Берлач А.І. Біржове право України - файл n1.doc

Берлач А.І. Біржове право України
скачать (2341 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2341kb.04.12.2012 02:17скачать

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


відкритий міжнародний університет

розвитку людини “Україна”


А.І. БЕРЛАч

біржове право

України

Навчальний посібник


Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Київ

Університет “Україна”

2007
ББК


Гриф надано Міністерством освіти і науки України

Лист № 14/18.2 – 675 від 17 березня 2006 р.

Рецензенти: Т.П. Остапишин, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри банківської справи КНЕУ ім. Вадима Гетьмана
А.М. Стовбчатий, кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри __________________________________________

______________________________________________

Берлач А.І.

Б 49 Біржове право України: Навч. посіб. – К.: Університет “Україна”, 2007. – 348 с.
ISBN


У навчальному посібнику вперше у вітчизняній юридичній літературі розглядається біржове право як окрема предметна галузь права. Подано характеристику таких складових галузі права, як предмет, метод, система та джерела права. Детально охарактеризовано норми біржового права та біржові правовідносини. Акцентовано увагу на правовому статусі, актуальних питаннях створення і функціонування біржових інститутів. Значна увага приділена правилам ведення біржових торгів, укладенню біржових угод, біржовій грі та механізму ціноутворення.

Розрахований на викладачів, аспірантів, студентів юридичних та економічних навчальних закладів, а також спеціалістів в галузі біржової діяльності.

© А.І. Берлач, 2007

© Університет “Україна”, 2007

Фото


Б е р л а ч

Анатолій Іванович
Народився 17 січня 1965 року у с. Черче Камінь-Каширського району Волинської області у селянській родині. Закінчив Національну академію внутрішніх справ України, де пройшов шлях від викладача до професора кафедри економічної безпеки. Науковим консультантом був заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор І.П. Козаченко.

Берлач А.І. – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету “Україна”. Член експертної ради ВАК України та двох спецрад із захисту дисертацій.

Коло наукових інтересів – фінансове право, адміністративне право, біржова справа, економічна безпека, оперативно-розшукова діяльність. Його перу належить понад 70 наукових праць, у тому числі – 3 монографії, 14 навчальних посібників, серед яких:

Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Монографія /Кол. авторів. За ред. В.І. Семчика. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 280 с.

Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Монографія /Кол. авторів. За ред. В.І. Семчика. К.: “Юридична думка”, 2005. – 264 с.

Берлач А.І. Біржова справа: Навч. посібник. – К.: Фенікс, 2003. – 320 с.

Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 752 с.

Основи ринкової економіки: Курс лекцій/ Ю.О. Тараненко, Б.Б. Гарін, Т.М. Тігова та ін. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 348 с.

Берлач А.І. Адміністративне право України: Навч. посіб. для дист. навч. – К.: Університет “Україна”, 2005. – 472 с.

Берлач А.І., Стовбчатий А.М. Основи казначейської справи: Навч. посіб. для дист. навч. За заг. ред. А.І. Берлача. – К.: Університет “Україна”, 2005. – 228 с.

Берлач А.І. Фінансове право України: Навч. посіб. для дист. навч. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 288 с.

Берлач А.І. Податкове право України: Навч. посіб. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 335 с.

Берлач А.І., Тараненко Ю.О. Банківське право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання. / А.І. Берлач, Ю.О. Тараненко; За заг. ред. А.І. Берлача. – К.: Університет “Україна”, 2007. – 303 с.

Берлач А.І. Безпека бізнесу: Навч. посіб. – К.: Університет “Україна”, 2007. – 280 с.

Тлумачний словник термінів біржової торгівлі та біржове законодавство України: Понад 800 термінів / Уклад.: А.І. Берлач.   К.: Університет “Україна”, 2007. – 185 с.
З М І С Т

ВСТУП ................................................................................................................

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ГЛАВА 1. Поняття, предмет, метод, система та джерела біржового права і його місце в системі права України ......................................................................

§ 1. Поняття та зміст біржового права ...................................................................

§ 2. Предмет і метод біржового права ...............................................................

§ 3. Біржові правовідносини, їх ознаки та види ...............................................

§ 4. Система та джерела біржового права ...............................................

§ 5. Місце біржового права в системі права України .....................................

ГЛАВА 2. Регулювання біржової діяльності ............................................

§ 1. Поняття, зміст і принципи регулювання біржової діяльності .................

§ 2. Державне регулювання і саморегулювання біржової діяльності ..................

§ 3. Органи державного регулювання біржової діяльності ..............................

§ 4. Особливості регулювання біржової діяльності за кордоном .....................

ГЛАВА 3. Організація біржових інститутів .......................................................

§ 1. Еволюція біржових інститутів ................................................................

§ 2. Створення бірж ..................................................................................................

§ 3. Функції бірж .......................................................................................................

§ 4. Видова характеристика бірж .........................................................................

§ 5. Організація біржового управління ..................................................................

ГЛАВА 4. Учасники та організація біржових торгів ...............................

§ 1. Учасники біржових торгів ............................................................................

§ 2. Біржовий товар ...............................................................................................

§ 3. Організація біржових торгів ...........................................................................

§ 4. Порядок зняття товарів з біржових торгів ....................................................

§ 5. Розв’язання спірних питань .......................................................

§ 6. Біржова мова жестів та жаргон брокера .......................................................

ГЛАВА 5. Біржові угоди ...................................................................................

§ 1. Поняття й ознаки біржових угод .................................................................

§ 2. Види біржових угод .........................................................................................

§ 3. Аукціонні торги ………………………………………………………………

§ 4. Порядок укладання біржових угод ...................................................................

§ 5. Реєстрація та оформлення біржових угод .......................................................

§ 6. Розірвання угод ................................................................................................

§ 7. Забезпечення виконання біржових угод ......................................................

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ГЛАВА 6. Правове регулювання діяльності товарних бірж ............................

§ 1. Товарна біржа в системі ринкової економіки ...............................................

§ 2. Правовий статус та функції товарної біржі ...................................................

§ 3. Види біржових угод .........................................................................................

§ 4. Характеристика біржових товарів ...................................................................

§ 5. Механізм торгівлі на вітчизняних товарних біржах ..................................

§ 6. Забезпечення виконання біржових зобов’язань .............................................

ГЛАВА 7. Правове регулювання діяльності фондових бірж ..........................

§ 1. Фондовий ринок і фондова біржа ...................................................................

§ 2. Учасники фондового ринку ............................................................................

§ 3. Класифікаційна характеристика цінних паперів .........................................

§ 4. Процедура лістингу ......................................................................................

§ 5. Котирування цінних паперів .........................................................................

§ 6. Механізм укладання біржових угод .............................................................

ГЛАВА 8. Правове регулювання діяльності валютних бірж ..........................

§ 1. Поняття валюти та валютних цінностей ...........................................................

§ 2. Суб’єкти валютного ринку .............................................................................

§ 3. Види біржових угод .........................................................................................

§ 4. Механізм біржової торгівлі валютою ............................................................

§ 5. Поняття та методи валютного регулювання ..................................................

ГЛАВА 9. Правове регулювання діяльності бірж праці ..............................

§ 1. Ринок праці: поняття, зміст і функції .............................................................

§ 2. Суб’єкти ринку праці та їх функції .................................................................

Додатки .................................................................................................................

Список використаної літератури ......................................................................
ВСТУП
Перехід України до ринкових умов господарювання передбачає кардинальні зміни її економічної системи і створення нового та вдосконалення чинного біржового законодавства. Будучи провідною ланкою ринкової економіки, біржова сфера виступає складним механізмом, що чутливо реагує на всі соціально-економічні, політичні та соціопсихологічні процеси, що відбуваються в країні.

Біржова справа – древня наука, а тому акумулює тисячолітній досвід функціонування біржових інститутів, розкриває те, що впродовж тривалого періоду формувалось як обов’язкові принципи організації біржової торгівлі. Тому навчитись основ біржової справи – непросте завдання. Адже майнові, грошові та кредитні відносини “як елементи біржових” відображають найскладніші явища суспільного життя, оскільки стосуються відносин між людьми, які і є найбільш складними її – біржової справи   суб’єктами. З огляду на це стає зрозумілим важливість і необхідність правового регулювання відносин, що виникають у біржовій сфері, яка потребує широкого спектра знань, розуміння глибоких закономірностей, здатність добре орієнтуватись у правових актах – тобто всього того, що необхідне сьогодні фахівцю-юристу.

Розвиток біржового права, перехід до його викладання як самостійної навчальної дисципліни на відповідних факультетах – невід’ємна складова якісного оновлення вищої освіти в Україні, приведення цієї системи у відповідність із вимогами глибокого реформування економіки і права в країні.

Автор посібника глибоко переконаний, що насьогодні об’єктивно склалася необхідна кількість передумов, що дають підстави говорити про самостійність біржового права як галузі вітчизняного права. Звичайно, висловлене твердження не претендує на істину останньої інстанції, однак можна сподіватися, що в найближчому майбутньому воно сприйматиметься як саме собою зрозуміле.

Даний навчальний посібник підготовлений відповідно до програми курсу біржового права, затвердженої методичною радою Університету “Україна”. Специфіка запропонованого курсу полягає в невеликій за обсягом кількості аудиторних годин, занять відведених на його викладання, і вивченні більшої його частини самостійно. Саме тому зміст посібника, що максимально адаптований до робочої навчальної програми, охоплює актуальні проблеми, характеристики основних ланок біржової торгівлі, а також розкриває специфіку механізму укладення широкого спектру біржових угод.

Навчальний курс “Біржове право України” містить основний зміст Загальної та Особливої частин біржового права.

Загальна його частина охоплює поняття банківського права, його систему, місце в системі права, відомості про комплексний метод правового регулювання, а також аналіз правового забезпечення регулювання біржової діяльності, організації біржових інститутів, правовий статус біржових торгів, поняття та порядок укладання біржових угод в Україні та в країнах з глибокими традиціями біржової діяльності. Поглиблене знання змісту біржового права України передбачає детальне вивчення специфіки біржових правовідносин, його предмета та методу, характеристики правових норм.

Особлива частина біржового права охоплює загальні засади та правові основи регулювання діяльності окремих інститутів біржової торгівлі – товарної, фондової, валютної бірж та біржі праці. У посібнику також аналізуються проблеми біржової діяльності, правові основи біржових розрахунків.

Потрібно зауважити, що біржове право України стрімко набуває реальних ознак самостійної галузі, активно вдосконалюється його законодавство, а тому студентам для його системного засвоєння варто постійно знайомитися з новелами нормотворчості.

Можна говорити про викладання біржового права у навчальних закладах, однак навчально-методичне забезпечення заслуговує на краще. Адже в існуючих посібниках, заявлених як посібники з біржового права, практично не розглядається поняття біржового права, його предмет, метод регулювання, система та його джерела.

Тому метою видання посібника є надання методичної допомоги всім, хто цікавиться вивченням біржового права, поліпшення засвоєння майбутніми спеціалістами теоретичних і практичних основ біржової діяльності, підвищення економічної ефективності біржових операцій.

Автор посібника сподівається, що структура, послідовність викладу матеріалу і його взаємозв’язок сприятимуть формуванню нової генерації фахівців економіко-правового спрямування, здатних розв’язувати складні господарсько-правові проблеми становлення та розвитку елементів ринкового середовища взагалі та біржових інститутів зокрема, що забезпечить становлення України як правової, високорозвинутої, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дасть їй змогу стати впливовим партнером у світі та Європі зокрема.


ГЛАВА 1. Поняття, предмет, метод, система та джерела біржового права і його місце в системі права України
§ 1. Поняття та зміст біржового права
Стабільне та ефективне функціонування державних органів та установ, розвиток суверенної держави в цілому залежать від стану економічної системи країни, її сталості та надійності. Без такої системи неможливе успішне здійснення державних соціальних, політико-правових, екологічних та інших програм і проектів. Саме тому вдосконалення вітчизняного біржового ринку та формування механізму регулювання відносин, що виникають у сфері біржової діяльності є необхідною умовою успіху економічних перетворень, що відбуваються в країні.

Питання щодо виділення біржового права в самостійну галузь права дискутується серед зарубіжних та вітчизняних вчених вже тривалий час і думку щодо цього існують різні. Однак переконливим для всіх є твердження, що сутність біржового права визначається тими завданнями, які воно покликано вирішувати в суспільстві, а саме – системне правове регулювання біржової діяльності суб’єктів ринку.

Чим же викликана потреба розглядати біржове право як самостійну комплексну галузь права? Чи може взагалі біржове право претендувати на назву галузі права, чи можливо його слід розглядати як галузь господарського чи цивільного законодавства?

Так, питань щодо біржового права виникає більше ніж відповідей, однак незаперечним є той факт, що суспільним відносинам, як власне й праву притаманний розвиток. Біржові інститути, хай поки що формально, але все ж таки входять в нашу свідомість як об’єктивна реальність. Сьогодні практично ніхто в Україні не заперечить доцільність розвитку ринкової економіки, що обов’язково передбачає функціонування біржових інститутів. Відтак виникає потреба у регулюванні поведінки частини суспільства, причетної до організації біржової діяльності.

Така складна система суспільних відносин якими є біржові звісно потребує належного врегулювання поведінки їх учасників. Більше того, такі правові норми (біржові) сьогодні вже де-факто й де-юре існують, як існує й біржове законодавства.

Зміст біржового права як системи правового регулювання біржової діяльності складають юридичні норми – норми-правила, норми-принципи, підсистеми цих норм, різні комбінації норм, що створюють юридичні конструкції, що у своїй сукупності забезпечують цілеспрямований вплив на поведінку суб’єктів біржового ринку.

Більше того для змісту біржового права є характерним поєднання елементів публічного та приватного права, оскільки у сфері біржової діяльності виникають як публічно-правові, так і приватно-правові відносини. Така комбінація правових норм біржового права є характерною й для інших галузей права, як то банківське, житлове, екологічне, аграрне, інформаційне та ін., що вказує на його комплексний характер.

Доречно зазначити, що теорія комплексних і основних галузей не є новою, вона виникла у зв’язку з аналізом В.К. Райхером проблем страхування, який вважав, що в рамках системи права слід розрізняти дві категорії галузей – галузі основні і комплексні1.

Які ж відмінності між основними і комплексними галузями права?

- по-перше, кожній основній (самостійній) галузі притаманна єдність предмету, тоді як комплексна галузь позбавлена такої єдності, оскільки регулює неоднорідні суспільні відносини;

- по-друге, до складу основних галузей не можуть входити норми інших галузей права, тоді як комплексна галузь за змістом складається з норм інших (основних) галузей права;

- по-третє, кожній основній галузі права притаманний специфічний метод регулювання, а для комплексної галузі права характерна інша картина: в ній використовується ряд методів правового регулювання, запозичених з основних галузей;

- по-четверте, основні галузі займають відповідне місце в системі права, тоді як комплексні галузі ніякого місця в системі права не займають; їм відводиться лише умовне місце (залежно від мети систематизації) при систематизації права1.

На основі вищезазначеного та зважаючи на об’єктивні реалії розвитку вітчизняного права, зокрема появу як самостійних галузей банківського, аграрного, житлового, екологічного, інформаційного, можна проглядати поступову трансформацію біржового права в самостійну комплексну галузь права.

Така позиція є достатньо обґрунтованою і підтверджена рядом чинників, які сприяють трансформуванню біржового права в окрему галузь права:

- наявність суспільної потреби та зацікавленості держави в самостійному правовому регулюванні галузі, що зумовлено особливою значущістю біржового ринку для здійснення економічної реформи;

- наявність самостійного предмета правового регулювання, зумовленого чітким виокремленням специфіки регульованих цією галуззю суспільних відносин;

- потреба в особливому методі правового регулювання;

- наявність або потреба в особливих (спеціальних) джерелах права;

- конституційне та/або законодавче закріплення принципів цієї галузі права;

- наявність специфічної (притаманної лише цій галузі права) системи понять і категорій2.

Отже, біржове право як комплексна галузь права – це не механічне об’єднання норм основних галузей права, а якісно нове, юридично цілісне правове утворення.

Біржове право об’єктивно консолідує за однією предметною, тематичною і цільовою ознакою юридично неоднорідний (щодо галузевої належності) матеріал, об’єднання якого здійснюється шляхом збагачення його змісту, введення нових специфічних системних узагальнень, вироблення якісно нових понять, положень і в зв’язку з цим суттєвого розвитку юридичної термінології.

Таким чином, є об’єктивною необхідність правового регулювання відносин у біржового ринку, більше того термін “біржове право” досить стійко увійшов у лексикон науковців та практиків, що свідчить про досить позитивне його сприйняття суспільством.

А тому на нашу думку, біржове право як комплексна галузь права – це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.
§ 2. Предмет і метод біржового права
Із загальної теорії держави і права відомо, що для розмежування галузей права, які в своїй сукупності складають систему права, використовують дві основні ознаки – предмет і метод правового регулювання. За предметом і особливостями методу правового регулювання біржове право займає в системі права України особливе, не до кінця визначене місце. Для визначення предмета регулювання і встановлення меж цієї галузі права існують відповідні критерії, головною з яких є та, що біржове право регулює суспільні відносини, що виникають виключно в процесі біржової діяльності.

Суспільні відносини, що виникають в процесі здійсненням Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та суб’єктами біржового ринку, перш за все біржами, своїх функцій та завдань, в багатьох випадках можна віднести до цивільних, господарських, адміністративних, фінансових та інших правовідносин. Разом з тим, беручи до уваги специфіку біржової діяльності, дана сфера породжує такі правовідносини, що не можуть бути віднесені до первинних щодо біржового права галузей, зокрема цивільного, господарського та особливо адміністративного і фінансового.

Біржові правовідносини формують, таким чином, особливу групу відносин, що характерна виключно біржовому праву, і складають специфіку його предмета. Такими зокрема є відносини між Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та біржами, біржами та органами державної реєстрації, біржами між собою, між біржами та клієнтами. Це свідчить про те, що ці відносини різні за своєю природою, а відтак, різняться ступенем державного регулювання, що пояснюється різною природою самих правових норм, що їх (відносини) регулюють.


Предмет біржового права – суспільні відносини, що виникають між суб’єктами біржового ринку з приводу здійснення біржової діяльності




відносини, пов’язані зі здійсненням біржової діяльності (наприклад, проведення торгів, укладення біржової угоди,)


відносини, пов’язані з визначенням правового статусу суб’єкта біржового ринку (наприклад, державна реєстрація товарної біржі)


відносини, що виникають в процесі державного регулювання біржової діяльності (наприклад, встановлення порядок ліцензування, розробки біржових стандартів та ін.)


Особливості відносин, що складають предмет банківського права, полягають у тому, що вони:

- виникають виключно в процесі біржової діяльності;

- регулюються нормами біржового законодавства, а також інших галузей законодавства (цивільного, господарського, фінансового, адміністративного та ін.);

- носять переважно змішаний, одночасно публічно-правовий (відносини ДКЦПФР і фондовими біржами) і приватно-правовий (відносини між біржею і членом біржі) характер;

- спеціальним та обов’язковим їх учасником завжди виступає біржова установа;

- поведінка суб’єктів носить автономний і водночас обмежений відповідними рамками характер, визначений відповідними правовими актами.

Отже, предметом біржового права є біржові правовідносини, як врегульовані нормами біржового та інших галузей права суспільні відносин, що виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Важливо зазначити, що об’єктом біржових правовідносин виступає біржова діяльність, змістом якої є здійснювані на біржових торгах операції та угоди.

Метод тієї чи іншої галузі права залежить від характеру суспільних відносин, котрі вона (галузь) регулює, від правового статусу суб’єктів цих відносин. У загальному розумінні в системі права метод визначається як система способів, засобів та прийомів правового впливу на свідомість і поведінку людей, діяльність організацій, установ та підприємств. Методи застосовуються не ізольовано один від іншого, а поєднанні, комплексно, інакше не стане можливим забезпечити ефективність правового впливу. Більше того, застосування методів повинно відбуватися не епізодично, а систематично, постійно, в процесі цілеспрямованої діяльності.

Виходячи з цього, можна констатувати обумовленість методу біржового права особливостями біржових правовідносин і розглядати його (метод) як сукупність юридичних прийомів, способів та засобів, з допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин, що складають предмет біржового права.


Метод біржового права – сукупність прийомів, способів та засобів, що визначають вплив на відносини, що складають предмет біржового права




імперативне регулювання (наприклад, обов’язковість ліцензування біржової діяльності)



диспозитивне регулювання (можливість вибору покупцем біржового товару; вибір форми

розрахунків та ін.)




поєднання імперативного і диспозитивного регулювання (імперативно встановлені вимоги щодо ведення бухгалтерської звітності і можливість біржі самостійно формувати власну облікову політику


Метод біржового права передбачає регулювання різних за природою біржових відносин. Так зокрема, відносини між ДКЦПФР і фондовими біржами є різновидом владних (імперативних), а відтак для них є характерним імперативний метод правового регулювання. Його характерними рисами є:

- формування і використання відносин за принципом “команда – виконання”, тобто одна сторона відносин є владною, а інша підвладною;

- наявність державно-владних приписів;

- юридична нерівність сторін у владних біржових відносинах;

- відсутність можливості домовленості сторін;

- суб’єкти відносин, виконуючи владні, управлінські та інші функції, діють за своїм розсудом в межах наданих їм повноважень.

Відносини між біржами та покупцями і продавцями є різновидом цивільно-правових, для яких є характерним диспозитивний метод правового регулювання, оскільки ці відносини регулюються виключно нормами цивільного права. Відмінними рисами даного методу є:

- рівність учасників правовідносин;

- автономія учасників правовідносин, що означає здатність особи вільно (незалежно) формувати свою волю і реалізовувати свої права в своїх же інтересах;

- самостійність учасників правовідносин, що виражається в можливості особи самостійно розпоряджатися належним йому майном, коштами, цінними паперами, нести відповідальність за своїми зобов’язаннями та ін.;

- альтернативна можливість вибору суб’єктами біржового ринку різних варіантів поведінки в рамках закону.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників біржового права існує думка про необхідність виділення в рамках методу біржового права комплексного методу правового регулювання біржових відносин, який об’єднує в собі окремі риси імперативного та диспозитивного методів, що характерні біржовому праву. Характерними рисами даного методу є:

- майнова самостійність учасників правовідносин;

- застосування переважно способів непрямого (економічного) впливу на учасників правовідносин. Ці способи дають змогу сприяти формуванню сприятливої для суб’єктів біржового права ситуації, уповноважувати їх сторін на здійснення широкого, але досить визначеного переліку діянь, стимулювати активну діяльність і вибір оптимальних варіантів в процесі здійснення біржової діяльності;

- “коридор автономії волі” обов’язкових учасників біржових відносин, прикладом яких можуть бути правовідносини, що виникають в процесі створення біржової установи при встановленні її засновниками розміру статутного капіталу.

Так зокрема, торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами - не менш як 300 тисяч гривень, андеррайтинг   не менш як 600 тисяч гривень. У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Таким чином, комплексний метод правового регулювання виражає саму сутність юридичного режиму регулювання біржового права, слугує об’єднувальним початком для всього правового матеріалу цієї галузі права, надає йому особливе “галузеве забарвлення”.
§ 3. Біржові правовідносини, їх ознаки та види
Біржова діяльність як особлива форма господарської діяльності викликає виникнення різних за змістом і суб’єктами відносин. Важливим в них є те, що обов’язковим їх учасником є біржовий інститут (біржа). Біржові відносини, як результат й умова біржової діяльності не функціонують самі по собі, вони пов’язані з управлінням, що здійснюється як власниками бірж, так і державними органами, наділеними відповідними владними повноваженнями.

Саме ці два управлінські аспекти забезпечують регулювання біржової діяльності, і перш за все, правове, в силу чого біржові відносин врегульовані нормами права стають біржовими правовідносинами.

Як і кожен інший правовий інститут біржові правовідносини мають певні особливі ознаки, що вирізняють їх з поміж інших відносин:

- особливий суб’єктний склад, як то:

◦ біржові інститути (біржі), створені виключно для біржової діяльності, що є ліцензійним видом господарської діяльності, і зареєстровані як юридичні особи;

◦ структурні підрозділи бірж, згідно біржового законодавства наділені відповідними повноваженнями щодо біржової діяльності;

◦ біржові інститути (біржі), не мають права займатися комерційними посередницькими операціями, вони не можуть здійснювати фактичні дії щодо “прив’язки” продавців товарів до їх можливих покупців, а також вони також не повинні одержувати прибуток від своєї діяльності;

◦ державні і недержавні органи, що забезпечують державне регулювання та саморегулювання біржової діяльності;

- поєднання майнових (формування статутного фонду, майнового капіталу тощо) та організаційних (державна реєстрація, ліцензування, державний контроль тощо) елементів при заснуванні та функціонуванні біржових інститутів.

А тому біржові правовідносини – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають, змінюються та/або припиняються в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів, мають особливий суб’єктний склад та характерні поєднанням майнових й організаційних елементів.

Впливаючи через відповідний механізм на економічні інтереси держави та місцевого самоврядування, біржові правовідносини виконують такі функції:

- вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія норм біржового права;

- закріплюють конкретну поведінку юридичних і фізичних осіб у сфері функціонування біржового ринку, якої вони повинні додержуватися;

- виступають умовою введення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників біржових правовідносин.

Матеріальним змістом біржових правовідносин є поведінка суб’єктів, а юридичним – суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що встановлені біржовими правовими нормами.

Суб’єктивні права – це належна суб’єкту біржового ринку для задоволення його (тобто учасника біржових відносин) інтересів міра дозволеної (можливої) поведінки, забезпечена юридичними обов’язками іншої сторони біржових правовідносин. Саме обов’язки іншої сторони, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав учасника біржових відносин. Цей обов’язок може полягати в утриманні від дій, або, навпаки, у виконанні обов’язку.

Юридичний обов’язок у біржових правовідносинах – це приписана зобов’язаному суб’єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинний дотримуватися цей суб’єкт.

Найкраще розкривається зміст біржових правовідносин через їх класифікацію, в основі якої лежить особливість біржової діяльності.

Одним із критеріїв класифікації біржових відносин є їх характер, а тому їх поділяють на такі групи:

- відносини, що виникають безпосередньо при укладанні біржових угод;

- відносини, що виникають в процесі організації біржової діяльності (державна реєстрація, ліцензування тощо).

За характером зв’язків між учасниками правовідносин їх поділяють на:

- горизонтальні, що виникають між юридично і фактично рівноправними суб’єктами правовідносин, що свідчить про відсутність в них імперативного (владного) характеру. Ці відносини, учасники яких не знаходяться в підпорядкуванні один одного, формуються на основі укладання біржових договорів (контрактів);

- вертикальні, в яких один із учасників підлеглий іншому. Вони носять субординаційний характер, тому виникають за волевиявленням повноважного державного органу, його посадової особи, чи органу саморегулювання, або ж власника. Для вертикальних біржових правовідносин є характерним прояв адміністративного методу правового регулювання, себто – методу владних приписів, що передбачає імперативний (владний) статус однієї із сторін. Прикладом є відносини між Державною комісією цінних паперів та фондового ринку і Українською фондовою біржею.

Беручи до уваги, що біржове право містить у собі матеріальні та процесуальні норми, та залежно від об’єкта правової регламентації біржові правовідносини можуть набувати статусу матеріальних або процесуальних форм.

Матеріальні біржові правовідносини сприяють реалізації прав і обов’язків сторін правовідносин щодо набуття правового статусу суб’єктів біржового ринку. Завдяки реалізації вищезазначених прав і обов’язків має місце формування статутного фонду майнового капіталу, обсяг яких залежить від економічного стану засновників та учасників біржі.

Процесуальні біржові правовідносини складають зміст Правил біржової торгівлі та забезпечують порядок укладання та виконання біржових угод. Відповідно, процесуальні суб’єктивні права та обов’язки покликані використовувати певну юридичну форму і порядок біржової діяльності.

Залежно від сфери дії правовідносини поділяються на:

- внутрішньобіржові, що виникають в межах біржі між її структурними підрозділами;

- міжбіржові, (зовнішньобіржові), що виникають між біржами, органами державного регулювання чи саморегулювання, чи іншими юридично самостійними суб’єктами господарювання.

Крім вищезазначених систем класифікації біржових правовідносин, окремі джерела містять й дещо відмінну їх класифікацію. Так зокрема, за характером дій зобов’язаного суб’єкта, біржові правовідносини поділяють на активні, в яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчинити певні дії, а також на пасивні, в яких він повинен утриматися від певних дій. Наприклад, біржі зобов’язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори, і в той же час, утримуватися від комерційної діяльності, що забезпечує одержання прибутку.
§ 4 Система та джерела біржового права
Важливим критерієм внутрішньогалузевої систематизації є необхідність врахування того, що для біржового права, як і для інших галузей вітчизняного права, є характерною наявність норм, що закріплюють загальні для нього (права) принципи, ідеї та положення, і норм, що регулюють окремі види відносин, які складають його предмет. У зв’язку з цим, із погляду теорії та практики, доцільно згрупувати норми біржового права в найкрупніші правові інститути, якими є Загальна та Особлива частини

До Загальної частини входять інститути і норми біржового права, що закріплюють основі принципи, правові форми і методи здійснення біржової діяльності та її регулювання з боку державних органів, організаційно-правових форм біржових інститутів, основні риси правового становища суб’єктів біржового ринку та ін. Загальна частина біржового права виступає об’єднуючою основою для всіх інших норм, виражає спільність мети і завдань їх об’єднання в галузь права. Вона дає змогу забезпечити необхідну єдність правового регулювання суспільних відносин, що виникають в процесі побудови, функціонування і розвитку біржового ринку в Україні.

Норми Загальної частини біржового права конкретизовані в його Особливій частині, куди входять правові інститути, що мають вузько цільове значення в силу специфіки їх об’єкта. При цьому відповідні правові інститути в рамках Особливої частини біржового права групуються в значно крупніші структурні підрозділи – розділи. Таким чином, особливу частину складають розділи, в яких згруповані інститути і норми, що регулюють відносини у сфері організації та функціонування:

- товарних бірж;

- фондових бірж;

- валютного ринку;

- ринку праці;

- механізму ф’ючерсної торгівлі;

- механізму укладання і виконання біржових угод;

- механізму оподаткування біржової діяльності;

- механізму розрахунків за біржовими угодами;

- порядку обліку і звітності на біржі.

Як бачимо, у системі біржового права знаходить своє відображення об’єктивно наявна система вітчизняних біржових інститутів. Більше того, норми загальної частини біржового права конкретизуються у біржово-правових нормах особливої частини, а відтак Загальна і Особлива частини біржового права перебувають в нерозривному зв’язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого та його елементів.

Від системи біржового права як галузі права потрібно відрізняти систему біржового законодавства, тобто систему всіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають у сфері біржової діяльності. Біржове законодавство – це зовнішня форма біржового права, що відображає його внутрішню структуру. Норми біржового права містяться у великій кількості різноманітних правових актів, або джерелах як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню біржових правовідносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування. Біржово-правові норми містяться безпосередньо в Конституції та законах України, постановах уряду, наказах міністерств і відомств, інших нормативних актах державних структур, у рішеннях місцевих рад та їх виконавчих органів, а також у внутрішніх актах біржових інститутів.

Під джерелами права розуміють систему зовнішніх форм, в яких містяться норми права, відтак джерелами біржового права виступають законодавчі та нормативно-правові акти, що містять в собі правові норми, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Беручи до уваги складність джерел біржового права, викликану особливістю виникнення, зміни та/або припинення біржових правовідносин науковці сходяться в думці систематизувати їх (джерела) у дві групи:

- джерела, правові норми яких визначають загальні правила поведінки учасників біржових правовідносин;

- джерела, правові норми яких визначають безпосередню поведінку учасників біржових правовідносин, зокрема при укладанні і виконанні біржових угод.

До першої групи джерел біржового права належить Конституція України, Цивільний кодекс України, Митний кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, “Про інформацію”, “Про захист від недобросовісної конкуренції” та ін.

Основний закон України є визначальним актом (ст.ст. 1, 8, 9, 41 43, 56, 58, 67) у правовому регулюванні біржової діяльності і таким, що має найвищу юридичну силу та містить норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Важливість Конституції України визначається тим, що у ній містяться конституційно-правові норми, які є основоположними для усіх інших джерел біржового права і які юридично оформляють важливі інститути біржового права. У Конституції знайшли своє втілення принципи біржової діяльності, загальногалузеві принципи біржового права, а також ключові принципи ряду найважливіших інститутів біржового права – фондового ринку, валютного ринку, біржового договору та деяких інших.

Важливе значення у регулюванні біржових правовідносин належить кодифікованому законодавчому акту – Цивільному кодексу України, норми якого зокрема регулюють відносини цивільно-правових зобов’язань, а саме механізм їх виникнення, зміни та/або припинення, вимоги до суб’єктів зобов’язань, правила та способи забезпечення їх виконання.

Правові норми глав 52 54 ЦК України визначають поняття та умови договору, порядок укладення, зміни і припинення договору, а також договору купівлі-продажу, що за своєю юридичною природою відповідає форвардному біржовому договору. Відтак всі вимоги, що ставляться до порядку укладення, зміни і припинення договорів поставки та купівлі-продажу, можуть застосовуватись і до форвардних договорів.

Загальні питання правосуб’єктності учасників цивільних правовідносин також визначаються нормами ЦК України та Законів України “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про товарну біржу”, що має важливе значення і для визначення правосуб’єктності учасників біржових правовідносин та сторін біржових угод.

Друга група джерел біржового права представлена Господарським кодексом України, Законами України “Про товарну біржу”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, окремими нормативним атами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.

Правові норми Господарського кодексу України1 займають особливе місце в регулюванні біржових правовідносин, зокрема визначають правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності, що має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій.

Біржова діяльність як один із різновидів некомерційної господарської діяльності регламентується нормою ГК України (ст. 54), згідно якої на суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання.

Правові норми ГК України (ст. 185) визначають також особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, основний зміст яких полягає у тому, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначає Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р.2

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку є предметом регулювання правових норм Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р.3

Для регулювання вітчизняного фондового ринку і координації діяльності його учасників створена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, правовий статус якої закріплено Указом Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 12 червня 1995 р.1

Виходячи з необхідності дальшого реформування ринку цінних паперів та у зв’язку з наданням Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку статусу державного органу, главою держави видано Указ Президента “Про затвердження Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 р2.

Правовою основою становлення та розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції став й Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2001 р3.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна” від 20 липня 2000 р. визначає основні напрями розвитку та механізм функціонування ринку сільськогосподарської продукції4.

Основні напрями валютного контролю закріплені Постановою Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про валютний контроль” від 8 лютого 2000 р.5

З метою врегулювання аграрного ринку в Україні спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства та Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996 р. затверджені Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Значна роль у регулюванні біржових правовідносин належить і нормам, що складають зміст міжнародних договорів, а саме міжнародних конвенцій з економічних питань, що ратифіковані Україною.

Неабияке значення у регулюванні біржових правовідносин належить локальним нормативно-правовим актам, дія яких поширюється лише в рамках відповідної біржі. Такими зокрема є Правила біржової торгівлі та Статут біржі, а також Засновницький договір. Відповідно до ч.2. ст. 17 Закону України “Про товарну біржу” Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань. До того ж, Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. Складну структуру має також Статут біржі як локальний правовий акт, що визначає загальні положення, мету та завдання створення біржі, напрями діяльності біржі, порядок формування та зміни статутного капіталу, фондів і прибутків біржі та ряд інших напрямів діяльності біржі.

Не менш важливим джерелом біржового права можна вважати правовий звичай, який відповідно до ст. 7 ЦК України є правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Разом з тим, законодавець наголошує, що звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Як один із різновидів звичаїв, законодавством передбачено звичай ділового обороту, основними ознаками якого називають: законність, тривалість дії, сталість дотримання, чітка визначеність тощо. При цьому звичай ділового обороту (практики) має складний зміст, головною частиною маючи узанції, тобто торгівельний порядок, що доповнює умови договору. Будучи найбільш важливим елементом комерційного звичаю, узанції ґрунтуються на загально-торгівельних звичаях, а саме на правилах, якими фактично керуються учасники договору. На думку Рябовол Л.Т. торгівельний звичай не є джерелом права, а виступає способом тлумачення договору, виходячи з попередньої поведінки учасників договірних відносин. Він застосовується лише за умови, що це правило знайшло своє відбиття в угоді у вигляді прямого відсилання або умови, що припускається1.

Таким чином аналіз джерел біржового права свідчить, що його (права) норми розкидані в багатьох законодавчих і нормативно-правових актах і відображені в кількох інститутах цивільного і господарського права. Це свідчить про складність системи біржового права, а відтак вимагає від учасників біржових правовідносин та фахівців біржового ринку належного розуміння та високої практики застосування правових норм. Більше того, наразі є всі підстави стверджувати, що біржове право являє собою самостійну, що пов’язана внутрішнім змістом систему правових норм, яка утворює самостійну галузь вітчизняного права.
§ 5. Місце біржового права в системі права України .
Будучи складним правовим інститутом господарського права, біржове право тісно взаємодії з іншими галузями права, що пояснює складність суспільних відносин, які виступають предметом кожної галузі права. Серед юристів-науковців та практиків сьогодні відсутня єдність думок щодо місця біржового права в системі господарського права, а відтак біржове право розглядається ними як господарсько-правовий інститут, підгалузь господарського права або ж як самостійна галузь права.

Не дивлячись на це, незаперечною є позиція того, що предмет біржового права охоплює відносини, що виникають у процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів. Відтак біржові правовідносини є частиною господарських правовідносин, що виникають у сфері організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Загалом галузями, суміжними з біржовим правом, є цивільне, господарське, адміністративне, фінансове та інші галузі права. Однак кожна з цих галузей права є самостійною галуззю права, а розмежування між ними слід проводити не лише за предметом та методом правового регулювання, але й за тими функціями, які характерні вказаним галузям права.

Біржове і цивільне право. Норми цивільного права визначають правовий статус учасників цивільного обороту, підстави виникнення і порядок реалізації права власності й інших майнових прав, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності (інтелектуальної власності), регулюють договірні й інші зобов’язання, а також інші майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини, побудовані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників.

Саме норми цивільного права регламентують порядок укладання договорів, у тому числі й біржових. Так, згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Такий же порядок регламентації стосується й особливостей укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо, оскільки відповідно до ст. 650 ЦК України вони встановлюються відповідними актами цивільного законодавства1.

Біржове і господарське право. Біржова діяльність будучи різновидом господарської діяльності регламентується нормами господарського права, які визначають організацію бірж, їх правовий статус, здійснення торговельно-біржової діяльності, правила біржової торгівлі, порядок проведення біржових торгів та ін.

Так норми ГК України (ст. 185) визначають особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, констатуючи, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Господарське законодавство (ст. 278 ГК України) акцентує також увагу на безприбутковості біржових інститутів, зазначаючи, що здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією   товарною біржею, яка не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Законодавець (ст. 279 ГК України) розглядає товарну біржу як особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям.

Згідно ст. 360 ГК України, для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа   акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до ГК України, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі1.

Таким чином, норми господарського права значною мірою концентрують увагу на біржові правовідносини, що виникають з приводу біржової діяльності.

Біржове та адміністративне право. Адміністративне право регулює управлінську діяльність органів виконавчої влади в різних сферах суспільного життя, закріплює їх структуру, правове становище, компетенцію і взаємовідносини між собою, застосовуючи при цьому, як правило, метод “влади і підпорядкування”, що базується на субординація (підпорядкування нижчестоящого вищестоящому). Тоді як, біржове право визначає діяльність органів державного управління тільки у зв’язку з державним регулюванням біржової діяльності.

Так органи державної влади й управління здійснюючи вплив на суб’єктів біржового ринку визначають порядок реєстрації бірж, їх ліцензування, оподаткування. розробку біржових стандартів, регламентацію основних процедур і державного контролю, тобто здійснюють публічно-правовий вплив на вищезазначені суб’єкти.

Окрім цього, норми адміністративного права охороняють біржові правовідносини. Зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачає відповідальність за правопорушення у сфері ринку (статті 164, 166-9)2.

Біржове і фінансове право. Фінансове право знаходиться в тісному зв’язку з біржовим правом, яке регулює різноманітні суспільні відносини, і перш за все, майнові відносини, учасники яких рівноправні, володіють автономією волі, майновою самостійністю. Фінансове також регулює майнові відносини, але лише ті з них, що виникають з приводу грошей, а тому набувають форми грошових відносин. Біржове право регулює не тільки грошові відносини, але й відносини, що виникають з приводу іншого майна (речей, майнових прав). Предметом фінансового права є грошові відносини, учасники яких не рівноправні, не володіють автономією волі і майновою самостійністю, коли між ними виникають відносини владно-підвладності. І дуже важливо зазначити, що ці грошові відносини виникають у зв’язку з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, тобто у зв’язку зі здійсненням фінансової діяльності держави і місцевого самоврядування.

Норми кримінального права, кримінального процесу охороняють біржові правовідносини. Статті 199 (виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї), 202 (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), 223 (порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів), 224 (виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів) КК України1, наприклад, передбачають кримінальну відповідальність за правопорушення суб’єктів біржового ринку.
Питання для самоконтролю:


  1. Розкрийте поняття біржового права.

  2. Що складає предмет біржового права та які його особливості?

  3. Що викликало необхідність виокремлення біржового права в окрему галузь?

  4. Чим пояснюється публічний і приватний характер біржового права?

  5. З допомогою яких методів регулюються відносини у сфері біржової діяльності?

  6. Яка сфера правового регулювання правових інститутів і норм Загальної та Особливої частин банківського права?

  7. Охарактеризуйте біржове законодавство.

  8. Яке місце посідає Господарський кодекс України в системі біржового законодавства?

  9. Яка роль правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в системі джерел біржового права?

  10. У чому полягає зв’язок біржового права з іншими галузями права?



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации