Кірик Т.В. Основи педагогіки - файл n1.doc

Кірик Т.В. Основи педагогіки
скачать (353.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc354kb.03.11.2012 02:35скачать

n1.doc

  1   2   3
11-11-2007 Кірик Т.В. Основи педагогіки: Навчальний посібник. - К., МІ УАНМ, 2005. - 84 с. [1пед-КИРИК-МедИнст zi s-Pedagog] 80000 27 str ukr

№№ с.вгорі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ

Т. В. Кірик

ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки \ країни

як навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Київ - 2005

Кірик Т.В. Основи педагогіки: Навчальний посібник. - К., 2005. - 84 с.

У навчальному посібнику викладено теоретично-методологічні основи педагогіки. Аналізується структурна система навчально-виховного процесу, обґрунтовується її зміст і напрями вдосконалення.

Мета посібника - допомогти у роботі з вивчення матеріалу курсу основи педагогіки, дати поняття про методику проведення занять, зосередити увагу на важливих аспектах вивчення основних питань педагогіки.

Навчальний посібник "Основи педагогіки" призначений для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, а також усіх хто цікавиться проблемами педагогіки.

Рецензенти: ОТ. Зайцева, канд. пед. наук; ОМ. Мовчан, канд. філос. наук; О.В. Уваркіна, канд. пед. наук.

ЗМІСТ

Тема 1. Предмет і завдання педагогіки 4

Тема 2. Історія становлення педагогіки 16

Тема 3. Загальні закономірності розвитку 26

Тема 4. Дидактика: теорія навчання і освіти 35

Тема 5. Методи, види і форми навчання 49

Тема 6. Зміст освіти 59

Тема 7. Сутність і зміст процесу виховання 64

Тема 8. Принципи, форми і методи виховного процесу 71

Підсумкові завдання 79

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ.

1. Предмет, завдання та функції педагогіки.

2. Основні категорії педагогічної науки.

3. Система педагогічних наук.

4. Методи педагогічних досліджень.

На протязі багатьох століть в стародавньому світі педагогічна думка розвивалась в межах філософії. Термін педагогіка від грецьких слів "пайдос" - дитя і "аго"- вести.

Педагогом у Стародавній Греції називали раба, що брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи.

Поступове термін "педагогіка" стало вживатися в більш загальному змісті для позначення мистецтва "вести дитину по життю", тобто виховувати її і навчати.

Згодом нагромадження знань призвело до виникнення особливої науки про виховання і навчання дітей - педагогіки.

Таке розуміння педагогіки збереглося до середини XX століття. І тільки в останні десятиріччя виникло розуміння того, що педагогічне керівництво потрібно не тільки дітям, а і дорослим.

Таким чином, сучасна педагогіка - це наука ппо виховання, навчання і освіту людини. Поняття "виховання" хуг вживається в самому Широкому змісті, R навчання, розвиток. ^шту,

4

Предмет педагогіки - виховна діяльність, яка здійснюється в навчально-виховних установах.

Завдання педагогіки - дослідження логіки освітньо-виховного процесу; виявлення закономірностей виховання; визначення наукових основ виховання, навчання і освіти підростаючих поколінь у різні історичні епохи; пошук нових ефективних форм і методів навчання і виховання; розробка рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення навчально-виховного процесу.

Функція педагогіки - пізнавати закони виховання, навчання і освіти.

Основні педагогічні поняття, що виражають наукові узагальнення, прийнято називати педагогічними категоріями. До основних педагогічних категорій відносяться - виховання, навчання і освіта, а також розвиток і формування.

Виховання - це цілеспрямований і організований процес формування особистості.

Термін "виховання" вживається в педагогічної науці в чотирьох значеннях:

у широкому соціальному змісті виховання - це вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й негативну; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватись або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами - "робити саму себе";

у широкому педагогічному змісті виховання - це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив

5

колективу вихователів на учня з метою формування у нього певних якостей, який здійснюється в навчально-виховних установах;

у вузькому педагогічному змісті виховання це:

- процес і результат виховної роботи, спрямований на вирішення дійсних виховних завдань;

- цілеспрямована діяльність педагога з метою досягнення певної мети в колективі;

- передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших. Під досвідом розуміються відомі людям знання, уміння, засоби мислення, моральні, естетичні, правові норми;

у вузькому соціальному змісті під вихованням розуміють спрямовану дію на людину з боку суспільних інститутів з метою формування певних знань, поглядів і переконань, моральних цінностей.

В педагогічної науці крім категорії виховання є дві категорії того ж ряду: самовиховання і перевиховання.

Самовихованням називається цілеспрямована робота людини над самовдосконаленням в інтелектуально-духовному, морально-вольовому, естетичному, фізичному напрямах.

Перевихованням називається індивідуальна

цілеспрямована робота з усуненням недоліків.

Навчання - це двобічний, цілеспрямований і керований процес взаємодії вчителя і учня, спрямований на засвоєння знань, умінь, навичок, на формування світогляду, на розвиток розумових сил і потенційних можливостей, на закріплення навичок самоосвіти.

Основу навчання складають знання, уміння і навички.

Знання - це відображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки.

Уміння - це готовність свідомо і самостійно виконувати практичні і теоретичні дії на основі засвоєних знань, життєвого досвіду.

Навички - це компоненти практичної діяльності, що виявляються при здійсненні необхідних дій, доведених до досконалості шляхом багаторазового виконання вправи.

Повідомляючи знання, педагоги завжди додають необхідну спрямованість особистості, формують світогляд, створюють соціальні, моральні, етичні та інші установки. Тому, при навчанні обов'язково виховують, а при вихованні - навчають. В вихованні завжди містяться елементи навчання, и навпаки - в навчанні завжди є елементи виховання.

Освітою називається результат завершеного навчання. Освіта - це обсяг систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення, яким опанував той, якого навчають.

Освіченим прийнято називати людину, що опанувала визначеним обсягом систематизованих знань і яка звикла логічно, виділяючи причини і наслідки, мислити. Слід зазначити, що здобуття певної освіти відповідає певному статусу людини в суспільстві, його вченому ступеню (згідно зі ст. 37 Закону "Про освіту" - бакалавр, магістр, кандидат, доктор наук).

У залежності від обсягу отриманих знань і досягнутого рівня мислення розрізняють початкову, середню і вищу освіту.

По характеру і спрямованості освіту підрозділяють на загальну, професійну і політехнічну.

Формування - це також категорія педагогіки - процес становлення людини, як соціальної істоти під впливом усіх факторів - екологічних, соціальних, економічних, психологічних тощо.

Розвиток - це категорія педагогіки - процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини. Розвиток пов'язаний з постійними змінами людини, переходами з одного стану в інший.

Систему педагогічних наук можна аналізувати по різних ознаках у залежності від спрямованості вивчення і бажання одержати відповіді на ті чи інші питання.

Фундаментом педагогіки є філософія, та її частина, що займається проблемами виховання, яка одержала назву філософії виховання.

Розвиток виховання як суспільного явища, історію педагогічних досягнень досліджує історія педагогіки.

Загальна педагогіка - базова наукова дисципліна, що вивчає загальні закономірності виховання людини, що розробляє загальні засади навчально-виховного процесу у виховних установах. Загальна педагогіка складається з чотирьох розділів:

- основи педагогіки (філософськи підвалені педагогіки, характеристика систем освіти);

- теорія навчання і освіти (дидактика, що вивчає сутність процесу навчання і змісту освіти):

8

- теорія виховання;

- теорія управління навчально-виховним процесом. Функціональні педагогічні науки:

Вікова педагогіка - дисципліна, що вивчає закономірності виховання підростаючої людини, що відображує специфіку навчально-виховної діяльності визначених вікових груп.

Педагогіка вищої школи - дисципліна, що вивчає закономірності навчально-виховного процесу в умовах вищого навчального закладу, специфічні проблеми одержання вищої освіти.

У підсистемі соціальної педагогіки виділяються такі галузі, як родинна педагогіка, перевиховання правопорушників.

Люди з різними порушеннями і відхиленнями в розвитку потрапляють у сферу дії спеціальної педагогіки:

- питаннями навчання і виховання глухонімих і глухих займається — сурдопедагогіка;

- питаннями навчання і виховання сліпих займається тифлопедагогіка;

- питаннями навчання і виховання розумово відсталих займається олігофренопедагогіка.

Окремо стоїть порівняльна педагогіка - наука про порівняння систем освіти в різних країнах (порівняно з вітчизняною).

Педагогіка тісно пов'язана з іншими науками, так анатомія і фізіологія складають базу для розуміння біологічної потреби людини - розвитку вищої нервової діяльності, першої і другої

9

сигнальних систем, розвитку і функціонування органів почуттів, опорно-рухової системи, серцево-судинної і дихальної систем.

Особливе значення для педагогіки має її зв'язок із психологією, що вивчає закономірності розвитку психіки людини. Психологію головним чином цікавить розвиток психіки, а педагогіку - ефективність тих виховних впливів, що приводять до певних змін у внутрішньому світі і поведінці людини.

Кожний розділ педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології: дидактика, наприклад, спирається на теорію пізнавальних процесів і розумового розвитку; теорія виховання базується на психології особистості.

Інтеграція наук призвела до виникнення педагогічної психології і психопедагогіки.

Очевидні зв'язки педагогіки з історією і літературою, географією й антропологією, медициною і екологією, економікою й археологією та ін.

Педагогіка, як і будь-яка інша наука, має свої методи дослідження фактів і явищ.

Шляхи, способи пізнання об'єктивної реальності прийнято називати методами дослідження. За допомогою методів кожна наука аналізує отримані дані, добуває інформацію про предмет, що вивчається.

Традиційно - педагогічними методами є:

Спостереження - найбільш доступний і розповсюджений метод вивчення педагогічної практики.

л г\

Наукове спостереження - це спеціально організоване сприйняття досліджуваного об'єкта, чи процесу, явища в реальних умовах. Для підвищення ефективності спостереження воно повинно бути тривалим, систематичним, різнобічним, об'єктивним і масовим.

Підкреслюючи важливість методу спостереження, його поширеність, необхідно разом з тим вказати і на його недоліки.

Спостереження не розкриває внутрішні сторони педагогічних явищ, при використанні цього методу неможливо забезпечити повну об'єктивність інформації.

Бесіда, дискусія - методи дослідження, у яких виявляються взаємовідносини людей, їх почуття і наміри, оцінки і позиції. Педагогічна бесіда, як метод дослідження відрізняється цілеспрямованими спробами дослідника проникнути у внутрішній світ співрозмовника, виявити причини тих чи інших його вчинків.

Експеримент - це науково поставлений досвід перетворення педагогічного процесу в умовах, що докладно враховуються. Експеримент - це по суті строго контрольоване педагогічне спостереження, з тією лише різницею, що експериментатор спостерігає процес, що він сам доцільно і планомірно здійснює.

Експериментальні дослідження можуть бути довготривалими і короткотривалими в залежності від теми і мети. Надійність експериментальних висновків залежить від дотримання умов експерименту. За місцем проведення

11

розрізняють природний і лабораторний педагогічні

експерименти.

Природний експеримент являє собою науково організований досвід перевірки висунутої гіпотези без порушення навчально-виховного процесу.

Лабораторний експеримент проводиться в спеціально обладнаному приміщенні, у спеціально створених дослідницьких умовах.

Природний експеримент цінніше лабораторного тому, що він ближче до реальної дійсності.

Тестування - це метод дослідження спрямований на контроль знань, однакові для всіх випробування здійснюються в строго контрольованих умовах, що дозволяє об'єктивно вимірювати досліджені характеристики педагогічного процесу.

Від інших способів обстеження тестування відрізняється точністю, простотою, доступністю, можливістю автоматизації. Якщо говорити про педагогічні аспекти тестування, необхідно зазначити використання тестів успішності. Широко застосовуються тести елементарних умінь, таких, як читання, грамотність, а також різні тести для діагностики рівня знань та умінь - виявлення ступеня засвоєння.

Процеси виховання, навчання, освіти мають колективний (груповий) характер. Найбільш часто застосовується такий метод вивчення, як масові опитування. Ці опитування можуть бути усними чи письмовими (анкетування).

Всі педагогічні методи дослідження тісно пов^язані між собою і мають як позитивні так і негативні фактори.

Питання і завдання:

1. Що таке педагогіка? З запропонованих відповідей оберіть правильну, обґрунтуйте.

а) Педагогіка - це наука, яка вивчає закономірності розвитку дитини і визначає шляхи її виховання.

б) Педагогіка - це наука про виховання, навчання і освіту людини.

в) Педагогіка - це мистецтво впливу вихователя на вихованця з метою формування його світогляду.

2. Які завдання ставляться перед педагогічною наукою?

3. Що є предметом педагогіки? Які її функції?

4. До основних педагогічних категорій відносяться:

5. Що таке виховання в широкому і вузькому змісті?

6. Що називається навчанням? Виберіть правильну відповідь, обгрунтуйте відповідь.

а). Навчання - це передача знань від учителя до учня з метою підготовки його до життя.

б). Навчання припускає організацію самостійної навчальної роботи учнів з метою оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

в). Навчання - це спілкування вчителя з учнем, на протязі ■ якого здійснюється передача і засвоєння знань, умінь, навичок.

8. Що таке розвиток особистості?

9. Що називається формуванням особистості?

10. Що таке освіта? Яка її структура?

11. Охарактеризуйте систему педагогічних наук.

13

13. Які методи відносяться до традиційно-педагогічних?

14. Яке спостереження можна віднести до методу наукового дослідження?

а). Лектор спостерігає за порядком в аудиторії.

б). Педагог веде спостереження за розвитком студентів при вивченні відповідного курсу за допомогою комп'ютерних програм.

в). Викладач спостерігає за охайністю одягу учнів.

г). На екскурсії викладач біології разом з учнями спостерігає за погодженням мурах.

д). Молодий викладач спостерігає за діями досвідченого колеги при викладі важкого навчального матеріалу.

15. Що ви знаєте про новітні методи педагогічних досліджень?

16. Які методи ви хотіли б застосовувати при вивченні особистості учнів (студентів)? Чому?

Література для самоосвіти:

1. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. - М., 1985. -

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. - М., 1988. -

3. Бордовская Н.В. Реан А.А. Педагогика./ Учебник для вузов.- Санкт-Петербург, 2001. -

4. Журавлев И.К. Педагогика в системе наук о человеке. -М., 1990. -

5. Скалова Я. Методология и методы педагогических исследований. - М., 1989. -

14

6. Скаткин М.Н. Методология и методика педагогических исследований. - М., 1986.-

7. Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990.-

8. Ягупов В.В. Педагогіка. - К., 2002. –

15
ТЕМА 2. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕНИЙ ПЕДАГОГІКИ.

1. Виникнення науки про виховання. Античний світ.

2. Педагогіка середніх століть.

4. Епоха Відродження.

5. Педагогіка XVIII століття.

6. Педагогіка XIX - XX століть.

Потреба передачі досвіду підростаючим поколінням виникла разом з людиною. Виховання виникло разом із появою людського суспільства. Воно є загальною і вічною категорією, бо невіддільне від природної потреби готувати до життя нащадків.

Як свідчать наскельні малюнки, задовго до будь-якої цивілізованої історії людства виховання дітей здійснювалося шляхом поступового включення людини в життя роду або сім'ї — залучення її до праці, полювання, спорудження жител. Пізніше, при розвитку родоплемінних стосунків, виник святковий обряд ініціації - посвяти юнаків у чоловіки. Він полягав у складних випробуваннях - ночівля в лісі, полювання на хижака, розпалювання та гасіння вогнища тощо. В деяких племенах почали виникати своєрідні "школи хижі", де старі люди готували підлітків до дорослого життя. Серед синів родоплемінної знаті стало поширеним набуття практичних навичок - вимірювання земельних ділянок, спостереження за

16

погодою та зоряним небом, вітрами, припливами та відливами, вміння розраховуватися при натуральному торговельному обміні.

Вперше зачатки освіти з'явилися в країнах Стародавнього Сходу (Єгипті, Китаї, Індії, Греції), де були початі серйозні спроби узагальнення досвіду виховання. Усі знання про природу, людину, суспільство акумулювалися тоді у філософії, в ній же були зроблені і перші педагогічні узагальнення.

Найвизначніші представники давньогрецької філософії Демокріт (460 - 370 р. до н.е.), Сократ (469 - 399 р. до н.е.), Платон (427 - 347 р. до н.е.), Арістотель (384 - 322 р. до н.е.) мають багато робот, в яких розроблені ідеї пов'язані с вихованням людини, формуванням його особистості.

Найбільше поширення в цих країнах одержали 3 типи шкіл:

жрецькі, палацеві, військові.

Жрецькі школи створювалися при храмах і готували служителів культу.

Палацеві школи готували переписувачів урядовців для адміністративно-господарського керування.

Військові школи готували воєначальників.

Античний період.

Розквіту педагогічна думка досягла у Стародавній Греції і Римі.

У Стародавній Греції існували дві протилежні системи виховання:

17

- спартанська;

- афінська.

Спартанців виховували в жорстоких умовах, прагнучи виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з деяких дівчаток - войовничих амазонок, які б мало в чому поступалися чоловікам. У спартанських школах діти рабовласників з 7 до 15 років навчалися читати, грамотно писати, рахувати, велике значення займала військово-фізична підготовка. У 7-річному віці хлопчиків віддавали до школи, де було запроваджено покарання за кожне зайве слово (воїн має бути стриманим, вміти відповідати односкладно — лаконічно, терплячі зносити різні покарання. В 14 років хлопець мав принести до школи голову вбитого ним раба-ілота, якого слід було вистежити. В 16 років, як своєрідній випускний іспит, в присутності батьків, здійснювався "агон" - нещадне, публічне пороття, під час якого багато юнаків гинуло, а батьки не лише не співчували їм, а, навпаки, вмовляли триматися до кінця, щоб не зганьбити честі сім'ї. До 20 років учні в спартанських школах одержували музичну освіту (хоровий спів). Особливу увагу в цих школах приділяли вмінню влучно стріляти та їздити верхи. За переказом, особливо славилися спартанські школи Лаконікі (обл.Спарти), звідси з'явилося висловлювання "лаконічний стиль".

Афінська система освіти була більш повною і розвитою. Ця система поширювалась і на міста - колонії, які були розташовані на території Причорномор'я - в Херсонесі, Ольвії, Пантикапеї

18

та ін. Афінська система освіти залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалість. Виховання дівчат обмежувалося сферою домашнього виховання. Хлопчики з 7 років вивчалися у платних і приватних школах. Вивчали основи грамоти. Пізніше займалися музикою і співом.

Юнаків зі знатних родин в 16-18 років продовжували утримувати в гімназії, де вивчали філософію, літературу, політику.

Своєрідним підсумком розвитку грецько-римської педагогічної думки стала творчість давньоримського філософа і педагога Марка Фабія Квінтіліана (близько 35 - 96 pp.), який був першим "штатним" педагогом і одержував платню з імператорської казни, він навчав юнаків-патриціїв ораторському мистецтву. Його праця (12 томів) - "Освіта оратора", по суті, перша педагогічна книга, довгий час була основною книгою з педагогіки, її вивчали в усіх риторичних школах. Цю працю було загублено і знайдено лише в 16 ст. італійським філософом-гуманістом Поджіо.

Римська система виховання і освіти відповідала розквіту рабовласницького ладу і, коли стався занепад імперії в 476 p., вона також прийшла до цілковитого занепаду. Рим був завойований варварами, внаслідок чого зруйнувалась і система шкіл.

19

Період середньовіччя.

У період від падіння Римської імперії ( V ст. ) до перших революцій (XV ст.) - доба середньовіччя, а в сфері освіти і виховання - епоха панування церкви. Поступово сформулювалися дві системи виховання:

- монастирська (для монахів, церковних служителів або чиновників);

- лицарська (для воїнів).

У країнах Сходу школа відбивала пануючу там релігійну ідеологію і світогляд (індуїзм, буддизм, іслам). У Західній Європі монополія церкві на освіту простежується вже з простого перерахування типів шкіл:

- парафіяльні (при церковному приході);

- монастирські (при монастирях);

- соборні / кафедральні (при єпископських резиденціях).

В усіх цих школах діти 7-15 років навчалися основам грамоти, релігійним догмам і співу псалмів. Предмети поєднувались в два цикли :

^ * • тривіум ( граматика, риторика і діалектика);

• квардіум (математика/арифметика і геометрія, астрономія і музика).

Розвиток ремесел і торгівлі в XI - XIII ст. призвели до появи цехових шкіл. Діти, у яких батьки займалися ремеслами, одержували початкову освіту. Інтереси феодалів обслуговувала лицарська система виховання.

Основу цієї системи складали "сім лицарських чеснот":

20

1. верхова їзда,

2. плавання,

3. володіння списом,

4. фехтування,

5. уміння полювати,

6. грати в шахи,

7. грати на музичних інструментах.

Для лицарської системи виховання притаманне презирство до усіх видів праці ( у т.ч. розумової), цінувалися тільки сила і спритність. Школи цієї системи виховання готувала до турнірів, походів "до труни Господньої"", до служіння васалів своїм сеньйорам.

Період Відродження.

Епоха Відродження (XV - XVI ст.) - відродження інтересу до античної культурної спадщини - характеризується гуманізацією освіти, відмовою від суворої кийової дисципліни, притаманної для середньовічної школи.

Педагогіка епохи Відродження надавала великого значення стимулюванню жвавого інтересу учнів до знань, прагнула створити таку атмосферу навчання, яка перетворила б його в радісний і цікавий процес для дітей. З цією метою широко використовувалось наочність всіх видів: гра, заняття на природі, екскурсії.

Епоха Відродження дала цілий ряд яскравих мислителів, педагогів-гуманістів.

21

У їхньому числі голландець Еразм Роттердамський (1466 ■ 1536р.), французи Франсуа Рабле (1494 - 1553р.) і Мішель Монтень(1553-1592р.).

В добу Відродження з'явився новий тип загальної середньої освіти, що одержав назву "класичний", який характеризується вивченням латинської і грецької мови, античної літератури і мистецтва. Навчальним закладом була гімназія.

Тільки в XVII столітті педагогіка відокремилась в самостійну науку, залишаючись пов'язаною з філософією.

Педагогіка невід'ємна від філософії вже тому, що обидві ці науки займаються людиною, вивчають її буття і розвиток.

Відокремлення педагогіки від філософії та оформлення її в наукову систему пов'язане з ім'ям великого чеського педагога Яна Амоса

Коменського (1592 - 1670 p.). У своїй праці "Велика дидактика" (1654) він закликав "вчити всіх - всьому" (ідея загального навчання), починати навчання на рідній, а не на латині (як у середньовічній школі). Сформував цілу систему принципів дидактики, створив класно-урочну систему навчання.

Англійський філософ і педагог Джон Локк (1632 - 1704р.) зосередив головні зусилля на теорії виховання. У своїх "Думках про виховання" він викладає погляди на виховання джентльмена - людини, де пов'язує освіченість з діловими якостями.

22

В добу Просвітництва (XVIII століття) французькі матеріалісти (Д.Дідро, К. Гельвеций, П. Гольбах) вели боротьбу з догматизмом у педагогіці.

Відомі педагоги - просвітителі:

Жан Жак Руссо (1712 - 1778) - французький просвітитель, що подав ідею співвідношення розвитку і виховання. Віддавав пріоритет розвитку.

Йоганн Генріх Песталоцці (1746 - 1827) - швейцарський педагог, який обґрунтував ідею з'єднання навчання з працею, що розробив рекомендації системи сімейного виховання.

Вільгельм Адольф Дистервег (1790 - 1866) - німецький педагог, що розробив багато положень теорії педагогічної праці, зв'язку виховання і розумової освіти, подолання формальної освіти.

У XIX столітті поряд із класичною середньою школою широкий розвиток одержали реальні і професійні школи, у яких домінують дисципліни природно-математичного циклу (тобто реальне освіта).

Найвизначніші представники американської педагогіки -Джон Дьюі (1859 -1952) та Едвард Торндайк (1874 -1949).

Вітчизняна педагогіка після жовтневого періоду пішла по шляху розробки ідей виховання людини в новому суспільстві. Кардинально була перетворена система освіти.

Популярність педагогіці принесли такі видатні педагоги як С.Т.Шацький (1878 - 1934), А.С. Макаренко (1888 - 1939), В.О.Сухомлинський (1918 -1970).

23

У XX столітті система освіти в розвинутих країнах здобула деякі загальні риси при збереженні своєрідності, зумовленого національними традиціями.

Питання і завдання:

1. Що визначило розвиток педагогіки як науки?

2. Коли виникла наука про виховання?

3. Виділите основні періоди розвитку педагогічної думки. Охарактеризуйте їх.

4. Що таке "лицарське виховання"?

5. Які особливості виховання й освіти в епоху Відродження?

6. Які цілі і зміст "класичної" освіти?

7. Які цілі і зміст "реальної" освіти?

8. Що зробив для педагогіки Я.А. Коменський?

9. Назвіть відомих педагогів просвітителів.

10. Заповніть таблицю. Замість пропусків внесіть імена, дати, ідеї, назви робіт.

24

ІМЕНА

ДАТИ

ІДЕЇ,







НАЗВИ РОБІТ

Сократ, Платон,

460 - 370 до




Аристотель

н.е.










"Освіта оратора"




1466-1536







1494-1553







1533-1592




Я. А. Коменський













"Думки про виховання"

Ж. Ж. Руссо










1746-1827




И. Ф. Герберт







Д. Дьюї







Е. Торндайк













"Педагогічна поема"

Література для самоосвіти:

1. Константинов Н.А., Медьшский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики М., 1982.

2. Малькова З.А. Школа и педагогика за рубежем. М., 1983.

3. Пряникова В.Г., Ривкин З.И. История формирования педагогической мысли. М., 1995.

  1   2   3


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации