Ответы - Державний іспит з теорії методики викладання фахових дисціплін (питання+відповіді) - файл n1.doc

Ответы - Державний іспит з теорії методики викладання фахових дисціплін (питання+відповіді)
скачать (412 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc412kb.22.10.2012 01:25скачать

n1.doc

  1   2   3
Загальні питання ТМВФД

  1. Математичні методи наукових досліджень і сучасне природознавство. Сучасні тенденції розвитку математичної освіти у середній і вищій школі.

  2. Філософські проблеми математики в історичному контексті. Формування наукового світогляду при вивченні математики.

  3. Програми і плани навчальних занять, їх методичне забезпечення.

  4. Огляд педагогічних програмних засобів для вивчення математичних дисциплін у середній і вищій школі.

  5. Методика створення і використання нових засобів навчання на основі комп’ютерних технологій.

  6. Засоби унаочнення при викладанні математики у середній і вищій школі.

  7. Математичні конкурси і олімпіади у середній і вищій школі.

  8. Вимоги до математичної освіти майбутнього вчителя математики.

  9. Математичні здібності і їх розвиток у середній і вищій школі.

  10. Міжпредметні зв’язки дисциплін природничо-математичного циклу у середній і вищій школі.

  11. Критерії якісної роботи викладача середньої і вищої школи. Форми і методи підвищення кваліфікації викладачів.

  12. Види занять з математики у школі і ВНЗ. Система підготовки викладача до занять з математики. Типи занять, їх структура.

  13. Математичні методи в педагогічних дослідженнях.

  14. Підвищення кваліфікації викладачів математики у середній і вищій школі. Система самоосвіти викладача математики середньої і вищої школи.

  15. Організація гурткової і науково-дослідної роботи у середній і вищій школі.

  16. Наукові і педагогічні семінари з математики у середній і вищій школі.

  17. Формування наукового світогляду при викладанні математики. Математика і антинаукові теорії.

  18. Архітектура і зміст сучасної математики. Математичні структури і теорії.

  19. Математичні поняття. Методика формування математичних понять.

  20. Огляд програмного забезпечення навчального процесу у вищій школі.

  21. Створення навчальних і контролюючих програм.

  22. Організація, зміст і перспективи дистанційної освіти.

  23. Форми, способи, засоби контролю і оцінювання знань і вмінь учнів.

  24. Засоби контролю при вивченні математики. Тестування у середній і вищій школі, його переваги і недоліки.

  25. Задачі у навчанні математики (функції задач, види задач, методи і способи розв’язування задач). Методика навчання учнів розв’язуванню задач

  26. Нестандартні типи занять з математики, їх структура.

  27. Методика викладання математики як наука і як навчальна дисципліна. Предмет, зміст, цілі, задачі і структура методики викладання математики.

  28. Цілі навчання математики (освітні, виховні розвиваючі) в загальноосвітній і вищій школі. Аналіз програм з математики. Рівнева та профільна диференціація навчання математики.

  29. Методи навчання математики у середній і вищій школі (характеристика основних методів навчання).

  30. Перевірка знань, умінь і навичок з математики. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

1. Математичні методи наукових досліджень і сучасне природознавство. Сучасні тенденції розвитку математичної освіти у середній і вищій школі.

У наш час спектр наукових досліджень у природознавстві незвичайно широкий. Сучасне природознавство – це єдина система, компоненти якої (природничі науки) є настільки тісно взаємозалежними, що випливають друг із друга, тобто представляють справжню єдність. Необхідна для такого природознавства математика починається з найпростіших вимірів. У міру свого розвитку точне природознавство використовує усе більше доконаний арсенал математики. Можна прийти до висновку, що математика – це «цемент», що зв’язує воєдино науки, що входять у природознавство й дозволяє глянути на нього як на цілісну науку. Без логічного апарата математики не обійдеться жодна наука.

Досвід розвитку сучасного природознавства показує, що на певному етапі розвитку природно наукових дисциплін неминуче відбувається їх математизація, результатом якої є створення логічно струнких формалізованих теорій і подальший прискорений розвиток дисципліни.

У прикладних аспектах гуманітарних наук доцільно використовувати математичні методи. Математичний апарат теорії ймовірностей дає можливість вивчати масові явища в соціології, лінгвістиці. Математичні методи відіграють важливу роль при обробці статистичних даних, моделюванні.

Моделювання - метод наукового пізнання, що грунтується на вивченні реальних об'єктів за допомогою вивчення моделей цих об'єктів, тобто за допомогою вивчення більш доступних для дослідження і (або) втручання об'єктів-заступників природного або штучного походження, що володіють властивостями реальних об'єктів.

Математичне моделювання широко використовується там, де експериментальні дослідження трудомісткі і дорогі, або взагалі неможливі (наприклад, у вивченні соціальних явищ). Крім завдання про прогноз, математичне моделювання допомагає класифікувати і систематизувати фактичний матеріал, побачити існуючі зв'язки в мозаїці фактів. Це випливає з того, що модель є специфічним-яскравим і виразною мовою, призначеним для опису для опису досліджуваного об'єкта або явища.
Шкільна математична освіта нашої країни пройшла складний шлях становлення та розвитку. Ця проблема має глибокі історичні корені, пізнання яких може бути корисним на сучасному етапі реформування шкільної математичної освіти.

Особливого розвитку набула шкільна математична освіта в 50 – 60 рр.Створити уявлення про рух реформи того часу допомагають матеріали доповідей Міжнародної комісії з математичної освіти, наданих Московським (1966 р.) міжнародним конгресом математиків. Значну роботу проведено в цей період щодо модернізації шкільної математичної освіти. Важливим чинником діяльності було створення в 1964 році комісії АН СССР і АПН СССР з визначення змісту математичної освіти на чолі з Андрієм Миколайовичем Колмогоровим. Особливу увагу комісією було приділено переходу школи на нові програми. Найважливіші сторони складеної програми з математики для І–ІІІ класів: 1) навчальний предмет арифметика перейменувати на математика; 2) початковій школі повернути чотирирічний термін навчання; 3)у нову програму 1969 року включити набагато більше геометричного матеріалу.

Вилучення з нової програми для ІV–Х класів низки тем можливо розглядати як розвантаження її, але зникають ті питання, які стають провідними в розвитку шкільної математичної освіти. Реформу 60–70-х років у СССР називали «колмогоровською». У цей період діяльність А.М. Колмогорова була занадто інтенсивною. 5 грудня 1978 року розвиток усіх кращих традицій вітчизняної математичної освіти , закладених А.М. Колмогоровим, був перерваний під час обговорення на Відділенні математики АН СССР, проте основні контури, які накреслив академік, збереглися й набувають особливої актуальності в наш час.

Розвиток шкільної математичної освіти за часи незалежності залишається складним і суперечливим. Посилення гуманістичного спрямування змісту природничо-математичної підготовки, про яке йдеться мова в Державній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), у Законі України «Про освіту», у Концепції національної системи освіти ще не через один рік досягне своєї вершини. Система освіти, що існує в Україні, і суспільство в цілому не готові до сприйняття відповідної точки зору на місце математики в навчанні кожного окремого учня. Якою б не була стратегія нової реформи шкільної математичної освіти, вона не може бути успішною без урахування історико-педагогічного досвіду.

Вища математична освіта відіграє особливу роль у підготовці майбутніх спеціалістів у галузі математики, техніки, комп'ютерних та інформаційних технологій, виробництва, економіки, управління як у плані формування певного рівня математичної культури, інтелектуального розвитку, так і в плані формування наукового світогляду, розуміння сутності практичної спрямованості математичних дисциплін, оволодіння методами математичного моделювання. Основні проблеми вищої математичної освіти: 1)зменшення обсягу математичних дисциплін (скорочення кількості годин, що виділяється на математику); 2)розрив між рівнем математичних знань випускників шкіл і вимогами ВНЗ; 3)розрив між рівнем математичних знань випускників ВНЗ і потребами сучасної науки і технологій; 4)недостатнє фінансування освіти з боку держави.

Проблеми, з якими стикаються студенти під час вивчення математичних дисциплін:

- низький рівень базової теоретичної підготовки з математики;

- недостатній рівень практичних умінь та навичок щодо використання цих знань;

- низька мотивація при вивченні дисциплін математичного циклу;

- недостатній рівень навчально-пізнавальної діяльності студентів;

- невміння і небажання студентів працювати самостійно;

- невміння застосовувати математичні знання для формалізації практичних задач та їх розв'язування.

Подолання негативних тенденцій у вищій математичній освіті:

1. Привести у відповідність програми вивчення математики в школі та у ВНЗ. Модернізувати курси вищої математики, наповнивши їх сучасними досягненнями математичної науки, звільнивши їх від рутини і перенісши акцент з питання „як” (розв’язати, обчислити і т.д.) на питання „що” і „навіщо”;

2. Розробити та впровадити методичні системи навчання математичних дисциплін на основі новітніх педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій з використанням навчальних комплексів, електронних підручників та посібників, робочих конспектів для студентів, контролюючих і тренувальних комп’ютерних програмних засобів;

3. У ВНЗ створити єдине освітньо-наукове інформаційне середовище, яке дозволить ефективно використовувати ІКТ для проведення аудиторних, зокрема лабораторних, занять з математики, контролюючих заходів і, особливо, для самостійної роботи студентів денної та дистанційної форм навчання.

2. Філософські проблеми математики в історичному контексті. Формування наукового світогляду при вивченні математики.

Основні філософськи проблеми математики: зв'язок математики з реальністю, проблема обґрунтування математики, проблема існування математичних абстракцій, проблема істинності математичного знання.

Не маючи безпосереднього відношення до реальності, математика не тільки описує цю реальність, але і дозволяє, робити нові цікаві та несподівані висновки про реальність з теорії, яка представлена в математичній формі.

Три кризи в обґрунтуванні математики.

Перша криза відноситься до V ст. до н. е. У цей період, ймовірно, теоретично була усвідомлена проблема обґрунтування математики. Причиною даної кризи стало відкриття несумірних відрізків піфагорійцями, які знали лише позитивні цілі і дробові числа, і апоріями (парадоксами) Зенона Елейського. Стародавні греки, бачачи практичні межі поділу предметів, допускали теоретично нескінченну подільність. Зенон розкрив труднощі, пов'язані з поняттям такої нескінченності. Більшість парадоксів Зенона виходять з уявлення про нескінченну подільність тіла або відрізка, яке спирається на потенційну нескінченність. Зенон в своїх апоріях демонструє, що уявлення про нескінченну подільність тіл є абстракцією, яка спрощує, схематизує дійсні процеси. Суперечності, що породжуються поняттями нескінченності, розкриті Зеноном та іншими давньогрецькими вченими, привели до того, що дослідники стали відмовлятися від використання в математиці нескінченних процесів.

Перша криза була подолана створенням теорії пропорцій і методу вичерпання давньогрецьким математиком і астрономом Євдоксом Кнідським. Дана теорія, що спирається на постулат, який виходить із абстракції потенційної здійсненності, містить у неявному вигляді поняття потенційної нескінченності. Те ж саме можна сказати і про метод вичерпання античної математики. Він, по суті, є не що інше, як прообраз теорії границь, де оперують поняттям потенційної нескінченності.

Друга криза обґрунтування математики відноситься до XVII - XVIII ст. і пов'язана зі створенням аналізу нескінченно малих, диференційного та інтегрального числень. Причиною кризи стало, перш за все, невизначене, розпливчате поняття нескінченно малого, його сутності. Нечіткість в розумінні природи нескінченно малих величин привела до різних суперечностей. Вихід з кризової ситуації був здійснений завдяки розробці теорії меж багатьма математиками, насамперед французьким вченим О. Коші. У цій теорії не фігурує актуально нескінченно мале, воно замінено поняттям граничного переходу. Нескінченно малою величиною тут виступає змінна величина, границя якої дорівнює нулю.

Для обґрунтування надзвичайно великої кількості математичних суджень різних теорій необхідно було редукувати питання про істинність всіх суджень математики до питання про істинність суджень якоїсь однієї теорії та до істинності аксіом цієї теорії. В кінці XIX ст. така редукція мислилася як зведення названого питання до проблеми істинності аксіом теорії множин Г. Кантора. Однак, були виявлені формально-логічні суперечності, які виникли в змістовній теорії множин. Парадокси поставили під сумнів теоретико-множинне обґрунтування математики. З'явилися розбіжності в трактуванні її принципових питань. Стали виникати школи обґрунтування математики (логіцизм, інтуїціонізм, формалізм), які по-різному інтерпретували рішення цієї проблеми. Дана ситуація і склала третю кризу обґрунтування математики.

Математичні абстракції мають свою специфіку, вони відображають не просто властивості, а властивості властивостей, будуючи абстракції більш високого рівня, ніж в інших науках. Виділяють кілька типів абстракцій: ототожнення, ідеалізації, конструктивізації, інтерпретації. Одним з найбільш спірних в історії математики є питання про абстракцію актуальної нескінченності і потенційної здійсненності. У школах обґрунтування математики склалися різні погляди на розуміння абстракції нескінченності.

Особливості математичного пізнання знаходять своє відображення і в розумінні істини в математиці. Істинне математичне положення має задовольняти, принаймні, двом критеріям: по-перше, воно повинно підтверджуватися доказом, по-друге, воно не повинно вносити в теорію протиріччя. Ця обставина зазвичай виражається коротко: положення не повинно бути суперечливим. Після аналізу різних підходів до концепту істини в математики можна прийти до наступного визначення. Математична істина - це методологічний регулятор, який передбачає досягнення гармонії всіх концептуальних модулів математичної теорії.
Під науковим світоглядом розуміють систему поглядів на оточуючий світ, на можливість його пізнання людиною, на ставлення до суспільства і праці. Це система поглядів на природу і суспільні явища, основана на даних науки. Тому систематична робота викладачів різних предметів по формуванню цілісного наукового світогляду у студентів повинна бути спрямована не лише на озброєння науковим розумінням навколишнього світу, але і перетворення цих знань у внутрішні переконання кожного студента.

Можна виділити чотири групи світоглядних ідей математики: методологія, філософія, історія і прикладне значення математики.

Методологія математики вивчає сукупність математичних методів, зв’язок математики з іншими науками, місце математики в системі наук, її внутрішню структуру, методи, які використовуються в дослідженні.

Багато філософських питань математики (проблеми нескінченності, істинності, походження абстракцій) можна розглядати на лекціях. Якщо на заняттях математики будуть залучатись філософські знання, то викладач одержить можливість глибше визначати важливі математичні поняття і вносити свій вклад у формування наукового світогляду студентів.

Використання історизму у навчанні є дієвим та ефективним засобом формування світогляду. Знання основних фактів історії виникнення вихідних понять, основних історичних стимулів розвитку, біографічні відомості про видатних математиків, особливо вітчизняних, знання сучасного стану проблем математики має вплив на ставлення студентів, учнів до предмету, на мотивацію їх навчальної діяльності.

3. Програми і плани навчальних занять, їх методичне забезпечення.

Навчальний план - документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів.

Базовий навчальний план розробляється на основі вимог Державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми та затверджується керівником ВНЗ. На основі навчального плану розробляється робочий навчальний план на поточний навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету.

У руслі виконання Болонських угод в українських ВНЗ відбувається переорієнтація навчальних планів з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студента. У зв'язку з цим доцільною є практика організації навчально-пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів.

Індивідуальний навчальний план є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року сумісно із куратором.

У навчальний план студента включаються нормативний та вибірковий компоненти. Студентові слід пояснити, що нормативна частина - це обов'язковий для засвоєння зміст фахової освіти. До нормативних навчальних дисциплін належать гуманітарні, соціально-економічні, фундаментальні дисципліни та цикл професійно-орієнтованих дисциплін. Наразі чинними нормативними актами вищим навчальним закладам надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але його рівень не повинен бути нижчим від нормативного. Наближення вищої освіти в Україні до європейського рівня потребує перегляду співвідношення між нормативними і вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх.

Важливим нормативним документом, що визначає зміст освіти у вищій школі є навчальна програма.

Навчальна програма - основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3-5 років кафедрами вищих навчальних закладів і затверджуються вченою радою ВНЗ.

Обов'язковими компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний план, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни, бібліографічний список.

На сенові нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відображаються конкретний зміст навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури.
Модульний варіант програми конструюється за наступною схемою:

1. Зміст навчальної дисципліни розподіляється на модулі, які мають конкретну мету і завдання вивчення;

2. Модуль охоплює декілька тем (навчальних елементів), об'єднаних спільною логікою;

3. У модулях мають об'єднуватися теоретичні і практичні питання, повинні бути виокремлені головні, базові та допоміжні питання, обов'язкові для вивчення чи рекомендовані для ознайомлення або поглибленого дослідження;

4. Модульний варіант програми має окреслювати перелік знань, умінь і навичок, необхідних для засвоєння в процесі аудиторних занять та самостійної роботи, визначати зміст і методи їх контролю та оцінювання;

5. Кожен модуль має змістовно пов'язуватися з попереднім та наступним.

Зміст кожного модуля повинен містити в собі наступні структурні елементи:

- дидактичні цілі, які повинні бути цільовою програмою дій для студентів (це повинні бути чітко означені орієнтири: що повинен засвоїти студент та якими практичними вміннями оволодіти в процесі вивчення змісту модуля);

- безпосередньо навчальний матеріал, структурований на навчальні елементи його засвоєння;

- інформацію щодо способів засвоєння навчального матеріалу, методів контролю і самоконтролю, пояснення відносно шкали оцінювання результатів засвоєння матеріалу модуля.

Модульна програма грунтується також на принципах гнучкості, паритетності та оперативного зворотного зв'язку. Структурна гнучкість полягає в можливості зміни кількості і структури модулів, послідовності їх вивчення, що може викликатися зміною характеру поведінкових моделей викладача та необхідністю урахування психологічних особливостей студентів і специфікою студентської групи. Змістовна гнучкість полягає в диференціації змісту навчання, а технологічна - у варіативності методів навчання і мобільності методів контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів.

  1. Огляд педагогічних програмних засобів для вивчення математичних дисциплін у середній і вищій школі.


Охарактеризуємо окремі програмні засоби, що повністю або частково орієнтовані на використання при вивченні різних розділів математики, як і у вищій, так і в середній школі.

MACSYMA – система комп’ютерної алгебри, що містить багато математичних методів, які використовують у науці і техніці: знаходження границь, похідних, невизначених і визначених інтегралів, спрощення виразів, операцій над векторами, матрицями, розв’язування систем нелінійних рівнянь та інше. За допомогою цього засобу можна розв’язувати задачі як чисельно, так і символьно, і графічно.

EUREKA – програмний засіб, за допомогою якого можна розв’язувати системи лінійних і нелінійних рівнянь та нерівностей і перевіряти знайдені розв’язки, розв’язувати задачі лінійного програмування, будувати графіки та інше.

GRAPHER – програмний засіб, за допомогою якого можна будувати до 10 графіків на одній координатній площині, масштабувати осі, виводити заголовки і коментарі, друкувати графіки на папері, зберігати графічну і числову інформацію у файлах.

доцільно при вивченні вищої математики використовувати ті програмні засоби, які при розробці були безпосередньо зорієнтовані на навчальний процес. До таких програмних засобів належать програма GRAN1, програмний засіб DERIVE, IBM GEOMETRY SERIES, MATH PRACTICE TUTOR. На сьогоднішній день окрім названих популярні пакети MATHCAD, MATHLAB, STATGRAPH, MAPLE, MATEMATIKA, які можна використовувати як при вивченні окремих розділів математики, так і при розв’язуванні суто професійних, вузькоспеціалізованих математичних задач.

За допомогою зазначених програм студент може розв’язувати окремі задачі, навіть не знаючи відповідного аналітичного апарату, методів і формул, правил перетворення виразів тощо. Відповідні програми перетворюють окремі розділи і методи математики на «математику для всіх», що робить їх доступними, зрозумілими, легкими і зручними для використання. При вивченні вищої математики ефективно використовувати такі програмні засоби: GRAN1, DERIVE, EXCEL.

програму GRAN1 було створено для цілеспрямованого використання в навчальному процесі при вивченні дисциплін математичного циклу. Назва програми походить від її призначення – графічний аналіз функції.

Програмний засіб DERIVE Обчислення можна здійснювати як над числами, так і над масивами чисел (матрицями, векторами тощо). Прискорити процес виконання обчислюваних операцій і зменшити ймовірність появи помилок при розв’язуванні задач можна за допомогою спеціальних програмних засобів.

Програма DERIVE призначена для розв’язання математичних задач у символьному вигляді. До таких задач належать спрощення виразів; виконання арифметичних дій; розклад многочленів на множники; відшукання границь; обчислення похідних, інтегралів; розв’язання рівнянь і їх систем; виконання дій над матрицями та ін.. Програма передбачає можливість побудови графіків функцій на площині й зображення поверхонь у просторі.

Для роботи з програмою DERIVE (для Windows) потрібно активізувати файл DFW.EXE. Після замовлення стає активним алгебраїчне вікно, про що вказує напис у верхній лівій частині екрана. Зауважимо, що програма передбачає можливість режимів 2D-PLOT Windows і 3D-PLOT Windows, які є графічними й відповідають дво- та тривимірному просторам.

5. Методика створення і використання нових засобів навчання на основі комп’ютерних технологій.

Основним видом навчальної діяльності, спрямованим на первинне оволодіння знаннями, є лекція.

Застосування інформаційних технологій дозволяє змінити способи доставки навчального матеріалу, традиційно здійснюваного під час лекцій, з допомогою спеціально розроблених мультимедіа курсів.

Для організації вивчення теоретичного матеріалу можуть бути використані наступні види мультимедіа курсів.

Відеолекція. Лекція викладача записується на відеоплівку. Методом нелінійного монтажу вона може бути доповнена мультимедіа додатками, що ілюструють виклад лекції. Перевагою такого способу викладу теоретичного матеріалу є можливість прослухати лекцію в будь-який зручний час, повторно звертаючись до найбільш важким місцях.

Мультимедіа лекція. Для самостійної роботи над лекційним матеріалом можуть бути розроблені інтерактивні комп'ютерні навчальні програми. Це навчальні посібники, в яких теоретичний матеріал завдяки використанню мультимедіа коштів структурований так, що кожен навчається може вибрати для себе оптимальну траєкторію вивчення матеріалу, зручний темп роботи над курсом і спосіб вивчення, максимально відповідний психофізіологічним особливостям його сприйняття.

Практичні заняття - форма організації навчального процесу, спрямована на закріплення теоретичних знань шляхом обговорення першоджерел і вирішення конкретних завдань, що проходить під керівництвом викладача. Практичні заняття за рішенням завдань можуть бути проведені за допомогою електронного задачника або бази даних, в яких зібрані типові та унікальні завдання по всіх основних тем навчального курсу.

Лабораторна робота - форма організації навчального процесу, спрямована на отримання навичок практичної діяльності шляхом роботи з матеріальними об'єктами або моделями предметної області курсу. Мультимедіа курси дозволяють організувати роботу з тренажерами, що імітують реальні установки, об'єкти дослідження, умови проведення експерименту. Такі тренажери віртуально забезпечують умови та вимірювальні прилади, необхідні для реального експерименту, і дозволяють підібрати оптимальні параметри експерименту.

Семінарські заняття. До числа електронних дидактичних засобів, що застосовуються на семінарських заняттях, можна віднести наступні: хрестоматія, збірник документів і матеріалів, опорні конспекти лекцій, електронний підручник, навчальний посібник і т.д.

Інформаційні технології дозволяють використовувати як основу для СРС і НДРС не тільки друковану продукцію навчального або дослідницького характеру, а й мультимедіа курси, ресурси мережі Інтернет - електронні бази даних, каталоги і фонди бібліотек, архівів і т.д.

Практично всі можливі види контр. можуть бути реал. за допомогою електронних видань, на основі спеціально розроблених комп'ютерних програм, що дозволяють зняти частину навантаження з викладача і посилити ефективність і своєчасність контролю. Мультимедіа курси є безсумнівно перспективним дидактичним засобом, який за певних умов може значно підвищувати ефективність навчального процесу. Таким чином, мультимедіа курс як основний дидактичний засіб повинен поєднувати в собі три компоненти: зміст навчального матеріалу, методи і технології навчання.

6. Засоби унаочнення при викладанні математики у середній і вищій школі

Використовуються різні засоби навчання: підручники, навчальні посібники для учнів (картки з математичними завданнями, зошити з друкованою основою, довідники тощо), спеціальні наочні посібники (предмети або їх зображення, розрізні цифри, знаки дій і порівняння, моделі геометричних фігур), інструменти і прилади (лінійка, циркуль, кутник, палетка), технічні засоби навчання

Навчальні наочні посібники поділяють на: натуральні і образотворчі. До натуральних наочних посібників, які використовують на уроках математики, належать: зошити, олівці, палички, кубики, тощо.

Серед образотворчих наочних посібників виділяють образні: предметні картинки, зображення предметів і фігур з паперу і картону, таблиці із зображенням предметів або фігур. Різновидністю образотворчих наочних посібників є умовні (символічні) посібники: картки із зображеннями математичних символів, схематичні рисунки, креслення. До образотворчих наочних посібників належать також екранні наочні посібники: навчальні фільми, діафільми, діапозитиви.

Щодо використання, то наочні посібники поділяють на: загальнокласні і індивідуальні. Загальнокласними користується відразу весь клас. Індивідуальними користується кожен учень окремо. Важливо правильно розміщувати як загальнокласні, так і індивідуальні посібники, щоб ними зручно було користуватись на уроках.

Саморобні посібники доповнюють готові наочні посібники. Це різні малюнки і креслення для складання задач, збірні геометричні фігури, таблиці, в яких можна замінювати цифри і окремі слова, електрифіковані таблиці множення і додавання. До виготовлення наочних посібників корисно залучати дітей. Це має велике освітнє і виховне значення, сприяє свідомому і міцному опануванню знань і умінь, допомагає виробити певні трудові навички.

Важливим засобом наочності в процесі вивчення математики є таблиці. За метою застосування вони різноманітні: таблиці для формування математичних понять і закономірностей (навчальні таблиці); таблиці-інструкції, таблиці, що служать засобом відшукання способу розв’язування задачі, таблиці для усних обчислень; таблиці-довідники.

Таблиці-ілюстрації – це здебільшого алгоритми виконання арифметичних дій, пам’ятки розв’язування текстових задач. Багато таблиць використовується для ілюстрації змісту задач за допомогою малюнка, для усних обчислень.

Наочна інтерпретація має велике значення для розв’язування задач. При цьому кожний вид наочності може мати різні варіанти. Вибір того чи іншого виду наочності зумовлений передусім дидактичною метою роботи над задачами, розв’язати задачу окремими діями з письмовим поясненням чи без нього, складання виразу з письмовим поясненням чи записати (назвати) відразу вираз; розв’язати задачу різними способами і встановити, який з них раціональний: розглянути тільки залежність між величинами задачі тощо.

Велике значення відіграють також інструменти, прилади і моделі, технічні засоби навчання та засоби зворотного зв’язку.

Знання видів наочних посібників дає змогу учителеві правильно їх добирати і ефективно використовувати під час навчання. Проте потрібно пам’ятати, що наочність не самоціль а допоміжний засіб навчання. Тому не слід зловживати застосуванням наочності, бо це гальмує активність учнів і затримує розвиток їх логічного мислення.

  1   2   3


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации