Курсова робота - Еволюція та розвиток методу контент - аналіз - файл n1.doc

Курсова робота - Еволюція та розвиток методу контент - аналіз
скачать (236.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc237kb.03.11.2012 15:32скачать

n1.doc


зміст





зміст 2

вступ 2

1. Еволюція та розвиток методу контент – аналіз 4

1.1. Сутність, зміст та розвиток методу 4

1.2. Особливості проведення контент-аналізу 9

2. Застосування методу. Експеримент в інших галузях соціально – гуманітарного знання 15

2.1. Метод експерименту в психології 15

2.2. Лабораторний і природний експеримент 18

2.3. Практичне застосування природного та лабораторного експерименту 21

3. Приклад застосування методу. 25

Контент – аналіз букварів, як засіб дослідження сучасного стану у галузі громадянської освіти. 25

Козацтво 29

Україна 29

Висновки 32

Список використаної літератури 34



вступ



Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що метод контент-аналізу широко використовується як допоміжний засіб в психології, соціології та інших науках при аналізі відповідей на відкриті питання анкет, матеріалів досліджень, результатів психологічного тестування (а саме в проективних методиках), для аналізу результатів при використанні методу фокусу груп. Схожі методи використовуються також в дослідження масових комунікацій, в маркетингових та інших дослідженнях. Контент-аналіз може використовуватись для дослідження більшої частини документальних джерел, проте, найкраще він працює при відносно великій кількості одно порядкових даних.

Коло дисциплін, у яких застосовується контент - аналіз, досить широкий. Крім соціології й політології дана методика знаходить застосування в антропології, керуванні персоналом,психології, літературознавстві, історії, історії філософії.

Методика контент- аналізу знайшла широке застосування в інформаційну епоху, однак історія методу не обмежується ерою автоматичної обробки тексту. Так перші приклади використання контент- аналізу датовані XVІІІ століттям, коли у Швеції частота появи в тексті книги певних тим служила критерієм її єретичності.

Слово „контент” означає зміст документа. Контент-аналізом називають метод збору кількісних даних, що містяться в документах про процеси чи явища, які вивчаються. Під документом тут розуміють не лише офіційний текст (напр., інструкція чи правовий закон), а також і все написане чи сказане, все що стало комунікацією. Контент-аналізові підлягають книги, газетні і журнальні статті, оголошення, телевізійні виступи, кіно- і відеозаписи, фотографії, лозунги, етикетки, рисунки, інші витвори мистецтва, а також і офіційні документи. Соціологи використовують метод контент-аналізу вже більше 100 років. З його допомогою вивчали релігійну символіку і популярні пісні, встановлювали міру ефективності політичних слоганів (лозунгів, які використовуються у передвиборчих кампаніях), реклам і ворожої пропаганди, визначались особливості суїцидальної поведінки, яка проявляється в передсмертних записках самогубців, стереотипи свідомості різних соціальних груп, виявляли спрямованість демонстрацій людей певної національності на телеекранах, а також дослідження і в інших сферах. В останні десятиріччя даний соціологічний метод запозичили і активно використовують ті представники соціогуманітарних наук (юристи, історики, журналісти, мовознавці, літературознавці, політологи, психологи, економісти, педагоги, соціальні працівники, культурологи, бібліотекарі та інші), які зацікавлені в установленні об’єктивних ознак різних людських комунікацій.

Мета курсової роботи - вивчити сутність та процеси розвитку методу контент аналіз.

Об'єктом курсової роботи є метод контент аналіз.

Предмет курсової роботи - процеси розвитку методу контент аналіз.

У даній роботі логіка дослідження продиктувала пошук і рішення наступних задач:

- дослідити сутність і зміст методу контент аналіз;

- визначити етапи еволюції методу;

- дослідити методологію досліджень за допомогою методу контент аналіз;

- провести експериментальне дослідження методом контент аналіз.

Методи дослідження. У процесі проведення дослідження були використані аналітичні прийоми, методи логічного, порівняльного і системного аналізу, метод експертних оцінок, контент - аналіз. Названі методи використовувалися в різній комбінації на різних етапах дослідження в залежності від поставлених цілей і задач. Це дозволило забезпечити обґрунтованість зроблених висновків.

1. Еволюція та розвиток методу контент – аналіз




1.1. Сутність, зміст та розвиток методу



Контент-аналіз (від англ.: contents - зміст) або аналіз змісту - стандартна методика дослідження в області суспільних наук, предметом аналізу якої є зміст текстових масивів і продуктів комунікативної кореспонденції.

У вітчизняній дослідницькій традиції контент- аналіз визначається як кількісний аналіз текстів і текстових масивів з метою наступної змістовної інтерпретації виявлених числових закономірностей.

Контент-аналіз застосовується при вивченні джерел, інваріантних за структурою або істотою змісту, але зовні існуючих, як не систематизований, безладно організований текстової матеріал. Філософський зміст контент- аналізу, як дослідницького методу, складається в сходженні від різноманіття текстового матеріалу до абстрактної моделі змісту тексту. У зазначеному змісті, контент- аналіз є однією з номотетичних дослідницьких процедур, використовуваних у сфері застосування ідеографічних методів.

Виділяють два основних типи контент- аналізу: кількісний і якісний.

Методика контент- аналізу знайшла широке застосування в інформаційну епоху, однак історія методу не обмежується ерою автоматичної обробки тексту. Так перші приклади використання контент- аналізу датовані XVІІІ століттям, коли у Швеції частота появи в тексті книги певних тим служила критерієм її єретичності. У джерел становлення методології контент- аналізу стояв також французький журналіст Ж.Кайзер.

Використовувався контент - аналіз переважно в соціологічних дослідженнях, у тому числі при вивченні рекламних і пропагандистських матеріалів.

У сфері політичних досліджень початок використанню методики контент- аналізу поклав Г. Лассуэл, що зайнявся аналізом пропагандистських матеріалів періоду Другої світової війни. В 1960- і роки, під час так званого "методологічного вибуху" дослідження із застосуванням методики контент- аналізу особливо активізувалися. Це сприяло розвитку методики, різноманітило її варіанти. Саме в цей період починається активне використання комп'ютерної техніки в дослідженнях.

Коло дисциплін, у яких застосовується контент - аналіз, досить широкий. Крім соціології й політології дана методика знаходить застосування в антропології, керуванні персоналом,психології, літературознавстві, історії, історії філософії. Оле Холсті приводить наступний розподіл досліджень в області контент- аналізу по науках: соціологія, антропологія - 27,7 %, теорія комунікації - 25,9 %, політична наука - 21,5 %. Слід також зазначити застосування контент- аналізу в області історичних досліджень і зв'язків із громадськістю.

За допомогою контент- аналізу можна аналізувати такі різні типи текстів, як повідомлення ЗМІ, заяви політичних діячів, програми партій, правові акти, рекламні й пропагандистські матеріали, історичні джерела, літературні твори.

Сутність методу контент-аналізу полягає у фіксації визначених одиниць змісту, який вивчають, а також у квантифікації одержаних даних.

Об’єктом контент-аналізу може бути зміст різних друкованих видань, радіо- і телепередач, кінофільмів, рекламних повідомлень, документів, публічних виступів, матеріалів анкет.

Контент-аналіз почав використовуватись в соціальних науках з 30-х рр. ХХ ст. в США. Цей метод був вперше використаний в журналістиці літературознавстві. Основні процедури контент-аналізу були розроблені американськими соціологами Г. Лассуелом і Б. Берелсоном. Г. Лассуел використав його в кінці 1930-х років для дослідження в сфері політики і пропаганди. Він модернізував контент-аналіз, ввів нові процедури і категорії, приділяв особливу увагу квантифікації даних.

Розвиток ЗМІ викликав збільшення Конвент-аналітичних досліджень в цій сфері. В часи другої світової деякі державні установи США та Англії використовували контент-аналіз для вивчення пропаганди в різних країнах, а також з метою розвідки. Досвід контент-аналітичних досліджень був підсумований в книзі Б. Берелсона „Контент-аналіз в комунікаційних дослідженнях ” (поч. 50-х рр.). Автор дав визначення методу контент-аналізу, а також різним його видам, категоріям і одиницям для кількісного дослідження. Книга Б. Берелсона то цих пір є фундаментальним описом, який дає розуміння основних положень контент-аналізу.

Пізніше в США з’явилось багато досліджень де було застосовано контент-аналіз з різними цілями. Найбільш цікавою інновацією була методика „зв’язаності символів” Ч. Осгуда (1959), яка дозволяла виявити зв’язані елементи змісту. Західноєвропейські дослідники при використанні контент-аналізу користувались в основному американським досвідом. Проте, тут також з’явилось кілька оригінальних методик кількісно-якісного аналізу змісту (Ж. Клейзер, А. Моль).

Сьогодні до основних процедур контент-аналізу відносять виявлення смислових одиниць контент-аналізу, якими можуть бути:

а) поняття виражені окремими термінами;

б) теми виражені в цілих смислових абзацах, частинах тексту, статтях, радіопередачах;

в) імена, прізвища людей;

г) події, факти;

д) зміст апеляцій до потенційного адресата.

Одиниці контент-аналізу виділяються в залежності від змісту, цілей, задач і гіпотез конкретного дослідження.

2. Виділення одиниць рахунку, які можуть співпадати чи не співпадати з одиницями аналізу. В першому випадку процедура зводиться до підрахунку частоти згадування визначеної смислової одиниці, в другому – дослідник на основі аналізованого матеріалу і здорового глузду сам висуває одиниці підрахунку якими можуть бути:

а) фізична протяжність текстів;

б) площа тексту, заповнення смисловими одиницями;

в) кількість рядків (абзаців, знаків, колонок тексту);

г) тривалість трансляції по радіо чи ТБ;

д) метраж плівки при аудіо- і відеозаписах;

е) кількість малюнків із визначеним змістом, сюжетом, тощо.

3. Процедура підрахунку загалом схожа із стандартними прийомами класифікацій за виділеними групами. Використовують складання спеціальних таблиць і формул, використовують комп’ютерні програми (напр., формула оцінки питомої ваги смислових категорій в загальному об’ємі тексту”), статистичні розрахунки зрозумілості і атрактивності тексту.

Метод контент-аналізу широко використовується як допоміжний засіб в психології, соціології та інших науках при аналізі відповідей на відкриті питання анкет, матеріалів досліджень, результатів психологічного тестування (а саме в проективних методиках), для аналізу результатів при використанні методу фокусу груп. Схожі методи використовуються також в дослідження масових комунікацій, в маркетингових та інших дослідженнях. Контент-аналіз може використовуватись для дослідження більшої частини документальних джерел, проте, найкраще він працює при відносно великій кількості одно порядкових даних.

У психології контент- аналіз може застосовуватися, по-перше, як самостійний метод дослідження змісту повідомлення; по-друге, у комплексі з іншими методами, тобто, коли одночасно досліджують не тільки повідомлення, але й інші елементи комунікаційного процесу; по-третє, як допоміжний метод обробки масиву даних, отриманих іншими методами.

У соціальній психології контент- аналіз у першу чергу використовується для вивчення людського спілкування, комунікацій і їх суб'єктів як представників мікро- і макрогруп. Безпосередніми матеріалами дослідження є документи, які розглядаються як "повідомлення". Поняття "повідомлення" є специфічним соціально-психологічним, у ньому акцентується динамічний характер об'єкта, його включеність у комунікаційну систему. (мається на увазі залежність повідомлення від особистісних і групових особливостей комунікатора й реципієнта).

Можна виділити основні області застосування контент- аналізу в соціально-психологічних дослідженнях:

- вивчення через зміст повідомлень соціально-психологічних особливостей їхніх авторів (комунікаторів);

- вивчення реальних соціально-психологічних явищ (об'єкта, субстанції повідомлень), які відображені в змісті повідомлень, у тому числі тих явищ, які мали місце в минулому й недоступні для дослідження іншими методами;

- вивчення через зміст повідомлень соціально-психологічної специфіки різних засобів комунікації, а також особливостей форм і прийомів організації змісту, зокрема пропагандистського;

- вивчення через зміст повідомлень соціально-психологічних особливостей їхніх реципієнтів;

- вивчення через зміст повідомлень соціально-психологічних аспектів впливу комунікації на реципієнтів як представників різних мікро- і макрогруп, а також вивчення успішності спілкування.

Крім того, можна виділити види застосування контент- аналізу в допоміжних цілях: для обробки й уточнення даних, отриманих іншими методами в соціально-психологічних дослідженнях; спеціальне - застосування для вивчення наукової літератури.

1.2. Особливості проведення контент-аналізу



Слово „контент” означає зміст документа. Контент-аналізом називають метод збору кількісних даних, що містяться в документах про процеси чи явища, які вивчаються. Під документом тут розуміють не лише офіційний текст (напр., інструкція чи правовий закон), а також і все написане чи сказане, все що стало комунікацією. Контент-аналізові підлягають книги, газетні і журнальні статті, оголошення, телевізійні виступи, кіно- і відеозаписи, фотографії, лозунги, етикетки, рисунки, інші витвори мистецтва, а також і офіційні документи.

Соціологи використовують метод контент-аналізу вже більше 100 років. З його допомогою вивчали релігійну символіку і популярні пісні, встановлювали міру ефективності політичних слоганів (лозунгів, які використовуються у передвиборчих кампаніях), реклам і ворожої пропаганди, визначались особливості суїцидальної поведінки, яка проявляється в передсмертних записках самогубців, стереотипи свідомості різних соціальних груп, виявляли спрямованість демонстрацій людей певної національності на телеекранах, а також дослідження і в інших сферах. В останні десятиріччя даний соціологічний метод запозичили і активно використовують ті представники соціогуманітарних наук (юристи, історики, журналісти, мовознавці, літературознавці, політологи, психологи, економісти, педагоги, соціальні працівники, культурологи, бібліотекарі та інші), які зацікавлені в установленні об’єктивних ознак різних людських комунікацій.

Цілі контент- аналізу в соціально-психологічному дослідженні:

- вивчення соціально-психологічних особливостей творців (авторів; окремих особистостей, групи, у тому числі схованих (неусвідомлюваних) проявів і тенденцій;

- вивчення реальних соціально-психологічних явищ, відбитих у змісті повідомлень (явищ, що мали місце в минулому, які недоступні для дослідження іншими методами);

- вивчення соціально-психологічних особливостей їх адресатів;

- вивчення соціально-психологічних аспектів впливу авторів на адресатів як представників особистих соціальних мікро- і макрогруп, а також вивчення успішності спілкування;

- обробка й уточнення даних, отриманих іншими методами (обробка відкритих питань анкет і інтерв'ю, даних проективних методик і т.д. ).

Дослідник виділяє одиниці змісту й квантифікує отримані дані. Кожна одиниця розглядається в контексті більше загальної структури.

Вибір об'єкта й одиниць аналізу - чи ледве не самі складні кроки на цьому шляху. Потрібно знайти відповіді на питання: де це шукати і як проявляється досліджуване явище, подія, процес.

Основні етапи контент- аналізу:

1) виділення одиниці аналізу, і відомість їх у категорії аналізу й машиночитаемый вид;

2) підрахунок частотних розподілів і виявлення взаємозв'язків одиниць аналізу;

3) інтерпретація результатів.

Контент-Аналіз використовується при аналізі результатів застосування прожективных тестів, матеріалів бесіди, книг, плакатів або листівок, газет, фільмів, публічних виступів, тілі- і радіопередач, суспільних і особистих документів, журналістських інтерв'ю, відповідей на питання анкет і т.д..

Розрізняють чотири методології контент- аналізу:

- граматичний (лінгвістичний) - по розмірі абзаців, довжині фраз, порядку слів у пропозиції, метричному складу й іншим формальним ознакам мови;

- семантичний (соціологічний) - за експертними оцінками змісту,

- документалістичний (кібернетичний) - по параметрах мови, тексту й документа як повідомлення (дескриптори і їхнє навантаження, компактність, інформаційна щільність, аспектность, проточність, фізичний і інформаційний обсяги, інформаційна ємність і інформативність);

- цитаційний - аналіз бібліографічних посилань у науковій літературі.

Недолік контент- аналізу - громіздка процедура.

Контент-Аналіз має масу переваг:

- немає ефекту впливу дослідника на поводження випробуваних,

- дані перевірені на надійність.

Які документи підлягають контент-аналізу? Відповідь на це запитання залежить від програми дослідження, об’кту, предмету, цілей, завдань і гіпотез дослідження. Якщо, скажімо, нам потрібно визначити перспективи страйку працівників на підприємстві (продовжимо цей приклад), то стане очевидною потреба в контент-аналізі, як мінімум, протоколів зібрань працівників, рішень відповідних профспілкових комітетів, розпоряджень керівників, законів, які регулюють страйкову боротьбу і т. д.

Контент-аналіз не відміняє необхідності звичайного (тобто змістового) аналізу документа. Перший доповнює інший, їй поєднання поглиблює розуміння змісту будь-якого тексту. Контент-аналіз дозволяє виявити в документі те, що не потрапляє до поверхневого погляду при його традиційному вивченні, те що має важливий соціальний зміст. Принципова відмінність цих методів аналізу полягає в явно вираженій строгості, формалізованості, систематизованості контент-аналізу. Він спрямований на вироблення кількісного опису смислового і символічного змісту документа, на фіксацію його об’єктивних ознак і їй підрахунок. На думку ряду соціологів (Маркоффа, Шапіро, Вейтмана та ін.), контент-аналіз можна було б назвати „текстуальним кодуванням”, оскільки він передбачає одержання кількісної інформації про зміст документа на основі його кодування. Крім того, контент-аналіз відрізняється від всіх інших способів вивчення документів тим, що він дозволяє „вписати” зміст документа в соціальний контекст, осмислити його одночасно і як прояв, і як оцінку соціального життя. „Вписування” документу в проблему, що вивчається передбачає виявлення того, що:

а) існувало до нього і відображене в ньому;

б) присутнє тільки в ньому;

в) буде після нього, тобто стане висновком його сприйняття адресатом.

Формалізованість, систематизованість і строгість контент-аналізу проявляється в наступному. Перш ніж безпосередньо аналізувати текст документа дослідник визначає категорії аналізу, тобто, ключові поняття (смислові одиниці), які присутні в тексті і відповідають тим дефініціям і їх емпіричним індикаторам, які зафіксовані в програмі дослідження. При цьому бажано уникати крайнощів. Якщо за категорії буде взято надто загальні (абстрактні) поняття, то аналіз буде поверховим і не дозволить заглибитись у зміст тексту. Якщо ж категорії аналізу будуть надто конкретними, то їх буде дуже багато, що призведе не до аналізу тексту, а до його короткого перказу (конспекту). Потрібно знайти золоту середину і постаратись досягнути того, щоб категорії були:

а) умісними (відповідали розв’язанню дослідницьких задач);

б) вичерпними (достатньо повно відображали зміст основних понять дослідження);

в) взаємовиключними (одна і та ж одиниця аналізу не повинна входити до різних категорій);

г) надійними (бути такими, які б не викликали суперечок між дослідниками з приводу того що потрібно віднести до тої чи іншої категорії в процесі аналізу документа).

Після визначення системи категорій аналізу вибирають відповідну їм одиницю аналізу тексту. За одиницю аналізу може бути взято: слово; речення; тема; ідея; автор; персонаж; соціальна ситуація; частина ткесту, об’єднана чимось, що відповідає смислу категорії аналізу.

Коли контент-аналіз виступає єдиним методом інформації, то керуються не одно, а відразу кількома одиницями аналізу. Потім встановлюють одиницю підрахунку, тобто кількісну міру одиниці аналізу, яка дозволяє реєструвати частоту (регулярність) з якою проявляється ознака категорії аналізу в тексті. Одиницями підрахунку може бути кількість визначених слів чи їх поєднань, кількість рядків, печатних знаків, сторінок, абзаців, авторських листів, площа тексту, виражена в фізичних просторових величинах і багато іншого. Проведення контент-аналізу потребує попередньої розробки ряду дослідницьких інструментів. З них обов’язковими є:

- класифікатор контент-аналізу,

- протокол висновків аналізу, який має друге визначення – бланк контент-аналізу,

- реєстраційна карточка чи кодувальна матриця,

- інструкція досліднику, який безпосередньо займається реєстрацією і кодуванням одиниць підрахунку,

- каталог (список) проаналізованих документів.

Класифікатором контент-аналізу називається загальна таблиця, в якій зведені всі категорії (і підкатегорії) аналізу і одиниці аналізу. Її основне призначення – чітко зафіксувати те, в яких одиницях виражається кожна категорія, яка використовується в дослідженні. Класифікатор можна прирівняти до анкети, де категорії аналізу відіграють роль запитань, а одиниці аналізу – відповідей. Він є основним методичним документом контент-аналізу, який передбачає зміст всіх інших інструментів цього методу.

Протокол (бланк) контент-аналізу вміщує: по-перше, відомості про документ (його автора, часу видання, об’єм і т.д.); по-друге, висновки його аналізу (кількість випадків вживання в ньому визначених одиниць аналізу і звідси висновки відносно категорій аналізу). Протоколи заповняються, як правило, в закодованому вигляді, але не задля збереження таємниці висновків аналізу, а для того щоб помістити всі дані про документ на одній сторінці, щоб зручніше було співставляти один з одним результати аналізу різних документів. Якщо в дослідженні здійснюють контент-аналіз малої кількості документів, то можна обійтись без кодування і заповнювати ці протоколи в відкрито-змістовому виді. Реєстраційна картка – це кодувальна матриця, в якій відзначається кількість одиниць підрахунку, що характеризують одиниці аналізу. Протокол контент-аналізу кожного конкретного документа заповнюється на основі підрахунку даних всіх реєстраційних карток, які відносяться до даного документа. Формалізованість контент-аналізу і складність його інструментарію часто відштовхують соціологів-початківців від використання цього методу. Цим, вони обіднюють свої дослідження і знижують їх евристичність. Якщо цей метод застосовується вперше, то допускаються чисельні помилки. Визначимо прорахунки, які зустрічаються найчастіше:

- аналіз документів випереджає розробку дослідницької програми;

- аналізуються документи, не пов’язані з гіпотезами дослідження;

- не перевірена правдивість документа;

- не уточнене авторство документа;

- призначення документа взято до уваги неповністю;

- категорії аналізу не визначені до такої міри, яка дозволяє чітко розрізнити смислові одиниці тексту документу;

- категорії аналізу не субординарні і відповідають тим дефініціям і термінам, які зафіксовані впрограмі дослідження;

- категорії аналізу не співставляються зі змістом і мовою тексту аналізованого документа;

- одинці аналізу характеризують категорії аналізу лише ззовні, а не з середини, а тому вони не дозволяють ідентифікувати зміст документа в повній відповідності до категорій аналізу;

- аналіз документа проводиться без попередньої підготовки всього комплексу методичних експериментів;

- класифікатор складений із прорахунками, порушеннями правил логіки;

- реєстратори (кодувальник) не пройшли відповідної підготовки;

- інструкція з реєстрації і кодування не достатньо повна, складена дослідником, який сам попередньо не випробував інструментарій;

- кодування не відповідає програмі математичної обробки даних;

- результати контент-аналізу не перевірені інформацією, зібрану іншими методами.

2. Застосування методу. Експеримент в інших галузях соціально – гуманітарного знання




2.1. Метод експерименту в психології



Провідне місце серед методів психологічного дослідження (а загалом і всього наукового пізнання) займає експеримент. Такий метод характеризується можливістю активного втручання в досліджувану ситуацію з боку дослідника. Експериментальний метод поділяється на два види: природний експеримент, лабораторний експеримент.

Природний експеримент являє собою ніби проміжну ланку між методом спостереження та лабораторним експериментом. При використанні цього методу у звичайних життєвих умовах дослідник піддає експериментальному впливу умови, в яких протікає явище, що вивчається, а саме явище спостерігається в його природному виявленні.

Лабораторний експеримент проходить в штучних (лабораторних) умовах, коли експериментатор сам: ініціює лікувальний процес, організовує ситуацію; штучно моделює всі необхідні умови, використовує спеціальну апаратуру. Залежно від рівня втручання дослідника у перебіг психічних явищ експеримент може бути: констатуючим - психічні явища вивчаються без втручання експериментатора; формуючим, коли психічні явища вивчаються у процесі "штучного" цілеспрямованого розвитку із використанням різноманітних заходів. За схемою констатуючого експерименту можна також вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, застосовуючи так звані поперечні та поздовжні зрізи.

На відміну від неекспериментальних методів, які не є суворими і цілком залежать від професіоналізму психолога, експериментальні методи достатньо формалізовані і дають змогу отримати дані, що підлягають перевірці. Осердям таких методів є експеримент - стандартизований спосіб психологічного дослідження, для застосування якого потрібне створення спеціальних умов. Він характеризується втручанням дослідника в явище, що вивчається; контролем за його перебігом; реєстрацією процесу та показників; можливістю відтворення і, отже, повторного отримання тих самих результатів. Щоправда, психічні явища настільки мінливі, що далеко не завжди вдруге вдається отримати те саме, що й першого разу. Експеримент проводиться з метою перевірки певної гіпотези і дає змогу отримати дані, недоступні спостереженню. Для цього, як правило, формують дві групи досліджуваних - експериментальну, на яку впливає якийсь чинник, і контрольну, де такий чинник відсутній. Зареєстровані в експерименті відмінності між групами пояснюються впливом чинника, дія якого вивчається. Результати експерименту обробляються за допомогою методів кількісного аналізу.

Розрізняють два види експерименту - природний і лабораторний.

Перший проводять у звичній для досліджуваного обстановці, і він, як правило, не усвідомлює себе об'єктом дослідження. Наприклад, вивчають ефективність різних методик навчання. Це виключає вплив на результати намірів досліджуваного, його ставлення до експерименту, проте й не враховує дії відволікаючих умов. Лабораторний експеримент дає можливість не лише створювати, а й контролювати чинники, що впливають. Він проводиться із застосуванням технічних засобів, що дає змогу пред'являти інформацію, реєструвати й обробляти відповіді на неї.

До експериментальних методів належать також тести - стандартизовані способи вимірювання конкретного психічного явища. Вони набули широкого застосування у психологічній діагностиці - теорії і практиці визначення рівня розвитку певних аспектів людської психіки. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуються залежно від спрямованості. Так, є тести інтелекту, тести загальних, творчих або професійних здібностей, тести особистості тощо. Створення тестів - трудомісткий і тривалий процес, що потребує неабияких зусиль, а використання їх передбачає наявність ґрунтовної професійної підготовки.

Тестові завдання подають у вигляді запитань, суджень, графічних зображень, малюнків, які мають спонукати експериментальну діяльність досліджуваних. Первинні результати (відповіді, час і помилки тощо) порівнюють з тестовими нормами - кількісними показниками виконання певного тесту, що складаються з урахуванням статі та віку досліджуваних. Норми визначаються в процесі стандартизації - попереднього випробування тесту на великих групах людей. За допомогою вимірювальних шкал - спеціальних числових систем - "сирі" оцінки переводяться в стандартні, що дає змогу зіставляти їх між собою. Застосування тесту - тестування - є досить точним засобом вимірювання індивідуальних відмінностей між людьми. Практичне значення результатів тестування зумовлює суворість вимог до тесту. Насамперед, він повинен бути надійним і валідним. Надійність тесту визначається постійністю оцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестом або його аналогічною (еквівалентною) формою. Надійний тест дає високий показник збігу оцінок, що дає підставу розглядати його як перевірений інструмент психологічного виміру. Валідність - ступінь відповідності тесту явищу, для вимірювання якого він призначений. При цьому змістовна валідність свідчить про відповідність тестових завдань сутності досліджуваного явища, критеріальна валідність означає, наскільки точно за результатами тесту можна судити про реальний стан цього явища, а конструктивна свідчить, що результати тесту відповідають теорії, на підставі якої його побудовано. Надійність і валідність тесту обґрунтовують за допомогою математичної статистики. Тестування дуже поширене в США, де правомірність його застосування стверджується спеціальною підкомісією конгресу. Людей тестують при вступі до навчального закладу, прийомі на роботу, просуванні по службі. Така практика є показником прагнення демократичного суспільства до оцінки людини лише за досягнутим нею рівнем психічного розвитку. Вона виразно висвітлює й ту роль, яку відіграє в цій країні практична психологія. Проте тестування має й слабкі місця. Найважливішим з них є залежність його результатів від освіти досліджуваного, його можливостей оволодівати надбаннями культури. Потрібно також пам'ятати, що спроби надати цим результатам прогностичного значення є свідченням спрощеного розуміння завдань тестування [3, с.48].

2.2. Лабораторний і природний експеримент



У психології експеримент - один із основних, поряд зі спостереженням, методів наукового пізнання загалом, психологічного дослідження - зокрема. Експеримент відрізняється від спостереження можливістю активного втручання в ситуацію дослідника, який здійснює планомірні маніпуляції однією або декількома змінними (факторами) та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваним явищем.

Основні особливості експерименту, які зумовлюють його дослідницьку цінність, такі:

1) в експерименті дослідник сам викликає досліджуване ним явище замість того, щоб чекати (як при об'єктивному спостереженні), поки випадковий потік явищ надасть йому можливість це явище спостерігати;

2) експериментатор може змінювати умови, за яких явище виявляє свої характеристики, замість того, щоб сприймати їх у випадково даному контексті ситуації;

3) варіативні маніпуляції експериментатора умовами дослідження дають можливість виявляти закономірності протікання тих чи інших процесів, явищ за конкретних умов і ситуацій;

4) у ході експерименту можливе встановлення кількісних закономірностей між різнорівневими явищами, взаємодія яких моделюється в конкретній процедурі дослідження.

Експеримент у психології може бути лабораторним або природним. Лабораторний експеримент відбувається в штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли експериментатор спеціально організовує ситуацію для з'ясування явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює штучно всі необхідні для цього умови. Лабораторний експеримент дає змогу точно враховувати досліджувані зовнішні впливи (силу, тривалість і послідовність подразників або їх комбінації) та реакції-відповіді (дії та висловлювання) людини на ці подразники. Так, наприклад, у процесі вивчення відчуття та сприймання точно враховуються сила й послідовність різноманітних подразників, а також відповідні реакції на них різних органів чуття. Під час дослідження пам'яті точно враховується кількість та якість матеріалу, що запам'ятовується, різні способи запам'ятовування (цілком, частинами, уголос, "про себе", кількість повторювань та ін), а потім шляхом зіставлення всіх даних установлюються умови ефективнішого запам'ятовування того чи іншого типу матеріалу й інші закономірності.

Перші експериментальні дослідження психічних процесів (спочатку - відчуттів) були проведені в середині XIX ст. М. Вебером і Г. Фехнером. Перші експериментально-психологічні лабораторії заснували В. Вундт (у Німеччині), а пізніше - В.М. Бєхтєрєв і А.А. Токарський (у Росії), М.М. Ланге (в Україні). Значну роль у розвитку лабораторного експерименту в психології відіграли методи дослідження пам'яті, розроблені наприкінці XIX ст. Г. Еббінгаузом. Великою перевагою лабораторного психологічного експерименту є те, що він дає змогу враховувати не тільки зовнішні дії та висловлювання піддослідних, а й внутрішні (приховані) фізіологічні реакції: зміну електричних потенціалів головного мозку, зміну діяльності серця та кровоносних судин, пропріоцептивні та міокенетичні реакції тощо. Фіксація цих фізіологічних реакцій здійснюється за допомогою спеціальної апаратури. Взагалі, залежно від природи досліджуваного явища та цілей дослідження, в експерименті використовуються ті чи інші технічні засоби або інші моделюючі елементи експериментальної ситуації.

Результати лабораторного експерименту завжди аналізуються з урахуванням таких його особливостей:

1) штучність експериментальної ситуації;

2) аналітичність та абстрактність процедури експерименту;

3) ускладнюючий ефект впливу експериментатора на хід і наслідки експерименту. Крім цього, експеримент завжди доповнюється тими чи іншими методичними засобами, що дає змогу розширити дослідницьку площину експерименту й підняти ефект дослідження в цілому.

Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту, запропонований О.Ф. Лазурським. Він проводиться не в лабораторії, а в звичайних життєвих умовах; при цьому експериментальному впливу піддаються умови, в яких протікає діяльність, що вивчається, сама ж діяльність піддослідного спостерігається в її природному виявленні. Проте вибір природної ситуації експерименту не є спонтанним, випадковим. Дослідження відбувається згідно з підібраними умовами, що відповідають цілям дослідження, а процеси, що пізнаються, протікають у природному їх порядку та послідовності без втручань експериментатора. Природний експеримент поєднує в собі позитивні якості спостереження і лабораторного експерименту, однак порівняно з останнім є менш точним і в багатьох випадках має доповнюватися ним [4, с.58].

2.3. Практичне застосування природного та лабораторного експерименту



Природний експеримент в етнопсихології вперше був запропонований американським психологом Р. Лангром. У 1934 р. він подорожував Америкою з молодим подружжям китайців. Нагадаємо, що на той час до китайців у США було негативне ставлення. За час подорожі вони зупинились у 67 готелях і пообідали в 184 ресторанах, їм лише один раз відмовили у прийомі.

Через шість місяців, то минули з часу їхньої подорожі, Р. Лангр розіслав 250 листів власникам тих самих готелів і ресторанів з єдиним питанням: як вони поставляться до того, що представники китайського етносу будуть їхніми відвідувачами.Р. Лангром отримав 92% негативних відповідей. Таким чином, було зафіксовано невідповідність реальних дій та словесних (вербальних) відповідей. Цей результат у подальшому отримав назву "Парадокс Лангра" і започаткував широку дискусію про співвідношення поведінки та вербальних установок.

Природний експеримент Р. Лангра став прототипом цілої серії схожих досліджень. Причому, якщо в експерименті Р. Лангра негативне вербальне ставлення в суперечність з позитивними щодо представників іншої етнічної групи, то в інших дослідженнях спостерігалося зворотне співвідношення. Але важливим у цих дослідженнях був сам факт того, що невідповідність існувала, і з цього було зроблено певний висновок: якщо метою дослідження є прогнозування яких особистісних дій або вчинків, їло ці дії та вчинки потрібно вивчати безпосередньо, а покладатись на словесні заяви про наміри.

Таким чином, було створено основу для впровадження природного експерименту в практику.

У подальшому було розроблено кілька основних методик дослідження ставлення до певної етнічної групи.

Так для вивчення ставлення до тієї чи іншої групи використовують техніку, запропоновану Р. Бохнером. В один і гой самий день у "Рекламі" з'являються дві аналогічні об'яви: "Молода сім'я без дітей зніме невеличку квартиру... ". Об'яви відрізняються тільки вказаною у них національністю подружжя. Даються два номери телефону, за яким помічники експериментатора фіксують кількість дзвінків за цими об'явами. Чим більше буде дзвінків на якусь конкретну об'яву, тим, як вважає автор, краще буде ставлення до зазначеної в об'яві етнічної групи.

За рубежем досить поширений "Метод загублених речей". У її первинному вигляді методика полягала в розкиданні в публічних місцях великої кількості начебто загублених листів - заклеєних конвертів із написаною адресою та вказаним адресатом. Перехожий постає перед вибором: або відправити листа, або проігнорувати його існування, або знищити. Той вибір, який зробить перехожий, що знайшов листа, є індикатором того, як він ставиться до персони, котрій адресовано листа. Зрозуміло, що відправка листа свідчить про позитивне ставлення. І відповідно, чим більше листів буде отримано за вказаною адресою, тим позитивнішим буде ставлення до певного етносу. Зазначимо, що листи підписувалися таким чином, щоб відразу, дивлячись на ім'я та прізвище адресата, можна було здогадатися про його етнічну належність.

Дослідження етнічних стереотипів методом "підбору рис" і "вільного описування".

Майже одночасно з аналізом етнічних взаємовідносин за допомогою природного експерименту почалось лабораторне вивчення етнічних стереотипів. Першим таким дослідженням вважається експеримент, проведений у США в 1933 р.В. Катцем і Д. Бренлі. Попередньо дослідниками було складено список характеристик особистості. Піддослідним (студентам Прінстонського університету) пропонувалося вибрати з 84 рис особистості, що зафіксовані в списку, такі, які, з їхньої точки зору, найхарактерніші для кожної з десяти національних груп: американців, англійців, китайців, німців, євреїв, італійців та ін.

Сукупність рис, що вибиралась піддослідними для характеристики того або іншого етносу і становила, з точки зору авторів методики, існуючий в американському суспільстві стереотипний образ певної національної групи.

Варіант методики, що запропонували В. Катц і Д. Брейлі, у своїй первинній формі вже майже не застосовується. Він трансформувався у створення "вільних портретів", тобто в самостійне довільне формулювання респондентами набору типових характеристик будь-якої етнічної групи. Кількість якостей, що повинен назвали піддослідний, залежно від мети експерименту, може бути або обмеженим (наприклад, трьома чи десятьма), або довільним і необмеженим.

Існує також варіант методики, коли експериментатор в інструкції підкреслює можливість вживання у вільному описуванні не тільки рис характеру та ознак, характерних, з точки зору респондента, для певної етнічної групи особливостей поведінки, мови, зовнішнього вигляду, одягу, кухні тощо. Інформація, отримана за допомогою такої техніки, дає можливість скласти цілісний та різнобічний образ (стереотип) будь-якого етносу, що існує в будь-якого народу.

Респондент (від англ. respondent - той, хто відповідає) - учасник психологічного дослідження, який виступає в ролі опитуваного.

Використання асоціативного експерименту в етнопсихології. Асоціативний експеримент порівняно з методикою "вільного описування" та "підбору рис" - це ще один, вищий, щабель у наданні свободи реакцій піддослідному.

Виділяють такі основні різновиди асоціативного експерименту: спрямований асоціативний - обмежено кількість реакцій на слово-стимул, а також визначено клас реакцій (наприклад, на стимул-іменник повинна бути і реакція, що виражена іменником); вільний асоціативний (найрозповсюдженіший) - обмежена кількість реакцій, але у виборі власне самих реакцій піддослідні вільні: вільний асоціативний з безліччю реакцій - у цьому випадку піддослідний не обмежений ні у кількості реакцій, ні у їхній спрямованості, більш того, експериментатор стимулює максимальну різноманітність і чисельність реакцій.

В етнопсихології існують два основні напрями використання асоціативного експерименту.

Кроскультурний порівняльний аналіз асоціацій, які викликає певний стимул. Прикладом цього типу дослідження може бути вивчення етнічної специфіки асоціацій, де стимулами використовувались назви кольорів. У результаті дослідження з'ясувалось, наприклад, що стимул "жовтий" у росіян асоціюється із кульбабою, в українців - із соняшником, у французів - із золотом і яєчним жовтком, в американців, казахів і киргизів - з маслом, а в узбеків - з просом. На стимул "червоний" росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як "жовтень", "партизан"; американці - "колір шкіри", поляки - "шапочка". Білий колір в американців викликає асоціацію "дім". Зелений колір в узбеків - "чай" тощо.

Вивчення етнічної свідомості та етнічних стереотипів. Схема проведення такого дослідження дуже проста: піддослідному називаються слова-стимули, серед яких є назви етнічних груп (бажано, у множині) - "росіяни", "українці", "роми" та інше, залежно від мети досліджень.

Асоціативний експеримент проводиться, як правило, на великій вибірці, і на основі отриманих даних будується таблиця частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул. Найбільша кількість однакових реакцій на один і той самий стимул-назву етнічної групи і буде визначати етнічний стереотип.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано та продумано створюється штучна ситуація, де властивість, що вивчається, виділяється, проявляється й оцінюється якнайкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж усі інші методи, робити висновки про причинно-слідчі зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження й розвиток явища. Однак організувати та провести справжній, такий, що відповідає всім вимогам, психологічний експеримент на практиці буває нелегко, і тому в наукових дослідженнях він зустрічається не так часто, як інші методи.

3. Приклад застосування методу.

Контент – аналіз букварів, як засіб дослідження сучасного стану у галузі громадянської освіти.



В якості об’єкту дослідження нами було обрано наступні п’ять букварів, які найбільше розповсюджені в початкових школах Запоріжжя.

В результаті експертного інтерв’ю з представниками Навчально- методичного центру нами було встановлено рівень розповсюдженості цих букварів в школах міста.

Наводимо стислу характеристику, обраних для дослідження підручників:

1. Вашуленко Н.С., Матвеева А.Н., Назарова Л.К., Скрипченко Н.Ф. Букварь. Учебник для 1 класса четырёхлетней и трёхлетней начальной школы. – К., 1998. Цей підручник витримав вже 11 видань, перше з яких було здійснено ще у середині 70-х років. Це - єдиний буквар для російськомовних класів і шкіл, альтернативи якому сьогодні по суті немає в місті.

2. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар: Підручник для 1 класу чотирирічної і трирічної початкової школи. – 13-те видання. - К., 1999. По суті справи – це лише адаптований до українськомовних шкіл і класів варіант вищезазначеного букваря. Він найбільш розповсюджений в місті серед україномовних букварів.

3. Луцик Д.В., Праць М.М., Савшак А.С. Буквар. – Львів, 1998. Він допущений Міністерством освіти України, вже в друге перевиданий. Його використання в місті залишається на вільний вибір педагогічних рад шкіл і вчителів початкових класів. Його часто використовують і поряд з букварем Скрипченка і Вашуленка.

4. Чорна М., Грабар Д. Буквар. – Львів, 1993. Цей буквар – пробний, допущений Міністерством освіти в якості експериментального. В школах міста використовуються в доволі обмеженій кількості, переважно в гімназіях чи ліцеях. Одним із його недоліків є доволі великі розміри і вага.

5. Сафонова О.М. Буквар “Дубочок”: Пробний підручник для 1 класу загальноосвітніх шкіл колекційного спрямування. - К., 1997. Цей підручник не є букварем в звичному розумінні цього слова, а виконує функції так званого “супутника букваря”. Він використовується для корекцій навичок читання в навчальному процесі. Його використання є вільним вибором шкіл і педагогів.

Для проведення структурного контент-аналізу нами було зроблено наступне. Ми проаналізували всю семантичну і ілюстративну інформацію в букварях з метою виділення наступних змістовних груп, для безпомилкового визначення одиниць вимірювання.

Група слів, словосполучень, символів і образів, зміст яких означає поняття “Україна”. Тобто до цієї групи відносяться і такі поняття, як “Батьківщина”, “Вітчизна”, “Рідна земля”, а також ті, які відносяться до так званої “малої батьківщини”, наприклад, згадки про Прикарпаття, Поділля, Галичину.

Група слів, словосполучень, символів і образів, зміст яких передає символи Української державності. Це, наприклад: Київ, герб, прапор, гетьманська булава, бунчук, козацькі клейноди.

Група слів, словосполучень, символів і образів, які відображають національну ідентичність українського народу у витворах його культури, як духовної, так і матеріальної. Ми вважали за доцільне розділити символи духовної і матеріальної культури. До символів духовної культури відносимо, наприклад: колискові, народні казки, легенди, перекази, приказки, пісні, загадки, скоромовки, обряди, прикмети. До символів матеріальної культури – національний одяг, предмети національного побуту, музичні інструменти.

Група слів, словосполучень, символів і образів, в яких відображається церква та релігія. До них ми віднесли зображення чи передачу лінгвістичними засобами таких символів, як: храм, молитва, священик, хрест, Божа Матір, янгол, ікона.

Група слів, словосполучень, символів, що відображають міфологізований образ українського козацтва. Сюди ми відносили і власне козаків, і згадки про Запорозьку Січ, і, про Гайдамаччину, і, скажімо, приказки про козацьку звитяжність, сміливість, побратимство.

Група слів, словосполучень, символів і образів, в яких зображені видатні історичні постаті нашого народу: Шевченко, Франко, Хмельницький та інші.

Група слів, словосполучень і образів, що апелюють до національних архетипічних символів. Мова йде про символи Матері, Родина, Батьківська домівка, Хліб, Червона Калина.

Виділення змістовних груп необхідно нам для того, щоб отримати змогу підрахувати частоту, з якою зустрічаються символи, поняття і образи, які нас цікавлять в плані прищеплення відчуття національної ідентичності, глибокої спільності всіх громадян України, емоційної прив’язаності до Батьківщини, до рідного народу. Одиницями підрахунку в структурному аналізі виступають змістовно-понятійні сукупності, змальовані нами у семи вище означених групах. З огляду на те, що букварі несуть в собі, як ілюстративну, так і семантичну інформацію, ми вважаємо за доцільне аналізувати як ілюстрації у букварях, так і тексти в них. Якщо при контент-аналізі текстової інформації особливих труднощів не виникало, то при аналізі ілюстративної інформації, ми зіткнулися з наступною проблемою. Адже, для визначення загальної сукупності змістовних символів у ілюстраціях, нам довелося підраховувати не лише загальну кількість ілюстрацій, але і розбивати великі за інформаційним навантаженням малюнки на окремі сегменти, кожний з яких є відносно інформативно незалежними від інших. Так, наприклад, якщо у букварі Чорної та Грабара на с. 7 зображена мати з дітьми у національних костюмах на фоні пшеничного лану, а на задньому плані зображене село з церквою і люди теж у національних костюмах, то ми повинні виділити для аналізу наступні сегменти ілюстрації:

- образи матері з дітьми – архетипічний образ, що символізує Україну, як нашу спільну матір, і нас самих, як її дітей.

- образ пшеничного лану, як ще один символ України, як хліборобської країни.

- церква, як релігійний символ духовності нації.

- національні костюми, як витвір матеріальної культури нашого народу, фактор національної ідентичності.

Тобто ми вже повинні розглядати цей малюнок не як одне ціле, а як чотири одиниці для підрахунку загальної сукупності. Якщо врахувати цю особливість проведення контент-аналізу, то в усьому іншому він не відрізняється від звичайної процедури: підрахунок загальної сукупності інформативних одиниць, підрахунок смислових образів, понять, символів, що нас цікавлять, виходячи з мети нашого дослідження, підрахунку частоти, з якою ці смислові одиниці зустрічаються у загальній сукупності.

Результати нашого аналізу подано у двох таблицях. У таблиці 1.1 подано результати аналізу по ілюстративному матеріалу, у таблиці 1.2 – по семантичному. Номери стовпчиків відповідають номерам, під якими букварі наведені нами на початку цього розділу. Рядок “Всього” дає можливість побачити, яка сумарна доля матеріалу, що нас цікавить, міститься у підручнику.

Таблиця 1.1

Аналіз ілюстративної інформації



1

2

3

4

5

Україна

5/472 1,05%

1/496 0,2%

7/2.214 0,31%

25/581 4,3%

22/762 2,88%

Символи національної

культури духовні

3/472 0,63%

6/496 1,2%

27/2.214 1,21%

22/581 3,78%

17/762 2,23%

Символи національної

культури матеріальні

19/472 4,02%

98/496 19,75%

259/2.214 11,69%

107/581 18,41%

311/762 40,81%

Продовження таблиці 1.1


1

2

3

4

5

Церква та релігія

10/472 2,11%

0/496

0%

46/2.214 2,07%

28/581 4,81%

4/762 0,52%

Козацтво


0/472

0%

5/496

1%

24/2.214 1,08%

12/581 2,06%

296/762 38,84%

Історичні постаті

2/472 0,42%

4/496 0,8%

16/2.214 0,72%

5/581 0,86%

10/762 1,31%

Архетипічні символи

22/472 4,66%

23/496 4,63%

37/2.214 1,67%

49/581 8,43%

19/762 2,49%

Всього:

12,89%

27,58%

18,75%

42,65%

89,08%


Таблиця 1.2

Аналіз текстової інформації



1

2

3

4

5

Україна


6/2.434 0,024%

14/2.612 0,53%

42/3.837 1,09%

67/4.752 1,4%

16/3.406 0,46%

Символи національної

культури духовні

5/2.434 0,02%

31/2.612 1,18%

58/3.837 1,51%

93/4.752 1,95%

58/3.406 1,7%

Символи національної

культури матеріальні

1/2.434 0,004%

0/2 612 0%

23/3.837 0,59%

31/4.752 0,65%

21/3.406 0,61%

Церква та релігія

0/2.434 0%

0/2 612 0%

7/3.837 0,18%

27/4.752 0,56%

8/3.406 0,23%

Козацтво

0/2.434 0%

7/2.612 0,26%

14/3.837 0,37%

8/4.752 0,16%

245/3.406 7,2%

Історичні постаті

2/2.434 0,008%

4/2.612 0,15%

11/3.837 0,28%

10/4.752 0,21%

21/3.406 0,61%

Архетипічні символи

36/2.434 1,47%

25/2.612 0,95%

19/3.837 0,49%

75/4.752 1,57%

19/3.406 0,55%

Всього:

1,53%

3,07%

4,51%

6,5%

11,36%

Проаналізуємо інформацію, наведену у таблицях, спочатку по підручниках, потім по смислових групах.

Російськомовний підручник Вашуленко, Матвеєвої містить найменше емоційно – чуттєво забарвленої інформації, яка б могла сприяти вихованню почуття національної ідентичності, любові до Батьківщини. Здається, що він не відповідає ти вимогам, які ми поставили перед початковою школою в процесі політичної соціалізації.

Найбільше подібної інформації містить буквар для коригуючого розвитку “Дубочок”. Це досягається, завдяки тому, що весь матеріал “Дубочка” так чи інакше торкається теми козацтва. Дуже великий відсоток одиниць – символів національної культури, - наслідок того, що зображення козачка зустрічається буквально на кожній сторінці “Дубочка”.

Львівські підручники містять більше текстової, семантичної інформації, з тем, що нас цікавлять, у порівнянні з україномовним, офіційно затвердженим букварем Скрипченко і Вашуленко. Проте, буквар Скрипченко і Вашуленко доволі непогано оформлений ілюстративно (27,58% всіх ілюстрацій так чи інакше присвячено національній тематиці).

Взагалі, як ми бачимо, текстова інформація, присвячена національній тематиці займає відносно невеликий відсоток у порівнянні з загальним обсягом інформації (як правило – до 5%). Це легко зрозуміти, букварі (крім російськомовного) містять значний відсоток ілюстративної інформації національно-патріотичного характеру, а надмір текстів, присвячених Україні і українській культурі, може набриднути дітям і навіть викликати відразу до цих тем.

Відмітимо, що такий важливий момент, як релігія, займає дуже незначний відсоток: навіть у Львівських підручниках він займає не більше 4% ілюстрації та 0,5% текстів. На нашу думку, релігійному вихованню, як дуже впливовому засобу формування моральних якостей, слід приділяти більшу увагу. Також можна побачити, що архетипічні символи, після символів національної матеріальної культури, впевнено займають друге місце за обсягом у ілюстративній частині підручника.

Який загальний висновок ми можемо зробити? В букварях для молодших класів дійсно присутні ті елементи цілеспрямованого впливу політичної соціалізації, які спрямовані на виховання у дітей відчуттів національної ідентичності і любові до Батьківщини, які виступають передумовою виникнення на більш пізніх вікових етапах розвитку почуттів соціальної солідарності та соціальної довіри, які в свою чергу сприяють формуванню громадянського суспільства, як необхідної умови і передумови розвитку демократичної, соціальної, правової держави; а також містять мінімально необхідний (виходячи з вікових психологічних та розумових особливостей розвитку молодших школярів) інформативно-освітній компонент, що сприятиме свідомому включенню особистості в політичну систему суспільства, політичні відносини у майбутньому.

Висновки



У вітчизняній дослідницькій традиції контент- аналіз визначається як кількісний аналіз текстів і текстових масивів з метою наступної змістовної інтерпретації виявлених числових закономірностей.

Контент-аналіз застосовується при вивченні джерел, інваріантних за структурою або істотою змісту, але зовні існуючих, як не систематизований, безладно організований текстової матеріал. Філософський зміст контент- аналізу, як дослідницького методу, складається в сходженні від різноманіття текстового матеріалу до абстрактної моделі змісту тексту. У зазначеному змісті, контент- аналіз є однією з номотетичних дослідницьких процедур, використовуваних у сфері застосування ідеографічних методів.

Метод контент-аналізу широко використовується як допоміжний засіб в психології, соціології та інших науках при аналізі відповідей на відкриті питання анкет, матеріалів досліджень, результатів психологічного тестування (а саме в проективних методиках), для аналізу результатів при використанні методу фокусу груп. Схожі методи використовуються також в дослідження масових комунікацій, в маркетингових та інших дослідженнях. Контент-аналіз може використовуватись для дослідження більшої частини документальних джерел, проте, найкраще він працює при відносно великій кількості одно порядкових даних.

У психології контент- аналіз може застосовуватися, по-перше, як самостійний метод дослідження змісту повідомлення; по-друге, у комплексі з іншими методами, тобто, коли одночасно досліджують не тільки повідомлення, але й інші елементи комунікаційного процесу; по-третє, як допоміжний метод обробки масиву даних, отриманих іншими методами.

У соціальній психології контент- аналіз у першу чергу використовується для вивчення людського спілкування, комунікацій і їх суб'єктів як представників мікро- і макрогруп. Безпосередніми матеріалами дослідження є документи, які розглядаються як "повідомлення". Поняття "повідомлення" є специфічним соціально-психологічним, у ньому акцентується динамічний характер об'єкта, його включеність у комунікаційну систему. (мається на увазі залежність повідомлення від особистісних і групових особливостей комунікатора й реципієнта).

Контент-аналіз не відміняє необхідності звичайного (тобто змістового) аналізу документа. Перший доповнює інший, їй поєднання поглиблює розуміння змісту будь-якого тексту. Контент-аналіз дозволяє виявити в документі те, що не потрапляє до поверхневого погляду при його традиційному вивченні, те що має важливий соціальний зміст. Принципова відмінність цих методів аналізу полягає в явно вираженій строгості, формалізованості, систематизованості контент-аналізу. Він спрямований на вироблення кількісного опису смислового і символічного змісту документа, на фіксацію його об’єктивних ознак і їй підрахунок. На думку ряду соціологів (Маркоффа, Шапіро, Вейтмана та ін.), контент-аналіз можна було б назвати „текстуальним кодуванням”, оскільки він передбачає одержання кількісної інформації про зміст документа на основі його кодування. Крім того, контент-аналіз відрізняється від всіх інших способів вивчення документів тим, що він дозволяє „вписати” зміст документа в соціальний контекст, осмислити його одночасно і як прояв, і як оцінку соціально життя.


Список використаної літератури





  1. Бляхер Л. Е. Конвенциональные понятия в структуре политического дискурса // Принципы и практика политических исследований. – М., 2002. – С. 75.

  2. Варшавчик М. А. О структуре источниковедческой практики // Источниковедение отечественной истории. – М., 1980. – С. 25.

  3. Дергачова Л. Д. Периодическая печать как массовый источник. – М., 1982. – С. 154.

  4. Землянова Л. М. Современная американская коммуникавистика: теоретические концепции, проблемы, прогнозы. – М., 1995. – С. 69.

  5. 11. Кость С. Періодизація як історична проблема: журналістський аспект // Збірник кафедри української преси. На пошану професора Володимира Здоровеги з нагоди 70-річчя від дня народження: Вип. 3, Львів, 2000 – С. 113.

  6. Леслі А. Пал. Аналіз державної політики / Пер. з англ. У. Озюб. –К., 1999. – С. 71.

  7. Летенков Е. В. О некоторых итогах компьютерной обработки данных по периодической печати // Актуальні проблеми сучасного джерелознавства: Матеріали українсько-російського наукового семінару. – Київ – Санкт-Петербург, 1999. – С. 57.

  8. Медиа в выборах: между политикой и культурой (контент-анализ политической прессы) / под ред. Наталии Костенко. – К., 1999 – С. 67.

  9. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії К., 1998. – С. 17.

  10. Опыт контент-анализа альтернативной прессы Белоруссии // Социологические исследования, 1991, № 8. – С. 22.

  11. Партико З. В. Логічні норми редагування // Загальне редагування. –Львів. 2001. – С. 175 – 206.

  12. Романюк М. М. Українське пресовознавство: наукові принципи і методи досліджень. – Львів, 2000. – С. 30 – 31.

  13. Мангейм Дж., Р. Рич. Политология. Методы исследования. – М., 1997. - С. 271-275.

  14. Сафонова О.М. Буквар “Дубочок”: Пробний підручник для 1 класу загальноосвітніх шкіл колекційного спрямування. - К., 1997.

  15. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар: Підручник для 1 класу чотирирічної і трирічної початкової школи. – К., 1999.

  16. Чорна М., Грабар Д. Буквар. – Львів, 1993.




Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации