Реферат - Аналіз документів - файл n1.docx

Реферат - Аналіз документів
скачать (54 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx54kb.02.11.2012 10:09скачать

n1.docx

Міністерство Культури і Мистецтв України

Київський Національний Університет Культури і Мистецтв

Інститут Культури

Кафедра Соціології

«АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ»


Курсова робота

Групи СОЦ-106

Пешкова Ганна.
Науковий керівник

Доцент

Баришполець

Олексій Трохимович


Київ 2009

ЗМІСТ

  1. Вступ;

  2. Поняття про документ;

    1. Сутність поняття «документ»;

    2. Походження поняття;

    3. Властивості документа;

    4. Ознаки документа;

    5. Функції документа;

    6. Класифікація видів документів;

  3. Аналіз документів;

    1. Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів;

    2. Формалізований метод аналізу документів;

    3. Одиниці аналізу документів;

  4. Висновки;

  5. Список літератури.




  1. Вступ.

Аналіз документів є досить поширеним у практиці проведення соціологічних досліджень, оскільки у документах міститься значна кількість інформації щодо матеріального і духовного життя суспільства. Вони віддзеркалюють процеси та явища, що відбуваються як у суспільстві загалом, так і в окремих прошарках, характеризують діяльність окремих індивідів і великих спільнот. Соціологи у своїх дослідженнях використовують різноманітні документи – державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали переписів, відомчу документацію, художні твори і наукові публікації, пресу, листи населення тощо. Їх аналіз допомагає дослідникові:

Обрана тема є актуальною, тому що будь-який аналіз документів дає можливість для уточнення гіпотези. Без формалізованого методу аналізу (контент-аналізу) не проходить жодне дослідження, бо він дає змогу отримати якісні та кількісні оцінки змінних, які мають значення.

Предмет обраної теми у тій чи іншій мірі завжди стосується стану і тенденцій розвитку соціально значущого змісту мас-медіа. Структура і динаміка цього змісту – чи то політичні цінності, історико-культурні факти, чи зразки соціальної взаємодії індивідів і груп – насамперед цікавлять аналітика.

Об `єктом, як правило, є сукупність текстів, цілий масив повідомлень, які транслюються пресою, радіо, телебаченням, кіно тощо. Завданням обраної теми є дослідження аналізу документів дотримуючись поставленої мети за допомогою загальної характеристики документів та характеристиці існуючих методів аналізу документів. Для написання роботи було проаналізовано можливі та доступні джерела літератури.

2. Поняття про документ.

2.1. Сутність поняття.

Документом в соціології називається спеціально створений людиною предмет, призначений для передачі або зберігання інформації.

З цього поняття виключені такі серйозні джерела інформації, як предмети матеріальної культури і побуту. Цінність цих об'єктів для здобуття певної соціальної інформації не підлягає сумніву, проте включення предметів мате- ріальной культури і побуту в поняття документа привело б до неправомірного расширенюю поняття (таким чином, документами виявилися дома, мости, меблі, годинник, авторучки і т. д.).

Круг власне соціологічних документів, що відображають різні сторони суспільного життя, настільки широкий, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження повинне починатися з аналізу документів, що є з проблеми, що цікавить дослідника.

Щоб добре орієнтуватися в різноманітті документів, перш за все необхідна їх класифікація, підставою якої служить форма, в якій той або інший документ фіксує ту, що міститься в нім інформацію. Від форми, в якій зафіксована інформація, залежать цілі його використання і методи аналізу.

На міжнародному рівні загальним визнано визначення документа як записаної інформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Таке визначення розроблене та затверджене Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) за участю Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій, Міжнародної федерації з документації, Міжнародної ради архівів, Міжнародної організації з інтелектуальної власності.
Згідно стандарту ISO, інформація може бути записана будь-яким способом фіксування відомостей, за допомогою не тільки знаків письма, але й зображення, звука і т. п. Таке визначення дозволяє перерахувати до документів усі матеріальні об'єкти, які можуть бути використані для передавання інформації в суспільстві.

В Україні офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в деяких Державних стандартах (ДСТУ):

ДСТУ 2392-94: "Документ - записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності".

ДСТУ 3017-95: "Документ - матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі".

ДСТУ 2732:2004: "Документ - матеріальний об'єкт із інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі та просторі".

У статті 27 Закону України «Про інформацію» говориться, що «Документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві».

2.2. Походження

Слово походить від латинського слова "docere" (знати, свідчити), від якого походять також слова доцент (docent) і доктор (doctor). Буквальний переклад слова "document" - свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело.

2.3. Властивості документа

Документ має певну кількість властивостей, які відрізняють його від інших об'єктів. Сукупність властивостей — цілісна система, яка виконує покладені на неї суспільством функції. Зв'язок між властивостями документа досить тісний, тому відокремити їх можна лише умовно.
Найбільш значимі властивості наступні:
1) атрибутивність, тобто наявність невід'ємних складових, без яких він не може існувати;
2) функціональність — призначення для передачі інформації в просторі й часі;
3) структурованість — тісний зв'язок елементів і підсистем, що забезпечує єдність і цілісність документа.

2.4. Ознаки документа

Н. М. Кушнаренко визначила наступні основні ознаки документа [?]:
1) наявність семантики змісту, тобто документ є носієм думки, що передається знаками; сукупність послідовно розміщених знаків, які передають зміст документа (повідомлення), є його обов'язковою ознакою;
2) стабільна матеріальна (речова) форма документа мусить забезпечити йому довготривале зберігання й надати можливість багаторазового використання та переміщення інформації в просторі й часі;
3) за ознакою призначеність для використання в соціальній комунікації статус документа мають лише ті об'єкти, які первинно призначені для збереження та передачі інформації в просторі й часі, а отже, документи є носіями інформації, спеціально створені людиною для забезпечення певних комунікаційних цілей;
4) завершеність повідомлення, тобто документ не може бути повноцінним через фрагментарне незавершене повідомлення.

2.5. Функції документа

Загальні функції

Інформаційна — документ створюється для передачі або зберігання інформації.

Соціальна — задовольняє певну соціальну потребу.

Культурна — засіб зв'язку між організаціями та суспільними структурами.

Спеціальні функції

Управлінська — за допомогою документа виконується управління підприємством.

Правова — за документом закріплена юридична сила.

Історична — надбання історії, матеріальне підтвердження того, що відбувалося у світі. ФУНКЦІЇ ДОКУМЕНТА - Полягають в суспільній ролі, соціальному призначенні, цілях і завданнях документів

ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ - Найбільш узагальнююча функція, Полягає в здатності документазберігати і передавати (поширювати) інформацію у часі та / або просторі

ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ - Характерні для всіх документів, незалежно від їх типу та виду Інформаційна функція - Полягає в здатності документа задовольняти потреби суспільства в інформації, тобто служити джерелом інформації, знань

ПІДФУНКЦІЇ

  1. Закріплення (фіксація) інформації

  2. Зберігання інформації

  3. Трансляція інформації

Комунікативна функція - Полягає в здатності документа бути інформативним засобом передачі, обміну, комунікації, спілкування, наступництва

ПІДФУНКЦІЇ

  1. Одновекторна комунікація - Проявляється в документах односторонньої дії: або зверху вниз, або знизу вверх

  2. Двовекторна комунікація - Проявляється в документах двосторонньої дії: договори, угоди, листування

Комулятивна функція - Полягає в здатності документа нагромаджувати, концентрувати, збирати і упорядковувати інформацію з метою її збереження для сучасного і майбутніх поколінь

СПЕЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ - Властиві не всім, а певним видам і типам документів, де вони проявляються переважно залежно від соціальних потреб суспільства

Управлінська або регулятивна функція - Виконується документами, створеними з метою управління і в процесі його реалізації (закони, положення, статути, постанови, розпорядження, рішення, накази, протоколи, циркуляри, приписи, тобто офіційні ділові документи)

ПІДФУНКЦІЇ

  1. Матеріалізація управлінської дії - Є основним критерієм доцільності виникнення документа і завбачає його цінність як історичного джерела

  2. Організація інформації - Лише за допомогою документа інформація зберігається і передається у суворо визначеній формі

  3. Забезпечення функціонування і вдосконалення державної системи в цілому і кожної державної структури зокрема

  4. Забезпечення функціонування кожного члена даного соціального інституту і даного суспільства в його конкретній соціальній ролі

Пізнавальна (освітня) або когнітивна функція - Здатність документа служити засобом отримання і передачі знань для вивчення процесів і явищ природи та суспільства. Ця функція наявна в навчальних документах – підручниках, навчальних посібниках тощо, а також у наукових документах – монографіях, дисертаціях, авторефератах дисертацій, патентах тощо

Правова функція - Здатність документа служити засобом доказування, підтвердження яких-небудь фактів (відомостей). Ця функція властива офіційним виданням (конституція, закон, указ, а також історичні джерела, що служать засобом підтвердження)

Загально-культурна функція - Здатність документа сприяти розвитку культури суспільства, виступати засобом закріплення і передачі культурної традиції, засвоєння системи цінностей, естетичних норм, ритуалів, прийнятих у суспільстві. Такою функцією володіють літературно-художні видання, кіно-, відеофільми тощо Меморіальна (пам’яткова) функція - Здатність документа служити "зовнішньою пам’яттю" людини і суспільства в цілому, зберігати інформацію і передавати її від одного покоління до іншого. Ця функція властива документам-пам’яткам, що мають особливу соціально-культурну та історичну цінність (рукописні книги, рідкісні, особливо цінні і унікальні документи)

Гедонічна функція - Здатність документа служити засобом відпочинку, розваги, раціонального використання вільного часу. Такою функцією наділені твори художньої літератури, видання з мистецтва, листівки, кінофільми, відеофільми, компакт-диски, грампластинки, магнітні фонограми тощо

Статистична функція - Здатність документа відображати кількісну характеристику інформації, служити засобом реєстрації і групування в формалізованому цифровому вираженні інформації, пов’язаної з господарськими, демографічними та іншими соціальними процесами з метою їх аналізу, контролю та оптимізації

Функція історичного джерела - Здатність документа служити засобом засвідчення історичних подій, фактів, бути підставою дослідження історії розвитку природи та суспільства
.





Класифікація видів документів

Основа

Види документів

Складаються з матеріалів

класифікації







документів







Засіб фіксації

Письмові

Друкована та рукописна продукція.




Іконографічні

Фото-, відео-,кіно документи, картини.




Фонетичні

Магнітофонні записи.




Комп'ютерні

Диски для ЕОМ, лазерні диски

Авторство

Офіційні

Закони, укази.




Неофіційні

Листи, щоденники.

Ступінь

Особові

Автобіографії,

персоніфікації




характеристики, анкети.




Безособові

Звіти, архіви, справи

Функціональні

Інформативні

Документообіг, статистичні

особливості




звіти, протоколи, збірники ЦСУ.




Регулятивні

Накази, постанови, телефонограми

Зміст

Історичні

Описи подій.




Правові

Оцінка подій.




Економічні

Фіксація станів

Ступінь

Первинні

Стенограми, протоколи.

наближеності

Вторинні

Довідки, узагальнення,

до інформації




відгуки

2.6. Класифікація документів: По способу фіксування інформації, тобто яким чином інформація закріплена на своєму носії: рукописні й друковані документи, записи на кіно-, фото-, відеоплівці, на магнітофонній стрічці, компактному диску тощо.

По цільовому призначенню: документи, створені з метою, що не стосуються безпосередньо соціологічного дослідження, і цільові (спровоковані самим дослідником, наприклад, біографії емігрантів).

По ступеню персоніфікації, тобто є у них автор чи ні, документи класифікуються як особисті та безособові.

Особисті: картки індивідуального обліку (бібліотечні формуляри, анкети), характеристики, рекомендаційні листи, щоденники, заяви, листи, мемуари, документи поіменного голосування.

Безособові: статистичні або інші архіви, інформаційні матеріали на сторінках газет, протоколи зборів і засідань.

По статусу документа вони класифікуються як офіційні, тобто створені різними державними органами та установами, і неофіційні, тобто створені громадськими організаціями або приватними особами для своїх потреб.

Офіційні: урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, документи державної й відомчої статистики, архіви й поточні документи різних організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова звітність.

Неофіційні: особисті матеріали, складені приватними громадянами, безособові документи (власні статистичні узагальнення).

По джерелу інформації документи є первинні й вторинні.

Первинні документи складаються на основі прямого спостереження або опитування, безпосередньої реєстрації подій, що відбуваються, або опитування.

Вторинні документи – це узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних документів.

По прямому змісту: літературні дані, історичні й наукові архіви, архіви соціологічних досліджень, відеохроніки.

Особлива група документів: матеріали всіх видів засобів масової інформації.

Для проведення соціологічного дослідження вважається більш доцільним робити класифікацію документів, виходячи з класичної формули масової комунікації Г. Лассуела, що запропонована ним ще в 1940-х роках. Ця схема охоплює всі стадії .

комунікації: 1) хто говорить? (досліджується комунікатор і ті, хто стоїть за ним, керує будь-якою пропагандистською кампанією), 2) що говорить? (досліджуються складові комунікації), 3) як? (канал комунікації), 4) кому? (сукупність методів дослідження аудиторії), 5) з яким результатом? ( який ефект масової комунікації, який вплив на аудиторію).

Цю схему пізніше намагався вдосконалити як сам Лассуел, так й інші дослідники масової комунікації, але вона при всій своїй простоті охоплює весь процес масової комунікації й, на наш погляд, може бути основною для всебічного дослідження засобів масової комунікації. На наведений вище комплекс лассуелівских питань можна відповісти з допомогою методів аналізу документів.

Класифікацію за цією схемою доцільно будувати таким чином:

1) По типу комунікатора: а) особисті документи, б) документи громадських організацій і неурядових установ, в) преса, г) офіційні документи;

2) Залежно від теми дослідження. Можна дивитися на текст з юридичної точки зору й класифікувати документи як оригінальні і підроблені, можна виділяти описові, аналітичні, інформаційні й публіцистичні документи. Підхід може бути і лінгвістичним, і соціально-психологічним, і історичним. У цьому випадку конкретний поділ документів по характеру змісту повністю залежить від теми й мети дослідження;

3) По типу фіксації інформації: а) письмово-друковані (мається на увазі текстовий матеріал у вигляді як літер, так і цифр, б) іконографічні (всі образотворчі документи, як статичні ( скульптури, будинки, орнаменти, картини, фотографії, тобто будь-які предмети, зроблені людиною), так і динамічні (кіно, теле- видеоматеріали), в) фонетичні ( мовні матеріали, розмови, пісні, казки тощо в озвученому вигляді), г) документи, що передаються в закодованому вигляді за допомогою електронної техніки;

4) По типу адресата, аудиторії. Можлива класифікація на індивідуального, групового й масового адресата, на офіційного й неофіційного;

5) По очікуваному ефекту. Увага насамперед звертається на модальність документа, на те, що стверджується в ньому. Це може бути припущення, наказ, упевненість, сумнів, твердження, прохання, бажаність, спонукання тощо.
У цілому варто пам’ятати, що класифікація документів не має бути самоціллю. Вона тільки допомагає досліднику, особливо на початкових етапах, визначитися в морі документів, вибрати саме ті джерела, які відповідають темі й обсягу дослідження. Вчасно й уміло проведена класифікація слугує немов би орієнтиром, що вказує вченому, як можливо найшвидше відібрати документи для будь-якого дослідження.

Надійність і вірогідність документальної інформації в соціології

Надійність, тобто справжність документа, і вірогідність – це різні поняття.

Вірогідність залежить від джерела доступного документа. Первинні дані більш надійні, ніж вторинні. Офіційні особисті документи з перших рук більш надійні й достовірні, ніж неофіційні, безособові.

При використанні вторинних документів важливо знати їхнє першоджерело.

Цільові документи надійні, якщо вони піддаються контролю (пошук незалежного джерела, тести по відомих групах).

Золоте правило роботи з документами: чітко розрізняти описи подій й їхню оцінку. Думки й оцінки менш достовірні, ніж фактуальна інформація. Детальна характеристика ситуації дає ключ до розшифровки змісту оцінок і думок. Для виявлення навмисних або ненавмисних перекручувань необхідно аналізувати наміри укладача документа. Звіти про роботу найчастіше не збігаються зі звітами перевірок.

Важливо знати метод одержання первинних даних, використаний укладачем документа. Відомості «з перших рук» надійніше невизначеного джерела («як стверджують в урядових колах»). При аналізі статистичних угруповань даних треба з'ясувати основу класифікації.

Важливо усвідомлювати обстановку в момент складання документа: спонукала вона до об'єктивності чи до зсуву інформації в той або інший бік.

Особливу обережність треба проявляти при роботі з особистими документами – автобіографіями, щоденниками, мемуарами.

Можна вірити повідомленням, якщо вони: а) не зачіпають інтереси автора; б) завдають певної шкоди авторові; в) у момент реєстрації автором були загальновідомі; г) достовірні деталі подій, несуттєвих з погляду автора; д) відомості, до яких автор ставиться недоброзичливо.
За формою фіксації інформації документи діляться на: письмові документи; архіви емпіричних данних в машиночитаємой форме- іконографічну -документацию (кіно, відео- і фото документи, карті- ни і т. д.); фонетичні документи (Магнітофонні записи, грамплатівки).

Письмові документи — найбільш обширний вигляд документації. Джерелами цього типа документів для соціолога є: державні і центральні архіви, архіви організацій і підприємств, статистична звітність, наукові публікації, преса, особисті документи.

Іконографічні документи - Кино-, відео- і фотодокументи. Іконографічна документація — це витвори образотворчого мистецтва: картини, гравюри, скульптури і так далі Вони можуть бути проаналізовані в трьох напрямах:

  1. як документи минулих епох, що дозволяють робити висновки про ті або інші сторони і деталі духовний або матеріальному життю цих епох, про ті або інші деталі побуту;

  2. як документація по образотворчому мистецтву в тому випадку, якщо само це мистецтво як соціальне явище стає предметом дослідження;

  3. як «людські документи», тобто документи, що дозволяють судити про осіб їх авторів. Це тим паче поважно, що авторами витворів мистецтва, як правило, бувають надзвичайно духовно багаті люди, що залишають після себе помітний слід а історії культури.

Як документальні свідоцтва про події, соціальних явищах» фактах документальні кінофільми і фотографії є особливо коштовним матеріалом, необхідним джерелом інформації при дослідженні кіно і телебачення як соціальних явищ. Ці дослідження надзвичайно актуальні, оскільки кіно і телебачення перетворилося на один з найважливіших засобів масової пропаганди.

Фонетичні документи - також цікаві як репродукції минулих подій. Наприклад, фонетичний запис яких-небудь зборів, мітингу цікава звучанням виступів (на відміну від тексту або стенографічного запису і т. п.), безпосередньою реакцією слухачів.

Проте найбільший інтерес для соціолога фонетичні документи представляють як джерело інформації лінгвістичної. Дослідника, може цікавити структура мови, вивчення якої багато в чому сприяє вивченню структури і культури мислення, зіставлення різних мовних особливостей; ха- рактерних для тих або інших соціальних груп і тому подібне.

Інші способи класифікації документів - Оригінали і копії. Ділення документів на оригінали і копії обумовлене тим, що багато документів існують в одному екземплярі і тому користування оригіналами практично нездійсненно. Достовірність, точність копії завжди має бути обгрунтована, підтверджена. Питання ж про достовірність оригіналів виникає значно рідше — лише в тих випадках, коли є підстави опасатися підробки.

Методи аналізу документів надзвичайно багатообразні і безперервно поповнюються і удосконалюються, що пояснюється практичними потребами, специфікою форм документів напрямами і цілями аналізу. Проте у всьому цьому різноманіття можна виділити двох основних типів аналізу: традиційний (класичний) і формалізований (кількісний, контент-аналіз). Істотно розрізняючись між собою, вони не виключають, а взаємно доповнюючи один одного, дозволяючи компенсувати наявні в кожному недоліки, оскільки обидва кінець кінцем переслідують одну і ту, же мета — здобуття «достовірної і надійної інформації, що цікавить соціолога
3.Аналіз документів.

3.1 Традиційний аналіз

Під традиційним, класичним аналізом розуміється все різноманіття розумових операцій, направлених на інтерпретацію відомостей, що містяться в документі, з певної точки зору, прийнятої дослідником у кожному конкретному випадку. Інформація, що цікавить Соціолога, закладена в документі, зазвичай присутня там в прихованому вигляді, у формі, що відповідає цілям, з якими документ був створений, але що далеко не завжди відповідає цілям соціологічного аналізу. Проведення традиційного аналізу означає перетворення первинної форми цієї інформації в необхідну дослідницьку форму. Фактично це не що інше, як інтерпретація вмісту документа, його тлумачення, направлених на виявлення суті аналізованого матеріалу. Він дозволяє уловлювати основні думки і ідеї, просліджувати їх генезис, з'ясовувати логіку їх обгрунтування, зважувати наслідки.

Традиційний, класичний аналіз дозволяє охоплювати глибинні, приховані сторони вмісту документу: цей аналіз прагне як би до кінця проникнути в глиб документа, вичерпати його вміст. Традиційний аналіз є аналіз інтенсивний.

Основною слабкістю цього методу є суб'єктивність. Як би не був добросовісний дослідник, як би не старався він гранично неупереджено розглянути матеріал, інтерпретація завжди більшою чи меншою мірою буде суб'єктивна.

Аналіз документа в рамках кожного дослідження є самостійний творчий процес, залежний від форми і вмісту самого документа, цілей і умов проведення дослідження багатства досвіду і творчої інтуїції дослідника і тому подібне. Проте можна виділити і деякі загальні вимоги.

При проведенні традиційного аналізу соціолог повинен відповісти на наступні питання. Що є документом? (Задаючись цим питанням, слід звернути увагу на вигляд, форму документа, вирішити, чи зажадає його аналіз вживання яких-небудь спеціальних методів і т. п.)

Який його контекст?

Хто його автор?

Які цілі, з якими був створений документ?

Яка достовірність зафіксованих в нім даних?

Яке суспільна дія, суспільний резонанс документа? (Це питання витікає з тих обставин, що документи можуть бути лише свідоцтвами про яких-небудь суспільних явищ, наприклад записки політичного діяча про події, а можуть і самі бути цими явищами, наприклад публічний виступ того ж політичного діяча.)

Який вміст документа? (Результатом відповіді на це питання має бути повна ясність відносно того, що саме в документі можна вважати вираженням оцінок мотивів, установок —загально ціннісних вистав, що отримали в нім віддзеркалення.)

Які виводи можна зробити про факти, що містяться в документі?

Які виводи можна зробити про оцінні установки, що містяться в документі?

Які виводи можна зробити відносно автора документа? Цим питанням задаються далеко не завжди, а лише в тих випадках, коли метою дослідження є здобуття уявлення про особу автора, про цінносних виставах соціальною середовище або епохи, до яких належить автор.

У традиційному аналізі розрізняють зовнішній і внутрішній. Зовнішній аналіз — це аналіз «історичного контексту» документа, тобто аналіз контексту документа у власному сенсі цього «лову і всіх тих обставин, які супроводили його появі. Мета зовнішнього аналізу — встановити вигляд Документа, його форму, час і місце появи, автора, ініціатора, цілі його створення, наскільки він надійний і достовірний, який його контекст.

Зневага таким аналізом у багатьох випадках загрожує невірним тлумаченням вмісту документа. Певна політична ситуація може сприяти тенденційному освітленню подій в пресі; вимоги цензури можуть змусити автора приховати свої погляди або виразити їх в завуальованій формі; внутрішні тертя між членами керівництва якої-небудь організації можуть відбитися на утриманні документів, що описують діяльність цієї організації, і так далі.

Внутрішній аналіз — це дослідження вмісту документа. По суті, вся робота соціолога направлена на проведення внутрішнього аналізу документа, що включає виявлення відмінності між фактичним і літературним вмістом, встановлення рівня компетенції автора документа в справах, про які він висловлюється, з'ясування його особистого відношення до описуваних в документі фактів.

Упередження або симпатії автора часто є джерелом що мають намір або ненавмисних, спотворень. Але спотворення можуть виникати не лише в результаті особистої симпатії або антипатії автора; джерелом спотворення виступає і методологічна позиція автора. Так, автори, що дотримуються різних світоглядній теорій, можуть, визнати істотними в поясненні конкретного явища два різні факти. Немало таких прикладів можна знайти в роботах буржуазних соціологів, які, виходячи з суб'єктивно- ідеалістичних концепцій, пояснюють багато соціальних явищ і процеси.

Окремі види документів через свою специфіку вимагають спеціальних методів аналізу і залучення для їх виконання фахівців даних галузей знань.

Юридичний аналіз застосовується для всіх видів юридичних документів. Його специфіка полягає, перш за все в тому, що в правовій науці розробивши особливий, словник термінів, в якому значення кожного слова строге однозначно визначено. Незнання юридичного словника при аналізі юридичних документів може привести дослідника до грубих помилок.

Психологічний аналіз. Цей вигляд аналізу застосовується, як правило, при розгляді особистих документів. Його основна мета отримати виводи про автора документа на основі розмішеної в документах інформації.

Це питання може бути декілька розширений; увага може бути зосереджене, наприклад, не на особі автора, а на його відношенні до якого-небудь політичного або соціального явища. В результаті може бути отриманий уявлення про формувань божественної думки, Суспільних установок.

3.2. Формалізований аналіз.

Бажання позбавитися від суб'єктивності традиційного аналізу породило розробку принципово в інших, формалізованих, або, як часто їх називають, кількісних методів аналізу документів (контент- аналіз).

Суть цих методів зводиться до того, щоб, знайти такі легко підраховувані ознаки, межі, властивості документа (наприклад, частота) вживання певних термінів, які з необхідністю відображали б певні істотні сторони вмісту. Тоді вміст робиться вимірним, доступним точним обчислювальним операціям. Результату аналізу стають в достатній мірі об'єктивними. Обмеження формалізованого аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство вмісту документа може бути виміряне за допомогою формальних показників.

Формалізований, кількісний аналіз охоплює, як правило, широкий матеріал і характеризується як екстенсивний. Його основним недоліком слід вважати неповне, не вичерпне розкриття змісту документа.

Контент-аналіз — це техніка ведення висновку, проізводимого завдяки об'єктивному і систематичному виявленню відповідних завданням дослідження характеристик тексту. При, цьому мається на увазі, що вживання такої техніки включає деякі стандартні процедури, що часто передбачають вимір. Отримані, дані повинні володіти заданим в дослідженні рівнем узагальненості.

У практиці визначилися деякі загальні принципи доцільності змін контент - аналізу коли потрібна висока міра точності або об'єктивності аналізу; за наявності обширного за об'ємом і не систематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останній утруднено. Коли категорії, важливі для цілей дослідження характеризуються певною частотою появи в документах, що вивчаються, наприклад при роботі з відповідями, на відкриті питання анкет або глибинних інтерв'ю; коли велике значення для досліджуваної проблеми має мову джерела інформації, що вивчається, його специфічні характеристики.

Основними напрямами використання контент-аналіза є:

а) виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об'єкту, що вивчається;

б) з'ясування причин, які утворили повідомлення;

в) оцінки ефекту дії повідомлення.

Дослідження характеристик тексту проводиться з метою перевірки: гіпотези про фокус - уваги, основних тенденціях або про особливості різних джерел комунікації. Інакше кажучи, йдеться про пошуку відповіді на питання: «Що?» (Що хоче підкреслити комунікатор в своєму повідомленні.) Такий пошук ціліснообразно проводити при порівнянні різних засобів масової комунікації (наприклад, вміст радіопередач і матеріалів преси) або повідомленні певних засобів масової комунікації в часі (наприклад, вміст радіопередач «Маяка»; за рік).

Багато що може дати також вивчення характеристик вмісту різного роду офіційних документів. Так, на підставі даних про те, Якого роду інформація передається від одного підрозділу організації до іншого або від однієї організації до іншої можна судити про характер функціональних зв'язків, існуючих між ними.

Аналіз особистих документів з цієї точки зору може допомогти виявити найбільш важливі, ключові події, які робили вплив на автора у момент складання документа (широко відомі щоденники часів другої світової війни).

Важливим аспектом вивчення характеристик тексту є дослідження стилістичних особливостей тих або інших документів. Це пов'язано з відповіддю на питання, як побудовано повідомлення. Такого роду аналіз може дати уявлення про певні структурні характеристики об'єкту дослідження, бо стилістичні особливості тексту, адресованого конкретному об'єкту (групі людей), можна розглядати як один з показників стану даного об'єкту.

Вимога об'єктивності аналізу робить необхідним переклад досліджуваного матеріалу мовою гіпотез в одиницях, які дозволяють точно описати характеристики тексту. У зв'язку з цим дослідникові доводиться вирішувати ряд проблем, зв'язаних: а) з виробленням категорій аналізу; б) з виділенням одиниць аналізу; у) з виділенням одиниць рахунку.

Категорії аналізу — це поняття, відповідно до яких сортуватимуться одиниці аналізу (одиниці вмісту). При розробці категорій поважно враховувати, що від їх вибору в значній мірі залежатиме характер отриманих результатів. Як правило, дослідник стоїть перед необхідністю по кілька разів переходити від теоретичної схеми до документальних даних, а від них знову до схеми, щоб виробити категорії, відповідні завданням дослідження. Категорії мають бути вичерпними, тобто охоплювати всі частини вміст, визначуваний завданнями даного дослідження, відповідати вимозі взаїмовиключеності (одні і ті ж частини не. повинні належати різним категоріям).

Категорії повинні відповідати вимозі надійності, тобто їх слід сформулювати так, щоб у різних дослідників була досить висока міра згоди з приводу того, які частини змісту слід віднести до тієї або іншої категорії. Чим чітко визначені категорії, тим менш проблематичним стає віднесення частин вмісту до певних категорій.

Найбільш радикальним способом збільшення міри надійності категорії є її вичерпне визначення (перерахування всіх вхідних в неї елементів — частин вмісту). Тоді функції обробника тексту зводяться до чисто технічним, йому не доводиться приймати рішення за власною ініціативою. Проте такі випадки зустрічаються вельми рідко, і вичерпне визначення категорії можливе для рішення вузького класу порівняно простих завдань.

При проведенні формалізованого аналізу вмісту потрібно чітко вказати ознаки, по яких певні одиниці відносяться до певних категорій. Одиницею аналізу — смисловою або якісною — є та частина вмісту, яка виділяється як елемент, що підводиться під ту або іншу категорію. Виділення одиниць аналізу є важливим методичним завданням, вирішення якого залежить від вихідних теоретичних посилок дослідника, від його світоглядних принципів.

У дослідженнях повідомлень масових комунікацій, де контент-аналіз поширений найширше, визначилися деякі «стандартні» смислові одиниці.

Поняття, виражене окремим словом, терміном або поєднанням слів. Вживання такої смислової одиниці вельми доцільно при вивченні стилю того або іншого джерела інформації, а також способів, за допомогою яких джерело інформації організовує повідомлення, передає свої наміри тим, кому воно направлене.

Тема, виражена в одиничних думках, смислових абзацах, цілісних текстах. Тема є важливою смисловою одиницею при аналізі спрямованості інтересів, ціннісних орієнтації, установок тих, хто передає повідомлення. Проте визначення теми часто утруднене у зв'язку з не її явністю в тексті. Тому, хто проводить аналіз, доводиться визначати тему і її кордони усередині тексту. Вибір теми як одиниця аналізу має на увазі також внутрішнє розділення тексту на певні частини (одиниці контексту), усередині яких тема може бути визначена.

Імена людей, географічні назви, назви організацій згадка якої-небудь події. Виділення такого роду фактів як смислова одиниця обумовлене тим впливом, який ; на думку комунікатора, вони можуть надати на реципієнта. З іншого боку, частота і тривалість проміжку часу, з якими вони присутні в повідомленні, можуть послужити показниками їх, важливості, значущості для досліджуваного об'єкту.

3.3. Одиниці аналізу документів.
Після визначення категорії аналізу, їх інтерпретації, побудови теоретичної схеми дослідження настає процедура «накладання» згаданої схеми на конкретний текст. Тобто відбувається пошук для всіх категорій аналізу адекватних висловів у мові досліджуваних документів. Такі вислови є одиницями аналізу ( смисловими одиницями). До них належать:

1. Окремі слова, словосполучення, терміни. Наприклад, економічні поняття: ринок, зайнятість, приватизація, управління тощо; політичні: демократія, референдум, вибори, влада тощо; моральні, правові поняття: закон, соціальні відхилення, норми, цінності тощо; соціальні: соціальний захист, соціальне самопочуття, бідність тощо.

2. Теми, повідомлення, висловлені у смислових образах, статтях, частинах тексту, які забезпечують повнішу характеристику змісту документа, ніж попередні одиниці аналізу. Так, теми, в яких розглядаються міжнародне становище України, перехід до ринкових відносин, боротьба зі злочинністю, спосіб життя та здоров'я нації, її окремих спільнот, освіта, спорт, сімейні стосунки тощо, надають багатий матеріал для аналізу і подальших висновків відносно реальної соціальної ситуації, що склалася в Україні та окремих її регіонах.

3. Прізвища історичних діячів, політиків, видатних учених і діячів мистецтва, представників різноманітних соціальних спільнот, що є певним узагальненим типом діяча, якому притаманні певні соціальні риси. Їх аналіз дає досліднику важливу інформацію про досліджувану історичну епоху, домінування конкретних політичних, соціально-економічних ідей, впливу певних діячів на формування громадської думки тощо. До цієї групи можна також віднести згадування організацій, закладів, інших соціальних інститутів.

4. Судження, закінчена думка, логічний ланцюг. Це найбільш складні одиниці аналізу, оскільки мають великий ступінь конструктивності. Їх структура є більш диференційованою, ніж в інших одиницях аналізу, і містить кілька елементів.

У більшості контент-аналітичних досліджень застосовують кілька одиниць аналізу. Визначивши одиницю аналізу, необхідно обрати й одиницю підрахунку. Найчастіше в соціологічних дослідженнях використовують такі загальні одиниці підрахунку:

1. Система підрахунку «час — простір». У даному разі за одиницю підрахунку беруть кількість зображень (знаків, квадратних сантиметрів площі та ін.). Для аналізу інформації радіо, телебачення за одиницю підрахунку беруть тривалість висвітлювання подій.

2. Наявність ознак у тексті. За такої системи підрахунку визначають наявність ознак (видів) певної характеристики змісту в кожній частині, на які поділений текст.

3. Частота появи одиниць підрахунку.

Проведення контент-аналізу потребує попередньої підготовки дослідницьких документів. Обов'язковими серед них є: класифікатор контент-аналізу, кодувальна картка, бланк контент-аналізу та інструкція кодувальнику, каталог (список) проаналізованих документів.

Класифікатор контент-аналізу — загальна таблиця, яка містить список категорій і підкатегорій, присвоєні їм коди та одиниці аналізу.

Можна провести аналогію між класифікатором та анкетою, де категорії аналізу виступають у ролі запитань, а одиниці аналізу — у ролі відповідей на них.

Кодувальна картка — документ, який містить спеціальні таблиці для реєстрації одиниць аналізу.

Бланк контент-аналізу — методичний документ, в якому зафіксовані результати збору документальної інформації у змістовій або закодованій формі.

Інструкція кодувальнику — документ, який містить загальну характеристику документів, використаних як джерело інформації, принципи їх відбору для аналізу, опис одиниць аналізу і підрахунку.

До неї належать правила кодування, обґрунтування можливих труднощів, інколи — термінологічний словник категорій аналізу.

У дослідженнях великих текстових масивів передбачається розробка вибірки. Масив документів, об'єднаних загальною ознакою, є генеральною сукупністю, що підлягає аналізу. Для формування вибіркової сукупності використовують випадковий відбір. Застосування цілеспрямованого типу вибірки виключається у зв'язку з відсутністю даних про розподіл досліджуваних ознак у генеральній сукупності документів.


4.Висновки.

Проаналізувавши літературу по даній темі можна дійти висновку, що наука про документ та документну комунікацію знаходяться у стадії свого інтенсивного формування та розвитку, тому багато теоретичних проблем носять дискусійний характер, та потребують подальшої поглибленої розробки. Те саме можна сказати і про аналіз документів. Взагалі без знання сутності, ознак, властивостей, функцій та структури документа неможливе їх створення, збір, обробка, зберігання, пропаганда, поширення, використання та аналіз. Характеризуючи специфіку окремих видів документів : опублікованих та неопублікованих, первинних та вторинних, заснованих на традиційних і новітніх носіях інформації, розумієш, що кожен з них важливий та унікальний, в окремих ситуаціях, по-своєму, а загальним для всіх них є єдність інформації та матеріального носія.

Документальні джерела містять унікальну і різноманітну інформацію про соціальні явища та процеси. Тому було дуже важливо знайти адекватні методи, які б дали змогу отримувати інформацію з достатньою надійністю, якісно інтерпретувати зміст документів відповідно до мети і завдання дослідження.

Методи аналізу документальних джерел поділяють на неформалізовані (традиційні), які належать до якісних методів, та формалізовані (контент-аналіз), які належать до якісно-кількісних методів аналізу документів.

Цінність документів для дослідника полягає насамперед у зведених про сам об`єкт. Аналіз документів дозволяє вирішувати цілий ряд важливих соціологічних задач, зв`язаних з вивченням окремих характеристик досліджуваного явища, з аналізом внутрішніх, структурних і зовнішніх зв`язків розглянутого об`єкта , з вивченням різних аспектів його функціонування.
5.Використана література:

Богомолова Н.Н., Стефаненко Т.Г. Контент-анализ : Спецпрактикум по социальной психологии /

Кузнецов И.Н. ИНФОРМАЦИЯ: сбор, защита, анализ. Учебник по информационно-аналитической работе. - М.: ООО Изд. Яуза, 2001.

Кушнаренко Н. Н., Документоведение / Н. Н. Кушнаренко. — 7-е изд., стереотип. — К. : Знання, 2006. — 459 с. : ил., табл. — Библиогр.: с. 457—459.

Макаров Н.Д. Контент-анализ (Метод количественного изучения содержания социальной информации). – М.: НМЦ СПО, 2001.

Марков В.А. Контент-анализ в комплексном исследовании функционирования прессы (Опыт конкретно-социологического исследования): Автореферат дис. к.фил.н. – М., 1974. Методологические и методические проблемы контент-анализа: Тезисы докладов рабочего совещания социологов. Вып. 1;2. – М.; Л., 1973.

Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн.2. / Отв. ред. В.Г. Андреенков, О.М. Маслова. – М., 1990. С. 68 – 80.

Н. Н. Богомолова, Т. Г. Стефаненко; МГУ им. М. В. Ломоносова, Факультет психологии. — М.: Изд-во МГУ, 1992. Количественный и качественный анализ: органическое единство или автономия // Социс. – 2004, № 9. – С. 3-14. Костенко Н.В., Іванов В.Ф. Досвід конвент-аналізу. Моделі та практики.– Київ, 2003.

Палеха Ю. І., Загальне документознавство : Навч. посіб. / Ю. І. Палеха, Н. О. Леміш. – К. : Ліра-К, 2008. – 393 с. : іл., табл.

Панина Н.В. Технология социологического исследования: Курс лекций / НАН Украины; Институт социологии. – 2-е изд. – К., 2001.

Проблемы контент-анализа в социологии: Материалы Сибирского социологического семинара. – Новосибирск, 1970.

Степанов А.С. Метод контент-анализа и производные принципы в исследовании актуальных проблем современного общества. – М.: Изд-во МГУ, 1995.

Точные методы в исследованиях культуры и искусства (Материалы к симпозиуму). Ч. 3. – М., 1971.

Федотова Л.Н. Анализ содержания социологический метод изучения средств массовой коммуникации. М.: Научный мир, 2001.

Чураков А. Н. Компьютерный контент-анализ / А. Н. Чураков; Рос. акад. наук, Ин-т социологии. — М.: ИС, 1996.

Швецова-Водка Г. М., Документознавство : Навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. — К. : Знання, 2007. — 398 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 389—398.

Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности: Учебник для студентов вузов / Институт социологии РАН. — М.: Добросвет, 2000.

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации