Верхівська Т.Г., Сіренко О.В. Економіка підприємства - файл n1.doc

Верхівська Т.Г., Сіренко О.В. Економіка підприємства
скачать (1294.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc1295kb.06.11.2012 12:12скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Міністерство аграрної політики України

Лохвицький технологічний технікум ПДАА
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Курс лекцій

та методичні рекомендації для самостійної роботи студентів

Спеціальність 5.091716 „Бродильне виробництво і виноробство”

Номінація

Навчально-методичні матеріали для забезпечення самостійної роботи студентів


2006
Укладач: Верхівська Тамара Григорівна – викладач економічних дисциплін вищої категорії

Сіренко Ольга Владиславівна – викладач економічних дисциплін вищої категорії


Рецензент: Хоменко Ніна Василівна – викладач суспільних дисциплін вищої категорії

Коротка анотація.
Розкриваються питання курсу "Економіка підприємства" згідно навчальної програми для спеціальності 5.091716 "Бродильне виробництво і виноробство".

В питаннях, винесених на самостійну роботу, вказуються сторінки літературних джерел для опрацювання, на що звернути увагу при опрацюванні питання, що необхідно запам’ятати. В кінці кожної теми наводяться питання для самоконтролю знань.

Для студентів денної і заочної форми навчання спеціальності 5.091716 «Бродильне виробництво і виноробство».


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Перехід до ринкового механізму господарювання підприємств харчової промисловості АПК України вимагає перебудови економічних, соціальних, правових відносин формування підприємств нових типів, конкурентного середовища, багатоукладної економіки. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності зміщується в основну ланку економіки – підприємство, де виробляється необхідна суспільна продукція, вирішуються питання що до використання і впровадження високопродуктивної техніки, технології, економічного витрачання ресурсів, зниження витрат виробництва, підвищення прибутків і рентабельності підприємства. Все це потребує глибоких економічних знань спеціалістів, керівників, які б на високому професійному рівні розв’язували проблеми господарської діяльності.

Дисципліна "Економіка підприємства" є однією з ведучих дисциплін у підготовці висококваліфікованих техніків-технологів.

Теоретичний матеріал викладено у відповідності з діючою програмою з економіки підприємства.

Для питань, які згідно тематичного плану винесені на самостійне вивчення, даються методичні рекомендації, а саме:

В кінці кожної теми приведений перелік питань для самоконтролю знань.
Зміст
Тематичний план 4

Вступ 5

  1. Народне господарство України і його структура 7

  2. Народногосподарське значення харчової промисловості, її міжгалузеві зв’язки 8

  3. Сировинна база харчової промисловості 15

  4. Інноваційні процеси та науково-технічний прогрес в галузі 18

  5. Форми суспільної організації і розміщення виробництва 25

  6. Склад і структура кадрів харчової промисловості 32

  7. Продуктивність праці 37

  8. Основні виробничі фонди і виробнича потужність підприємства 43

  9. Нематеріальні ресурси і активи 55

  10. Оборотні кошти підприємства 58

  11. Інвестиційні ресурси 64

  12. Капітальне будівництво 72

  13. Підприємство як суб’єкт господарювання в умовах ринкової економіки 77

  14. Витрати виробництва та собівартість продукції 83

  15. Дохід прибуток та рентабельність підприємства 90

  16. Ціни та ціноутворення в ринкових умовах 94

  17. Фінансова діяльність підприємства. Ефективність діяльності 100

  18. Якість продукції та економічна ефективність її підвищення 105

Література 111
Тематичний план


Назва теми


Кількість годин


Всього

В тому числі

теоретичні

практичні

Самостійне вивчення

Вступ

1

1

-

-

1. Народне господарство України і його структура.

2

-

-

2

2. Народногосподарське значення харчової промисловості її міжгалузеві зв'язки .

4

1

-

3

3. Сировинна база харчової промисловості її міжгалузеві зв'язки .

1

-

-

1

4. Інноваційні процеси та науково – технічний прогрес в галузі .

4

2

-

2

5. Форми суспільної організації і розміщення виробництва.

4

2

-

2

6. Склад і структура кадрів харчової промисловості .

3

2

-

1

7. Продуктивність праці.

6

2

2

2

Семінарське заняття

2

2

-

-

8. Основні виробничі фонди і виробнича потужність підприємства

6

4

2

-

9. Нематеріальні ресурси і активи .

4

2

-

2

10. Обігові кошти підприємства.

6

2

2

2

11. Інвестиційні ресурси .

4

2

-

2

12. Капітальне будівництво.

6

2

2

2

Семінарське заняття

2

2

-

-

13 Підприємство як суб'єкт господарювання в умовах ринкової економіки.

4

2

-

2

14. Витрати виробництва та собівартість продукції.

6

2

2

2

15. Дохід, прибуток та рентабельність підприємства.

4

2

-

2

16. Ціни та ціноутворення в ринкових умовах .

4

2

-

2

17. Фінансова діяльність підприємства.

3

2

-

2

Контрольна робота.

1

1

-

-

18. Якість продукції та економічна ефективність її підвищення.

2

2

-

-

Семінарське заняття.

1

2

-

-

Всього

81

40

10

31


Вступ

  1. Завдання, зміст і основні напрямки розвитку економічної науки

  2. Вимоги до економічної і професійної підготовки кадрів


Література: /3/Ковальчук І.В. Реальна економіка: навчальний посібник. - К.: ВІПОЛ, 2002.стор. 3;

/5/Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф. Покропивного. -Вид.2-ге - К.КНЕУ 2001.стор.5-6.

1.Завдання, зміст і основні напрямки розвитку економічної науки
Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Економіку вважають головною цариною діяльності людей, що забезпечує суспільство матеріальними благами і послугами виробничо-технічного та споживчого призначення. Виокремлюють економіку народного господарства країни, економіку галузей і регіонів, економіку підприємств. Основною ланкою економічної системи країни є економіка фірми (підприємства, організації)

Водночас терміном „економіка” широко користуються для позначення сукупності окремих економічних наук , що охоплює: економічну теорію(політичну економію); історико-економічні науки (історію економічної думки, історію народного господарства); функціональні науки (розміщення продуктивних сил, макроекономіку, мікроекономіку, маркетинг, менеджмент, економіку праці, статистику, фінанси, облік, аудит тощо); економіку конкретних підприємств та організацію виробництва.

Сьогодні в Україні створені юридичні та економічні передумови для формування ринкової економіки. Завдання економічної науки в сучасних умовах є пошук відповідей на питання про те, на яких засадах підприємці мають організувати виробничу діяльність, щоб одержувати прибуток, який дасть можливість забезпечити розширене відтворення, а також матеріальні та соціальні потреби колективів підприємств.

Предмет „економіка підприємства” включає вивчення: теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

Економіка харчової промисловості досліджує форми і методи планування і прогнозування кон’юнктури ринку збуту і обсягу виробництва, шляхи поліпшення якості продукції та її конкурентноздатності, кращого використання виробничих фондів, робочої сили, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

У зв’язку з розвитком нових форм господарювання - акціонерних підприємств,. агрофірм тощо - економіка харчової промисловості як наука повинна виробити чіткі й обґрунтовані визначення їхньої сутності, систему показників, за допомогою яких можна здійснювати порівняльний аналіз ефективності цих виробничо-господарських утворень.

Дослідження динамічних процесів в економіці потребує системи науково обґрунтованих показників. Вони дають можливість узагальнити інформацію про економічний розвиток окремих виробничих ланок, прогнозувати тенденції розвитку галузі, масштаби інфляції, оцінити дієвість податкової політики та вплив інших економічних і організаційних факторів на ефективність функціонування економіки в умовах ринку.

Важливим завданням економіки харчової промисловості є вивчення співвідношення цін на сільськогосподарську сировину і промислову продукцію, оскільки еквівалентний обмін між сільським господарством і харчовою промисловістю є необхідною умовою запобігання інфляції і збалансованого розвитку цих сфер виробництва.

Підвищення якості продукції та продуктивності праці тісно пов’язано з впровадженням у виробництво прогресивних технологій і автоматизацією виробництва. Економічна наука повинна забезпечувати ці процеси науковими розробками на рівні кращих світових зразків, орієнтуватись на потенційну конкурентноздатність вітчизняної продукції на світовому ринку.

Низька частка продукції вітчизняного виробництва на світовому ринку значною мірою пояснюється відсутністю сертифікатів на продукцію, які б відповідали міжнародним стандартам. Через це українські підприємства змушені при експортних операціях значно зменшувати ціну на свої товари. Аналізуючи збитки, які несе держава з цієї причини, економічна наука буде сприяти розробці й впровадженню міжнародних стандартів при оцінці продукції.

Удосконалення методології оподаткування і системи економічних методів управління як напрямку розвитку економічної науки сприятиме прискореному розвитку і підвищенню ефективності виробництва.
2.Вимоги до економічної і професійної підготовки кадрів

В процесі економічної освіти студентів необхідно орієнтувати на життя в правовій, демократичній державі, в суспільстві змішаної економіки з цивілізованими ринковими відносинами.

Знання економічної теорії дозволяють молодій людині зрозуміти і оцінити економіку своєї і іноземної держави, при необхідності приймати участь в розробці економічної політики держави, науково обґрунтованих концепцій і програм розвитку окремих виробництв.

Придбання системи економічних знань і вміння застосовувати ці знання на практиці є наступним завданням економічної освіти.

Важливе значення має не тільки наявність знання даної економічної проблеми, але і вміння самостійно її вирішити. Вміння мислити, самостійно і оперативно приймати рішення, які стосуються виробничих, технічних, соціальних і інших проблем, наявність управлінських знань і навичок, здатність до демократичного гуманного спілкування в трудовому колективі і інші якості спеціаліста будуть враховуватись при прийомі на роботу. При вирішенні питань його професійного просування.

Можна виділити такі економічні вміння як: уміння орієнтуватися в економічній проблемі, вміння приймати рішення по заданій проблемі, вміння робити критичний аналіз ситуації тощо

Наступним завданням економічної освіти і виховання є здійснення правового виховання як необхідної умови успішної економічної діяльності. Спеціалісти, які працюють у виробничій сфері повинні орієнтуватися в таких питаннях як оподаткування, комерційна таємниця, безпека продукції і відповідальність за неї, патенти, торгівельна марка, створення і ліквідація підприємств, дотримання домовленостей, соціальні права працюючих тощо.

Важливим є екологічне виховання в процесі економічної освіти. Метою будь-якої держави є економічне зростання, тобто збільшення обсягів виробництва товарів та послуг. Це може бути досягнуто внаслідок більш ефективного використання природних ресурсів або підвищення продуктивності. Але крім позитивного значення економічного зростання - підвищення життєвого рівня населення, існує і негативний аспект - вичерпання природних ресурсів і забруднення оточуючого середовища.

Формування культури взаємодії між учасниками економічних відносин також включається до економічної підготовки кадрів. Взаємодія людей в їх „діловому” житті визначається законами країни, суспільними установками і нормами поведінки.

Вивчення проблем функціонування та вдосконалення механізму управління економікою, методів аналізу факторів та резервів підвищення ефективності виробництва, організації маркетингу і його ролі в ринкових відносинах, методів розробки планових завдань, у тому числі бізнес-плану, допоможе молодим фахівцям швидше адаптуватися до конкретних умов виробничої та господарської діяльності, забезпечить успіх їх підприємницької діяльності, а отже, й зростання добробуту українського народу.
! Увага

Економіка дослівно означає мистецтво ведення господарства.

Завдання економічної науки в сучасних умовах є пошук відповідей на питання про те, на яких засадах підприємці мають організувати виробничу діяльність, щоб одержувати прибуток, який дасть можливість забезпечити розширене відтворення, а також матеріальні та соціальні потреби колективів підприємств.

Економіка харчової промисловості досліджує форми і методи планування і прогнозування кон’юнктури ринку збуту і обсягу виробництва, шляхи поліпшення якості продукції та її конкурентноздатності, кращого використання виробничих фондів, робочої сили, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції.
? Питання для самоконтролю

  1. Що розумієте під поняттям „економіка”?

  2. Яку економіку виокремлюють?

  3. Для позначення яких наук користуються терміном економіка?

  4. Яке завдання економічної науки в сучасних умовах?

  5. Що вивчає предмет економіка підприємства?

  6. Які вимоги до економічної і професійної підготовки кадрів?


1.Народне господарство України і його структура
Література: /2/ Елагина С.С., Василенко О.В., Шестеркина В.Н... Єкономика, организация и планирование производства пива и безалкогольних напитков. - М.: Агропромиздат, 1986.стор. 5-6;
Предметом курсу є вивчення форм проявлення об’єктивних економічних законів в народному господарстві і особливо в харчовій промисловості (бродильній галузі).

Народне господарство України - це сукупність галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. До галузей матеріального виробництва належать промисловість, сільське господарство, заготівлі, вантажний транспорт тощо. Невиробнича сфера включає науку, мистецтво, охорону здоров’я тощо.

Промисловість є провідною галуззю народного господарства, так як виробляє найбільшу долю сукупного продукту, в галузі працює значна доля робітників, забезпечує інші галузі народного господарства засобами виробництва.

Промисловість - це велика і складна галузь народного господарства, яка включає багато різних видів виробництв. Вона ділиться на окремі спеціалізовані і комплексні галузі, які знаходяться в у взаємозв’язку як між собою, так і з іншими галузями народного господарства.

Спеціалізована галузь промисловості являє собою сукупність підприємств, яким притаманні слідуючи ознаки: єдність економічного призначення продукції, однорідність споживаних сировини і матеріалів, спільність технічної бази і технологічних процесів, особливий професійний склад кадрів. Наприклад, пивоварна промисловість виробляє пиво, яке споживається безпосередньо населенням, Сировиною для неї є солод, несоложені матеріали та хміль, які можуть перероблятись на будь-якому пивоварному заводі, так як основні принципи технології виробництва являються спільними . Робітники на кожному пивоварному заводі мають визначений кваліфікаційний склад.

Спиртова промисловість виробляє спирт, який використовується в якості сировини, головним чином для виробництва горілки, лікеро-горілчаних виробів, вин та іншої продукції, Сировиною для виробництва спирту слугує зерно (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза), картопля та меляса( побічний продукт цукрового виробництва). Зерно- картопляна сировина може використовуватись на будь-якому спиртовому заводі, обладнаному для його переробки, тому що для всіх заводів, які переробляють цю сировину, характерна єдина технологічна схема. Меляса також може перероблятися на будь-якому патоковому спиртовому заводі, так як технічна база і принцип технологічного процесу на всіх заводах цього типу однаковий. Робітничі кадри на кожному спиртовому заводі мають визначений кваліфікаційний та професійний склад як в основному, так і в допоміжному виробництві.

Спеціалізовані галузі об’єднуються в групи комплексних галузей. Для комплексних галузей притаманна перевага якої-небудь однієї із наведених ознак, найчастіше це - єдність економічного призначення продукції. Наприклад, харчова промисловість об’єднує спеціалізовані галузі, які виробляють різні види харчової продукції; машинобудівна галузь виробляє машини, обладнання для різних галузей (машинобудування для легкої та харчової промисловості, сільського господарства тощо); паливна промисловість включає вугільну, газову, нафтодобувну та сланцеву галузі.

Підприємство - це первинна ланка промисловості, де безпосередньо створюються матеріальні цінності.

Виробництво - це складова частина галузі промисловості, що являє собою сукупність вузькоспеціалізованих підприємств.
Питання для самоконтролю знань

  1. Що включає народне господарство України?

  2. Приведіть приклад галузей матеріального виробництва.

  3. Приведіть приклад галузей невиробничої сфери.

  4. Чому промисловість вважається провідною галуззю народного господарства?

  5. Які ознаки характеризують спеціалізовану галузь промисловості? Наведіть приклади.

  6. Як розумієте комплексну галузь? Наведіть приклад.

  7. Що розумієте під поняттям „підприємство”?

  8. Що розумієте під поняттям „виробництво”. Наведіть приклади.



2. Народногосподарське значення харчової промисловості,

її міжгалузеві зв’язки.

  1. Склад, класифікація і структура галузей харчової промисловості.

  2. Міжгалузеві зв’язки харчової промисловості.

  3. Роль і перспективи розвитку харчової промисловості

  4. Формування ринкових відносин в галузі.

Література:/6/ Економіка харчової промисловості: Підручник / С.П. Кошелюк, П.П. Борщевський, Б.М. Данилишин та ін.; За ред. С.П. Кошелика.- К.: Вища шк.., 1994,стор.6-12.


  1. Склад, класифікація і структура галузей харчової промисловості.

Мета діяльності харчової промисловості як галузі, що входить до складу єдиного виробничо-господарського і соціально-економічного формування - господарського комплексу - полягає в надійному задоволенні потреб населення у продуктах харчування, а також створенні певних товарних ресурсів для зовнішнього обміну.

.До складу харчової промисловості України входять 1,6 тис. підприємств. значна їх частка в обсязі промислово-виробничих основних фондів (7,2%), промислово-виробничого персоналу (9,6%) і промислової продукції (18,1%).

Значення харчової промисловості у господарському комплексі зумовлено багатьма факторами. Метою промислового виробництва харчових продуктів є комплексне сприяння підвищенню якості життя населення. Воно сприяє економії суспільної праці, що витрачається на приготування їжі.

Чимало продуктів харчування завдяки промисловій обробці можна транспортувати на великі відстані, що є необхідною передумовою імпорту та експорту їх, розширення ринку споживання.

На підприємствах харчової промисловості створюються умови для більш ощадливого витрачання сільськогосподарської сировини завдяки її комплексній переробці, використанню відходів, побічних продуктів для відгодівлі худоби і птиці.

Лише інтенсивний розвиток переробної промисловості, що ґрунтується на прогресивній техніці й технології, дасть змогу поліпшити забезпечення населення продуктами харчування.

Харчова промисловість - це комплекс підприємств, галузей, що виробляють продукти харчування та деякі інші товари (мило, оліфу, спирт, парфумерію тощо), переробляючи сільськогосподарську сировину, а також продукцію власних добувних виробництв.

До складу харчової промисловості входять три галузі - харчосмакова, м’ясна і молочна, рибна. Найбільша з них - харчосмакова промисловість. Вона об’єднує спеціалізовані галузі, згруповані за принципом спільної продукції, що виробляється. Крім того, галузі відрізняються характером сировини, технологічним процесом, професійним складом кадрів та іншими особливостями.

Галузями харчосмакової промисловості є цукрова, хлібопекарна, кондитерська, макаронна, олійна, парфюмерно-косметична, спиртова, лікеро-горілчана, виноробна, пивоварна, дріжджова, крохмале-патокова, плодово-овочева, соляна, чайна, тютюново-.махорочна, а також виробництво безалкогольних напоїв, харчових концентратів та інші виробництва (харчових кислот, оцту, сахарину, сухого льоду).

М’ясна і молочна промисловість складається з двох галузей - м’ясної та маслосироробної й молочної.

Рибна промисловість охоплює підприємства з вилову і переробки риби, добування і переробки морського звіра, морепродуктів, агар-агару, холодильники і рибоконсервні підприємства.

Харчова промисловість - це комплексна галузь промисловості. Вона включає близько 40 різноманітних спеціалізованих галузей, які можуть бути класифіковані по ряду ознак (табл..1)
Таблиця 1.

Показники

Групи галузей і виробництв

Характер вихідної сировини, що переробляється

Галузі, які використовують сировину тваринного походження (м’ясна, маслосироробна, молочна)

Галузі, які використовують сировину рослинного походження (борошномельно-круп’яна, цукрова, плодово-ягідна і консервна, хлібопекарна, пиво-безалкогольна, масложирова та ін.)

Галузі, які використовують несільськогосподарську сировину (соляна, рибна, виробництво мінеральних вод)

Економічне призначення продукції та її роль в суспільному відтворенні

Продукція, яка направляється на подальшу промислову переробку, - група А (мука, яка використовується в хлібопекарській та макаронній галузях; цукор-пісок - в кондитерській, консервній та інших галузях)

Продукція, яка реалізується безпосередньо споживачу, - група Б

Характер дії на предмет праці

Добувні галузі (соляна, розлив мінеральних вод, лов риби і т.д.)

Переробні галузі (переважна більшість галузей)

Район розміщення

Галузі, підприємства яких розміщуються в кожному економічному районі

Галузі, підприємства яких розміщуються безпосередньо в районах сировинних зон

Режим роботи основного виробництва:

- на протязі року

Такі, що працюють цілий рік

Такі, які працюють сезонно

- на протязі доби

Однозмінні

Двозмінні

Тризмінні




  1. Міжгалузеві зв’язки харчової промисловості.

Харчова промисловість підтримує різноманітні господарські зв’язки з іншими галузями господарського комплексу. Найважливішим партнером, постачальником сировини для харчової промисловості є сільське господарство. Процес взаємодії сільського господарства з переробними виробництвами харчової промисловості ґрунтується на організаційно-економічній та технологічній єдності виробництва, зберігання і переробки продукції рослинництва і тваринності, а також використання відходів та побічних продуктів, що утворюються при переробці. Це сприяє більш раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у господарському комплексі в цілому.

Харчова промисловість пред’являє певні вимоги до обсягу, якості, видового складу та строків збирання урожаю сільськогосподарських культур. Для задоволення їх слід підвищувати рівень агротехніки, механізації, концентрації та спеціалізації сільського господарства. Особливості сільськогосподарського виробництва і його продукції (залежність від природних умов, сезонність, швидке псування багатьох продуктів) справляють визначальний вплив на організаційні та економічні форми діяльності харчової промисловості.

Партнером харчової промисловості є також продовольче машинобудування, що забезпечує харчові підприємства технологічним устаткуванням. Від рівня розвитку цієї галузі значною мірою залежить впровадження досягнень науково-технічного процесу в харчовій промисловості. Однак потужностей для виробництва технологічного устаткування для галузі в Україні не вистачає. Значна частина потреб в устаткуванні задовольняється за рахунок імпорту.

Інші галузі машинобудування забезпечують харчову промисловість транспортними засобами, контрольно-вимірювальними приладами, обчислювальною технікою тощо.

Матеріали і тару для харчової промисловості виробляють хімічна та мікробіологічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, чорна та кольорова металургія.

Електроенергетика і паливна промисловість задовольняють значну частину потреб підприємств харчової промисловості у енергії. Решту енергетичних потреб підприємства забезпечують за рахунок власного виробництва.

У свою чергу надає іншим галузям господарського комплексу для подальшої переробки спирт, олію, крохмаль, сіль, гліцерин тощо.

У процесі постачання сировиною та збуту продукції харчова промисловість взаємодіє з заготівельними організаціями, підприємствами торгівлі та громадського харчування.


  1. Роль і перспективи розвитку харчової промисловості

Загальними передумовами вдосконалення діяльності харчової промисловості є прискорення науково-технічного прогресу, реформація економічного механізму господарювання, підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості праці, динамічний і пропорційний розвиток, забезпеченість сільськогосподарською сировиною.

Одне з першочергових завдань - усунення диспропорції між сировинними ресурсами і виробничими потужностями для переробки їх. Ця диспропорція полягає у нестачі потужностей для вчасної переробки сировини, зумовлює недоліки у розміщенні переробних виробництв відносно сировинної бази.

Для вирішення цього завдання слід здійснити заходи щодо зміцнення сировинних зон підприємств цукрової, консервної та крохмале-патокової промисловості, наближення переробних виробництв і без зберігання до місць виробництва, розвитку переробних виробництв безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах.

Однією з найважливіших проблем розвитку харчової промисловості є переоснащення її на новій технічній основі. Оновлення матеріально-технічної бази галузі може бути досягнуто за рахунок використання прогресивних ресурсозберігаючих технологій, розробки і розвитку гнучких виробництв, що дають змогу швидко переналагоджувати виробництво на випуск нової продукції. Масове використання мікроелектроніки створює умови для впровадження комплексно програмованих виробничих процесів. Засоби комплексної автоматизації, системи машин і апаратів безпосереднього циклу повинні замінити одиничні агрегати періодичної дії, що використовуються нині.

Характер технологічного процесу окремих галузей харчової промисловості дає можливість уже найближчим часом перевести виробництво в автоматизований режим. У перспективі в таких галузях, як цукрова, олійна, макаронна, хлібопекарна, маслосироробна і молочна будуть споруджені заводи-автомати, окремі цехи з автоматичним виробництвом на основі застосування мікропроцесорів, робототехніки, роторних і роторно-конвеєрних ліній.

Принцип безвідхідності, коли утилізуються всі компоненти сільськогосподарської сировини та виключається забруднення навколишнього середовища, повинен стати домінуючим при розробці нових технологій промислового виготовлення харчових продуктів. Цьому буде сприяти широке впровадження досягнення біотехнології - застосування біологічних каталізаторів, ферментів, мікробіологічного синтезу, а також комплексна мембранна технологія.

Прогресивні технології зберігання і переробки сировини дають змогу збільшити вміст поживних речовин, вітамінів, амінокислот, поліпшити смакові якості продуктів харчування, скоротити витрати виробництва, налагодити випуск дієтичної, малокалорійної їжі, нових продуктів харчування з заздалегідь заданими властивостями. Повинна зростати частка продуктів, максимально готових до вживання, а також товарів з нетрадиційних видів сировини. Слід поліпшити і розширити асортимент харчових продуктів, збільшити виробництво тих продуктів, попит на які не задовольняється.

Вирішення проблем удосконалення як організаційної структури, так і технології, технічного оснащення харчової промисловості тісно пов’язано з формуванням нового господарського механізму, впровадження різноманітних форм власності, переходом до ринкових відносин.

Розвиток бродильної галузі передбачає не тільки задоволення внутрішнього ринку в харчових продуктах, а й формування відповідного потужного експортного потенціалу, створення продовольчої бази держави.

Про виробничий і експортний потенціал харчової промисловості держави свідчить те, що її питома вага в продовольчому комплексі колишнього Союзу становила 23 %, в тому числі по виробництву цукру з буряків 50%, рослинній олії - 30%, пиво безалкогольних напоїв 23%, спирту - 28%.

У 2004 р. Було експортовано харчових продуктів на 2064,6 млн. доларів США, що на 53,4% більше ніж в 2003 р. Зросли експортні поставки цукру, м’яса, пива, безалкогольних напоїв, спирту, алкогольних напоїв.

Імпорт харчових продуктів у 2004 р. Досяг 1429,2 млн. доларів США, що на 60% більше ніж у 2003р. Це , зокрема, меляса, пиво, цукор, вино, спирт та інші продукти.

Зовнішньоторговельний обіг за 2004 р. - 3493,9 млн. доларів США і перевищив рівень 2002р. На 40,3%.

Нашу продукцію відправляють в країни СНД і Балтії, з поміж яких найбільш активні споживачі українських продуктів - Росія, Молдова, Білорусь. Серед країн далекого зарубіжжя основні споживачі українських продуктів - Італія, Великобританія, Німеччина.
4.Формування ринкових відносин в галузі

В Україні створено потужну виробничо-технічну базу з виробництва етилового спирту та лікеро-горілчаних виробів, представлену 84 спиртовими заводами і 275 лікеро-горілчаними виробництвами загальною потужністю (станом на 1 січня 2001 р.), відповідно, понад 68 млн. дал спирту і 120 млн.дал лікеро-горілчаних виробів. У 1996 р Україна займала четверте місце у світі з виробництва спирту після Бразилії, США та Росії. У нашій країні щороку вироблялося близько 60 млн. дал спирту. Основними напрямками використання етилового спирту є виробництво горілки (60%), виноробної (15%) та іншої (25%) продукції.

За період 1990-2000 р. - внаслідок наростання кризових явищ в економіці, розвитку її „тіньового сектора”, істотного звуження внутрішнього і зовнішнього ринків збуту продукції, поглиблення фінансової кризи обсяги виробництва спирту та лікеро-горілчаних виробів в Україні значно скоротилися.

До ускладнення економічного становища у спиртовій та лікеро-горілчаній підгалузях призвели і перекоси у реформуванні економічних взаємовідносин. Всупереч принципам ринку, підприємства поставляють продукцію споживачам, не маючи достатньої інформації про попит на неї, зумовлений платоспроможністю споживачів. Деякі підприємства - замість того, щоб адаптуватись до ринкових обставин, - підвищують ціни, а це, в свою чергу, звужує попит.

Особливу роль у формуванні ринкових відносин в цих підгалузях відіграє податкова система. Незважаючи на те, що протягом усього періоду існування України як самостійної держави постійно ведеться робота з удосконалення податкової системи, вона ще до цього часу не відповідає світовим стандартам і не стимулює виробничого процесу. Закони про податки часто приймалися без належного обґрунтування та відповідних розрахунків, що зумовлювало необхідність внесення до них значної кількості доповнень і змін. Як наслідок, порушувався один з головних принципів формування податкової системи - стабільність.

Аналіз показує, що податковий тиск на підприємства, які почали пристосовуватися до роботи в ринкових умовах , виявився н надмірним і став одним з основних факторів, які гальмують розвиток економіки. До цього не були готовими ні суб’єкти господарювання, ні відповідні державні органи. Це спричинило масове ухилення виробників від сплати податків і, як наслідок, посилило „тонізацію” ринку їх продукції.

Переробка сировини на спирт (а потім - і на алкогольні напої) на давальницьких умовах при недосконалій системі стягнення акцизного збору сприяла тому, що значна частина суб’єктів підприємницької діяльності ухилялася від сплати податків, внаслідок чого частина лікеро-горілчаної продукції переходила з легального сектора економіки до нелегального. При переробці давальницької сировини частина підприємств (давальців), оформивши відвантаження продукції на експорт, реалізувала її на внутрішньому ринку без сплати акцизного збору, внаслідок чого держава не одержувала до бюджету значних коштів, а на ринок надходила продукція за демпінговими цінами. Легальні виробники під тиском „тіньового ринку”, без достатньої підтримки з боку органів законодавчої та виконавчої влади скорочували обсяги виробництва, що набуло масового поширення особливо в 1995 р. В цьому році втрати бюджету від неповної сплати акцизного збору перевищили 180 млн. грн.

З метою посилення контролю за надходженням на вітчизняний ринок фальсифікованої продукції в Україні в 1995 р. Було запроваджено маркування напоїв акцизними марками. Проте технічна складність цього процесу (відсутність відповідного обладнання, необхідність підготувати поліграфічну базу для виготовлення марок і створити систему забезпечення ними виробників) вимагала тривалої підготовчої роботи і коштів. Тому виробники продукції за власні кошти придбали зарубіжні етикетувальні машини, що дозволило механізувати цей процес. Зокрема, підприємства концерну „Укрспирт” витратили на них 4 млн. дол. Водночас на вітчизняних машинобудівних заводах теж було освоєно виробництво такого обладнання. Практика показала, що на початковому етапі маркування продукції акцизними марками дало позитивні результати: збільшились обсяги виробництва продукції та надходжень податків до бюджету. Але надалі „тіньові структури”, маючи сучасне поліграфічне обладнання, налагодили поставку до „тіньового сектора” фальсифікованих марок. Як наслідок, на ринок почала у значних обсягах надходити контрабандна і фальсифікована продукція. Для захисту вітчизняного ринку необхідно було реалізувати комплекс заходів, щоб забезпечити розробку нових підходів до його регулювання і сформувати єдину державну політику у функціонуванні підгалузі.

У1996 р., для координації роботи спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Урядом було створено державний концерн (далі - ДК) „Укрспирт”. У тому самому році було прийнять Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, прогресивність його полягала в тому , що вперше об’єктом оподаткування була не відпускна ціна, а міцність 1 л 100-процентного спирту. Реалізація положень цього закону дала вітчизняним виробникам можливість без податкових утисків використовувати у виробництві емальовані гвинтові ковпачки , ексклюзивні пляшки та ін. Щороку асортимент алкогольних виробів оновлювався на третину. Після введення в дію цього закону потік легальної імпортної продукції практично припинився, оскільки вітчизняні виробники дістали можливість конкурувати з імпортними алкогольними продуктами.

Проте багато вітчизняних підприємств підгалузі з іноземними інвестиціями, користуючись встановленими чинним законодавством пільгами для іноземних інвесторів, виробляли, нібито, для експорту спирт і алкогольні напої та реалізували їх на території України, ухиляючись від сплати податків. Такі тенденції до уникнення сплати податків набрали загрозливих масштабів. Було викрито багато корисливих злочинів на підприємствах і в організаціях, які займалися виробництвом і реалізацією спирту і алкогольних напоїв. Частина продукції, що оформлялась як експортна, не вивозилася за межі митної території України і реалізувалася на внутрішньому ринку. Тому в 1997 р. Було запроваджено митний супровід спирту та лікеро-горілчаних виробів на експорт.

Таким чином, для удосконалення ринкових відносин у спиртовій і лікеро-горілчаній підгалузях рекомендують знизити податкове навантаження на лікеро-горілчані вироби до рівня, який би дозволяв формувати легальний ринок цієї продукції в обсягах потреби в ній країни (30-35 млн. дал на рік), завдяки чому зростуть надходження коштів до державного бюджету, споживач одержить якісну продукцію, а „тіньовий ринок” буде замінено на легальний. Це також дасть можливість без затримок повертати з бюджету переплачені платниками податків кошти, а при затримці їх повернення - провадити нарахування процентів за користування ними відповідно до ставок комерційного кредиту. Крім того, доцільно посилити адміністративну відповідальність за реалізацію та оборот фальсифікованої продукції, знищувати вилучені за рішенням суду алкогольні напої та спирт, а за умови економічної доцільності - і переробляти етиловий спирт на технічний.

З метою нарощування експортного потенціалу спиртової та лікеро-горілчаної підгалузей України доцільно розробити та впровадити в практику програму державної підтримки експорту алкогольних виробів. Для цього необхідно обґрунтувати концепцію щодо розвитку цих підгалузей з урахуванням сучасного стану ринку їх продукції, підвищити рівень маркетингової роботи та вдосконалити фінансово-кредитне забезпечення на підприємствах.(Журнал „Економіка України” №11 2001р.)
Самостійна робота
На самостійну роботу згідно робочої програми винесені слідуючи питання:

1.Роль і перспективи розвитку харчової промисловості

Література: /6/ стор.10-12, курс лекцій: тема 2, питання 3;

!Увага

Одне з першочергових завдань харчової промисловості - усунення диспропорції між сировинними ресурсами і виробничими потужностями для переробки їх.

Однією з найважливіших проблем розвитку харчової промисловості є переоснащення її на новій технічній основі.

Розвиток бродильної галузі передбачає не тільки задоволення внутрішнього ринку в харчових продуктах, а й формування відповідного потужного експортного потенціалу, створення продовольчої бази держави.

2.Формування ринкових відносин в галузі

Література: курс лекцій: тема 2, питання 4; журнал „Економіка України” №11 2001р.

!Увага

Для удосконалення ринкових відносин у спиртовій і лікеро-горілчаній підгалузях рекомендують знизити податкове навантаження на лікеро-горілчані вироби до рівня, який би дозволяв формувати легальний ринок цієї продукції в обсягах потреби в ній країни (30-35 млн. дал на рік), завдяки чому зростуть надходження коштів до державного бюджету, споживач одержить якісну продукцію, а „тіньовий ринок” буде замінено на легальний.
Питання для самоконтролю знань

  1. В чому полягає мета діяльності харчової промисловості?

  2. До якої з трьох великих галузей харчової промисловості відноситься бродильна галузь?

  3. Приведіть приклади виробництв, які відносяться до харчосмакової, м’ясо-молочної і рибної галузей.

  4. Приведіть приклади виробництва групи А і виробництва групи Б.

  5. Які галузі відносяться до добувних, а які до переробних?

  6. Які галузі розміщуються в кожному економічному районі, а які в сировинних зонах і чому?

  7. Перелічіть, з якими галузями народного господарства пов’язана харчова промисловість (біохімічна)?

  8. Охарактеризуйте основні перспективи розвитку харчової(біохімічної) промисловості.

3. Сировинна база харчової промисловості


  1. Види сировини і матеріалів, які використовуються в харчовій промисловості, їх класифікація в залежності від їх походження та використання.

  2. Шляхи економії матеріальних ресурсів.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации