Левенець В.В. Розвиток креативних здібностей дитини - файл n1.doc

Левенець В.В. Розвиток креативних здібностей дитини
скачать (996 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc996kb.07.11.2012 06:30скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7
Рівненський міський виконавчий комітет

Управління освіти

Центр практичної психології та соціальної роботи

Розвиток креативних

здібностей дитини

(методичний посібник для практичних психологів, педагогів та батьків)
м. Рівне – 2005


Психолого-педагогічні рекомендації розроблені творчою групою практичних психологів м.Рівного :

Координатор творчої групи – ЛЕВЕНЕЦЬ В.В., практичний психолог НВК «Престиж»
Шевчук О.С. – практичний психолог ЗОШ № 13

Брежицька Г.Ф. – практичний психолог ЗОШ № 20

Смірнова Т.С. – практичний психолог, Вечірня школа

Гаврильчик Ж.О. – практичний психолог ЗОШ № 8

Губійчук Т.Є. – практичний психолог ЗОШ № 6

Гейман С.В. – практичний психолог ЗОШ № 1

Дрозд І.В. – практичний психолог ЗОШ № 15

Рецензент – СОЗОНЮК О.С., кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Степана Дем’янчука


Матеріали методичного посібника присвячено психологічним аспектам роботи з обдарованими дітьми та їх сім’ями. Зокрема, розкрито загальну структуру та характер обдарованості, сутність та механізми проявів креативності, психолого-педагогічні аспекти виявлення загальної творчої обдарованості дитини, а також методи розвитку креативного мислення. Значна увага приділяється проблемі соціальної адаптації обдарованих дітей та ролі сім’ї у розвитку творчого обдарування дитини. Пропонуються завдання на розвиток креативних здібностей дитини : творчої уяви та фантазії, пізнавальної активності, безпосередності, кмітливості, інтуїції, комунікабельності, емоційності, довільності поведінки, наполегливості, незалежності, почуття гумору, нонконформізму, здатності до ризику.



Методичні рекомендації будуть корисні, практичним психологам, соціальним педагогам, батькам, вихователям, вчителям, які працюють з обдарованими дітьми, а також всім, хто не байдужий до долі цієї категорії дітей.

Розвиток креативних здібностей дитини. – Рівне, 2005. – 95 с.

З М І С Т


ВСТУП ……………………………………………………….…….……2

Розділ І. Структура та характер обдарованості…………….………4


Розділ ІІ. Сутність та механізми проявів креативності………..….7

Розділ ІІІ. Шляхи виявлення загальної творчої

обдарованості дитини.........................................................9

Опитувальник для визначення обдарованості дитини…………10


Спеціальна обдарованість……………………………………......14

Опитувальник виявлення інтересів дитини……………...…..….18

Опитувальник креативності Джонсона....……………………….19

Дослідження рівня розвитку вербальної творчості……….……22

Тест “Уявлення наслідків”…………………………………...…..23

Методика Тунік ЄЄ.………………………………………………25

Тест Торренса ……………….……………………………………26

Тест Вернона ……………………………………………………..37
Розділ IV. Закономірності та методи розвитку

креативного мислення……………...…………………….40

Зміст програми розвитку креативності мислення………………46

Розвиток креативних здібностей дітей у процесі навчання……47

Опис ігрових завдань та вправ…………………...………………50

Фрагменти програми розвитку креативних здібностей ……… 60

Вправа для розвитку креативності «Склади комікс»……….…79

Розділ V. Проблеми соціальної адаптації

обдарованих дітей……………………………….……84

Причини виникнення агресії у обдарованих дітей…………….87

Роль сім’ї у розвитку творчої обдарованості дитини……….....90
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………..94
В С Т У П
Сьогодні у лексичному обігу педагогів, психологів та батьків часто можна почути вислів “проблема обдарованості”. Звичайна пересічна людина, почувши це словосполучення, мабуть, здивується – невже навіть з обдарованими дітьми є проблеми ? І чи варто взагалі тратити свій час на вирішення “проблеми”, якої насправді не існує ? Адже обдарована дитина – це дар Божий, це еталон, взірець, ідеал, якого прагне мати серед своїх вихованців кожен педагог, кожен батько. То які ж тут проблеми ?

На перший погляд, цей подив може здатися виправданим і справедливим – невже нам мало проблем з “важковиховуваними” дітьми, або дітьми, що мають посередні розумові та творчі здібності? Або ж: сьогодні є так багато соціальних та матеріальних проблем у державі, що, мабуть, не варто думати про якусь там творчість, коли так багато дітей не достатньо забезпечені елементарним – їжею та одягом. Проте, як не дивно, всі наші соціальні та матеріальні проблеми безпосередньо пов’язані з відсутністю державної широкомасштабної програми виявлення та підтримки творчої обдарованості серед дітей. Адже не є секретом, що найбільших успіхів у соціально-економічній сфері досягли ті держави, які мають висококваліфікованих працівників у всіх сферах діяльності. Тобто мова йде про інтелектуальний, творчий потенціал держави, як найефективніший засіб досягнення благополуччя у всіх її сферах функціонування. На нашу думку, однією з найголовніших причин занепаду економіки та благоустрою громадян в Україні є дефіцит фахівців високого рівня в різних галузях, тобто недостатня творча та інтелектуальна готовність нашого народу до розв’язання нових політичних, економічних та соціальних проблем. Та чи означає це, що серед українців є небагато обдарованих людей, здатних мислити конструктивно, творчо, оригінально ? Звичайно, що це не так. Саме з нашого народу вийшло багато видатних людей, які в свій час творили не тільки історію, науку, освіту та культуру нашої держави, а й зробили великий внесок у розвиток світової науки та культури.

Щоб рятувати наше сьогодення необхідно нарешті на державному рівні звернути увагу на наші юні таланти. На перший погляд, у нашій державі вже зацікавилися обдарованими дітьми : з’явилося багато публікацій щодо їх виявлення та розвитку, організовуються всеукраїнські конкурси для юних талантів і т.п. Але всі ці заходи спрямовані переважно на розвиток спеціальної вузької обдарованості : технічної, музичної, поетичної, образотворчої і т.д. і розраховані на реалізацію через роботу гуртків, секцій, конкурсів, оглядів, виставок. При цьому ми чомусь забуваємо, що творити змістовні, масштабні зміни у житті нашої держави в цілому і у будь-якій галузі зокрема спроможна тільки всебічно і гармонійно розвинена творча особистість. Тобто йдеться про загальну творчу обдарованість людини, а не про якісь її спеціальні здібності.

Саме про такий тип обдарованості і буде йтися у наших методичних рекомендаціях. Крім того, наші міркування можуть реалізовуватись психологами та педагогами в умовах загальноосвітнього навчального закладу, де дитина проводить 70 % свого активного часу. Ми сподіваємося, що наші поради стосовно виявлення, психологічної підтримки та умов розвитку обдарованих дітей стануть у пригоді практичним психологам загальноосвітніх закладів, педагогам, батькам і всім, хто цікавиться проблемами творчо обдарованих дітей.


Структура та характер обдарованості



Проблема обдарованості дискутується вже давно і ця дискусія на сьогодні залишається відкритою. У визначенні сутності феномену обдарованості досі не існує єдиних положень. Прихильники різних полярних теорій та підходів вагомо аргументують саме свою точку зору. Ми не будемо зупинятися на висвітленні різних теорій щодо походження та виявлення обдарованості, а спробуємо узагальнити їх: обдарованість є дуже поширеним явищем, зумовленим як біологічними, так і соціальними факторами. На нашу думку, обдарованість, як біопсихічний фактор, як можливий потенціал, притаманна кожній дитині. Ось тільки питання в тому, наскільки сильно вона виражена (ступінь обдарованості – загальні задатки, нахили, здібності); куди саме вона спрямована (вузька, спеціальна обдарованість – спеціальні задатки, нахили, здібності); який саме характер обдарованості (академічна – кількісна, коли дитина виконує швидше, більше та якісніше від однолітків, чи творча – коли дитина виконує оригінальніше, нестандартно, творчо). На сьогодні психологами доведено, що високий інтелект далеко не завжди пов’язаний із високим рівнем розвитку творчих здібностей, і, навпаки, творчі здібності (правда не загальні, а спеціальні) можуть бути притаманні людині з невисоким інтелектом. Таким чином, проблема дослідження та ідентифікації творчої обдарованості часто полягає ще й і в тому, що її легко сплутати з “ерудованістю”. Щоб глибше зрозуміти відмінності між творчістю та ерудованістю, необхідно дещо заглибитися у нейропсихологію. Справа тут у функціональній асиметрії півкуль головного мозку. Загальновідомо, що ліва півкуля відповідає за раціонально-логічні операції, права – за інтуїтивні, асоціативні, структурно-образні. Таким чином, головна функція лівої півкулі – накопичення інформації, її конкретизація, аналіз, логічне пояснення ; правої – абстрагування, естетичне сприймання, асоціювання, образне та інтуїтивне відтворення. Отож, “інтелектуал”, або “ерудит” (функціональне домінування лівої півкулі) легко засвоює та інтерпретує великі обсяги інформації, успішно репродукує набуті знання. Йому притаманне більшою мірою конвергентне мислення, яке орієнтується на загальновідомі теоретичні положення, логіку мислення, чіткість та послідовність думки, що спирається на вже доведені формули, закони, правила. Натомість “креатив” (переважання роботи правої півкулі) використовує різні шляхи відкриття нового, має власну стратегію мислення, яка може легко варіювати, відзначається лабільністю, ця людина легко створює нове, ще невідоме людству, або, принаймні, їй особисто. Такий тип мислення називається дивергентним.

Структура шкільного програмового матеріалу передбачає переважання розвитку лівої півкулі, дещо ігноруючи можливості правої. На жаль, у цьому полягає його негативний вплив. Звісно, щоб бути ерудованою, людина має володіти високим обсягом оперативної пам’яті, уваги, хорошим сприйманням і т.п. Але обсяг знань не завжди дає людині можливість ефективного володіння ним, вміння опрацьовувати накопичені знання, вміння аналізувати й синтезувати інформацію, схематизувати й узагальнювати її, застосовувати далеку аналогію. Тому необхідно пам’ятати, що рівноправна синхронна взаємодія обох півкуль продукує значно вагоміший результат, адже знання і навички, що накопичуються в результаті діяльності лівої півкулі, у поєднанні з інтуїцією і натхненням правокульового механізму дає високі творчі досягнення. Дж.Гілфорд з цього приводу сказав : “... логічне, послідовне, лінійне мислення не повинно бути знеціненим у гонитві за цілісним, інтуїтивним, релятивним мисленням”. Таким, чином позитивний бік сучасного шкільного життя полягає у тому, що його можна розглядати як необхідний етап розвитку обдарованості і творчих здібностей, оскільки воно забезпечує високий рівень знань, ерудованості, які пізніше стануть реальною основою творчих проявів у старшому віці.

Підсумовуючи все вищесказане, структуру обдарованості слід розглядати як органічне поєднання творчих та інтелектуальних здібностей особистості з відносним переважанням одних над іншими, або ж гармонійним “врівноваженням” в кожному окремому випадку обдарованості. Переважання ознак “інтелектуала” зорієнтовує обдаровану людину на детальне обстеження явища, всебічне вивчення проблеми. Для нього властива підвищена схильність до спостереження, аналізу, рефлексивність мислення, а також деяка обережність у прийнятті рішення. Ясність та послідовність думки у них дивним чином поєднується з деякою її ригідністю та відсутністю емоційного супроводу. Дуже чітко прослідковується мотивація особистого досягнення. При домінуванні у обдарованої людини ознак “креатива” вона зорієнтована переважно на дослідницьку діяльність. Такій людині властиві образність мислення, фантазійність та сміливість думки, підвищена емоційність, імпульсивність, а також екстремальність та гнучкість мислення. У своїй роботі вона мало орієнтується на ерудицію, надаючи перевагу своїй інтуїції. Проте, мабуть, буде безглуздям дискутувати про переваги того чи іншого типу обдарованості, адже обидва вони неповторні й оригінальні, обидва вони мають ряд спільних ознак, без яких неможливо було б стверджувати про факт наявності обдарованості у людини. Такими спільними рисами є : висока внутрішня мотивація діяльності, цілковите захоплення своєю справою, висока пізнавальна мотивація особистості, висока наполегливість та працездатність, і обов’язково – творчий підхід до виконання завдань.

Таким чином, на нашу думку, обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх однолітків яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, що перевершує певний умовний “середній” рівень, при чому ці успіхи мають бути систематичними і постійними. Серед педагогів таких дітей називають “здібними” (ми ж умовно назвали таких дітей “ерудитами” чи “інтелектуалами”). Коли ж результати такої діяльності стануть ще й оригінальними, то можна стверджувати, що ця дитина є творчо обдарованою ( “креатив” ). Оскільки об’єктом нашого вивчення є “креативність”, як специфічна якість особистості, то у цьому методичному посібникові ми маємо на меті глибше розкрити сутність поняття «креативність», висвітлити методи її діагностики та розвитку. Ми не будемо торкатися проблем дослідження інтелектуальних здібностей особистості та методів їх розвитку, оскільки ця проблема видається нам вже більш вивченою та висвітленою у психологічній літературі.

Сутність та механізми проявів креативності
Дослідження творчої обдарованості людини взагалі розпочалися ще на початку ХХ століття, але проблема вивчення “креативності”, як особливої та необхідної якості творчої особистості довгий час залишалася непоміченою. Лише наприкінці 50-х років минулого століття дослідження творчого мислення значно розширилися, виходячи за межі вивчення інтелекту, як головної передумови розвитку творчості. Поняття “креативність” у психології було відкрите порівняно недавно. Вперше це поняття було вжите австрійським вченим, філософом Яковом Леві Морено. Морено поняття «креативності» тісно пов’язав з поняттям творчості та спонтанності, імпровізації. Вивченням цієї проблеми зацікавилась група зарубіжних вчених на чолі з Дж. Гілфордом на основі точних наук та В. Лоуенфельдом і К. Бейттелом на матеріалі мистецтва. Окрім високих інтелектуальних можливостей творчо обдарованих людей було виявлено і психологічні складові їх творчої діяльності : гнучкість та діалектичність розуму, систематичність та послідовність мислення, багата уява, а також особистісні риси – здатність до ризику та прийняття відповідальності за своє рішення тощо.

Креативність у психологічних довідниках описується як здатність особистості висувати неординарні ідеї, уникати традиційних схем вирішення проблем та інтелектуальних задач, швидко розв’язувати проблемні ситуації, висуваючи при цьому нестандартні рішення.

Отож, креативність поєднує в собі певні особливості мислення (дивергентність) та специфічні якості особистості.

Розглянемо детальніше структуру креативності :

За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення відзначається такими якостями:


До специфічних якостей особистості (за концепціями таких психологів, як Дж. Гілфорд, Дж. Рензуллі, Б. Теплов, О. Матюшкін) слід віднести інтуїцію, високу внутрішню пізнавальну мотивацію, кмітливість, високу комунікабельність та емоційність (емоція здивування за Г.Фроммом), високу довільність регуляції поведінки, наполегливість, працездатність, нонкомформізм, схильність до незалежності, підвищене почуття гумору, високу чутливість сенсорики, самостійність, безпосередність, здатність до ризику (екстремальність) і т.д.
Підводячи підсумок наших роздумів, можна вивести наступні формули обдарованості :

  1   2   3   4   5   6   7


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации