Дипломна робота - Особливості прояву гендерних стереотипів у взаємодії викладачів і студентів Вищих навчальних закладів - файл n1.doc

Дипломна робота - Особливості прояву гендерних стереотипів у взаємодії викладачів і студентів Вищих навчальних закладів
скачать (929.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc930kb.21.10.2012 16:31скачать

n1.doc

  1   2   3   4



Дипломна робота
Особливості прояву гендерних стереотипів у взаємодії викладачів і студентів Вищих навчальних закладів


РЕФЕРАТ

Дипломна робота: 69 с., 7 таблиць, 3 додатка, 55 джерел

Об’єкт дослідження - феномен гендерних стереотипів.

Мета – теоретичний аналіз і емпіричне дослідження уявлень про жінок і чоловіків, та їх проявлення у взаємодії викладачів та студентів Вищих шкіл.

Методи дослідження:

1.Дослідження і критичний аналіз літературних джерел.

2. Анкетування, психодіагностичне дослідження студентів ВНЗ.

3. Аналіз та інтерпретація кількісних даних.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в результаті дослідження стануть відомі нові дані про найбільш типові гендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої та жіночої статі.

ГЕНДРНИЙ СТЕРЕОТИП, МАСКУЛІННІСТЬ, ФЕМІННІСТЬ, ГЕНДЕРНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ, АНДРОГІННІСТЬ, ГЕНДЕРНІ РОЛІ, ПОЛОРОЛЬОВІ СТЕРЕОТИПИ, ОБРАЗ ЧОЛОВІКА, ОБРАЗ ЖІНКИ, ОБРАЗ ВИКЛАДАЧА.

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................... 6

1.Гендерні стереотипи в системі гендерних відносин...........................................10

1.1 Визначення поняття гендерного стереотипу ....................................................10

1.2 Походження гендерних стереотипів..................................................................13

1.3 Особливості гендерних стереотипів у рамках традиційних уявлень............. 18

1.4. Уявлення про чоловіків і жінок в сучасному суспільстві...............................26

2. Прояв гендерних стереотипів у взаємостосунках студентів і викладачів

Вищіх навчальних закладів ......................................................................................36

2.1 Стереотипи маскулінності і фемінності в уявленнях студентів вищих шкіл..............................................................................................................................36

2.2 Гендерний аспект уявлень студентів про міжособистісні відносини в системі студент – викладач......................................................................................................42

2.3 Гендерні особливості сприйняття в діяльності педагога..................................45

3. Емпіричне дослідження особливостей прояву гендерних стереотипів

у взаємостосунках студентів і викладачів Вузів......................................................52

3.1 Мета, методика і організація дослідження маскулінних і фемінних

характеристик в образі чоловіка, жінки і викладача у студентів Вищіх

навчальних закладів....................................................................................................52

3.2 Аналіз та інтерпритація отриманих результатів................................................54 Висновки......................................................................................................................60

Список використаних джерел....................................................................................63 Додатки........................................................................................................................67
ВСТУП

На шляху встановлення справжньої демократії в українському суспільстві постала необхідність у створенні умов для формування гендерної рівності. Це означає, що стосунки чоловіка і жінки повинні грунтуватися не на підкоренні, а на рівноправному партнерстві, взаємовідповідальності як у сім’ї, так і в усіх сферах суспільного життя, включаючи і відповідальні владні стосунки.

Низка причин, яка гальмує просування проблеми гендерної рівності в нашому суспільстві, знаходиться у сфері компетентності освітніх закладів [23, 15]. Інститут освіти є однією з найважливіших ланок гендерної соціалізації людини. У процесі формування гендерної ідентичності людини, освітньо–виховний процес безпосередньо відтворює гендерні стереотипи й тим самим може сприяти збереженню та самовідтворенню сексизму в культурі [12, 35]. Будь-яка, навіть найпростіша, навчальна ситуація: вибір вчителем або автором підручника прикладів, інтерпретація історичних подій, поданням ілюстрацій, граматичних та синтаксичних конструкцій, зможе певним чином продемонструвати молодій людині версію соціально-гендерного світу й стосунків у ньому.

Якщо в зарубіжних публікаціях питанням гендерної психології давно приділяється велика увага такими психологами, як С.Бем, К.Джеклін, Е.Еріксон, Л.Колберг, Е.Маккобі та іншими, то вітчизняні психологи лише з 70-х років почали роробляти дану проблему [12, 23, 26, 55]. Зокрема, найбільш розробленими є психолого-педагогічні аспекти статевого та сімейного виховання, яким присвячуються труди Д.Н.Ісаєва, С.В.Ковалєва, А.А.Логінова, А.Г.Хрипкової [18, 19, 36, 43]. Опубліковані оглядові та емпіричні робіти Ю.Е.Альошиної, Г.М.Берислава, В.Е.Кагана, Б.І.Хасана та інших висвітлюють проблему гендерної соціалізації та засвоєння гендерних ролей, а в роботах В.С.Агєєва, І.С.Кона, Т.А. Репіної та інших подано глибокий аналіз зарубіжних теорій [1, 2, 4, 5, 12, 27]. Питання статеворольового розвитку дитини аналізується в працях В.В.Абраменкової, Я.Л.Коломинського, М.Х.Мелтсас, Т.А.Репіної та ін., але багато аспектів залишаються не вивченими [23, 49].

Проблемі гендерних стереотипів в навчально-виховному процесі присвячено досить небагато робіт. Проблему гендерних відмінностей в учбово-виховній діяльності розглядають Т.П.Хрізман, В.Д.Єрємєєва, в аспекті шкільного навчання, як гендерний аспект навчання у Вищих навчальних закладах мало досліджений [16, 19]. Останньому питанню присвячені роботи В.И.Безродного, Н.В.Дмитренко. Вітчизняна система вищої освіти практично не враховує гендерні відмінності учнів при розробці робочих планів та змісту учбових дисциплін.

Набуття індивідом психологічних та поведінкових властивостей, характерних для жінок або чоловіків, визначають як статеворольову соціалізацію [24, 114]. Це дуже складний процес, пов’язаний з оволодінням певною гендерною роллю або стереотипом поведінки, який традиційно асоціюється з жіночою або чоловічою соціальною функцією. В залежності від гендерних стереотипів формується відповідний тип жіночої та чоловічої поведінки.

Педагог є своєрідним транслятором ідеалів, цінностей, культури мислення. Саме тому не можна обійти увагою вплив на формування його свідомості об’єктивних та суб’єктивних чинників, що обумовлюють прогресивний (гуманістичний) чи навпаки регресивний (стереотипний) її характер, який виявляється, насамперед, у ставленні о самого себе та до інших людей [47, 136]. Проблема полягає в тому, що свідомість викладача, як і свідомість іншої людини, знаходиться під тиском стереотипів, які пронизують усю систему його світогляду, і можуть створювати протилежні цінності „чоловічого” і „жіночого”, „матеріального” і „чуттєвого”, „логіки” й інтуїції”, „влади” й „підкорення”. Водночас, стереотипи сприйняття студентами викладачів також є бар’єрами для адекватного формування професійних навиків та особистісних особливостей у студентів [17, 36]. Ставлення студента до викладача зумовлює ступень зацікавленості предметом, мотивацію до підготовки до семінарських занять і уважність на лекціях та багато інших показників ефективності навчально-виховного процесу.

Дуже важливі дослідження впливу стереотипів на навчально-виховний процес, як такий що формує у перспективі суспільну думку, свідомість наступного покоління.

Актуальність проблематики підкреслюється тим, що у вищій школі немає досвіду освітніх програм, які враховували б гендерні відмінності, і ця нова дослідницька і дисциплінарна сфера часто стикається з інерцією старого уявлення про те, що повинне входити в програми вузівського навчання [23, 18]. Крім того сама специфіка теми – гендерні дослідження – викликає опір, проблематика жіночого питання і феміністської спрямованості часто здається недоречною і неактуальною, надзвичайно тенденційною [38, 229].

Для вирішення цих проблем необхідна поглиблена науково-теоретична та експерементально-прикладна розробка цієї проблеми, яка допоможе по-новому подивитись на проблему гендерних стереотипів, змінити точку зору студентів та викладачів на те, що дійсно притаманно жіночій чи чоловічій статі , а що – лише приписується.

Об'єктом нашого дослідження є феномен гендерних стереотипів.

Предметом дослідження є особливості проявів гендерних стереотипів у системі викладач – студент.

У нашій роботі ми поставили мету: теоретичний аналіз і емпіричне дослідження уявлень про жінок і чоловіків, та їх проявлення у взаємодії викладачів та студентів Вищих шкіл.

У гіпотезі ми припускаємо, що гендерні стереотипи впливають на міжособистісну соціальну перцепцію у взаєминах викладачів та студентів.

Відповідно до поставленої за мету і висунутої гіпотези нами були визначені наступні задачі:

1. Теоретичний аналіз літератури і визначення сутності гендерних стереотипів, іх походження та прояви у сучаснім суспільстві.

2. Виділення основних гендерних аспектів у взаєминах викладачів та студентів, виділення студентських стереотипів маскулінності і фемінності, та гендерних особливостей сприйняття викладачів.

3. Проведення емпіричного дослідження і виявлення основних рис чоловіків та жінок в уявленнях студентів, та гендерних особливостей їх уявлень про викладачів.

Методами дослідження були:

  1. Дослідження і критичний аналіз літературних джерел, інформації з Інтернет.

  2. Анкетування, психодіагностичне дослідження студентів ВНЗ.

  3. Аналіз і інтерпретація кількісних даних, отриманих в результаті емпіричного дослідження.

В результаті дослідження ми плануємо одержати дані про найбільш типові гендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої та жіночої статі, а також привенути увагу до ролі гендерних уявлень в системі вищої освіти, знайти зв’язок між гендерними уявленнями про чоловіків та жінок і викладачів вищих шкіл у студентства.


1.ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В СИСТЕМІ ГЕДЕРНИХ ВІДНОСИН


1.1.Визначення поняття гендерного стереотипу
Розуміння міжособистісних взаємостосунків як багатовимірної психологічної системи неможливе без аналізу особливостей гендерної складової, що виявляється найбільш яскраво в гендерних стереотипах.

Термін «гендер» був введений у вживання в поведінкових і соціальних науках з метою відрізнити поняття, що позначається їм, від поняття статі. Термін запозичений з англійської мови, де гендер означає граматичний рід. У соціології гендер розуміється як соціально-сконструйоване ставлення, пов'язане з категоризацією індивідів по ознаці статі [43, 24]. Такий поділ понять було перейнято феміністською літературою, щоб підкреслити, що анатомія не є доля, оскільки стать задається біологічно, а гендер створюється культурою [55, 116]. «Чоловічий» і «жіночий» — приклад розмежування по статевій ознаці, тоді як «маскулінний» і «фемінний» — приклад гендерного опису. Традиційно гендер визначають як соціокультурну стать, тобто психосоціальні аспекти статі на відміну від біологічних.

Людина будує свою полорольову поведінку на основі усвідомлених і неусвідомлених установок, уявлень, стереотипів і життєвого досвіду.

Гендерні стереотипи формуються в процесі соціалізації під впливом полорольової ідентифікації особистості, наслідування зразкам полорольової поведінки і відповідного підкріплення, структуризації полорольового досвіду, засвоєння соціальних очікувань суспільства щодо статевих ролей і конвенціальних вимог до статевої адекватності поведінки [26, 160]

У широкому значенні слова стереотип — це деякий стійкий образ якого-небудь явища або людини, якою користуються як відомим «скороченням» при взаємодії з цим явищем. Стереотипи в спілкуванні, виникаючі, зокрема, при пізнанні людьми один одного, мають і специфічне походження, і специфічне значення. Як правило, стереотип виникає на основі достатньо обмеженого минулого досвіду, в результаті прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації [2, 195].

Ш. Берн розглядає гендерні стереотипи як когнітивні схеми, які полегшують і прискорюють сприйняття інформації, при цьому вони впливають на сприйняття і запам'ятовування [5, 46]. Стереотипи – широкорозповсюджені думки про те, що члени груп, що ідентифікуються з цим конкретно стереотипом, схожі один на одного, працюючі як схеми при сприйнятті цих груп. Він указує на те, що інформація відповідна нашим стереотипам буде швидше помічена і запам'ятована, ніж інформація їм не відповідна. Гендерні стереотипи – це когнітивні категорії гендера, що керують процесами обробки поступаючої до нас інформації таким чином, що ми починаємо сприймати, запам'ятовувати, інтерпретувати її відповідно до наших уявлень про гендерах. Таким чином чоловік, що вважає, що посада керівника – не для жінок, бачить в кожному бурхливому конфлікті жінки-керівника з своїми підлеглими доказ того, що жінки не володіють тією емоційною стійкістю, яка необхідна для керівника, проте аналогічна поведінка керівників чоловічої статі вважається цілком допустимою[5, 46].

Гендерні стереотипи — це соціально сконструйовувані категорії «маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціально схвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність [15, 32]. Це визначення представляється нам найкоректнішим. По-перше, воно фіксує природу гендерних стереотипів, їх соціально сконструйований характер. По-друге, воно охоплює соціальні уявлення про чоловічі і жіночі якості, а також про відповідні чоловіку і жінці моделі поведінки, заняття і соціальні ролі, в суспільстві і сім'ї. По-третє, в цьому визначенні відображена роль гендерних стереотипів в ідентичності особистості. По-четверте, воно враховує присутність в концепті «гендер» не тільки соціальної, але і культурно-символічної складової, що передбачає співвідношення з чоловічою і жіночою засадами речей, властивостей і відносин, безпосередньо з статтю не зв'язаних.

Століттями у людей складалися стереотипні уявлення про образ чоловіки і жінки, які дотепер розповсюджуються на всіх представників тієї або іншої статі, незалежно від їх індивідуальних особливостей і віку. Ці стереотипи торкаються як особових рис чоловіків і жінок, так і особливостей їх поведінки.

На думку соціальних психологів, пояснення багатьох гендерних відмінностей слід шукати не в гормонах і хромосомах, а в соціальних нормах, що приписують нам різні типи поведінки, аттітюди і інтереси відповідно до біологічної статі. Набори норм, що містять узагальнену інформацію про якості, властиві кожній з статі, називаються статевими або гендерними ролями. Частина цих соціальних норм упроваджується в свідомість через телебачення і популярну літературу, ряд інших ми одержуємо безпосередньо, наприклад відчуваючи несхвалення з боку суспільства, коли відхиляємося від очікуваної гендерно-ролевої поведінки [13, 96].

Гендерннi стереотипи часто діють як соціальні норми. Нормативний і інформаційний тиск вимушує нас підкорятися гендерним нормам. Дія нормативного тиску полягає у тому, що ми прагнемо відповідати гендерним ролям, щоб дістати соціальне схвалення і уникнути соціального несхвалення. Про інформаційний тиск можна говорити, коли ми починаємо вважати гендерні норми правильними, тому що знаходимося під впливом соціальної інформації. Ми живемо в культурі, де чоловіки звичайно займаються одними речами, а жінки – іншими, де гендерні відмінності вважаються природними; тому ми приймаємо гендерні ролі і слідуємо їм [5, 69].

Підпорядкування гендерним нормам може спостерігатися в поведінці, але не в системі вірувань (поступливість), або і в поведінці, і в системі вірувань (схвалення, інтерналізация), або може визначаться бажанням бути схожим на однолітка або ролеву модель (ідентифікацію).

Люди в різій мірі підкоряються традиційним гендерним ролям, причому деякі що надзвичайно статево типізуються у тих, хто мав досвід критичного переживання гендерної соціалізації, коли будь-яке відхилення від статевої ролі неминуче спричиняло за собою жорстокі соціальні наслідки.

Таким чином, гендерні стереотипи — це соціально сконструйовувані категорії «маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціально схвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність.
1.2.Походження гендерних стереотипів
Вже в 3 роки діти з упевненістю відносять себе до чоловічої або жіночої статі. В цей час діти починають помічати, що чоловіки і жінки поводяться по-різному, займаються різною діяльністю і цікавляться різними речами. Часто дорослі ненавмисно стимулюють гендерну індетифікацію, регулярно згадуючи стать дитини. До 7 років діти досягають гендерної константності - розуміючи, що гендер постійний, і змінити його неможливо. У дитини з'являється підвищена увага до ролевих моделей, володіючою тією ж статтю, що і він сам, обумовлене бажанням бути найкращим хлопчиком або дівчинкою. Таким деференціальним наслідуванням пояснюється, чому жінкам, як правило, подобається ходити по магазинах і займатися підготовкою до свят, а чоловіка цього уникають. Т. І. Юферева вважає, що основною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сфера взаємостосунків з протилежною статтю. Звідси уявлення про образ чоловіків і жінок в кожному віці відображають окремі аспекти спілкування: у 6-7 класах - сімейно-побутові взаємостосунки (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образ жінки, перераховують її обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловіка як мужа, батька, підкреслюють в основному його роль як помічника дружини по господарству)[11, 231].

У підлітків, відзначає Т. І. Юферева, уявлення про мужність-жіночність є просто засвоєними відповідними поглядами дорослих і не виконують істотної ролі в регуляції їх поведінки [11, 243].

Стереотипні гендерні атрибути вважаються «істинними» не тільки тому, що їх сприймають як внутрішні диспозиції, але так само тому, що суспільство дійшло одностайної думки про істинність цих стереотипів [49; 67]. Поведінка, в якій присутні всі риси, у тому числі і гендерні стереотипи, завжди виробляється за допомогою висновків. Коли факти неоднозначні, «істина» визначається шляхом соціального консенсусу. Таким чином, консенсус одночасно визначає і підтверджує думки індивідуумів.

Гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства, тому що, не дивлячись на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, ми як і раніше поступаємо відповідно до них і бачимо, як інші люди роблять теж саме в повсякденному житті, в якій чоловікам і жінкам відводяться нерівні ролі і статус. Точно також гендерні стереотипи тиражуються в засобах масової інформації, і помилкові уявлення все ж таки проникають в наші думки і думки, хоча ми цього не усвідомлюємо. В результаті вважається, що чоловіки і жінки володіють стереотипними рисами. Навіть коли об'єктивні факти йдуть в розріз із загальноприйнятою думкою, ми як і раніше вважаємо його за правильне [15, 26].

Оскільки консенсус визначає «істину», то він також трансформує гендерні стереотипи, перетворюючи їх з гіпотетичних фактів в цінності. Оскільки не існує об'єктивного критерію, який дозволив би визначити, що таке насправді «істинна фемінінна особа», то якщо всі згодяться з тим, що жінки емоційні, несамостійні і дбайливі, емоційність, несамостійність і дбайливість стануть ознаками «істинної фемінінності». В результаті ці риси стають нормативними і цінованими якостями жінок, оскільки їх демонстрація одночасно визначає і підтверджує «істинну фемінінність». Консенсус набуває цінність, тому що він служить критерієм істинні і валідності. Точне також загальне для всіх спостереження, згідно якому посади начальників завжди займали чоловіки, сприяє створенню норми, приписуючої, що начальниками повинні бути чоловіки. «Наявне» стає «належним», описи перетворюються на розпорядження [32, 269].

Оскільки стереотипи стають якщо не явними, то непрямими цінностями, чоловіки і жінки прагнуть культивувати в собі стереотипні риси. Цей тиск, що підштовхує до бажаної поведінки, підкріплюється ще і тиском нерівного статусу чоловіків і жінок і тиском очікувань спостерігачів. Насправді люди прагнуть підтримувати такий образ «Я», щоб він був соціально бажаним і в той же час відповідав їх думкам про самих себе. Не дивлячись на те, що вказані мотиви можуть вступати в конфлікт, вони спільно сприяють гендерно-стереотипній поведінці, таким чином, створюючи ще один доказ «істинності» стереотипів і ще одне пророцтво, що самовиконується. Оскільки стереотипи є цінностями, то як чоловіки, так і жінки поводяться на людях більш стереотипно, ніж без свідків. Проблема, створювана стереотипами і пророцтвами, що самовиконуються, полягає у тому, що вони примушують нас вірити в стереотипні думки навіть тоді, коли стереотипні риси насправді не існують. Перцепції і дії людей обумовлені їх обізнаністю про соціальні очікування і практиків, які в теж час визначаються їх поведінкою [5, 116].

З соціально-психологічної точки зору гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного приватних пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування або пророцтва. Як їх виконання або підтвердження виступають результати процесів сприйняття, поведінка або їх наслідки. У найширшому значенні гендерні стереотипи, діючі як неявні очікування, спотворюють сприйняття і приводять до упередженого ставлення до чоловіків і жінок, а результати необ'єктивного сприйняття і ставлення – статеві відмінності в поведінці і досягненнях – потім нібито підтверджують початкову правильність стереотипів [32, 254].

Незважаючи на те що, на усвідомлюваному рівні ми віримо в рівність статей, традиційні стереотипи в закодованій формі зберігаються в інформаційних структурах або схемах, які не усвідомлюються нами і автоматично управляють сприйняттям, інтерпретаціями, думками, спогадами і відношенням до чоловіків і жінок. Згідно стереотипам чоловіка описуються компетентні і володіючі якостями, необхідними для того, щоб стояти у влади, а жінки – як чутливі і чуйні; вважається також, що представникам кожної статі бракує якостей, типових для представників протилежної статі [49, 67]. Ми схильні помічати і запам'ятовувати ту інформацію і робити такі висновки, які узгоджуються з нашими схемами; ми рахуємо таку інформацію актуальнішої, ціннішої і заслуговуючої більшої довіри; крім того, ми вважаємо, що вона відображає диспозиції. Ми часто не уміємо відрізнити думки від реальних фактів. Результатом такої упередженості і на користь інформації, відповідної нашим схемам, є пророцтва, що самовиконуються.

По-перше, ми «бачимо», ніби чоловіки і жінки володіють стереотипними рисами, незалежно від реального стану речей, і, таким чином, помилково в думках «підтверджуємо» стереотипні пророцтва. По-друге, ми відносимося до чоловіків і жінок так, ніби то їм властиві стереотипні риси. Оскільки дійсно схильні поводитися так, щоб відповідати очікуванням спостерігачів, та їх поведінка насправді служить підтвердженням пророцтв, і в стереотипах з'являється крупиця істинні. По-третє, стереотипи примушують нас віддавати перевагу чоловікам як керівники і чекати, що жінки матимуть підлеглий статус. В результаті поведінка, необхідна для виконання керівної ролі, здається типово маскулінним, а поведінка, необхідна в підлеглому положенні, - фемінінним. Традиційні гендерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінки дотепер мають нерівний статус, всі ми в наших соціальних взаємодіях поступаємо відповідно до стереотипів і щодня бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відображають відмінності в статусі і в теж час сприяють їх збереженню [49, 72].

Крім того, когнітивній системі людини властиві три недоліки, через яких результати спостережень за поведінкою перетворюються на неявні стереотипні уявлення [32, 143]. Спричинячи фундаментальну помилку атрибуції, ми вважаємо, що чоловікам властива поведінка, типова для ролей високого статусу, а підлегла поведінка властива жінкам [5, 63]. Диференційовані очікування, уявлення, ролі і що є їх наслідком поведінка приймаються всім суспільством, яке визначає їх як правильне, і надалі додає їм цінність. Внаслідок цього, по-перше, чоловіки і жінки прагнуть демонструвати «бажані» якості. По-друге, люди, не відповідні стереотипам, не подобаються оточуючим, що породжує дилему, з якою стикаються жінки професіонали і жінки, що посідають керівні посади. І те і інше сприяє тому, що в стереотипах з'являється ще одна крупиця істини і пророцтва, що самовиконуються, одержують підтвердження. Нарешті, за рахунок ефекту знайомості людям більше подобаються стереотипна думка і поведінка, а дискримінаційні практики здаються більш обгрунтованими. Завдяки фактичному і уявному підтвердженню стереотипів вони зберігають активність як схеми, що входять в скарбничку наших знань про світ, і, таким чином, пророцтва, що самовиконуються, продовжують своє існування [32, 145].

Згідно теорії соціальних ролей А. Іглі багато гендерних відмінностей є продуктами різних соціальних ролей, які підтримують або пригнічують в чоловіках і жінках певні варіанти поведінки [12, 96]. Вуликам і Бест припустили, що стереотипи про гендерах розвинулися як механізм для підтримки полорольової диференціації [12, 98]. Жінка дійшла ролі домогосподарки тому, що догляд за немовлям накладав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства чудово задовольняло вимозі залишатися удома. Виявивши, що такий розподіл ролей дуже зручний, суспільство намагається переконати себе у тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь якості чоловіків і жінок, які служать для обгрунтування того, що їх ролі підходять їм як не можна краще. Устоявшися, ці вірування починають служити нормами поведінки для дорослих і моделями для соціалізації дітей [32, 211].

Таким чином, гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного окремих пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування або пророцтва. Починаючи з дитинства ми засвоюємо гендерні ролі, що надалі закріплюються власним досвідом, тиражуються в засобах масової інформації.
1.3. Особливості гендерних стереотипів у рамках традиційних уявлень.
Сьогодні відомі давні тенденції трактування людської статі, що традиційно існують у різних культурах та непомітно впливають на ставлення до сучасних чоловіків і жінок.

Патріархальні погляди на природу людської статі у дохристиянські часи, у представників християнства, ісламу, іудаїзму, домінуючі впродовж сторіч, увійшли в історичну пам’ять, стали вагомою часткою нашого колективного несвідомого. У масовій свідомості цінність чоловічої статі є і залишається набагато вищою, ніж цінність статі жіночої [39, 115].

Уявлення про те, що жінка перш за все домогосподарка, “хранительниця домашнього вогнища”, має в патриархальній культурі дуже глибокі коріння. Більшість жінок засвоюють цю норму з дитинства як частину усвідомлення своєї “жіночності”, тобто гендерної ролі.

Слідування традиційним гендерним стереотипам приводить до багатьх форм відмінностей між чоловіками і жінками. Обидві статі здатні навчитися готувати страви або друкувати на комп’ютері, проте в більшості суспільств вважається, що ці заняття повинні виконувати жінки. Як помітила американський антрополог М.Мид, “чоловіки можуть готувати, ткати, одягати ляльок або полювати на колібрі, але якщо такі заняття вважаються чоловічими, то все суспільство, і чоловіки, і жінки, визнають їх важливими. Якщо теж саме роблять жінки, такі заняття оголошуються менш суттєвими” [50, 78]. Гендерні ролі засвоюються в процесі соціалізації, а результаті якої індивід приймає за норму свою поведінку в якості чоловіка або жінки в даному суспільстві.

Соціолог Т.Парсонс стверджує, що розподіл праці між статями в сім’ї виправдовується тим, що жінки біологічно більш пристосовані до піклування про інших. Тому їхня доля – материнство й “експресивна” роль [6, 98].

“Домогосподарство” почало асоціюватися преважно з жінками лише після початку індустріалізації, коли місце роботи і місце проживання виявилися рознесенні у просторі. Склався свого роду новий розподіл праці, при якому чоловіки змогли присвятити себе переважно оплачуваній праці завдяки тому, що жінки позбавили їх від більшості домашніх обов’язків. Коли “чоловіки пішли з дому”, домашнє господарство стало переважно “споживацьким”, а не “виробничим”. Піклуванні про його підтримку лягло на тих, хто не працює – точніше, на тих, чия праця не вважається такою [39, 114].

Важливо підкреслити, що при обгрунтуванні розподілу праці традиційно використовують біологічні закономірності, а також гендерне призначення, тобто припущення про те, що представники різних гендерів “створені” для різної діяльності [41, 78].

Традиційні уявлення про призначення чоловіка та жінки формується протягом набуття індивідом гендерної ідентичності. Так виховання у рамках традиційних уявлень сприяє розвитку у дівчат більшої емпатії та здатності більш глибоко розуміти почуття інших людей, а у хлопчиків – здатності приховувати й пригнічувати свої почуття. До сприятливих факторів розвитку емоційної сфери дівчат можна віднести часто більш тісний, ніж у хлопців, емоційний зв’язок з матір’ю, а також “жіночі” іграшки (ляльки) та ігри (дочки-матері, лікар).

Хлопців, навпаки, стимулюють стримувати, витісняти почуття. У поведінці хлопців в основному підтримується змагання, а не діалог або компроміс, в результаті чого як основні стратегії засвоюються змагання, маніпуляція, авторитарність. Такі стилі взаємодії характеризуються недовірою по відношенню до думки іншого, що не сприяє розвиткові емпатії у хлопців [40, 69].

Традиційно вважається, що в процесі соціалізації хлопчик знаходиться у більш складному становищи, ніж дівчинка. Його вихователі, як правило, жінки, що зумовлює недостатність об’єктів для ідентифікації. Крім того, “чоловічий” ролевий набір більш обмежений і жорсткий, а традиційне виховання не пдтримує проявів “чоловічої” поведінки (незалежної, ініціативної, активної тощо) [2, 112]. Подальша соціалізація хлопчиків пов’язана із соціальними бар’єрами на шляху розвитку маскулінності, що провокують емоційно-когнітивний дисонанс, наслідком якого являється “статеворольова розгубленість” або утріровано-маскулінні статеворольові орієнтації [46, 74].

На перший погляд, сучасне суспільство вимагає від поведінки дівчат менше нормативних вимог, ніж до поведінки хлопців. Крім того, з дитинства її оточують вихователі-жінки, з якими дівчина може ідентифікувати себе. Проте менша цінність “жіночого” у суспільстві ускладнює розвиток позитивної Я-концепції дівчини. Належність до “кращої половини людства”, але реально “менш цінної” і тієї, що має менші можливості й владу соціальної групи, породжує проблеми із становленням жіночої ідентичності, особливо якщо дівчина має високі соціальні здатності й схильна лідерувати [23, 71].

В процесі соціалізації у дівчат заохочують потяг до спілкування, до розвитку взаємовідносин й прихильностей, а у хлопців – здатність передбачати та контролювати оточення. В результаті для жінок взаємодія і взаємозалежність з оточенням більш значущі, ніж для чоловіків. Жіночий стиль можна охарактеризувати як партнерський стиль взаємодії.

Стиль спілкування чолвіків частіше пов’язаний з активністю, предметною напраленістю, змаганням та конфліктністю. Для чоловіків важливіше зміст спільної діяльності, ніж симпатія до партнерів. Чоловіче спілкування відрізняється емоційною стриманістю [14, 118].

Крім того у суспільстві існують різні для чоловіків та жінок норми очікування відносно проявлення особистих почуттів. Емпатійний відгук і емоційна експресія не відповідають традиційній чоловічій ролі. Тому чоловік не повинен демонструвати страх, тривогу, надмірно проявляти співчуття, щоб не виявитися “немужнім”.

Реалізація чоловічої ролі пов’язана з більшими вимогами. У відповідності до традиційних стереотипів чоловіки повинні займати активну соціальну позицію, демонструвати особистісний вплив і бажання досягнень. Тому чоловіки відчувають тиск великої відповідальності за свій соціальний статус, що провокує при невдачі розвиток тривожності, зниження самоповаги й задоволеності життям [2, 49].

Традиційна жіноча роль дозволяє жінці, що не має розвинутої соціальної компетентності, обмежитися самореалізацією у колі сім’ї та близьких. Як демонструють дослідження, у жінок з низьким рівнем особистісного впливу тим не менш спостерігаються високі показники самоповаги, задоволеності життям і стосунками з близькими. Також вони рідко проявляють агресивність, фрустрованість і невротичність [4, 112].

Індивіди народжуються як індивіди певної статі. Стать не приходить до них пізніше. Від моменту народження і навіть раніше вони розвиваються не як абстрактні людські істоти, а як особи чоловічої або жіночої статі. Утім, цей розвиток опосередковується надто великою кількістю сильніших і слабших чинників, які так складно зумовлюють процес дозрівання дитячої особистості, реалізації суб’єктості дитини, що певний час статева належність, по суті, не відіграє провідної ролі. А згодом, коли маємо дозріваючу або вже зрілу особистість, виявляється, що її статево визначена поведінка, її чоловічий або жіночий характер – це продукти попередніх обставин [14, 156].

Об’єктивна різниця між чоловіками і жінками, за даними Ш.Берн, не є така суттєва, як ми її бачимо. Адже сам поділ людей на дві статі та пов’язані з цим обставини людського спілкування великою мірою концентрують наші інтереси на відповідній галузі, роблять гендерну приналежність суб’єктивно значущою для нас [5, 228].

Аналізуючи типові гендерні властивості, дослідники стверджують, що в уявленнях молодого покоління психологія чоловіка лишається орієнтованою переважно на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність у колі людських контактів, а жінки – на сімейні, побутові ролі, тобто на емоційно-регулюючу діяльність [26, 99].

Традиційні стереотипи схильності чоловічої статі до агресивності як генетично зумовленої властивості, дані, що навіть в уяві чоловіки значно більше фантазують на теми агресії, ніж жінки, суперечать дослідженням американського психолога Дж.Хайд [12, 62], яка узагальнила наявні експериментальні дані та зіставила їх за середніми статистичними показниками.

По-перше, хоча гендерні відмінності в результатах досліджень агресивності простежувалися постійно, проте ця тенденція виявилася статистично незначущою. Це дало підстави зробити висновок про відсутність відчутної відмінності між агресивністю чоловіків та жінок.

По-друге, невелика різниця в показниках агресивності була зафіксована лише щодо фізичного насильства і не виявлена для інших різновидів агресивності – вербальної чи уявної тощо. Коли порівняли вікові прояви фізичної агресивності, то виявили, що істотних гендерних відмінностей не спостерігається аж до юнацьких років. Наприклад, у дівчаток та хлопчиків дошкільного віку вона виявляється майже однаково. З віком різниця дещо зростала, хоча й лишалася незначною.

Цю невелику різницю науковці пов’язували не з вродженими задатками хлопчиків, а з впливом на них соціального середовища, яке всіляко заохочує до вияву агресії як прояву справжнього чоловічого характеру.

Традиційні уявлення щодо самовпевненості представників чоловічої статі та заниженої самооцінки і закомплексованості жінок у дослідженнях багатьох психологів також виявилися зумовленими соціальними очікуваннями, за даними Е.Пайнс, К.Маслач [12, 62]. Вони констатують, що самовпевненість закріплюється в чоловічій психології завдяки очікуванням соціуму: чоловіча поведінка, сповнена сумнівів і вагань, безжально висміюється, і, навпаки, всіляко заохочується вияв непохитності, рішучості.

Характер, успішна діяльність здатні змінити образ Я, підвищити самооцінку. За І.С.Коном, внаслідок більш раннього статевого дозрівання, Я дівчинки зазнає впливу самооцінки. Звідси – вища тривожність жіночої статі, рефлексивність, мрійливість, більша залежність від соціальних очікувань. Синдром залежності жінки – один з проявів суперечностей в образі Я. Він проявляється в слабкості меж Я жінки, в дифузній самоідентифікації, і як її наслідок – у манипулятивному стилі спілкування з нею її близьких, дітей, начальства, в нерозбірливому характері її зв’язків у випадках психічної та фізичної наруги над нею. Саме дифузна гендерна ідентичність зумовлює виникнення у працюючих жінок почуття провини, внутрішнього конфлікту між Я-матер’ю, дружиною та Я-політиком, бізнесменом, вчителем, інженером тощо [27, 156].

Тривожність – та якість, на думку прихильників традиційних поглядів на психологію жінки, яка з усією очевидністю засвідчує силу чоловічої і слабкість жіночої статі. Справді, люди з високим рівнем тривожності не здатні на вчинки, дії, побудову власної лінії поведінки. Експериментальне порівняння проявів особистісної тривожності чоловіків і жінок не зафіксувало статистичної різніці їхніх рівнів [26, 132]. Суб’єктивні судження про тривожність жінок йдуть не стільки від біологічної природи статі, скільки від гендерних стереотипів, які зображують жінок боязкими та тривожними, а чоловіків – безстрашними та сміливими.

Емпатійність та пов’язані з нею схильність опікати, доглядати за кимось традиційно вважають суто жіночою рисою. Так, американськи психологи, за даними Е.Пайнс, К.Маслач, не раз моделювали фіксовані ситуації, в яких досліджуваним (чоловікам та жінкам різного віку) пропонували під час роботи з підзвітними їм дорослими застосовувати слабкі удари електрострумом для кращого вправляння певних умінь та навичок. Якщо чоловіки без зайвих вагань виконували цю інструкцію і карали невмілих, то поведінка жінок виявилася кардинально іншою.

По-перше, переважна більшість жінок довго намагалася ухилитися від виконання інструкції, посилаючись або на власну забудькуватість, або сподіваючись на неуважність “наглядачів”-психологів. По-друге, якщо жінок змушували застосовувати методи покарання до найбільш “нерадивих” досліджуваних, то робили вони це неохоче, співпереживаючи “жертвам”. Вони, як правило, заздалегідь попереджали жертв про заплановані санкції, а також намагалися їх заспокоїти [22, 62].

Т.В.Говорун, О.М.Кікінежді вважають, що індивідуальні відмінності людей з більшості психологічних властивостей у рамках однієї статі набагато переважають міжстатеві. Між чоловічою та жіночою психологією більше подібного, ніж поміж самими жінками або чоловіками [28, 16].

Останніми десятиліттями великої популярності набули психологічні теорії, які трактують гендерні відмінності як продукти різних соціальних ролей, що підтримують або придушують у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Різні культурні очікування щодо чоловіків і жінок, які вже сформувалися в суспільстві, спричиняють суттєві відмінності в їхній поведінці. коли формується чоловіча або жіноча особистість, то їй мимоволі стає зручніше, вигідніше, приємніше засвоювати ознаки поведінки, “властиві” її статі, і не засвоювати ознак статі протилежної. Ця формула є надто загальною і коли йдеться про реальний процес особистісного зростання, то отримуємо безліч індивідуальних варіацій. Але загалом в оцінюванні гендерно визначеної поведінки ми орієнтуємося на наявні та закріплені в суспільстві стереотипи [17, 79].

Таким чином, кожна нормальна особистість відображає і засвоює традиційне розрізнення типово чоловічої і жіночої поведінки як, відповідно, владної і підвладної. Формування владно-підвладних характеристик відбувається практично одночасно з формуванням гендерних ролей і так тісно з ним переплітається, що вони здебільшого становлять єдиний цілісний процес.

Адже індивід народжується на тільки особою певної статі, а взагалі особою, живою істотою, яка “приречена” на взаємодію зі світом. У цій взаємодії вона повинна займати певне місце, якимсь чином впливати на відносини між нею і середовищем.

Особа одночасно опановує середовище, підпорядковує його собі і сама піддається його впливам, підпорядковується йому. Виходить, що коли для формування психологічної статі потрібен поділ людського виду на дві статі, то для владно-підвладного розвитку достатньо вже самої наявності живої істоти в певному середовищі [23, 63].Гендерні характеристики особистості найістотніше зумовлюються стосунками з іншими людьми, у яких вона обов’язково посідає певну позицію у владній ієрархії. Відтак і статеворольові, і гендерні властивості особистості виявляються заздалегідь владно забарвленими [23, 69].

Оскільки із соціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявами владності і впливу, тоді як жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, то в масовій свідомості, а відтак і в культурі закріпилися відповідні стереотипи.

Індивід, засвоюючи схему власної статі, убирає в себе, поглинає, інтеріоризує ті поведінкові зразки, схеми, сценарії, що є найпоширенішими в його середовищі, що – свідомо чи несвідомо – виявляються у взаємодії з ним іншими індивідами і поступово стають часткою, характеристиками його власного психічного єства. Відтак індивід набуває тієї якості, яку називають гендером.

Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі інтерсуб’єктної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрвшній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово грунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями.

1.4.Уявлення про чоловіків і жінок в сучасному суспільстві
І. Броверман із співавторами попросили юнаків і дівчат дати характеристику типовому чоловіку і типовій жінці. В результаті для тих і інших виявився різний набір якостей (дивитись таблицю 1.1)[12, 158].

Таблиця 1.1

Стереотипи типових рис чоловіків і жінок

Типовий чоловік

Типова жінка

Агресивний
Заповзятливий
Домінуючий
Незалежний
Приховуючий емоції
Любить математику і науку
Володіє діловими навиками
Знає, як освоювати мир
Легко ухвалює рішення
Самодостаточен
Вільно говорить про секс з іншими чоловіками

Тактовна
Проявляє розташування
Ніжна
не використовує грубих виразів
Розуміє відчуття інших
Балакуча
Релігійна
Цікавиться власною зовнішністю
Цінує мистецтво і літературу
Сильно потребує захисту
Акуратна в звичках
Спокійна

Гендерні стереотипи в неабиякій мірі властиві і професіоналам, близько знайомим з психологією. І. Броверман з колегами вивчив описи чоловіків і жінок, дані клінічними практиками, психіатрами і соціальними працівниками. Виявилася загальна для них установка, що компетентність більше властива чоловіку, ніж жінці. Жінки ж характеризувалися як більш слухняні, менш об'єктивні і схильні зовнішньому впливу, менш агресивні і змагальні, що легко гарячаться з незначних приводів. Ф. Гейс показано, що у багатьох випадках психологи ігнорували або зменшували прояв агресії жінками і дбайливості чоловіками [16, 144].

Дж. Мак-Ки і А. Шеріффс дійшли висновку, що типово чоловічий образ - це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому автори вважають, що надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо [13, 168].

Знайдено також, що чоловіки демонструють набагато більшу узгодженість відносно типово чоловічих якостей, ніж жінки - жіночих. Дж. Уїльямс і Д. Бест запропонували випробовуваним з 25 країн використовувати 300 найбільш споживаних прикметників, що описують особові риси, для характеристики чоловіків і жінок. Вони виявили, що чоловікам приписувалися 48 слів, а жінкам - 25 (дивитися таблицю 1.2) [12, 235].

Загальна закономірність полягає у тому, що чоловіки сприймаються як владні, незалежні, агресивні, домінуючі, активні, сміливі, неемоційні, грубі, прогресивні і мудрі. Про жінок, навпаки, говорять як про залежних, покірливих, слабких, боязливих, емоційних, чутливих, ніжних, мрійливих і забобонних. При цьому у ряді країн при описі чоловіків і жінок була своя специфіка.

Наприклад, в Нігерії слова зарозумілий, грубий, ледачий, галасливий були віднесені до жінок. У Японії хвалькуватими, нестерпними і неорганізованими теж були жінки. У одних країнах (Німеччина, Малайзія) диференціювання полови було різко вираженим, в інших (Індія, Шотландія) - слабо вираженої. У ряді країн опис чоловіків був більш негативним [13, 174].

Цікаво, що при складанні свого індивідуального самопортрету 25 % жінок спожили прикметники, характерніші для опису типових чоловіків, а таку ж кількість чоловіків описали себе як типових жінок. У описах кращого друга чоловіка і жінки однаково хотіли бачити чоловіка-друга, відповідного опису типового чоловіка, а жінку-подругу - відповідної опису типової жінки [13, 175].
Таблиця 1.2

Якості, що асоціюються тільки з чоловіками або тільки з жінками мінімум в 19 з 25 країн (кількість країн вказана в дужках)

Якості, асоційовані з чоловіками

Якості, асоційовані з жінками

Агресивний (24), Активний (23), Амбітний (22), Безпристрасний (20), Владний (24), Гучний (21), Грубий (23), Зухвалий (24), Домінуючий (25), Жорстокий (21), Жорстокосердий (21), Зарозумілий (20), Винахідливий (22), Ініціативний (21), Майстерний (19), Міцний (23), Ледачий (21), Логічний (22), Мудрий (23), Мужній (25), Напористий (20), недобрий (19), Незалежний (25), неорганізований (21), Необережний (20), неотесаний (21), Нестерпний (19), Невблаганний (24), неемоційний (23), Опортуністичний (20), Прогресивний (20), Раціональний (20), Реалістичний (20), Самовпевнений (21), Серйозний (20), Сильний (25), Схильний до ризику (25), Суворий (23), Тверезомислячий (21), Тупоголовий (21), Переконливий (25), Упевнений (19), Хвалькуватий (19).

Боязлива (23), Добра (19), Манірна (20), Жіночна (24), Залежна (23), Соромлива (19), Покірлива (19), Цікава (21), Мрійлива (24), М'яка (21), М'якосерда (23), Ніжна (24), Чарівна (20), Покірна (25), Приваблива (23), Приємна (19), Балакуча (20), Сексуальна (22), Сентиментальна (25), Слабка (23), Спокійна (21), Марновірна (25), Тривожна (19), Чутлива (24), Емоційна (23)



Ряд подібних досліджень виконаний і вітчизняними ученими. Як і в зарубіжних роботах, одні автори основну увагу при вивченні образу чоловіків і жінок надали їх особовим особливостям, інші - поведінковим характеристикам, що зокрема формуються в процесі спілкування. До останнього напряму можна віднести роботу Т. І. Юферевой . Вона вважає, що основною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сфера взаємостосунків з протилежною статтю. Звідси уявлення про образ чоловіків і жінок в кожному віці відображають окремі аспекти спілкування: у 6-7 класах - сімейно-побутові взаємостосунки (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образ жінки, перераховують її обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловіка як мужа, батька, підкреслюють в основному його роль як помічника дружини по господарству).

У підлітків, відзначає Т. І. Юферева, уявлення про мужність-жіночність, очевидно, є просто засвоєними відповідними поглядами дорослих і не виконують істотної ролі в регуляції їх поведінки [22,156]. І. С. Клецина в результаті опиту 70 студенток виявила характеристики, які приписувалися чоловікам і жінкам найчастіше (дивитися таблицю 1.3). В цілому і ці дані підтверджують стійкість гендерних стереотипів в свідомості жінок [12, 117].

Таблиця 1.3

Риси вдачі і здатності, по яких, на думку студентів, спостерігаються найбільші відмінності між чоловіками і жінками

Характеристики, більше виражені у жінок

Кількість відповідей, %

Балльниє оцінки ступеня відмінностей

Характеристики, більше виражені у чоловіків

Кількість відповідей, %

Балльниє оцінки ступеня відмінностей

Турбота про дітей

64,5

3,8

Математичні здібності

61,3

3,5

Боязлива

64,5

3,8

Логічне мислення

61,2

3,7

Поступливість

62,9

3,7

Агресивність

53,2

3,4

Емоційність

58,0

3,4

Прагнення керувати, бути на перших ролях

50,0

3,3

Тривожність

54,8

3,4

Авторитарний стиль спілкування

48,5

3,4

У. Г. Горчакова виявила, що в стереотипній масовій свідомості жінка сприймається як носій естетичної функції: красива, приваблива, жіночна. Про це заявили 60 % жінок і 68 % чоловіків. Чоловік в суспільній свідомості повинен бути мужнім, сильним, надійним. Так вважають 69 % жінок і 61 % чоловіків [12, 134].

Відвіку існує стереотипне уявлення про те, що основна роль жінки – бути матір'ю, дружиною вести домашнє господарство, а головне в житті чоловіка – це робота. Теоретичне пояснення такого поділу чоловічих і жіночих ролей можна знайти у З.Фройда і Т.Парсонса [42, 321]. Фройд виводив жорсткий полорольовий поділ з фізіологічних розрізнень. Він говорив, що «анатомія – це доля» [49, 115]. Парсонс, представник функционалізму, вважав, що чоловік виконує роль здобувача, тобто інструментальну, а жінка як хранителька домашнього вогнища – експресивну. Щоб бути справжнім чоловіком, на думку Парсонса, існує єдиний спосіб – мати престижну роботу і заробляти на життя. Головний статус для жінки - бути дружиною свого чоловіка, матір'ю дітей, домогосподаркою. Таке розділення ролей між чоловіком і жінкою, з токи зору Парсоноса, сприятиме стабільності в суспільстві. Згодом функционалізм Парсонса піддавався критиці: «Функционаліст пасує перед змінами в суспільному житті, бо, за визначенням, його предметом є статичне суспільство» [42, 354].

Приведемо результаті досліджень групи російських учених Безродного И.С. і іших. Найбільш традиційно сприймають ідеальну роль жінки чоловіка робочі (80%), чоловіки – студенти (80%) і чоловіки підприємці (76%). Серед опитаних жінок якнайменше традиційно розглядають жіночу роль респондентки, зайняті у сфері бізнесу. Можливо, на це робить вплив і характер їх роботи [53, 18].

Що стосується уявлень щодо основного призначення чоловіка в суспільстві, то тут думка всіх опитаних була однозначною незалежно від статі: 81% жінок і 85% чоловіків вважають, що робота – главное в житті чоловіка [53, 18].

Таким чином, результати опитування Безродного И.С. показують, що чоловіки дотримуються більш традиційного погляду на основне призначення жінки, а самі жінки неоднозначно визначають соціальну роль жінки. Частка жінок з різних по роду діяльності груп, не згідних з традиційною роллю, неодинакова:34% жінок-робітників, 47% жінок-ІТР, 48% студенток, 50% жінок, що працюють у області освіти, охорони здоров'я, науки, культури, 60% жінок, зайнятих у сфері бізнесу, 66% жінок-керівників [53, 29].

В цілому уявлення опитаних про призначення чоловіка відрізняються високим ступенем однорідності і традиційністю незалежно від статі, освіти, віку. А уявлення чоловіків і жінок про жіноче призначення відрізняються. Думки самих жінок із цього приводу більш різнорідні, неоднозначні і менш традиційні, хоча в цілому 2/3 чоловіків і половина жінок відводять жінці в ідеалі тільки роль хранительці домівки.

За даними польського дослідження, проведеного в 70-е з питання про соціальну роль жінки, 36% респондентів відводили жінці традиційну роль матері і дружини [39, 169]. Більшість чоловіків, що відповіли, і жінок вважали, що виховання дітей і турбота про них входять виключно в компетенцію матері.

А за даними опитування Безродного И.С., половина чоловіків (54%) и 70% жінок вважають, що не тільки жінка, але й батько повинні займатися вихованням дітей [53, 47]. Звичайно, коли ми наводимо результати опитування в Польщі, то повинні брати до уваги, що не можемо порівнювати їх з результатами опитування Безродного И.С. напряму: різний час, різні країни. Але прийняти «інформацію до роздуму» ми, безумовно, можемо, як можемо і поміркувати над тим, посилюється або слабшає сьогодні вплив традиційних полорольових стереотипів.

Дослідник Й.Блумома з Амстердамського університету, що проводила опитування в нашій країні в 1986-1991 роки, вважає, що в Росії спостерігається тенденція переходу до традиційного розподілу праці, коли чоловік заробляє гроші, а дружина займається сім'єю і сімейними справами [40, 74].

Це питання, звичайно, складне і неоднозначне. З одного боку, така тенденція дійсно фіксується дослідниками [12; 14; 39; 40; 53]. В кінці 80-х років опитування в нашій країні показували, що тільки 3,5 жінок залишили б свою роботу, якби їх чоловіки заробляли достатньо, щоб утримувати сім'ю [40, 85].

В 1991 року, за даними опитування Блумома, 7,4% жінок виказували таке бажання. Опитування весною 1995 рока показав, що вже 19% опитаних жінок залишити роботу, при цьому вплив таких чинникиків, як рід занять, освіта; наявність дітей на подібному виборі не позначилася. Так, серед жінок-керівників 7% стали б домогосподарками, серед жінок, зайнятих бізнесом, -10% серед жінок ІТР і працюючих у області охорони здоров'я, освіти, культури, науки – відповідно, 10% і 12%, а серед жінок-робітників – 30% [40, 96].

Таблиця 1.4

Розподіл ціннісних орієнтацій

Категорії

опитаних

Варіанти відповідей

Робота

і кар'єра

Сім'я

Робота і сім'я

одночасно

Всі чоловіки

Всі жінки

Мужчини-

керівники

Чоловіки-робітники

Жінки-робітники

Чоловіка ІТР

Женщини-ІТР

Чоловіки, зайняті в

сфері освіти, науки,

культури, охорони здоров'я

Жінки, зайняті в

сфері освіти,

науки, культури,

охорони здоров'я

Мужчини-

Підприємці

Женщини-

підприємці

13

5

16
11

9

4

11

4

2

14
10

10

26

7
13

11

21

7

36

26

9
16

77

69

77
76

80

5

82

60

72

77
74


З другого боку, в умовах економічної кризи, падіння життєвого рівня переважного числа жителів пострадянського простору жінки вимушені працювати, і робота є важливою життєвою цінністю разом з традиційною для них цінністю-сім'єю. Респондентам було поставлене питання: «Що для вас найважливіше?». Отримані відповіді відображені в таблиці 1.4. У буденній свідомості існує негативні стереотипи щодо працюючої жінки (нібито зайнятість жінок робить негативний вплив на дітей, на ставлення в сім'ї і т.д.). Такі уявлення до певної міри формують відчуття вини у працюючої жінки, перешкоджають її професійній самореалізації.

Наведемо приклади таких стереотипів.

  1   2   3   4


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации