Дипломный проект - Водоснабжение города - файл n4.doc

Дипломный проект - Водоснабжение города
скачать (1904.2 kb.)
Доступные файлы (19):
n1.cdr
n2.cdr
n3.cdr
n4.doc218kb.09.06.2004 09:45скачать
n5.cdr
n6.cdr
n7.doc1019kb.08.06.2004 08:09скачать
n8.doc113kb.04.06.2004 13:56скачать
n9.cdr
n10.doc766kb.09.06.2004 08:58скачать
n11.doc325kb.02.06.2004 09:03скачать
n12.doc181kb.02.06.2004 09:38скачать
n13.doc116kb.10.06.2004 08:51скачать
n14.doc497kb.02.06.2004 16:51скачать
n15.cdr
n16.doc1017kb.09.06.2004 10:13скачать
n17.doc30kb.15.06.2004 09:46скачать
n18.doc51kb.01.06.2004 12:13скачать
n19.doc84kb.10.06.2004 08:44скачать

n4.doc



3.1 Вибір типу водозабору
Місце водозабору вибираємо на стійкій ділянці, як можливо ближче до споживача з урахуванням характеру ґрунтів.

Водоприймач розташовуємо за течією ріки вище місця випуску стічних вод, на ділянках зі сприятливими топографічними умовами. При виборі місця водозабору враховуємо також особливості геологічних і гідрогеологічних умов у відношенні стійкості берегів (зсувів) вибору необхідної глибини закладення основ, умов провадження робіт.

Приймаємо русловий водоприймач, що складається з двох секцій. Береговий колодязь улаштовується з залізобетону, прямокутний у плані . Кожна секція складається з двох відділень: прийомного й всмоктувального.

Водоприймач обладнаний плоскими сітками.
3.2 Розрахунок ґрат і сіток
Розрахункова витрата :

Qрозрах. = Qкорис,

де  - коефіцієнт, що враховує власні нестатки водоочисної станції,  = 1,03 (при повторному використанні промивних вод);

Qкорис - витрата в добу максимального водоспоживання, Qкорис=80000 м3/доб.

Qрозрах.=800001,03=82400 м3/доб = 3433 м3/год = 954 л/с = 0,954 м3/с. Для однієї секції Qрозрах. = 0,954/2 = 0,477 м3/с.

Площу водоприймальних отворів визначаємо по формулі 1, п.5.95:

,

де vвт - швидкість втікання води у водоприймальні отвори, згідно 1, п.5.94 для ґрат приймаємо vвт= 0,25 м/с, для сіток - vвт= 0,5 м/с.

Кст - коефіцієнт, що враховує стиснення отворів стрижнями, для ґрат Кст рівний

Кст = (аст+ сст)/аст,,

де аст- відстань між стрижнями у світлі, аст= 5 см;

сст- товщина стержнів ґрат, сст= 1см.

Кст = (5+1)/5=1,2

для сіток:

Кст = (аст+ сст)2/аст,2,

де аст- розмір комірки сітки у світлі, аст= 2 мм;

сст- товщина проволоки сітки, сст= 1,2 мм.

Кст = (2+1,2)2/22=2,56.

Площа ґрат:

м2

Приймаємо для кожної секції ґрати розміром 1500х2000 мм, масою 305 кг.

Площа сіток:

м2

Приймаємо для кожної секції плоску сітку розміром 1500Х2000, масою 127,5 кг.
3.3. Розрахунок самопливних ліній
Розрахунок самопливних ліній виконуємо для нормальних і аварійних умов роботи, швидкість руху води приймаємо згідно [1].

1) нормальні умови:

Q=954/2=477 л/с; d=800мм; v=0,94 м/с; 1000і=1,23.

Втрати напору:

,

де lc – довжина самопливних ліній, lc = 30 м;

- сума коефіцієнтів місцевих опорів, =вхід + засувка= 0,5+0,2 = 0,7.

м.

2) аварійні умови:

Q=0,7954=668 л/с; d=800мм; v=1,35 м/с; 1000і=2,31.
3.4 Розрахунок всмоктувальних ліній

Приймаємо дві усмоктувальні лінії. Кожну всмоктувальну лінію розраховуємо, виходячи з умови пропуску 100% витрати при виході з ладу однієї лінії. Отже, розрахункова витрата однієї лінії складає:

Qр/2= 0,954/2 = 0,477 м3

Матеріал трубопроводів приймаємо - сталь.

По 2 згідно 1, п.7.9. приймаємо d=1000 мм, v=1,20м/с, 1000i=1,64.

Відстань між водоприймачем і насосною станцією складає 30 м.
3.5. Визначення відміток рівнів води у водоприймачі
Відмітка розрахункового рівня води в прийомному відділенні:

zр.пр = zгнв - hр- hс.л.,

де zгнв - відмітка мінімального рівня води в джерелі водопостачання zгнв= 170,10 м.;

hр - втрати напору в ґратах, для аварійного режиму приймаємо 0,1 м;

zр.пр. = 170,10 - 0,1-0,1 = 169,90 м.

Відмітка розрахункового рівня води в всмоктувальному відділенні:

zр.вс= zр.пр -hс ,

де  hс = 0,1 м - втрати напору в плоскій сітці.

zр.вс= 169,9 - 0,1 = 169,80 м.
3.6. Визначення вісі усмоктувального трубопроводу на його перетинанні зі стіною водоприймача
Відмітку вісі усмоктувального трубопроводу в точці перетинання з віссю стіни водоприймача визначаємо по формулі:

z переса= zв.н. - у - 0,5(d вс.тр.-dвс.п.) - iLвс,

де zв.н.- відмітка вісі насоса, zв.н.=169,45 м;

у - відстань від осі насоса до осі усмоктувального патрубка насоса, у = 0,475 м 4;

dвс.тр і dвс.п - відповідно діаметр всмоктувального трубопроводу й всмоктувального патрубка насоса, d вс.тр= 1,0 м, dвс.п= 0,5м;

i - ухил всмоктувального трубопроводу, i=0,005 1, п.7.14.;

Lвс- довжина усмоктувального трубопроводу від насоса до водоприймача, Lвс=30 м.

zперет= 169,45 - 0,475 - (1,0 - 0,5) -0,00530=168,33 м.
3.6. Рибозахисні пристрої
Т. к. при експлуатації водозаборів риба, особливо молодь, затягується потоком води у водоприймальні отвори і у внутрішні комунікації, де вона травмується і гине, як рибозахисний пристрій приймаємо електричне поле.
3.7 Видалення забруднень з самопливних ліній, ґрат і сіток
Промивку самопливних ліній здійснюємо прямим током води при відключені однієї секції, а також за допомогою імпульсної промивки.

Для видалення забруднень приймаємо також імпульсну промивку. Для цього до кінця самопливного трубопроводу перед засувкою приєднуємо стояк того ж діаметра, що самопливний трубопровід. До верху стояку, виведеного в службовий павільйон, приєднуємо вакуум-насос з пробковим краном для зриву вакууму. .

Видалення забруднень з плоских сіток робимо гідравлічним шляхом за допомогою промивного трубопроводу діаметром 25 мм, що подає воду з напірних водоводів насосної станції, і розташовується над підлогою службового павільйону і забезпечується гідравлічними насадками. Для збору промивної забрудненої води влаштовується прийомна ємність, яка на 200 мм більша за сітку, а для відводу промивної води нижче підлоги влаштовується прийомний лоток шириною 400 мм.
3.8 Видалення осаду з водоприймача
Видалення осаду передбачаємо за допомогою водоструминних насосів. Напір, з яким робоча рідина підводиться до сопла гідроелеватора, орієнтовно приймаємо рівним

Hе = 3 (zсл.п.-zд),

де zд- відмітка дна водоприймача;

z сл..п- відмітка підлоги службового павільйону.

Hе = 35,5 = 16,5 м.

По 3 приймаємо гідроелеватор (Союзводоканалпроект, 1 типорозмір) з діаметром сопла dc = 30 мм і горловини dr = 55 мм.
3.9 Визначення розмірів водоприймача

3.9.1 Визначення характерних відміток і розмірів підземної частини водоприймача
Відмітку дна водоприймача визначаємо тричі: для прийомного відділення, для відділення сіток і для усмоктувального відділення. У якості шуканої приймаємо меншу відмітку, в інших же відділеннях відповідно коректуємо розміри (мал.3.1).

Відмітка дна в всмоктувальному відділенні:

zд = zр. вс.- h1 - h2,

де h1=2Dвх - відстань від мінімального рівня води до низу розтруба;

h2 = 0,7Dвх - відстань від низу розтруба до дна;

Dвх - діаметр входу в розтруб:

Dвх = 1,5dвс. тр.= 1,3100 = 1300 мм.

zд = 169,8 - 21,3 - 0,71,3 = 166,30 м.

Приймаємо zд = 166,30 м.



Мал. 3.1. Визначення характерних відміток.

Форму підземної частини водоприймача приймаємо прямокутної в плані. Розміри підземної частини визначаємо по чотирьох критеріях (мал. 3.2):

  1. з умови розміщення самопливних трубопроводів;

  2. з умови розміщення сіток;

  3. з умови розміщення всмоктувальних трубопроводів;

  4. з умови розміщення самопливних трубопроводів, сіток і всмоктувальних трубопроводів у напрямку руху води.

Для кожного розміру приймаємо найбільше значення.



Мал. 3.1. Визначення розмірів підземної частини
3.9.2 Визначення будівельних розмірів наземної частини

Висоту наземної частини знаходимо з умови забезпечення навантаження устаткування й арматури з транспортного чи засобу можливості проносу устаткування, що розвантажується над устаткуванням, розташованим у службовому павільйоні.

Знаходимо висоту наземної частини водоприймача:

hназ = hтран + 0,3 + hуст+ lстр + hкр,

де hтр- висота платформи транспортного засобу, hтр= 1,5м;

0,3 - відстань від платформи транспортного засобу до низу устаткування;

lстр= 1,0 м - довжина стропа;

hкр- відстань від гака в стягнутому виді до низу покриття, hкр= 1,98 м 4;

hуст- висота устаткування, hуст = 1,0 м 3.

hназ = 1,50 + 0,3 + 1,0 + 1,0 + 1,98 = 5,78 м

З урахуванням того, що висота наземної частини повинна бути кратна 1200 мм, приймаємо 6,0 м.

Розміри наземної частини приймаємо рівними розмірам 9Х12 м.
3.10 Підбор допоміжного устаткування
Підйом й опускання сіток здійснюємо за допомогою підйомного крану. Зусилля R, необхідне для підняття сіток, визначаємо по формулі:

R = (Gр + Pвfр)K,

де Gр- власна маса сіток і троса, Gр= 0,130 т 3;

Pв- тиск води на 1 м2 площі ґрат при припустимому перепаді 0,5 м;

f - коефіцієнт тертя металу по змоченому металі, рівний 0,44;

р- площа сіток, р= 3,0 м2;

K - коефіцієнт запасу, рівний 1,5.

R = (0,130 + 0,50,443,0)1,5 = 1,19 тс. Для монтажу і ремонту устаткування в будинках передбачаємо кран підвісний однобалковий вантажопідйомністю 3,2 т і довжиною 8,1м 4.

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации