Контрольна робота - Діловодство - файл n1.doc

Контрольна робота - Діловодство
скачать (79.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc80kb.06.11.2012 19:09скачать

n1.doc

Міністерство освіти і науки України


Контрольна робота з української мови за професійним спрямуванням
Варіант – 2


Виконала: студентка І курсу Група ЗХФ-10

Перевірив: професор І.Я. Дзира


Київ – 2010 рік

1. Загальний огляд писемного ділового мовлення . Однією з життєво важливих сфер діяльності людства є діло­ва. Усні та писемні контакти в ній переважно реалізуються за посередництвом ділових паперів, документів, листів. Вста­новлення міцних перспективних і результативних офіційних, службових, ділових, партнерських взаємин між закладами, підприємствами, установами, державами, а також приватними особами багато в чому визначають уміння та навички правиль­но оформляти, складати ті чи інші документи.
Найважливіші риси, які визначають ділове мовлення :

1. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловлюванні. Ділове мовлення позбавлене образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.

2. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів.

Найхарактерніші прояви стандартизації такі:

а) широке вживання готових словесних формул: з метою, у звязку, відповідно до, згідно з: їх вживання спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів; б) велика повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат прагнення до однотипності способів вираження думки в однотипних ситуаціях.

3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення і способу обробки. Закріплення за реквізитами постійних місць робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх обробку. Підпис є обовязковим реквізитом будь-якого документа.

4. Для чіткішої організації тексту запроваджується поділ на параграфи, пункти, підпункти.

5. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує ділове мовлення, воно може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

6. У текстах часто зустрічаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Вживаються також і такі звороти, як: з оригіналом згідно, складено і завірено у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися з заявкою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію.

7. Найхарактерніші речення - прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо). Вживаються, звичайно, й складні речення з сурядним і підрядним звязком, з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями.

Поняття документа , вимоги до документів .

Документ - це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища обєктивної дійсності і розумову діяльність людини. Документ має правове й господарське значення, зокрема може служити писемним доказом, а також бути джерелом різноманітних відомостей довідкового характеру. Так, документи дають можливість відтворити факти діяльності установи, організациї чи підприємства, знайти в закінченнях і зданих до архіву справах такі відомості, які мають значення для поточної оперативної роботи і для історії.У найширшому значенні цього слова документом можна вважати будь-який матеріальний обєкт, що містить інформацію в зафіксованому вигляді.

Частина документів (планування, звітність, ділове листування) призначена для безпосереднього сприймання їх, тому вони повинні бути особливо зручними для читання і по можливості наочними.

Вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації:

1) документ повинен видаватися повноважним органом або особою відповідно з її компетенцією;

2) документ повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні її реальні пропозиції або вказівки;

3) документ повинен бути складений за встановленою формою;

4) Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.

В установах, організаціях та підприємствах створюється значна кількість найрізноманітніших документів. Вони групуються за такими ознаками:

За найменуванням: листи, телеграми, телефонограми, довідки, заявки, службові записки, інструкції та ін.

За походженням: службові (офіційні), особисті. Службові документи створюються в установах, організаціях, на підприємствах службовими особами, які їх представляють, а особисті - окремими громадянами.

За місцем виникнення: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать документи, які готуються, оформляються і виконуються в межах тієї установи, організації чи підприємства, які надходять до цієї установи з інших установ, організацій чи підприємств.

За призначенням: розпорядчі, статутні, виконавчі й інформаційні.

За структурними ознаками: регламентовані (стандартні) й нерегламеновані (нестандартні). Регламентованою зветься документація, складена за певним зразком (це стосується не лише стандартних аспектів змісту, а й формату паперу, складу реквізитів та ін.) Регламентований лист, наприклад, завжди фіксує регулярну виробничу або управлінську ситуацію й реалізується у вигляді стандартних синтаксичних конструкцій. Нерегламентований лист переважно торкається якоїсь непередбаченої ситуації.

Кожний документ складається з окремих елементів, які звуться реквізитами (це обовязковий елемент, властивий кожному окремому виду документа) ) Формуляр документа - це сукупність розміщених у встановленій послідовності реквізитів документа. Так, реквізитами організаційно-розпорядчих документів є: зображення герба держави, емблема організації чи підприємства, зображення урядових нагород, коди, адресат, резолюція, гриф затвердження тощо. Типові формуляри служать базою для проектування бланків окремих видів документу.

Бланк - це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію. Найпоширенішими є бланки службових листів, довідок, актів, наказів, протоколів тощо. Усі основні документи повинні друкуватися на бланках.

У кожному бланку завжди є назва установи, організації, підприємства.

Вид (різновид) документа - один із обовязкових його реквізитів. У практиці документування цей реквізит не проставляється лише в листах. Назва виду зумовлює особливості викладу й побудови тексту документа, характеризує його призначення й ступінь обовязковості, виконання положень, що в ньому викладаються, а також підвищує його інформативність (це назви типу: акт, протокол, наказ та інші).

На багатьох документах проставляється адреса: на листах, доповідних записках, довідках, повідомленнях та ін.

Обовязковим реквізитом будь-якого документа є дата. До складу реквізиту “дата” входять: число, місяць і рік. Усі складники її позначають арабськими цифрами: 05.09.95 (тобто 5 вересня 1995 р.).

Однією з найважливіших відповідальних чинників є погодження проекту документа. У процесі погодження визначається правильність зафіксованих положень, їх політична, економічна й науково-технічна обгрунтованість, правомірність документа стосовно діючого законодавства й правових актів, які визначають компетенцію установи.

Конкретним виявом погодження є візування проектів документів відповідними службовими особами, а також гриф погодження. Резолюція виражає ставлення особи до інформації, яка міститься в документі, а також дає відповідні вказівки. Ці вказівки можуть мати загальний або конкретний характер. Загальні вказівки виражаються так: До відома. До виконання. До керівництва.

Основними засобами засвідчення документа є підписання, затвердження й проставлення печатки. Реквізит “підпис” складається із назви посади особи, яка підписує документ, її особистого підпису і розшифрування цього підпису (обидва ініціали і прізвище). Наприклад:

Ректор педінститу... (особистий підпис) Р.І.Цьох.

Затвердження документа відбувається після його підписання. Затвердження документів здійснюється двома способами: грифом затвердження або виданням розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу).

Печатка (із зображенням Державного герба) вживається для засвідчення прав певних осіб при фіксації фактів використання коштів і матеріальних цінностей, а також - якщо це спеціально передбачається правовими актами - на договорі, статуті, положенні, дорученні, посвідченні, відгуку на дисертацію, трудовій книжці тощо.

При підготовці тексту документа слід дотримуватися таких найзагальніших принципів: обєктивності, логічної послідовності, повноти інформації, якості викладу, точності опису, переконливості, лаконічності тощо.

Обєктивність змісту документа проявляється у формах вираження в ньому громадських інтересів. Ці форми повинні строго відповідати нормам державного адміністративного права. Повна обєктивність досягається високим ступенем безособовості, відсутністю будь-яких субєктивно оцінних моментів у викладі, зокрема доборі лексики, синтаксичній будові та ін.

Логічна послідовність викладу особливо увиразнюється в тих видах ділових паперів, де зовсім виключаються (або якнайретельніше уникаються) субєктивні (експресивні, емоційні) елементи: прояви роздратування, незадоволення; привнесення особистого ставлення до справи (чи до особи) в текст документа та ін.

Ознаки логічної послідовності: тісний логічний звязок усіх компонентів документа, чітко виявлені причиново-наслідкові звязки між повідомлюваними фактами (ці звязки можуть виражатися як у межах одного речення, так і в межах усього документа, повним його текстом).

Повнота інформації полягає у тому, що всі необхідні для правильного розуміння документа складники думки мають у тексті своє словесне вираження, ніщо не пропущено, нічого не треба домислювати.

Ясність викладу, точність опису - це дві тісно повязані між собою вимоги до тексту документа. Між ними існує такий звязок: чим глибше працівник проникає у сутність справи, про яку йдеться в діловому папері, тим точніше він про неї висловлюється і тим яснішою буде вона для всіх тих, хто знайомиться з цим документом. Конкретність викладу не повинна досягатися за рахунок повноти висвітлення питання. Тому перш ніж викласти остаточний варіант документа, треба детально обдумати його, дібрати такі слова і вирази, які найбільш економно, а водночас і повно та точно передадуть думку. Саме звідси і бере свій початок ясність викладу, яка базується на правильному доборі слів і словосполучень. Ясність забезпечується насамперед точним добором потрібного слова, правильним користуванням термінами, униканням вузьковідомчих професіоналізмів та ін.

Переконливість викладу забезпечується обгрунтуванням висловленої в документі думки, доказовістю матеріалу, точністю у доборі фактів і цифрових даних. Переконливим робить документ і вміння розмістити доказовий матеріал; якщо він увесь увіходить до основного тексту, то такий документ перетворюється на таблицю або введення статистичних думок.

Лаконічність викладу досягається попереднім обдумуванням змісту документа, складанням його плану (або продумуванням усіх послідовних етапів викладу його змісту), добором аргументів. Лаконічним вважається такий документ, у якому немає зайвих або “порожніх” слів, повторень, розтягненої багатослівної аргументації, плутанини в деталях та ін. Досягнути цього можна, зокрема, шляхом заміни складних речень простими, а також уникнення дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, уживання загальноприйнятих скорочень, умовних позначок, символів.

Мова ділових документів повинна насамперед відповідати нормам сучасної української літературної мови, яка безпосередньо не звязана з особливостями того чи іншого стилю, тих чи інших конкретних, вузькоспецифічних умов спілкування.

Питання мовленнєвого етикету в письмовому мовному етикеті набуває принципового, а не приватного, субєктивного або часткового значення.

Мовленнєвий етикет не вичерпується списком стандартних словесних зворотів, покликаних висловлювати ввічливість, він повинен пронизувати діловий папір увесь, від адреси до підписів, включаючи й спосіб викладу тексту.

Діловодство .

Діловодство — це діяльність, що охоплює питання доку­ментування й організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій. Основним видом ділового тексту є документ.

Складовими частинами діловодства є система докумен­тації, документування й організація роботи з документами. Тобто це сукупність документів, прийомів, способів та форм роботи з ними.

Система документації — це сукупність типів взаємопо­в'язаних документів, що створюють цілісні утворення із пев­ними специфічними рисами. Систем документації багато. Найчисленнішою є система управлінських (адміністративних, загальних) документів. Специфіку різних сфер діяльності сус­пільства відтворюють специфічні (галузеві) документацій ні системи ,як – от : банківська , дипломатична ,юридична тощо .

2. Призначення і оформлення акта .

Акт складається кількома особами з метою обєктивного фіксування подій, фактів або певної ситуації. Він складається при прийманні-здаванні справ, після переобліку, при здаванні обєктів.

Текст акту мусить мати дві частини: вступну і констатуючу.

У вступній частині вказують підстави для складання акту, перелічуються особи, що складали акт, а також хто був присутній при його складанні.

Після слова Підстава вказується документ чи усне розпорядження службової особи.

Після слова Складений перераховуються особи, які складають акт або були присутні при його складанні, і обовязково зазначаються їхні посади, ініціали і прізвища. Якщо акт друкувався комісією, то першим друкується прізвище голови, прізвища інших членів комісії розташовуються в алфавітному порядку. Якщо були присутні, то перелічуються прізвища, ініціали та їхні посади.

У констатуючій частині викладаються мета й завдання акту, характер проведеної роботи, перелічуються встановлені факти, а також висновки.

У кінці акту (перед підписами) повідомляється кількість примірників акту й вказується місце його зберігання.

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні.


3. Навести зразок складної заяви про зарахування на роботу.

Директорові

загальноосвітньої школи І-ступеня №

-----------------------(ПІБ директора).

-----------------------(ПІБ заявника),

що мешкає за адресою:

.

Заява

Прошу прийняти мене на роботу до (назва школи) ЗОШ І-ступеня №__ на посаду секретаря – референта.

Додаток: 1. Копія посвідчення користувача ПК.

2. Трудова книжка.

3. Медична довідка.

18.11.2010


5. Перекласти текст українською мовою,правильно розставити розділові знаки.

Фарбування тканин із суміші волокон

При розгляді фарбування волокнистих матеріалів різноманітними барвниками виходить, що серед них відсутні такі, які змогли б фарбувати усі волокнисті матеріали. А ті барвники, які хоча і фарбують декілька видів волокон, вимагають створення таких умов оброблення, які, як правило, несумісні. Умови фарбування одного з волокон можуть надати негативного впливу на фізико-хімічні властивості інших волокон. Крім того, забарвлення одержані через один барвник, на різних волокнах мають різні відтінки. Однак, через безперервне розширення сировинної бази, з метою надання тканинам спеціальних властивостей та облагороджуючи їх, все в більшій кількості виготовляють тканини із сумішей волокон. Фарбування таких сумішей являє собою певні труднощі по відношенню до виробу барвників, умов фарбування, досягнення однакового відтінку.

Труднощі, які зустрічаються при фарбуванні тканин із сумішей не зафарбованих компонентів змушують йти шляхом використання волокон пофарбованих до змішування. У цьому випадку, здійснюючи фарбування кожного виду волокна в певних умовах, отримують стійкі фарби без пошкодження волокнистого матеріалу.

З волокон, пофарбованих до їх змішування,виготовляють тканину – меланжеві маренго, а також гладкофарбовані. Такий спосіб фарбування припускає обов’язкове використання стійких барвників; за вартістю він більш цінний, ніж спосіб безпосереднього фарбування тканини, дякуючи залишкам, отриманим при переробці пофарбованого волокна.

6. Записати правильно слова, вставляючи, де потрібно, пропущені літери.

Умань, Уманщина, камінь, камінчик, В’ячеслав, Святослав, розм’якнути, цвях, молоддю, щедрістю, повінню, кров’ю, піддати, роззброєння, священний, священик, Канни, канський житель, проїзний, кістлявий, гігантський, інтриганський, безхарактерний, пребілий, прірва, стерти, збити, зігріти, зотліти, зіставити, динамо, діамант, Алжир, мозаїка, література, лимон, проект, елегія, феєрія, вольтметр, кілограмометр, машинобудівний, машинотракторний, моральностійкий, зроду-віку, кінець кінцем, по-перше.

7. Утворити форму родового відмінка.

Базару, ножа, байкаря, піджака, парку, бука, Луцька, малюнка, конуса.

8. Утворити форму родового відмінка Утворити форму кличного відмінка.

Шевченку Петре Івановичу;

Людмило Юріївно;

Костю Павловичу;

Костянтине Фроловичу;

Олено Яківно;

Раїсо Григорівно;

Олексію Анатолійовичу;

Олексо Петровичу;

Вельмишановний академіку.

9. Провідміняти числівники.

2648

Н. – дві тисячі шістсот сорок вісім.

Р. – двох тисяч шестисот сорока восьми.

Д. – двом тисячам шестистам сорока восьми.

З. – дві тисячі шістсот сорок вісім.

О. – двома тисячами шістьмастами сорока вісьмома.

М. – на двох тисячах шестистах сорока восьми.

789

Н. – сімсот вісімдесят дев’ять.

Р. – семисот вісімдесяти дев’яти.

Д. – семистам вісімдесятьом дев’ятьом.

З. – сімсот вісімдесят дев’ять.

О. – семистам вісімдесятьма дев’ятьма

М. – на семистах вісімдесяти дев’яти.

1/3

Н. – дві цілих одна третя.

Р. – двох цілих одної третьої.

Д. – двом цілим одній третій.

З. – дві цілих одну третю.

О. – двома цілими одною третьою.

М. – на двох цілих одній третій.

3,54

Н. – три цілих п’ятдесят чотири сотих.

Р. – трьох цілих п’ятдесяти чотирьох сотих.

Д. – трьом цілим п’ятдесятьом чотирьом сотим.

З. – три цілих п’ятдесят чотири сотих.

О. – трьома цілими п’ятдесятьма чотирма сотими.

М. – на трьох цілих п’ятдесяти чотирьох сотих.

10. Перекласти українською мовою.

Не по моей вине – не з моєї вини;

принимать участие – брати участь;

принимать гостей – приймати гостей;

принимать во внимание – брати до уваги;

принимать к сведению – приймати до відома;

поднять руки – підняти руки;

поднять вопрос – поставити питання;

личное дело – особова справа;

личное дело – особиста справа.


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации