Лактіонов О.М., Хомуленко Т.Б. Політична психологія та Іміджелогія. Навчально-методичний посібник - файл n1.doc

Лактіонов О.М., Хомуленко Т.Б. Політична психологія та Іміджелогія. Навчально-методичний посібник
скачать (11908.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc11909kb.21.10.2012 16:43скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7
Тести до модуля «Політична психологія»
Тести до теми № 1

  1. Процес вироблення системи уявлень суб’єкта про себе у соціально-політичному плані це:

    1. політична свідомість;

    2. політична самосвідомість.

  2. Процес включення індивіда у політичну систему через оснащення його досвідом цієї системи це:

    1. політична соціалізація;

    2. політична культура.

  3. Політична поведінка це:

    1. зовнішній бік політичної діяльності;

    2. результат функціонування політичної свідомості, політичного безсвідомого та політичної культури;

    3. діяльність з координації чужих інтересів у межах суспільства.

  4. Процес включення індивіда у суспільство через оснащення його досвідом поколінь, закріпленим в культурі є:

    1. політичною соціалізацією;

    2. політичною культурою;

    3. політичною діяльністю;

    4. інше.

  5. Психологічні особливості сучасної пропаганди є:

    1. предметом політичної психології;

    2. завданням політичної психології;

    3. методом політичної психології.

  6. Історичний досвід, пам’ять соціальних спільнот і окремих індивідів у сфері політики є:

    1. політична пам’ять;

    2. політична культура;

    3. політична свідомість.

  7. Діяльність з координації чужих інтересів у межах суспільства це:

    1. вищий рівень політичної свідомості;

    2. вищий рівень політичної поведінки;

    3. вищий рівень політичної культури.

  8. В залежності від суб’єкта політичної свідомості структура політичної свідомості розділяється на:

    1. побутову та наукову політичну свідомість;

    2. індивідуальну, групову та масову політичну свідомість;

  9. До функціональних форм політичної свідомості відносяться:

    1. когнітивний і мотиваційний блок;

    2. політичні знання, політичні вміння, політичні цінності, орієнтації, переконання, настановлення, оцінки.

  10. З якої галузі психології виокремилась політична психологія:

    1. загальна психологія;

    2. психологія праці;

    3. соціальна психологія?

  11. Результатом політичної соціалізації є:

    1. політична активність, пасивність чи відчудження;

    2. формування політичної свідомості та політичної поведінки;

    3. політична діяльність;

    4. політична культура.

  12. Чинником прагнення до влади за А. Адлером є:

    1. сублімація лібідо;

    2. комплекс меншовартості;

    3. політична соціалізація.

  13. Поява соціоцентризма є етапом:

    1. політичної діяльності;

    2. політичної соціалізації;

    3. політичної поведінки.

  14. Поява соціальних цілей є:

    1. початковим;

    2. завершальним;

    3. проміжним етапом соціалізації.

  15. Психологічні компоненти політичного життя суспільства, що формуються у процесі соціалізації і проявляються в політичній свідомості та поведінці, це:

    1. предмет політичної діяльності;

    2. структура політичної свідомості;

    3. предмет політичної психології.

  16. За глибиною відображення політична свідомість розділяється на:

    1. побутову та наукову політичну свідомість;

    2. індивідуальну, групову та масову політичну свідомість.

  17. Зміна конкретних політичних уявлень на абстрактні є:

    1. початковим;

    2. завершальним;

    3. проміжним етапом соціалізації.

  18. Владна, розпорядницька, керуюча є функціями:

    1. політичної діяльності;

    2. політичного лідера;

    3. політики.

  19. Проблеми психологічних механізмів політичної поведінки є:

    1. предметом політичної психології;

    2. завданням політичної психології;

    3. методом політичної психології.

  20. Аналіз, порівняння, моделювання є:

    1. діагностичними;

    2. прогностичними;

    3. розвивальними методами політичної психології.



Тести до теми № 2

  1. Поняття про харизматичну владу було введено в науку:

    1. Бертраном Расселом;

    2. Ніколо Макіавеллі;

    3. Максом Вебером.

  2. Про те, що володар має поєднувати у собі риси лева та лиса твердить:

    1. Бертран Рассел;

    2. Ніколо Макіавеллі;

    3. Макс Вебер.

  3. У харизматичного лідера переважає такий стиль керівництва:

    1. ліберальний;

    2. авторитарний;

    3. демократичний;

    4. будь-який.

  4. Потреба у харизматичному лідері виникає, коли:

    1. людям потрібне почуття безпеки, яке дає той, хто взяв справу у свої руки;

    2. люди компенсують свої невдачі емоційною ідентифікацією з героєм;

    3. люди прагнуть уникнути відповідальності;

    4. вірно все;

    5. вірно а), б).

  5. М.Вебер виділяв такі три види легітимності влади, як основану на харизмі: на..традицii.....................................................

на...правi легально-рацiональна....................................................

  1. Макіавелізм, це риса особистості, яка означає:

    1. переконання суб’єкта у тому, що при спілкуванні з іншими можна та необхідно маніпулювати;

    2. здатність переконувати інших, розуміти їх наміри та причини їх вчинків;

    3. схильність до емоційної залученості у безвідносні до перемоги деталі.

  2. Лідер, який не прагне радикальних змін і мессіанського положення, є:

    1. харизматичним;

    2. іконним.

  3. Підтримка лідера-харизматика базується на:

    1. раціональних факторах;

    2. емоційних факторах.

  4. Такі вислови, як «Переможців не судять», «Мета виправдовує засоби» пов’язують з ім’ям:

    1. Макса Вебера;

    2. Зігмунда Фрейда;

    3. Ніколо Макіавеллі.

  5. Позначте те, що не відноситься до психологічних ознак харизми:

    1. прибічники вірять у надякості лідера;

    2. прибічники не згуртовані між собою;

    3. прибічники довіряють лідеру;

    4. прибічники є наступниками.

  6. Прагнення до самоактуалізації, як ознака особистості лідера було введено в понятійний апарат психології представниками:

    1. біхевіоризму;

    2. психоаналізу;

    3. гуманістичної психології.

  7. Необхідність підтвердження надможливостей, складність віднайдення достойного наступника, необхідність пропаганди є проблемами влади:

    1. основаної на традиції;

    2. на харизмі;

    3. на праві.

  8. Відзначте серед переліченого архетипічні форми:

    1. аnima;

    2. архетипічна ситуація;

    3. animus;

    4. архетипічна фігура;

    5. архетипічний символ.

  9. Архетип героїзованого злочинця, архетип тотожності істини та влади, архетип центрованої провини є:

    1. загальнолюдськими архетипами;

    2. архетипами візантійської компоненти українського менталітету;

    3. архетипами західноєвропейського менталітету.

  10. За Фрейдом З. прагнення до влади є результатом:

    1. сублімації лібідо;

    2. комплексу меншовартості;

    3. політичної соціалізації.

  11. Ряд положень макіавеллізму був експериментально підтверджений представниками:

    1. біхевіоризму;

    2. психоаналізу;

    3. гуманістичної психології

  12. Про те, що ідентифікація з архетипом героя призводить до виникнення «мана» – особистості (харизми) твердив:

    1. З. Фрейд;

    2. К. Юнг;

    3. К. Хорні.

  13. Архетип це:

    1. підструктура політичного без свідомого;

    2. підструктура політичної свідомості;

    3. підструктура без свідомого.

  14. Архетип героїзованого злочинця означає:

    1. почуття провини перед авторитетом;

    2. рівень досконалості минулого досвіду визначається не актуальністю, а давністю його використання;

    3. вбачання елітарності в девіантній поведінці.

  15. Архетип центрованої провини означає:

    1. почуття провини перед авторитетом;

    2. рівень досконалості минулого досвіду визначається не актуальністю, а давністю його використання;

    3. вбачання елітарності в девіантній поведінці.



Тести до теми № 3

  1. Поняття влада є фундаментальним поняттям, яке об’єднує всі соціальні науки, аналогічно поняттю енергії у природничих науках. Так вважав:

    1. Бертран Рассел;

    2. Ніколо Макіавеллі;

    3. Макс Вебер.

  2. Ресурси влади пов’язані зі змістом мотивації:

    1. суб’єкта влади;

    2. об’єкта влади.

  3. Мотивація влади є мотивацією:3

    1. суб’єкта влади;

    2. об’єкта влади.

  4. Виділіть серед різних видів прагнення до влади невротичні:

    1. прагнення до реалізації суспільно-корисної мети;

    2. прагнення до позбавлення почуття неповноцінності;

    3. прагнення до самореалізації;

    4. прагнення до захисту від безпомічності;

    5. прагнення до відчуття влади.

  5. Більш ефективною є така влада, яка становить:

    1. мету особистості;

    2. засіб реалізації мети особистості.

  6. Основана на бажанні людини бути схожою на того, хто викликає симпатію, повагу, це влада:

    1. референтна;

    2. легітимна;

    3. експертна;

    4. інклюзивна;

    5. примусу;

    6. нагороди.

  7. Основана на тому, що компетентна в значущому для нас питанні людина може бути впливовою і не тільки в межах своєї компетенції, це влада:

    1. референтна;

    2. легітимна;

    3. експертна;

    4. інклюзивна;

    5. примусу;

    6. нагороди.

  8. Вплив, пов’язаний із прагненням бути членом групи та діяти у відповідності з груповими нормами, це влада:

    1. референтна;

    2. легітимна;

    3. експертна;

    4. інклюзивна;

    5. примусу;

    6. нагороди.

  9. Влада тих, хто пише, над тими, хто читає. Це:

    1. партократія;

    2. меритократія;

    3. райтократія.

  10. Відношення до партії зумовлене:

    1. ідеологією;

    2. силою особистості лідера;

    3. іміджем партії.

  11. Влада уповноважених над неуповноваженими це:

    1. партократія;

    2. райтократія;

    3. бюрократія.

  12. Вотум це:

    1. рішення, виражене у формі голосування;

    2. метод прийняття рішень, при якому обговорюване положення не голосується, а приймається через угоду.

  13. Консенсус це:

    1. рішення, виражене у формі голосування;

    2. метод прийняття рішень, при якому обговорюване положення не голосується, а приймається через угоду.

  14. Психофізіологічна теорія влади Кайтукова базується на:

    1. категорії диктату;

    2. категорії харизми;

    3. категорії еліти.

  15. Влада для себе це:

    1. S – Power;

    2. P – Power.

  16. До потреби у владі за В. Каверіним відноситься:

    1. страх самотності;

    2. потреба свободи;

    3. потреба самоствердження;

    4. прагнення збільшувати ресурси влади;

    5. страх перед втратою влади.

  17. До страхів володіння владою за Дж. Верофом відноситься:

    1. страх самотності;

    2. потреба свободи;

    3. потреба самоствердження;

    4. прагнення збільшувати ресурси влади;

    5. страх перед втратою влади.

  18. До мотивації влади за Д. Вінером відноситься:

    1. страх самотності;

    2. потреба свободи;

    3. потреба самоствердження;

    4. прагнення збільшувати ресурси влади;

    5. страх перед втратою влади.

  19. Акцент на дослідженні процесу використання влади ставиться:

    1. в соціології;

    2. в психології;

    3. у філософії.

  20. Асоціативні зв’язки лексеми «влада» досліджуються для характеристики:

    1. режимів влади;

    2. видів влади;

    3. культурно-мовленнєвого концепту «влада».



Тести до теми № 4

  1. Ефективність лідера зумовлена:

    1. особистісними якостями та здібностями;

    2. ситуацією;

    3. взаємовідносинами;

    4. вірно все;

    5. вірно а), б).

  2. Думка про те, що поява лідера є результатом місця, часу та обставин притаманна представникам:

    1. теорії рис;

    2. ситуативної теорії;

    3. теорії відношення.

  3. Спроби пояснити лідерство на основі спадковості притаманні представникам:

    1. теорії рис;

    2. ситуативної теорії;

    3. теорії відношення.

  4. Спроби пояснити лідерство з точки зору стосунків у групі притаманні представникам:

    1. теорії рис;

    2. ситуативної теорії;

    3. теорії відношення.

  5. Інструментальне лідерство:

    1. орієнтовано на задачу;

    2. орієнтовано на відношення.

  6. Емоційне лідерство:

    1. орієнтовано на задачу;

    2. орієнтовано на відношення.

  7. Лідерство більш ефективне в ситуаціях дуже сприятливих або дуже несприятливих:

    1. інструментальне

    2. емоційне

  8. Лідерство більш ефективне в помірно сприятливих чи несприятливих ситуаціях:

    1. інструментальне;

    2. емоційне.

  9. Маргінал це:

    1. людина натовпу;

    2. представник еліти;

    3. ні а) ні б).

  10. Людина, яка завжди відчуває потребу звертатися до авторитету чи принципу, якому вона служить є:

    1. людиною натовпу;

    2. людиною еліти;

    3. маргіналом.

  11. Людина, провідною цінністю якої є влада, відноситься до:

    1. маргінального типу;

    2. демократичного типу;

    3. політичного типу.

  12. Бажання влади тільки для себе. Використання людей як засобів досягнення влади. Володіння технологіями влади. Це характеристики:

    1. політичного лідера;

    2. homo politicusa;

    3. представника еліти.

  13. Відраза до політики, недовіра до влади, готовність до розриву з оточенням, неучасть у регулярних процесах. Це є стратегічними настановленнями:

    1. людини натовпу;

    2. людини еліти;

    3. маргінала.

  14. Виділіть серед переліченого особливості поведінки людини у натовпі:

    1. відповідальність;

    2. агресивність;

    3. ефективність;

    4. аморальність;

    5. самоконтроль.

  15. Лицар, Хазяїн, Генерал, це метафоричні назви:

    1. політичних типів;

    2. типів політичних лідерів;

    3. людини еліти.

  16. Акцент на формування характеру лідерів та еліт через соціальну практику здійснюється в теорії еліти:

    1. Б. Скінера;

    2. Е. Фрома;

    3. З. Фрейда.

  17. В залежності від особистих якостей виділяють такі види еліт:

    1. харизматична, олігархічна, професійна, аристократична;

    2. пануюча, пасивна, опозиційна, контреліта;

    3. аграрна, промислова, фінансова, інтелектуальна.

  18. В залежності від ставлення до влади виділяють такі види еліт:

    1. харизматична, олігархічна, професійна, аристократична;

    2. пануюча, пасивна, опозиційна, контреліта;

    3. аграрна, промислова, фінансова, інтелектуальна.

  19. Пояснення елітності одних і посередності інших через навчальні здатності застосовується в теорії політичних еліт:

    1. Е. Фрома;

    2. Б. Скінера;

    3. З. Фрейда.

  20. Через посилення тиску натовпу на особисту свободу виникає такий вид маргіналів, як:

    1. первинні маргінали;

    2. вимушені маргінали.



Тести до теми № 5

  1. Назвіть психологічні компоненти організаційних здібностей політичного лідера:

........................................

........................................

........................................

  1. Авторитарна особистість обирає такі комунікативні стратегії, як авторитарне домінування, тиск і ....................................................

  2. До основних характеристик авторитарної особистості входять:

    1. авторитарне підкорення;

    2. авторитарна агресія;

    3. високий інтелект;

    4. високий статус;

    5. консерватизм.

  3. Проблеми володіння та здійснення влади є предметом:

    1. політичної психології;

    2. політології;

    3. політичної діяльності.

  4. Схильність до психологічного аналізу поведінки інших це індикатор такого компоненту організаторських здібностей політика, як:

    1. психологічний такт;

    2. психологічна вибірковість;

    3. критичність;

    4. суспільна ергійність.

  5. Почуття міри у взаєминах це – індикатор такого компоненту організаторських здібностей політика, як:

    1. психологічний такт;

    2. психологічна вибірковість;

    3. критичність;

    4. суспільна ергійність.

  6. Здатність до емоційно-мовленнєвого впливу – це індикатор такого компоненту організаторських здібностей політика, як:

    1. психологічний такт;

    2. психологічна вибірковість;

    3. критичність;

    4. суспільна ергійність.

  7. Практичний психологічний розум, психологічний такт, психологічна вибірковість, вимогливість та інше це:

    1. лідерські якості;

    2. організаторські здібності;

    3. функції політичної діяльності;

    4. прояви політичної поведінки.

  8. Ефективне прийняття політичних рішень залежить від:

    1. готовності до політичної діяльності;

    2. готовності до лідерства;

    3. готовності до ризику.

  9. Прагнення до влади А. Адлер пов’язував із:

    1. сублімацією лібідо;

    2. садомазохізмом;

    3. неконструктивним шляхом розв’язання комплексу неповноцінності.

  10. Поняття авторитарний характер було введено в психологію

    1. З. Фрейдом;

    2. К. Юнгом;

    3. А. Адлером;

    4. Е. Фромом.

  11. Культ сили, конвенціоналізм, забобонність, стереотипізм тощо – це параметри авторитарної особистості, які діагностує:

    1. PWA – scale;

    2. F – scale;

    3. Mac – scale;

    4. D – scale.

  12. Позначте психологічні особливості, які характеризують особистість з демократичною спрямованістю:

    1. консерватизм;

    2. толерантність;

    3. гнучкість мислення;

    4. організованість;

    5. діалогічність.

  13. Функція формування політичної культури людей є функцією:

    1. політичної психології;

    2. політичної діяльності;

    3. організаторської діяльності.

  14. Авторитарна особистість проявляється у такій спрямованості спілкування за Е. Берном, як:

    1. дитина – дитина;

    2. батько – дитина;

    3. дорослий – дорослий.

  15. Особистість демократичного типу проявляється у такій спрямованості спілкування за Е. Берном, як:

    1. дитина – дитина;

    2. батько – дитина;

    3. дорослий – дорослий.

  16. Д – шкала діагностує:

    1. авторитарну агресію;

    2. антидемократизм;

    3. догматичну прихильність системі цінностей.

  17. Вибір, прогнозований через несвободу людини прийняти іншу альтернативу, є ознакою такого сценарію прийняття рішення, як:

    1. демократичний;

    2. авторитарний.

  18. Політична діяльність вимагає наявності у лідера:

    1. високого рівня загального інтелекту;

    2. організаторських здібностей;

    3. авторитарності.

  19. Методика діагностики авторитарності, створена на психоаналітичних засадах, називається:

    1. PWA – scale (Б. Альтемейєр);

    2. D – scale (Дж. Даккітт);

    3. F – scale (Т. Адорно).


Пакет т’юторських завдань до модулю

«Політична психологія»

Варіанти т’юторських завдань

до теми № 1


  1. Дослідити рівень політичної поінформованості у групі респондентів юнацького віку.

  2. Скласти резюме на книгу З. Фрейд та У. Булліта «Томас Вудро Вільсон 28-й президент США. Психологічне дослідження».

  3. Дислідити та описати приклади прояву політичної соціалізації на ранніх етапах онтогенезу.

  4. Дослідити рівень політичного інтересу у групі респондентів юнацького віку.

  5. Написати міркування на тему «Психологія виховання громадянськості».

  6. Здійснити інтернет-огляд за ключовими словами теми.



Варіанти т’юторських завдань

до теми № 2


  1. Скласти резюме на книгу Ніколо Макіавеллі «Князь».

  2. Здійснити інтернет-огляд на ключове поняття «харизма».

  3. Проаналізуйте результати відповідей на такі запитання:

  1. назвіть імена 10 людей, які є харизматичними та яких ви знаєте.

  2. назвіть імена харизматиків в економіці, політиці, мистецтві.

  3. які якості їм притаманні?

  4. які якості притаманні Вам?

  5. які якості особисто Ви вважаєте харизматичними?

  1. Дослідити макіавелізм у групі респондентів юнацького віку.

  2. Проаналізувати міфи про героїв та виділити з них формулу героїчного міфу.

  3. Навести приклади прояву у поведінці архетипів, зумовлених візантійською компонентою менталітету українців.

Варіанти т’юторських завдань

до теми № 3


  1. Проаналізувати асоціативні зв’язки лексеми “влада”.

  2. Дослідити прагнення до влади та прагнення до успіху у групи респондентів юнацького віку.

  3. Здійснити інтернет-огляд за ключовими словами теми.

  4. Скласти резюме на книгу В.Ф. Халімова ,“Кратологія”.

  5. Описати приклади дії різних видів влади.

  6. Провести дослідження за допомогою проективної методики «Я і влада».



Варіанти т’юторських завдань

до теми № 4


  1. Скласти психологічну характеристику відомого політичного лідера.

  2. Скласти резюме на книгу Хосе Ортеги-і-Гассета “Людина маси і людина еліти”.

  3. Здійснити інтернет-огляд “Політичні лідери”.

  4. Скласти психологічні рекомендації маргіналові.

  5. Скласти психодіагностичний комплекс для політика.

  6. Дослідити уявлення про ідеального президента та порівняти їх з уявленнями про реального президента у групі респондентів юнацького віку.



Варіанти т’юторських завдань

до теми № 5

  1. Здійснити інтернет-огляд за ключовими словами теми.

  2. Скласти резюме на книгу Ульріха Бека ,“Суспільство ризику”.

  3. Дослідити антидемократичність за методикою Т. Адорно у групі респондентів юнацького віку.

  4. Дослідити “авторитаризм правого ґатунку ” за методикою Б. Альтемейєра у групі респондентів юнацького віку.

  5. Дослідити організаторські здібності за методикою Уманського у групі респондентів юнацького віку.

  6. Скласти психологічну характеристику політичної діяльності спікера.

Матеріали до практичних занять
Матеріали до заняття № 1
(Методики за матеріалами дослідження Н.М. Дембжицької)

  1. «Методика дослідження політичної поведінки особистості»

Анкета дозволяє проаналізувати характер політичної активності або іммобільності особистості, починаючи з дитячих років і до сьогодення, вплив домінуючих факторів на становлення політичних переконань, форми прояву політичної активності на когнітивному рівні (у вигляді інтересу) до політичних подій та дійовому (безпосередній участі в політичному житті суспільства).


  1. Із самого раннього дитинства, як себе пам'ятаю, я активно відстоював свої інтереси та права в сімейному оточенні:

    Дуже часто

    7

    6

    5

    4

    3

    2

    1

    Майже ніколи

  2. У школі був одним з тих, кого називали «борцем за правду»:

    Дуже часто

    7

    6

    5

    4

    3

    2

    1

    Майже ніколи

  3. Мої ідеї і переконання завжди знаходили втілення в справах, що з інтересом сприймалися оточуючими:

    Дуже часто

    7

    6

    5

    4

    3

    2

    1

    Майже ніколи

  4. Відчуття можливості панувати та маніпулювати іншими (відкриття «політика» у собі) виявлялося в мені:

а) ще в дошкільні роки;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

б) на початку шкільного навчання;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

в) у підлітковому віці;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

г) у юності;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

д) у даний час;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

  1. Найбільшою мірою на формування моїх політичних переконань уплинули:

а) яскраві дитячі враження;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

б) сімейна атмосфера;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

в) спілкування з однолітками;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

г) знання, отримані в школі;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

д) думка значущих знайомих дорослих людей;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

е) телебачення, преса, Інтернет;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

ж) безпосереднє спілкування з політичними діячами;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

з) інші фактори___________________________________

___________________________________________________.

  1. Мій інтерес до політики в основному виявляється в:

а) обговоренні політичних реалій життя зі знайомими людьми;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

б) читанні журнальних, газетних статей на політичні теми;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

в) перегляді та обговоренні соціально-політичний програм телебачення і радіо;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

г) вивченні фундаментальних робіт класиків політичної науки та сучасних політологів;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

д) реальній участі в суспільно-політичній діяльності;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

  1. Моя участь у політичному житті суспільства реалізується в основному у формі:

а) самовираження свого політичного кредо в індивідуальній творчості (вірші, проза, музика, живопис і т .ін.);

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

б) цілеспрямованого впливу на органи влади через написання листів, петицій, прохань і т .ін.

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

в) особистих контактів з політиками та адміністративними службовцями в системі державного управління;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

г) участі у виборах, референдумах;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

д) участі в роботі з організації і проведення політичних передвиборних кампаній;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

е) відвідування політичних зборів і мітингів;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

ж) участі в демонстраціях, пікетах, страйках;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

з) участі в діяльності молодіжних суспільно-політичних організацій;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

и) членства в партійних і державних структурах;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

к) висування своєї кандидатури на виборах в органи державної влади;

Дуже часто

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніколи

л) інше_______________________________________________________________________.

  1. Найбільшою мірою моя участь у політичній діяльності зумовлена:

а) почуттям радості та задоволення від самої приналежності до важливої і значимої справи;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

б) можливістю застосування особистих сил і здібностей;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

в) одержанням матеріальних і соціальних вигід;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

г) престижністю політичної діяльності;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

д) приналежністю до групи однодумців (соціальна захищеність);

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

е) можливістю збагачення соціальних зв'язків і підвищення особистісного статусу;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

ж) можливістю впливу та маніпулювання людьми у своїх інтересах;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

з) прагненням змінити й удосконалити суспільні відносини, соціальні інститути;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

и) прагненням втілити в реальність свої політичні ідеали та моделі суспільного устрою;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

к) бажанням залишити слід в історії;

Дуже сильно

7

6

5

4

3

2

1

Майже ніяк

л) інше_______________________________________________________________________.

  1. Моя політична діяльність, як мені здається, один з найважливіших аспектів мого сьогоднішнього життя:

    Цілком правильно

    7

    6

    5

    4

    3

    2

    1

    Зовсім не вірно

  2. На мій погляд, я вже зараз готовий досягти в політичній діяльності того, чого бажаю:

Цілком правильно

7

6

5

4

3

2

1

Зовсім не вірно


2. Методика дослідження рівня політичного інтересу.

Дослідження рівня політичного інтересу проводиться за анкетою. Під терміном «рівень політичного інтересу» особистості розуміється ступінь притаманності такого способу поведінки, який виражається у її переважній схильності до політичної сфери знання або громадсько-політичного виду діяльності. У дослідженні інтересу до політичного життя застосовується методичний принцип абсолютного судження при загальному полі вибору. Опитувальний лист становить перелік телевізійних передач – каталог індикаторів для пізнавального, політичного, розважального інтересів.

Для введення індикатору сили інтересу (або рівня інтересу) задаються три ситуації вибору:

  1. Широкий діапазон вибору, коли респондента просили без обмежень вказати будь-яку кількість телепередач зі списку, які він намагається переглянути, як тільки вони виходять до ефіру.

  2. Середній діапазон вибору – респондент обирає лише 6 таких телепередач.

  3. Вузький діапазон вибору – респондент обирає три телепередачі зі списку. Сильний інтерес відзначається, коли вибір однієї й тієї ж телепередачі спостерігається в усіх трьох ситуаціях вибору.

Особливістю вибору є те, що досліджуваний порівнює індикатор політичного інтересу (відповідну телепередачу) з усім іншим полем вибору, щоб оцінити його як такий, що цікавить чи не цікавить його.

Обчислення проводиться за наступною моделлю: чим більше обирається індикаторів, які відносяться до даного інтересу та чим частіше один і той же індикатор обирається по усіх ситуаціях вибору, тим вища сума балів. Оскільки список містить 6 індикаторів політичного інтересу із 18, то максимальна оцінка інтересу:

В результаті обчислюється сумарний індекс політичного інтересу за формулою: І = І1/6 + І2/6 + І3/3.

І1 – сума балів за усіма індикаторами політичного інтересу у першій ситуації вибору;

І2 – сума балів за усіма індикаторами політичного інтересу у другій ситуації вибору;

І3 – сума балів за усіма індикаторами політичного інтересу у третій ситуації вибору.

Опитувальний лист для виявлення рівня політичного інтересу

Інструкція:

Нижче представлено перелік телевізійних передач.

Запишіть із цього списку будь-яку кількість номерів тих передач, які Ви намагаєтесь переглянути кожен раз, як вони виходять до ефіру............................ .

  1. Запишіть 6 номерів тих передач, які Ви намагаєтесь переглянути кожен раз, як вони виходять до ефіру:....................................................................... .

  2. Запишіть 3 номера тих передач, які Ви намагаєтесь переглянути кожен раз, як вони виходять до ефіру......................................................................... .


Індикатори інтересів


Ряд інтересів

Індикатори інтересу

Інтерес до телепередач політичного спрямування

УТН, ТСН, «Подробиці», «Репортер», «Факти», Програма С Шустера «Свобода слова»

Інтерес до науково-пізнавальних телепередач

Ток-шоу «Без табу», «Уікенд», «Планета Здоров’я», «Що? Де? Коли?», «Парк автомобільного періоду»

Інтерес до розважальних телепередач

Шоу «Золотий гусак», «Біла ворона», Шоу самотнього холостяка, BIZ – TV, «Мамаду», КВВ.

Матеріали до заняття № 2


Mac – scale [40]

  1. Відкривати іншим справжню причину своїх дій потрібно тільки в тому випадку, якщо, це корисно для тебе.

  2. Кращий спосіб одержати від людей те, що тобі треба – говорити їм те, що вони хочуть почути.

  3. Людина повинна робити що-небудь, тільки якщо вона впевнена, що це морально виправдано, тобто правильно з моральної точки зору.

  4. Більшість людей по суті гарні та добрі.

  5. Узагалі ж, усі люди гріховні, і якось це обов'язково виявляється.

  6. Чесність – краща політика в будь-яких ситуаціях.

  7. Не можна виправдувати людину, яка для досягнення особистих цілей бреше іншим.

  8. Узагалі ж, люди не хочуть працювати в повну силу без примусу з боку.

  9. Краще займати скромне положення і бути чесним, ніж бути впливовим і нечесним.

  10. Коли просиш кого-небудь зробити щось для тебе, краще сказати з якої причини це тобі необхідно, ніж придумувати більш вагомі аргументи.

  11. Більшість з тих, хто досяг високого положення в суспільстві, є порядними та бездоганними в моральному відношенні людьми.

  12. Людина, що цілком довіряє комусь іншому, напрошується на неприємності.

  13. Більшість злочинців відрізняється від інших людей в основному тим, що злочинці недостатньо розумні, і тому вони попадаються.

  14. Більшість людей – сміливі.

  15. Лестити потрібним людям – означає виявляти мудрість.

  16. Можна бути людиною гарною у всіх відношеннях.

  17. Більшість людей складається з простаків, яких неважко обвести навколо пальця.

  18. Для того, хто хоче зробити кар'єру, головне не добре працювати, а вміти обходити формальності та заради досягнення мети не боятися йти на дрібні порушення.

  19. Невиліковно хворі люди з їхньої згоди можуть бути убиті.

  20. Більшість людей швидше забувають про смерть близьких, ніж про свою власність.


Головними психологічними складовими макіавеллізму як властивості особистості є:

1) переконання суб'єкта в тім, що при спілкуванні з іншими, ними можна та потрібно маніпулювати;

2) навички маніпуляції (здатність переконувати інших, розуміти їхні наміри та причини їхніх учинків).

Інструкція:

«Перед Вами набір тверджень. Кожне твердження являє собою поширену думку й тому не може бути вірним чи невірним. Імовірно, Ви погодитеся з одними твердженнями та не погодитеся з іншими. Уважно прочитайте усі висловлення. Потім відзначте ступінь Вашої згоди чи незгоди з кожною думкою».

Досліджуваний повинен виразити міру своєї згоди з кожним твердженням за шкалою від «Цілком згодний» (7б.) до «Зовсім не згодний» (1б.). При обробці в половині пунктів шкали інвертуються (3, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 14, 16, 17 – здійснюється зворотний рахунок: якщо досліджуваний поставив 1б., то йому приписується 7б., якщо – 2б., те - 6б. і т. ін.).

Високі показники макіавеллізму:

Вони вмілі в спілкуванні, частіше виграють, краще переконують інших, складніше піддаються переконанню. Менш схильні до емоційної залученості в безвідносні до перемоги подробиці та у проблеми інших, до збереження репутації в скрутних обставинах. Їм властива непіддатливість грубому соціальному тиску, що штовхає на вчинки, співробітництво чи зміну настановлень. Тенденція діяти так, як вони вважають за потрібне, забезпечує ефективне використання ними всіх наданих ситуацією ресурсів. Не можна стверджувати, що вони більш ворожі, порочні чи мстиві. Вони задають і контролюють соціальну структуру групи, змішаною за мірою вираженості в її членів макіавеллізму. Їм надають перевагу як партнерам, висувають і визнають лідерами, приписують їм велику переконливість; вони контролюють зміст і атмосферу соціальної взаємодії і її результат.
Показник харизматичного лідера (ПХЛ)

Для розрахунку показника застосовується питання: "Що могло б визначити Вашу позицію при голосуванні на виборах?". Замір здійснюється з використанням такого набору змінних:

"Він один з нас – проста людина".

"Він розуміє турботи людей".

"Він те, що треба".

"Він народжений бути лідером нації".

"Мені підходить його програма".

"Він уміє мислити на перспективу".

"Йому притаманні професіоналізм і компетентність".

"У нього надійна команда".

"Він краще інших знає, що потрібно робити".

"Він людина справи".

"Він здатний переконливо говорити".

"Його відрізняють доброта та людські якості".

"Він новий, не такий, як всі інші".

"У нього приваблива зовнішність".

"Він найменше з зол".

, де

n – число змінних;

П – відсоткова вага кожної із змінних;

100 – умовне число для переходу на індексну вагу;

е – вибірка.

Показник харизматичності лідера розподіляється в інтервалі від 0 (відсутність харизми) до 1 (максимальний рівень харизматичності).

(Журнал Социс. – № 3. – 2003. Д.Т. Ротман и др. "Белорусский вариант харизмы" С. 29-38.).

Матеріали до заняття № 3
Проективна методика "Я і влада"

Інструкція: "На листі паперу простим олівцем намалюйте будь ласка, владу в Україні в образі неіснуючої тварини. Після виконання малюнка на ньому ж домалюйте себе також в образі неіснуючої тварини та підпишіть ці образи: «Влада в Україні», «Я»".

Обробка результатів

  1. Аналізуються композиційні особливості малюнків образу «Я» та «Влади в Україні» – взаємозв’язок окремих елементів малюнків (взаємне розташування образів та листі паперу) як символічне вираження сукупного образу взаємовідносин особистості та політичної влади, репрезентованого в свідомості студентів.

  2. Аналізуються додаткові графічні деталі з метою розкриття змістового наповнення окремих образів: "Я" і "влади в Україні".

Список груп смислових одиниць малюнків "Я – влада в Україні"

  1. Втілення в малюванні міри активності взаємних позицій особистості та влади за фактором "активність-пасивність" і "відчуження, уникнення – співпраця".

Активна позиція

Пасивна позиція

  1. Політична символіка

  1. Економічна (гроші, "Банк", "супермаркет" тощо).

  2. Релігійна (зображення хрестів, кладовища, янгола).

  3. Освітянська (книга, олівець, парта).

  4. Ділова (портфель, діловий костюм, мобільний телефон).

  5. Екстремістська (фашистська свастика, надписи "skinhead", "SS", антисемітська символіка у комбінації зі зброєю)

  6. Бандитська (синяк під оком, татуювання, сережки у вусі, каблучки – в одному малюнку або у комбінації, зброя).


Матеріали до заняття № 4

"Політичні конфлікти" (конфлікт між партійними блоками:

ліві, праві, центристи) [7]

Мета заняття: закріплення знань студентів з основних характеристик політичних конфліктів, розвиток у них навичок аналізу та прогнозування конфліктних ситуацій, що можуть виникнути у ході політичних дискусій та формування умінь щодо попередження таких конфліктів.

Учасники гри: блок «лівих»; блок «правих»; блок «центристів»; група експертів.

Ігрова ситуація. На завершальному етапі передвиборчої кампанії лідирують 3 основних партійних блоки: «ліві», «праві» та «центристи». Кожен блок пропонує свою програму виходу з кризи.

Порядок проведення гри

  1. Формування делегацій – учасників гри. Студенти за бажанням або вказівкою викладача розбиваються на групи відповідно до політичних блоків. Кожна група обирає лідера.

Кожна група експертів формується зі студентів, що залишилися незадіяними в грі. Експерти спостерігають за ходом гри, відзначають і оцінюють дії учасників гри та психологічну атмосферу взаємодії на різних етапах.

  1. Вироблення стратегій учасників. Кожна група (партійний блок) усамітнюється і розробляє свою передвиборчу програму, що складається з 10 пунктів. Час роботи – 15 хвилин.

  2. Дискусія. Кожен блок озвучує свою програму, представники інших блоків ставлять питання та висловлюють критичні зауваження за кожним пунктом програми.

  3. Корекція стратегій учасників. Обговоривши всі програми, групи розходяться та намагаються знайти компромісне рішення з іншими блоками для створення передвиборчої коаліції.

  4. Продовження дискусії. Починається нова дискусія. Якщо в попередніх консультаціях між якимись блоками був знайдений компроміс, то вони під час другої дискусії виступають коаліцією, з єдиними програмою та лідером. Якщо до початку дискусії компромісу знайти не вдалося, то вже в ході дискусії блоки намагаються знайти союзників.

  5. Експертна оцінка. Експерти оцінюють виступи ораторів за кількома позиціями, визначеними за взаємною домовленістю, наприклад: тактовність (безтактність); аргументованість (безпідставність); толерантність (нетерпимість до думки інших); мистецтво компромісу (конкуренція та суперництво) тощо.

Переможцем вважається група, яка набрала найбільшу кількість балів. Також визначається лідер і в особистому заліку. За бажанням учасників гри визначається і найбезкомпромісніший чи конфліктний гравець-політик.

  1. Аналіз проведеної гри.

    • Учасники гри, виходячи з існуючих протиріч і домагань сторін, визначають вид конфлікту.

    • Учасники гри разом з педагогом розглядають найбільш успішні способи врегулювання політичних конфліктів, умови їх реалізації.

    • Аналіз успішності проведення навчального заняття, оцінювання активних студентів.


Матеріали до заняття № 5
F – scale [2]

  1. Слухняність і повага до авторитету – найважливіші чесноти, яким повинні навчатися діти.

  2. Ані слабкість, ані труднощі не зупинять нас, якщо в нас вистачає сили волі.

  3. Науки виправдують себе, але є багато важливих речей, які людський розум ніколи не зрозуміє.

  4. Завжди будуть війни та конфлікти – такі вже люди.

  5. Кожна людина повинна твердо вірити в надприродну силу, рішення якої вона не ставить під сумнів.

  6. Якщо в когось проблеми чи турботи, то йому краще про це не думати, а зайнятися більш приємними речами.

  7. Той, у кого погані манери, дурні звички та погане виховання, навряд чи може очікувати, що він буде прийнятий порядними людьми.

  8. Що більш за все потрібно молоді, так це сувора дисципліна, тверда рішучість і воля працювати та боротися заради родини і Батьківщини.

  9. У деяких людей уроджене прагнення котитися вниз.

  10. Сьогодні, коли так багато різних людей постійно знаходиться в дорозі, і один з одним зустрічається, потрібно особливо ретельно захищатися від інфекцій і хвороб.

  11. Той, хто ображає нашу честь, у будь-якому випадку повинен бути покараний.

  12. У молодих людей бувають часом бунтарські ідеї, але коли вони дорослішають, вони повинні це перебороти та заспокоїтися.

  13. Що, насамперед, потрібно цій країні більше, ніж закони та програми, так це самовіддані вожді, яким народ може довіряти.

  14. Сексуальні злочини – такі, як зґвалтування та насильство над дітьми – заслуговують більшого, ніж в'язниця; таких злочинців потрібно прилюдно бити батогом чи карати ще суворіше.

  15. Людей можна підрозділити на два класи: слабких і сильних.

  16. Мабуть немає нічого більш підлого, ніж людина, яка не відчуває велику любов, подяку та повагу до своїх батьків.

  17. Імовірно, одного разу з'ясується, що астрологія в змозі багато що пояснити.

  18. Сьогодні люди все більше втручаються в особисті справи інших, які мають залишатися справами приватними.

  19. Війнам і соціальним хвилюванням, імовірно, один раз покладе кінець землетрус чи повінь, що знищить світ.

  20. Більшість наших суспільних проблем було б вирішено, якщо б ми позбулися від асоціальних елементів, ґвалтівників і недоумкуватих.

  21. Сексуальна розбещеність древніх греків і римлян – дитячі витівки в порівнянні з тим, що в нас діється сьогодні, навіть у тих колах, де цього найменше варто очікувати.

  22. Якщо люди будуть менше говорити і більше працювати, в усіх нас краще підуть справи.

  23. Більшість людей не усвідомлюють, якою мірою наше життя визначається таємно виношуваними змовами.

  24. Гомосексуалісти нічим не краще, ніж інші злочинці, і повинні суворо каратися.

  25. Бізнесмен і фабрикант набагато важливіші для суспільства, ніж діяч мистецтв і професор.

  26. Жодна здорова нормальна порядна людина не здатна навіть подумати про те, щоб образити близького друга чи родича.

  27. Довірливість обертається неповагою.

  28. Важливі уроки для себе завжди приходиться сплачувати стражданнями.


Фактори авторитарності та ключі до них

А) Конвенціоналізм. Непохитна прихильність до конвенціональних цінностей середнього класу: 1, 7, 22, 25.

B) Авторитарне підкорення. Некритичне підпорядкування ідеаліизованим авторитетам власної групи: 1, 3, 5, 12, 13, 26, 28.

С) Авторитарна агресія. Тенденція вишукувати людей, що порушують конвенціональні норми, щоб засудити, покарати чи відкинути їх: 7, 8, 11, 14, 16, 20, 22, 24.

D) Анти-інтрацепція. Неприйняття всього суб'єктивного, наповненого фантазіями, почуттями: 6, 18, 22, 25.

E) Забобонність і стереотипізм. Віра в містичне приречення власної долі; схильність до мислення у жорстких категоріях: 3, 5, 9, 15, 17, 19.

F) Сила і "міцність". Гіпертрофоване мислення в таких категоріях, як панування-підпорядкування, сильний-слабкий, вожді-послідовники, ідентифікація себе з фігурами влади, випинання конвенціональних атрибутів власного Я; виставляння напоказ сили та міцності: 2, 8, 9, 15, 17, 19.

G) Деструктивність і цинізм. Узагальнююча ворожість, очорнення людського: 4, 27.

H) Проективність. Схильність вірити в безглузді та небезпечні процеси, що проходять у світі; проекція неусвідомлених емоційних імпульсів у снобачення: 10, 18, 21, 23.

І) Сексуальність. Надмірний інтерес до сексуальних "подій": 14, 21, 24.
RWA – scale [1]

Інструкція: «Будь ласка, прочитайте уважно всі питання і потім відзначте ступінь Вашої згоди чи незгоди з кожного питання.

+4 – якщо Ви абсолютно не згодні з твердженням;

+3 – якщо Ви цілком не згодні з твердженням;

+2 – якщо Ви не згодні з твердженням;

+1 – якщо Ви, скоріше, не згодні з твердженням;

0 – у мене немає визначеної думки з цього питання;

?1 – якщо Ви, скоріше, згодні з твердженням;

?2 – якщо Ви згодні з твердженням;

?3 – якщо Ви цілком згодні з твердженням;

?4 – якщо Ви абсолютно згодні з твердженням.


  1. Для того, щоб виправити те, що відбувається в нашій країні, буде потрібен вплив «міцної руки», настав час закликати до порядку всіх баламутів, злочинців і збоченців.

  2. Це чудово, що в наш час молоді надана велика воля протестувати проти того, що їй подобається і займатися «власними справами».

  3. Завжди краще довіряти думці авторитетних людей з уряду, ніж слухати порожню балаканину тих, хто намагається посіяти сумнів у душах людей.

  4. Людям варто приділяти менше уваги Біблії й іншим традиційним джерелам релігійної мудрості і замість цього виробляти свої власні критерії морального й аморального.

  5. Для усіх було б краще, якби авторитетні люди піддавали певній цензурі всі журнали та кінофільми, щоб запобігти попадання аморальних видань у руки молоді.

  6. Хтось може сказати, що це старомодно, але респектабельний зовнішній вигляд – це помітна риса справжнього джентльмена і, особливо, леді.

  7. Чим скоріше ми позбудемося традиційної структури родини, у якій батько є главою родини, а діти автоматично вчаться підкорятися авторитетам, тим краще; у традиційній родині багато чого не так.

  8. Немає нічого поганого в дошлюбному сексі.

  9. Ріст злочинності, сексуальної розбещеності та відсутність суспільного порядку ясно показує, що нам варто бути набагато жорсткіше з порушниками спокою, баламутами і представниками девіантних груп, якщо ми хочемо зберегти нашу мораль, закон і порядок.

  10. Немає нічого хворобливого чи аморального в гомосексуалізмі.

  11. Необхідно цілком захищати права меншин і радикалів.

  12. Підпорядкування і повага до авторитетів і влади – головне, чому повинні навчитися діти.

  13. Закони про необхідність мати «гарні манери» та бути респектабельним – це пережитки минулого, нам варто добре подумати, перш ніж приймати ці правила.

  14. Коли представники влади засуджують небезпечних для суспільства людей, обов'язок кожного патріотично-налаштованого громадянина –допомогти владі вирвати з коренем те зло, що роз'їдає нашу країну зсередини.

  15. Поняття «свобода слова» означає, що потрібно дозволити вимовляти промови та писати книги, що закликають до повалення уряду.

  16. Найгірші люди в нашій країні це – ті, хто не поважає наш прапор, наших політиків і традиції.

  17. У наш складний час потрібно встановлювати суворі закони, особливо це стосується тих, хто намагається повставати проти влади.

  18. Атеїсти та ті, хто не дотримує традиційної релігії, нічим не гірші за тих, хто регулярно відвідує церкву.

  19. У молодих людей іноді виникають бунтарські ідеї, але коли вони виростають, їм слід «перерости» їх і заспокоїтись.

  20. Самовпевнені представники «сил закону та порядку» загрожують волі в нашій країні набагато більше, ніж ті, кого вони називають «радикалами та безбожниками».

  21. Представники нашої судової системи праві в тому, що вони відносяться до наркоманів поблажливо. Покарання в таких випадках не приносить користі.

  22. Якщо дитина перестає поважати авторитети та поводитися як слід, задача батьків повернути її на шлях істинний.

  23. Люди, що мають владу, чи то батьки, чи національні лідери, зрештою, виявляються праві: ті ж, хто намагається протестувати, самі толком не знають, чого хочуть.

  24. Багато з наших правил, що стосуються скромності та сексуального поводження, це просто звичаї, нічим не кращі за ті, котрих дотримуються інші.

  25. Немає абсолютно нічого поганого в нудистських пляжах.

  26. Щоб прожити дійсно гарне життя, треба вміти підкорятися, бути дисциплінованим і намагатися дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки.

  27. Завжди краще ставитися до інакше мислячого з інтересом, оскільки нові ідеї – застава прогресивних змін.

  28. Головна погроза нашій волі виходить від тих, хто намагається насадити чужий нам спосіб життя, знищити нашу релігію, висміяти наш патріотизм і підірвати наш традиційний спосіб життя.

  29. Треба заохочувати студентів і школярів до того, що б вони змінювали та критикували звичаї і традиції суспільства, у якому вони живуть.

  30. Одна з причин того, що в нас стільки бунтарів і баламутів, полягає в тому, що батьки і вчителі забули, що старе добре фізичне покарання – один із кращих способів змусити людей поводитися належним чином.


Ключ:

Авторитарність – 1, 3, 5, 6, 9, 12, 15, 16, 17, 19, 22, 23, 26, 28, 30.

Шкала авторитаризму правого гатунку. Ця шкала вимірює авторитаризм як сукупність наступних трьох соціально-психологічних якостей: повне та беззастережне підпорядкування владі, авторитарна агресія, прихильність традиційним консервативним нормам і цінностям. Шкала складається з 30 питань, половина яких сформульована таким чином, що авторитарна особистість схильна з ними погоджуватися; друга половина питань звучить так, що авторитарна особистість схильна відповідати на поставлене запитання «Ні».

Усі відповіді на питання оцінюються за дев'ятибальною шкалою Лайкерта, де варіанти відповіді прошкаловані від «абсолютно не згодний» (+4) до «абсолютно згодний» (?4). Твердження, з якими авторитарна особистість погоджується, «?4» кодуються як 1, а «+4» кодуються як 9; а твердження, з якими авторитарна особистість не погоджується, кодування відбувається в зворотній послідовності: «?4» кодується як 9, а «+4» як 1.
Програма модулю»Іміджелогія (Основи PR)»
Тема 1. Імідж як базова PR-категорія.


  1. Поняття про імідж.

  2. Класифікація іміджу.

  3. Імідж у системі індивідуальної поведінки та соціального впливу.

  4. Створення іміджу як засіб подолання когнітивного дисонансу.

Загальна характеристика поняття про імідж. Порівняльний аналіз різних видів іміджу. Теоретико-психологічний аналіз природи іміджу як соціально-психологічного явища. Пояснювальна схема створення іміджу засобами теорії когнітивного дисонансу.

Тема 2. Види іміджу.


  1. Індивідуальний імідж.

  2. Предметний імідж.

  3. Корпоративний імідж та імідж партії.

  4. Груповий і територіально-зумовлений імідж.

Основна характеристика іміджу як психічного образу. Персоніфікація предметного іміджу. Базові структурні моделі організації. Види партій та пріоритети в побудові іміджу. Чинники створення позитивного іміджу установи. Психологічні моделі політичного іміджу.

Тема 3. Загальна характеристика PR


  1. Структура PR-діяльності.

  2. Психологічний портрет ефективного PR-спеціаліста.

  3. PR в економіці та політиці.

  4. Психологія бренда.

Загальне визначення PR як зв’язків з громадськістю. Аналіз компонентів структури PR-діяльності. Програма ефективного PR-технолога. Особливості застосування PR в різних галузях науки та сферах діяльності.

Тема 4. Особливості виборчого PR


  1. Загальна характеристика виборчого PR.

  2. PR в політиці.

  3. Стратегія виборчого PR.

  4. Тактика виборчого PR.

Психологічні основи виборчого PR. Політичний PR поза виборчим процесом. Етапи виборчого PR партії. Роль психолога в групі політехнологів. Психологічні особливості роботи з різними сегментами електорального поля.

Тема 5. Технологія пропаганди


  1. Психологічна характеристика пропаганди.

  2. Закономірності динаміки суспільної думки.

  3. Чутки як засіб маніпуляцій суспільною думкою.

  4. Техніки пропаганди в суспільстві «інформаційного шуму».

Психологічні основи пропаганди. Особливості пропаганди на сучасному етапі. Поняття про «жорстку» та «м’яку» пропаганду. Психотехнології в пропаганді. Психологічний аналіз засобів масової інформації як знаряддя пропаганди.

Список літератури до модулю

«Іміджелогія (Основи PR)»

  1. PR против кризисов: механизмы управления. – М., 1999.

  2. Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропаганды. Механизмы убеждения.– СПб, 2002.

  3. Бебик В., Сидоренко О. Засоби масової інформації посткомуністичної України. – К., 1996.

  4. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина.– К., 2003.

  5. Блэк С. Введение в PR: Перевод с англ. – Ростов на Дону: Феникс, 1998. – 320 с.

  6. Богданов Е.Н. Зазыкин В.Г. Психологические основы Паблик рилейшнз. СПб., 2004.

  7. Васильева М., Надеин А. Бренд. Сила личности. – СПб., 2003.

  8. Доти Д. Паблисити и PR. – М.: Филин, 1996. – 288 с.

  9. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб. 2000.

  10. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – СПб., 2004.

  11. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. – К., 2002.

  12. Лебедева Т.Ю. PR. Корпоративная и политическая режиссура. Модель. Система ценностей. Каналы СМК. – М.: МГУ, 1999. – 352 с.

  13. Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения по-французски. Концепции. Практика. – М.: МГУ, 1996. – 134 с.

  14. Марк М., Пирсон К. Герой и Бунтарь. Создание бренда с помощью архетипов. – СПб., 2005.

  15. Матвеева Л.В., Аникеева Т.Я., Молчанова Ю.В. Психология телевизионной комуникации. – М., 2000.

  16. Мехлер Г. Власть и магия PR. – СПб., 2004.

  17. Мухина О.В. Психологическое воздействие электронных СМИ. – М., 1999.

  18. Основи демократії. /За загальною ред. А.Колодій. – К., 2002.

  19. Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? – М., 1998.

  20. Перелыгина О.Б. Психология имиджа. – М., 2002.

  21. Политическое консультирование. /Е.Егорова, Н. Гантман, И.Минтусов. – М., 1993.

  22. Почепцов Г.Г. Профессия – имиджмейкер. – К., 1995.

  23. Рассел Б. Власть. Новый социальный анализ. Лондон: UNWIN BOOKS, 1996. – 184 с.

  24. Сурмин Ю.П. Теория общественного мнения: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999.

  25. Хомуленко Т.Б., Падафет Ю.Г., Скориніна О.В. Теоретичні та практичні аспекти дослідження іміджу: Монографія. – Х.: ВД »ІНЖЕК», 2005.

  26. Шейгал Е. Семантика политического дискурса. – М., 2004.

  27. Лісничий В.В., Грищенко В.О., Іванов В.М. та ін. Сучасний виборчий PR. – Сєвєродонецьк: Видавничий дім « ЕВРИКА «, 2001.

  28. Серкіс Ж.В. Організаційна культура школи: Методичні рекомендації для керівників закладів. – Рівне: РОІППО, 2002.


1   2   3   4   5   6   7


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации