Лекции по охране труда Курепин В.Н - файл n1.doc

Лекции по охране труда Курепин В.Н
скачать (1091 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1091kb.13.10.2012 20:14скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8
Тема № 1. «Загальні відомості та поняття про охо-рону праці».
Питання та зміст.



  1. 1. Місце охорони праці в структурі інших дисциплін.


Вивчення курсу «Охорона праці» базується на знаннях, набутих при вив-ченні нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» та інших дисциплін - загальноосвітніх (математика, фізика, хімія), соціально-правових та економіч-них (трудове право, соціологія, еконо­міка, організація і планування виробницт-ва), медичних (гігієна, сані­тарія, токсикологія, фізіологія, психологія), загаль-нотехнічних та спе­ціальних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та ус-таткування виробництва та ін.).

Охорона праці як наука належить до комплексу наукових дисци­плін, що вивчають людину в процесі праці, таких, як наукова організа­ція праці, ергоно-міка, інженерна психологія, технічна естетика. Ці дисципліни мають єдину ме-ту - сприяти підвищенню продуктивності праці, зменшенню впливу на людину несприятливих чинників вироб­ничого середовища, збереженню здоров'я пра-цівників, підходячи до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.

Наукова організація праці досліджує трудовий процес, на підста­ві чого розробляє та впроваджує в практику такі його схеми, при яких забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються умови для збереження здоро-в'я працівників, збільшення періоду їх трудової діяльності.

Ергономіка досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомен­дації що-до їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необ-хідної зручності, збереження сили, працездатності та здоров'я працюючих.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з технікою і вста­новлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення та-ких умов праці, при яких зберігаються високі пси­хофізіологічні можливості людини.

Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робо-чих місць, дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних примі-щень - всього, що оточує людину на виробництві.

Завершення підготовки фахівців з вищою освітою з питань охорони праці здійснюється при вивченні навчальної нормативної дисципліни «Охорона пра-ці в галузі» та при підготовці розділу «Охорона праці» у кваліфікаційних та дипломних роботах (проектах).

  1. 2. Зміст та соціальне значення охорони праці.


Охорона працi являє собою сукупнiсть законiв, нормативно-правових ак-тiв, а також комплекс рiзноманiтних заходiв та засобiв, якi забезпечують безпеку працi, збереження життя, здоров’я та працездатностi людей при ви-конаннi ними трудових обов’язкiв.

Охорона праці водночас вирiшує двi задачi.

Перша задача - iнженєрно-технiчна. Передбачає запобiгання небезпеч-ним подіям пiд час трудового процесу шляхом:

1. Заміни небепечних матерiалiв менш небезпечними.

2. Переходу на новi технології, якi зменшують ризик травмування i захво-рiовання.

3. Проектування i конструювання устаткування з урахуванням вимог без-пеки працi.

4. Розробки засобiв ідивiдуального та колективного захисту.

Друга задача – соцiальна. Пов’язана з вiдшкодуванням матерiальної та со-цiальної шкоди, отриманої внаслiдок нещасного випадку або роботи в неспри-ятливих умовах, тобто захист працiвника та його прав.

Виходячи з поставлених перед охороною працi задач, вона складається з правових та органiзацiйних основ, виробничої санiтарiї, виробничої та поже-жної безпеки па виробництві.

Правовi та органiзацiйнi основи охорони працi. Являють собою комплекс взаємопов’язаних законiв та iнших нормативно-правових актiв, соцiально – економiчних та органiзацiйних заходiв, спрямованих на правильну i безпечну органiзацiю працi, забезпечення працюючих засобами захисту, компенсацiю за важку роботу та роботу в шкiдливих умовах, навченiсть працiвникiв безпечно-му веденню робiт, регламентацiю вiдповiдальностi та вiдшкодування шкоди в разi ушкодження здоров’я працiвника або його смертi.

Виробнича санiтарiя. Комплекс органiзацiйних, гiгієнiчних i санiтарно-технiчних заходiв та засобiв, спрямованих на запобiгання або зменшення дiї на працюючих шкiдливих виробничих факторiв.

Виробнича безпека. Це безпека вiд нещасних випадкiв та аварiй на вироб-ничих об’єктах i від їх наслiдкiв, що забезпечується комплексом органiзацiй-них та технiчних заходiв та засобiв, спрямованих на запобiгання або зменшен-ня дiї на працюючих небезпечних виробничих факторiв.

Пожежна безпека на виробнiцтві. Це комплекс заходiв та засобiв, спря-мованих на запобiгання запалювань, пожеж та вибухiв у виробничому середо-вищi, а також на зменшення негативної дiї небезпечних та шкiдливих факторiв, якi утворюються в разi їх виникнення.

Правовi та органiзацiйнi основи охорони працi є тiєю базою, яка забез-печує соцiальний захист працiвникiв i на якiй будується iнженерно-технiчна складова охорони працi. Виробнича санiтарiя, виробнича безпека та пожежна безпека на виробництвi з одного боку базуються на правових та органiзацiйких основах охорони працi, з iншого боку вони визначають прiоритети, структуру цих основ та необхiднiсть змiн них. Виробнича санiтарiя, виробнича безпека та пожежна безпека на виробництвi також тiсно пов’язанi мiж собою, що буде видно з подальшого вивчення навчальної дисциплiни.



  1. 3. Мета та завдання курсу «Охорона праці».


Забезпечення здорових і безпечних умов трудової діяльності в нашій кра-їні потребує корінної зміни ставлення всього суспільства до питань охорони праці, підвищення освіти посадових осіб і спеціалістів усіх рівнів, всього насе-лення країни. Вирішення цієї проблеми не­можливе без належної підготовки всіх фахівців з питань охорони праці. Професійна освіта покликана забезпечи-ти майбутнього спеціа­ліста знаннями, уміннями і навичками безпечної профе-сійної діяль­ності, зокрема під час виконання управлінських дій, при проектува-нні чи розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих дій, техно-логічних операцій тощо. Випускник вищого навчального закладу повинен вміти використовувати закони та інші нормативно-правові акти, чинну галузеву нор-мативно-технічну документацію, засоби з охорони праці для того, щоб:

    1. Розробляти організаційно-технічні заходи, які забезпечують безпечне виконання робіт.

    2. Готувати робочі місця для безпечного виконання робіт, монтажу, обс-луговування, експлуатації, використання, ремонту обладнання.

    3. Організовувати безпечне виконання робіт.

    4. Застосовувати на практиці індивідуальні та колективні засоби захисту працюючих.

    5. Виконувати вимоги норм безпечної експлуатації устаткування та обла-днання, застосування пожежо- та вибухонебезпечних і отруйних матеріалів і речовин, що використовуються під час виконання робіт.

    6. Забезпечувати протипожежну безпеку об'єктів.

    7. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

    8. Дотримуватись правил особистої гігієни та втілювати заходи з дотри-мання вимог виробничої санітарії, поліпшення умов праці на робочих місцях.

Закон України «Про вищу освіту» встановлює, що «вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціаль-них і громадянських якостей з урахуванням осо­бливостей майбутньої про-фесійної діяльності». Враховуючи це, вищий навчальний заклад повинен сформувати випускника як соціаль­ну особистість, здатну вирішувати певні про-блеми і задачі соціальної діяльності, виходячи з принципу пріоритетності охо-рони життя та здо­ров'я працівників.

Виходячи з вищевикладеного, метою вивчення охорони праці у вищій школі є формування у майбутнього фахівця такого рівня знань з соціальних, правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, вироб-ничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки, щоб він:

  1. Чітко усвідомлював соціально-етичну важливість проблеми без­пеки праці.

  2. Вмів вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до поса­дових обов'язків первинної посади майбутньої професії.

  3. Мав активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритет-ності охорони життя та здоров'я працівників.

Підготовка студентів вищих навчальних закладів усіх напрямів осві­ти сто-совно питань правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організа-ції охорони праці, організаційно-правового забез­печення належних культурно-побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального психологічного клімату в трудовому колективі повинна здійснювати­ся при вивченні дисципліни «Охорона праці». Вивчення цього кур-су ставить за мету вирішення подвійного завдання:

1. Оволодіння питаннями правового забезпечення соціально-вироб­ничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-право­вого забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-гігіє­нічних та безпечних умов пра-ці, здорового способу життя та нор­мального психологічного клімату в трудово-му колективі.

2. Оволодіння загальним підходом до питань охорони праці для того, щоб уміти узагальнювати та структурувати знання з охорони праці, як вже набуті, так і ті, що будуть набуті при вивченні інших навчальних дисциплін та практи-чним досвідом.
Тема № 2. «Правові та організаційні основи охорони праці».

  1. Законодавча та нормативна база України з охорони праці.


Законодавство України про охорону праці - це система взаємозв'я­заних зако-нів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері ре-алізації державної політики щодо соціального захисту її громадян в процесі трудової діяльності.

Воно складається з:

- інші нормативно-правови акти.

Базується законодавство України про охорону праці на конституцій­ному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статею 43 Конституції України. Ця ж стаття встано­влює також заборону викорис-тання праці жінок і неповнолітніх на небез­печних для їхнього здоров'я роботах. Ст. 45 Конституції гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану від­пустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у ніч-ний час.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціаль­ний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втра-ти працездатності (ст. 46); охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов'язки (ст. 57) та інші загаль-ні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон Укра­їни «Про охорону праці», прийнятий у 1992 році, який визначає основні положення щодо реа­лізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здо­ров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і праців-ником з питань безпеки, гігієни праці та виробни­чого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У листопаді 2002 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію цього закону. Закон «Про охорону праці» відповідає діючим конвенціям і рекоменда-ціям Міжнародної організації праці, іншим міжнародним правовим нормам.

Інші нормативні акти мають відповідати не тільки Кон­ституції та іншим зако-нам України, але, насамперед, цьому Законові.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього неодноразо-во вносилися зміни і доповнення. Правове регу­лювання охорони праці в ньому не обмежується главою XI «Охорона праці». Норми щодо охорони праці містя-ться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий договір», «Робо-чий час», «Час відпо­чинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спі-лки», «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від неща­сного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри­чинили втрату працездатності» прийнятий у 1999 р відповідно до Конститу-ції України, Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства Укра-їни про загально-обов'язкове дер­жавне соціальне страхування. Цей закон визна-чає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загально-обов'язково­го державного соціального страхування громадян від нещасного ви-пад­ку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втра­ти працездатності або загибелі людини на виробництві.

«Основи законодавства України про охорону здоров'я», що регулюють суспі-льні відносини в цій галузі з метою забезпечення гар­монічного розвитку фізич-них і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попе-редження і зниження зах­ворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадкоємності. «Основи законодавства України про охорону здоров'я» перед-бачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виро-бничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості ма-шин, устаткування, будинків та таких об'єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я людей (ст. 28); вимагають про­ведення обов'язкових медичних огля-дів осіб певних категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечни­ми умовами праці (ст. 31); закладають правові осно-ви медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла­гополуччя населення» встановлює необхідність гігієнічної регламен­тації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біоло­гічної природи, присутніх в се-редовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації (ст. 9), вимо-ги до проектування, будівниц­тва, розробки, виготовлення і використання но-вих засобів виробниц­тва та технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосфе-рного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщен-нях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економіч-ні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підпри­ємств, установ, організацій та підприємців. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх кері-вників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним до-говором (ст. 2).

Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначає пра­вові, еконо-мічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'яза­ної з об'єктами під-вищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виник-ненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

Кодекс України про адміністративні право, охороняє права і свободи гро-мадян, власності, конституційного ладу України, права і законні інтереси під-приємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнює закон-ності, запобігає правопорушенням, виховує громадян у дусі точного і неухиль-ного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Карний кодекс України містить розділ X «Злочини проти вироб­ництва», 271-275 статті якого встановлюють кримінальну відпові­дальність за порушення вимог охорони праці, які привели до ушко­дження здоров'я або смерті праців-ника або створили ситуацію, що загрожує життю людей.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регу-люють:

На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні національних законів України безпосе­редньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Для регулювання окремих питань охорони праці у відповідно­сті з Законом «Про охорону праці» діють майже 2000 підзаконних нормативних актів. Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в нашій країні.

2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.
Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної полі­тики, спря-мованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління охоро­ною праці.

Державне управління охороною праці здійснюють:

  1. Кабінет Міністрів України.

  2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

  3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

  4. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галу-зі охорони праці, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центра-льних органів виконавчої влади щодо ство­рення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці. З метою координації діяльності органів державного управління охо­роною праці при Кабінеті Міністрів створена Наці-ональна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці до середини 2005 р. був Державний комітет України з нагляду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці.

15 листопада 2005 р. Постановою Кабінету міністрів Украї­ни № 1090 було затверджено Положення про Держпромгірнагляд.

Здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалі-зує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функ-цій державного управління охороною праці міні­стерствами, відомствами, міс-цевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним орга­ном викона-вчої влади з нагляду за охороною праці в межах його ком­петенції, є обов'язко-вими для виконання.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади роз­робляють і ре-алізують за участю профспілок галузеві програми поліп­шення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здій­снюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охо­рони праці, створюють у разі потреби ава-рійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, здійснюють відомчий кон­троль за станом охорони праці на підприємствах галузі. (Мінпра-ці, МОЗ, МНС ).

Місце­вих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядуван­ня спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практич­ного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної політики у сфері охоро-ни праці - пріоритет життя і здоров'я праців­ників.

Державний нагляд за охороною праці. З метою забезпечення виконання ви-мог законодавства з охорони праці в Україні створена система державного наг-ляду, відомчого і гро­мадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно – правовіх актів здійснюють:

  1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці - Держпромгірнагляд.

  2. Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпе-ки - Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони природного середо-вища.

  3. Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпе-ки - Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних си-туацій та у справах захисту населення від нас­лідків Чорнобильської катаст-рофи.

  4. Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці – Го-ловний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміологічна служба Мі-ністерства охорони здоров'я.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких го-сподарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політич-них формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого само-врядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулює-ться відповідним законом України, а саме: «Про охорону праці», «Про викори-стання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про за-безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та іншими документами, що затвер­джуються Президентом України або Кабінетом Міні-стрів України.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на гос-подарські організації вищого рівня.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки в особі своїх вибор-них органів і представників (уповноважених осіб).

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадсь­кий контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони пра-ці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок орга­нізовує нав-чання, забезпечує необхідними засобами і звільняє упов­новажених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збережен-ням за ними середнього заробітку.

Організація охорони праці на виробництві. Закон «Про охорону праці» зобо-в'язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структур-ному підрозділі умови праці, а також забезпечити додержання вимог законода-вства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функіонування системи управління охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб робото­давець створює службу охорони праці як окрему структуру. На під­приємстві з кіль-кістю працюючих менше 50 осіб функції служби охо­рони праці можуть вико-нувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На під-приємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служ-би охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних за-садах, які мають від­повідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю.

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішен­ні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудо-вого колективу на підприємстві може створювати­ся комісія з питань охорони праці.

Загальна схема організації охорони праці.

Задачею служби охорони праці є залучення всього колективу підприємства до участі в профілактичних заходах з оздоровлення праці і проведенню конт-ролю за станом охорони праці. Для цього широке розповсюдження на підприє-мствах получив порядок проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці. Адміністративно-громадський контроль є основною формою контролю за виконанням вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці. У першому ступені контролю беруть участь майстер і громадський інспектор по охороні праці, які щодня перевіряють на своїй ділян-ці стан робочих місць, справність устаткування, огороджень, наявність індиві-дуальних засобів захисту. Виявлені недоліки відзначаються в спеціальному журналі і приймаються заходи до їх усунення.

На першому ступені контролю перевіряються:

Порушення і недоліки, що виявлені перевіркою, мають бути усунені під без-посереднім керівництвом ділянок (майстром) де проводилась перевірка. Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою не можуть бути усунені, май-стер після огляду повинен доповісти про це керівнику для вжиття відповідних заходів.

Другий ступінь контролю один раз на тиждень здійснюють начальник цеху, голова цехкому і голова комісії з охорони праці цехкому, інженер з охорони праці і цеховий лікар з представником профспілкової організації частини.

На другому ступені контролю перевіряються:

Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою, не можуть бути усу-нені після закінчення огляду, вживаються відповідні заходи.

Результати перевірки першого і другого ступенів контролю записуються до журналу адміністративно-громадського контролю, який має бути пронумерова-ний, прошнурований, скріплений печаткою та зареєстрований.

На третьому ступені контролю головний інженер підприємства, голова профспілки чи голова комісії охорони праці підприємства, галузевий санітар-ний лікар, начальник служби охорони праці, за участю головного механіка і го-ловного енергетика, один раз на місяць перевіряють стан охорони праці в кож-ному відділі. Результати перевірки обговорюються на нараді начальників цехів і відділів з наступним виданням наказу, який містить заходи щодо подальшого удосконалення і поліпшення охорони праці.

На третьому ступені контролю перевіряються:

Результати перевірки третього ступеню контролю оформляються актом та в тижневий строк обговорюються на нараді.


Тема № 3. «Організація навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки на виробництві».
1. Навчання з питань охорони праці.
Навчання, системне та систематичне підвищення рівня знань не лише працівників, а всього населення України з питань охорони праці - один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундамен-тальна основа виробничої безпеки та санітарії, необхідна умова удоскона-лення управління охороною праці і забезпечення ефек­тивної профілактичної роботи щодо запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15. Цей порядок спря-мовано на реалізацію в Україні системи безпе­рервного навчання з питань охорони праці.

Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці. Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, з підвищеною небезпекою та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому нака-зом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.94 N 263/121 і зареєстро-ваному Міністерством юстиції України 25.01.95 з N 18/554 (роботи підвище-ної небезпеки), проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Організація проведення інструктажів з питань охорони праці. Праців-ники, під час прийняття на робоу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при ви-никненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж. Проводиться:

- з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- з студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

- з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в примі-щенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних тех-нічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей вироб-ництва.

Програма, тривалість інструктажу затверджуються керівником підприєм-ствва.

Первинний інструктаж. Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

- новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізик-ної особи, яка використовує найману працю;

- який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до ін-шого;

- який виконуватиме нову для нього роботу;

- відрядженим працівником іншого підприємства, який бере без посеред-ню участь у виробничому процесі на підприємстві.

- з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів до початку трудового або професійного навчання;

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охо-рони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж. Проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу, в терміни, визначені нормативно правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

- для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж. Проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

- з студентами під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно - правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапла-нового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктаж. Проводиться з працівниками:

- при ліквідації аварії або стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлю-ються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершують-ся перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технік-них засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів, протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повтор-на перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструк-тажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи, особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації іструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, про-шнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді - допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.

Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на робо-тодавця.


2. Навчання з питань пожежної безпеки.
Закон України «Про пожежну безпеку», стаття 8 «Вивчення правил пожежної безпеки» зобов'язує всіх працівників період оформлення на ро-боту й щороку за місцем роботи проходити інструктажі з питань пожеж-ної безпеки.

Організація своєчасного і якісного проведення протипожежних інст-руктажів на підприємстві покладає на його керівника, а в структурних підрозділах - на керівників відповідних підрозділів (Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання й перевірку знань із питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах й організаціях України. Затверджено наказом № 368 МНС України від 29.09.2003).

Порядок проходження працівниками інструктажів визначається керів-ником підприємства (наказ). Допуск до роботи осіб, не минулі інструкта-жі, забороняється.

По призначенню й часу проведення протипожежні інструктажі діля-ться на:

1. Вступний протипожежний інструктаж. Проводиться з усіма пра-цівниками, прийнятих на постійну або тимчасову роботу, особами, що при-були на підприємство у відрядження, на виробничу практику й приймаючу особисту участь у виробничому процесі.

Проводиться на підставі діючих на підприємстві правил, інструкцій, нормативних актів з питань пожежної безпеки в спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на який наказом по підприємстві возложенны ці обов'язки.

Програма для проведення вступного протипожежного інструктажу зат-верджується керівником.

2. Первинний протипожежний інструктаж. Проводиться безпосеред-ньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівника. Його проходять:

а) всі новоприйняті на постійну або тимчасову роботу;

б) працівники, інших структурних підрозділів, виробничих ділянок під-приємства;

в) особи, що прибули на підприємство у відрядження й приймаючу особисту участь у виробничому процесі;

г) будівельники сторонніх організацій, що виконують на підприємстві будівельно-монтажні, ремонтні або інші роботи;

д) студенти під час виробничої практики.

Програма проведення первинного інструктажу затверджується керівни-ком структурного підрозділу або керівником підприємства.

Програми для проведення вступного й первинного інструктажів узгод-жується з органами ДПН.

3. Повторний протипожежний інструктаж. Проводиться на робочо-му місці з усіма працівниками не рідше разу на рік.

4. Позаплановий протипожежний інструктаж. Проводиться із пра-цівниками на робочому місці або в спеціально відведеному приміщенні, ін-дивідуально або із групою працівників родинних спеціальностей у випадку:

а) введення в дію нових нормативних актів з питань пожежної безпеки чи змін і доповнень до них;

б) зміни технологічного процесу, використання нового або заміни, мо-дернізації існуючого пожароопасного встаткування;

в) вимоги ДПН при виявлених незадовільних знаннях.

Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному випадку окремо за-лежно від причин, що послужили причиною необхідності його проведення.

5. Цільовий протипожежний інструктаж. Проводиться із працівника-ми перед виконанням ними разових, тимчасових пожароопасных робіт, під час ліквідації аварії, стихійного лиха.

Посадові особи, що проводять первинні, повторний, позаплановий і ці-льовий інструктажі проходять навчання й перевірку знань із питань поже-жної безпеки.

Первинний, повторний і позаплановий інструктажі завершують пере-віркою знань. Перевірку здійснює особу, що проводила інструктаж.

Проведення протипожежних інструктажів може здійснюватися разом з інструктажами з охорони праці.

Реєстрація всіх видів протипожежних інструктажів, крім цільового, проводиться в спеціальних журналах з підписами инструктируемых осіб, відповідального за проведення інструктажу. Журнали всіх видів протипо-жежних інструктажів ведуться окремо від журналів інструктажів охорони праці.

Запис про проведення цільового інструктажу виконують у документі, що дозволяє виконання робіт (наряд-допуск).
  1   2   3   4   5   6   7   8


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации