Бутов В.М., Гамаюнова В.В. та ін. Рекомендації по вирощуванню якісного продовольчого зерна пшениці - файл n1.doc

Бутов В.М., Гамаюнова В.В. та ін. Рекомендації по вирощуванню якісного продовольчого зерна пшениці
скачать (185 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc185kb.07.11.2012 03:42скачать

n1.doc

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА УААН

ЦЕНТР НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПО ВИРОЩУВАННЮ ЯКІСНОГО ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗЕРНА ПШЕНИЦІ
Миколаїв

2009
Рекомендації розроблені на основі узагальнення багаторічних досліджень Миколаївського інституту АПВ, Інституту зернового господарства, ННЦ «Селекційно-генетичний інститут УААН», Інституту захисту рослин і інших науково-дослідних установ УААН та передового досвіду сільгосппідприємств південного Степу України .


Рекомендації розраховані на фермерів, спеціалістів і керівників сільськогосподарського виробництва.


Рекомендації підготували: В.М. Бутов, В.В. Гамаюнова, В.А. Іщенко, П.В. Хомяк, В.В. Дикий, Л.К. Антипова, Н.М. Шахова, Л.В. Андрійченко, Н.О. Шкумат, В.М. Майхрич, Н.М. Коршунова, Г.А. Макарова, О.П. Серветник.


Відповідальний за випуск В.А. Іщенко

Редактор В.П. Кошик


Рекомендації розглянуті та схвалені

Вченою радою Миколаївського інституту АПВ УААН,

протокол № 9 від 26.12.2008 року.
ЗМІСТ
1. Вступ ......................................................................................1
2. Характеристика кращих сортів за технологічними

якостями зерна........................................................................3
3. Яра пшениця............................................................................7
4. Попередники...........................................................................9
5. Обробіток грунту...................................................................12
6. Удобрення..............................................................................14

7. Сівба.......................................................................................18
8. Захист рослин........................................................................19
9. Збирання урожаю..................................................................26
Вступ
На сучасному етапі розвитку зернової галузі є два основні методи вирішення питання підвищення якості зерна м΄якої пшениці: агротехнічний і селекційний. Ці методи взаємопов΄язані один з одним настільки, що використання одного з них не дає бажаного результату.

Селекціонер, змінюючи спадковість рослин, створює сорт з високими технологічними якостями зерна, але проявити ці якості сорт може лише при застосуванні відповідної сортової агротехніки на високому рівні, тобто при повному забезпеченні рослин усіма елементами живлення протягом вегетації і надійного захисту від хвороб і шкідників.

За ігнорування основних або навіть окремих елементів технології високої якості зерна очікувати не приходиться.

Найбільш сприятливою зоною за кліматичними умовами для формування зерна високої якості в Україні є Південь та Схід, зокрема і Миколаївська область. Для цих регіонів на сучасному етапі успішно реалізована програма створення сортів озимої м΄якої червоної твердозернової пшениці із підвищеними технологічними показниками якості зерна, зокрема тих, які можуть забезпечити виробництво зерна, що відповідає показникам сильних, цінних і надсильних пшениць.

Найбільш вагомий вклад в цю справу внесли селекціонери НЦЦ «Селекційно-генетичний інститут УААН». Більшість сортів селекції цього інституту відносять до сильних пшениць. Найбільш поширені у виробництві: Альбатрос одеський, Одеська 267, Ніконія, Знахідка одеська, Ліона та інші. Значна частина сортів відноситься до надсильних, зокрема такі як Куяльник, Селянка, Панна, Пошана; у т.ч. створено нові надсильні сорти: Вдала, Скарбниця, Безмежна. В південному регіоні поширені і сорти сильних пшениць Інституту фізіології рослин і генетики УААН - Смуглянка та Подолянка, які також при відповідній сортовій технології забезпечують отримання зерна високої якості.

Зерно сильних сортів пшениці характеризується сприятливим співвідношенням білків, вуглеводів, жирів і мінеральних речовин. Борошно з такого зерна при випіканні формує високий пористий хліб і відіграє велику роль в хлібопекарській справі.

Сорт можна віднести до категорії сильних тільки тоді, коли він є твердозерним, або середньотвердозерним і має такі показники: скловидність зерна не менше 60%; вміст білка – 14%, сирої клейковини в зерні не менше 28% (якість не нижче першої групи, 45-75 умовних одиниць за приладом ВДК-1); питома робота деформації тіста за альвеографом (сила борошна) не менше 250 умовних одиниць; пружність тіста не менше 80 мм; відношення пружності до розтяжності – 0,7-2,0 за альвеографом; розрідження тіста за фаринографом не більше 60 умовних одиниць. Тісто з борошна сильних пшениць повинно мати велику стійкість до змішування (не менше 70 умовних одиниць за волориметром); об΄ємний вихід хліба має становити не менше 1200 мл з 100 г борошна (вологість 14%).


Характеристика кращих сортів за технологічними

якостями зерна
Куяльник відноситься до надсильних пшениць. У Реєстрі з 2003 р. Сила борошна 460-510 о.а., вміст клейковини 27,5-28,7%, вміст білка 13,0-13,7%, вихід борошна 76%. Загальна оцінка хліба 5,0 балів.

Основні агротехнічні особливості: вирощування по кращих попередниках, добре реагує на підживлення азотними добривами N34, що забезпечує приріст врожайності на 4-5 ц/га, вмісту білка до 2%, сили борошна на 80-150 о.а. Негативно реагує на дуже ранні строки сівби.
Селянка відноситься до надсильних пшениць. У Реєстрі з 2001 р. Сила борошна до 630 о.а., вміст білка 13,5 -14,4%, клейковини 29,3-31,0%, вихід борошна 73%.

Загальна оцінка хліба 5,0 балів. Це один із кращих серед сортів української та світової селекції.

Основні агротехнічні особливості: кращі попередники, обов΄язкове підживлення весною не менше як N34, що забезпечує прибавку врожаю 4-5 ц/га, підвищує вміст білка на 2%, сили борошна на 80-120 о.а. Дуже негативно реагує на ранні строки сівби.
Панна відноситься до надсильних пшениць. У Реєстрі з 2003 р. Має винятковий білково-клейковинний комплекс - вміст білка 14,2-15,3%, клейковини 30,4-34,6%, сила борошна 326-460 о.а., об΄єм хліба 1480-1520 см3.

Загальна оцінка хліба 5,1-5,4 бала. Чудовий поліпшувач слабких сортів. Технологічні властивості не зменшуються навіть при ураженні до 6% зерна клопом-черепашкою.

Основні агротехнічні особливості: попередник пар, обов΄язкове вирощування лише за інтенсивною технологією на високому агрофоні. Негативно реагує на ранні та пізні строки сівби.
Вдала відноситься до надсильних пшениць. У Реєстрі з 2006 р. Вміст білка 13,5-14,0%, клейковини 28-32%, сила борошна 356-458 о.а., об΄єм хліба 1490- 1520 см3.

Загальна оцінка хліба 5,1-5,4 бала. Скловидність 99-100%. Основні агротехнічні особливості: кращі попередники, обов΄язковий посів на високому агрофоні та проведення підживлення не менше як N34.

Відносно толерантно реагує на ранні та пізні строки сівби.
Скарбниця відноситься до надсильних пшениць. У Реєстрі з 2007 р. Вміст білка 13,6-14,4%, клейковини 28,6-33,4%, об΄єм хліба 1490-1560 см3, сила борошна 471- 683 о.а. Загальна оцінка хліба 5,2-5,4 бала. Володіє дуже високим рівнем зимостійкості.

Основні агротехнічні особливості: кращі попередники, вирощування за інтенсивною технологією.
Безмежна відноситься до надсильних пшениць. У Реєстрі з 2008 р. Вміст білка 13,9-14,2%, вміст клейковини 29,0-32,3%, сила борошна 357- 436 о.а., об΄єм хліба 1380-1420 см3. Загальна оцінка хліба 4,8-5,3 бала.

Основні агротехнічні особливості: кращі попередники, достатньо високий агрофон (позитивно реагує на внесення азотних добрив). Відносно толерантний до строків сівби. Характеризується високою витривалістю до різних типів посухи.

У відповідності до ДСТУ 3768: 2004 в Україні пшеницю поділяють на типи (таблиця 1). М΄яку пшеницю поділяють на 6 класів. Вимоги до якості по кожному класу пшениці наведено у таблиці 2. Пшениця, яка відповідає І-ІІІ класам є високоякісною сировиною для виготовлення хліба і хлібних виробів. У випадку невідповідності граничних норм якості пшениці, хоча б за одним із показників, її переводять у нижчий клас.

Таблиця 1

Розподіл пшениці на типи


Типи

Загальна скловидність, %

Пшениця інших типів, %, не більше

всього

зокрема

І – м΄яка червона яра твердозера

не менше 40

10

5 - твердої

ІІ – м΄яка червона озима твердозерна

не менше 40

10

5 - твердої

ІІІ – м΄яка біла яра твердозерна

не менше 40

10

не враховують

IV – м΄яка біла озима твердозерна

не менше 40

10

не враховують

V – тверда яра


не менше 40

10

10 білої

VІ – тверда озима


не менше 40

10

5 - білої

VІІ – некласифікований

Пшениця, що не відповідає жодному із вищезазначених критеріїв (суміш типів)

Таблиця 2
Вимоги до м΄якої пшениці згідно ДСТУ 3768: 2004р.

Показники

Характеристика і норма для м΄якої пшениці за класами

1

2

3

4

5

6

Типовий склад

І – IV типи

IV- VІ типи, дозволено VІІ тип

Натура, г/л, не менше

760

755

730

710

710

не обмежено

Вологість, %, не більше

14,5

14,5

14,5

14,5

14,5

14,5

Зернова домішка, % не більше

5,0

5,0

8,0

10,0

15,0

15,0

Зокрема пророслі зерна, %

1,0

1,0

3,0

3,0

5,0

у межах зернової домішки

Смітна домішка, %, не більше

1,5

2,0

3,0

4,0

5,0

5,0

Зокрема: зіпсовані зерна

0,2

0,2

0,5

0,5

1,0

1,0

фузаріозні зерна

0,3

0,5

1,0

1,0

1,0

1,0

кукіль

0,3

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

Мінеральна домішка, %

0,3

0,3

0,5

1,0

1,0

1,0

Зокрема: галька, шлак, руда

0,15

0,15

0,2

0,3

у межах мінеральної домішки

Шкідлива домішка, %

0,2

0,3

0,5

0,5

0,5

0,5

Зокрема: сажка і ріжки

0,05

0,05

0,1

0,1

0,1

0,1

гірчак повзучий, пажитниця п΄янка, софора листохвоста, термопсис ланцетний

0,05

0,05

0,1

0,1

0,1

0,1

в΄язіль різнокольоровий

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

геліотроп опущеноплідний

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

триходесма сива

не дозволено

Сажкове зерно, %, не більше

5,0

5,0

5,0

8,0

8,0

10,0

Масова частка:

білка, у перерахунку на суху речовину, %, не менше

14,0

13,0

12,0

11,0

10,0

не обмежено

сирої клейковини, %, не менше

30

27

23

18

18

- « -

Якість клейковини: група

І

І-ІІ

І - ІІ

І - ІІ

І - ІІІ

- « -

одиниць приладу ВДК

45-75

45-100

45-100

20-100

20-100

- « -

Число падіння, с, понад

200

200

150

100

менше 100

- « -

Яра пшениця
Яра пшениця є однією з найцінніших продовольчих культур в Україні. За борошномельними і хлібопекарськими властивостями зерна вона значно перевищує озиму пшеницю. Останнім часом у зв'язку з обмеженням енергетичних ресурсів створюється гострий дефіцит високоякісного зерна, у тому числі і ярої пшениці, попит на яку в Україні та на зовнішньому ринку зростає. Внаслідок цього доцільним є розширення площ під цією культурою, що стало можливим у результаті створення нових високопродуктивних сортів із потенціалом врожайності 45-50 ц/га. Але цей потенціал у південному регіоні поки що використовується недостатньо, що пов’язано із застосуванням застарілих сортів та недотриманням технології вирощування.

Досліди, що проведені на полях Миколаївського інституту АПВ УААН, підтверджують ефективність вирощування нових сортів ярої пшениці. Так, у роки з достатньою вологозабезпеченістю урожайність сортів м’якої пшениці становила у середньому 43,7 ц/га, твердої – 50,8 ц/га (фон N90P90). Нові сорти добре зарекомендували себе і в умовах гострої посухи, коли за вегетацію випало опадів у 1,5 рази менше за норму (69 мм). При цьому сорти формували урожайність на рівні 8-10 ц/га, вміст білка в зерні становив 17-18 %. Нижче наводимо характеристику цих сортів.

Яра м’яка пшениця Харківська 26. Різновидність – Lutescens. Висота рослин – 95-105 см, маса 1000 зерен до 40- 45г, вегетаційний період 100-110 днів. За стійкістю до борошнистої роси, бурої іржі, шведської мухи та летючої сажки на рівні стандарту. Найвища врожайність сорту 61,0 ц/га. Сорт має добрі хлібопекарські якості, віднесений до цінних. Районований у Степовій та Лісостеповій зонах у 2000 році.

Яра тверда пшениця Харківська 27. Різновидність – Leucurum. Висота рослин – 100-105 см, маса 1000 зерен до 40-45г, вегетаційний період 95-100 днів. За стійкістю до борошнистої роси та летючої сажки перевищує стандарт. Найвища врожайність сорту 41,7 ц/га. Сорт має добрі макаронні якості. Районований у Степовій та Лісостеповій зонах у 2000 році.

Яра тверда пшениця Харківська 39. Різновидність – Hordeiforme. Висота рослин – 80-110 см, маса 1000 зерен 35- 45г, вегетаційний період – 70-95 днів. Перевищує стандарт за стійкістю щодо летючої сажки та бурої іржі. Найвища врожайність сорту – 51,2 ц/га. Сорт має добрі макаронні якості. Районований у зоні Степу в 2002 році.

Яра тверда пшениця Харківська 43 (Чадо). Різновидність – Leucurum. Висота рослин – 80-100 см, маса 1000 зерен до 45- 50г, вегетаційний період 75-95 днів. По стійкості до борошнистої роси та твердої сажки перевищує стандарт. Найвища врожайність сорту 52,0 ц/га. Сорт має добрі макаронні якості. Районований у Степовій і Лісостеповій зоні в 2004 році.

Крім цього, заслуговує на увагу новітній сорт Жізель (оригінатор – Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН), який за результатами досліджень у 2008 році найкраще реагував на поліпшення агрофону.

Яра тверда пшениця Жізель. Різновидність Hordeiforme. Висота рослин 108-113см, маса 1000 зернин до 50г, вегетаційний період складає 95-100 днів. Стійкий проти бурої іржі та борошнистої роси, середньостійкий проти септоріозу. Стійкий до вилягання, посухи та обсипання. Сорт має добрі макаронні якості. Районований у 2008 році.
Попередники
В південному Степу України вибір попередника для вирощування озимої пшениці є однією з найважливіших складових успішності цієї справи. Першочерговою вимогою до попередника є наявність у посівному шарі ґрунту вологи, достатньої для отримання повноцінних та дружніх сходів. Дослідженнями, проведеними в Миколаївському інституті АПВ у 2005-2008 роках, встановлено, що запаси продуктивної вологи в орному шарі перед сівбою озимої пшениці в середньому за останні 4 роки по попередниках становили: чорний пар – 19 мм, кукурудза на силос та озима пшениця – 15 мм. В окремі посушливі роки, навіть сівба по чорному пару не гарантує отримання сходів. Якщо по чорному пару в орному шарі ґрунту за останні 4 роки запаси вологи були незадовільними один раз, то по кукурудзі на силос та стерньовому попереднику – 3.

Другим фактором, що визначає кількість та якість урожаю, є поживний режим попередника. Перед сівбою після різних попередників у грунті міститься різна кількість поживних речовин, у першу чергу нітратів. Але на врожайність зерна впливають не тільки початкові запаси елементів живлення, а і ті, що перейдуть з недоступної в доступну для рослин форму впродовж вегетації озимої пшениці. І тут в значній мірі відчувається вплив попередньої культури, адже саме вона визначає фітотоксичність, температурний та повітряний режим, вологість ґрунту, що в кінцевому результаті відбивається на інтенсивності мікробіологічних процесів.

Багаторічними дослідами інституту встановлено, що вміст сирої клейковини в зерні озимої пшениці по пару складає 32%, по гороху – 30% після кукурудзи на силос – 28%, після стерньових - менше 26%.

Також попередник визначає величину та характер розвитку кореневої системи озимої пшениці. По чорному пару основна маса коренів розташовується в поверхневих шарах ґрунту, адже запаси вологи там достатні для життєдіяльності рослин. Оскільки живлення відбувається переважно з поверхневих гумусованих горизонтів, то і забезпечення поживними речовинами, зокрема азотом є кращою. Як наслідок, урожайність і якість зерна по парових попередниках вища, ніж по непарових, коренева система яких більше насичує нижні горизонти в пошуках вологи. Ця обставина призводить до погіршення забезпеченості рослин поживними речовинами, адже їх всмоктування відбувається із збіднених нижніх шарів ґрунту. Такі посіви повільно ростуть на початкових етапах життя, рослини пізніше переходять на самостійне живлення та відстають у розвитку.

В середньому за період з 2001 по 2008 роки за результатами наших досліджень без внесення добрив озима пшениця сформувала по чорному пару зерно 4 класу, кукурудзі на силос – 5, стерньовому попереднику – 6. Внесення помірних доз добрив по непарових попередниках сприяло утворенню зерна 4 класу (тобто доводило його до рівня неудобрених парових пшениць). Внесення добрив на парових посівах забезпечувало отримання зерна 3 класу (в середньому за 8 років).

В сприятливі роки, якими були зокрема 2001 та 2008, різниця в якості зерна з різних попередників проявляється сильніше, в сухі – слабше. Це явище пов΄язане з так званим «ростовим розбавленням» білка. В урожайні роки, як правило, якісне зерно можна отримати лише по чорному пару за внесення на них підвищених доз азотних добрив. І навпаки, у несприятливі роки, коли формується низька урожайність, навіть по непарових попередниках при внесенні помірних доз добрив можна отримати високоякісне продовольче зерно.

З усього вище викладеного можна зробити висновок, що гарантом стабільності отримання високоякісного хлібопекарського зерна можна вважати удобрений чорний пар. Гарними попередниками є зайняті пари, багаторічні трави та зернобобові культури, але оскільки площі під ними в нашій області мізерні, на вал якісного зерна вони істотно не впливають.

В зв΄язку з цим необхідно не зменшувати площі парових попередників та проводити за парами належний догляд. За таких умов можна отримати високий урожай озимої пшениці з відповідними показниками якості зерна.

Останнім часом, в зв΄язку з розширенням площ під озимим ріпаком, зростає його значення як попередника для озимої пшениці, проте вивчене воно ще недостатньо. Ріпак має такі негативні сторони, як значна фітотоксичність його рослинних залишків, істотний винос поживних речовин (який іноді співставляють із соняшником), висушування ґрунту. Позитивною особливістю є раннє звільнення поля, що дозволяє належним чином підготувати грунт під посів пшениці та накопичити достатню кількість вологи. За умови внесення добрив ріпак, як попередник, має перспективу.
Обробіток ґрунту
Система обробітку ґрунту під посів озимої пшениці повинна задовольняти наступні основні вимоги: доведення посівного шару ґрунту до придатного до посіву дрібногрудочкуватого стану, повне знищення бур΄янів (особливо багаторічних), подрібнення та заробка пожнивних решток, створення оптимальних водно-фізичних параметрів ґрунту, а головне – максимальне збереження залишкової вологи та вологи опадів, що випали у період від збору попередника до сівби озимини.

Чорний пар. Вслід за збиранням попередника необхідно провести 1-2-кратне дискування важкими дисковими боронами.

Основний обробіток ґрунту виконується (на глибину 10- 14 см) протиерозійними (КПЕ-3,8, КТС-10), чизельними (КПЧ-5,4) культиваторами, плоскорізами (ОПТ – 3-5, КПШ-5) або комбінованими агрегатами типу АКП-5.

Мілкий основний обробіток ґрунту під чорний пар, на теперішній час, є найбільш оправданим і прийнятим для більшості господарств області, оскільки він дозволяє заощадити значні кошти на паливно-мастильних матеріалах, не потребує технічного переоснащення господарств, дозволяє швидко обробляти великі площі широкозахватними агрегатами, що особливо важливо для площ після культур, які пізно звільняють поле (соняшник, кукурудза на зерно). В свою чергу ця система обробітку ґрунту не має негативного впливу на урожай та якість зерна озимої пшениці в порівнянні з іншими.

Система весняних культивацій складається з першої – на глибину 8-10 см, та наступних більш мілких з поступовим зменшенням глибини до 6-7 см. Проводять їх по мірі відростання бур΄янів паровими культиваторами типу КПС-4, буряковими УСМК-5,4 або іншими. На полях, засмічених однорічними бур΄янами, після інтенсивних опадів при появі масових дружніх сходів можна обмежитись боронуванням важкими зубовими боронами.

Зайняті пари та непарові попередники. Особливістю підготовки ґрунту під посів озимини після цих попередників є обмеженість у часі для проведення технологічних операцій. Тому обробляти необхідно вслід за збиранням попередньої культури. Важливо, щоб скошування попередника відбувалось на якомога нижчій висоті, солома видалялась з поля для потреб тваринництва, а якщо збирання проводиться із залишенням її на полі, то щоб комбайни були обладнані подрібнювачами для рівномірного розподілу рослинних решток по всій площі поля. Ці заходи в подальшому полегшують та підвищують якість обробітку ґрунту. Існує пряма залежність між кількістю пожнивних решток у грунті і польовою схожістю насіння озимої пшениці (і вона є тим більшою, чим менше у грунті вологи).

Для отримання продовольчого зерна необхідно під основний обробіток ґрунту внести азотно-фосфорні добрива.

Обробіток ґрунту після непарових попередників пов΄язаний з такими труднощами як значна сухість та щільність, забур΄яненість та засміченість полів пожнивними рештками культур. Тому обробіток повинен бути направлений на одержання оптимальної структури ґрунту, збереження та накопичення вологи, знищення бур΄янів. З цією метою застосовують мілку або поверхневу систему обробітку ґрунту. У першому випадку вслід за одно-двократним лущенням дисковими знаряддями проводять обробіток знаряддями з плоскорізальними робочими органами (КПЕ-3,8, КТС-10), у другому – обмежуються дискуванням важкими дисковими боронами (БДТ-7, БДВП-4,2, ДМТ-4 «Деметра») або новими грунтообробними агрегатами (АГД-2,1, АГД-2,5 та ін.). В обох випадках в період до сівби озимини поле в чистому від бур΄янів стані підтримують паровими культиваторами.

Якщо сівбу проводять одразу після збирання попередника, можна обмежитись одним дискуванням важкими дисковими боронами. Сівбу в цьому випадку виконують стерньовими сівалками (СЗС-2,1), обладнаними сошниками із стрілчатими лапами. Якість основного обробітку ґрунту після непарових попередників досягається мінімальним розривом у часі між технологічними операціями та якомога швидшим доведенням ґрунту до придатного для сівби стану.

Удобрення
Головним фактором, який обумовлює величину і якість врожаю с-г культур, є умови живлення рослин. На грунтах південної зони України провідна роль при цьому належить азотним мінеральним добривам, які окрім живлення рослин, виконують роль активаторів процесів мобілізації грунтового азоту та інших елементів живлення.

Виключно важливим у формуванні рівня якості продукції є живлення для зернових культур. Найбільш ефективно діють добрива за високої культури землеробства, дотримання оптимальної густоти посіву та розвитку рослин. Між вмістом мінерального азоту в основному кореневмісному шарі грунту та вмістом елементів живлення в рослинах, урожаєм і його якістю існує пряма залежність.

При вирощуванні високоякісного зерна с-г культур необхідно розробити систему удобрення, яка б дозволяла раціонально забезпечувати високий рівень мінерального живлення рослин з урахуванням потенційної родючості грунту на період внесення добрив. Тобто норми застосування мінеральних добрив необхідно визначати розрахунково, залежно від запланованого рівня врожаю та наявності елементів живлення в грунті конкретного поля. Нагадаємо, що на формування 1 ц зерна з відповідною кількістю соломи витрачається азоту 2,5-2,8; фосфору – 1,0-1,2; калію – 2,8-3,0 кг. Третину від загальної потреби в азоті, фосфорі та калії обов'язково слід вносити до сівби. За таких умов озимина добре розкущиться і ввійде загартованою в зиму. Решту від визначеної кількості добрив внести у весняний період та впродовж подальшої вегетації.

Відомо, що якість зерна озимої пшениці формується до колосіння і значно залежить від температурного режиму в цей період, але високоякісне зерно можуть сформувати лише добре розвинені рослини. За дуже низького рівня забезпеченості рослин азотом (біля 2,0%) позакореневе підживлення озимої пшениці розчином сечовини не буде доцільним, бо вірогідність одержання з таких посівів сильного зерна дуже мала, й підживлення економічно себе не виправдовує.

Немає необхідності у проведенні підживлення рослин, які мають високу (3,1-3,5%) та дуже високу (більше 3,5%) забезпеченість азотом, так як при цьому і так сформується високоякісне зерно. За середнього (2,2-2,7%) та підвищеного (2,8-3,0%) вмісту загального азоту в листках позакореневе підживлення варто провести відповідно нормою азоту 30 та 20 кг/га д.р.

Найбільш відповідальним періодом у формуванні високоякісного врожаю зерна озимої пшениці є фази колосіння та цвітіння рослин, коли вони потребують для цього оптимальної забезпеченості азотом. Застосування азоту ефективно поліпшить показники його якості (за оптимальних умов зволоження впродовж весняної вегетації рослин) лише на грунтах, які добре забезпечені фосфором та калієм.

Проведення підживлень азотом посівів озимини у фазу виходу рослин у трубку сприяє підвищенню врожайності зерна на 3-4 ц/га, але майже не позначається на його якості, а у фазу колосіння - практично не впливає на рівень урожаю, але сприяє збільшенню вмісту білка в зерні на 0,8-1,2% та клейковини на 3,0-6,0%.

Потребу в підживленні розраховують за допомогою листкової діагностики рослин у фазі колосіння за методом Церлінг або визначенням вмісту азоту у двох верхніх листках (його повинно бути 3 і більше відсотка). Рекомендується три підживлення. Перше у фазу кущіння прикореневим способом, з нормою внесення N30, друге – на початку трубкування поверхневим способом нормою N30-60, що уточнюють методом листової діагностики. Особливо велике значення в підвищенні якості зерна має третє позакореневе підживлення рослин азотом в VII-X етапах органогенезу, у фазу колосіння й початку формування зернівки («п΄яточки зерна»). Оптимальною є доза N20-45. З азотних добрив на якість зерна найкраще впливає сечовина. Вона у водних розчинах дає нейтральну реакцію, не викликаючи корозію металів і опіків рослин, навіть при застосуванні висококонцентрованих розчинів. Аміачна селітра та інші азотні добрива хоч і поліпшують якість зерна, але вони є малопридатними для позакореневого підживлення. Основний їх недолік у тому, що концентрації понад 5% призводять до опіків листків та колосків озимої пшениці, внаслідок чого урожай культури знижується. Розчин сечовини готують з розрахунку 30кг азоту (65 кг сечовини) на 200-250 л/га. Підживлення озимини таким розчином слід проводити до 9-10 годин ранку або після 17-18 годин дня. Цей прийом доцільно суміщати з одночасною обробкою посівів озимої пшениці проти клопа шкідливої черепашки. Без цього заходу отримати зерно сильних пшениць практично неможливо.

На якість зерна істотно впливають погодні умови і особливо умови зволоження у період починаючи з молочної і до воскової стиглості зерна, коли проходить біосинтез важливої фракції азоту білку - глютеліну, який надає клейковині міцність, в'язкість та пружність, тобто забезпечує її якість. Якщо саме у цей період випадає значна кількість опадів, то вміст гліадинів та глютелінів, які складають основу клейковинного білку, значно зменшується. При цьому фаза молочно-воскової стиглості дещо подовжується і, як наслідок, у зерні більше накопичується крохмалю, а відносний відсоток як глютелінів, так і азоту взагалі, знижується. До того ж відомо, що пари води, які утворюються при випаданні опадів та проведенні поливів, поглинають ультрафіолетові промені, а це в свою чергу, пригнічує синтез азотистих сполук в рослинах.

Таким чином, якість зерна озимої пшениці залежить від забезпеченості рослин елементами живлення, і в першу чергу азотом, добору сорту, кількості опадів, які випадають у період молочно-воскової стиглості, температури повітря від відновлення весняної вегетації до початку колосіння, тривалості періоду від відновлення вегетації до початку інтенсивного росту та інших факторів.

Сівба
Для сівби необхідно використовувати протруєне насіння, що відноситься до груп сильних та надсильних пшениць, внесених до Реєстру сортів України.

На величину і якість урожаю озимої пшениці значно впливають строки сівби. Оптимальним для Миколаївської області вважається період з 17 до 27 вересня. Допускається сівба з 10 вересня по 10 жовтня.

Найкращі результати при вирощуванні продовольчого зерна отримують за сівби у другій половині оптимальних та за допустимо пізніх строків.

Ранні посіви, що розвивають з осені велику вегетативну масу, непродуктивно витрачають вологу із ґрунту, знижують зимостійкість через переростання, сильно уражуються грибними хворобами. Великої шкоди раннім посівам завдають злакові мухи (особливо паровим площам) та хлібна попелиця (при сівбі по стерньових попередниках).

При сівбі у строки пізніші від допустимих, рослини озимої пшениці слабко розвиваються. Вони не встигають розкущитись та утворити потужної кореневої системи, внаслідок чого знижується їх зимостійкість та потенційна продуктивність.

При достатній вологості ґрунту розпочинати сівбу краще з непарових попередників, що сприятиме доброму їх розвитку. Парові площі бажано засівати в кінці оптимальних строків. Закінчують сівбу стерньовими попередниками. В цьому випадку посіви меншою мірою страждають від хлібної попелиці.

Посів необхідно проводити з утворення технологічної колії.

Норми висіву встановлюють в залежності від строку сівби, попередника, вологості ґрунту та сортових особливостей. Оптимальна норма висіву по чорному пару – 4-4,5 млн., зайнятому – 4,5-5 млн., непарових попередниках – 5,0- 5,5 млн. шт./га схожого насіння. Загалом можна сказати, що чим більш ранні строки і чим кращі умови для сівби, тим меншою має бути норма висіву, і навпаки, чим пізніші строки і гірші умови, тим більшою вона має бути.

Норми висіву насіння істотно не впливають на якість зерна озимої пшениці. Спостерігається лише тенденція до збільшення вмісту білка і клейковини в зерні при мінімальній нормі висіву насіння (2-3 млн./га) порівняно з оптимальною. Але це призводить до зниження урожаю зерна на зріджених посівах.

При сівбі в допустимо ранні та оптимальні строки, в умовах достатньої вологості ґрунту, насіння озимої пшениці висівають на глибину 5-7 см, якщо ж посівний шар ґрунту пересушений, а у більш глибоких є волога, глибину заробки збільшують до 8- 10 см. При сівбі в допустимо пізні строки її зменшують до 4- 5 см.

Слід пам΄ятати, що неглибока заробка насіння призводить до поверхневого закладання вузла кущіння рослин, зниження їх зимостійкості та посухостійкості. Обов΄язковим після сівби є прикочування посівів, що сприяє отриманню дружніх та вирівняних сходів.
Захист рослин
Практичним досвідом і даними наукових установ встановлено, що втрати врожаю від шкідливих організмів складають приблизно 35%, третину з них викликають хвороби.

Хвороби не тільки знижують врожай, але й погіршують якість зерна. Так, при ураженні рослин хворобами листка, насамперед іржею, зменшується асиміляційна поверхня рослин, порушуються біохімічні процеси в них, знижується зимостійкість.

Внаслідок ураження борошнистою росою також зменшується асиміляційна поверхня листків. У рослин пригнічується розвиток коренів, послаблюється склеренхіма стебел, що викликає схильність до полягання. Борошниста роса призводить до передчасного засихання листків та пагонів, зниження інтенсивності кущення, зменшення озерненості колосу і поганому наливу зерна. У зерні знижується вміст сирої клейковини, білка і крохмалю.

Все це негативно позначається на кількості та якості урожаю.

Щорічно значна частка посівів уражуються сажковими хворобами. На озимій пшениці це в основному є тверда сажка. При розмелі зерна, ураженого цією хворобою, борошно набуває темного кольору. Хліб виготовлений з нього, погано пропікається, є гливкий, темно-сірим або синьо-зеленим, з неприємним запахом і смаком.

Як відомо, згідно вимог держстандарту, елітне і суперелітне насіння не повинно бути інфікованим до сажкових хвороб.

При ураженні озимої пшениці фузаріозом грибниця збудника проникає за оболонку зерна в алейроновий шар, де викликає руйнування білка з виділенням токсичних речовин. Спечений з ураженого зерна хліб має токсичні властивості («п΄яний хліб»). Таке зерно може викликати отруєння людини та тварин.

Запорукою стабільного врожаю є сівба високоякісним насінням, перевіреним у насіннєвій інспекції. Використання для сівби крупного, виповненого зерна забезпечує зниження ступеню прояву хвороб у полі. Висока енергія проростання насіння, швидке проходження періоду від його набухання до сходів обмежує розвиток таких хвороб, як тверда сажка, кореневі гнилі. Паростки та сходи щуплих зерен є більш схильними до дії не тільки хвороб, а й несприятливих факторів середовища.

Однак насіння, доведене до посівних кондицій, несе у собі і на поверхні зерна чимало збудників хвороб. Тому знезараження (протруєння) насіння є необхідним і обов’язковим прийомом у технології вирощування зернових колосових культур.

Проти твердої, летючої сажок, кореневих гнилей, пліснявіння насіння, септоріозу використовують один із протруйників: Байтан Універсал, з.п. (2,0 кг/т); Вінцит 050 CS, к.с. (2,0 л/т); Вітавакс 200 ФФ, в.с.к. (2,5-3,0 л/т); Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с. (1,0-2,0 л/т); Колфуго Дуплет, к.с. (2,0 л/т); Корріоліс, т.к.с. (0,2 л/т); Лоспел, в.м.е. (0,3-0,7 л/т); Раксіл Екстра, т.к.с. (1,5-2,0 л/т); Сумі-8 ФЛО, к.с. (1,7л/т); Фундазол, з.п. (2,0-3,0 кг/т) та ін.

Рекомендується передпосівна обробка одночасно з протруюванням одним із регуляторів росту: Агростимулін (5- 10 мл/т), Біагростим-екстра, в.р. (10 мл/т), Вермистим, р. (8- 10 л/т); Вермісол, р. (12,0-15,0 л/т), Емістим С (10 мл у 10 л води на 1 т насіння), Ендофіт L1, в.с.р. (3-5 мл/т), Радостим, в.с.р. (250 мл/т), Фумар, 10% рід. (1-2 мл/т).

Посіви ранніх строків сівби інтенсивніше уражуються хворобами. В загущених посівах складаються сприятливі умови для розвитку хвороб: бурої іржі, борошнистої роси, фузаріозу.

За умов теплої вологої осені посіви озимої пшениці уражуються такими хворобами як борошниста роса, септоріоз, іржа. При ураженні 30% рослин та розвитку хвороби 5% посіви обприскують одним із фунгіцидів: Альто Супер 330 ЕC, к.е. (0,4-0,5 л/га); Бампер, к.е. (0,5 л/га); Дерозал к.с. (0,5 л/га); Дітан М 45%, з.п. (2,0-3,0 кг/га); Імпакт 25% SС, к.с. (0,5 л/га); Колфуго Супер, в.с. (1,2 л/га); Міраж, к.е. (1,0 л/га); Рекс Т, к.е. (0,5-1,0 л/га); Тілт 250 ЕС, к.с. (0,5 л/га) та ін.

Шкідники. Шкідлива фауна хлібного поля нараховує більше 15 видів комах. В осінній період посіви озимих колосових культур, особливо по стерньовому попереднику, заселяють і пошкоджують такі фітофаги як хлібний турун, озима совка, злакові мухи. За умов теплої тривалої осені до них приєднуються злакові попелиці, цикадки, які небезпечні і як шкідники, і як перенощики вірусних захворювань.

Вирішальним у захисті озимої пшениці проти хлібного туруна є дотримання сівозмін і уникнення в якості попередника колосових культур, яких повинно бути не більше 15-20%.

За сівби озимої пшениці по колосовому попереднику проти хлібного туруна насіння обробляють Прометом 400 СS, мк.с. (2 л/т), або Круізером 350 FS, т.к.с. (0,4-0,5 л/т).

За даними Миколаївського інституту АПВ УААН токсикація насіння озимої пшениці Прометом 400 СS, мк.с. (2 л/т) дозволила знизити щільність личинок хлібного туруна в 3,6 рази, Круізер-сиріалом 20,5%, т.к.с. (1,0 л/т) – в 4,5 рази та підвищити врожайність зерна на 11,4; 23,7% відповідно.

Ефективним захистом посівів озимої пшениці у перший – середину другого етапу органогенезу (по колосовому попереднику) проти хлібного туруна (міжфазний період сходи – 3-й листок) за щільності личинок 1-2 екз./м2 або на початку кущіння – 2-3 екз./м2 є обприскування (крайове, вибіркове або суцільне) одним із інсектицидів: Дамаск 60%, в.е. (1,5-1,8 л/га); Діазинон 60%, к.е. (1,5-1,8 л/га); Діазол 60%, в.е. (1,5-1,8 л/га); Дурсбан 48%, к.е. (1,0-1,5 л/га); Маршал 25%, к.е. (0,8-1,2 л/га); Нурел Д 50%, к.е. (0,75- 1,0 л/га); Парашут 45%, мк.с. (0,50-0,75 л/га); Пірінекс 48%, к.е. (1,2 л/га).

Варто зазначити, що ефективним це обприскування буде за середньодобової температури повітря 15-18°С.

Шкоду посівам завдають злакові попелиці. Вони висмоктують з рослини соки, порушують у них формування вегетативних та генеративних органів. При дозріванні сильно пошкоджена рослина формує щупле, легковагове зерно. Маса таких зерен знижується на 5-10%.

Проти злакових попелиць (100-400 особин на 1м2), злакових мух (30-50 особин на 100 помахів сачком), цикадок (50-150 особин на 1м2) використовують: Бі-58 новий 40%, к.е. (1,5 л/га); Данадим 40%, к.е. (1,0-1,5 л/га); Данадим стабільний 40%, к.е. (1,0-1,5 л/га); Парашут 45%, мк.с. (0,50-0,75 л/га); Рубіж 40%, к.е. (0,5-1,5 л/га); Сумі-альфа 5%, к.е. (0,3 л/га).

Серед шкідників, які погіршують якість зерна, найбільш небезпечним є клоп шкідлива черепашка. Він пошкоджуює зернові культури починаючи з перших днів появи на посівах і до вильоту на зимівлю. Пошкодженість рослин клопами, які перезимували, призводить до зниження врожаю внаслідок пошкодження або повної загибелі продуктивних стебел. За даними ІЗР УААН, пошкодження стебла у фазу виходу рослин у трубку призводить до зниження врожаю на 50-54%.

За даними ІЗР УААН навіть незначне пошкодження зерна (2-3%) вже викликає погіршення хлібопекарських, технологічних і смакових якостей. Пошкодженість зерна 4-5% і більше призводить до зниження сили борошна і вмісту клейковини на 30-40 і 50-60% відповідно. При пошкодженні понад 15% зерна відбувається повна деградація клейковини. Встановлено, що збереження якісних показників пшениці уже за 3-5 личинок/м2 є малоймовірним.

Результатами досліджень НЦЦ «Селекційно-генетичний інститут УААН», ІЗР та інших установ виявлена висока здатність щодо зменшення негативного впливу пошкоджених зерен на хлібопекарські показники у сортів: Куяльник, Красуня, Знахідка одеська, Альбатрос одеський, Застава одеська, Панна.

Весною (ІІІ-ІУ етапи органогенезу) для захисту агрофітоценозів від клопа, що перезимував (більше 2 особин на 1м2), проводять обприскування крайових смуг завширшки 100-150 м одним із рекомендованих інсектицидів: Актара 25% WG, в.г. (0,10-0,14 кг/га); Бі-58 новий, к.е. (1,5 л/га); Дамаск, в.е. (1,5-1,8 л/га); Данадим стабільний 40%, к.е. (1,0-1,5 л/га); Децис Профі 25% WG, в.г. (0,04 кг/га); Енжіо 24,7% SС, к.с. (0,18 л/га); Карате Зеон 050 СS, мк.с. (0,2 л/га); Нурел Д, к.е. (0,75-1,1 л/га); Парашут 45%, мк.с. (0,50-0,75 л/га); Фастак 10%, к.е. (0,1-0,15 л/га); Штефесін 2,5%, к.е. (0,25 л/га) та ін.

У боротьбі з сисними шкідниками, насамперед з шкідливою черепашкою, доцільне використання суміші піретроїдних і фосфоорганічних інсектицидів за половинних від рекомендованих «Переліком...» норм їх витрати. За даними Миколаївського інституту АПВ (2000-2005 рр.) цей прийом забезпечує загибель личинок клопа черепашки в середньому на 90,8%.

Бур΄яни. Захист посівів озимих від бур’янів важливо забезпечувати вже на початку вегетації рослин, коли вони майже не конкурують з небажаною рослинністю. Восени на посівах озимих колосових культур при масовій забур’яненості багаторічними та зимуючими бур’янами доцільно використовувати гербіциди: Гроділ Ультра, в.г. (100-200 г/га); Гранстар 75%, в.г. (20-25 г/га); Лінтур 70 WG, в.г. (150 г/га).

За даними Миколаївського інституту АПВ (1999-2000рр.) ефективність дії Гроділу Ультра, в.г. (200 г/га) в осінній період вегетації озимої пшениці складала 77,9%, а у весняний – 72,2%.

Весною, залежно від ступеню засміченості та видового складу бур'янів, для кожного поля уточнюються агрозаходи для регулювання чисельності небажаних рослин до господарсько-невідчутного рівня.

Варто нагадати, що боронування добре розкущених, але забур’янених зимуючими бур’янами посівів в один-два сліди важкими боронами, а середньо- і слаборозкущених – середніми або легкими боронами, знищує більшу частину бур’янів. При застосуванні цього агроприйому необхідно особливу увагу звернути на посіви ранніх строків сівби. Внаслідок слабкого формування вузлових коренів перерослі рослини легко зріджуються. Затягувати строки боронування не можна, тому що бур’яни, які відновили вегетацію раніше культури, добре укорінюються і ефективність агроприйому значно знижується.

На початку вегетації, особливо при затяжній, вологій і помірно теплій весні, зимуючі особини бур’янів доповнюються масовими сходами ярих небажаних рослин агрофітоценозу. Формуються середній і сильний ступені забур’яненості, які викликають істотні втрати врожаю. Для регулювання чисельності бур`янів до господарсько-невідчутного рівня існують різні заходи, але найбільш ефективним є хімічний. Висока ефективність цього методу та відсутність рівноцінних альтернативних засобів захисту врожаю на сучасному етапі зумовлюють необхідність широкого використання гербіцидів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур.

На полях, засмічених в середньому і сильному ступенях, якраз і необхідна хімічна прополка, ефективність якої залежить від вірно вибраного гербіциду і строку обробки.

В ранні строки (за температури повітря вище +5°С), коли необхідно усунути шкідливість однорічних і багаторічних бур’янів, які перезимували, ефективні Гранстар 75, в.г. (20- 25г/га), Гроділ Ультра, в.г. (150-200 г/га), Логран 75 WG, в.г. (6,5-10,0г/га), Пік 75 WG, в.г. (15-20 г/га). Їх можна використовувати до появи прапорцевого листка.

За температури повітря 10°С і вище використовують гербіциди групи 2,4-Д. Для боротьби з бур’янами, стійкими до гербіцидів цієї групи, застосовують Базагран М, в.р (2,0- 3,0 л/га), Лонтрел 300, в.р. (0,16-0,65 л/га), Діален Супер 40%, в.р.к. (0,5-0,8 л/га) та інші рекомендовані “Переліком…” препарати. Обов’язковою вимогою до проведення захисного заходу є наявність економічних порогів шкідливості фітофагів, хвороб і бур'янів.
Збирання урожаю
Безпосередньо перед збиранням необхідно провести маршрутне обстеження посівів з відбором проб для аналізу якості вирощеного зерна. В подальшому це допоможе в формуванні на токах однорідних за якістю партій зерна.

Починають збирати врожай з урахуванням результатів попереднього обстеження масивів, тобто на тих площах, де передбачається одержання високоякісного зерна. Зерно озимої пшениці, зібране як в кінці воскової стиглості роздільним способом, так і при повній стиглості прямим комбайнуванням, має практично однакову якість. При роздільному способі слід починати косовицю коли більше половини зерна в колосі у восковій стиглості, решта – у повній, з вологістю не вище 30%. У цей час натура, маса 1000 зерен, вміст клейковини, скловидність мають найкращі показники. Обмолочують хлібну масу відразу ж при її підсиханні, але не пізніше 3-5 днів після скошування. При тривалому знаходженні у валках різко зростає небезпека пошкодження зерна клопом-черепашкою, у разі випадання дощу воно може втратити якість.

Перед збиранням масивів пшениці обов΄язково обкошують поля по їх периметру. Ширина обкосу повинна бути не меншою 20-30 м.

На чистих від бур΄янів полях збирають урожай прямим комбайнуванням при вологості зерна 16-17%. Не допускається перестоювання хліба на пні більше як 5 днів: зерно помітно втрачає якість, особливо після випадання опадів. Зерно з країв масивів збирають окремо, оскільки воно найбільше уражується клопом черепашкою.

Зібране зерно підлягає очищенню, а при підвищеній вологості – підсушуванню при температурно-вентиляційному режимі в межах 40-600С.

В процесі зберігання в готовій продукції можуть відбуватися фізіолого-біохімічні зміни, які пов΄язані з післязбиральним дозріванням зерна, його станом і сортовими особливостями. При дотриманні технології і режимів зберігання в зерні продовжується синтез органічних речовин та їх перегрупування, якість клейковини поліпшується, а її вміст може дещо зменшуватись.

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации