Курсовая работа - Транспорта система України та проблеми її розвитку - файл n1.doc

Курсовая работа - Транспорта система України та проблеми її розвитку
скачать (268 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc268kb.03.11.2012 11:55скачать

n1.doc

1   2   3

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЇЇ ІНТЕГРАЦІЇ У ТРАНСПОРТНІ СТРУКТУРИ ЄВРОПИ
Рівень розвитку транспортної системи держави — один із найважливіших ознак її технологічного прогресу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство і заняття в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Починаючи з 1990 року, в Україні набула широкого поширення глибока загальноекономічна криза, яка характеризується зміною транспортно-економічних зв'язків, зміною товарної структури зовнішньої торгівлі, старінням транспортних засобів, невиваженою митною політикою відносно транзиту.

Скорочення попиту на транспортні послуги вивільнило провізні та пропускні спроможності транспортного комплексу і сприяло стабільним обсягам роботи в транспортній системі, на що не потрібні були б “зайві” капіталовкладення. Але знос основних фондів на всіх видах транспорту перевищив усі можливі межі. Технічний стан транспорту стає критичним.

Однією з найважливіших проблем України, у плані її інтеграції у європейську єдину залізничну систему, є приведення ширини української залізничної колії (1524 мм.) до європейського зразка (1435 мм.) як у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін. Зараз на кордоні з цими державами існують складні системи переведення локомотивів і рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно знижує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі. Необхідно також включити в європейську програму будівництва швидкісних залізничних магістралей (швидкість 200-300 км/год). Значну частину інфраструктурних об'єктів залізниці необхідно визнати застарілими, вони не відповідають сучасним вимогам по виконанню своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничних вокзалів, станцій, готелів, засобів зв'язку і керування рухом потягів. Техніко-економічні й експлуатаційні характеристики залізниці знижуються також через те, що ширина колії відрізняється від західноєвропейської, що особливо негативно відбивається на закордонних і транзитних перевезеннях. Це вимагає змісту на західних границях країни 14 спеціально обладнаних станцій, 11 станцій, де здійснюється перевантаження імпортних вантажів, і 8 пунктів перестановки вагонів на візки західноєвропейської колії. Як міри по підвищенню ефективності залізничного транспорту необхідні реконструкція і переоснащення, часткове перепрофілювання, поступове згортання надлишкових і будівництво нових потужностей.

Проблеми розвитку морського транспорту зв'язані, насамперед, із значним моральним і фізичним зносом судів і портового устаткування (особливо засобів обробки вантажів). Середній вік суден торгового значення більший за 15 років, а деякі порти західних країн забороняють вхід судів із таким терміном експлуатації. Портова інфраструктура не розрахована на нові технології портових робіт, що істотно знижує продуктивність як портів (до 50 % від продуктивності портів західних країн), так і інших видів транспорту (особливо залізничного), зв'язаних з обробкою вантажів. [8 - с. 18]

У перспективі, в контексті Чорноморсько-Балтійського інтегрального проекту, доцільною є побудова в Білорусі Дніпровсько-Двінського каналу, який міг би дати вихід Україні й іншим чорноморським державам у Балтійське, а балтійським – у Чорне море.

Гнітюча частина суден торгового флоту — малотоннажні. Так, середня водотоннажність українських суден у 3—5 разів менше аналогічного показника в таких країнах, як США, Японія, Греція. Відзначимо, що структурні зміни флоту убік збільшення середньої водотоннажності в перспективі обумовлять необхідність рішення ряду проблем, що вимагають значних капіталовкладень.

В даний час основними стримуючими факторами інтенсивного використання річкового транспорту в плані європейської інтеграції є застаріла матеріально-технічна база, невисокий рівень механізації перевантажувальних робіт, значний фізичний і моральний знос суден, мала частка запечатаних вантажів у загальному їхньому обсязі, недостатні обсяги перевезень із використанням системи «буксир-штовхач/баржа». Річковий транспорт держави має допоміжний характер, орієнтований на великі партії вантажів (в основному будівельних матеріалів) і не може конкурувати по тарифах і послугам із залізничним транспортом. Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижче (близько 20 %) у порівнянні з розвитими країнами, що мають подібні ресурси цього виду транспорту.

Щодо автотранспорту, то автомобільні дороги України не відповідають європейським стандартам за багатьма показниками, зокрема таким як: швидкість пересування, навантаження на вісь, забезпеченість сучасними дорожніми знаками і розміткою, необхідною кількістю пунктів технічної і медичної допомоги, харчування і відпочинку, заправлення паливом і мастилом, телефонного зв'язку й ін. Практично відсутні дороги 1 категорії з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного поліпшення вимагає матеріально-технічна база організацій, що здійснюють розвиток і обслуговування автомобільної транспортної мережі.

Істотною перешкодою розвитку польсько-української співпраці є також недостатня мережа справного і швидкого дорожнього та повітряного сполучення. З Україною на даний час Польща має 4 кордонні автомобільні переходи, з яких 3 пропускають легкові та вантажні автомобілі (Щегині, Рава Руська, Ягодин і Устилуг). Цього досить недостатньо, якщо враховувати інтеграційні процеси, що відбуваються між Україною і Європейським співтовариством. Питання західних кордонів для України є надзвичайно актуальним. [9 - с. 66]

Проблеми, що очікують свого рішення у відношенні повітряного транспорту, стосуються насамперед комплектації парку літаків їх конкурентоздатними типами (АН-70, АН-140, АН-228, ЯК-42, У-737/400, У-757 і ін.), будівництва і реконструкції ряду об'єктів авіаційно-виробничої інфраструктури (у першу чергу, злітно-посадочних смуг), структурної реорганізації керування авіаційним транспортом у напрямку створення конкурентного середовища усередині даної галузі, налагодження системи постачання, узгодження земельних тарифів і т.д.

Наявність на території України міжнародних транспортних коридорів накладає свій відбиток на функціонуванні всієї мережі транспорту держави. Необхідно зазначити, що реалізація проектів, пов'язаних із транспортними коридорами, вимагає серйозних інвестицій. Тільки в межах України дані проекти потребують уже на початковому етапі понад 2 млрд. доларів. Про масштабність цих завдань свідчить і той факт, що лише на труби зазначеного з'єднувального нафтопроводу необхідно більше 0,4 млн. тонн металу.

Комплексно поставити проблеми, пов'язані з розвитком транспортної системи, визначити завдання і шляхи їх розв'язання, дати їм належне забезпечення (фінансове, матеріально-технічне, ресурсне, організаційне, правове тощо), організувати і здійснити процес виконання завдань і заходів можна лише за умови розробки та реалізації Державної програми розвитку транспортної системи України.

Таким чином, для забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України, збереження та зміцнення позицій вітчизняних транспортних підприємств іі підприємців на міжнародних транспортних ринках, поетапної інтеграції транспортно-дорожнього комплексу України в Європейську та світову транспортні системи необхідно виконати ряд вище поставлених завдань.

Отже, однією з визначальних систем, що забезпечують вантажні і пасажирські перевезення на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах пред'являються високі вимоги у відношенні якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, схоронності вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України повинний відповідати вимогам європейської інтеграції.

ВИСНОВКИ
Отже, транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства та населення в усіх видах перевезень. Стабілізація економіки, її піднесення та структурні перетворення, розвиток зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення залежать певною мірою від ефективного функціонування транспорту.

Формування в Україні національно-економічної системи ринкового типу, намагання в перспективі ввійти в європейську економічну систему висувають перед господарством вимоги реорганізації транспортно-економічних зв’язків, підвищення основних техніко-економічних показників діяльності всіх видів транспорту. Скорочення транспортних витрат і підвищення кількісних та якісних показників перевезень – одна з найважливіших проблем у реорганізації транспортної системи України.

Хоча в нашій державі й розвиваються всі види транспорту, однак провідна роль у транспортно-економічний зв'язках належить залізничному. На нього припадає більше половини вантажообігу, частка якого в загальному вантажообігу за останні роки знизилась внаслідок прискореного розвитку нових видів транспорту. Водночас орієнтація перевезень термінових вантажів і пасажирів переважно на повітряний і автомобільний види транспорту посилює затратність і ускладнює питання підвищення ефективності функціонування всієї транспортної системи, призводить до значного зростання питомих трудових і паливно-енергетичних затрат. Це, у свою чергу, негативно впливає на собівартість перевезень і потребує більш значних капітальних вкладень на розвиток цієї галузі народного господарства.

На даному етапі стан транспортної системи України не можна вважати задовільним. Більшу частину інфраструктурних об'єктів транспорту необхідно визнати застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничного та автомобільного транспорту. Автомобільні дороги, зокрема, не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників. Проблеми на морському, річковому та повітряному видах транспорту пов'язані зі значним фізичним і моральним спрацюванням транспортних засобів.

В Україні маються необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться: необхідність корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технології; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; наявність конкурентноздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовою співдружністю як європейської держави, з яким бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довгостроковій основі і яке в перспективі буде впливати

на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Крім того, є ще одна проблема, вирішення якої потрібно здійснити у найближчий період, - це можливість входу до європейської транспортної системи. Це потребує, перш за все, створення швидкісних автомагістралей та головних залізничних ходів, розвинутої шляхової інфраструктури, приведення у відповідність до екологічних умов рухомого складу.

Також можна зазначити, винятково вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність інтелектуального потенціалу робить нашу країну привабливою для залучення її в систему європейсько-азіатських міжнародних транспортних кордонів.

Надзвичайно важливим для національної мережі міжнародних транспортних кордонів є формування ринкової інфраструктури, а саме: створення Українського транспортно-інвестиційного банку, страхових лізингових, інноваційних та консалтингових компаній. Україна сама повинна ввійти до численних міжнародних транспортних організацій і сприяти їх входженню до вітчизняних транспортних організацій та фірм.

Розглядаючи зв’язки транспорту України з транспортними системами закордонних держав треба зазначити, що авіаційний транспорт України не має великого транзитного значення, але він відіграє важливу роль у зовнішньоекономічних зв’язках України.

Таким чином, транспорт нашої держави вимагає якісного оновлення з метою підвищення якості транспортного обслуговування, досягнення максимальної економії палива, забезпечення безпечного руху, екології та комфорту перевезень.

Приведений аналіз тільки найважливіших проблем функціонування різних видів транспорту, що очікують свого невідкладного рішення, свідчить про їхню масштабність, складність у визначальному значення для загального розвитку економіки України. Їхня реалізація вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень. Об'єктивно склалося так, що тепер потрібно вирішувати проблеми, що повинні докорінно впливати на організаційну, технічну, технологічну сторону політики в області транспортних комунікацій.

Список використаної літератури
1. Паранукян В.Э. Общий курс транспорта: учебное пособие. – Мариуполь, 1999. – 138 с.

2. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л.М. Соколов, Ю.М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / - К., 1999. – 67 с.

3. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітю­ренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.

4. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Р64 Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. — 7-ме вид., стер. — К.: Знання, 2005. — 306 - 322 с.

5. Семенов В.Ф. Регіональна економіка - Київ ,2008.-с. 344-354

6. Розміщення продуктивних сил. Підручник / Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Євтушенко Г.І. – К., 2000 – 264 с.

7. Транспортна системи та види транспорту Єрьомін С. Розміщення продуктивних сил. – Київ.: Знання, 2003

8. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л.М. Соколов, Ю.М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / - К.,1999. – 67 с.

9. Осоченко І.В. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. // Регіональні перспективи - № 1 (8) – 2000 – с. 64-66.

10. Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року

N 232/94-ВР.

11. Закон України „Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року N 2344-III.

12. Закон України „Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року N 273/96-ВР.

13. Указ Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 квітня 2000 року "Про стан залізничного транспорту України та заходи щодо забезпечення його ефективного функціонування"” від 20 квітня 2000 року N 603/2000

14. Статистичні дані Держкомстату – [http://www.ukrstat.gov.ua]
Додаток А


Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування, тис.пас.




залізничний

морський

річковий

автомобільний (автобуси)1

авіаційний

трамвайний

тролейбусний

метрополітенний

1990

668979,0

26256,7

19090,3

8330512,0

14833,0

2007451,5

3231905,7

678197,1

1991

537407,0

20786,5

18285,8

7450322,0

13959,6

1812196,0

2906567,0

595312,6

1992

555356,0

13139,5

11158,0

6464891,0

5669,3

1623081,4

2605838,6

610667,7

1993

501495,0

10497,0

8064,4

4795664,0

1947,4

1344024,4

2272362,3

644416,5

1994

630959,0

10358,2

6967,9

4039917,0

1673,3

1323990,8

2148634,3

684479,9

1995

577431,5

7817,0

3594,1

3483173,0

1914,9

821652,3

1358736,9

561012,4

1996

538568,7

5044,6

2735,9

3304600,0

1724,0

788026,2

1590439,3

536304,1

1997

500838,8

4311,3

2443,1

2512147,2

1484,5

1265349,2

2388087,6

507897,0

1998

501428,7

3838,3

2356,5

2403424,6

1163,9

1450735,2

2717998,1

668456,4

1999

486810,4

3084,3

2269,4

2501707,5

1087,0

1456755,4

2735241,0

724425,5

2000

498683,0

3760,5

2163,3

2603804,5

1164,0

1380921,2

2581880,0

753540,1

2001

467825,3

5270,8

2034,3

2722001,6

1289,9

1333782,0

2332086,3

793197,0

2002

464810,4

5417,9

2211,9

3069136,3

1767,5

1196402,6

2140314,9

831040,4

2003

476742,4

6929,4

2194,1

3297504,5

2370,2

1132181,9

1920746,2

872812,5

2004

452225,6

9678,4

2140,2

3720326,4

3228,5

1112394,2

1848843,3

848176,1

2005

445553,1

11341,2

2247,6

3836514,5

3813,1

1110957,5

1902760,9

886597,7

2006

448421,7

10901,3

2021,9

3987982,2

4350,9

1082818,0

1788227,2

917699,8

2007

447093,7

7690,8

1851,6

4173033,7

4928,6

1026812,0

1620966,9

931511,9

2008

445465,7

7361,4

1551,8

4369125,5

6181,0

962702,5

1580384,2

958693,9


1 З 2000р. – з урахуванням перевезень пасажирів підприємцями малого бізнесу – юридичними і фізичними особами

Додаток Б



Відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту, тис.тонн




залізничний: відправлення

залізничний: перевезення

морський

річковий

автомобільний1

авіаційний

трубопровідний

1990

974253,0




53253,3

65728,1

4896319,1

167,3

295887,4

1991

850666,0




44002,2

60165,1

4803842,8

134,1

270181,8

1992

749217,0




33944,1

40758,2

3703539,0

55,0

264304,0

1993

534868,1




28822,0

25439,5

2810917,0

15,0

250522,3

1994

407683,0




25635,4

19881,0

1868918,7

15,9

244102,7

1995

360225,3




20797,8

12844,6

1816401,0

19,0

245527,4

1996

296050,7

342558,1

14214,2

7740,3

1254540,2

17,2

245665,2

1997

293523,5

341417,0

10407,4

8567,0

1249866,6

13,5

236698,7

1998

286321,5

335052,5

8775,7

9045,3

1081326,2

15,5

240954,9

1999

284244,3

334635,9

6478,1

8105,2

955329,1

11,3

235062,0

2000

295921,0

357381,6

6316,3

8349,8

938916,1

19,5

220057,5

2001

313089,0

370199,1

8231,6

6969,8

977268,8

26,9

218447,7

2002

330188,3

392592,0

8785,7

7608,3

947263,8

90,3

201274,6

2003

363364,7

445534,7

8851,4

9974,9

973283,0

148,4

216699,9

2004

388295,0

462367,6

8793,6

11858,5

1027396,3

101,0

220927,0

2005

378911,7

450277,3

8575,2

12868,6

1120715,3

126,3

212556,8

2006

398148,3

478711,4

8664,9

14297,1

1167199,7

98,9

203693,7

2007

415910,7

514192,9

9123,9

15120,6

1255225,3

104,0

195990,7

2008

399679,7

498536,8

8228,2

11293,5

1266598,1

102,1

186797,0




  1. З урахуванням обсягів перевезень вантажів для обслуговування потреб власного виробництва, з 2002р. – з урахуванням перевезень вантажів, виконаних фізичними особами-підприємця



1   2   3


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации