Соціологічне дослідження - Вивчення стану моралі в Україні - файл n1.doc

Соціологічне дослідження - Вивчення стану моралі в Україні
скачать (362 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc362kb.02.11.2012 14:14скачать

n1.doc



Зміст



Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Теоретична частина……………………………………………………………..4

1.1. Цінності, норми та приписи моралі………………………………………….4

1.2. Мораль – засіб виживання і розвитку суспільств…………………………..6

1.3. Суспільна мораль як система цінностей……………………………………7

1.4. Проблема України – брак моральної політики та моральної влади……..10

1.5. Моральна свідомість особистості…………………………………………..12

2. Практична частина…………………………………………...……………….14

2.1. Об’єкт дослідження, суб’єкт дослідження, гіпотеза, інструментарій…....14

2.2. Анкета…………………………………………………………………….......14

2.3. Аналіз відповідей…………………………………………………………….17

2.4. Висновки по основним питанням…………………………………………...22

2.5. Загальні висновки…………………………………………………………….23

Заключення………………………………………………………………………..24

Список використаної літератури………………………………………………..25

Вступ

Темою мого навчально-дослідного завдання є вивчення стану моралі в Україні. Я вибрав цю тему тому, що мораль – найбільш актуальна тема для українського народу на сьогоднішній день.

Метою мого дослідження є повне вивчення стану моралі, моральних норм , визначення головних носителів моральних цінностей для українців на данному етапі розвитку української нації.

Мораль - це форма суспільної свідомості і сфера індивідуальної свідомості особи, що становить сукупність висловлених в нормах, принципах, категоріях і ідеалах моральних вимог, на основі яких суспільство і особистість виробляють оцінки людської поведінки, явищ соціального і духовного життя. Будучи формою суспільної і індивідуальної свідомості і видом суспільних відносин, мораль своїми принципами і нормами, ідеалами регулює поведінку людини в її сімейно-побутовій, трудовій, громадянській, політичній життєдіяльності. Етичне поняття — добро, справедливість, обов'язок, честь, совість, шляхетність не тільки висловлює оцінку політичної діяльності держави, влади, тієї або іншої політичної партії або політичного руху.

Український народ має зробити свій вибір. Впевнений, не останній, але, однозначно, такий важкий, і в той же час такий важливий на даному етапі розбудови нашої молодої держави, що ми просто не маємо морального права залишитись осторонь. Вже досить силоміць тримати Україну на хисткій грані соціального відчаю. І то – за рахунок її хрестоматійної терплячості і живучості українців.

1. Теоретична частина.

1.1. Цінності,

норми та приписи моралі.

Мораль - добро, справедливість, любов, чесність, милосердя, шляхетність, прощення, чеснота відкриваються нашому духовному зорові у своїй внутрішній правдивості та своєрідності, як тільки ми входимо у пізнавальний контакт із ними – як “саморозкриття” їхніх сутей. Їхня онтологічна правдивість, змістовна визначеність свідчить про те, що вони не можуть бути чимось суттєво інакшим, аніж вони постали перед нашим пізнаючим духом. Вони також є занадто змістовними, занадто вагомими, щоби бути людським винаходом, індивідуальним чи суспільним.

Для моралі ключовим є поняття вчинку, як свідомого та наміреного здійснення стану речей у дійсності, оскільки моральна доброта чи зло, чесноти чи вади, провини чи заслуги з’являються в особі внаслідок її вчинків. Вчинок же не відбудеться, якщо для нього немає мотивації. А мотивувати наш вчинок може лише щось значиме (не може стати мотивом щось цілковито нейтральне). А цим значимим може бути щось, що приносить суб’єктивне задоволення (як-от горнятко кави після смачного обіду), або те, що є об’єктивним добром для мене (наприклад, бормашина стоматолога, коли у мене болить зуб), або ж цінність, як позитивна значимість речі в собі, незалежно від мого чи будь-чийого ставлення до цієї речі. В той час, як попередні типи значимості є завжди значимими для когось, цінність (візьмімо для прикладу “героїзм”, “велич”, “краса”, “шляхетність”) суттєво суперечить оцьому “для”. І коли перших два типи значимості можуть мотивувати наші вчинки лише тому, що в результаті ми отримаємо добро чи задоволення, то цінності вимагають від нас дати на них належну відповідь, визнати їх, незалежно від нашого добра чи задоволення. (Наприклад, цінність людського життя вимагає від нас його порятувати, навіть якщо при цьому ми наражаємося на небезпеку). Правда, відповівши належно на цінність, ми в результаті отримуємо радість, вдоволення, щастя, але вони завжди з’являються як наслідок, як побічний ефект нашого належного ставлення до цінності (а не як ціль), і є незрівнянно вищими і суттєво інакшими, аніж те задоволення, яке може нам дати щось суб’єктивно задовольняюче. Даючи належну відповідь на цінність, ми неначе виходимо поза межі нашої егоїстичної замкнутості, тоді як постійне стремління до задоволення поневолює і замикає нас в ній.

Моральні цінності (чесноти, як їх прийнято називати у християнській термінології) є найтиповішими представниками якісних цінностей. Що їх відрізняє від інших якісних цінностей (естетичних, інтелектуальних тощо), це:

- відповідальність людини за їхню наявність, відсутність чи протилежність;

- поняття провини та заслуги стосуються лише сфери моральних цінностей;

- вони передбачають свободу волі. Людина може стати морально доброю або злою тільки завдяки свобідному рішенню;

- вони є незрівнянно серйознішими, що властиво лише моральній сфері.

Як тільки ми стали причетні до моральної антицінности, невблаганний голос совісті промовляє до нас, внаслідок чого повстає неспокій, депресія і жахлива дисгармонія у нашій душі, яку неможливо порівняти із засмученістю, що ми не володіємо якоюсь фізичною, естетичною чи інтелектуальною цінністю. Людина покликана здійснити у собі всі моральні цінності – на відміну від інших якісних цінностей.

Моральні норми виступають у вигляді узагальнених правил поведінки, властивих для всіх ситуацій. Політичні й правові норми визначають правила взаємин держави й цивільного суспільства; партійні норми - правила поведінки членів організації.

Що стосується моральних норм та приписів, то їх слід розуміти як вимогу дати належну відповідь на моральні та морально значимі цінності. Морально значимими я називаю цінності, які, на відміну від чеснот, по своїй суті не є моральними (наприклад, цінність людського життя чи гідність особи як такої) однак настільки вагомими, що наша відповідь на них завжди має моральне значення. В залежності від того, чи наша відповідь на них є належною, чи ні, ми стаємо морально добрими або злими. Таким чином, об’єктивні моральні приписи та норми є записом, кодифікацією категоричного зобов’язання, накладеного на нас моральними та морально значимими цінностями (які, по своїй суті, здатні на нас таке зобов’язання накласти), що обмежують нашу “суверенну сваволю”. Ніколи об’єктивні моральні приписи та норми не є конвенціями, “колективними переконаннями” чи правовими приписами держави (т. зв. “позитивним правом”). Навпаки, конвенції, колективні переконання та позитивне право у своїй формі “саме так, а не інакше” завжди передбачають об’єктивність категорій добра і зла і або спираються на них, або від них відходять.

1.2. Мораль – засіб виживання і розвитку суспільств

Джерелом правильної власності є творча праця самого власника. Тільки суспільно визнана правильна власність є недоторканою. Власність є неправильною – ганебною, – якщо вона виникає внаслідок прямого чи посереднього збіднення суспільства. Ганебне привласнення кличе за собою цивільні або разом карні та цивільні санкції за законом. Ганебне збагачення може бути стягнуто і від спадкоємця, навіть якщо злочин погашений.

Так, нам потрібна демократія. Але яка саме? Ліберальна, тоталітарно-індивідуалістична, – з орієнтацією на безмежжя майнової нерівності і споживацтва для кількох кланів ціною вимирання українського народу, чи інша – орієнтована на пріоритет інтересів суспільства, духовність, сталий розвиток і, принаймні, сталість його чисельності?

Причиною нашої системної кризи є криза духовно-світоглядна, моральна. Простіше – надто висока частка у суспільстві людей, ладних заради вигоди знехтувати мораллю. Такими людьми, у тому числі відверто аморальними, переповнені структури усіх гілок влади – як наслідок панування Комуністичної партії Радянського Союзу.

Саме звідси, з морального занепаду – політична криза, неефективність щодо потреб суспільства усіх гілок влади. Політична неспроможність і криміналізація влади призвела до понищення потужних виробництв і втечі у “тінь” тих, які залишилися, – до подальшого загострення кризи економічної. Звідси й відсутність у держави потрібних грошей. Недостатньо грошей – недостатньо і виплат, – ось вам і соціальна криза. Це найвагоміша з низки причин вимирання нашого народу – по 320 – 400 тисяч щорічно.


1.3. Суспільна мораль як система цінностей.
Норми моралі не містять деталізованих правил і чітко визначених форм покарання за їх недотримання. Та досить високий рівень деталізації правил і відповідних санкцій за їх порушення містять норми права, що встановлюються і забезпечуються державою.

Суспільство завжди знаходило можливості за допомогою відповідних санкцій корегувати поведінку людини. Однак варто враховувати і те, що дотримання норм моралі залежить, передусім, від внутрішнього переконання людини в моральності чи аморальності своєї поведінки, свого вчинку. Провести межу між індивідуальним і соціальним характером моральних вимог неможливо, оскільки в них органічно переплітаються елементи того й іншого. І тут першорядну роль відіграють такі індивідуалізовані моральні категорії, як совість, обов’язок, що спрямовують поведінку людини в моральне русло, формують моральну зрілість, соціальну орієнтованість особистих цінностей.

Норми моралі сформувались значно раніше правових; складались вони поступово, перевірялись і перепровірялись часом. Правові норми з’явились лише на певному етапі суспільного розвитку, базуючись на моральних та інших соціальних нормах. З огляду на це, ефективність дії правових норм значною мірою залежить від неюридичних категорій – моральних норм та особистісних цінностей. А ще норми права, мають бути зрозумілими і справедливими, інакше не сприйматимуться суспільством.

Моральні норми закладені в самій природі людини і проявляються у тій чи іншій життєвій ситуації. Мораль - система цінностей і норм поведінки людей у ставленні одне до одного та до суспільства. Вона виникає й розвивається у зв’язку з потребою суспільства регулювати поведінку людей у різних сферах їхнього життя і вважається одним із найдоступніших способів осмислення складних процесів суспільного буття. Корінною проблемою моралі є регулювання взаємин та інтересів особистості й суспільства. Відповідати народним сподіванням може лише той державний устрій, у якому і право, і мораль перебувають у найтіснішій взаємодії. Звичайно, це ідеальна модель держави; реально вона практично нездійсненна. Справа в тому, що скільки існує людина, скільки існує держава, стільки ж існує і протиріччя між належним і чинним як у моралі, так і в праві.

Особлива роль у процесі формування світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних якостей наймолодшого покоління належить засобам масової інфомації. До проблеми “мас-медіа – молодь” неодноразово звертаються як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Загальновизнано, що телебачення за популярністю і впливовістю лідирує серед усіх інших засобів масової інформації. Зацікавленість рекламної індустрії у розширенні аудиторії за рахунок залучення неповнолітніх споживачів сприяє розвитку молодіжно-підліткового напряму телебачення. Не завжди телевізійна творчість у рамках цього напрямку грунтується на зразках високої моральності. На жаль, частіше, телевізійники звертаються до того рівня моральності, який легше “долається” широкою аудиторією. Саме тому на телебаченні, як на репрезентативній моделі сучасних медіа, акцентується увага науковців і громадськості. Особливість цього засобу комунікації полягає у впливі на формуванням цінностей сучасної молоді.

Телебачення – складна знакова система. Воно поєднує образ, письмовий текст, голос, музику, звукові ефекти. Кожний з цих знаків може самостійно впливати на споживача. Разом вони створюють новий ірреальний світ реального глядача. Якщо глядач підліткового віку, то телебачення для нього стає також і «збірником» зразків і моделей поведінки. Вражаючий ефект телебачення, окрім його власне змістової спрямованості, - це сам факт його існування, його доступність, його здатність звести сотні мільйонів громадян до рівня пасивних глядачів протягом значної частини їхнього життя. Дослідники встановили, що нині чи не в кожному помешканні телевізор увімкнений в середньому сім годин на добу.

Телебачення мінімізує особистісні взаємодії всередині родини й спільноти. Одне й те ж джерело інформації може передавати певні стереотипи і точки зору безпосередньо мільйонам людей, ускладнюючи розмежування реального та вигаданого, заспокоюючи або мобілізуючи їх, фрагментуючи їхнє сприйняття, притупляючи їхню уяву й критичні судження, знижуючи смак.

Не викликає сумніву наявність зв’язку між ТБ та соціокультурними домінантами. Через культуру телебачення впроваджуються цінності й моделі поведінки, санкціоновані або несанкціоновані суспільством. Найбільш “відкритими” для сприйняття як позитивних, так і негативних моделей поведінки виявились діти і молодь. Саме в підлітковому і юнацькому середовищі зросла кількість проявів агресивної поведінки. Сьогодні важко уявити випуск новин, будь-яку газету, телевізійну програму, де б не було хоча б одного повідомлення про акт насильства чи агресії. На жаль, кількість „агресивної” інформації навально зростає.

Діти черпають знання про моделі агресивної поведінки щонайменше з трьох джерел. По-перше, з родинних стосунків. По-друге, агресія може виникати при взаємодії з однолітками, найчастіше під час ігор. По-третє, діти вчаться агресивних реакцій не лише на реальних прикладах (поведінка однолітків і членів родини), але й на символічних, запропонованих мас-медіа. У цьому плані, на нашу думку, телебачення несе найбільшу відповідальність. Демонстрація насильства на телеекрані сприяє формуванню стереотипів агресивної поведінки та, що найнебезпечніше, бажанню втілити її в життя.

В Україні для захисту суспільної моралі від обігу продукції сексуального характеру, насильства, жорстокості, а також для встановлення критеріїв такої продукції створено Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі. На жаль, за три роки, що минули з часу прийняття Закону і відповідного рішення про створення Комісії, нагадує вона про себе лише у зв’язку із зміною її складу і керівництва.

Останнім часом в Україні здійснюються наполегливі спроби обмежити поширення порнографії й насильства. З цією метою ухвалено низку нормативних актів, спрямованих на зміцнення моральних засад у суспільстві, захист моралі від негативного впливу насильства, жорстокості, порнографії, утвердження здорового способу життя. Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є: формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури; недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії; впровадження експертної оцінки інформації, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі; підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання; заборона всім національним телерадіокомпаніям демонструвати неліцензійну аудіо- та відеопродукцію тощо ( ст. 5 Закону України “Про захист суспільної моралі”).

1.4. Проблема України – брак моральної політики та моральної влади.

Більшість громадян України вже визначилися зі своїм баченням нашого подальшого поступу: незалежна й потужна держава, європейський вибір, демократичні цінності. Проте, як показує реальне життя, сьогодні відбуваються процеси, які ставлять під загрозу прагнення й сподівання людей, демократичні перетворення, саме існування України як суверенної держави. Набули системного характеру такі явища, як неузгодженість дій законодавчої, виконавчої та президентської гілок влади, розкол суспільства, дестабілізація політичного життя, наступ на соціальні й політичні права громадян, посилення тиску на територіальні громади та місцеве самоврядування, погіршення життя 90% українців.

Посилюються невизначеність і суперечливість у діях гілок влади стосовно загальнонаціональних і геополітичних пріоритетів України, спостерігаються відсутність суспільного консенсусу, атрофія здатності самого суспільства чітко визначати цілі свого подальшого розвитку. Це свідчить, що нація, її владні інститути переживають системну кризу, яка загрожує перерости у кризу всієї політичної системи.

Безперечно, що причина багатьох негативних проявів — недосконалість Конституції України. Але існує ще одна, не менш гостра проблема — правовий нігілізм у всіх сферах суспільно-політичного та соціально-економічного життя, відсутність поваги до законів, деградація моральних принципів самої влади.

Конституція України чітко задекларувала права і свободи громадян, але водночас і відповідальність держави перед людьми щодо їх забезпечення. Однак чому більшість українців відчувають тотальну незахищеність, домінування «права сильного», а не закону? Люди переконані, що будь-яке чиновницьке рішення або рішення суду можна купити за гроші, що саме суди та органи прокуратури винні в безкарності злочинців, у тій лавині протизаконних дій, які чиняться органами влади всіх рівнів.

«Гроші — це загальносуспільне надбання. Кожному дозволено брати стільки, скільки він хоче, за умови, що він на це здатний», — вважав Вільгельм Швебель, німецький публіцист. Українці сприймають це як аксіому, бо вважають корупцію невід’ємним атрибутом нашого життя. Причому мають на те всі підстави, коли до числа найбільш корумпованих зачисляють органи правопорядку та правосуддя, а ще Верховну Раду та уряд, тобто саме ті структури, на кого Конституція і закони покладають пряму відповідальність за боротися з цим явищем.

На жаль, українська дійсність підтверджує — правий був Гай Петроній, який ще за часів Стародавнього Риму запитував: «Що робити законам там, де царюють одні гроші?» Додамо: а чого можна очікувати там, де законодавча база дуже недосконала? Сьогодні законодавство України у сфері судочинства, держуправління, з гуманітарних питань знаходиться в зародковому стані. Багатьох законів або взагалі немає, або ж вони виписані так, що будь-який чиновник завжди має змогу діяти на власний розсуд.

Економічна, як і соціальна, політика має бути справедливою, а це означає — не дозволяти багатим ставати надбагатими, а бідним ще біднішими. На жаль, можна спостерігати зворотне: матеріальна прірва продовжує поглиблюватися, всенародне багатство розкрадається, і ніяких конкретних дій, які б зупинили цей процес, не спостерігається.

Більше половини громадян України не сприймають приватну власність як щось недоторкане. Чому? Вони мають усі підстави вважати, що ця власність часто-густо здобувалася незаконним шляхом. Вони бачать, що тотальне зрощення влади та бізнесу вже призвело до узурпації держави фінансово-промисловими групами, і миритися з цим не хочуть. Вони прагнуть відновлення соціальної справедливості.

Рівень цивілізованості країни визначається тим, яке місце в ній займає закон. Що ж тоді можна думати про країну, керманич якої — гарант Конституції, називає рішення Верховного суду України щодо поновлення на посаді незаконно звільненого губернатора не чим іншим, як «політичним шоу», а вже за кілька днів скаржиться на дії районного суду столиці, заявляючи, що у цьому суді не зміг би домогтися справедливого рішення сам Ісус Христос? Хіба ж незрозуміло, звідки ростуть коріння такої ненормальної ситуації?

Надаючи великі права носіям влади, суспільство вправі вимагати від них більшої відповідальності. Україні потрібні правові акти, які б карали за скоєні злочини можновладців суворіше, ніж пересічних громадян. У нас же все навпаки, майже за Марком Твеном: «За крадіжку булки можна опинитись у в’язниці, а за крадіжку залізниці — потрапити до парламенту».

Українське суспільство стоїть на порозі нових випробувань, а тому хоче знати відповідь на дуже актуальне запитання: де моральні авторитети нації?

1.5.Моральна свідомість особистості.

Становлення особистості підлітка – процес складний, багатофакторний. Формуються якості особистості, її спрямованість, засоби спілкування, мотиви поведінки; в боротьбі мотивів формується моральний вибір, визначається рівень моральної свідомості й самосвідомості. Виховання особистості – це не лише формування способів і звичок поведінки, що відповідають моральним нормам. В учня-підлітка необхідно виховувати свідоме ставлення до норм і правил моралі, їх розуміння – від цього залежить самостійність підлітка в моральному виборі, в оцінці вчинку або якості особистості, в засобах розв’язання конфліктних ситуацій. Усвідомленість морального вибору забезпечує становлення вміння протистояти негативним впливам, тобто формує моральну стійкість особистості.

Кожний віковий етап становлення особистості характеризується домінуванням тих чи інших уявлень про моральні цінності, що залежить від змісту її потреб, домагань, розвитку свідомості та самосвідомості в цілому, а також від тих соціальних умов, в яких вона перебуває. Характеризуючи такий складний компонент моральної свідомості, як моральний мотив, слід зазначити, що його правомірно розглядати як вияв і як результат активності моральної свідомості, як такий його феномен, у якому дуже концентровано, хоча й неповно, виявляється моральна сутність особистості, як засіб, що забезпечує моральну цілісність особистості. Мотив як обґрунтування вибору варіанта морального вчинку – це сукупність причин й доказів, підсумком складного комплексу спонук та переживань особистості. За допомогою морального мотиву можна визначити рівень моральної свідомості й наміру учня.

Сутність морального мотиву зумовлена сутністю самої моралі. Все те, що сприяє регуляції людських стосунків на ціннісно-нормативній основі, відображене у спонуках до моральної дії, і виступає як моральний мотив.
2.Практична частина.

2.1. Об’єкт дослідження, суб’єкт дослідження, гіпотеза, інструментарій.

Об’єктом даного дослідження є питання про стан моралі в Україні.

Суб’єктом даного дослідження є група студентів І курсу.

Інструментарій – анкета та теоретичний матеріал.

Гіпотеза – на мою думку, на даному етапі розвитку нашої держави під великим знаком питання стоїть питання про моральну стійкість української нації та її усвідомлення морального вибору. Цим опитанням я хочу перевірити, студенти морально освічені чи ні. На мою думку, студенти мають багато недоліків з точки зору моральних норм, але вони вдосконалюють свою моральну освіченість.

2.2.Анкета.

Головною частиною мого соціологічного опитання є анкета:

Вивчення стану моралі в Україні

Шановний респондент! Метою цього дослідження є повне вивчення стану моралі, моральних норм , визначення головних носителів моральних цінностей для українців на данному етапі розвитку української нації. Сподіваюсь на Вашу допомогу. Опитання є анонімним, тому прошу Вас бути об’єктивними при відповіді на питання!

Україні?


1.Ви згодні з тим , що мораль - це форма суспільної свідомості і сфера індивідуальної свідомості особи?

А. Так

В. Ні

2. Який, на Вашу думку, сучасний стан моралі в Україні?

А. Добрий

В. Поганий

С. Не знаю

3. Що для Вас є найбільшою цінністю?
_____________________________________________________
4. Ви згодні з тим, що індивідуальна моральна свідомість - найвища форма психічного відображення соціального середовища особистістю?

А. Ні

В. Так

С. Не можу дати відповідь

5. На Вашу думку, що є головним у відносинах між людьми?

_____________________________________________________
6. Проти Вас колись застосовувались антиморальні дії?


_____________________________________________________
7. Ви завжди дотримуєтесь моральних правил та норм?
_____________________________________________________

8. Як Ви вважаєте, що відрізняє моральні цінності від інших якісних цінностей?

_____________________________________________________
9. Що на Вашу думку є спільного між політикою та мораллю?
_____________________________________________________
10. Ви згодні з тим , що політика та мораль розрізняються способом формування?

А.Так

В. Ні

С. Не зовсім
11. На Вашу думку, потрібно змінювати відношення до моралі у нашій державі?

А. Так

В. Ні

С. Ні в якому разі

12. Як Ви вважаєте, мораль впливає на політичну діяльність?
А. Так

В. Ні

С. Не повністю

13. Ви вважаєте себе моральною людиною?

А.Так

В. Ні
14. Ви згодні з тим, що моральні ідеали недосяжні?

А. Так

В. Ні

С. У якійсь мірі

15. Ви згодні з тим, що криза моралі в політиці – головна проблема політиків?

А. Так

В. Ні
16. Як Ви розумієте поняття «мораль»?


_________________________________________


17. Ваш возраст?_____

18. Ваш пол?

А.Мужской

В.Женский

19. Семейное состояние?_______________________

20.На каком курсе Вы учитесь?_____________

21. На каком факультете Вы учитесь?___________

22. Номер Вашей группы?__________________

23. Какая у Вас форма обучения?

А. Очная

В. Заочная
Дякую!!!

2.3. Аналіз відповідей.
Я зробив таблицю, у яку внесу респондентів та їх відповіді на основні запитання


№ респондента



1



2



3


4


5



6




7



8



9



10



11


№ вопроса

1.

А.

В.


+





























+




+

+

+

+

+

+

+

+

+




2.

А.

В.

С.


+


+


+






+


+









+





+







+













+




+













+







+













4.

А.

В.

С.


























+

+

+

+




+

+

+







+













+










+

+




10.

А.

В.

С.


+


































+

+

+

+
















+
















+

+

+

+

+




11.

А.

В.

С.


































+




+

+







+







+

+




+







+

+




+

+







12.

А.

В.

С.


+


+


+


+



+


+


+


+





+


+

























































+







13.

А.

В.





+


+


+


+


+



+





+


+




+



















+







+

14.

А.

В.

С.






+























+

+

+

+

+




+

+




+




+













+







+




+




15.

А.

В.

С.


+


+


+


+


+



+



+


+





+


+


























































+







18.

А.

В.











+






















+

+

+




+

+

+

+

+

+

+

23.

А.

В.


+


+


+


+


+


+


+


+


+


+


+



































Зробив діаграми, оприділивши у процентному співвідношенні відповіді:

Питання1: 82% (В), 18% (А).



1 - ответ В

2 - ответ А

Питання №2: 64% (А), 10% (С), 26%(В)




1 – ответ А

2 – ответ С

3 – ответ В


Питання №4: 73% (В), 27%(С).



1 – ответ В

2 – ответ С


Питання №10: 46% (С), 46% (В), 8%(А).




1 – ответ С

2 – ответ В

3 – ответ А


Питання №11: 55% (В), 45%(С).




1 – ответ В

2 – ответ С

Питання №13: 73% (А), 27% (В).


1 – ответ А

2 – ответ В

Питання №14: 73% (В), 18% (С), 9% (А).


1 – ответ В

2 – ответ С

Вопрос 3 – ответ А


Питання №15: 91% (А), 9% (С).



1 – ответ А

2 – ответ С
2.4. Висновки по основним питанням.

Питання 1.

На це питання майже всі респонденти погодились з тим, що мораль - це форма суспільної свідомості.

Питання 2.

На це питання майже всі респонденти відповіли, що стан моралі у нашій державі добрий. Ця відповідь, як на мене, дуже не має підстав.

Питання 4.

При відповіді на це питання, більшість респондентів погодились з тим, що індивідуальна моральна свідомість - найвища форма психічного відображення соціального середовища особистістю. Я повністю розділяю думку респондентів.

Питання 10.

Відповідаючи на питання, думки респондентів розділилися між двома варіантами. Бачу, що це питання при відповіді викликало деякі труднощі. Причинами можуть бути не повне володіння інформацією.

Питання 11.

Аналізуючи відповіді, можна зробити висновок, що усі респонденти проти змінення відношення до моралі у нашій державі.

Питання 13.

Можна зробити висновок один – у групі більшість вважають себе моральними людьми (це добре)

Питання 14.

Бачимо, що для більшості респондентів моральні ідеали досяжні. Респонденти відповіли, як на мене, дуже непередбачувано. Можу з ними не погодитися.

Питання 15.

Як я і передбачав, майже всі респонденти погодилися з тим, що криза моралі в політиці – головна проблема політиків.
2.5. Загальні висновки.

Виходячи із відповідей на запитання я можу стверджувати, що мораль в Україні на різних своїх рівнях потребує «революції». На даному етапі вона знаходиться у дуже поганому стані. Багато людей вважають себе моральними, але я впевнений, що це так. Треба змінювати ситуацію, яка склалася.

Заключення

Поєднавши теоретичну частину дослідної роботи з практичною, можна зробити висновки по даній темі - стан моралі в Україні.

Складність нинішньої ситуації полягає в тому, що в одому часі і просторі намагаються співіснувати і виборювати собі право на життя різні і навіть протилежні морально-політичні системи – комуністична (пострадянська) і капіталістична (ринкова), з яким досить успішно конкурують різного роду національно-етнічні і релігійні вчення про мораль. Усі вони, кожна по своєму, можуть сприяти загальному моральному розвитку суспільства, але за умови його політичної стабільності. І навпаки, в умовах кризи вони входять у суперечність одна з одною, що породжує своєрідний моральний плюралізм, багатовекторність моральних цінностей і як наслідок – моральну анатомію , індивідуалізацію моралі, подвійну мораль, аморальність – власне те, що можна сьогодні спостерігати в житті суспільства в цілому.

Збірка нормативних актів України „Правові засади захисту особистих цінностей та суспільної моралі” містить чинні закони та підзаконні акти, а також законопроекти щодо проблем моралі. Очевидно, що пропагування правової інформації слугуватиме добрим підґрунтям для розвитку правової культури, для формування нової ціннісної парадигми, сприятиме утвердженню демократичних цінностей та громадянського суспільства в Україні.

Суспільство завжди знаходило можливості за допомогою відповідних санкцій корегувати поведінку людини. Однак варто враховувати і те, що дотримання норм моралі залежить, передусім, від внутрішнього переконання людини в моральності чи аморальності своєї поведінки, свого вчинку.


Список використаної літератури:

1. Фролов С.С. Социология. – Х.: 2003г. – 345с.

2. Овсянкіна Л. Проблеми моральності в умовах становлення ринкової економіки // Нова політика. – 1999. - № 3. 56 с.

3. Українське суспільство 1994 – 2004. Моніторинг соціальних змін. – К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – С. 224 – 225.

4. Хайек Ф. Происхождение и действие нашей морали: проблема науки // Экономика и организация промышленного производства (ЭКО). – 1991. – N 12. – С. 177 – 197.

5. Шморгун А.А. Этнонациональное развитие человечества и цивилизационный процесс / Цивилизационные модели современности. – К., 2002. – С.219–257.



Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации