Дипломна робота - Особливості прояву гендерних стереотипів у взаємодії викладачів і студентів Вищих навчальних закладів - файл n1.doc

Дипломна робота - Особливості прояву гендерних стереотипів у взаємодії викладачів і студентів Вищих навчальних закладів
скачать (929.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc930kb.21.10.2012 16:31скачать

n1.doc

1   2   3   4
Стереотип 1.

Якщо жінка працює, це робить негативний вплив на її дітей.

51% опитаних чоловіків і 37% жінок розділяють цю думку. Причому чоловіки –керівники виражали свою згоду з подібною думкою в 2 рази частіше, ніж жінки-керівники – 58% і 29% [48, 253].

Тим часом, як відзначає Б.Фридан, результати різних досліджень показали, що діти працюючих матерів у меншій мірі впадають в крайності (вони не так агресивні і не дуже загальмовані), краще встигають в школі і володіють розвиненішим відчуттям власної гідності, ніж діти домогосподарок. Інше дослідження, в ході якого вивчалися матері з вищою освітою, показало, що їх робота не надає несприятливої дії на сімейні відносини, ні на психологічний клімат в сім'ї, ні на кількість і серйозність дитячих проблем[42; 69]

Дослідження А.Гаріна виявило приховану проблему: роль домогосподарки в сім'ї середнього американця примушує багатьох матерів пригнічувати і розчиняти в собі особу як своїх синів, так і дочок, формуючи у них інфантилізм [43; 186].

Таким чином, дані різних досліджень спростовують стереотипну думку, що робота жінки робить негативний вплив на її дітей.

Стереотип 2.

Жінка, що працює ради кар'єри, заслуговує несхвалення.

З цим стереотипним уявленням згодні кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Що впливає на ступінь згоди з даною думкою? Поперед всього вік, оскільки молоді люди у меншій мірі схильні до впливу данного стереотипу, і освіта: чим вище рівень освіти, тим менше людей дотримуються цієї думки. Цікаво, що серед чоловіків- керівників подібну точку зору розділяють 51%, а серед жінок-керівників – тілько 18% [48, 264]

Стереотип 3.

Існує прямий зв'язок між зайнятістю жінок на роботі і зростанням злочинності в суспільстві.

В цьому випадку чоловіки і жінки були одноголосні (38% жінок і 39% чоловіків). Данный стереотип поширений в значній мірі серед людей середнього і літнього віку.Згодні з цим твердженням серед респондентів 16-25 років-16%, 26-35 років - 32%, 36-45 років - 53%, 46-55 років-60%, 56-65 років – 66% [48, 277]

Стереотип 4.

Жінка не може бути хорошим керівником.

Цього стереотипу дотримується якнайменша кількість опитаних: так вважають 24% чоловіків і 17% жінок, а серед женщин-руководітелей-всего 7%. Причем чим старша людина, тим більшою мірою він розділяє цю думку. Якщо серед 16-25-річних 18% згодні з твердженням, що жінка не може бути хорошим керівником, то серед 56-65 літніх таких вже 36% [48, 281].

В цілому однакова кількість чоловіків і жінок відносяться негативно до того, щоб їх начальником на роботі була жінка, і більше жінок, ніж чоловіків, виказали позитивне ставлення до цього (майже кожна треття жінка і кожен п'ятий чоловік). По даним Санк-Петербурзького центру «Жінки в управлінні», на питання, сформульоване в режимі дихотомічного вибору «Кого ви хотіли б бачити керівником: чоловіка або жінку?», 84% респондентом відповіли, що чоловіка [43, 180].

А результати опиту 1988 року, проведеного в США інститутом Геллапа, показали, що майже 50% працівників не надають значення тому, хто ними керує: чоловік або жінка. Та зате інша половина вважає за краще знаходитися під керівництвом чоловіків [44, 65]

Існує також думка, що багато жінок навіть за наявності здібностей до управління не мають внутрішньої установки на заняття керівної посади. Але коли респондентам було задане питання: «Якщо вам запропонували стати керівником, то згодилися б ви?», кожна третя виразила свою згоду (серед чоловіків - кожен другий). Причему на ступінь згоди у представників обох статей вплинув рівень освіти, а у жінок - ще і наявність дітей.

Якщо серед жінок, що мають дітей, були згодні стати керівником 23%, то серед жінок, що не мають дітей, -38%. В цілому ж можна відзначити, що установки на керівну посаду існують і у жінок. Правда, в реальності число жінок-керівників невелике: з 60 млн. зайнятих жінок лише 1,5 млн. керівників [43, 81].

На таке положення справ впливає безліч чинників, у тому числі і усвідомлення нерівності шансів відносно професійного зростання у чоловіків і жінок. Коли респондентам було задане питання, чи мають чоловіка і жінки в реальності однакові шанси для професійного зростання і просування, то 56% чоловіків і 64% жінок констатували, що шанси рівні, а серед жінок-керівників такої думки дотримуються 82%) [43, 116].

Приходимо до висновку, що типово чоловічий образ - це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.

2. ПРОЯВИ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У ВЗЄМИНАХ СТУДЕНТІВ ТА ВИКЛАДАЧІВ ВИЩІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.
2.1.Стереотипи маскулінності і фемінності в уявленнях студентів Вищих шкіл.

А.Шерріфе визнає, що типово чоловічий образ — це риси, пов'язані з соціально необмежувальним стилем поведінки, компетенцією та раціональними здібностями, активністю й ефективністю, тоді як типово жіночий образ включає низку рис. пов'язаних із соціальними та комунікативними вміннями, з теплотою і емоційною підтримкою. Типовими негативними якостями жінок називаються формалізм, пасивність та надмірну емоційність, а чоловіків — грубість, авторитарність, надмірний раціоналізм [18, 56].

На думку І.С.Кона. стиль життя чоловіків частіше буває предметно-інструментальним, тоді як жінок — емоційно-експресивним [8, 48]. Учені вказують також на те, що, обираючи рід занять, чоловіки цікавляться насамперед предметним змістом діяльності, пов'язаної з подоланням фізичних труднощів або з розвитком абстрактних ідей та можливістю просування в ній, а жінки надають більшого значення клімату, міжособистісним стосункам. Якщо чоловік володарює в світі речей, то жінка — у світі стосунків [7, 93]. Як бачимо, для чоловіків характерною є ділова спрямованість, а для жінок комунікативна.

Цікавими в контексті досліджуваної проблеми видаються дані, за якими чоловіки широко й глобально дивляться па проблеми та явища, а жінки більш тонко відбивають, відтворюють світ, орієнтуючись па деталі та нюанси, тобто є більш конкретними [7, 19].

Найчастіше дослідники вказують на психологічні відмінності між статями у виявленні емоційності. Ці відмінності можна розглядати на кількох рівнях. З одного боку, маємо справу зі здатністю розуміти емоційні стани інших (емпатія) та вмінням виразити це розуміння (емпатична експресія). З другого можна говорити про переживання самою людиною своїх емоцій (емоційні переживання) та способи виражати ці емоції (емоційна експресія). На думку І.С.Кона. жінки емоційно тонші, ніж чоловіки [8, 112]. Результати низки досліджень [8; 9; 11; 12] свідчать про те, що жінки більш здатні до емпатії. вони зазвичай краще й правильніше відчувають та інтерпретують емоції оточення. Разом з тим відзначається, що жінкам більшою мірою притаманні тривожність та емоційна нестабільність [9; 10; 11].

Ряд дослідників вказують на інтуїцію, як прикметну рису психіки жінки [4; 5; 6; 9; 10], і на розсудливість — чоловіка [4; 5; 6].

Суттєвими є статеві відмінності в дослідженнях інтелекту чоловіків і жінок. Так. результати досліджень свідчать про те. що в жінок значно частіше переважає наочно-образний та вербальний інтелект, а в чоловіків – формально-логічний [7, 94].

Однією з найстійкіших рис чоловіків визнається високий рівень домагань|. Саме тому чоловіки прагнуть досягти становища з високим статусом. Враховуюче те. що більшість чоловіків виконують владні функції, вони здійснюють вплив, а жінки підкоряються йому. Чоловіки прагнуть домінувати, виявляти свою владність. Вони здебільшого рішучі та впевнені в собі. їм притаманні більша автономність і менша поступливість [11, 34]. Жінки ж. як вважає ряд авторів, схильні до виконавчої роботи. Цьому сприяють такі їхні риси як дисциплінованість, уважність, акуратність, старанність та вміння пристосовуватися до виконання монотонних і одноманітних операцій [9, 63].

Досліджуючи з огляду на статеві відмінності таку характеристику особистості, як "залежність-незалежність". учені дійшли висновку, що вона формується в процесі соціалізації [10, 212]. Заслуговує па увагу, на нашу думку, і розгляд дослідницями феміністського спрямування поняття "залежність" у стосунках владування підпорядкування як "передачу повноважень". Дж.В.Джоржан стверджує, що влада означає перевагу, а також контроль і координацію дій людей [16, 55]. І хоча більшість жінок вважає, що влада як така їм не потрібна, однак вони беруть участь у психологічному вихованні інших людей і тим самим сприяють їх особистісному зростанню. Отже, прихильники цієї теорії інтерпретують залежність як позитивну якість, що сприяє особистісному розвитку та зростанню людини.

Досить суттєвими с психологічні відмінності між статями, які полягають у тому, що жінки порівняно з чоловіками виявляють більше чутливості до соціальних обставин. їх більше цікавить думка оточення, пошт більше схильні до впливу та навіювання. їх поведінка більш конформна [10; 11]. Вони також сприйнятливі й чутливі [9; 10]. Серед інших можна виділити психологічні відмінності: у стилях прийняття рішень - якщо чоловіки схильні приймати рішення швидко й рішуче, то для жінок більш характерні тривалі роздуми й консультації з близькими; у самооцінці — чоловіки підсвідомо оцінюють себе вище, ніж оточення, а жінки - вище оцінюють чоловіків, ніж себе ; у виявленні агресивності (більшою мірою властива чоловікам); альтруїзм (характерний для жінок); відповідальності (більше розвинена в жінок); у більшій гнучкості жінок у ставленні до різноманітних зовнішніх впливів соціального середовища тощо [10; 11; 14; 16].

Таким чином, проведений теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про наявність певних специфічних рис. які характерні для представників певної статі. Проте, не .дивлячись на велику кількість досліджень, присвячених вивченню психологічних відмінностей між чоловіками і жінками, експериментальних даних з цієї проблеми недостатньо і вони часто суперечливі. Втім, проблема статевої диференціації традиційно є складною для теоретичного осмислення, адже досить важко однозначно розділити поведінку людини відносно до статі.

Індивідуальність особистості, взята у гендерному вимірі, визначається ступенем вираженості та особливостями поєднання рис. віднесених до актуальних (тобто прийнятих в якості соціальної норми в даному суспільстві) конструктів маскулінності–фемінінності. Водночас варто відзначити, що в наведених дослідженнях розглядався, як правило, якийсь один чи кілька аспектів цього питання — комплексного вивчення феномену не відбувалось. Крім цього, останнім часом дедалі частіше виявляється тенденція до зближення гендерних ознак, тенденція до маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, особливо в молодіжному середовищі [29, 155].

Аналізуючи результати досліджень О.М.Скнара відзначаємо, що найбільш значущою якістю, яка характеризує чоловіків, на думку молоді, є "владність". Далі в міру зменшення наводимо ще 9 найбільш "навантажених" якостей: об'єкта (ділова) спрямованність, агресивність, автономність, глобальний інтелект. спрощеність, дистанційованість, конкретний інтелект. З деяким відривом ідуть ретельність та рефлексивність [48; 410].

Дещо різняться між собою гендерні портрети чоловіка в уявленнях чоловіків та жінок (дивитись таблицю 2.1). Хоча представники обох статей однозначно висловилися щодо владності, ретельності та рефлексивності чоловіків, проте розміщення інших якостей значно різняться.

Таблиця 2.1


В уявленнях молоді

Частота вибору

В уявленнях юнаків

Частота вибору

В уявленнях юнок

Частота вибору

Владиість

11 5

Владність

60

Владність

55

Об’єктна спрямованість

106

Об'єктна спрямованість

56

Агресивність

52

Агресивність

103

Автономність

53

Спрощеність

51

Автономність

95

Агресивність

51

Об'єктна спрямованість

50

Глобальний інтелект

93

Глобальний інтелект

50

Дистанційованість

44

Спрощеність

93

Конкретний інтелект

44

Глобальний інтелект

43

Дистанційованість

83

Спрощеність

42

Автономність _

.42

Конкретний інтелект

74

Дистанційованість

39

Конкретний інтелект

30

Ретельність

47

Ретельність

27

Ретельність

20

Рефлексивність

43

Рефлексивність

25

Рефлексивність

18
Гендерний портрет чоловіка в уявленнях молоді

Наприклад, суттєві відмінності помітні в оцінці таких якостей, як об'єктна (ділова) спрямованість (2-га позиція в уявленнях чоловіків і 4-та — у жінок), автономність (відповідно - 3-тя і 7-ма), агресивність (4-та й 2-та), глобальний інтелект (5-та і 6-та), конкретний інтелект (6-та і 8-ма), спрощеність (7-ма і 3-тя), дистанційованість (8-ма і 5-та) [48,415]

Така конфігурація якостей свідчить про те, що чоловіки "бачать" представників своєї статі більш діловими, незалежними й високо іителектуальними (приписують собі як глобальний, так і конкретний інтелект), тоді як жінки більшою мірою звертають увагу на такі якості чоловіків, як агресивність, спрощеність і дицстанційованість [48, 415].

Таблиця 2.2

Гендерний портрет жінки в уявленнях молоді


В уявленнях молоді

Частота вибору

В уявленнях юнаків

Частота вибору

В уявленнях юнок

Частота вибору

Витонченість

117

Витонченість

58

Витонченість

59

Емпатія

106

Залежність

56

Емпатія

57

Залежність

104

Самопереживання

53

Поступливість

51

Самопереживання

99

Суб'єктна спрямованість

50

Залежність

48

Поступливість

98

Емпатія

49

Суб'єктна спрямованість

46

Суб'єктна спрямованість

96

Поступливість

47

Самопереживання

46

Рефлексивність

79

Рефлексивність

36

Рефлексивність

43

Ретельність

75

Ретельність

34

Ретельність

41

Конкретний інтелект

48

Дистанційованість

21

Конкретний інтелект

31

Дистанційованість

40

Спрощеність

20

Автономність

19







Конкретний інтелект

17

Дистанційованість

19


Із наведених у таблиці 2 даних видно, що і чоловіки, і жінки вважають, що жінка мас бути передусім витонченою (1-ша позиція), їхні уявлення збігаються також стосовно "рефлексивності" (7-ма позиція) та '"ретельності" (8-ма) жінок. Цікаво, що молоді чоловіки, схоже, не хочуть бачити жінку розумною ("конкретний інтелект", за їх оцінкою, посів 11-ту позицію). До речі, й самі жінки не дуже високо поціновують цю якість (у їхніх уявленнях вона займає 9-те місце). Різняться уявлення молоді обох статей про жінку і стосовно таких її якостей як: "залежність'' (2- та позиція в уявленнях чоловіків та 4-та — у жінок), "самопереживаиня" (відповідно 3-тя й 6-та), "суб'єктна (комунікативна) спрямованість" (4-та і 5-та). "емпатія" (5-та і . 2-га). "поступливість" (6-та і 3-тя). "дистанційованість" (9-та й 11-та). Доволі суперечливо виглядають уявлення чоловіків про те. що жінка має бути одночасно і "витонченою", і "спрощеною" (ця якість займає в чоловіків 10-те місце). Слід також відзначити, що сучасні жінки бачать себе "автономними" (ця якість в їхніх уявленнях на 10-му місці) [48; 418].

Така послідовність якостей свідчить про те, що "жіночими" чоловіки схильні вважати якості, спрямовані на внутрішнє життя, а також ті, що пов'язані зі спілкуванням, залежністю та пасивністю. Жінки ж більшого значення надають співпереживанню та поступливості, яку можна тлумачити як гнучкість. Поряд із "традиційно жіночими" визначено якості, які раніше вважатися "чоловічими", а саме: автономність та конкретний інтелект.

Якщо чоловікам атрибутуються насамперед такі якості, як владність, об'єктна (ділова) спрямованість, агресивність, автономність, глобальний інтелект, спрощеність, дистанційованість. конкретний інтелект, ретельність, рефлексивність, то жінкам — витонченість, емпатія, залежність, еамопереживання, поступливість, суб'єкта (комунікативна) спрямованість, рефлексивність, ретельність, конкретний інтелект, дистанційованість.

У цілому уявлення сучасної молоді про гендерні портрети чоловіка й жінки відповідають результатам проведеного наукового аналізу. Водночас помітно, що стереотипи маскулінності й фемінінності стають менш жорсткими, і що не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.

Результати емпіричного дослідження свідчать про суперечливість на сьогодні ідеалів маскулінності й фемінінності та корелюють з висновками І.С.Кона. В цих ідеалах "значно повніше, ніж колись, враховується багатоманітність індивідуальних проявів" [8, 113] . Важливо також, що вони відображають не лише чоловічий, а й жіночий погляд. Якщо ідеал жіночності, наприклад ХІХ ст., був досить простим (жінка мусила бути ніжною, чутливою, м'якою, але водночас пасивною і залежною), то сьогодні для того. щоб бути успішною, жінка повинна мати нові риси. 'Зокрема, вона має бути інтелектуальною, активною, незалежною, тобто мати властивості, які раніше вважалися притаманними чоловікам. Традиційні ж фемінінні якості й сьогодні високо поціновуються, особливо чоловіками, і становлять основу їхнього тлумачення жіночності, їхні уявлення про жінку більш консервативні, ніж самих жінок про себе.

Не залишився незмінним і стереотип маскулінності. Якщо "традиційна" маскулінність висувала на перший план такі якості, як фізична сила, витривалість, приховування ніжності, нестриманість у вираженні негативних почуттів (наприклад, гніву), то "сучасна'' поціновує компетентність та професіоналізм, інтелект, стриманість, а також вимагає ретельності у виконанні поставлених завдань. Проте .ці нормативні очікування суперечливі, а їх співвідношення неоднакове на різних етапах життєвого шляху.

Підкреслимо, що гендерні стереотипи, в яких відбувається ототожнення жінки і чоловіка з традиційно-фемінінними і традиційно-маскулінними рисами, абсолютизують маскулінність або фемінінність. заважають індивідуальному самовираженню кожної людини, а також ефективному включенню жінок в різні сфери життєдіяльності. Якщо ж залишається нереалізованим жіночий потенціал в будь-якій сфері діяльності, то це є втратою не тільки окремої особистості, але і суспільства в цілому.

Таким чином, відзначємо, що в свідомості молоді переважають традиційні образи жінки та чоловіка, але стереотипи маскулінності і фемінності на сьогодні стають менш жорсткими і не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.
2.2. Гендерний аспект уявлень студентів про міжособистісні відносини в системі студент – викладач.
Вітчизняна система вищої освіти практично не враховує гендерні відмінності студентів. Це виявляється і в змісті учбових дисциплін і в методичній літературі [39, 84].

Тим часом, дослідження показують, що у юнаків і дівчат існують відмінності і в причинах поступати у Вищий учбовий заклад. Наприклад, в дослідженнях Безродного В.І. і Дмітренко Н.В. відмічено, що 33% дівчат при виборі Вищого учбового закладу керуються престижем і авторитетом закладу, тоді як серед юнаків жодного, який би вказав дану причину. А інтерес до професії, як причина вступу у Вищі учбові заклади, указується 66,7 відсотками юнаків і лише 23,3 відсотками дівчат. Існують також відмінності в думках юнаків і дівчат до продуктивності різних видів учбових завдань, ефективності різних форм контролю. Тому цілком передбачені і відмінності у ставленні до викладачів [23, 119].

Аналізуючи уявлення студентів про особливості міжособових відносин у Вузі (взаємостосунки в системі викладач-студент, студент-студент, група-куратор), можна відзначити, що більшість дівчат розцінює відносини, що склалися з одногрупниками, як хороші, і лише третині з них важко їх охарактеризувати їх, що може служити опосередкованим підтвердженням їх вищих соціальних перцептивних здібностей. Юнаки менш високо оцінюють характер відносин в студентському колективі.

Таблиця 2.1

Оцінка якостей образу викладача, якому віддається перевагу

Якості викладача, якому віддається перевагу

Юнаки (ранг)

Дівчата (ранг)

Знання свого предмету

1

1

Хороше почуття гумору

2

4

Вимогливість

3

6

Хороша мова

4

3

Ерудованість

5

2

Чуйність

6

7

Демократичність

7

5

М'якість

8

9

Артистизм

9

8

Принциповість

10

10

Переважна більшість дівчат оцінює взаємостосунки з викладачами як хороші, при цьому жодна із студенток не оцінила взаємовідношення з викладацьким складом як погані. Тоді як лише половина юнаків розцінюють відносини з педагогами як хороші, а 10% розглядають відносини як погані.

Більшість студентів знає кураторів своїх груп, проте робота куратора оцінюється ними по-різному: позитивну оцінку дають 46,7% юнаків і 70% дівчат.

В цілому можна сказати, що дівчата більшою мірою, ніж Юнаки включені у внеучбову діяльність, яка проводиться на факультетах. Юнаки більш вимогливі до партнерів по спілкуванню [23, 115].

Особливий інтерес представляють гендерні відмінності в портреті ідеального викладача. Юнаки вважають, що ідеальним викладачем є обличчя жіночої статі, у віці 20-29 років. Дівчата бачать в ідеальному викладачі чоловіка у віці 30-39 років. З числа ідеальних юнаки виключили викладачів старше 50-60 років, на відміну від 10% дівчат, що включили до складу ідеальних викладачів чоловіків цього віку.Ці дані не суперечать висновкам одержаним Коном І.С. і Бодальовим А.А.[ 24, 67].

Виділивши характеристики ідеального викладача вимальовується наступна картина. Найзначущішими якостями бажаного викладача як Юнаки, так і дівчата виділяють знання свого предмету, а якнайменше значущим виділяють таку якість як принциповість. На цьому схожість в думках юнаків і дівчат у ставленні до характеристик образу бажаного викладача закінчуються. Найбільш високо, порівняно з дівчатами, Юнаки цінують хороше почуття гумору наставника, якому віддається перевагу, і вимогливість, тоді як дівчата віддають перевагу викладачам з широким кругозором, ерудитів з хорошою мовою. Найбільша різниця в оцінці юнаками і дівчатами якостей, приписуваних ідеальному викладачу, спостерігається в пунктах вимогливість і ерудованість. А також привертають увагу пункт демократичність, віднесений юнаками на на сьоме місце, а дівчатами – на п'яте. Шульга В.В. затверджує, що таке розподіл думок можна пояснити тим, що дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить) [12, 116].

Ретроспективний погляд на організацію учбового процесу у Вищих учбових закладах показує, що він був спочатку орієнтований на чоловічу половину населення. Лише феміністичний рух дозволив жінкам залучитися до вищої професійної освіти.

Таким чином, в даний час спостерігається наступна подвійна картина: з одного боку, гендерні відмінності в ході учбово-виховного процесу не враховуються, з другого боку освіта має переважно чоловічий ухил, вимагаючи від жінок прояву і розвитку традиційно чоловічих якостей. У міжособових відносинах в діаді «студент – викладач» дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).
2.3.Гендерні особливості сприйняття в діяльності педагога
Зважаючи на «специфіку» свого об'єкту педагогічна діяльність будується по законах спілкування. У структурі ж спілкування прийнято виділяти три компоненти: когнітивний (пізнавальний), афектний (емоційний), поведінковий або гностика, афектний, практичний. Разом з цим В. Н. Панферов запропонував класифікацію функцій людини як суб'єкта спілкування, де виділяє шість функцій, у тому числі і когнитивную[13, 26].

У будь-якій класифікації виділяється когнітивний аспект спілкування. У педагогічному спілкуванні він набуває особливого значення. Саме з рівнем пізнання педагогом особистості учня, з адекватністю і повнотою пізнання в істотній мірі зв'язана результативність педагогічної діяльності. Як виявляється з дослідження С. В. Кондратьєвой і її співробітників, для педагогів низького рівня продуктивності діяльності характерне сприйняття лише зовнішнього малюнка вчинку, без проникнення в істинні цілі і мотиви, тоді як педагогів високого рівня продуктивності відрізняють віддзеркалення стійких інтеграційних властивостей особистості, виявлення провідних цілей і мотивів поведінки, об'єктивність оцінних суждений[13, 15]. Аналогічні результати одержані і Е. Н. Жучевой, що присвятила своє дослідження проблемі залежності успішної педагогічної діяльності від рівня розвитку і структури педагогічних здібностей. Використовуючи метод компетентних «суддів» для оцінювання педагогів, вона виявила наявність позитивної кореляції між рівнем педагогічної діяльності (високий, середній, низький) і здатністю педагога до віддзеркалення стійких властивостей особистості учня, умінням проникнути в приховані резерви розвитку особистості. Механізми гендерної стереотипизации «працюють» і в процесі пізнання педагогом особистості учня [46, 69].

Так, у педагога під впливом власного педагогічного досвіду складаються специфічні соціальні стереотипи: «відмінник», «двієчник», «активіст» і т.д. (про аналогічні стереотипи сприйняття, але тільки щодо студентів пише і O.O. Бодальов [19, 228]. Вперше зустрічаючись з учнем, що вже одержав характеристику «відмінника» або «двієчника», педагог з більшою або меншою вірогідністю припускає у нього наявність певних якостей. Звичайно, не варто думати, що цей набір стереотипів незмінний, що всі педагоги малюють собі однаковий образ «відмінника», «двієчника», громадського «діяча-активіста» і т.д. Треба відмітить, що всі оцінні стереотипи носять підкреслено суб'єктивний, індивідуальний характер. У цьому немає нічого дивовижного, оскільки кожен стереотип є закріпленим досвідом спілкування з учнями, досвід даного конкретного педагога [23, 113].

Наприклад, на інформацію про те, що в його групі вчитиметься більшість юнаків або дівчат, різні педагоги реагуватимуть по-різному. Один через свій стереотип може припустити, що педагогічне управління групою полегшиться; інший, навпаки, маючи негативний досвід спілкування з «жіночим (або чоловічим) колективом», може передбачати складнощі в навчанні і виховному процесі.

Викладачі і справді чекають від одних учнів більшого, ніж від інших. Мабуть, ви вже стикалися з цим, якщо ваші брат або сестра вчилися в тій же школі, що і ви, але раніше і зарекомендували себе там «обдарованим(-ої)» або «нездібним(-ої)»; або розмови у вчительській створили вам репутацію ще до того, як ви переступили поріг школи; або новий вчитель уважно вивчив вашу особову справу, або йому став відомий соціальний статус вашої сім'ї. Очікування, що чи дійсно склалися таким чином, впливають на успішність учнів? Очевидно, що оцінки викладачів пов'язані з успіхами учнів: викладачі добре думають про тих учнів, які добре встигають. В основному це відбувається тому, що викладачі правильно оцінюють здібності і досягнення своїх учнів. Але чи дійсно очікування вчителя також впливають на успіхи учнів? Частіше немає. Але в 39 % з 448 опублікованих експериментів вони вплинули [30, 278].

Чому очікування іноді так багато означає? Розенталь і інші дослідники повідомляють, що викладачі частіше усміхаються і кивають «учням з вищим потенціалом». Вибраного навмання десятисекундного запису вчительського погляду або вчительського голосу було досить, щоб глядачі — і діти, і дорослі — зрозуміли, який перед ними учень, поганий або хороший, і чи подобається він викладачу. Ми не помилилися, саме 10 секунд! Хоча вчителі, можливо, вважають, що можуть контролювати свої відчуття, але учні дуже чутливі до міміки і жестів наставників. Вчителі можуть також більше займатися з своїми «обдарованими» учнями: ставити перед ними вищі цілі, частіше викликати їх до дошки і надавати їм більше часу на відповідь [30, 286].

Знайомство з експериментами, в яких досліджувалися вчительські очікування, наштовхнуло мене на думку вивчити, як впливають очікування учнів на викладачів. Поза сумнівом, вже при перших відвідинах нового курсу лекцій нерідко можна почути: «Професор Сміт такий цікавий» або: «Професор Джон такий нудний». Щоб побачити, чи виявлятиметься цей ефект і в умовах реального навчання, група дослідників провела експеримент в чотирьох класах школи в Онтаріо, де заняття почала вести нова вчителька, що раніше викладала у іншому місці. Під час індивідуальних співбесід експериментатори повідомили учнів двох класів, що що інші вчаться і самі експериментатори дуже високо оцінюють нову вчительку. В порівнянні з контрольними класами, де експериментатори не намагалися підняти рейтинг викладача, що вчаться, налаштовані на позитивні очікування, були уважнішими на заняттях. В кінці семестру вони одержали вищі відмітки і стверджували, що ця вчителька висловлює матеріал дуже виразно. Виявляється, ставлення класу до викладача таке ж важливе, як і ставлення викладача до учнів [30, 287].

Виховання і навчання студентів багато в чому залежить від того, як представники тієї або іншої статі сприймаються викладачем, які ролі він приписує юнакам і дівчатам, а головне - чи враховуються їх статеві особливості при подачі учбового матеріалу і вихованні. Адже вся навчально-методична література практично безстатева. Із цього приводу В. Д. Еремєєва і Т. П. Хрізман пишуть: "У багатьох методичних допомогах, рекомендаціях, підручниках, книгах ми бачимо невблаганне: "Дитина в 1 рік повинна... у 4 роки повинен... до 7 років повинен..." І приводяться таблиці по віках: що повинна уміти безстатева дитина. А ось таблиці таких порівняно мало істотних для майбутнього життя дитини (так пробачать нас педіатри) показників, як зростання і вага, складені окремо для хлопчиків і дівчаток. Значить, вага тіла різна, вага мозку, відповідно, різна, а все те, що є результатом їх діяльності (довільні рухи, сприйняття і аналіз інформації, мислення, пам'ять і т. д.), однакове? Звичайно, ні" [23, 156].

Справа, природно, не в таблицях з різними для хлопчиків і дівчаток нормативами розвитку психічних функцій (наприклад, відносно інтелекту такі таблиці є), а в тому, наскільки правомочними будуть ці нормативи, якщо одні автори відзначають відмінності по цих функціях, а інші їх заперечують. Та все ж зерно істини в цьому вислові є: потрібні обгрунтовані рекомендації про те, як виховувати і учити юнаків і дівчат. Хіба справедливо, що дівчат частіше хвалять, з ними частіше міркують, а коли розмовляють з юнаками, то найчастіше обмежуються прямими вказівками (віднеси, сходи, перестань).

Важливо і інше: потрібно коректувати оцінки, які дають педагоги юнакам і дівчатам. Опитування вчителів, проведене В. Д. Еремєєвой і Т. П. Хрізман, на предмет виявлення характеристик їх що вчаться, виявив, що негативні характеристики приписувалися хлопчикам значно частіше, ніж дівчаткам. На питання - які самі "хороші" і "найпоганіші" діти запам'яталися вчителям за багато років їх роботи - в першому списку переважали дівчатка, а в другому - хлопчики. Хлопчики в очах вчителів частіші неохайні, мовчазні, збудливі, уперті, нетерплячі, з надмірно високою зарозумілістю. Дівчатка ж старанніші, соромливіші, володіючі собою, спритні, боязливі, нерішучі. Недивно, що у 19 з 20 виховательок дитячого саду в ранжируваному списку їх вихованців (по якнайменшому числу негативних якостей) всі перші місця зайняли дівчатка. У школі з 14 вчительок перші місця віддали дівчаткам 11, а останні місця хлопчикам - 9. В той же час психолог, оцінюючи тих же дітей, не дав явних переваг ні хлопчикам, ні дівчаткам [23, 159].

Приведені приклади свідчать про різний підхід педагогів до хлопчиків і дівчаток на інтуїтивному рівні, що багато в чому веде до неадекватного ставлення до дітей різної статі. В той же час на усвідомленому рівні, не дивлячись на розуміння відмінностей між особами чоловічої і жіночої статі в здібностях, інтересах і схильностях, особливостях поведінки, педагогіка дотепер залишається безстатевою. Єдинe, де враховуються статеві відмінності - уроки праці, але і це викликає негативну оцінку деяких психологів[12, 155]. Безстатеве навчання і виховання викликало і викликає зараз у багатьох психологів, нейрофізіологів і педагогів занепокоєння з приводу спотвореного виховання хлопчиків і дівчаток і неадекватності способів їх навчання, а у результаті - розвитку їх особистості [14, 78]. За даними А. С. Воловіч, серед тих випускних класів, що вчаться, які найбільшою мірою відповідають шкільним вимогам, пригнічуюче більшість (85 %) складають дівчата. А юнаки, що потрапили в число таких, володіють традиційно жіночими якостями: зразкова поведінка, посидючість, старанність і тощо [23, 226].

У. Л. Ситников показав, що в свідомості педагогів гендерні установки виражені більше, ніж в свідомості дітей. Так, образи "абстрактних" дітей різної статі в свідомості одного і того ж вчителя мають більше відмінностей між собою, ніж образи реальних хлопчиків і дівчаток. Між образами конкретних дівчаток в свідомості педагогів і Я-образамі цих же дівчаток є більше достовірних відмінностей, ніж між відповідними образами хлопчиків. При цьому є істотні відмінності між педагогами і студентами педагогічного вузу в тому, як вони представляють "абстрактних" хлопчиків і дівчаток. По негативній модальності думки педагогів більш близькі до того, як хлопчики відображають самих себе, думки студентів більш близькі до того, як відображають себе дівчатка [17, 445].

В даний час жінкі-научні працівники складають близько 40 % із загального числа науковців країни (тоді як в США, наприклад, не перевищують 9 %). За даними І. Н. Вакулової, З. П. Крягжде і Д. П. Барама, юнаки віддають перевагу технономічеським професіям, а дівчата - соціономічеським. Крім того, за даними останнього автора, у дівчаток більше виражений інтерес до мистецтва. За даними Л. А. Головей, серед дівчат переважає соціальна, артистична спрямованість, а серед юнаків - підприємницька і дослідницька [17, 158].

Б. Розен приходить до висновку, що більшість підлітків вибирає професії, відповідні їх гендерній ролі. У юнаків професійне самовизначення формується в руслі загальної життєвої перспективи і органічно входить в нього. На їх професійне самовизначення впливають чинники дальньої перспективи: чим більш визначені плани на подальше життя, тим вищі рівень сформованості професійного плану і ступінь упевненості в правильності професійного вибору. У дівчат життєве і професійне самовизначення не зв'язані між собою, для них характерна велика емоційність і ситуативність самовизначення, менш цілісний світогляд. Найближчі плани дівчат визначаються в основному пізнавальними інтересами і рівнем емоційної збудливості. У юнаків на планування найближчої перспективи великий вплив роблять інтелектуальні показники (комбінаторне мислення, загальний рівень інтелекту) і рівень самоконтролю [19, 156].

За даними Л. Термана і К. Майлз чоловіка виявляють цікавість до професій, пов'язаних з пригодами, вимагаючих подвигів, фізичної напруги, до роботи поза приміщенням, до механізмів і інструментів, до науки, фізичних явищ і винаходів. Жінки схильні до професій, пов'язаних з естетикою, з сидячою роботою в приміщенні, з наданням допомоги, особливо дітям, беззахисним і потребуючим людям [48, 75].

Так, за даними І. Калабіхиной, в охороні здоров'я і соціальному забезпеченні в Росії жінки складають 83 %, в торгівлі і громадському харчуванні - 82 %, в освіті - 79 % від загального числа зайнятих [15, 166].

В даний час спостерігається і фемінізація психології. Так, серед студентів психологічного факультету Санкт-петербурзького державного університету співвідношення осіб чоловічої і жіночої статі в кінці 1990-х рр. дорівнювало 1:3,5. Серед студентів спецфакультету (отримання другої освіти) це співвідношення було ще вищим - 1:4,3 [23, 156].

Болгарський психолог З. В. Іванов показав, що є деякі відмінності в педагогічному спілкуванні чоловіків і жінок - вчителів фізкультури. Вчителі-жінки більше прагнуть показувати і пояснювати учбовий матеріал в порівнянні з вчителями-чоловіками, частіше ставлять питання і роблять доповнення до відповідей учнів. Жінки частіше використовують оцінки, жарти. Вчителі-чоловіки частіше дають конкретні вказівки по організації роботи, частіше використовують команди і розпорядження. У виховній роботі вчителя-чоловіка більше уваги звертають на зовнішню і формальну сторону, менше вникаючи в мотиви поведінки учня. Вони віддають перевагу в спілкуванні школярам-спортсменам і більш фізично розвиненим і дисциплінованим школярам [46, 445].

За даними Д. А. Мішутіна, вчителі-чоловіки частіше використовують особово-групове спілкування, а вчителі-жінки – міжособистісне спілкування. Чоловіки в порівнянні з жінками частіше використовують немовні засоби спілкування, а жінки - мовні. Виховний звертання також частіше використовується жінками [45, 93].

Таким чином, можемо спостерігати різницю в сприйнятті та поведінці викладачів, що відповідає їх гендеру.
3.ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТПІВ У ВЗАЄМОСТОСУНКАХ СТУДЕНТІВ І ВИКЛАДАЧІВ ВУЗІВ

3.1. Мета, методика і організація дослідження маскулінних і фемінних характеристик в образі чоловіка, жінки і викладача у студентів Вузів
Про необхідність поглиблення і збагачення теоретичних і практичних напрацювань по проблемі гендерних стереотипів в системі вищої освіти говорять багато зарубіжних і вітчизняних психологів [1, 2, 4, 5, 12, 23]. Помітимо, що гендерні дослідження є галуззю психологічного знання, що активно розвивається. Полорольові стереотипи привласнюються всіма, хто росте і розвивається в суспільстві. Уявлення, пов'язані з цими стереотипами, стають неусвідомлюваною ідеологією, яка переноситься на всі сфери життєдіяльності. Складнощі досліджень не є прерогативою психології. Будь-яка наука, дотична з життям суспільства і окремої особи, містить лише частину цілісної картини, якщо не використовує гендерний підхід. У нашому дослідженні ми прагнули нівелювати неусвідомлений вплив наших стереотипних уявлень на результати нашої роботи шляхом використовування в основному стандартизованих методів дослідження.

Наше дослідження містить теоретичний аналіз літературних джерел та обґрунтування актуальності та потреби в ньому; вибір методів дослідження згідно з метою та гіпотезою, проведення обраних методик на виборці згідно з предметом та об’єктом нашої емпіричної частини; статистична обробка і аналіз отриманих результатів; формулювання висновків щодо результатів нашого дослідження відповідно до гіпотези.

В основі нашої дослідницької роботи припущення що стереотипи маскулінності і фемінності, що ми намагаємося виявити у студентів, будуть співвідноситися з гендерними ознаками в образі ідеального викладача, що також є предметом нашого дослідження.

Ми зосереджуємо свою увагу на виявленні рис, притаманних чоловікам та жінкам, а також на гендерних ознаках образа ідеального викладача в уявленнях студенток-дівчат і студентів-юнаків.

В результаті дослідження ми плануємо одержати дані про найбільш типові гендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої та жіночої статі.

Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі проводилася невелика бесіда із студентами, з метою замотивувати учасників дослідження. На другому етапі в ході заповнення респондентом опитувальника С.Бем ми з'ясовували особливості стереотипів мускулінності і фемінності в уявленнях про ідеального викладача у студентів Вузів. На завершальному третьому етапі проводилося дослідження за допомогою тієї ж методики, проте в інструкції пропонувалося описати типового чоловіка і типову жінку. Кожен обстежуваний одержував реєстраційний бланк опитувальника в який він заносив відповіді, а також продовжував складені нами нескінчені речення, для уточнення гендерних стереотипів, що склалися у респондентів.

Обстеження проводилося на базі різних Вузів р. Запоріжжя (ЗНУ, ЗНТУ, ЗГМУ, ЗІГМУ). Для дослідження гендерних стереотипів у студентів була сформована вибірка, що складається з 30 студентів у віці від 19 до 23 років, по 15 юнаків і 15 дівчат. Вік студентів, що приймали участь у експериментальному дослідженні, нами було обрано невипадково. Цей період, окрім сформованої особистості, особливостей поведінки та стилів спілкування, характеризується сталістю певних стереотипів, у тому числі й гендерних, та мотивацією їх незміності або спроб подолання [23, 248].Мы прагнули залучати до дослідження студентів різних вищих учбових закладів (і технічних і гуманітарних) у зв'язку з розповсюдженням на вибір професії гендерних стереотипів про великі здібності до точних наук у юнаків. Тому серед респондентів представників Запорізького національного університету було 8 чоловік, що вчаться Запорізького національного технічного університету 13 чоловік, студентів Запорізького державного медичного університету 4 люди і студентів Запорізького державного муніципального університету 5 чоловік. Гендерна ідентифікація особистості тісно пов'язана із засвоєнням і реалізацією ролевих стандартів поведінки, прийнятих в суспільстві і культивованих в найближчому мікросередовищі індивіда. Тому при дослідженні гендерних стереотипів респонденти розділялися по статі.

Відповідно до гіпотези використовувалася методика опитувальник С.Бем (модифікований варіант), оскільки ця методика направлена на оцінку стереотипних уявлень про маскулінності і фемінності, а також розроблений нами набір незакінчених фраз ( дивитись додаток А). Теорія гендерної схеми, розроблена З. Бем, містить риси як теорії соціального навчення, так і теорії когнітивного розвитку. З позицій цієї теорії, засвоєння і прийняття установок, пов'язаних з виконанням певної гендерної ролі, здійснюється в процесі первинної соціалізації [23, 169]. Передбачається, що статева диференціація і типізація є результатом переробки інформації, пов'язаної з поняттями "чоловіче" і "жіноче", що гендерно-схематизує. Орієнтуючись на дорослих, дитина научається вибирати зі всіх можливих визначень "Я" тільки ті, які застосовні до його статі. Сприймаючи нову інформацію (включаючи і нове знання про себе), дитина кодує і організовує її відповідно до заданих ззовні гендерних схем, тобто домінуючими культурними уявленнями про мужність і жіночність і ролі чоловіка і жінки в суспільстві. Таким чином, і самооцінка людини, і його поведінка в істотній мірі визначаються змістовним компонентом гендерних стереотипів, пануючих в суспільстві.

У дослідженні ми використовували модифікований варіант, що складається з 60 питань, з них 20 питання «буферних» і по 20 питань відносяться до кожного з вимірюваних чинників (маскулінність, фемінність). Респонденту пропонується занести в реєстраційний бланк один з варіантів відповіді на питання: «так», «ні». Набуті дані виражаються в показниках маскулінності і фемінності, а також обчислюється основний індекс «маскулінність-фемінність» в образі типової жінки, типового чоловіка і ідеального викладача.
3.2. Аналіз і інтерпретація отриманих даних.
Стереотип викладача, як і будь-який інший, тісно пов'язаний з пануючими у цей момент в суспільстві поглядами, тому ми також порівнюємо уявлення про ідеального викладача з результатами набутими при описі типових чоловіків і жінок. Для аналізу інформації ми розбили випробовуваних на дві групи по ознаці статі – дівчата і юнаки, між якими ми також проводили порівняння. На основі емпіричних даних отриманих за допомогою методики опитувальник С.Бем (модифікований варіант) ми порівнюємо гендерний компонент характеристики викладачів в представленнях кожної з груп ( дивитись додаток Б).



Рисунок 3.1 – Діаграма розподілу середньогрупових показників за шкалами маскулінність і фемінність у юнаків і дівчат

Среднегруппової показник маскулінності у юнаків був рівний 0,84, а в групі дівчат – 0,9. Таким чином при аналізі показника маскулінність дівчини і юнаки продемонстрували різницю досить незначну у розмірі 0,06, а різниця в показниках шкали фемінність була значущішою і склала 0,16 (дивитись рисунок 3.1). Уявлення про ідеального викладача у студенток виражаються у великих показниках маскулінності і менших показниках фемінності, ніж у юнаків студентів. При цьому показник основного індексу і у юнаків і у дівчат знаходиться в межах андрогінності з тенденцією слабовираженої маскулінності і дорівнює -0,7 у респондентів жіночої статі і -0,19 у респондентів чоловічої статі.

У групі дівчат маскулінність, в межах андрогінності, виражена набагато яскравіше, різниця між показниками двох груп дорівнює 0,51 (дивитись рисунок 3.2). Цікавий факт, що в бесіді абсолютну більшість юнаків (83%) заявляли, що ідеальним викладачам бачать жінку, а інші 27% стверджували, що стать не має значення, і жоден юнак не бачив в ролі ідеального викладача чоловіка. У дівчат подібної тенденції не спостерігалося, так 30% не мали переваг відносно статі викладача, для 43% більш відповідним ідеальному викладача видається чоловіча стать, а 27% віддали б перевагу викладачу жінку.



Рисунок 3.2 – Діаграма середньогрупових показників за результатами опитувальника С.Бем в уявленнях дівчин-респонденток

Стереотип чоловіка в очах студентів-юнаків по показнику основного індексу представлявся помірно вираженою маскулінністю -0,71. При цьому показник маскулінності дорівнював 0,88, а фемінності – 0,58. Якщо порівнювати ці показники з портретом ідеального викладача, то помітимо, що показники маскулінності практично рівні, а фемінність в образі викладача набагато більш вираженна.

Розглядаючи стереотип чоловіка в анкетах дівчат, відзначаємо ще більш виражений показник маскулінності – 0,91, а фемінність приблизно на тому ж рівні (0,51), що і в представленнях юнаків. При цьому основний індекс зафіксований на рівні – 0,93, що є найбільш крайнім показником по всіх пунктах в групах як юнаків, так і дівчат. Таким чином, дівчата наділяють образ типового чоловіка яскравіше вираженими маскуліннимі рисами, ніж самі юнаки. Порівняно з образом ідеального викладача спостерігається незначне збільшення показника фемінності і зниження показника маскулінності, тобто образ викладача містить більше фемінності ніж образ чоловіка, не дивлячись на затвердження респонденток про те, що вони віддали б перевагу викладачу чоловіка.

Аналізуючи уявлення респондентів жіночої і чоловічої статі про типову жінку, ми бачимо найбільші розбіжності в думках. Юнаки наділили типову представницю «слабкої статі» достатньо високим показником фемінності (0,91), що означає більш традиційні уявлення про жінку, а маскулінність представлена на достатньо не високому рівні (– 0,56). Основний індекс дорівнює 0,82. Такий розподіл є практично дзеркальним віддзеркаленням уявлень про образ чоловіка серед студентів-юнаків. Таким чином, можна говорити про гармонійніший розподіл показників, який відображає традиційні погляди на стереотип поведінки жінок і чоловіків, який склався в суспільстві, проте без крайніх, шовіністів відхилень.

Дівчата наділяють образ типової жінки достатньо вираженими як маскулінними, так і фемінними властивостями. Розподіл показників в цій групі був наступним: маскулінність – 0,75, фемінність 0,86, загальний індекс 0,26. Таким чином, опитані студентки приписують типовій жінці виражені якості як представників чоловічої статі, так і жіночого. Тобто жінка в представленнях студенток андрогінна, проте показник фемінності не понижений.

Загалом можна відзначити, що юнаки наділяють жіночу стать більш вираженими фемінними якостями, а дівчата, навпаки, дотримуються більш традиційних поглядів на образ типового чоловіка. Можна, припустити, що опитані студенти схильні бачити консервативніше образ протилежної статі, а образ своєї статі трансформується у бік андрогінності.

Уявлення про викладачів у юнаків не співвідноситься ні з образом жінки, ні з образом чоловіка, останні скоріше традиційні. Тоді як образ викладача Вищих учбових закладів наділений вираженими фемінними і муськулінними рисами. Ми схильні припускати, що таке розподіл показників пов'язаний з тим, що викладач через свою професійну діяльність проявляє риси традиційно приписувані як жінкам (наприклад, терплячість, розуміння), так і чоловікам (наприклад, критичність мислення, стриманість).

Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога. В цілому підтверджується, що на сучасному етапі розвітку суспільства намітилися певні шляхи подалання деяких гендерних стереотипів, що мають секситське, дискримінаційне забарвлення.

Аналізуючи складені нами незавершені речення, можемо спостерігати наступну ситуацію. Виражаючи свої думки з приводу громадської думки по відношенню до жінок як юнаки, так і дівчата демонстрували традиційно стереотипні думки. Наприклад, що жінка «повинна бути урівноваженою», «завжди красивою», «хорошою матір'ю» і тому подібне. Справжнього чоловіка дівчини бажали бачити в ролі «лицаря», «упевненого в собі», «рішучого», а жінку – «привабливої», «ніжної», «милої». Звертає на себе увагу навіть конструкція фраз в реченнях, які студентки складали про жінок. Ці речення більш односкладові, тоді як серед речень, які описують чоловіків більше складних речень.

Відносно професійної діяльності жінок думки студенток розділилися в наступних напрямах: робота потрібна, щоб спілкуватися, і робота для того, щоб бути незалежною. Думки юнаків з цього питання і зовсім неоднорідні від «робота жінки на кухні» до «на роботі жінкам легше». У уявленні сучасної молоді стереотипи більшою мірою стають, якщо не явними, то, співучо, косвеними цінностями, які формують соціальну поведінку і певною мірою підкріплюються тіськом з боку нерівного статусу чоловіків та жінок у сучасному українському суспільстві.

Таким чином можна відмітити, що уявлення про викладачів у юнаків не співвідноситься ні з образом жінки, ні з образом чоловіка, останні скоріше традиційні. Тоді як образ викладача Вищих учбових закладів наділений вираженими феміннимі і маскуліннимі рисами. Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога.

Внаслідок того, що вираженість традиційних стереотипів при заповненні опитувальника С.Бем набагато менше, ніж при продовженні незавершених фраз, ми приходимо до висновку, що стереотипи достатньо сильно виявляються в поведінці, яка декларується по відношенню до протилежної статі, проте втрачають свою силу при дробленні сталих словесних оборотів на окремі якості.
ВИСНОВКИ

Гендерні стереотипи ми розглядаємо як соціально сконструйовувані категорії «маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціально схвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність.

Гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного приватних пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування або пророцтва. Починаючи з дитинства ми засвоюємо гендерні ролі, що надалі закріплюються власним досвідом, тиражуються в засобах масової информації.

Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі інтерсуб’єктної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрвшній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово грунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями.

Аналізуючи теоретичні й емпіричні здобутки, приходимо до висновку, що типово чоловічий образ - це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.

Якщо чоловікам атрибутуються насамперед такі якості, як владність, об'єктна (ділова) спрямованість, агресивність, автономність, глобальний інтелект, спрощеність, дистанційованість. конкретний інтелект, ретельність, рефлексивність, то жінкам — витонченість, емпатія, залежність, еамопереживання, поступливість, суб'єкта (комунікативна) спрямованість, рефлексивність, ретельність, конкретний інтелект, дистанційованість.

У цілому уявлення сучасної молоді про гендерні портрети чоловіка й жінки відповідають результатам проведеного наукового аналізу. Водночас помітно, що стереотипи маскулінності й фемінінності стають менш жорсткими, і що не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.

в свідомості молоді переважають традиційні образи жінки та чоловіка, але стереотипи маскулінності і фемінності на сьогодні стають менш жорсткими і не всі людські якості чітко диференціюються за статтю. Дедалі частіше виявляється тенденція до зближення гендерних ознак, тенденція до маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, особливо в молодіжному середовищі.

В даний час спостерігається наступна подвійна картина: з одного боку, гендерні відмінності в ході учбово-виховного процесу не враховуються, з другого боку освіта має переважно чоловічий ухил, вимагаючи від жінок прояву і розвитку традиційно чоловічих якостей.

Підхід педагогів до хлопчиків і дівчаток на інтуїтивному рівні, що багато в чому веде до неадекватного ставлення до дітей різної статі. В той же час на усвідомленому рівні, не дивлячись на розуміння відмінностей між особами чоловічої і жіночої статі в здібностях, інтересах і схильностях, особливостях поведінки, педагогіка дотепер залишається безстатевою.

У міжособових відносинах в діаді «студент – викладач» дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).

Образ ідеального викладача у юнаків наділений вираженими феміннимі і маскуліннимі рисами. Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога (дивитись додаток А).

Внаслідок того, що вираженість традиційних стереотипів при заповненні опитувальника С.Бем набагато менше, ніж при продовженні незавершених фраз, ми приходимо до висновку, що стереотипи достатньо сильно виявляються в поведінці, яка декларується по відношенню до протилежної статі, проте втрачають свою силу при дробленні сталих словесних оборотів на окремі якості.

Загалом можна відзначити, що юнаки наділяють жіночу стать більш вираженими фемінними якостями, а дівчата, навпаки, дотримуються більш традиційних поглядів на образ типового чоловіка. Можна, припустити, що опитані студенти схильні бачити консервативніше образ протилежної статі, а образ своєї статі трансформується у бік андрогінності.
СПИОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Агеев В.С. Психологические и социологические функции полоролевых стереотипов. // Вопросы психологии. – 1991. №4. – с.74-82.

  2. Алешина Ю.Е., Борисов И.Ю. Поло-ролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов // Вестник МГУ. – М.: Из-во МГУ, 1989. - №2. – С. 44 – 53.

  3. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб: Питер,2005 – 431с.

  4. Березин Ф.Б., Мирошникова П.Д., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. – М.: Наука, 1994. – С. 79 – 85.

  5. Берн Ш. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб: Прайм,2001. – 320с.

  6. Бианки В.Л., Филиппова Е.Б. Асиметрия мозга и пол. – СПб.: Изд-во СПб института, 1997. – С. 4-10.

  7. Булаева К.Б. Генетические основы психофизиологии человека. – М.: Наука, 1991. – С. 98 – 111.

  8. Введение в гендерное исследование. – Ч.1: Учебное пособие / Под ред. И.А. Жеребкиной. – Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. – 708 с.

  9. Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Терра, 1999. – 480 с.

  10. Визгина А.В. Пантелеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин.// Вопросы психологии. – 2001. – №3 – с.91-100.

  11. Ворник Б.М. Расстройства половой идентификации. – К.: ИЦ «Семья», 1998. – 329 с.

  12. Воронина О.А. Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций. – М.: МЦГИ-МВШСЭН, МФФ, 2001, – 416 с.

  13. Вулф Вірджінія. Власний простір. – К.: Альтернатива, 1999. – 112 с.

  14. Гаврилица О.А. Чувство вины у работающей женщины // Вопросы психологии. – 1998. - №4. – С. 65 – 70.

  15. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социальная конструирование гендера
    1   2   3   4


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации