Контрольна робота - Ризикологія - файл n1.docx

Контрольна робота - Ризикологія
скачать (54.2 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx55kb.21.10.2012 12:51скачать

n1.docx



ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………...3

1. Загальні засади теорії портфеля цінних паперів………………………4

2. Побудова детермінованих еквівалентів………………………………12

3. Задача……………………………………………………………………15

4. Тести…………………………………………………………………….17

Висновок…………………………………………………………………..20

Список використаної літератури………………………………………...21


ВСТУП
Діяльність кожного суб’єкта підприємництва відбувається в умовах відсутності точної інформації про всі наслідки управлінських рішень, що приймаються цим суб’єктом. Усю сукупність різноманітних перешкод, які обмежують ефективність підприємницької діяльності, прийнято називати одним терміном – ризик.

В умовах ринкової економіки, коли підприємства здобувають самостійність як суб’єкти господарської діяльності, особливу актуальність здобуває формування у працівників економічно-фінансової сфери системи знань сутності економічних ризиків, методів їхньої оцінки і мінімізації.

Володіння інструментарієм управління ризиком дає суб’єкту підприємництва можливості адекватно реагувати на зовнішні загрози через розробку і реалізацію ефективних стратегій поведінки, здійснення відповідних антикризових заходів.

Чим складнішим і невизначенішим (розпливчастим) є соціально-економічне середовище, тим злободеннішими є необхідність урахування ризику, побудова й удосконалення адекватного інструментарію щодо його аналізу, врахування, моделювання та прогнозування. Складність причинно-наслідкових і функціональних зв’язків між елементами ринкового механізму формується під впливом багатьох потужних соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних та інших чинників, які мають, взагалі кажучи, різноспрямований характер.

В умовах політичної й економічної нестабільності міра ризику значно зростає. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення ризиків дуже актуальна, тому важливим є вивчення основ ризикології всіма майбутніми фахівцями фінансово-економічної сфери.


1. Загальні засади теорії портфеля цінних паперів
Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» в нашій державі можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів:

На ринку цінні папери можуть функціонувати в двох формах: документарній (паперовій) та бездокументарній, тобто у вигляді електронних записів на рахунках.

Усі цінні папери поділяють з погляду тривалості періоду обігу на два основні класи:

Портфель цінних паперів – це сукупність інвестиційних цінностей, що використовуються для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника, тобто вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. За іншим визначенням, портфель цінних паперів представляє собою розподіл коштів між цілим рядом різних активів у найбільш вигідній та безпечній пропорції. До цінних паперів, що є об’єктами портфельного інвестування, належать акції, державні боргові зобов’язання, деривативи, сертифікати, векселі, депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати та ін.

За іншим твердженням портфелем цінних паперів називається сукупність активів (акцій, облігацій), складених у найбільш вигідних пропорціях.

Вартість портфеля – це вартість усіх складових його паперів.

Під прибутковістю портфеля за визначений період, скажімо за рік, розуміється величина:



P – сьогоднішня вартість портфеля;

Р1 – вартість портфеля через рік.

Основними принципами формування портфеля цінних паперів є:

Основними цілями створення портфеля цінних паперів є:

Розрізняють два види портфелів цінних паперів:

Індивідуальний портфель повинен мати три основних елементи: ліквідні цінні папери; гнучкі коротко- і середньострокові інвестиції; інвестиції, що спрямовані на приріст капіталу.

Підприємство може залучати грошові ресурси за рахунок випуску цінних паперів та вкладати залучені кошти в цінні папери інших емітентів з метою отримання додаткового прибутку чи збереження та збільшення капіталу, розширення сфери впливу та перерозподілу власності, створення холдингових структур, спекулятивної гри тощо.

Співвідношення розмірів складових портфеля і види інвестицій залежать від певних факторів:

Розрізняють такі типи портфелів цінних паперів підприємств:

1. За рівнем ліквідності:

2. За інвестиційним періодом:

3. За спеціалізацією основних видів фінансових інструментів – акцій, облігацій, векселів, міжнародних інвестицій, депозитних вкладів тощо.

4. За кількістю стратегічних цілей:

5. За умовами оподаткування фінансових інструментів інвестування:

6. За первинністю формування:

7. За стабільністю структури основних видів фінансових інструментів:

У теорії складання фондових портфелів вирізняють три їх типи з метою формування інвестиційного доходу та відповідним ризиком:

При формуванні прибуткового (ризикового) фондового портфеля в нього включають:

Залишок акцій формується з акцій підприємств, які, на думку керуючого фондовим портфелем, обіцяють високий прибуток або мають стабільну тенденцію до зростання курсової вартості.

У стабільному фондовому портфелі основну частину (40 – 60 %) становлять надійні цінні папери, близько 20 – 30 % – прибуткові цінні папери, а залишок – це цінні папери, що називаються перспективними. При формуванні надійного (стабільного) фондового портфеля в нього пропонується включити:

У портфелі зростання перспективні цінні папери займають основне місце (50 – 60 %), прибуткові та довгострокові стабільні цінні папери – 20 – 30 %, а залишок, як правило, становлять «сміттєві» цінні папери, які в окремих випадках можуть дати неочікуваний прибуток.

При формуванні перспективного фондового портфеля в нього пропонується включати:

Для забезпечення відповідного рівня ризику фондового портфеля частка акцій одного емітента не повинна перевищувати 10 %, тому загальна кількість емітентів, акції яких становлять фондовий портфель, повинна дорівнювати щонайменше вісьмом.

Іноді фондові портфелі формують за галузевим принципом, тобто включають переважно цінні папери однієї або кількох (щонайбільше трьох) галузей.

Теорія портфеля – це теорія фінансових інвестицій, в рамках якої за допомогою статистичних методів здійснюються найбільш вигідний розподіл ризику портфеля цінних паперів та оцінка прибутку.

Ця теорія складається з чотирьох основних етапів:

1. Оцінка активів, що включаються до портфелю;

2. Прийняття інвестиційного рішення;

3. Оптимізація портфеля;

4. Оцінка результатів.

Теорія портфеля знайшла широке розповсюдження в господарській практиці, зокрема:

Крім того, ця теорія дає можливість здійснювати багатостадійне планування, що забезпечує надійність та ефективність розподілу запасів в загальній системі виробництва. В основі теорії портфеля лежить загальне правило, якого повинні дотримуватись інвестори, що мають можливість розподіляти кошти декількома активами: необхідно прагнути розподіляти вкладення таким чином, щоб обрані активи відповідали двом вимогам, по-перше показували різнощільність зв’язку із загальноринковими цінами, а, по-друге, мали б протилежну фазу коливань норми прибутку в середині портфеля. Саме такий портфель буде мати мінімальний ризик.

Ризик портфеля – це міра можливості того, що настануть обставини, за яких інвестор може понести збитки, спричинені інвестиціями в портфель цінних паперів, а також операціями по залученню ресурсів при формуванні портфелю.

Метою «портфельної» теорії є мінімізація ризику портфеля, причому ступінь ризику портфеля цінних паперів зменшується до певної межі обернено пропорційно кількості включених в портфель видів цінних паперів. Графічно це можна зобразити наступним чином (рис. 1.1):

ризик портфеля


А




Е




О



кількість видів цінних паперів

Рис. 1.1. Залежність між складом та ризиком портфеля цінних паперів

Значення ОЕ – недиверсифікований ризик; значення ЕА – диверсифікований ризик.

Загальний ризик портфеля складається з двох частин:

Кількісно ризик портфелю може розраховуватися різними способами, зокрема, для портфелю, що складається з двох видів активів ризик можна розрахувати як дисперсію за залежністю:

(1.1)

де 12, 22 – дисперсії норм доходності першого і другого активів;

h1, h2 – питома вага першого і другого видів активів у загальній вартості портфеля цінних паперів;

R – коефіцієнт кореляції першого і другого активів.

Найризикованішим портфелем є портфель акцій, тому що акції не належать до цінних паперів з фіксованим доходом (за винятком привілейованих).


2. Побудова детермінованих еквівалентів
При перспективному та оперативному плануванні роботи підприємства виникає необхідність в обліку ряду випадкових факторів, які суттєво впливають на процес виробництва. До таких факторів відносяться попит, який не завжди може бути передбачуваний, непередбачені збої в надходженні сировини, енергії, робочої сили, несправності та аварії обладнання. Тому завдання планування виробництва доцільно ставити і досліджувати в термінах і поняттях стохастичного програмування, коли елементи задачі лінійного програмування (матриця коефіцієнтів A, вектора ресурсів b, вектора оцінок c) часто виявляються випадковими. Подібного типу завдання прийнято класифікувати як задачі стохастичного програмування (СП).

Підходи до постановки та аналізу стохастичних задач істотно розрізняються в залежності від послідовності отримання інформації – в один прийом або по частинах. При побудові стохастичної моделі важливо також знати, чи необхідно прийняти єдине рішення, яке не підлягає коригуванню, або можна в міру нагромадження інформації один або кілька разів коригувати рішення.

Побудова детермінованих еквівалентів вихідних задач стохастичного програмування, що не залежать від випадкових величин, являється одним із найбільш ефективних методів вирішення імовірнісних задач оптимізації. Детерміновані еквіваленти зручні тим, що для вирішення детермінованих задач, еквівалентних вихідним стохастичним, можна використовувати стандартні методи математичного програмування.

Детерміновані еквіваленти можуть будуватися для:

Детермінованим еквівалентом лотереї називається така величина х, за якої той, хто приймає рішення, байдужий у виборі між участю у лотереї отриманням х напевно.

Детермінований еквівалент визначається з рівності

,

тобто:



Надбавкою за ризик називається величина:



Графічно детермінований еквівалент х і надбавку за ризик ? (х) для лотереї  х1, х2 > зображують наступним чином:
u (x)


Mu (x)

O
x1 x2 x
Рис. 1.1. Графічне зображення детермінованого еквіваленту та премії за ризик

Той, хто приймає рішення, не схильний до ризику, якщо він віддає перевагу гарантованому очікуваному виграшу в будь-якій не виродженій лотереї замість участі в ній. Він схильний до ризику, якщо віддає перевагу участі в будь-якій не виродженій лотереї замість отримання гарантованого очікуваного виграшу в ній. Суб’єкт нейтральний до ризику, якщо йому все одно чи отримати гарантований очікуваний виграш в лотереї чи брати в ній участь. За допомогою формул дані твердження можна записати в наступному вигляді:

– не схильний до ризику;

– схильний до ризику;

– нейтральний до ризику.

Лотерея називається невиродженою, якщо вона не містить виграшу з імовірністю, рівною одиниці.

3. Задача
Інвестиційний фонд розглядає можливість придбання акцій трьох компаній. Прогнозовані норми прибутку (r) акцій та відповідні ймовірності їх отримання (р) наведені в таблиці:

Компанія 1

Компанія 2

Компанія 3

r

р

r

р

r

р

18,1

0,2

19,1

0,3

14,1

0,4

20,1

0,3

20,1

0,3

16,1

0,3

22,1

0,4

21,1

0,2

18,1

0,2

24,1

0,1

23,1

0,2

24,1

0,1


Розрахувати значення середньої норми прибутку акцій. Дати відповіді на питання:

а) акції якої компанії є менш ризикові?

б) для якої акції характерне найкраще співвідношення ризику та доходу?

Розв’язання:

Визначимо значення середньої норми прибутку акцій для кожної компанії:

1.



2.



3.



Розрахуємо дисперсії для кожної компанії:

1.



2.



3.



Визначимо середньоквадратичне відхилення для акцій кожної компанії:

1.

2.

3.

а) найменш ризиковими є акції тієї компанії, середньоквадратичне відхилення якої є найменшим.

Таким чином, найменш ризиковими є акції другої компанії зі значенням середньоквадратичного відхилення – 1,4.

б) найкраще співвідношення ризику та доходу характерне для компанії 1, за якого прогнозована норма прибутку становить 22,1, а ймовірність його отримання становить – 0,4.

4. Тести
1 (42). Якщо особа схильна до ризику, то премія за ризик:

а) додатна;

б) від’ємна;

в) дорівнює нулю;

г) правильної відповіді немає.

Відповідь: б

2 (50). Функції корисності (а, в, с > 0, х ? 0) при різних значеннях с:

а) є стратегічно еквівалентними;

б) не є стратегічно еквівалентними;

в) мають однакову несхильність до ризику;

г) мають зростаючу схильність до ризику.

Відповідь: в

3 (58). Нехай надходження до капіталу за рік становить CF1 – 1,2 млн. грн. тоді відповідне дисконтоване грошове надходження:

а) DCF > 1,2 млн. грн.;

б) DCF = 1,2 млн. грн.;

в) DCF  1,2 млн. грн.;

г) не залежить від CF.

Відповідь: г

4 (66) Якщо чисті грошові надходження інвестиційного проекту є випадковими, то мірою ризику інвестиційного проекту може бути:

а) математичне сподівання чистої приведеної вартості;

б) співвідношення між математичним сподіванням та стандартним відхиленням чистої приведеної вартості;

в) чиста приведена вартість;

г) приведена вартість.

Відповідь: б

5 (74). Ризиком цінного паперу за певний проміжок часу називається:

а) стандартне відхилення ефективності цінного паперу;

б) математичне сподівання ефективності цінного паперу;

в) стандартне відхилення щомісячних прибутків від продажу цінного паперу;

г) варіація цінного паперу.

Відповідь: г

6 (82). Якщо величина коефіцієнта кореляції близька до -1 (corr (1,2)  -1), то лінійний зв’язок між нормами прибутку цінних паперів є:

а) тісним;

б) слабким;

в) відсутнім;

г) прямим.

Відповідь: а

7 (90). Менеджер приймає управлінське рішення в умовах ризику, якщо:

а) точно знає результат цього рішення;

б) знає ймовірність настання цього результату;

в) нічого не знає про наслідки цього рішення.

Відповідь: б

8 (98). За типом наслідків ризики бувають:

а) чисті та спекулятивні;

б) спекулятивні та динамічні;

в) чисті та статичні;

г) внутрішні та зовнішні.

Відповідь: а

9 (106). До причин виникнення виробничих ризиків належать:

а) незабезпеченість робочою силою, що відповідає всім кваліфікаційним вимогам;

б) зменшення запланованих обсягів виробництва та реалізації продукції в результаті погіршення організації виробництва;

в) зменшення витрат сировини і виробничих витрат.

Відповідь: б

10 (114). Ризиком в абсолютному вираженні є:

а) математичне сподівання результату;

б) дисперсія;

в) стандартне відхилення;

г) коефіцієнт варіації.

Відповідь: а, б
ВИСНОВОК
В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. В умовах політичної й економічної нестабільності міра ризику значно зростає. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення ризиків дуже актуальна, що підтверджується даними про зростання збитковості підприємств промисловості.

В сучасній економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів ризику, у розумінні його змісту, співвідношення об’єктивних і суб’єктивних сторін, а, відтак, немає і єдиного визначення науки – ризикологія. Розмаїтість думок про сутність ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському законодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності.

Більшість провідних економістів все ж схиляється до думки, що ризикологія – наука, що вивчає основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання і управління ризиком.

Сучасна українська ризикологія перебуває на стадії становлення. Ще недостатньо розроблені теоретичні положення і методи оцінки економічного ризику в різних виробничих ситуаціях і видах діяльності, відсутні детальні рекомендації про шляхи і способи зменшення та попередження ризику, одностайність у тлумаченні сутності ризику.

На сьогоднішній день об’єктивною необхідністю є подальша розбудова теорії економічного ризику (ризикології) як у методологічному, концептуальному аспектах, так і стосовно інструментарію теоретичних досліджень, процедур практичного управління на всіх рівнях ієрархії підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Моделювання економіки: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2005. – 306 с.

  2. Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480 с.

  3. Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Київ: КНЕУ, 2000. – 292 с.

  4. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.

  5. Івченко І. Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. – Київ: «Центр учбової літератури», 2004. – 304 с.

  6. Имитационное моелирование экономических процессов. Учебное пособие. – М.: Академия АйТи, 2005. – 164 с.

  7. Клименко С. М., Дуброва О. С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 252 с.

  8. Лук’янова В. В., Головач Т. В. Економічний ризик: Навч. посіб. – К.: Акадмвидав, 2007. – 464 с.

  9. Машина М. І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 188 с.

  10. Моделирование экономических процес сов: Учебник. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 351 с.

  11. Христиановский В. В., Щербина В. П. Экономический риск и методы его измерения. – Донецк: ДонНУ, 2000. – 197 с.


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации