими прокладками із склосітки або склополотна.

На рис.8.14 наведений приклад послідовності влаштування тришарового мастичного килима.

Холодна бітумно-бутилкаучукова мастика ВЕНТА-V використовується для влаштування покрівлі в кліматичних районах з середньомісячною температурою не нижче –300С.

Мастика являє собою багатокомпонентну однорідну рідку масу з нафтового бітуму, бутилкаучука, антисептика, наповнювача і розчинника. Мастика еластична, має гарну адгезію до бетону, металуі, рулонних покрівельних матеріалів.

Влаштування конструктивних елементів покрівлі здійснюють за технологією, аналогічною безрулонним покрівлям з гарячих бітумних мастик.

Як армуючий шар використовують нетканий віскозно-лавсановий матеріал.

Спочатку влаштовують примикання до конструктивних елементів даху і

двох шарів армуючого матеріалу, який наклеюють на очищену і поґрунтовану ВЕНТОЮ-V основу. Армуючу тканину покривають шаром мастики товщиною до 0,5 мм. Мастику наносять на поверхню армованого шару за допомогою кисті валика або фарборозпилювача. Після висихання першого барвного шару мастики поверхню покривають другим.



Рис.8.14 – Схема влаштування тришарового мастичного килима:

1 –основа; 2 – поґрунтована основа; 3, 5, 6 – перший, другий і третій шари склополотна;

4 – мастика; 7 – захисний шар з гравію
Покрівлі з бітумних емульсій

Влаштування безрулонних покрівель при будівництві, ремонті й реконструкції будинків виконують з використанням бітумних емульсій. Емульсія складається з бітуму марки БНД 60/90, води і емульгатора (асидол-милонафт з їдким натром і рідким склом).

Суміш емульсії з латексом називається бітумно-латексною емульсійною мастикою. Найбільш уживані марки такої мастики БЛЕМ-Б і ВЛЕМ-20.

Підготовлену до влаштування гідроізоляційного покриття поверхню ґрунтують бітумно-латексною емульсією, після чого укладають армуючий шар з рулонних скломатеріалів, починаючи з карнизів, ендових, місць примикання і водостічних лійок. На армуючий шар наносять емульсію плавним хвилеподібним рухом по всій поверхні.

При нанесенні емульсії на місця примикання вертикальних елементів даху треба стежити за тим, щоб не відбулося сповзання свіжеукладуваного шару.

Емульсію наносять, як правило, двома шарами: перший товщиною 2-3 мм (у сирому стані), другий – через 20 хв.

Після стабілізації першого шару покриття (12 годин) укладають армуючий матеріал для наступних і покривають емульсією. Кожен наступний шар покриття виконують після стабілізації попереднього.

Захисним шаром мастичного килима є фарбування із суміші лаку марки БТ-577, що складається з розчину бітуму в органічних розчинниках (уайт-спірит, скипидар, сольвент), синтетичних добавок і сикативу. Лак змішують з алюмінієвою пудрою у співвідношенні 4:1 за обсягом.

Загальна товщина мастичної покрівлі з бітумно-латексної емульсії складає 5-6 мм.

Робочі операції при влаштуванні емульсійної покрівлі механізовані. Нанесення мастики може здійснюватися машиною З-122А, що переміщується по фронту робіт, а також шляхом перекачування мастики на дах за допомогою установки ГУ-2 (рис.8.15).



Рис.8.15 – Установка ГУ-2 для подачі бітумних емульсій:

1, 6 – матеріальні рукави; 2 – панель керування; 3, 4 – баки для емульсії і коагулятора;

5 – ручка мішалки; 7 – вудка-розпилювач
8.5. Контроль якості покрівель з рулонних і мастичних матеріалів
При влаштуванні основи особливу увагу приділяють перевірці якості матеріалів, установці лійок внутрішнього водопроводу, обробленню звисів, дотримання правильності виконання передбачених проектом нахилів і рівності площин схилів.

Рівність площини схилів визначають розміром просвіту між поверхнею і триметровою рейкою. Допускається не більше двох просвітів величиною 5 мм уздовж схилу і 10 мм поперек.

Основа вважається придатною за міцністю і твердістю, якщо вона не порошить і не деформується при ходьбі працюючих.

Шви між збірними залізобетонними плитами повинні бути замонолічувані цементно-піщаним розчином марки 100 або бетоном класу не нижче В 7,5.

Для виключення застою води в лійках внутрішніх водостоків по окружності з радіусом 0,5-1,0 м від центру лійки збільшують нахили до лійок до 5-10% з метою утворення в лійках чаші діаметром близько 1 м і глибиною 5-10 см.

При прийманні покрівель з рулонних матеріалів оглядають закінчене покриття, особливо біля лійок, розжолобків, у місцях примикання до виступаючих елементів даху.

Поверхня наклеєних шарів рулонного килима повинна бути рівною, без ум'ятин, прогинів і повітряних мішків.

Для скатних дахів відхилення фактичної величини нахилу від проектної не повинна перевищувати 1-2%.

Приймання готової покрівлі оформляють листом з видачею замовникові гарантійного паспорта.

При контролі якості мастичних покрівель перевіряють склад, в'язкість і температуру мастик, якість основи, покрівельного килима, місць примикання до конструктивних елементів даху.

Якість мастик, їхнє дозування контролюють у будівельній лабораторії.

На покритті не повинно бути напливів від надлишкової кількості мастики. Допускається не більш двох нерівностей на 4 м2 поверхні.

Відхилення на 100 м2 поверхні основи уздовж нахилу не повинно перевищувати ±5 мм, поперек нахилу і на вертикальних поверхнях – ±10 мм.

Обов'язково перевіряють наявність захисних фартухів, надійність їхніх з'єднань і кріплень до парапетів, наявність і якість герметизації.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПитання


  1. Які роботи виконують при підготовці основи покрівлі?

  2. Які матеріали застосовують для влаштування теплоізоляції?

  3. Опишіть технологічні процеси влаштування теплоізоляції з плитних, монолітних і сипучих матеріалів.

  4. У яких випадках і з яких матеріалів улаштовують стяжки, які вирівнюють?

  5. Опишіть технологічний процес влаштування стяжок, які вирівнюють, і їхнього ґрунтування.

  6. Які засоби механізації застосовують при влаштуванні основи під гідроізоляційний килим?

  7. Наведіть вимоги до якості влаштування основи.

  8. Наведіть структуру і зміст технологічного процесу влаштування покрівель з рулонних матеріалів.

  9. Назвіть основні види й властивості покрівельних рулонних матеріалів.

  10. Наведіть класифікацію покрівельних мастик для рулонних матеріалів.

  11. Які засоби механізації застосовують для подачі гарячих і холодних мастик до робочого місця?

  12. Як виконують роботи при влаштуванні конструкцій покрівельного килима в місцях примикання до вертикальних поверхонь, у розжолобках, деформаційних швах, водоприймальних стовпчиках?

  13. Наведіть технологічну послідовність улаштування багатошарового рулонного килима на бітумних мастиках.

  14. Назвіть відмінність наплавлюваного руберойду від звичайного.

  15. Опишіть технологічні процеси влаштування покрівлі з наплавлюваного руберойду вогневим і безвогневим способами.

  16. Які засоби механізації застосовують при влаштуванні покрівель з наплавлюваних матеріалів?

  17. Назвіть область застосування експлуатованих дахів і дахів-ванн.

  18. Наведіть конструктивні пристрої експлуатованих дахів традиційного й інверсійного типів.

  19. Опишіть технологічний процес улаштування експлуатованих дахів (пішохідних, з озелененням, із автостоянками).

  20. Опишіть технологічний процес улаштування дахів-ванн.

  21. Наведіть вимоги техніки безпеки при провадженні робіт з улаштування покрівель з рулонних матеріалів.

  22. Назвіть типи мастичних покрівель, що застосовуються для влаштування дахів житлових і промислових будинків.

  23. Назвіть матеріали для улаштування мастичних покрівель.

  24. Опишіть технологічну послідовність влаштування гідроізоляційного покрівельного килима з гарячих бітумних і холодних бітумно-полімерних мастик.

  25. Опишіть технологічну послідовність улаштування покрівельного килима з бітумно-латексних емульсій.

  26. Назвіть засоби механізації, застосовувані для влаштування мастичних покрівель.

  27. Опишіть вимоги до якості мастичних покрівель.


8.6. Влаштування покрівель з азбестоцементних хвилястих листів
Азбестоцементні покрівлі з хвилястих листів улаштовують на дахах з нахилом більше 27 (промисловістю випускаються хвилясті листи звичайного, посиленого, уніфікованого і середньохвилястого профілів).

Покрівлі з листів звичайного профілю влаштовують по дерев'яному риштуванню з брусків перерізом 60Ч60 мм з урахуванням обпирання листа на три бруски.

Покрівлі з листів посиленого й уніфікованого профілів улаштовують по залізобетонних, сталевих і дерев'яних прогонах.

До всіх видів хвилястих листів випускають фасонні деталі: конькові, кутові, перехідні й лоткові.

Загальний вид улаштування покрівлі з хвилястих листів наведений на рис.8.16.

Листи укладають з урахуванням напрямку пануючого вітру з таким розрахунком, щоб відкриті дахи поздовжніх стиків були з підвітряного боку, тобто праворуч або ліворуч від фронтонів, починаючи з нижнього зливального ряду.

Одним з найбільш розповсюджених способів укладання хвилястих листів є спосіб укладання із сполученням поздовжніх крайок у всіх вищеукладуваних рядах, що дозволяє влаштувати стики на стику по прямій. Перекриття одного місця іншим виконують на одну хвилю, при цьому для одержання гладкої поверхні кути підрізають (рис.8.17).



Рис.8.16 – Улаштування покрівлі з хвилястих азбоцементних листів:

1 – риштування; 2 – коньковий брус; 3 – кроквяна нога; 4 – кобилка; 5 – мауерлат;

6 – покриття карниза; 7 – клямери; 8 – шуруп або оцинкований цвях; 9 – пружна прокладка; 10 – коньковий елемент

а

б


Рис.8.17 – Послідовність укладання хвилястих листів:

а – послідовність обрізання листів при укладанні праворуч наліво; б – з'єднання чотирьох листів поздовжньо-поперечного напустку; 1 – кутовий лист; 2 – зливальний і фронтонний листи; 3 – фронтонний і коньковий листи; 4 – рядовий лист

Перекриття нижчеуладеного ряду вищеукладуваним здійснюють на величину 120-140 мм.

Перший лист укладають по шнуру уздовж схилу, починаючи від карниза, без обрізки і прибивають до карнизного звису на відстані 80-100 мм від нижньої крайки. Другий лист з обрізною крайкою укладають з перекриттям (напусткою) на хвилю першого. Кріплення другого листа виконують на середині напустка з першим. Кріплять листи до риштування цвяхами, шурупами, противітровими скобами (рис.8.18).


а

б

в


Рис. 8.18 - Укладання і кріплення хвилястих листів:

а – поздовжній розріз схилу; б – кріплення листів; в – додаткове кріплення листів на карнизі; 1 – зрівняльна планка; 2 – лист У; 3 – обрешітчатий брусок; 4 – цвях; 5 – гумова шайба; 6 – шуруп; 7 – карнизний брусок; 8 – цвях; 9 – противітрова скоба (цифри в дужках відносяться до укладання риштування при нахилі схилу менше 58 %); У – виліт звису
Організація робіт. Площу покрівлі розбивають на захватки таким чином, щоб ланка покрівельників могла переміщатися від одного фронтону до іншого.

Найбільш розповсюдженими є два способи горизонтальних і вертикальних захваток.

Спосіб горизонтальних захваток. Довжину захватки приймають рівною довжині схилу, а ширину – двом горизонтальним рядам. При цьому карнизний і коньковий ряди виділяють в окремі захватки.

Перша ланка покрівельників починає роботу з карнизної (першої) захватки й укладає один ряд по довжині схилу, друга укладає два ряди і почи-

нає роботу після закінчення роботи першої ланки. Перша ланка переходить

на третю захватку, а друга – на четверту.

Спосіб вертикальних захваток. Полягає в тому, що схил розбивають на захватки довжиною від коника до карниза і шириною з відстанню між компенсаційними швами або ендовими. Друга ланка починає працювати на своїй захватці після того, як перша на першій захватці укладе два - три горизонтальних ряди. Перехід ланок із захватки на захватку здійснюється по закінченні робіт. На рис.8.19 наведений приклад роботи ланки покрівельників на горизонтальній захватці й організація їхнього робочого місця.


Рис.8.19 – Робоче місце ланки покрівельників:

1 – зрівняльна планка; 2 – візок із запасом хвилястих листів, коньковий брусок, що укладається на хвилястий лист; 5 – ходовий місток; 6 – приконьковий брусок репетування; 7 – електрична свердлильна машина; 8 – брусок обрешітки; 9 – будівельна нога

8.7. Влаштування черепичних покрівель
Черепичні покрівлі, на відміну від інших покрівель зі штучних матеріалів, відзначаються найбільшою довговічністю (більше 60 років) і застосовуються для влаштування дахів з кутом 30° - 60°.

У практиці будівництва використовують такі типи черепиці: плоска стрічкова, пазова стрічкова, пазова штампована, жолобчаста, конькова. Черепичні покрівлі влаштовуються по дерев'яному риштуванню з брусків перерізом 5050:6060 мм із кроком залежно від довжини черепиці (рис.8.20).


Рис.8.20 – Влаштування основи під черепичну покрівлю:

1 – кроквиp; 2 – брусок-шаблон; 3 – прогін; 4 – риштування; 5 – цвяхи; S – крок риштування

Покрівлі з плоскої стрічкової черепиці

Плоску стрічкову черепицю виготовляють з одним або двома шипами. Покрівлю влаштовують двома способами: двошаровим або лускатим. Роботу ведуть від карниза до коника (знизу вгору) з перекриттям нижніх рядів вищележачими. У рядах черепиця зміщується на половину ширини. У першому ряді черепиця чіпляється за верхнє риштування, у другому – за верхній торець першого ряду (рис.8.21).

Черепицю кріплять до риштування клямерами або цвяхами. Клямери ставлять у процесі укладання покрівлі після закріплення черепиці шипом за риштування.

Коник даху і ребра покривають коньковими жолобчастими черепицями. При цьому на ребрах черепиця укладається знизу вгору. Жолобчасту черепицю укладають на розчині. Місце сполучення ребер з коником зашпаровують покрівельною сталлю.

Примикання покрівлі до поперечної і поздовжньої стін закривають фартухом з покрівельної сталі.

Покрівлі з пазової стрічкової черепиці

Пазову стрічкову черепицю виготовляють з одинарним або подвійним бічним і поперечним закроєм, що дозволяє влаштувати щільне сполучення черепиць між собою в рядах. Черепицю укладають в один шар одночасно чотирма - трьома рядами, починаючи від фронтону, із закріпленням шипом за тильну сторону риштування.


а

б


Рис. 8.21 – Покрівля з плоскої стрічкової черепиці:

а – двошарове покриття; б – лускате покриття; 1 – кроквяна нога; 2 – настил; 3 – зрівняльна рейка; 4 – лата; 5, 6 – половинна і ціла черепиця; 7 – клямери для кріплення черепиць
Кріплення черепиці до риштування здійснюють за допомогою дроту черепиці, що закріплюється за вушка, і цвяхів, забитих в риштування з боку горища.

Покрівлі з пазової штампованої черепиці

Пазову штамповану черепицю виготовляють з одинарними або подвійними бічними і поперечними закроями і з двома шипами. Цим досягається щільне сполучення черепиці між собою в поздовжніх і поперечних рядах. Черепицю укладають за тією ж технологією, що і пазову стрічкову.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ


  1. Яку основу влаштовують для покрівлі з хвилястих азбоцементних листів?

  2. У чому полягає підготовка азбоцементних листів до укладання?

  3. Назвіть і поясніть послідовність укладання хвилястих азбоцементних листів і їхнє кріплення до риштування.

  4. Поясніть організацію роботи ланок покрівельників при влаштуванні покрівель з азбоцементних листів.

  5. Назвіть види черепиці, застосовуваної для влаштування покрівлі.

  6. Які основи влаштовують для черепичних покрівель?

  7. Наведіть і поясніть технологічні процеси влаштування покрить з черепиці.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Атаев С.С. Технология индустриального строительства из монолитного бетона. – М.: Стройиздат, 1989. – 336 с.

  2. Афанасьев А.А. Бетонные работы. – М.: Высш. шк., 1991. – 288 с.

  3. Афанасьев А.А. Возведение зданий и сооружений из монолитного бетона. – М.: Стройиздат, 1989. – 336 с.

  4. Белевич В.Б. Кровельные работы. – М.: Изд-во АСВ, 1989. – 210 с.

  5. Беляков Ю.И. и др. Земляные работы. – М.: Стройиздат, 1990. – 271 с.

  6. Бурмистров Г.Н. Материалы для облицовки зданий. – М.: Стройиздат, 1988. – 253 с.

  7. Геращенко И.И. Полы. – К.: Будівельник, 1987. – 283 с.

  8. Дегтев И.А., Коренькова Г.В., Черныш Н.Д. Полы гражданских и промышленных зданий: Учеб. пособие. – М.: Изд-во АСВ, 2000. – 292 с.

  9. Евдокимов Н.И., Мацкевич В.Ф., Сытник В.С. Технология монолитного бетона и железобетона. – М.: Высш. шк., 1989. – 335 с.

  10. Ищенко И.И. Технология каменных и монтажных работ. – М.: Высш. шк., 1988. – 335 с.

  11. Кагратанов Р.А., Мочебили Ш.Л. Монтаж конструкций сборных многоэтажных гражданских и промышленных зданий. – М.: Стройиздат, 1988. – 414 с.

  12. Лебедев М.М. Индустриальные методы внутренней отделки зданий: Учеб. пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1988. – 310 с.

  13. Малинин В.И., Дамье-Вульфсон В.Н. Наружная и внутренняя облицовка зданий природным камнем: Учебник. – М.: Высш. шк., 1991. – 330 с.

  14. Монтаж металлических и железобетонных конструкций / Б.П.Калинин, Л.М.Копп, В.Я.Мойжес, А.С.Сологова. – М.: Стройиздат, 1982. – 360 с.

  15. Неелов В.А. Пособие по программированному обучению по каменным работам. – М.: Высш. шк., 1988. – 335 с.

  16. Онищенко А.Г. Отделочные работы в строительстве: Уч. пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1989. – 310 с.

  17. Онищенко О.Г., Драченко Б.Ф., Головкін О.В. Механізація опоряджувальних робіт у будівництві: Навч. посібник. – К.: Урожай, 1998. – 187 с.

  18. Пугачев Б.И., Мещаников А.В. Отделка зданий природным камнем. – Л., 1986. – 182 с.

  19. Руденко-Моргун И.Я., Чечерин И.И. Технология свайных работ. – М.: Высш. шк., 1993. – 96 с.

  20. Савйовский В.В., Болотских О.Н. Ремонт и реконструкция гражданских зданий. – Харьков: Ватерпас, 1999. – 287 с.

  21. Смородинов М.И., Егоров А.И. и др. Свайные работы / Под ред. М.И.Смородинова. – М.: Стройиздат, 1988. – 223 с.

  22. Єрмоленко М.Г., Терновий В.І., Скрипник М.А. та ін. Технологія будівельного виробництва: Підручник / За ред. М.Г.Ярмоленко. – К.: Вища шк., 1993. – 303 с.

  23. Технология и организация строительного производства / Под ред. Н.Н.Данилова. – М.: Стройиздат, 1988. – 75 с.

  24. Технология и организация каменных и монтажных работ / В.П.Кизима, Г.К.Стратова, В.В.Джежера, И.Л.Опанасюк; Под ред. В.П.Кизима. – Львов: Изд-во при ЛГУ, 1989. – 400 с.

  25. Технология и организация строительного производства: Учебник для студентов вузов / Под. ред. И.Г.Галкина. – М.: Высш. шк., 1981. – 488 с.

  26. Технология строительного производства и охрана труда / А.П.Коршунова, Н.Е.Муштаева, В.А.Николаев и др. / Под ред. Г.Н.Фомина. – М.: Стройиздат, 1987. – 375 с.

  27. Технология строительного производства: Учебник для вузов / Под ред. Г.М.Бадьина, А.В.Мещанинова. – Л.: Стройиздат, 1987. – 607 с.

  28. Технология строительного производства / С.С.Атаев, Н.Н Данилов, Б.В.Прыкин и др. – М.: Стройиздат, 1984. – 559 с.

  29. Технология строительного производства / Под ред. О.О.Литвинова, Ю.И.Белякова. – К.: Высш. шк., 1984. – 479 с.

  30. Технология строительного производства: Учебник для вузов / А.А.Афанасьев, Н.Н.Данилов и др. – М.: Высш. шк., 1997. – 464 с.

  31. Франивский А., Рутова Т. Керамический кирпич в современном строитель-стве // Строительство и реконструкция. – 2001. – №8. – С.10-14.

  32. Хаютин Ю.Г. Монолитный бетон: Технология производства работ. – М.: Стройиздат, 1991. – 576 с.

  33. Циприанович И.В., Старченко А.Ю. Комплексные системы сухого строи-тельства. – К., 1998. – 114 с.

  34. Чирков Ю.Б., Коломиец В.Д. Напорное бетонирование конструкций и сооружений. – К.: Будівельник, 1989. – 96 с.

  35. Штоль Т.М., Теличко В.И., Теклин В.И. Технология возведения подземной части зданий и сооружений: Учеб. пособие для вузов. – М.: Стройиздат, 1990. – 288 с.


Навчальне видання
Панченко Володимир Олексійович,

Костюк Микола Георгійович,

Качура Алла Олексіївна

Окуневський Лев Миколайович

Технологія і механізація будівельних процесів

Навчально-методичний посібник


Редактор М.З.Алябєв

Коректор З.І.Зайцева

План 2005, поз.80

Підп. до друку 15.03.2005 р. Формат 6084/16.

Папір офісний. Друк на ризографі.

Умовн.-друк. арк. 6,0. Облік.-вид. арк. 5,8. Тираж 150 прим.

Зам. №........ Ціна договірна.


61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12


Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

6


1002, Харків, вул. Революції, 12





Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации