Лактіонов О.М., Хомуленко Т.Б. Політична психологія та Іміджелогія. Навчально-методичний посібник - файл n1.doc

Лактіонов О.М., Хомуленко Т.Б. Політична психологія та Іміджелогія. Навчально-методичний посібник
скачать (11908.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc11909kb.21.10.2012 16:43скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6   7

Традиційна культура (A Conventional culture).


  • Залежна культура (A Dependent culture).

  • Культура ухилення (An Avoidance culture).

  • Культура опозиції (An Oppositional culture).

  • Культура сили (A Power culture).

  • Конкурентна культура (A Competitive culture).

  • Культура досконалості (A Perfectionistic culture).

  • Культура досягнення (An Achievement culture).

  • Культура самореалізації (A Self-Actualizing culture).

    В дослідженні організаційної культури закладу виділяють такі параметри:

      • усвідомлення свого місця в організації (чітке розуміння своєї ролі; уявлення про динаміку своєї ролі в організації);

      • комунікації в організації (зовнішні комунікації; стиль керівництва; психологічний клімат; організаційний клімат; міра формалізації стосунків; конфліктність і стиль її розв’язання; професійний жаргон; відмінності усної, письмової та невербальної комунікації; дотримання вимог етикету та протоколу);

      • зовнішній вигляд членів організації (переважаючий стиль одягу; норми застосування косметики; якість габітарного іміджу керівника; габітарнімаргінали (їх наявність та положення в колективі);

      • звички, традиції, ритуали;

      • ставлення до часу (порушення чи дотримання часових параметрів діяльності; наявність часу для гнучкого застосування у розв’язанні актуальних цілей діяльності окремих членів організації; сприйняття часу як важливого ресурсу діяльності);

      • цінності та норми (система норм поведінки; система норм діяльності; моральні цінності; відповідальність як цінність);

      • розвиток і самореалізація членів організації (творча атмосфера; система підвищення кваліфікації; жорстка рутина; обмеження чи сприяння особистому зростанню членів організації; умови для самореалізації);

      • мотивування членів організації (переважаючі мотиви діяльності; переважаючі способи мотивування; баланс між мірою внеску в діяльність і винагородою; планування професійної кар’єри; авторитет керівника як ресурс мотивації; ресурси влади, яким надає перевагу керівник, як засобам мотивації);

      • історія організації (чітко визначені етапи історії; унаочнення історії; обізнаність в історії організації членів організації).

    Базова модель іміджу політичної партії включає:

    1. Імідж лідера, сила його особистості.

    2. Ідеологія партії.

    3. Образ діяльності партії.

    4. Імідж членів партії.

    5. Ресурси партії.

    6. Імідж електорату партії.

    7. Історія партії.

    8. Особливості політичного PR і реклами.

    9. Особливості партійної політичної риторики.

    10. Символіка партії.

    Імідж партії Ставлення до партії формується під впливом трьох мегафакторів:

    При обґрунтуванні моделі іміджу політичної партії слід враховувати те, що партія є організацією.

    Кроки позиціонування

    1. Для кого?

    2. Про що вони можуть Вас спитати?

    3. Хто Ви для них?

    4. Що Ви можете їм запропонувати?

    5. Чим Ви і Ваші пропозиції вигідно відрізняються від інших?

    Пастки побудови іміджа: пасивність, неінформованість, сором’язливість, пошук схвалення, самовпевненість, неприродність, нетерплячість, жадність, ньюфобія, чорний PR.

    Тезаурус до теми № 3
    Складові змісту поняття «паблік рілейшнз»:

    Походження PR пов’язано з автором американської Декларації незалежності Томасом Джеферсоном, який уперше використав це словосполучення у 1807 році в чернетці свого президентського звернення до Конгресу у розумінні: «нарощування зусиль політичних інститутів для створення клімату довіри в національному масштабі». Першим PR-спеціалістом вважається американський журналіст Айві Лі, який у 1903 році надрукував моральний кодекс PR «Декларація принципів». Довіра людей стає головним функціональним призначенням для представників нової професії. Першим скористався послугами PR Джон Рокфеллер після загибелі шахтарів і страйків. Вперше навчання PR запроваджено в 1923 році в Нью-Йоркському університеті професором Едвардом Бернайсом.

    Фактори ефективності діяльності PR-спеціаліста:

    Професійні типи PR-спеціалістів:

    П’ять кіл індивідуальності бренда

    Структура реклами (reklamare – «викрикувати»): суб’єкт реклами (хто привертає увагу до предмета, особи чи проекта); об’єкт реклами (чия увага привертається); предмет реклами (до чого чи до кого привертається увага); мета реклами (для чого привертається увага); засоби реклами (яким чином привертається увага); зворотній зв’язок реклами (ефективність дії).

    Метод Дейла Шалла – вивчення простоти, дохідливості рекламних текстів. цим методом враховується довжина, кількість рядків, використання маловживаних слів тощо.

    Стайлінг – художнє конструювання ліній, форм, тону, кольору. Використовується з метою викликати позитивну реакцію споживача щодо суб’єкта, який рекламується.

    Фірмовий стиль – кількість суб’єктів рекламних засобів одного стилю, що визначають характеристику якоїсь конкретної організації і відокремлюють її від конкурентів.

    Брендинг на базі архетипів – це звертання до базових універсальних структур психіки для забезпечення ефективної інтеграції марочних комунікацій з особистим досвідом.
    Типологія архетипів [14]

    І група

    Архетипи соціалізації можуть розглядатися як зв’язок між внутрішньою «дитиною» (Простодушний і Сирота) та внутрішнім «батьком» (Альтруїст і Воїн). Ці архетипи мають тенденцію проявлятися в молодих людях і нових організаціях, які наймають чи обслуговують людей і знаходяться на підготовчому рівні розвитку. Пробудження цих архетипів сприяє готовності відправитись «у путь».

    Архетип Простодушного є базою для брендів, які:

    Архетип Сироти є базою для брендів, якщо:

    Ідентифікація Воїна має бути вірною для бренда, якщо:

    Альтруїст є хорошою ідентичністю для бренда, якщо:

    ІІ група

    Архетипи змін персоніфікують процес пошуку нових цінностей і варіантів. Вони більш часто проявляються в людях і в організаціях в перехідні періоди, коли хочеться досягти максимальної свободи та повноти життя. Коли ці чотири архетипа прокидаються в особистості чи організації, то вона готова до змін.

    Архетип Шукача забезпечить ідентичність бренда, якщо:

    Бренду може підійти індивідуальність Бунтаря, якщо:

    Бренду може підійти індивідуальність Коханця, якщо:

    Індивідуальність Творця може бути правильною для бренда, якщо:

    ІІІ група

    Архетипи реставрації стабільності (повернення). Коли пробуджуються архетипи повернення, люди та організації усвідомлюють хто вони на більш глибокому рівні, ніж раніше. Тепер їх мотивація – знайти шляхи застосування своїх здібностей та поглядів, щоб змінити світ. Ці архетипи пробуджуються у зрілих людей чи організацій, які можуть не тільки одержувати зиск від життя у вільному суспільстві, але також беруть на себе відповідальність за залучення в соціальну активність.

    Ідентичність Правителя може бути правильною для бренда, якщо:

    Архетип Мудреця забезпечить індивідуальність бренду, якщо:

    Маг може бути хорошою ідентичністю бренда, якщо:

    Скоморох є архетипом для надання індивідуальності брендам, які:

    Брендинг і організаційна культура
    Організаційна культура, що сприяє почуттю задоволення,

    особистого зростання та навчання

    Архетип

    Простодушний

    Шукач

    Мудрець

    Сила

    Безпечна робота

    Автономність працівника

    Аналіз планування

    Слабкість

    Працівник

    Неефективна координація

    Сповільненість дій

    Цінності

    Лояльність

    Свобода та незалежність

    Навчання

    Табу

    Розкачування човна

    Конформізм

    Наївність

    Стиль керівництва

    Батьківський

    Першопроходці

    Колегіальний

    Тінь

    Контролююча поведінка

    Асоціальні вчинки

    Посилення догматизму


    Організаційна культура, яка акцентуеться на почуттях

    приналежності та задоволення

    Архетип

    Сирота

    Коханець

    Скоморох

    Сила

    Виживання

    Спільність

    Грайливість

    Слабкість

    Посередність

    Уникання конфліктів

    Передбачуваність

    Цінності

    Рівність

    Близькість

    Радість

    Табу

    Бути особливим

    Стоїчна відмова

    Бути нецікавим

    Стиль керівництва

    Авторитарний

    Допомога

    Позбавлення від неприємностей

    Тінь

    Жорстокість

    Вільний Ерос

    Вмілий обман

    Організаційна культура, яка робить акцент на ризик,

    майстерність і успіх

    Архетип

    Воїн

    Бунтар

    Маг

    Сила

    Хоробрість

    Дивергентне мислення

    Бачення

    Слабкість

    Зверхність

    Етика

    Зв’язок зі звичними людьми

    Цінності

    Досягнення мети

    Нетрадиційні

    Еволюція свідомості

    Табу

    Слабкість

    Конформізм

    Поверховість

    Стиль керівництва

    Наставництво

    Революційний

    Харизматичний

    Тінь

    Жорстокість

    Злочинні нахили

    Маніпуляції


    Організаційна культура, що робить акцент на

    стабільність і контроль

    Архетип

    Турботливий

    Творець

    Правитель

    Сила

    Послуга

    Інновація

    Структура

    Слабкість

    Вимога пояснень

    Рутина

    Гнучкість

    Цінності

    Турбота

    Цілісність

    Влада

    Табу

    Егоїзм

    Посередність

    Безвідповідальність

    Стиль керівництва

    Компанійський

    Мрійливий

    Політичний

    Тінь

    Повний контроль

    Критичне прагнення до досконалості

    Тиранія


    Тезаурус до теми № 4
    Політичний маркетинг – це складова політичного менеджменту, заакцентована на задоволенні політичних потреб громадян і, насамперед, електоральних очікувань шляхом обміну їх владних повноважень на переваги, запропоновані відповідними суб’єктами політичного ринку. До політичного маркетингу відноситься:

    Дефіцит демократії – нестача суспільного втручання, яке могло б забезпечити висвітлення та задоволення центральних або місцевих інтересів різних соціальних груп.

    Брендинг – розробка власного стилю, формування іміджу партії чи кандидата, що відрізняє і виділяє їх серед конкурентів.

    Індекс популярності – одиниця виміру в процентному співвідношенні, що показує кількість прибічників того чи іншого кандидата, тієї чи іншої партії, мас-медіа за певний період часу.

    Паблісіті – знаряддя PR-технологій, скероване на приваблення публіки з метою популяризації. Така діяльність здійснюється для безкоштовного висвітлення якогось суб’єкта в засобах масової інформації.

    Промоушн – активне сприяння та допомога реалізації проекту, товару та інше.

    Стратегія виборчого PR [27]

    Стратегія виборчого PR залежить від:

    Стратегічні лінії політичного маркетингу:

    Виборця проводять за такими етапами прийняття рішення: уявлення (хто це?); ідентифікація (я його знаю); симпатія (щось у ньому є); переваги (він краще); впевненість (він – наш); вибір (я – за нього).

    Тактичні етапи PR

    1. Підготовчий – розв’язання організаційних проблем та ідеологічного забезпечення.

    2. Оригінальна заявка про себе та визначення рейтингу конкурента.

    3. Процесуальні етапи:

      • Залучення уваги.

      • Демонстрація потенціалу.

      • Демонстрація спільності оцінок ситуації кандидатом і виборцями.

      • Демонстрація турботливості, оптимізму та правдолюбності.

      • Ідентифікація кандидата із середнім виборцем.

      • Інформування про позиції кандидата під час важливих голосувань в минулому.

    При цьому не можна:

    Робота з «болотом», період «чорного» PR. Щодо «болота», то існує 5 груп не голосуючих: діячі (молодь, небайдужі, позитивні, обізнані), пасивні, роздратовані (старі), необізнані, відчужені.

    Стратегічний образ лідера:

    Характеристики політичного дискурсу (за Е.Шейгал):

    1. Смислова невизначеність.

    2. Езотеричність як евфемізація (зниження категоричності констатації небажаного факту та збільшення невизначеності), цілеспрямована ухильність, натяк і посилання на слухи.

    3. Опосередкованість політичної комунікації фактором мас-медіа сприяє регуляції дистанції між лідером і масами – як зближенню (при цьому підвищується демократичність дискурсу), так і дистанціюванню, що підвищує авторитарність дискурсу. Дистанція між політиком і народом проявляється як просторова, комунікативна, символічна (право на володіння особливими предметами – корона, скіпетр, держава, президентська печатка, спецлітак, резиденція), психологічна, інформаційна (монополія на інформацію).

    Діалогічність демократичного дискурсу полягає у його принциповій полемічності. Полемічність реалізується в прагматичних принципах співробітництва та суперництва.

    1. Театралізованість політичного дискурсу.

    Компоненти театру

    Компоненти політичного дискурса

    Сценарій, сюжет, драма, трагікомедія, містерія

    Перебіг політичних подій

    Спектакль і репетиція

    Політичні події

    Автор тексту

    Спічрайтер, помічники, політик

    Режисер, сценарист

    Організатор, лобіст, агенти впливу

    Актори

    Політики

    Ролі, амплуа

    Ролі (функції), імідж

    Глядачі

    Народ

    Реакції глядачів: аплодисменти, свист,...

    Голосування за/проти, акції підтримки/протесту

    Сцена, екран

    Трибуна, зал засідань

    Куліси

    Таємна політика

    Декоратори, гримери

    Іміджмейкери, PR-технологи




    1. Динамічність мови політика.




    Демократичний

    Науковий політичний

    дискурс дискурс

    Тоталітарний

    політичний Релігійний

    дискурс дискурс

    Інформативність

    раціональність

    тверезий скепсис

    логіка аргументації примат референтної функції

    реальний денотат

    ясність

    діалогічність

    скорочення дистанції

    (інтимізації спілкування)

    динамічність

    Ритуальність

    емоційність

    фідеістичність

    суггестивність примат спонукальної функції

    фантомний денотат

    езотеричність

    монологічність

    збільшення дистанції

    (авторитарність спілкування)

    консерватизм

    Зміст політичної комунікації зводиться до трьох складових:

    В політичному дискурсі виділяють такі види маніпуляції:


    Тезаурус до теми № 5
    Пропаганда – форма тиску відповідних політичних суб’єктів на населення з метою отримання або ствердження своєї політичної заданості як такої. В одному випадку пропаганда використовується як виправдання необхідності існування влади у відповідних формах.

    Ознаки пропагандистського тиску:

    Масова свідомість є надіндивідуальною та надгруповою за змістом, але індивідуальною за формою функціонування свідомості. У фундаменті масової свідомості лежить яскраве емоційне переживання деякої соціально-політичної проблеми, яка викликає потребу в діях. Раціональний рівень поступово утворюється на основі базисного емоційно-дієвого рівня. Він включає в себе більш статичні (оцінки, очікування, цінності, орієнтації) і більш динамічні (масові думки та настрої) компоненти.

    До якостей масової свідомості відносяться: стійкість, формат захоплення, суперечливість, керованість, рівень розвитку, сила виразу, експресивність.

    Суспільна (громадська) думка – форма виразу масової свідомості, яка включає приховане чи явне ставлення тієї чи іншої спільноти або сукупності спільнот до подій, явищ, проблем. Громадська думка виконує експресивну, контрольну, консультативну та директивну функції. Тобто воно виражає те чи інше відношення; вимагає прийняття та виконання рішень; дає рекомендації; займає позицію. В залежності від змісту громадська думка виражається в оцінних, аналітичних, рекомендатських чи проскрептивних судженнях. Усі вони можуть бути як конструктивними, так і деструктивними.

    Закони формування суспільної думки:

    1. Суспільна думка чутлива до важливих подій.

    2. Значні події можуть відхиляти суспільну думку від одного полюсу до іншого.

    3. Суспільна думка більше визначається подіями, ніж словами.

    4. Вербальна інформація більш ефективна тоді, коли слухачі потребують інтерпретації з надійного джерела.

    5. Суспільна думка не прогнозує події, а реагує на них.

    6. Суспільна думка будується на власному інтересі.

    7. Самооцінкою нелегко змінити суспільну думку.

    8. Суспільна думка як і особиста зафарбована бажанням.

    9. Вимірами суспільної думки є спрямованість, інтенсивність, широта та глибина.

    Чутки – особлива, звичайно недостовірна інформація, яка розповсюджується усно, «по секрету», «з уст в уста», і функціонує виключно в звуковій формі. Чутки – це масове явище міжособистого обміну викривленої емоційно зафарбованої інформації. Частіше чутки виникають при відсутності достатньої інформації з питання, що викликає цікавість.

    Види чуток

    За емоційною характеристикою: чутки – бажання, чутки – пугало, агресивні чутки, чутки – нісенітниці.

    За мірою недостовірності: абсолютно недостовірні, просто недостовірні, відносно достовірні, близькі до дійсності.

    Закон Г.Олпорта – Л.Постмена: інтенсивність чутки (ймовірність виникнення, швидкість і масштаб розповсюдження, міра впливу на поведінку натовпу) – функція, похідна від значущості її змісту та рівня невизначеності інформації з цікавого питання. Невизначеність інформації – це дефіцит суб’єктивно надійної інформації. Він зворотно пропорційний кількості офіційних повідомлень і довіри до джерела.

    Технології «м’якої» пропаганди

    В умовах «інформаційного шуму», коли новини конкурують, слід пропагувати не персональний імідж, а пов’язані з ним теми.

    Отже: тема вище персони; факт вище суспільної думки; сенсація вище емоції.
    І. «Розкрутка (спін) теми»

    1. «Думка знаменитості» Але це може бути сприйнято як дешевий PR хід – крупна зірка може відвернути увагу від кандидата.

    2. «Думка експерта» Під будь-яку ідею можна підшукати підходящого експерта. Види експертизи: професійна, кластерна (від представника суспільного прошарку), інсайдерська (свідок, очевидець, співучасник), авторитетна (харизматична), неназвана (більшість експертів уважають).

    3. «Подача теореми як аксіоми». Наприклад, критика не «чіпляється» до репутації правлячого політика, якщо під час правління спостерігалося зростання.

    4. «Наша людина в натовпі». Наприклад, «Я, Галина Ткаченко, ветеринар, я за Януковича В.Ф.»

    5. «Добре інформовані анонімні джерела». Наприклад, «Цілком таємно. ЗПТ. Терміново. ЗПТ. По прочитанні знищити: Волга впадає в Каспій. ТЧК.»

    6. Канонізація: а) соціальні опитування – (повідомлення про зміни рейтингу менше, ніж на 6% є пропагандисткою пасткою); б) фокус-групи – (серйозно сприймається думка фокус-групи тоді, коли складена професіоналами). Фокус-група кластерна моделює прошарок суспільства.

    7. «Солодкий контекст». Наприклад, «Кандидат N планує виступити проти возз’єднання Росії та Білорусії. За декілька днів до того газета публікує інформацію про епідемію грипу в Мінську, яка рухається на Смоленськ, про засилля білоруських повій на Садовому кільці тощо».


    ІІ. «Заглушка теми»

    1. «Заниження інфоповода»

    Існують 3 переконливі причини для публікації:

      • про програму (наприклад, політик N пропонує ввести обов’язкову молитву в школі);

      • про передвиборчі акції (наприклад, політик N провів мітинг у недільній школі);

      • про особистість кандидата (наприклад, політик N заборонив дочці зробити аборт).

    Ці причини зазначені як значущі в напрямку зростання. Тому зниження інфоповода – це заміна інформації про особистість на інформацію про акції чи програму.

    1. «Театралізація героїчного вчинку конкурента». Наприклад, якщо героїчний вчинок здійснив не наш кандидат, то це може бути частиною передвиборчого шоу.

    2. «Театралізація помилки кандидата». Наприклад можна заявити, що помилка є частиною плану боротьби. Але помилку Клінтона з Монікою Левінськи не поясниш роботою з жіночим електоратом чи програмними вимогами врахування інтересів профспілки секретарок.

    3. «Програмізація» (замуровування). Це ретельний білянауковий аналіз із залученням цифр, формальної логіки та партійної ідеології. Журналіст завжди має інформувати про цікаві події навіть тоді, коли вони стосуються не його кандидата. Тоді інформація занурюється в значну кількість складної нецікавої інформації.

    4. «Гасіння». В межах однієї статті заявляється спочатку коротко небажана тема, а потім більш різко звучить та, що диссонує. Наприклад, проблема підліткової наркоманії переходить у проблему підліткової безграмотності.


    ІІІ. Перелом теми

    Наприклад: На стіні написано «Геть Карабаса-Барабаса». Заглушування теми – це перефарбувати стіну. Переломлювання теми – це написати зверху більш жирне нове гасло: «Геть Пінокіо та його банду». М’яка пропаганда відрізняється тим, що ніхто не повинен зрозуміти, що вона тенденційна. Тому слід створити ілюзію справедливого співставлення конфліктуючих думок. Тобто ми самі пишемо дрібними літерами погане про Карабаса. А потім зверху жирними літерами все, що думаємо про Пінокіо та про Мальвіну з Артемоном.

    1. «Розкриття очей». Перш ніж поховати небажану тему, слід спочатку про неї ввічливо заявити. Наприклад: «Я не думаю, що Клінтон подає гарний приклад нашим дітям. Але його ініціативи сьогодні схвалюють...»

    2. «Шекспірівський сонет». Журналіст розвиває тему в невигідному для свого кандидата напрямку, а єдиний контраргумент береже для останньої фрази.

    3. «Фонтан бруду». – відмова від принципу нейтральності на користь критики.

    4. «Гірка правда зондажів». Наприклад, Кандидата А підтримує шанований експерт, але результати опитування свідчать про відставання кандидата А.

    5. «Групова наруга». Застосування фокус-групи не для розкрутки теми, а для її перелому. Наприклад, Кандидат А на теледебатах з діючим президентом був переконливим. В публікації журналіста від конкурента описують спостереження студентів – політологів, серед яких лише троє надають перевагу кандидату А.

    6. «Думка абстрактної більшості». Наприклад: «Нікому це не зрозуміло!», «Кому це потрібно?».

    7. «Сонячне затемнення». «Затемнення» конкурента за допомогою зірки.


    IV. Підміна теми

    1. «Фальшивий заголовок». Заголовок не відповідає змісту статті.

    2. «Перевод стрілок». Стаття починається з теми за назвою, а закінчується контраргументами.


    V. Маскування теми

    1. «Капля дьогтю». Слід трохи критикувати свого кандидата.

    2. «Дев’ять з половиною слів». Це оптимальна довжина цитати ангажованого ньюсмейкера.

    3. «Нарізка цитати». Цитування політика слід робити частинами з непрямим цитуванням.

    4. «Зіштовхування яєць». Подаються позиції двох кандидатів, але позиція конкурента подається під певним кутом зору.

    5. «Тонкий аромат сумнівів». Наприклад: «Пан N розраховує (має надію) на перемогу на виборах». «Пан N підкреслив (відзначив), що переможе на виборах».


    Тести до модулю «Іміджелогія (Основи PR)»
    Тести до теми № 1

    1. Такі якості, як невизначеність, амбівалентність, особливість, емоційність, міфологічність є якостями іміджу:

      1. організації;

      2. країни;

      3. політичного лідера країни.

    2. Імідж людини це:

      1. образ людини;

      2. суспільна думка про людину;

      3. репутація людини;

      4. перше і третє;

      5. все перелічене.

    3. Іміджмейкінг це:

      1. етапи формування суспільної думки;

      2. діяльність зі створення іміджу;

      3. процес впливу іміджу людини на ефективність її діяльності.

    4. Габітарний імідж зумовлюється:

      1. зовнішністю;

      2. продуктами діяльності;

      3. середовищем.

    5. Іміджформуюча інформація повинна переважно сприйматися:

      1. свідомістю;

      2. безсвідомим.

    6. Іміджелогія це:

      1. галузь психології, яка вивчає соціально-психологічні закономірності впливу;

      2. комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне та методичне оснащення професійної діяльності зі створення та перетворення іміджу;

      3. галузь соціології, яка вивчає закономірності формування громадської думки.

    7. Іміджмейкер це:

      1. носій іміджу;

      2. творець іміджу;

      3. аудиторія іміджу.

    8. Теорія когнітивного дисонансу пояснює:

      1. механізм створення іміджу;

      2. механізм створення громадської думки;

      3. механізм розвитку Я-концепції.

    9. Реципієнт іміджу це:

      1. прообраз іміджу;

      2. аудиторія іміджу;

      3. носій іміджу.

    10. Імідж це:

      1. Я-концепція;

      2. Я-ідеальне;

      3. образ Я в інших;

      4. образ себе для інших.

    11. Дзеркальний імідж:

      1. характерний нашому уявленню про себе;

      2. характерний для погляду збоку;

      3. те, до чого прагнемо.

    12. Стратегією побудови іміджу є:

      1. уникання;

      2. акцентування;

      3. позиціювання.

    13. Ритм, який реалізується при переключенні з пересказаного на недоказане, з історії на сучасність, з недосяжно високого на суто людське, із загрозливого на близьке та рідне. Це така ознака іміджу, як:

      1. орієнтація на міфологічну нішу масової свідомості;

      2. наявність чогось особливого, що відхиляється;

      3. амбівалентність.

    14. Суспільна думка електорату про політика чи партію це:

      1. політична свідомість;

      2. політичний імідж;

      3. структура елкторального поля.

    Тести до теми № 2

    1. Перелічіть перші три якості, які входять у 16-факторну модель іміджу політика

    1.………………………. .

    2.………………………. .

    3.………………………. .

    1. Відношення до партії зумовлене:

      1. ідеологією;

      2. силою особистості лідера;

      3. іміджем партії.

    2. Імідж електората є компонентом іміджа:

      1. лідера;

      2. партії;

      3. країни.

    3. Вміння ефективно діяти в екстремальних умовах, успішність попередньої діяльності, харизма це:

      1. компоненти моделі іміджу партії;

      2. компоненти моделі іміджу організації;

      3. компоненти моделі іміджу політика.

    4. Узагальнений образ соціальної групи, який розділяється представниками іншої соціальної групи та включає уявлення про типового представника даної соціальної групи з характеристикою темпераменту, характеру, особистості, це:

      1. імідж країни;

      2. корпоративний імідж;

      3. груповий імідж.

    5. Позначте параметри, які входять до характеристики іміджу країни:

      1. корисні копалини, клімат, етнічна неоднорідність;

      2. політична стабільність, економічний розвиток, якість управлінської еліти;

      3. фінансове благополуччя, імідж керівника, ділові комунікації.

    6. Символічний образ організації, який створюється у процесі S – S взаємодії, в складі якого є елементи, що провокують сприйняття даної організації як суб’єкта. Це:

      1. імідж партії;

      2. груповий імідж;

      3. корпоративний імідж.

    7. Знання, розуміння та уміння управляти варіативними параметрами, нейтралізувати негативні параметри лежить в основі:

      1. політичного іміджу;

      2. корпоративного іміджу;

      3. президентського іміджу.

    8. Відомі в іміджелогії моделі іміджу будуються на основі:

      1. теоретичного аналізу;

      2. семантичного дослідження;

      3. інтерв'ювання політиків.

    9. Корпоративна культура включає наступні компоненти:

      1. середовищний, габітарний, продуктивний, вербальний, кінестетичний;

      2. історію, традиції, стиль одягу, мову спілкування, режим роботи, характер зворотнього зв’язку.

    10. Культура схвалення, залежна культура, культура опозиції, культура сили це:

      1. види організаційної культури;

      2. види іміджу.

    11. Класичний стиль, спокійні кольори викликають:

      1. відчуття значущості;

      2. відчуття інтересу;

      3. відчуття довіри.

    12. Сором’язність чи пошук схвалення є:

      1. стратегією побудови іміджу персони;

      2. стратегією побудови іміджу організації;

      3. пасткою побудови іміджу.

    13. Техніки іміджу персони є компонентом

      1. іміджмейкінга політика;

      2. брендинга на базі архетипів;

      3. стайлінга.



    Тести до теми № 3

    1. Відзначте складові змісту поняття «паблік рілейшнз»:

      1. механізм вирішення різних завдань через співпрацю з зовнішнім оточенням;

      2. форма діалогу, що сприяє стосункам організації з громадськістю;

      3. функція управління, яка сприяє підтримці організації з боку громадськості.

    2. Вперше термін PR був застосований:

      1. у другій половині 19 століття;

      2. в першій половині 20 століття;

      3. в другій половині 20 століття.

    3. Вперше термін PR був застосований у такому сенсі:

      1. нарощування зусиль політичних інститутів для створення клімату довіри в національному масштабі;

      2. спосіб регулювання стосунків організації з громадськістю;

      3. можливість керівництва організації мати інформацію про суспільну думку щодо результатів їх діяльності.

    4. Першим скористався послугами PR:

      1. Томас Джеферсон;

      2. Айві Лі;

      3. Джон Рокфеллер;

      4. Едвард Бернайс.

    5. Спосіб регулювання стосунків організації з громадськістю, це:

      1. складова змісту поняття «PR»;

      2. фактор ефективності діяльності PR-спеціаліста.

      3. професійний тип PR-спеціаліста.

    6. «Не має яскравого стилю, ідентифікує себе з організацією, не прагне до інновацій; виконавець, що не приймає рішень». Це такий тип PR-спеціаліста, як:

      1. той, що впливає;

      2. той, що захищається;

      3. аморфний;

      4. демократичний

    7. Місія та її втілення у слогані відноситься до:

      1. першого кола бренду;

      2. другого кола бренду;

      3. третього кола бренду;

      4. ні а), ні б), ні в).

    8. Суб’єкт, об’єкт реклами, мета та засоби реклами це:

      1. стайлінг;

      2. брендинг;

      3. метод Дейла Шалла;

      4. ні а), ні б), ні в).

    9. Художнє конструювання ліній, форм, тону, кольору, це:

      1. стайлінг;

      2. брендинг;

      3. фірмовий стиль.

    10. Кількість суб’єктів рекламних засобів одного стилю, що визначають характеристику конкретної організації і відокремлюють її від конкурентів, це:

      1. структура реклами;

      2. фірмовий стиль;

      3. стайлінг;

      4. індекс популярності.

    11. Звертання до базових універсальних структур психіки для забезпечення ефективної інтеграції марочних комунікацій з особистим досвідом, це:

      1. архетип;

      2. типологія архетипів;

      3. архетипи соціалізації;

      4. брендинг на базі архетипів.

    12. Архетипи соціалізації, архетипи змін, архетипи реставрації стабільності­ – це типологія архетипів:

      1. за К. Юнгом;

      2. за К. Пірсоном;

      3. за О. Донченко.

    13. Архетипи Шукача, Бунтаря, Творця відносяться до архетипів:

      1. соціалізації;

      2. змін;

      3. повернення.

    14. Такі архетипи, як Турботливий, Творець, Правитель є базою для брендингу організаційної культури, яка:

      1. робить акцент на стабільність і контроль;

      2. робить акцент на ризик, майстерність і успіх;

      3. робить акцент на почуттях приналежності та задоволення.



    Тести до теми № 4

    1. Перелічіть компоненти електорального поля:











    1. Прагнення перевести «м’який» електорат конкурента у категорію «болота» чи «м’якого» електорату кандидата є компонентом:

      1. стратегії виборчого PR;

      2. тактики виборчого PR.

    2. Оригінальна заявка про себе та визначення рейтингу (і свого, і конкурента) є компонентом:

      1. стратегії виборчого PR;

      2. тактики виборчого PR.

    3. Фінішний етап реалізації тактики виборчого PR передбачає роботу:

      1. з м’яким електоратом;

      2. з болотом;

      3. з твердим електоратом конкурента.

    4. Вивчення електоральних очікувань є основним засобом:

      1. оволодіння владою;

      2. збереження влади.

    5. Одиниця виміру у процентному співвідношенні, що показує кількість прибічників того чи іншого кандидата, або тієї чи іншої партії, а також відповідної радіо- або телепередачі, визначену за відповідний період:

      1. промоушн;

      2. фірмовий стиль;

      3. пабліситі;

      4. індекс популярності.

    6. Знаряддя PR-технологій, скероване на приваблення публіки з метою популяризації. Така діяльність здійснюється для безкоштовного висвітлення якогось суб’єкта в засобах масової інформації:

      1. промоушн;

      2. фірмовий стиль;

      3. пабліситі;

      4. індекс популярності.

    7. Активне сприяння та допомога реалізації проекту, товару та ін. – це:

      1. промоушн;

      2. фірмовий стиль;

      3. пабліситі;

      4. індекс популярності.

    8. Брендинг це:

      1. розробка власного стилю, формування іміджу партії чи кандидата, що відрізняє і виділяє їх серед інших;

      2. рекламний предмет, що притягає інтерес людей за рахунок його оригінальності, рухливості, динамічності;

      3. коротка прес-конференція, на якій відповідальні особи виступають з інформацією про певну подію.

    9. Нестача суспільного втручання, яке могло б забезпечити висвітлення та задоволення центральних або місцевих інтересів різних соціальних груп, це:

      1. Децентралізація;

      2. дефіцит демократії;

      3. демоскопія.

    10. Стратегія виборчого PR залежить від:

      1. структури електорального поля;

      2. електоральних очікувань;

      3. можливостей ресурсної бази;

      4. вірно все.

    11. Слоган це:

      1. втілена у візуальному образі основна ідея організації;

      2. вербальна, лаконічна форма основної ідеї організації, її девіз.

    12. Масовий адресат, емоційність, невизначеність, езотеричність, опосередкованість, театралізованість, динамічність є характеристика:

      1. політичної події;

      2. політичного лідера;

      3. політичного дискурсу.

    13. Виділіть характеристики, які відрізняють демократичний політичний дискурс

      1. інформативність;

      2. раціональність;

      3. ритуальність;

      4. діалогічність;

      5. монологічність.


    Тести до теми № 5

    1. Пропаганда в умовах «інформаційного шуму» має бути:

      1. жорсткою;

      2. м’якою.

    2. Пріоритет теми у порівняння з персоною відрізняє:

      1. жорстку пропаганду;

      2. м’яку пропаганду.

    3. Використання знаменитості у пропаганді є засобом:

      1. залучення уваги до кандидата;

      2. відвернення уваги від кандидата;

      3. і перше, і друге;

      4. не перше, ні друге.

    4. Пропаганда це:

      1. професійна діяльність зі створення іміджу;

      2. механізм вирішення різних завдань через зв’язки з громадськістю;

      3. форма тиску політичних суб’єктів на електорат з метою отримання або ствердження своєї політичної завданості.

    5. Оберіть ознаки пропагандистського тиску:

      1. апелює до народу щодо існування політичної сили, здатної задовольнити інтереси всіх соціальних верств;

      2. розповсюджує атмосферу страху;

      3. виконує владну, розпорядницьку та керуючу функцію.

    6. До статичних компонентів масової свідомості відносяться:

      1. оцінки;

      2. думки;

      3. чекання;

      4. ціннісні орієнтації;

      5. настрої.

    7. До динамічних компонентів масової свідомості відносяться:

      1. оцінки;

      2. думки;

      3. чекання;

      4. ціннісні орієнтації;

      5. настрої.

    8. Стійкість, суперечливість, керованість, експресивність, це:

      1. якості лідера;

      2. якості політичної діяльності;

      3. якості масової свідомості.

    9. Форма виразу масової свідомості це:

      1. політична діяльність;

      2. громадська думка;

      3. чутки.

    10. Вимірами громадської думки є:

      1. спрямованість, інтенсивність, широта, глибина;

      2. яскравість, впливовість, тривалість, стійкість.

    11. Чи згодні ви з такими твердженнями:

      1. громадська думка чутлива до важливих подій;

      2. важливі події можуть відхиляти громадську думку від одного полюсу до іншого;

      3. громадська думка не прогнозує події, а реагує на них.

    12. Закон Г. Олпорта - Л. Постмена формулюється так:

      1. невизначеність інформації – це дефіцит суб’єктивно надійної інформації;

      2. інтенсивність чутки це ймовірність її виникнення, швидкість і масштаб розповсюдження, міра впливу на поведінку натовпу;

      3. інтенсивність чутки – функція, похідна від значущості її змісту та рівня невизначеності інформації з цікавого питання.

    13. Чутки - бажання, чутки - пугала, агресивні чутки, чутки - нісенітниці, це класифікація видів чуток:

      1. за емоційною характеристикою;

      2. за мірою недостовірності.

    14. Думка експерта, думка абстрактної більшості є:

      1. засобами розповсюдження чуток;

      2. засобами м’якої пропаганди;

      3. засобами агітації.



    Пакет т’юторських завдань до модулю

    «Іміджелогія (Основи PR)»

    Варіанти т’юторських завдань

    до теми № 1

    1. Обчислити показник харизматичності лідера у групи респондентів юнацького віку.

    2. Інтернет-огляд за ключовими словами теми.

    3. Резюме на книгу Л. Фестінгера «Теорія когнітивного дисонансу».

    4. Описати габітарний імідж будь-якого відомого політика.

    5. Надати пораду з корекції іміджу відомого політика, у якого відзначається різке падіння рейтингу.

    6. Навести приклади вдалих і хибних імідж-кроків відомих політиків.



    Варіанти т’юторських завдань

    до теми № 2

    1. Дослідити організаційну культуру освітнього закладу.

    2. Інтернет-огляд за ключовими словами теми.

    3. Резюме на книгу Гі Дебора «Суспільство спектаклю».

    4. Порівняти імідж відомого політика з 16-факторною моделлю іміджу політика.

    5. Охарактеризувати імідж відомої партії.

    6. Дослідити асоціативні зв’язки відомої товарної марки.



    Варіанти т’юторських завдань

    до теми № 3

    1. Інтернет-огляд за ключовими словами теми.

    2. Резюме на книгу О. Донченко «Архетипи соціального буття і політичного несвідомого».

    3. Навести приклади брендингу на базі архетипів соціалізації.

    4. Навести приклади брендингу на базі архетипів змін.

    5. Навести приклади брендингу на базі архетипів реставрації стабільності.

    6. Охарактеризуйте організаційну культуру освітнього закладу, в якому ви навчаєтесь з точки зору типології архетипів за К. Пірсоном.



    Варіанти т’юторських завдань

    до теми № 4

    1. Обчисліть індекс популярності відомої особи (політика, актора, викладача у вашій групі).

    2. Інтернет-огляд за ключовими словами теми.

    3. Резюме на книгу з політичного маркетингу.

    4. Охарактеризувати політичний дискурс відомого політика.

    5. Навести приклади маніпуляції у політичному дискурсі.

    6. Ви зібрались болотуватися в депутати чи на посаду студентського декана поряд із іншими кандидатами. Запропонуйте оригінальну заявку про себе.



    Варіанти т’юторських завдань

    до теми № 5

    1. Інтернет-огляд засобів пропаганди.

    2. Резюме на книгу з проблем пропаганди.

    3. Напишіть пропагандистський текст із застосуванням ряду прийомів.

    4. Наведіть приклади застосування прийомів м’якої пропаганди.

    5. Здійснити експертний аналіз телеведучого.

    6. Здійснити експертний аналіз телепередачі.



    Матеріали до практичних занять
    Матеріали до заняття № 1



    1. Назвати тварину, з якою асоціюється:

    1. Виділити 1-3 тварини, які частіше називають респонденти (студенти в групі).

    2. Дати домашнє завдання студентам: провести аналогічне опитування серед свого оточення.

    3. Перелічити особистісні характеристики, з якими асоціюються назви тварин.

    Єдність респондентів у виборі певної тварини говорить про сформованість чіткого уявлення про політика в опитуваній групі.

    Суперечливість асоціативних рядів особистісних характеристик, пов’язаних з образом тварини, говорить про насторожене ставлення до політика.


    1. Назвати пейзажі, з якими асоціюється образ політика (дивиться завдання 1 (А, Б, В, Г)).



    1. Назвати десять якостей, які мають бути притаманні ідеальному політику (президенту, депутату, меру) в міру зростання значущості.

    2. Створити узагальнений перелік якостей ідеального політика в міру частоти їх згадування у респондентів (студентів).

    3. Виконати завдання А), Б), дома серед свого оточення.

    4. Назвіть десять якостей, які притаманні відомому політику. Підрахувати позитивні, негативні та амбівалентні якості.

    5. Створити узагальнений перелік якостей відомого політика в міру частоти їх згадувань у респондентів (студентів).

    6. Виконати завдання Г), Д), дома для свого оточення.

    7. Наприклад: Якості Путіна В.В.(за даними з Інтернет):

    1. Ерудований і розумний.

    2. Компетентний.

    3. Винахідливий, з почуттям гумору.

    4. Здоровий, не старий.

    5. Відповідає за свої вчинки.

    6. Порядний.

    7. Освічений.

    8. Авторитетний за кордоном.

    Пункти 1 і 3 – якості, найважливіші для ідеального президента.

    1. Методика «Імеджеполітика» за Петренком В.Ф.

    Оцініть кожного політика за 45 ознаками, використовуючи семибальну систему оцінок від –3 до +3. При цьому «+3» значить, що даний політик у повній мірі володіє даною якістю, «+2» – володіє, «+1» – скоріш володіє, ніж не володіє, «0» – вірно дещо середнє, «–1» – скоріше не володіє, ніж володіє, «–2» – не володіє, «–3» – зовсім не володіє. Відзначте, прибічником якої політичної сили на виборах в Україні Ви є (потрібне підкреслити): БЮТ, Партія Регіонів, Наша Україна / Народна самооборона, Соціалістична партія, Комуністична партія, Блок Литвина, інше.






    Твердження

    Литвин

    Янукович

    Аваков

    Ющенко

    Тимошенко

    Путін

    Мороз

    Луценко

    Буш

    Симоненко

    Добкін

    Ідеальний полІтик

    1

    Добре ставиться до України





































    2

    Яскрава особистість





































    3

    Дотримується прогресивних переконань





































    4

    Має задню думку





































    5

    Привабливий





































    6

    Сміливий у прийнятті рішень





































    7

    Проводить незалежну політику





































    8

    Добре ерудований





































    9

    Живе вчорашнім днем





































    10

    Демагог





































    11

    Сильна особистість





































    12

    Гарний оратор





































    13

    Підвладний корупції





































    14

    Популіст





































    15

    Солдафон, мілітарист





































    16

    Його політика працює на благо людства





































    17

    Чутливий до потреб простих людей





































    18

    Обраний демократичним шляхом





































    19

    Тимчасовий політик





































    20

    Умілий політик





































    21

    Дотримується лівих переконань





































    22

    Фанатик





































    23

    Ніщо людське йому не чуже





































    24

    Дотепній





































    25

    Погано передбачуваний





































    26

    Нерозбірливий у коштах





































    27

    Довго протримається у владі





































    28

    Схильний до авантюр





































    29

    Гарний дипломат





































    30

    Колегіальний у прийнятті рішень





































    31

    Диктатор





































    32

    Релігійний





































    33

    Для досягнення мети готовий йти на компроміс





































    34

    Приведе країну до благоустрою





































    35

    Гуманіст





































    36

    Націоналіст





































    37

    Владний, авторитарний





































    38

    Запалює аудиторію, веде за собою.





































    39

    Той, кого любить уся країна





































    40

    Особисто у мене викликає симпатію





































    41

    Зовнішньо привабливий





































    42

    Дотримується правих переконань





































    43

    Прагматик





































    44

    Проводить миролюбиву політику





































    45

    Демократ





































    Дякуємо за участь у дослідженні!
    Матеріали до заняття № 2
    Опитувальник “Організаційна культура закладу» [28]
    1   2   3   4   5   6   7


  • Учебный материал
    © bib.convdocs.org
    При копировании укажите ссылку.
    обратиться к администрации