Бакалаврська робота - Вплив технологій інформаційної війни на розвиток міжнародних відносин - файл Charter 1.doc

Бакалаврська робота - Вплив технологій інформаційної війни на розвиток міжнародних відносин
скачать (141.4 kb.)
Доступные файлы (8):
Charter 1.doc125kb.20.05.2007 16:30скачать
Charter 2.doc111kb.20.05.2007 16:39скачать
Charter 3.doc83kb.20.05.2007 16:43скачать
n4.doc45kb.20.05.2007 16:45скачать
n5.doc43kb.20.05.2007 16:27скачать
n6.doc75kb.20.05.2007 16:46скачать
n7.doc25kb.20.05.2007 16:24скачать
n8.doc23kb.30.04.2008 11:08скачать

Charter 1.doc

Розділ 1

Аналіз технологій ведення інформаційних війн
Зважаючи на роль інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, яка звучить так: «Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації. Її непомітно ведуть електронні засоби комунікації - це постійна і жорстока війна, у ній беруть участь буквально усі. Війнам у колишньому змісті слова ми відводимо місце на задвірках Вселеної». [49] Саме Маклюен першим (ще 30 років тому) проголосив, що в наш час економічні зв’язки і відносини усе більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими “природними ресурсами”, що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збиту та ін. уходять на другий план, а головним зараз становиться доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь.
Інформаційна війна - дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної вийни - бокування або спотворення інформацийних потоків та процесів прийняття ришень супротивника.

Інформаційна зброя - сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій або служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів. Основна дія інформаційної зброї - бокування або спотворення інформацийних потокив та процесів прийняття рішень супротивника.



Зараз арсенал інформаційних технологій соціального впливу настільки розвився, що раніше безсистемні намагання задіяти в сфері міждержавних інтересів масову свідомість перетворилися у чітко працюючу індустрію.

Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна - складова частина ідеологічної боротьби.. Такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних війн. Мета таких маніпуляцій найчастіше полягає у:

    внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

    дезорієнтації та дезінформації мас;

    послабленні певних переконань, устоїв;

    залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо підстави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку інформаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: формуючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали загони чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі – “осіб кавказької національності” [59] і т.д.

Треба поділити зміст інформаційних війн на операції, що супроводжують збройні зіткнення, та ті, що ведуться таємно у мирний час. Операції, супроводжуючі збройні конфлікти – найбільш архаїчна, але в той же час і найбільш розвинута сфера застосування інформаційного пресингу. Зараз інформаційне супроводження бойових дій відточено до автоматизму, що добре ілюструють воєнні кампанії у Персидській Затоці на початку 90-х, кампанії Росії у Чечні, нинішня боротьба з тероризмом в Афганістані та ін.

В подібних операціях передбачається, по-перше, інформаційна блокада в зоні бойових дій. Саме тут інформація безпосередньо на морально-психологічний стан особового складу. Тому альтернативні офіціальним, неконтрольовані джерела інформації по можливості подавляються. Наступна подача інформації зовні має декілька рівнів, інформаційні потоки в яких проходять по різним комунікативним каналам і не завжди бувають тотожні. Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладаються функції по інформаційно-психологічним спецопераціям, являються:

     підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і населення противника, паралізація їх волі до боротьби;

     мобілізація свого населення на широку підтримку військових дій, сковування пацифістських настроїв та виступів;

     забезпечення моральної підтримки дій своїх військ збройними силами та населенням союзників;

     введення супротивника в оману, дезінформація суспільної свідомості з метою приховування істинних замислів.

Одночасно ведеться обробка світового співтовариства в цілях обґрунтування своїх дій та провокування союзничих настроїв. При цьому інформація фільтрується, дозується та подається у вигідному для тієї чи іншої сторони світі.

Деякі західні вчені також визначають задачі інформаційних операцій в мирний час:

Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, — методи її ведення базуються на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до навіювання або так званих “брудних технологій”. Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються ― навпаки, вони маскуються якимсь приводом.

Генеральна мета інформаційної війни таким чином - порушити обмін інформацією в таборі супротивника. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до цілком безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Звідси, чим вище технологічні можливості держави і чим більше число його взаємодій з іншими групами (включаючи внутрішні групи) чи державами, тим більше держава уразлива в інформаційній війні. Ця уразливість буде зростати в міру збільшення розмірів чи мереж числа й обсягу трансакцій.

Можна зазначити, що багато з сучасних війн починається саме з інформаційних. Приводом для бомбордування Багдаду Сполученими Штатами стала поширена через усі світові ЗМІ інформація, що режим Саддама Хусейна нібито має зброю масового знищення. Війна в Іраку триває, а зброю так і не знайшли. Війну інформації також розпочинають тоді, коли треба досягти якоїсь мети. Експерти висувають різні вернсії, щодо справжньої мети нападу на Ірак. Головна - метою знищення Іраку була зовсім не ЗМЗ, а велика кількість нафти, яку прагнув взяти під свій контроль американській уряд чи просто давні непорозуміння сімї Буша з Саддамом Хусейном. Тільки раніше приводу не було розпочати цю війну, треба було людству якось пояснити таку позицію, довелося провести цілу низку виливів інформації на маси, таким чином виправдати позицію американського керівництва.
Зрозуміло, що інформаційні війни частіше використовуються на міжнародному рівні.

Вважається, що також існують інформаційні війни локального характеру. Такі війни точаться не лише між країнами і охоплюють міжнародну аудиторію, такі війни починають вестися і на місцевому рівні. Зокрема, українські політики, як ніколи, вивчили технологію ведення інформаційної війни.
Останнім часом дедалі популярнішим серед українських політиків стає знищення опонента за допомогою „інформаційних бомб”. Наприклад, вважається, що одну з таких деякий час тому використала Юлія Володимирівна Тимошенко, коли заявила, що Партія регіонів підписала коаліційну угоду з "Нашою Україною". Знаючи електорат НСНУ, зрозуміло, що таке рішення не буде ухвалено прихильниками і, що саме завдяки такому злиттю партія загубить більшу їх частину, бо вони просто не зрозуміють такого об’єднання. Можна сказати, що людина, яка має такий вплив на українські маси, зробила стратегічний хід, завдяки якому змусила розчаруватися деяких українців у своїх лідерах і прибільшила кількість прихильників у своїх лавах.
Твердження, що інформаційна війна – щось нове, що з’явилося лише з настанням глобалізації цивілізаційних процесів є хибним. Це поняття не є новим, але є не вивченим. Оскільки саме поняття „цивілізації” має в собі значну інформаційну складову, то кожен конфлікт суспільств з різними цивілізаційними (або нижчого рівня) цінностями неодмінно включав елементи інформаційної війни. Однак, на початках цивілізацій і до закінчення середньовіччя, суспільства на підкорених територіях (чи ті, яких планували підкорити) розглядались як відновлюваний ресурс території і ніколи – як інформаційне середовище. Інформаційні зудари суспільств звичайно ж, відбувались, але процес інформаційної боротьби був стихійний, неусвідомлений сторонами.
Для кращого розуміння інформаційних війн далі вважаю за потрібне розглянути класифікацію інформаційних війн. Поглядів щодо класифікації існує багато.

Американські військові експерти, що брали участь у розробці доктрини інформаційної війни, виокремлюють три її види.



Роблячи спроби класифікувати інформаційні війни, український учений Г. Почепцов, спираючись на американські розробки, виокремлює сім форм інформаційних воєн: [36]

Аналіз, зроблений американськими фахівцями, засвідчив, що за сучасних умов можуть існувати девять основних типів інформаційної війни. Типів інформаційної зброї існує, звичайно, набагато менше. Наведу типи інформаційної війни:

  1. Вплив на інформаційну інфраструктуру. Йдеться про використання звичайних військових засобів – від артилерії до ядерної бомби – для знищення інформаційної інфраструктури. При застосуванні цієї зброї використовується той факт, що інформація не може існувати без посередництва повного об’єкта реального світу – матеріального носія інформації.

  2. Радіоелектронна боротьба. Так називають комплекс сил та заходів, спрямованих на досягнення панівної ролі в ефірі. Основним завданням радіоелектронної боротьби є протидія, використанню противником електромагнітного випромінювання для зв’язку, навігації, розвідки, тощо за одночасного збереження цих можливостей для себе. Цей вид інформаційної зброї використовує вплив на умови розповсюдження радіоелектронних хвиль – носія інформації специфічного виду.

  3. Вплив на системи ЗС. Під цим розуміють дії, спрямовані на знешкодження систем Управління військами.

  4. Хакерська війна. Таку назву має діяльність, спрямована на модифікацію програмного забезпечення і даних, доступних через комп’ютерні мережі. Вона повинна здійснюватися без створення автономних програмних систем, на зразок вірусів або троянських коней, тобто програм, що розповсюджуються безплатно та мають не документовані можливості. Прикладом такої програми є поширена на початку 90-х років у СНД програма зех.ехе, яка окрім виведення на екран фотографії з журналу „Playboy”, здійснювала повне форматування вінчестера.

  5. Кібернетична війна, тобто дії кібернетичних, програмних систем, що знищують чи модифікують програмне забезпечення та дані в мережах. Прикладами подібних систем можуть слугувати віруси, троянські коні тощо.

  6. Створення в програмно-апаратному забезпеченні не документованих можливостей. Цей вид інформаційної війни передбачає створення у програмно-апаратних системах подвійного призначення, які пропонуються на продаж іншим державам чи комерційним фірмам, не документованих можливостей (логічних бомб), їх створення дає виробнику можливість при потребі отримувати інформацію, що обробляється системою, чи впливати на її діяльність і навіть припиняти її.

  7. Радіоелектронна розвідка. Під радіоелектронною розвідкою розуміють комплекс заходів, спрямованих на отримання інформації за допомогою перехоплення радіомагнітного випромінювання систем зв’язку та побічних електромагнітних наведень електронної апаратури.

  8. Розвідку в інформаційних системах та глобальних мережах. Під цим розуміють комплекс заходів, спрямованих на отримання інформації з комп’ютерних систем, які підключені до інформаційних систем і глобальних мереж. У СІЛА навіть розробляється концепція віртуальної розвідки. Необхідно зазначити, що гіпотетичні системи віртуальної розвідки зможуть використовуватися не тільки для збору та обробки інформації, а й для здійснення диверсії(як і звичайні розвідники).

  9. Психологічні операції. Основою цих операцій є масовий вплив на масову та індивідуальну свідомість.

На думку російських фахівців, зокрема першого заступника Генерального директора Федерального агентства урядового зв’язку й інформації при Президентові РФ генерал-лейтенанта І. Маркоменка, в усіх дев’яти типах інформаційних воєн використовують інформаційну зброю чотирьох типів:

Розглянувши погляди сучасних вчених щодо класифікації інформаційних воєн, перейдемо до безпосередньої суті ведення інформаційних війн. Існує багато поглядів щодо того, що аналіз ведення інформаційних та психологічних операцій краще розглядати через інструменти ведення інформаційних війн.

Під інструментами ведення інформаційних війн розуміють сукупність методів та засобів інформаційного впливу, засоби використання новітніх інформаційних технологій, як інформаційної зброї.

Таких інструментів існує багато, але є найбільш розповсюджені і найбільш часто використовувані та ефективні. Нижче детально описані деякі з них.

Переробка інформації людиною спираються на певні конструкти, які дозволяють вносити розуміння у сучасну дійсність. Це використовується в сучасних процесах впливу, одним із інструментів якого є міфологізація. Це поняття передбачає чітке введення (внедрение) певних уявлень до масової свідомості, коли вони приймаються як даність. Такі міфи часто мають психологічну навантаженність і апелюють до примітивних людських інстинктів (напр., страх).

Наступним інструментом дії інформаційної війни є приєднання до другого. Мова йде про максимальну згода із співрозмовником, з розумінням його поглядів. Найбільш активно такий варіант „обеззброєння” супротивника був розроблений у теорії переговорів. При цьому дослідники спираються на ідею: людині важко містити в собі позитивне ставлення до людини і негативне ставлення до того, що він каже. Ми намагаємося вийти до співвідношення позитиву та негативу, тобто погана людина може казати тільки погане, і навпаки: гарна людина – тільки добре. У. Юри наводить приклад: „До 1977 г. арабские руководители отказывались признавать существование Израиля; они даже не употребляли этого названия. Однако в ноябре того года президент Египта Анвар Садат нарушил табу, совершив свою нашумевшую поездку в Иерусалим. Трудно было представить себе что-нибудь более неожиданное для израильтян, более обезоруживающее, спутывающее все представления о египетском соседе, чем приезд вражеского лидера в страну, которая всего четыре года назад подверглась нападению его армии”. [39] Тобто однією такою дією він здолав психологічний бар’єр, який, як вважалося, складав дев’яносто відсотків конфлікту.

Схематично модель інформаційної війни повинна базуватися на наступних складових:

  1. Багатоцільовий об’єкт для подальшого комунікаційного резонансу: у ньому повинні бути зацікавлені різні прошарки населення. Наприклад: невиплата заробітної плати, корупція, де проблеми торкаються різнорідних соціальних груп, що наприкінці може призвести до їх об’єднання.

  2. У якості „динаміку” для масової свідомості використовується однорідна група населення, яка чітко не залежить від існуючої влади, наприклад, студенти, пенсіонери. Незвичні події можуть зближувати якусь професійну групу тимчасово. Однорідна група населення сильніше відчуває вплив конформізму, тобто зміна поведінки чи переконань під впливом групи. „Встановлено, що групи чисельність яких складає п’ять осіб мають найбільший рівень конформізму, який потім суттєво не змінюється”. [22] Вплив людей із інших груп на нас не є таким великим, як погляди осіб, що належать до іншої групи. Виокремлюються нормативні та інформаційні джерела конформізму. Нормативний конформізм – повторення моделей масової поведінки, оскільки важко реалізувати поведінку, яке б суперечило очікуванням оточення. Інформаційний конформізм реалізується у неоднозначній ситуації, коли людина намагається отримати інтерпретацію дійсності від інших. «Конформизм проявляется чаще тогда, когда человек чувствует себя некомпетентным, когда задание достаточно трудное или испытуемый старается избежать ошибки».[22]

  3. Опосередкованість мети: як правило, критика не йде до влади прямо, а лише опосередковано, саме з цієї причини влада не може не підтримати народного волевиявлення, яке направлено до іншої мети.

  4. Усний канал: через часту заблокованість офіційних каналів комунікації розповсюдження інформації здійснюється усними каналами. В рамках усного каналу починають працювати інші параметри впливу, до яких владні структури слабо підготовлені. У цій області присутні таку явища, як розрізнення формальних та неформальних лідерів, категорії особистих контактів та ін. Усний канал цікавий тим, що він ніколи не спізнюється з реакцією.

  5. Стимуляція обговорення: завданням стає також підбір таких ключових повідомлень, які б стимулювали обговорення ситуації у цільових групах населення. Можливий варіант типу анекдоту чи чуток, які самі виходять до подальшого розповсюдження. При цьому обговорення є вигідним для комунікатору феноменом, оскільки наприкінці має місце групова поляризація. Феномен полягає в посиленні перших переконань, які були загальними для всіх членів групи. Деякі дослідники бачать у цьому джерело тероризму і поляризації: «возникающей среди людей, которых объединяют их обиды. По мере того как они взаимодействуют в изоляции от сдерживающих влияний, их настроения постепенно становятся все более экстремистскими. На выходе социального усилителя возникает мощный сигнал. Результатом становятся акты насилия, которые индивидуумы в отрыве от группы, возможно, никогда бы не совершили» [14]

  6. Багатоканальний вплив: аудиторія отримує повідомлення одного типу з різних каналів. Американські вчені виділяють наступні переваги такого інструменту: серед оточення починає циркулювати менша кількість суперечливих повідомлень; одне й те саме повідомлення буде почуте з різних джерел; характеристики кожного каналу можуть бути максималізовані; певний канал має вихід до тих членів аудиторії, на яких не має виходу інші канали.

  7. Спирання на вже існуючі мережі: однорідна група (студентство, пенсіонери) має готові соціальні и інформаційні мережі, де є всі її представники. Деякі дослідники вважають, що однорідна група „одноліток” має більшу силу впливу, аніж засоби масової інформації. Але цей усний канал часто недооцінюється.

Таким чином, можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку людства інформація стає зброєю, потужнішою за гармати. Постає питання вивчення цієї нової, але дуже важливої галузі. Адже оперувати інформаційними технологіями і інструментами ведення інформаційних війн на сьогодні вже є необхідністю. Сьогодні інформація добирає воістину матеріальну форму і володіння нею стає дуже жаданим. До реалізації будь-які, цілком “матеріальні”, рішення сьогодні апріорі випробуються в інформаційній області. І результати стають вирішальними. Багато прийомів інформаційної війни, яка, схоже, стає головним театром дій в глобалізованому світі, були відпрацьовані історично, але вони ще не систематизовані та не описані в підручниках для новітніх військових училищ, які мали б готувати командирів для цього поля бою.





Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации