Контрольная работа - Організаційно-виробниче забезпечення якості продукції - файл n1.doc

Контрольная работа - Організаційно-виробниче забезпечення якості продукції
скачать (87 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc87kb.02.11.2012 16:18скачать

n1.doc


Зміст





Зміст 2

1. Якість продукції, показники та методи оцінки її рівня 3

2. Стандартизація процесів, продукції та послуг 6

3. Система технічного контролю якості й випробування продукції 11

Задача 1 15

Задача 2 16

Використана література 17



1. Якість продукції, показники та методи оцінки її рівня


Якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність власти­востей продукції, що зумовлюють міру її придатності задо­вольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З ураху­ванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи:

Найбільш складна за кількістю система показників застосовуєть­ся для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоп­лює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці харак­теризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо [2; 88].

Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановле­них межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації. Її оцінюють двома головними показниками — строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швид­ке виявляти й усувати несправності в ній.

Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запа­тентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку. До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці належать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо [7; 44].

Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньої обробки й переробки. Більшість з них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці.

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (осво­юються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний.

Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих то­варів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці — продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці — вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів — еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властиво­стей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєст­раційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують бало­ву систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного пе­реліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу [1; 45].

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає по­рівнювання одиничних показників виробів із відповідними показ­никами виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з ета­лонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого по­казника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути інтег­ральний показник, який обчислюється через порівнювання корис­ного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загаль­ної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифме­тичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів ва­гомості всіх розрахункових показників [2; 128].

2. Стандартизація процесів, продукції та послуг


Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

- відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

- доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

- відповідності стандартів законодавству;

- адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

- пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

- дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

- участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

- прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі.

1. Нормативні документи із стандартизації поділяються на:

До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

2. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року (надалі - міждержавні стандарти).

Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею, на території України встановлює Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

1. Державні стандарти України розробляються на:

організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо); складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення та народного господарства; методи випробувань.

2. Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

До обов'язкових належать:

3. Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

4. Державні стандарти України затверджуються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в Державному комітеті України по стандартизації, метрології та сертифікації і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.

5. Майнова частина авторського права на державні стандарти України належить державі незалежно від джерел фінансування їх розроблення.

До документів, що регламентують створення та функціонування стандартів, належать:

ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення

ДСТУ 1.1:2001 Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ 1.2:2003 Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів

ДСТУ 1.3:2004 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов

ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів

ДСТУ 1.6:2004 Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів

ДСТУ 3250-95 Порядок розроблення плану державної стандартизації

3. Система технічного контролю якості й випробування продукції


Найважливішим джерелом росту ефективності виробництва є постійне підвищення технічного рівня і якості продукції, що випускається. Для технічних систем характерна тверда функціональна інтеграція всіх елементів, тому в них немає другорядних елементів, що можуть бути неякісно спроектовані і виготовлені. Таким чином, сучасний рівень розвитку НТП значно посилив вимоги до технічного рівня і якості виробів у цілому і їхніх окремих елементах. Системний підхід дозволяє об'єктивно вибирати масштаби і напрямки керування якістю, види продукції, форми і методи виробництва, що забезпечують найбільший ефект зусиль і засобів, витрачених на підвищення якості продукції. Системний підхід до поліпшення якості продукції, що випускається, дозволяє закласти наукові основи промислових підприємств, об'єднань, планових органів.

Контроль за якістю включає новизну, технічний рівень, відсутність дефектів при виконанні робіт, надійність експлуатації, яка є одним із важливих засобів конкурентної боротьби, завоювання та утримання позицій на ринку.

Так як зараз спостерігається наплив продукції надто низької якості, тому встановлення саме таких контролюючих процедур є дуже важливим елементом провадження виробничої діяльності і є дуже необхідним в наш час.

Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об'єктами контролю тут слугують повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів. При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а поза як невиконання завдань виробничої програми підприємства.

Контроль на виході виробничої системи (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні фази (стадії) на тому ж підприємстві з існуючими з цього наслідками.

Рівень витрат на контроль якості та його загальна ефективність істотно залежить від обґрунтованого вибору і застосування тих або інших методів (видів) здійснення. Перелік можливих основних видів технічного контролю якості на підприємствах подано у табл. 1.

Змістовна їх характеристика визначається переважно відповідними назвами. З перелічених видів технічного Контролю найбільш ефективними виокремлюють: за впливом на перебіг технологічного процесу — активний; за використовуваними засобами — автоматизований; за організаційною формою — статистичний.

Активним є контроль якості безпосередньо у ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірювальних головок, ізотопних індукційних та інших приладів). Застосування активного контролю дозволяє попереджувати появу та вихід з технологічного процесу напівфабрикатів і готових видів продукції.

Таблиця 1

Класифікація видів технічного контролю якості продукції

Ознаки класифікації

Основні види контролю

• Організаційна форма

Суцільний

Вибірковий

Статистичний (!)

Летучий

Інспекційний

• Характер контрольних операцій

Візуальний

Геометричний

Лабораторний аналіз

Контрольно-здавальні випробування

• Стадія виробничого процесу

Вхідний (контроль ресурсів)

Проміжний (контроль процесу)

Вихідний (контроль продукції)

• Вплив на перебіг технологічного процесу

Активний (!)

Пасивний

• Застосовувані засоби контролю

Автоматизований (!)

Механізований

Ручний

• Місце здійснення

Стаціонарний

Змінний

(!) – найбільш ефективні види контролю якості

За автоматизованого контролю перевірка якості здійснюється шляхом прямого застосування автоматичних пристроїв (включаючи промислові роботи) без участі людини як у ході технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу. Такий метод контролю є одним з головних напрямків зменшення витрат на контрольні операції і підвищення їх ефективності особливо у безперервних та масових типах виробництва, де часто трудомісткість контролю якості перевищує витрати на виготовлення продукції в автоматичному режимі.

Статистичний — це особливий науково обґрунтований вид (метод) вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичній статистиці. Він дозволяє не лише фіксувати фактичний рівень якості масової продукції, але й активно впливати на перебіг технологічного процесу, тобто забезпечувати його регулювання (управління). Основна його ідея зводиться до того, що в будь-якому сталому процесі, коли відсутні непередбачені відчутні збурення, фактичні показники якості окремих екземплярів продукції завжди матимуть незначні відхилення від середніх величин.

Перевагою статистичного контролю є можливість керувати рівнем якості продукції за принципом регулювання кібернетичної системи із зворотним зв’язком. Проте йому властиві й недоліки, які не можна ігнорувати: по-перше, він має відносно вузьку сферу застосування (переважно масове виробництво); по-друге, - порівняно великих коштів на збирання та обробку інформації. Здешевіти ці процеси можна шляхом автоматизації збирання, обробки і аналізу необхідної для контролю інформації, створення гнучких автоматизованих виробництв за умови виправданого функціонування з огляду інших чинників. поміж інших видів технічного контролю потребує пояснення хіба що летучий, інспекційний, стаціонарний і змінний. Летучим прийнято називати раптовий (без попередження) і швидкоплинний контроль якості виробів (роботи виконавців) на окремих дільницях виробництва. Інспекційним є запланований чи здійснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигляді державного або внутрішньовиробничого нагляду. Стаціонарний контроль здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (лабораторіях) шляхом проведення відповідних випробувань, аналізів тощо, а змінний — на тих чи інших робочих місцях самими виконавцями або контрольними майстрами (контролерами) відділу технічного контролю підприємства.


Задача 1


Підвісний транспортний кран подає кожну зміну для механообробки 864 заготовок. Маса однієї заготовки (середня) — 4 кг. Конвеєр рухається 3 м/хв. Довжина робочої гілки конвеєра — 78 м. На кожний гак вішається по дві заготовки. Режим роботи — двозмінний, тривалістю 8 год. Коефіцієнт використання фонду часу роботи конвеєра — 0,9.

Необхідно визначити: ходу підвісного конвеєра, тобто відстань між двома суміжними гаками; кількість вантажних гаків на робочій гілці конвеєра; годинну продуктивність підвісного конвеєра у штуках і тоннах.

Розв’язання

Розрахуємо загальний час роботи конвеєра за зміну:

Ч = 8*0,9*60 = 432 хв.

Рух конвеєра за даний час:

Р = 432*3 = 1296 м.

Оскільки на кожний гак вішається 2 заготовки, то всього за зміну використовується гаків:

Г = 864/2 = 432 гаки.

Тоді відстань між двома суміжними гаками:

В = Р/Г = 1296/432 = 3 м.

Кількість вантажних гаків на робочій гілці конвеєра:

К = Дрг/В = 78/3 = 26 гаків.

Годинна продуктивність конвеєра в штуках:

ГП = 864/8 = 108 шт.

Годинна продуктивність конвеєра в тонах:

ГП(т) = 108*4/1000 = 0,432 т.

Задача 2


Визначити норму виробітку за зміну та норму штучного часу на операціях промивки, якщо відомо:

за даними хронометражних наглядів основний час становить 12 хв., допоміжний час, що не перекривається, — 6 хв.;

за даними фотографії робочого часу в зміну на обслуговування робочого місця витрачається 50 хв., час перерв із вини робітника й виробництва — 30 хв., час на відпочинок — 20 хв., час оперативної роботи — 395 хв., тривалість зміни — 495 хв.

Розв’язання

Норма штучного часу являє собою суму основного та допоміжного часу:

Н = 12+6 = 18 хв.

Норма виробітку за зміну дорівнює кількості виробів, виготовлюваних за час оперативної роботи:

НВ = 395/18 = 22 вироби.

Використана література


  1. Декрет КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію” № 46-93 від 10.05.1993 р. зі змінами та доповненнями

  2. ДСТУ ІSО 9001-2001 Системи управління якістю. Вимоги.

  3. ДСТУ ІSО 9004-2001 Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності.

  4. ДСТУ 1.1-2001 Державна система стандартизації. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять.

  5. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. – К., 2002. – 152 с.




Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации