Толбатов В.А. Основи енергозбереження - файл n1.doc

Толбатов В.А. Основи енергозбереження
скачать (9549 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc9549kb.20.11.2012 05:44скачать

n1.doc

1   2   3   4   5   6

Якщо говорити про національні питання, необхідністю вирішення яких визначаються важливість і актуальність енергозбереження, то, як відомо, ситуація в українській енергетиці на сьогодні склалася надзвичайно несприятлива.

У єдиній енергосистемі колишнього Радянського Союзу практично завжди існував дефіцит електричної потужності й енергії (тобто попит на потужність і енергію перевищував можливості генеруючого обладнання, що знаходилося в роботі). Відбувалося це тому, що частина наявного енергообладнання систематично знаходилася в планових ремонтах, а певна його частина використовувалася для створення нормативно-резервної потужності в енергосистемі для забезпечення її стійкості.

Подібний дефіцит потужності та енергії спостерігається і в єдиній енергосистемі України. Проте останніми роками цей дефіцит значно зріс (особливо гостро він відчувається в осінньо-зимовий період). Причиною цього, як неважко здогадатися, з'явилася систематична нестача палива на електростанціях. В Україні на теплових електростанціях на початку 90-х років вироблялося близько 70% електроенергії, в 2007 році – 41%. Дещо згладжує ситуацію, що склалася, в українській енергетиці значне зниження попиту на електричну потужність і енергію у зв'язку зі спадом виробництва в країні. Але навіть в умовах такого зниженого попиту на енергію єдина енергосистема України працює вкрай напруженому режимі в зимовий період.

Щоб полегшити режим роботи енергосистеми, скоротити і поступово ліквідувати дефіцит потужності та енергії, потрібні значні інвестиції в українському паливно-енергетичному комплексі. Найближчим часом це, мабуть, нереально, навіть незважаючи на зарубіжну фінансову допомогу українській енергетиці. Найбільш реальний шлях виходу з ситуації, що склалася, - це енергозбереження, тобто економне, бережливе використання енергоресурсів. Проте необхідно ще раз підкреслити, що цей термін потрібно розуміти ширше, ніж просте скорочення енергоспоживання. Суть енергозбереження не може полягати тільки в економії енергоресурсів. Необхідно не просто забезпечити збереження енергоресурсів, а найправильніше і з максимальною ефективністю їх використання отримувати від їх застосування найбільшу економічну вигоду.

Таким чином, енергозбереження необхідно розглядати як ще одне додаткове джерело енергії для України. Порівняно невеликі витрати на реконструкцію систем енергоспоживання, на підвищення культури їх експлуатації здатні зберегти значну кількість палива та енергії, цінність яких для держави незрівнянно вища за ці витрати.

Заощадження енергії у фазі її споживання забезпечує економію капітальних витрат під час видобування палива, його транспортування, на створення нових енергогенеруючих установок і мереж. Підраховано, що витрати на 1 кВт новостворюваних генеруючих потужностей удвічі перевищує витрати на зниження спожитої потужності на ту саму величину шляхом реалізації енергозберігаючих заходів.

Проте може виникнути питання, наскільки великі резерви енергозбереження в Україні. На жаль, доводиться констатувати, що ефективність використання всіх видів енергоресурсів в Україні у багато разів нижча, ніж в економічно розвинених країнах. Іншими словами, резерви економії енергії, резерви енергозбереження у нас є величезні.

Аналізуючи структуру споживання електричної енергії в Україні (рис. 1.3), можна припустити, що в загальному завданні економії енергоресурсів вирішальне значення має енергозбереження в промисловій сфері. Тому більшість питань, що розглядаються у цьому курсі, так або інакше належать до промисловості.

У зв'язку з цим необхідно сказати також про важливість енергозбереження для вирішення третьої групи питань - питань бізнесу або економічних питань виробництва. Якщо подивитися на структуру вартості продукції, характерну для енергоємної галузі промисловості (сталеплавильне виробництво, виробництво цегли, целюлозопаперу або скла), наприклад, у Великобританії, то легко відмітити, що витрати на енергію складають значну частину ціни продукції. На українських промислових підприємствах питома вага витрат на енергію у вартості продукції до недавнього часу була значно нижча, що визначало низьку зацікавленість підприємств у енергозбереженні. Проте у зв'язку з істотним підвищенням ціни на паливо і тарифів на енергію частка цих витрат постійно збільшується і зараз вже стає сумірною з питомою вагою витрат на енергію у вартості продукції підприємств економічно розвинених країн.





Рисунок 1.3 - Споживання електроенергії по секторах економіки України (2005 р.)






Рисунок 1.4 - Структура ціни продукції енергоємної галузі промисловості та її зміни при зниженні витрати енергії

Повертаючись до рис. 1.4, легко відмітити, що якби такому підприємству тим або іншим шляхом вдалося скоротити своє енергоспоживання (а отже, і витрати на енергію), скажімо на 30%, його прибуток зріс би на 100%. Таким чином, енергозбереження у виробництві значною мірою сприяє також зниженню собівартості й ціни продукції і тим самим впливає на конкурентоспроможність підприємства на ринку, на величину отриманого прибутку.

Можливості підвищення ефективності використання енергоресурсів є в тому або іншому ступені на кожному промисловому підприємстві. Потрібно тільки уміти їх виявити (хоча вони часто достатньо очевидні) і що найголовніше – практично реалізувати ці можливості.

Таким чином, підбиваючи підсумок сказаному в цьому розділі, необхідно ще раз підкреслити, що основною метою енергозбереження з погляду держави є економія енергетичних ресурсів як національного багатства, скорочення необхідних інвестицій у паливно-енергетичний комплекс, а також зниження шкідливої дії енергетичного виробництва на навколишнє середовище. Основне завдання енергозбереження з погляду підприємства зводиться до того, щоб із мінімальними витратами забезпечити економію палива і енергії при збереженні незмінними або збільшенні обсягів виробництва, збереженні або підвищенні рівня якості продукції або виконаної роботи з метою зниження собівартості й ціни продукції, підвищення рентабельності й конкурентоспроможності виробництва.

Усі перелічені завдання є надзвичайно важливими й актуальними для України.

2 ЕНЕРГОГОСПОДАРСТВО ПРОМИСЛОВОГО

ПІДПРИЄМСТВА І ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО

ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ - ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ
2.1 Енергогосподарство підприємства та основні

напрями енергозбереження
Традиційне енергогосподарство промислового підприємства належить до допоміжних ділянок виробництва. Проте за своєю суттю процес споживання енергії є однією з найважливіших сторін діяльності підприємства, оскільки виробничі процеси майже завжди вимагають тих або інших витрат енергії. Тому енергогосподарство не може розглядатися просто як рядова ділянка допоміжного виробництва. Це одна з найважливіших ділянок виробництва. Його стану, розвитку і вдосконаленню повинні приділяти повсякденну і серйозну увагу не тільки працівники енергетичної служби, але і керівництво підприємства.

Енергетичне господарство промислового підприємства – дуже специфічний підрозділ. З одного боку, воно є складовою частиною цього підприємства, але в той же час входить до складу енергогосподарства відповідного регіону, територіально й енергетично пов'язаного з електроенергетичною системою. Як відомо, до складу енергогосподарства промислового підприємства входять численні й різноманітні енерговикористовувальні агрегати, цехові і заводські мережі, розподільні пристрої, перетворювальні й генеруючі утилізаційні енергоустановки.

У технологічному відношенні енергогосподарство підприємства підрозділяється на:

–виробничу частину, до якої належать генеруючі, перетворювальні, утилізаційні й акумулюючі енергоустановки (заводські електростанції, котельні, компресорні, насосні установки, установки з виробництва холоду та ін.);

–передавальну і розподільну частини, до яких відносять цехові і загальнозаводські мережі і розподільні пристрої;

–споживаючу частину, до якої належать різноманітні енерговикористовувальні агрегати.

Генератори і перетворювачі енергії, що енерговикористовують агрегати, які зв'язані мережами і розподільними пристроями один з одним і з мережами енергосистеми, утворюють систему енергопостачання підприємства (її складовою частиною є система електропостачання підприємства). Всі елементи системи енергопостачання підприємства в процесі експлуатації тісно зв'язані між собою єдністю енергетичного потоку. З цієї причини процеси, що проходять в окремих елементах такої системи, необхідно розглядати як ланки єдиного і безперервного технологічного процесу енергопостачання - енергоспоживання, тобто процесу виробництва, передачі, розподілу і споживання енергії.

Традиційно завдання енергогосподарства як допоміжної ділянки виробництва спрямовані на забезпечення всіх залежних від нього умов для виконання планів підприємства. Звичайно, основним завданням енергогосподарства є забезпечення надійного і якісного енергопостачання підприємства. Проте, вже впродовж багатьох десятиліть, перелічуючи завдання енергогосподарства підприємства, як другий і третій пункт називають:

–забезпечення максимальної економії палива та енергії;

–повне використання потужності енергоустановок і пропускної спроможності мереж.

Як неважко помітити, це не що інше, як завдання енергозбереження.

Вирішення завдань підвищення ефективності енерговикористання на промисловому підприємстві може здійснюватися найрізноманітнішими способами залежно від конкретної ситуації. Проте можна визначити основні напрями енергозбереження, універсальні для будь-якого виробництва. Зокрема, економія палива та енергії на підприємствах може бути досягнута на основі використання вторинних енергоресурсів, застосування найбільш раціональних енергоносіїв, удосконалення виробничих процесів (раціоналізація тих, що існують, розроблення і впровадження прогресивних технологій), поліпшення організації виробництва і таке інше. Підвищення ефективності енергоспоживання тісно пов'язане також із підвищенням продуктивності технологічного обладнання. Значна економія палива і енергії досягається шляхом усунення прямих втрат енергії в устаткуванні і мережах, а також у результаті дотримання енергоекономічних режимів роботи енергоустановок.

Таким чином, потрібно відмітити, що робота з енергозбереження тісно пов'язана з глибоким аналізом як самого енерговикористання, так й інших сторін діяльності підприємства. У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що під енергозбереженням потрібно розуміти сукупність заходів технічного, технологічного, організаційного, економічного характеру, що систематично проводяться і спрямовані на економне й ефективне використання енергетичних ресурсів. Тому вирішення завдань енергозбереження вимагає тісної співпраці енергетиків, технологів, керівників виробництва та інших фахівців підприємства. Але при цьому необхідно пам'ятати, що провідна роль у цій галузі, безумовно, повинна належати енергетикам.
2.2 Показники ефективності енергопостачання –

енергоспоживання
Одне з головних питань, яке виникає в практичній роботі з енергозбереження на будь-якому промисловому об'єкті (на підприємстві, в підрозділі або на окремій енергоустановці), - це питання про те, раціонально чи нераціонально використовується енергія на даному об'єкті.

Щоб відповідь на питання, що цікавить нас, була об'єктивною, очевидно, необхідно ґрунтуватися на використанні конкретних кількісних показників. Узагальнено їх можна назвати показниками ефективності енергопостачання - енергоспоживання. Такі показники повинні відображати корисну витрату і втрати одного або декількох видів енергії як при здійсненні виробничих процесів, так і в процесах перетворення, передачі й розподілу енергії.

Наявність таких показників дає можливість, як мінімум, зіставляти їх з аналогічними величинами, досягнутими на подібних вітчизняних або зарубіжних підприємствах. Навіть таке просте порівняння в першому наближенні дозволяє робити висновки про те, раціонально чи нераціонально використовується енергія на тому або іншому промисловому об'єкті, а також зробити попередній висновок про можливість і економічну доцільність вирішення завдань енергозбереження на даному об'єкті.

Під час встановлення складу показників ефективності енергопостачання-енергоспоживання і визначення меж їх використання доцільно виходити перш за все з такого поняття, як енергетичний потік. Під енергопотоком розуміють рух енергоресурсів у енергетичному господарстві підприємства в напрямі від джерела до споживача енергії, яке охоплює всі стадії процесу вироблення, передачі, розподілу і використання енергії (рис. 2.1). Наявність відповідних показників повинна дозволити контролювати енергетичну ефективність кожної зі стадій процесу енергопостачання-енергоспоживання, поданих у вигляді ступенів енергетичного потоку.



Р


исунок 2.1 - Енергетичний потік і його ступені


У процесах перетворення відбувається перехід одних видів енергії в інші або однієї форми (або параметрів) енергоносія в іншу. При цьому енергія вхідного (перетворюваного) енергоносія переходить в енергію енергоносія, що виходить (перетвореного), за вирахуванням енергетичних втрат у процесах перетворення. Для оцінки енергетичної ефективності цих процесів повинні бути показники ефективності перетворення енергії (наприклад, ккд котельної установки, питома витрата палива на вироблення електричної енергії і таке інше). Ці показники характеризують частину перетворюваної енергії, яка зберігається в перетвореному енергоносії. Їх завдання полягає у виразі співвідношення між вхідною енергією, що виходить, а також в оцінці втрат перетворення.

Подібно до показників перетворення енергії повинні бути показники: передачі, що характеризують ефективність і розподіл енергії. Такі показники можуть бути названі показниками ефективності розподілу енергії. Їх зміст аналогічний до показників ефективності перетворення енергії (наприклад, ккд електропередачі, коефіцієнт питомих втрат у мережах і таке інше).

Для всіх основних і допоміжних виробничих процесів, де спожита енергія перетворюється на корисну енергію, використану для зміни форми або стану предмета праці, необхідно визначати показники ефективності використання енергії (наприклад, ккд енерговикористовувального агрегату, питома витрата енергії та ін.). Показники ефективності використання енергії служать для контролю за раціональністю споживання енергії і дотриманням оптимальних параметрів технологічного процесу. Крім того, вони також утворюють основу для планування енергоспоживання промислових підприємств, їх підрозділів, окремих потужних агрегатів.

Може скластися враження, що в процесі вирішення завдань енергозбереження нас повинні цікавити тільки показники ефективності використання енергії. Так, у першу чергу приділятимемо увагу саме цим показникам. Проте, слід пам'ятати, що для здійснення практичного енергозбереження на будь-якому промисловому підприємстві дуже важливо оцінювати також енергетичну ефективність перетворення і розподілу енергії, тобто процесів, що відбуваються на перших двох ступенях енергетичного потоку. Вирішення питання про вибір конкретного показника для оцінки енергетичної ефективності перетворення, розподілу або використання енергії залежить значною мірою від мети виконуваних розрахунків. Залежно від цільового призначення всі показники ефективності енергопостачання-енергоспоживання можуть бути розподілені на дві групи:

–показники для аналізу енергетичної ефективності окремих стадій процесу перетворення, розподілу і використання енергії;

–показники для планування енергоспоживання і техніко-економічного обґрунтування заходів щодо енергозбереження.

Разом з цим показники ефективності енергопостачання- енергоспоживання підрозділяються також за якісною ознакою, тобто за ступенем їх обґрунтованості. За цією ознакою розрізняють:

–науково обґрунтовані показники;

–тимчасові показники, засновані на використанні даних статистичної звітності.

Таким чином, сказане вище дозволяє зробити висновки, що коло реально використованих на сьогодні показників ефективності енергопостачання-енергоспоживання досить обмежене. Фактично можна виділити усього два різновиди таких показників:

–показники типу ккд (ккд, коефіцієнт питомих втрат і таке інше);

–показники питомої витрати енергії.

Проте ні перша, ні друга групи показників не дозволяють ще дати однозначну відповідь на запитання, з якого ми почали цей розділ: ефективно чи неефективно використовується енергія на певному промисловому об'єкті. Для цього необхідна ще наявність якогось еталона, з яким можна було б порівнювати фактичні значення відповідних показників. Для показників типу ккд існує принаймні ідеальне їх значення, з яким можна зіставити реальні їх величини. Проте таке порівняння практично нічого не дає з погляду оцінки резервів економії енергії, оскільки повна відсутність втрат, відповідна ідеальному значенню ккд, просто неможливе. Ще гірша справа з показниками питомої витрати енергії - вони не мають ідеального значення. Однак, для цих показників також необхідно встановити еталон, тобто деяке значення, порівнюючи з яким фактичні величини відповідних показників, можна було б говорити про рівень ефективності енерговикористання на даному об'єкті. Зробити це досить складно, але можливо. Для цього існує третій різновид показників ефективності енергопостачання-енерговикористання - норми питомої витрати енергії. Процес установлення таких норм називається нормалізацією енергоспоживання. Про нього піде мова у подальших розділах цього посібника.
3 ОСНОВИ НОРМАЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ
3.1 Суть і завдання нормалізації енергоспоживання

у промисловості
Під нормалізацією витрати енергії розуміють процес встановлення планової величини її витрати на одиницю продукції або виконання одиниці роботи (тобто встановлення планової величини питомої витрати енергії).

Значення нормалізації енергоспоживання в промисловості дуже велике. По-перше, визначаючи науково обґрунтовані норми питомої витрати енергії, ми створюємо базу для розрахунку потреби в енергії різних виробничих об'єктів: підприємств, їх підрозділів, окремих агрегатів і технологічних процесів. З іншого боку, норми питомої витрати енергії дозволяють об'єктивно оцінювати ефективність енерговикористання в умовах обсягу, що змінюється, і асортименту продукції, що випускається окремими агрегатами, цехами або підприємствами.

Таким чином, метою нормалізації споживання енергії в промисловості є:

–забезпечення раціонального й економного витрачання енергії у виробництві;

–встановлення початкових величин для планування енергоспоживання.

При цьому основним завданням нормалізації енергоспоживання (тобто способом досягнення поставлених цілей) є розроблення і використання у виробництві технічно і економічно обґрунтованих, прогресивних норм питомої витрати енергії.

Під нормою питомої витрати енергії розуміють об'єктивно необхідну величину її споживання на виробництво одиниці продукції, або виконання одиниці роботи встановленої якості в конкретних, прогресивних умовах виробництва. Іншими словами, норма питомої витрати енергії є максимально допустимою величиною споживання енергії в даних умовах виробництва.

Нормалізація енергоспоживання органічно пов'язана з удосконаленням як виробництва, так і самого енергогосподарства підприємства. Разом з тим встановлення норм питомої витрати енергії засноване також на енергетичному обліку, контролі та аналізі енерговикористання, і утворює спільно з ними планову комплексну систему робіт, що систематично проводяться, забезпечують ефективне використання енергоресурсів. Схематично така система робіт може бути представлена у вигляді такого рисунка (рис. 3.1). Вперше подібна система була розроблена А. С. Горшковим у 1933 році і тоді ж практично впроваджена ним на теплових електростанціях колишньої енергосистеми Лененерго. Ця система цілком виправдала себе і була широко поширена на електростанціях інших енергосистем.



Рисунок 3.1 - Комплексна система робіт з обліку,

контролю аналізу і нормалізації енерговикористання


Д

звіт

з ефектив-ності

енерговико-ристання


звіт

з енерго-споживання
ля підвищення ккд на газотурбінних електростанціях на відкритому акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» в 2004-2005 роках була розроблена методологія створення бази знань життєвого циклу автономних електростанцій (автор Толбатов В.А.). В роботі визначені етапи життєвого циклу автономних електростанцій від створення до етапу під’єднання до електромережі для постійної електростанції, розроблення рекомендацій планових регламентів, замін модулей, формування даних для відповідних змін бази знань.

Розроблення і впровадження подібної системи для енергогосподарства промислових підприємств зазнає набагато більших труднощів, це зв'язано, перш за все, із різноманітністю технологічних процесів, різнотипністю обладнання і різноманітністю режимів його роботи, з великою кількістю технологічних, організаційних та інших внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на питомі витрати енергії, з недоліками енергетичного обліку на підприємствах та ін. Проте така система робіт з раціоналізації енергоспоживання в промисловості до недавнього часу реально існувала, хоча і носила адміністративний характер. Той факт, що система нормалізації енергоспоживання в промисловості існувала тільки під адміністративним тиском, можна пояснити тим, що підприємства економічно не були зацікавлені в проведенні цієї роботи, як, втім, і в самому енергозбереженні. Крім того, вжиті методи нормалізації не забезпечували максимальну простоту цих робіт, їх доступність для підприємств за витратами праці, часу і грошових коштів.

Що ж зараз може змусити промислових споживачів енергії почати серйозно, практично займатися енергозбереженням? Цього можна досягти законодавчим шляхом, наприклад, шляхом введення обов'язкової сертифікації виробництва і продукції з їх енергетичної економічності. Можна стимулювати споживачів енергії до вирішення завдань енергозбереження економічно, підвищуючи ціну на енергію або, навпаки, знижуючи її для тих споживачів, які ефективно використовують енергію. Але і в першому, і в другому випадках потрібна об'єктивна оцінка ефективності витрачання енергії споживачами. На сьогоднішній день єдиним способом отримання такої оцінки є вирішення завдання нормалізації енергоспоживання.

На підставі сказаного слід припустити, що безпосередньо у споживачів енергії, і перш за все промислових, вже є необхідність у нормалізації свого енергоспоживання, але вже з економічних міркувань, а не під адміністративним тиском з боку відомчих або державних органів. Принаймні слід вважати, що без вирішення завдання нормалізації енергоспоживання не маже бути і мови про практичне енергозбереження.
3.2 Види норм питомої витрати енергії і вимоги до них

Класифікація норм питомої витрати енергії здійснюється з трьох основних ознак:

–за ступенем агрегації;

–за складом витрат енергії;

–за періодом дії норм.

Залежно від ступеня агрегації (укрупнення, об'єднання) норми витрати енергії підрозділяються на індивідуальні та групові. Традиційно цей принцип класифікації передбачав два рівні агрегації витрат енергії, які ототожнювалися з рівнями планування: індивідуальні норми встановлювалися на рівні промислових підприємств, їх підрозділів, окремих могутніх агрегатів, а групові – на вищих рівнях планування (виробниче об'єднання, підгалузь, галузь промисловості та ін.). Проте практика вирішення завдань нормалізації енергоспоживання показала, що ділення норм витрати енергії залежно від рівня планування не можна вважати вдалим, і виробила інший принцип розподілу норм - залежно від об'єкта їх формування. При такому підході індивідуальні норми витрати енергії формуються по технологічних об'єктах, а групові - по господарських.

Таким чином, індивідуальною нормою називається норма витрати енергії на виробництво одиниці продукції, яка встановлюється по типах або окремих енергоспоживаючих агрегатах, установках, машинах, технологічних процесах стосовно певних умов виробництва.

Груповою нормою називається норма витрати енергії, яка встановлюється по господарських об'єктах різних рівнів планування на виробництво одиниці однойменної продукції в планованих умовах виробництва.

Склад технологічних об'єктів формування норм витрати енергії не встановлений і повинен визначатися у кожному конкретному випадку окремо. Слід також сказати, що завдання встановлення індивідуальних норм питомої витрати енергії з ряду причин є найбільш складним у всьому процесі нормалізації енергоспоживання. Найпростіше індивідуальні норми витрати енергії визначаються в конкретних умовах виробництва. Проте часто виникає потреба мати технічно обґрунтовані норми за типами агрегатів на вищих рівнях планування. У зв'язку з цим в окремих випадках розробляються індивідуальні галузеві норми, що формуються для середніх по галузі умов виробництва.

Склад господарських об'єктів однозначно визначений типовими схемами управління економікою. При цьому по кожному господарському об'єкту будь-якого рівня планування групова норма містить витрати енергії, пов'язані з виробництвом даної продукції групою технологічних об'єктів, що і визначає її назву.

Таким чином, якщо всі види норми питомої витрати енергії є за своєю суттю техніко-економічними показниками, то індивідуальні норми ближче до технічних показників, а групові – до економічних.

Залежно від складу витрат енергії норми підрозділяються на технологічні і загальновиробничі.

Технологічною називається норма витрати енергії, яка враховує витрати і втрати енергії, пов'язані із здійсненням основних або допоміжних технологічних процесів виробництва даного виду продукції.

Загальновиробничою називається норма витрати енергії, яка враховує не тільки витрати енергії на технологічні процеси, але також витрата енергії на допоміжні потреби виробництва і втрати енергії в процесах її перетворення, передачі і розподілу, віднесені на виробництво даної продукції.

Таким чином, індивідуальні норми питомої витрати енергії за своєю природою є технологічними, а групові норми можуть бути як технологічними, так і загальновиробничими.

Як індивідуальні, так і групові норми питомої витрати енергії (відповідно і технологічні, і загальновиробничі) можуть бути диференційованими або укрупненими. Диференційовані норми належать до окремих видів продукції, її сортів або типорозмірів. Укрупнені норми встановлюються у вигляді усереднених величин за групами продукції різного сорту або типорозміру.

Залежно від того, до якої продукції вони належать (до продукції цеху або готової продукції підприємства), і які витрати енергії містять, як технологічні, так і загальновиробничі норми (і диференційовані, й укрупнені) підрозділяються на цехові і виробничі.

Достатньо очевидно, що оскільки загальновиробничі норми містять витрати і втрати енергії, в тому або іншому ступені умовно віднесені на виробництво даної продукції, вони не можуть мати такої високої наукової обґрунтованості, як технологічні норми.

Залежно від періоду дії норми витрати енергії прийнято підрозділяти на річні і квартальні. Період дії норми витрати енергії в один рік пов'язаний з традиційним періодом планування, вжитий на всіх рівнях управління економікою. Крім того, витрата енергії у споживачів істотно залежить від кліматичних умов, які змінюються протягом року. Тому визначаються також норми питомої витрати енергії, період дії яких становить один квартал. Проте на підприємствах можуть встановлюватися норми питомої витрати енергії і на коротші періоди часу (наприклад, на місяць). Можуть застосовуватися також норми питомої витрати енергії, період дії яких не пов'язаний з певними плановими або календарними періодами часу. Такі норми встановлюються з метою оперативного управління енергоспоживанням.

Таким чином, наведена вище класифікація норм питомої витрати енергії може бути зображена у вигляді такої схеми (рис. 3.2).

Незважаючи на різноманітність видів норм витрати енергії, до всіх без винятку норм ставляться практично однакові вимоги. Основні з цих вимог свідчать, що норми питомої витрати енергій повинні:






Рисунок 3.2 - Види норм питомої витрати енергії


3.3 Склад норм питомої витрати енергії

Під складом норм розуміють перелік статей витрати енергії, які необхідно враховувати під час формування норм питомої витрати енергії на виробництво даної продукції або виконання роботи.

При встановленні норм енергоспоживання потрібно точно знати, які витрати енергії слід відносити до їх складу, а які ні. У зв'язку з цим перш за все необхідно пам'ятати, що нормалізації підлягають всі види витрати енергії, незалежно від обсягу її споживання і джерел енергопостачання. Крім того, не менш важливо забезпечити, щоб склад норм витрати енергії встановлювався на єдиній методичній основі і відображав дійсну енергоємність виробництва (що вже було зазначено у вимогах до норм питомої витрати енергії, перелічених у попередньому питанні). Тому, незважаючи на "індивідуальний" підхід до вирішення задачі нормалізації енергоспоживання на кожному окремому підприємстві, потрібно мати на увазі, що довільна зміна складу норм питомої витрати енергії в процесі їх встановлення неприпустима, оскільки це призводить до спотворення об'єктивної оцінки ефективності енерговикористання на підприємстві і тим самим не дозволяє ухвалити правильні рішення щодо її підвищення.

Безумовно, склад норм витрати енергії специфічний для різних галузей промисловості. Тому склад норм повинен регламентуватися перш за все галузевими методиками та інструкціями щодо нормалізації енергоспоживання. Проте існують певні міжгалузеві правила, на основі яких може бути встановлений укрупнений склад норм питомої витрати енергії, відповідний в принципі будь-якій галузі промисловості.

Склад технологічних норм питомої витрати енергії (цехових або заводських) укрупнено може бути поданий у вигляді такої формули:
1   2   3   4   5   6


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации