Таблиця - Характеристика різних видів девіантної поведінки - файл n1.doc

Таблиця - Характеристика різних видів девіантної поведінки
скачать (71 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc71kb.21.10.2012 23:17скачать

n1.doc

ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ВИДІВ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ


Види девіантної поведінки

Загальна характеристика, прояви поведінки в підлітків

Адиктивна

Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.

Розрізняють три групи різновидів адитивної поведінки: нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор - гемблінг, комп’ютерна адикція, трудоголізм); проміжні форми адикції (анорексія, булімія); хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюн, алкоголю, наркотики, медичні препарати, речовини побутової хімії).

Основний мотив особистості, яка схильна до адиктивної поведінки - активна зміна психічного стану. Свій психічний стан підліток розглядає як «сіре», «нудне», «монотонне», «апатичне», тому його слід змінити таким способом.

Підліток не може виявити в реальності таку сферу діяльності, яка здатна надовго привернути його увагу, порадувати або викликати іншу виражену емоційну реакцію. Життя бачиться йому нецікавою в силу її буденності і одноманітності. Він не сприймає того, що вважається в суспільстві нормальним: необхідність що-небудь робити, займатися якою-небудь діяльністю, дотримуватися будь-які прийняті в сім'ї або в суспільстві традиції і норми.

У індивіда з адиктивною поведінкою значно знижена активність у повсякденному житті, наповненою вимогами та очікуваннями. При цьому адиктивна активність має виборчий характер-в тих сферах життя, які хоч тимчасово, але приносять підлітку задоволення і виривають його зі світу емоційної стагнації (бездушності), він може проявляти незвичайну активність для досягнення мети.

Адиктивна особистість прагне гострих відчуттів (В. А. Петровський), що характеризується

спонуканням до ризику, обумовленим досвідом подолання небезпеки.

Психологічні особливості осіб з адиктивними формами поведінки (Б. Сегал):

1) занижене переживання (переносимість) труднощів повсякденного життя, поряд з хорошим переживанням кризових ситуацій;

2) прихований комплекс неповноцінності, що поєднується з зовнішнім проявом переваги (превосходство);

3) зовнішня соціабельність, що поєднується зі страхом перед стійкими емоційними контактами;

4) прагнення говорити неправду;

5) прагнення звинувачувати інших, знаючи, що вони невинні;

6) прагнення не нести відповідальність у прийнятті рішень;

7) стереотипність, повторюваність поведінки;

8) залежність;

9) тривожність.

Протиправна

(деліквентна)

Делінквентна поведінка - поведінка індивіда, що порушує норми громадського правопорядку, загрожує благополуччю інших людей або суспільству взагалі та може бути правомірно покараною. До протиправних дій зараховують провини, правопорушення та злочини.

Такі індивіди легковажно, часто під впливом зовнішньої провокації, здійснюють протиправне діяння, не уявляючи наслідків. Сила спонукального мотиву до певної дії гальмує аналіз негативних (в тому числі і для самої людини) його наслідків. Нерідко протиправні дії опосередковуються ситуаційно-імпульсними або аффектогенними мотивами.

В основі ситуаційно-імпульсних злочинних дій лежить тенденція до вирішення внутрішнього конфлікту, під яким розуміється наявність незадоволеної потреби (С. А. Арсентьев). Реалізуються ситуаційно імпульсивні мотиви, як правило, без етапу попереднього планування і вибору адекватних об'єктів, цілей, засобів, програми дії для задоволення потреби.

Делінквентна поведінка може виявлятися, в бешкетництві і бажанні розважитися. Підліток з цікавості і «за компанію» може кидати з балкона важкі предмети (або їжу) в перехожих, отримуючи задоволення від точності попадання в «жертву». З пустощів людина може зателефонувати в диспетчерську аеропорту і попередити про нібито закладену в літаку бомбу. З метою привернення уваги до власної персони («на спір») молода людина може спробувати залізти на телевізійну вежу або вкрасти у вчителя з сумки записну книжку.

Типові провини підлітка – лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування.

Правопорушення – недотримання правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними актами. Здійснення забороненої дії або у виконанні передбаченого законом обов’язку. Дрібні крадіжки, викрадення автотранспортних засобів, хуліганство.

Кримінальна поведінка: зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень.

Наркозалежна

Наркоманія – хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.

Виділяють три стадії наркоманії:

І стадія - коли вже сформувалася психічна залежність, пошук наркотику задля отримання приємних відчуттів, але ще немає фізичної залежності.

ІІ стадія - є фізична залежність від наркотика і пошук його направлений вже не на стільки на те, щоб викликати ейфорію, скільки на те, щоб уникнути мук абстиненції.

ІІІ стадія - повна фізична і психічна деградація.

Підлітковий наркотизм пов'язаний з психічним експериментуванням, пошуком нових, незвичайних відчуттів і переживань.

Наркоманія виникає на основі нерозвиненості сфери потреб, спотворенням процесу соціалізації, а також особливостями емоційної сфери: низькою стресостійкістю, підвищення тривожності і імпульсивність.

Поведінка наркозалежного: низька самооцінка, відчуття власної меншовартості, недостатній самоконтроль, нездатність правильно виражати свої почуття, у школі: низька успішність, часті переходи з однієї школи в іншу, порушення відносин з однолітками. Падіння життєвої активності. Часта зміна кола знайомих, поява нових друзів, з якими не знайомлять батьків, виникнення грошових боргів, продаж сімейних цінностей, зникнення грошей, одягу, книг з дому, часте випрошування грошей у батьків, критичне відношення до звичайних речей і подій, самоізоляція, відхід від участі в сімейних подіях. Скритність, самітність, задумливість, наростаюча брехливість. Безініціативність. Висловлювання про безглуздість життя. Нездатність мислити логічно, втрата апетиту, схуднення, часті синці порізи не знаходять реального пояснення «ПРОСТО ВПАВ». Поява татуїровок. Дуже різка зміна настрою, почуття пригніченості, роздратованості; зміна тривалості сну, надмірне вживання їжі і рідини.

Суїцидальна

Суїцид (самогубство) - це один з найбільш трагічних видів девіантної поведінки. Суїцидальна поведінка являє собою аутоагресивні дії людини, свідомо і навмисно спрямовані на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.

Часто суїцид пояснюється тим, що діти і підлітки часто вирішують добровільно піти з життя в результаті конфлікту з дорослими - батьками, вчителями, вихователями. Таким чином, підлітки-самовбивці - це жертви подвійно: з одного боку, вони стали жертвами важких життєвих обставин, в яких вони виявилися позбавленими підтримки дорослих, а з іншого боку, вони - жертви власної агресії, своїх власних дій, істинні наслідки яких вони не завжди можуть передбачити. Також суїцид розглядається як феномен соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах мікросоціальних конфліктів.

До найбільш суїцидогенних конфліктів можна віднести такі:

1. Конфлікти, пов'язані зі специфікою діяльності та соціальної взаємодії людей: індивідуальні адаптаційні труднощі; невдачі при виконанні конкретних завдань; конфлікти з товаришами, однокласниками.

2. Особисто-сімейні конфлікти: нерозділена любов, зрада коханої дівчини, розлучення, смерть близьких, полова неспроможність хлопця.

3. Конфлікти, обумовлені станом здоров'я: депресія, вагітність, психічні захворювання, хронічні соматичні захворювання, фізичні недоліки (дефекти мови й особливості зовнішності).

4. Конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою: страх перед кримінальною відповідальністю, боязнь ганьби.

5. Конфлікти, обумовлений матеріально-побутовими труднощами.

Виділяють і таку мотивацію суїциду: 1. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, втікти від відповідальності; 2. Співчуття або наслідування товаришів, героїв книг чи фільмів.

Типи суїцидальної поведінки:

1. Істинне – характеризується стійкістю, цілеспрямованістю дій, пов'язаних з усвідомленістю бажанням позбавити себе життя (заздалегідь вибирається місце і час, щоб ніхто не зміг завадити).

2. Демонстративно-шантажне - проявляється в наданні суїцидентом психологічного тиску, тобто людина розуміє, що його дії не повинні спричинити за собою смерть і вживає запобіжних заходів, які не завжди достатні.

3. Аффективне - обумовлено надзвичайно сильним афектом, супроводжується дезорганізацією і звуженням свідомості.

Суїцидальна поведінка має внутрішні і зовнішні форми прояву.

Внутрішні форми:

- Антивітальне подання (роздуми і розмови про відсутність цінності життя);

- Пасивні суїцидальні думки і висловлювання (думки на тему своєї смерті при відсутності чіткого задуму на самовільне позбавлення себе життя:«Добре б померти...» і т.п.);

- Суїцидальні задуми (розробка плану самогубства, продумування його деталей);

- Суїцидальні наміри (прийняття рішення про самогубство).

Зовнішні форми:

- Суїцидальні висловлювання;

- Суїцидальні спроби (цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, яке не закінчилося смертю);

- Завершений суїцид.

Дромоманія

Дромоманія - характеризується втечами дитини з дому чи школи, поїздками в інші райони міста або населені пункти, прагнення подорожувати, бродяжництво.

Особистість, розповідаючи про свої «подорожі» зазвичай називають багато географічних місць, які вони відвідали, але при цьому не можуть описати мети своєї такої мандрівки чи будь-яких визначних пам’яток в тих місцях яких вони бували.

Таким особистостям притаманне коливання настрою, коли під час афекту з’являється безпричинне бажання безпричинно йти з родини чи поїхати будь-куди. У міру нормалізації настрою повертаються додому.

Причиною дромоманії можуть стати: певні вроджені відхилення, що ведуть до психічної нестійкості, схильності до ночування в інших місцях. Як результат можуть виникнути захворювання, ослаблення нервової системи, неадекватна соціалізація чи дефект виховання.

Під час дромоманії дитина не захищена від жорстокості і знущань з боку вуличних угрупувань.

Токсикоманія

Токсикоманія-захворювання, яке викликане психічною та фізичною залежністю внаслідок вживання речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдихання парів речовин побутової хімії (клей, ефір, аерозолі).

Форми токсикоманії можуть бути різними, що обумовлюються тими речовинами, які вживаються токсикоманами з метою досягнення почуття сп’яніння.

Симптоми токсикоманії: синдром звикання, отримання даних речовин вимагає збільшення дози, оскільки полегшення не надає необхідного ефекту, її вплив з часом стає менше, захисна реакція при передозуванні відсутня. Чим більше дитина приймає шкідливі речовини, тим швидше виникає психічна залежність. Якщо токсиман не може дістати речовину, він стає дратівливим, неспокійним, не здатним зосередити свою увагу. Через фізичну залежність виникають хвороби всіх систем організму.

Різко падає працездатність, знижується серцевий і м’язовий тонус. Зявляється тремтіння кінцівок, бліда шкіра, безцільні рухи тіла.


Використана література:


  1. Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения. Учебное пособие. — СПб.: Речь,2005. - 445 с.

  2. Девиантное поведение несовершеннолетних : современные тенденции / В. А. Пятунин. – Москва : РОО «Центр содействия реформе уго-ловного правосудия», 2010.

  3. Шнейдер Л. Б. Девиантное поведение детей и подростков. – М., 2007.





Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации