Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни - файл n7.doc

Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни
скачать (581.7 kb.)
Доступные файлы (12):
n1.doc277kb.21.09.2005 20:20скачать
n2.doc237kb.24.01.2002 09:13скачать
n3.doc237kb.24.01.2002 09:15скачать
n4.doc228kb.03.02.2002 09:09скачать
n5.doc226kb.29.01.2002 15:53скачать
n6.doc319kb.03.02.2002 18:21скачать
n7.doc302kb.16.12.2001 11:36скачать
n8.doc230kb.11.12.2001 12:10скачать
n9.doc519kb.17.12.2001 21:45скачать
n10.doc262kb.08.01.2002 21:46скачать
n11.doc319kb.04.03.2002 20:37скачать
n12.doc909kb.26.02.2002 18:17скачать

n7.doc

Тема 6. Нормування праці
6.1. Сутність і зміст процесу нормування праці
Узгодження трудової діяльності людей неможливо здійснити без попереднього встановлення таких витрат і результатів праці, які відповідали б найбільш ефективним для умов конкретної дільниці варіантам організації праці, виробництва та управління.

Нормування праці це вид управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування.

Нормування праці здійснюється для управління як виробництвом, так й соціальними процесами.

Завдання нормування праці:

1.Створює основу для поділу праці між виконавцями робіт.

2.Служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

3.Надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати, згідно з принципом : “рівна оплата за рівну працю”.

4.Забезпечує порівнянність результатів роботи окремих виконавців і розповсюдження передових прийомів та методів праці.

Робота з нормування праці включає:

Нормування праці має багатоаспектний характер, що пов’язано з необхідністю одночасного врахування технічних, психофізіологічних, соціальних та економічних факторів.

Технічні фактори повинні враховуватися в тій мірі, в якій вони пов’язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці (це параметри технологічного процесу, устаткування, технічні вимоги до якості продукції, системи обслуговування робочих місць тощо).

Врахування психофізіологічних і соціальних факторів обумовлено необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність і забезпечується творчий підхід до праці (ступінь стомленості, витрати енергії, різноманіття праці, характер взаємовідносин в колективі ).

Врахування економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих результатів.

Норми є основою планування та організації виробництва, оплати праці, стимулювання її продуктивності. Вони використовуються практично у всіх планових розрахунках: обґрунтуванні планових строків виготовлення продукції, розрахунках чисельності працівників і кількості устаткування, розміру заробітної плати і т. ін.

6.2. Робочий час, його склад і структура
Робочий час – це встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи. Сукупність робочого часу за певний період складає фонд робочого часу, який в залежності від розрахункового періоду може бути змінним або денним, тижневим, місячним і річним.

Робочий час зміни або її частини складається з 2-х частин: часу роботи (часу здійснення виробничого процесу) і часу перерви. Кожна з цих складових поділяється на окремі, більш однорідні види витрат робочого часу (рис. **). Розглянемо сутність структурних елементів робочого часу.

Час роботи – це час, який безпосередньо витрачається на дії, пов’язані з виконанням роботи.

Його елементами є:

1.Підготовчо – заключний час – це час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов’язані з її завершенням. Протягом цього часу, як правило, здійснюється:

а) отримання інструментів, пристосувань, технологічної і планово – облікової документації;

б) ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи;

в) початкова установка інструменту і пристосувань;

г) налагодження і переналагодження устаткування;

д) початкове заточування інструменту;

е) здавання готової продукції відділу технічного контролю, залишків сировини, матеріалів, інструментів, документації і т. ін.

Особливістю підготовчо – заключного часу є те, що він витрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу робіт, які виконуються за даним завданням.

2.Оперативний час – це час, який витрачається на зміну форми, розміру або властивості предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни.

Оперативний час поділяється на :

а) основний (технологічний) час – час, протягом якого відбувається якісна або кількісна зміна предмету праці;

б) допоміжний час – час, який витрачається виконавцем на дії, що сприяють протіканню основної роботи. До нього включають час на завантаження машин сировиною і напівфабрикатами, установку заготовок, контроль якості, переміщення робітника при виконанні роботи, зняття заготовок і т. ін.

3.Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається робітником на підтримання чистоти і порядку на робочому місці та на догляд за устаткуванням в процесі роботи.

Він поділяється на :

а) час технічного обслуговування – це час на підналагодження устаткування в процесі роботи, заміну зношеного інструменту, його заточування, чистку, змазку верстата;

б) час організаційного обслуговування – це час, який витрачається на створення порядку і чистоти на робочому місці: розкладання і прибирання інструменту, документації, прибирання відходів, приймання і здавання зміни.

Різниця між зазначеними складовими часу обслуговування робочого місця полягає в тому, що до часу технічного обслуговування входить час на обслуговування устаткування при виконанні конкретної роботи, а до часу організаційного обслуговування – час на догляд за устаткуванням, пов’язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни.

Час перерви – це час, протягом якого виконавець не приймає участі в роботі.

Його елементи:

1.Час регламентованої перерви – це час, який встановлений нормативними матеріалами на певні види робіт, у тому числі:

а) час на відпочинок і власні потреби – час на перерви, які надаються протягом зміни для відпочинку, з метою підтримки нормальної працездатності і попередження стомленості, а також перерви на власні потреби (відвідування санвузлів тощо). Цей елемент включає також час проведення виробничої гімнастики. Такі перерви встановлюються на важких і темпових роботах;

б)час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва (або перерви за організайно – технічними причинами) – це час перерв, пов’язаних з очікуванням протікання якогось процесу через різну тривалість взаємопов’язаних операцій тощо (наприклад, перерви багатоверстатників, якщо об’єктивно не можна повністю синхронізувати процес багатоверстатного обслуговування).

2.Час нерегламентованої перерви – це час перерв, які обумовлені різними неполадками на виробництві та які викликають часткову зупинку виробничих процесів, а саме:

а)час перерви внаслідок порушення виробничого процесу – це час перерв, що трапляються через поломки устаткування, відсутність заготовок, електроенергії, води, очікування транспорту та т. ін.;

б) час перерви через порушення трудової дисципліни – це тривалість часу, яка втрачається внаслідок запізнення працівника на роботу на початку робочої зміни або після обідньої перерви, передчасного залишення ним робочого місця, самовільних відлучень, сторонніх розмов.

Усі перелічені витрати робочого часу поділяють на нормовані (корисні, які включаються до складу норм часу) і ненормовані (втрати робочого часу). До нормованих відносять оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і власні потреби, підготовчо – заключний час і час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва. Усі інші категорії витрат робочого часу відносять до непотрібних і в норму не включають (нерегламентовані перерви).

При проведені аналізу витрат робочого часу слід розрізняти час, що перекривається і не перекривається.

Час, що перекривається – це час виконання окремих трудових дій в період протікання основної машинної роботи устаткування. Тобто цей час перекривається основним машинним часом. Перекриватись можуть елементи допоміжного, підготовчо – заключного часу та часу обслуговування робочого місця. Їх величина не включається в розрахунок норми часу та оплаті не підлягає.
6.3. Види норм праці
Система норм праці включає наступні, найбільш поширені, норми: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

1.Норма часу – це час на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції одним робітником або бригадою. Встановлюється ця норма в годинах, хвилинах, секундах.

У складі норми часу виділяють два елемента: а) штучний час; б)підготовчо – заключний час.

Норма штучного часу складається, як правило, з норми основного часу, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок і власні потреби.

Тривалість основного часу визначається на основі спеціальних нормативів роботи устаткування (числа оборотів інструменту, довжини різьби, швидкості робочого ходу машин тощо) та параметрів продукції (діаметр деталі, довжина поверхні обробки, число проходів тощо), що має специфічні ознаки в різних типах виробництва, при використанні різних видів устаткування.

Допоміжний час визначається на основі відповідних нормативів на виконання окремих допоміжних операцій.

В практиці нормування розмір часу на обслуговування робочого місця і перерви на відпочинок і власні потреби встановлюється у відсотках від нормованих витрат оперативного часу.

Отже, формула штучного часу має вигляд:
(41)

де - норма штучного часу;

- основний час;

- допоміжний час;

- оперативний час;

- відсоток часу на обслуговування робочого місця;

- відсоток часу на відпочинок і власні потреби.

Прийнявши, що маємо:
. (42)
А беручи до уваги, що сума основного і допоміжного часу є оперативним часом, отримуємо остаточний варіант формули штучного часу, який і застосовується на практиці:
. (43)
Норма часу на партію виробів визначається за формулою:
(44)

де– нормований час на партію виробів;

п – кількість виробів у партії;

– підготовчо – заключний час.

На підставі формули (44) визначення норми штучно – калькуляційного часу приймає вигляд:



(45)

де - норма штучно – калькуляційного часу.
Норма штучно – калькуляційного часу використовується в різних планово – економічних розрахунках (наприклад, при визначенні строків випуску і запуску деталей), однак для встановлення відрядних розцінок її застосовувати не можна.
2.Норма виробітку відображає кількість продукції, яка повинна бути виготовлена одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (годину, зміну, місяць ).

Ця норма, характеризуючи необхідний результат діяльності робітників, є зворотною величиною до норми часу і визначається за формулою:



(46)

де Нвир – норма виробітку в натуральних одиницях;

Фр.ч. – фонд робочого часу за визначений інтервал;

Нчас – встановлена норма часу на одиницю продукції.
Норма виробітку встановлюється тоді, коли на робочому місці виконується одна операція або обмежене їх число. Найбільш розповсюдженими є годинні і змінні норми виробітку.

Можливі варіанти розрахунку норми виробітку:

  1. через норму штучного часу:





(47)

2) через норму оперативного часу:
(48)
де - час обслуговування робочого місця;

- час на відпочинок і власні потреби.

Варіант розрахунку даної норми залежить від особливостей виробництва (типу виробництва), що відображається на рівні спеціалізації.

3.Норма обслуговування показує кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою.

Норми обслуговування використовуються для нормування праці допоміжних робітників (слюсарів, монтерів та ін.). Для визначення норми обслуговування враховують трудомісткість роботи, що виконується та її складність.

4.Норма чисельностіце чисельність робітників, необхідних для виконання певного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування одного або декількох агрегатів.

Норми чисельності встановлюються на основі розрахункової чисельності, з урахуванням нормативу завантаження робітників.

5.Норма керованості ( число підлеглих ) – це кількість робітників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

6.Нормоване завдання визначає необхідний асортимент та обсяг робіт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (зміну, добу, місяць). На відміну від норми виробітку, воно може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й в нормо – годинах, нормо – гривнях. Тому норма виробітку – це поодинокий випадок нормованого завдання.

Для правильного використання норм праці треба враховувати їх структуру з позицій співвідношення витрат і результатів. Норму часу і норму чисельності відносять до норм витрат, а норму виробітку і нормоване завдання – до норм результатів. Норми обслуговування і норми керованості безпосередньо не вимірюють ні витрат, ні результатів праці. Останні характеризують розміри робочих місць багатоверстатників, наладчиків тощо.


    1. Методи нормування праці


В нормуванні праці використовують дві групи методів: аналітичні і сумарні.

Аналітичні методи передбачають встановлення норм на основі аналізу конкретного трудового процесу, проектування раціональних режимів роботи устаткування й прийомів праці робітників, визначення норм за елементами трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів.

Різновидами аналітичних методів є:

При сумарних методах норми визначаються без аналізу конкретного трудового процесу і проектування раціональної організації праці на основі досвіду нормувальника (так званий досвідний метод) або на підставі статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод).Зазвичай ці норми встановлюються на разові роботи; у допоміжних цехах; на види робіт з великою часткою ручної праці.

Часто відсоток виконання таких норм вище, ніж у тих, хто працює за технічно обґрунтованими нормами. Велика кількість досвідно – статистичних норм може призвести до появи “ вигідних ” і “невигідних” робіт, а це відображається на роботі підприємства та його підрозділів. Тому, норми, які отримані на основі сумарних методів, слід замінювати на аналітичні, що сприятиме ефективному використанню виробничих ресурсів.
6.5. Методи вивчення ефективності використання робочого часу
Вивчення витрат робочого часу здійснюється за допомогою хронометражу, фотографії робочого часу та фотохронометражу. Останній метод не часто використовується на підприємствах, тому розглянемо сутність перших двох.

Хронометражце метод спостереження і реєстрації елементів операцій, які багатократно повторюються. При його проведенні вивчається лише час виконання операцій, тобто оперативний час.

Хронометраж служить для:

Спостереження ведуться за допомогою секундоміра, кінокамери, починаючи через 1 – 1,5 години після початку зміни та закінчуючи за 1,5 години до її закінчення. Спостереження буває безперервним і вибірковим.

Перед початком вимірювання розробляється хронометражний лист спостережень , на якому операція, що вивчається, розбивається на окремі елементи, за кожним з яких робиться 10 – 20 замірів (табл.**).

Таблиця **

Хронометражний лист спостереження роботи слюсаря Сомова Д.В. (операція обточування)

№ з/п

Елементи операції

Тривалість елементу операції при різних замірах, сек.

Середній час, сек.

1

2

...

n-1

n

1.






















...






















Усього оперативного часу




















Результати замірів вивчаються та аналізуються. Всі відхилення від нормального виконання операцій (брак, падіння заготовки тощо) і перерви помічаються спостерігачем як дефектні замірі внизу хронокарти. Знаючи тривалість усіх замірів, хроноряди аналізують за кожним елементом операції і виключають дефектні заміри.

При обробці хронометражних рядів і обчисленні нормальної тривалості елементу операції користуються декількома статистичними параметрами:

  1. Попередньо кожен хроноряд перевіряється на стійкість за коефіцієнтом стійкості, який характеризує якість проведених замірів:


(49)
де Кcm – коефіцієнт стійкості хроноряду;

tmax – максимальний час на виконання елементу операції;

tmin– мінімальний час на виконання того ж елементу операції.

Розрахунковий Кcm порівнюють з нормативним значенням цього ж коефіцієнту (Кcm.н.), який приймає різні значення в залежності від типу виробництва і характеру роботи, що виконується.

Якщо Кcm. > Кcm.н., то хроноряд є нестійким. У цьому випадку слід відкинути нетипове одне максимальне або/та мінімальне значення тривалості операції (але не більше двох замірів) і знову перевірити ряд на стійкість. Якщо і тепер хроноряд виявився нестійким, то заміри за даним елементом операції потрібно повторити.


Якщо Кcm. < Кcm.н., то хроноряд вважається стійким і, визначивши середню тривалість операції, можна встановити відповідну норму часу.

  1. Середня арифметична хроноряду:


(50)
де ti – тривалість елементу операції за і – м заміром в очищеному хроноряді (без дефектних замірів і тих, які були виключені при розрахунку коефіцієнту стійкості);

m – число якісних замірів.
Аналіз результатів хронометражу виконується з метою пошуку можливостей скорочення витрат оперативного часу та зменшення стомленості робітника. Для цього складається фактична карта трудового процесу, в яку заносяться (з хронокарти) елементи трудового процесу і дається їх докладний опис (розміщення та оснащення робочого місця, методи виконання роботи, дії обох рук, їх чергування, бездія тощо). Аналіз карти повинен дати відповідь на питання : де виконувати елементи операції, коли і як.

Фотографія робочого часу – це метод спостереження і реєстрації всіх без виключення витрат робочого часу протягом певного періоду (зміни, її частини або декількох змін).

На відміну від хронометражу цей метод дозволяє вивчити трудовий процес протягом усього робочого дня і виявити втрати і нераціональні витрати внутрішньозмінного фонду робочого часу. Фотографії робочого часу проводяться у відношенні виконавців, устаткування та виробничого процесу (виконавців та устаткування разом). У будь – якому випадку спостереження може здійснюватися двома способами: безперервним і вибірковим.


В процесі проведення фотографії робочого часу виконавця:

Фотографія робочого часу устаткування передбачає спостереження за його роботою протягом певного періоду, виявлення причин простоїв устаткування.

При проведенні фотографії робочого часу заповнюється спостережний лист фотографії робочого часу (табл. **).

Таблиця **

Спостережний лист фотографії робочого часу токаря Мороза А.А.





№ з/п




Поточний час (год. хв.)

Тривалість, хв.

Назва елементу робочого часу (або його індекс)

1

2


3

4

5

1.

Початок зміни


8.00

-

-

2.

Отримання завдання


8.10

10

Підготовчо – заключний час

3.

Установка деталі

8.20

10

Допоміжний час


4.

Машинний час

8.50

30

Основний час


...

...

...

...

...

Обідня перерва 30 хв.

n

Закінчення зміни


16.30

5

Підготовчо – заключний час



Усього робочого часу





480






Обробка даних спостереження включає:


1) розрахунок тривалості по кожному рядку запису (колонка 4) – шляхом вирахування з поточного часу даного рядка поточного часу попереднього рядка;

2) визначення суми тривалості, яка повинна дорівнювати періоду спостереження (наприклад, змінному часу – 480 хв.);

3)проставлення індексів відповідно до класифікації витрат робочого часу (колонка 5);

4) складання зведення однойменних витрат робочого часу (обробної карти), яка показує тривалість й повторення однакових видів робіт або перерв (додаток **);

5) побудову на основі обробної карти фактичного балансу робочого часу (додаток **);

6) розрахунок показників використання робочого часу:



(51)

де - коефіцієнт ущільнення робочого дня, %;

- фактичні значення відповідно підготовчо – заключного часу, оперативного часу, часу обслуговування робочого місця і нормативний час на відпочинок і власні потреби;

- час спостереження.

(52)
де - коефіцієнт можливого зростання продуктивності праці за рахунок ущільнення робочого дня, %.



, (53)



де - коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за рахунок ущільнення оперативного часу, %;

- нормативне значення оперативного часу.
(54)

де - коефіцієнт зайнятості робітника основною (оперативною) роботою, %.
(55)
де - коефіцієнт втрат робочого часу з вини виробництва, %;

- перерви в роботі робітника через порушення нормальної течії процесу виробництва і час непродуктивної роботи.
(56)
де – коефіцієнт втрат робочого часу з вини виконавця, %;

- перерви в роботі робітника через порушення ним трудової дисципліни;

7) аналіз отриманих даних і розробка організаційно – технічних заходів, спрямованих на поліпшення використання робочого часу шляхом ліквідації втрат і скорочення непродуктивних витрат часу.
6.6. Перегляд норм праці
Важним аспектом управління нормуванням праці є перегляд норм.

Необхідність перегляду норм обумовлена:

  1. зміною організаційно – технічних та санітарно – гігієнічних умов виробництва;

  2. підвищенням кваліфікації та спеціалізованих навиків робітників;

  3. наявністю норм, при встановлені яких були допущені помилки.

Співвідношення цих факторів залежить від стадії освоєння виробництва та його масштабів, рівня механізації та автоматизації технологічних та трудових процесів.

Норми повинні замінюватися і переглядатися регулярно у відповідності з календарним планом заміни та перегляду норм праці, який повинен бути складовою частиною загального плану підприємства і розроблятися з урахуванням планованих організаційно – технічних заходів.

На більшості підприємств України, на жаль, нині нормування праці вкрай занедбано. За відомих об’єктивних і суб’єктивних причин на них знижено рівень економічної роботи, скорочено служби нормування й організації праці, послаблено роботу щодо зниження трудомісткості продукції. Але така ситуація не може тривати нескінченно. Рух України до розвиненого ринку є неповоротним. У ринковому середовищі ефективно функціонують ті підприємства, для яких запровадження прогресивних норм та економія праці буде практичною справою, першочерговою потребою.

Показники, які характеризують стан нормування праці на підприємстві:

Нині найбільше значення має середній коефіцієнт виконання норм робітниками – відрядниками. Він визначається при виготовленні однорідної продукції за однією з двох наступних формул:



(57)

де – середній коефіцієнт виконання норм виробітку;

– фактична кількість продукції, виготовленої за період, на який встановлена норма виробітку;

– норма виробітку;




(58)

де - норма часу;

– фактична трудомісткість операції (одиниці роботи).
Середній коефіцієнт виконання норм виробітку за сукупністю виробничих операцій або по групі робітників, дільниці, цеху визначається співвідношенням сумарних нормованих і фактичних витрат часу по групі об’єктів аналізу:



(59)


де – трудомісткість робіт за нормами;

– фактичний час, відпрацьований робітниками при виконанні даних робіт;

- нормовані витрати часу на виготовлення годної продукції;

– трудомісткість додаткових робіт, викликаних відхиленнями від нормальних умов виробництва;

– фактичний час виправлення браку не з вини робітників;

– фактичний час роботи, оплачуваної за відрядними розцінками протягом зміни;

– фактичний час понаднормованих робіт.

Нині розроблені алгоритми та програми для проектування норм на ЕОМ.

Запитання для самоконтролю знань :
1. Дайте визначення нормування праці.

  1. Які завдання виконує нормування праці на виробництві ?

3. Назвіть складові елементи робочого часу.

4. Які існують норми праці та як вони розраховуються ?

5. Які методи використовуються для встановлення норм праці ?

6. В чому полягає сутність хронометражу ?

7. Дайте характеристику фотографії робочого часу.

8. Якими показниками оцінюється використання робочого часу ?

9. Яке практичне значення мають результати аналізу вивчення ефективності використання робочого часу ?

10. Чим обумовлена необхідність перегляду норм праці?

11. Як здійснюється оцінка стану нормування праці на підприємствах?

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации