Лекции - Екологія - файл n1.doc

Лекции - Екологія
скачать (366 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc366kb.06.11.2012 23:32скачать

n1.doc

1   2   3   4   5

Зараз людству стає зрозуміло, що не в нарощуванні військового потенціалу слід шукати шляхи до міцного миру та загальної безпеки. Вихід у політиці розумної військової достатності, довірі між народами і країнами, здоровому глузді в міжнародних відносинах Тому проведення конверсії суспільного виробництва, переключення військового виробництва на випуск мирної продукції має пріоритетне значення.

Зміцнення міжнародної стабільності може бути при умові досягнення балансу інтересів при визнанні права кожного народу і країни на право вибору власного шляху розвитку у світовій спільноті.

В міжнародних справах неможливо забезпечити національні інтереси за рахунок і на шкоду інтересам інших країн. Міжнародна безпека має бути всеосяжною, тобто включати всі країни і народи світу, охоплювати всі сфери життя - політичну, економічну, гуманітарну, військову.

Міжнародна безпека і стабільність неможливі без запровадження в міждержавні стосунки загальнолюдських законів моралі та справедливое т і. Відносини між державами мають визначатися розумом, знаннями, моральними нормами, а не егоїстичними національними прагненнями. Саме ці принципи забезпечуватимуть утвердження всеосяжної системи міжнародної безпеки

2. Проблеми народонаселення (демографічні проблеми) - це сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, які зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення (п.н.), які загрожують найбільш негативними наслідками - стрімке зростання населення, або т.з. демографічний вибух в країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або т.з. демографічна криза в економічно розвинутих країнах.

Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинутих регіонів неухильно знижується, тоді як частка регіонів Азії, Африки, Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає. Стрімке зростання населення в цих країнах призводить до подвоєння його чисельності кожні 20-30 років, що ускладнює вирішення соціально-економічних проблем.

Зростання населення після II світової війни викликало тривогу і суперечки з приводу того, чи спроможне світове господарство прогодувати стількох людей і чи витримає навколишнє середовище.

Багато вчених із світовим іменем називали демографічну проблему в числі тих найважливіших глобальних проблем, без розв'язання яких немислимий подальший розвиток людства. На початку 50-х років, що майбутньому людства загрожує три небезпеки:

ядерні вибухи; неконтрольована експлуатація знань і вмінь людини; демографічний вибух.

Людство у процесі своєї діяльності вже давно переступило межі витривалості біосфери. А без біосфери неможливе життя і господарська діяльність людини. Глобальна екологічна криза головним чином спричинена перенаселеністю більшістю регіонів планети. Тобто кількість людей, що мешкає на певній площі, співставлену з тими джерелами засобів існування, які є на цій території, і з можливостями місцевого навколишнього середовища забезпечувати людську діяльність.

Пауль і Анна Ерліх вказують, що свій потенціал життєзабезпечення перевершили країни Європи, Африки, Японії, США, інші розвину і і країни колишнього СРСР.

Загострення проблеми народонаселення поставило перед нацією завдання: визначити допустимі межі чисельності народонаселення Землі (з урахуванням ряду обмежувальних факторів - продовольчого, ресурсного, енергетичного, економічного, соціально-психологічного називають цифри від 10 до 20 млрд. чол.)

Таким чином, найактуальніша проблема науки і демографічної політики - стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.
3. Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутнє населення планети. Співвідношення чисельності населення і обсягу їжі визнане однією з найважливіших глобальних проблем людства. У зв"язку з цим одним із центральних завдань розвитку людського суспільства наприкінці XX ст. стало усунення, загрози голоду. В наш цивілізований час на ЗеайЛі більше голодуючих, ніж будь-коли раніше в історії людства. Страшною трагедією народу України був голос? 1933р. - прямий наслідок сталінської політики колективізації сільського господарства.

Вперше на актуальність проблеми співвідношення росту вказав англійський економіст Т.Мальтус Його ідеї лягли в основу мальтузіанства, як сукупності концепцій, в яких необмежене зростання чисельності населення призводить до соціальних лих, політичних потрясінь та екологічних катастроф.

Апробовані методи підвищення у їжі за рахунок інтенсивного застосування техніки і хімії, введення в сільськогосподарський оборот значних нових площ, здійснення масштабних меліоративних та іригаційних робіт певною мірою, очевидно, себе вичерпало.

Надексппуатація грунту вже привела до зниження природної родючості на великих територіях. Швидко збільшується водна і вітрова ерозія. Інтенсивне застосування хімії уже не дає. пропорційного приросту врожаїв. Подальше розширення орних земель малоймовірне.

Шляхи вирішення продовольчої проблеми зовсім очевидні. Є підстави думати, що для підвищення ефективності с/г виробництва необхідні впровадження передової агротехніки, високоврожайних культур, розвиток високопродуктивного тваринництва, обмеження споживацьких інстинктів. У вирішенні продовольчої проблеми істотним внеском може стати запровадження О ї о технології.
4. Ресурсна проблема відбиває рівень забезпеченості сировинними ресурсами процесу виробництва і життєдіяльності людей. Однією з найуразливіших частин життєвих ресурсів людства стали ті, які відносяться до категорії природних - вода, повітря, рослинний покрив і тваринний світ планети, їх значення і цінність для людини не лише в тому, що це сировина, предмети і фактори її праці, але й елементи імлісної екологічної системи, руйнування якої робить неможливим існування людей. Зараз майже всі ці елементи знаходяться в такому стані, що їх власні природні механізми відновлення і відтворення розладнані, а нові сили, включаючи творчу діяльність людей ще не склалися.

Результати антропогенної дії на відновлювальні ресурси страхітливі. Під загрозою зникнення знаходяться 10% рослин і 30% всіх тварин планети. Біомаса суходолу зменшилася на 7%, а її прод уктивність на 20%. Інтенсивність життя в світовому океані впала на 30%. Всього лісами зараз покрито 1/5 поверхня Землі, тоді як у 2-й пол. 20ст. більше 1/4.

Гостро постала проблема невідновних природних ресурсів. Тільки протягом І пол. 20ст. обсяги добування корисних копалин збільшилися у 3.4раза. Після 1950р. подвоєння світового добування корисних копалин відбувалося в середньому за 15 років. Підраховано, що якби всі країни, що розвиваються, споживали мінеральну сировину на рівні США (в розрахунку на душу населення), то відомі нині запаси природного газу вичерпалися би через 5 років, нафти - через 4 роки, цинку - через 6 місяців і т.д. Шляхи вирішення ресурсно У проблем й:

- зниження матеріаломісткості продукції;

- використання вторинних ресурсів(тобто відходів виробництва);

- формування своєрідного кругообігу матеріалів, при якому їх використовують багаторазово (безвідходне виробництво);

- освоєння ресурсів світового океану і космічного простору.
5. Енергетична проблема.

Розвиток технічної цивілізації на Землі в ХХст. характеризується стрімким збільшенням енергоспоживанням. За деякими даними,за 1945-1995 рр. населення планети використало 2/3 всього палива, добутого людством за час свого існування. Такі бурхливі темпи розвитку енергетики викликають появу ряду гострих проблем.

На перший план виходить проблема ресурсозабезпеченості енергетичного господарства. Сумарні запаси викопного палива досить великі і кожного року стають відомими нові поклади. Крім того сучасна технологія відкриває доступ до використання нетрадиційних джерел енергії. Це свідчить на користь того, що абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що не існує. Спостерігається б[днисна ресурсна обмеженість, зумовлена можливістю швидкого вичерпання найбільш доступних родовищ і перехід до розробки більш складних, що викликає подорожчання енергоносіїв.

Збільшення населення в країнах, що розвиваються і необхідність подолання їх відсталості вимагає швидкого розвитку енергетики, зростання енергоспоживання.

Заходи, спрямовані на зменшення негативних тенденцій

1 підвищення ефективності використання енергії;

2 зменшення шкідливих викидів у атмосферу за

рахунок нових технологій очищення

відпрацьованих газів;

З зміна структури паливно-енергетичного балансу

за рахунок альтернативної енергетики;

4 вжиття заходів до сповільнення темпів росту

населення.
6. Екологічна криза - одна із глобальних проблем, яка виникла в результаті демографічного вибуху, інтенсивного використання природних ресурсів, масивного забруднення природного середовища, що проявляється в порушенні природних процесів через:

- надмірну антропогенну дію;

- непередбачувані наслідки НТР;

- зростання енергоспоживання і спалювання викопного палива;

- збройні конфлікти;

- техногенні катастрофи та ін.

Забруднення навколишнього середовища в результаті дії людства відбувається в різних формах:

- насичення середовища інертними матеріалами;

- насичення середовища хімічно активними сполуками (інтоксикація);

- радіаційне забруднення;

- електромагнітні впливи.

Часто ці форми діють комплексно і викликають загрозливі порушення природних процесів, що може призвести до повної деградації біосфери та загибелі цивілізації.

На сучасних умовах спостерігаються три небезпечні глобальні тенденції:

1. зміна складу атмосфери;

2. посилення в результаті цього "парникового ефекту" і потепління клімату, що може призвести до таяння льодовиків та катастрофічного підвищення рівня океану;

3. забруднення навколишнього Космосу залишками космічних апаратів.
Чотири інші небезпечні тенденції мають субглобальний масштаб:

- забруднення Світового океану нафтовою плівкою, що порушує обмін речовин і енергії між гідросферою і атмосферою;

- скорочення видового складу флори і фауни та їх генофонду;

- скорочення озонового шару, який захищає житгя Землі від жорсткого ультрафіолетового випромінювання

Сонця;

- деградація лісів, головної "фабрики" кисню, як в результаті їх вирубування, так і пошкодження кислотними дощами. В окремих регіонах екологічна криза досягла рівня екологічного пиха (Приаралля, зона Чорнобиля, багато індустріальних агломерацій). Людство вже значною мірою усвідомило загрозу екологічної кризи. Вихід із критичної ситуації, що склалася може бути лише один: реалізація в глобальному масштабі стратегії самообмеження, ресурсозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.
7. Ліквідація небезпечних хвороб - актуальна глобальна проблема. За даними ВООЗ кожний п"ятий житель планети зараз хворий, має погане здоров"я або страждає від недоїдання. Внаслідок негативних змін в навколишньому середовищі значно збільшилися онкологічні, злераічні. серцево-судинні, психічні, шлунково-кишкові, шкіряні та інші захворювання. Медицина часто безсила боротися з цими захворюваннями. її зусилля можуть стати успішними лише за умови покращення загального екологічного фону життєдіяльності людей, зміни їхнього способу життя, утвердження справжніх моральних цінностей. Нині екологічна ситуація стала руйнівною для основ життєдіяльності людини, відтворення її як біологічного виду.

Так зростання загального фону мутагенних факторів (радіація, вплив хімічних сполук та ін.) створює можливість порушення генетичної інформації у людини, що спричиняє різні вроджені дефекти.

На початку 80-х рр до розряду найсерйозніших глобальних проблем цивілізації потрапила найстрашніша хвороба людства СНІД, яку образно називають «чумою XX ст». читати далі
8. Подолання відсталості країн, що розвиваються - гостра глобальна проблема сучасності, яка загрожує розвитку і самому виживанню людства. Причинами відсталості цих країн стали нерівноправне становище в світовому поділі праці, обтяжливість етнічних, релігійних, соціальних конфліктів, не відповідність культурно-історичних характеристик великих масивів населення імперативам модернізації і повноцінної участі в глобальних проблемах сучасності. Всі ці негативні фактори рельєфно виступили на фоні науково-технічної трансформації світової економіки та інтернаціоналізації суспільного життя, перетворивши бідність, відсталість і нестабільність відсталих країн у дійсно глобальну проблему. Населення країн, що розвиваються, зростає щорічно приблизно на 2%. Це майже втричі перевищує темпи зростання населення у розвинених країнах (0.7%).

Таке швидке зростання для багатьох країн е серйозною проблемою. Особливо там, де висока репродуктивність поряд з бідністю загрожує не тільки добробуту, а й навіть життю людей, особливо дітей. Через недоїдання та хвороби бідність призводить до збільшення смертності новонароджених і малолітніх, що в свою чергу змушує народжувати більше дітей, щоб гарантувати виживання хоч декількох із них. Висока ж народжуваність супроводжується материнською та дитячою смертністю. Від недоїдання та недостатнього споживання поживних речовин і мікроелементів страждає понад 1млрд. людей, які живуть у бідності в країнах, що розвиваються. У новонароджених та дітей молодшого віку дефіцит поживних речовин та мікроелементів веде до затримування росту, до розумової відсталості. У дорослих це підвищує захворюваність й знижує працездатність. Під економічним розвитком розуміють суттєве підвищення життєвого стандарту, що включає в себе матеріальний добробут, освіту, охорону здоров"я та захист навколишнього середовища. Розвитку країни сприяють такі фактори: нагромадження капіталу, зростання рівня освіти, знань (це підвищує здатність людей сприймати нові ідеї і робить доступнішими нові технології); сприяння розвитку с/г і промисловості: відкритість економіки (це сприяє припливу нових технологій): зростання ролі держави (крім перерозподілу витрат та прибутків, боротьби з бідністю та забезпечення головних потреб, держава частіше стала безпосередньо втручатися у виробництво товарів, розміщення інвестицій і споживання). Поодинокі приклади успішного і динамічного розвитку відсталих країн свідчать про те, що він здійснювався шляхом органічного поєднання загальнолюдських досягнень із самобутньою культурно-історичною спадщиною. Найважливішими складовими успіху ряду країн Півдня була реалістична державна політика, а також відкритість зовнішньому світу, що дозволило їм зайняти вигідні місця в новому міжнародному поділі праці, їх успіхи можуть стати надбанням країн, що розвиваються.
III. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
Глобальні проблеми сучасної людської цивілізації становлять єдину взаємозв'язану систему. Так, екологічні катастрофи згубно діють на демографічні процеси. здоров"я та генофонд па\у. На перспективах вирішення всіх глобальних проблем людства дуже позначається «демографічний вибух», тобто швидке зростання кількості населення на планеті. Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом населення, кількість якого зростає, постійно, необхідно прискорити темпи економічного розвитку. Чи вистачить продовольства, палива, сировини, енергії при сьогоденішніх темпах зростання населення Землі? Це гостре питання, в якому напрямку будуть розвиватися глобальні проблеми. Канадський біолог Клод Вільнев вказує, що швидке зростання світової людності поглиблює глобальну екологічну проблему. Таким чином, демографічні та екологічні ролблеми тісно пов"язані між собою, як на рівні окремих регіонів, так і в планетарному масштабі. Стрімке зростання кількості населення веде до погіршення екологічної ситуації, через споживання природних ресурсів для задоволення всезростаючих потреб людини. В процесі цього споживання людське суспільство виснажує як невідновлювані (щорічно з надр землі видобувається понад 120 млрд.тон мінералів), так і відновлювальні ресурси, повертаючи у навколишнє середовище величезну масу відходів, здебільшого шкідливих для здоров"я і життя. У сучасному світі швидко зростає залежність окремих країн: регіонів від цілого, від людства, світової спільноти. Народи дедалі глибше усвідомлюють цілісність світу. Як зазначає відомий вчений соціолог Богдан Гаврилишин ."ми не можемо покинути нашу планету. Ми не бажаємо її руйнації. Жодна частина людства не в змозі її привласнити. Нам спід пристосуватися до правил співжиття, якими будемо керуватися в умовах майбутнього єдиного світового ладу, нашої спільної долі ". Спільність інтересів та дій народів і країн у розв'язанні апобальних проблем, єдино можлива умова прогресу.

Лекція 5
Тема: Екологічні наслідки соціально - економічного розвитку людства. План: 1. Науково-технічний прогрес та проблеми екології.

2. Форми та механізми деградації біосфери

3. Забруднення природного середовища

4. Порушення природної рівноваги.
1. Науково - технічний прогрес та проблеми екології.

Наприкінці XX століття людство реально опинилося перед реальною загрозою екологічної катастрофи. Внаслідок стихійної неконтрольованої діяльності людей природні багатства планети - повітря, земля, вода втратили свою життєдайну силу, значно посилився негативний вплив господарської діяльності людини на біосферу. Планета вже не спроможна утримати біологічну і екологічну рівновагу. Екологічні катастрофи та стихійні лиха значно посилились у другій половині ХХст.: Чорнобиль, трагедія Аральського і Чорного морів, скорочення біологічного різноманіття флори і фауни, виснаження озонового прошарку атмосфери, кислотні дощі, "парниковий ефект", проблема промислових відходів... і перелік цей можна продовжити.

За останніх 500 років на планеті знищено дві третини лісів, площа пустель зросла на 15%; міліють річки й озера, що веде до незворотних змін у кліматі. Внаслідок виробничої діяльності людини в атмосферу Землі щороку потрапляє до 10 млрд. т. вуглекислого газу. Сотні тисяч тон отруйних речовин. Надмірне використання у сільському господарстві мінеральних добрив та пестицидів спричиняє отруєння харчових продуктів та води, які через трофічні ланцюги потрапляють в організм людини, викликаючи отруєння, зростання онкологічних захворювань та генетичних змін.

К.Ріттер в 30-ті роки один із перших назвав землю "Загальнолюдським домом" але діяльність на користь благополуччя в цьому "домі" має досить довгу історію. Це історія науково-технічного прогресу будь - якою ціною, історія попереджень, які не були почуті, історія самоосліплення людства уявною могутністю своїх можливостей "перетворення" природи.

Розвиток деградаційних процесів на планеті передбачався давно. Великий мислитель Ібн Сіна (Авіцена) ще десять століть тому зрозумів, що хід суспільного розвитку та господарської діяльності згубний для природи та небезпечний для людства. Адже символами прогресу та добробуту людства став розвиток техніки та потужність промислового виробництва, а не якість життя та збалансованість взаємин людства з навколишнім середовищем.

Каналів впливу людства на навколишнє середовище чимало. Це безпосередній вплив людини як біологічної істоти на середовище (використання кисню для дихання, використання біомаси тварин та рослин у їжу та ін.), а також опосередковані зміни, що виникають як віддалені, та є не завжди явними наслідками виробничої діяльності людини.

Протягом другої половини XX ст.. зібралося достатньо прикладів негативної дії на біосферу антропогенних впливів. Але для широких верств населення вагомими сигналами неблагополуччя природного середовища та господарської діяльності є екологічні катастрофи, за яких стан довкілля стрибкоподібно змінюється у несприятливий бік.

Моделями найбільш великих екологічних катастроф виявилися Чорнобильська аварія, Аральська екологічна криза, війна в Ірані. На жаль, число та частота великих екологічних катастроф у світі зростають: за період з 1960 до 1970 р. їх трапилося 14, а за десятиріччя з 1980 до 1990р таких катастроф зареєстровано вже 70. Тільки протягом одного 1989 р. у світі трапилось 1773 великі аварії з викидами нафти та інших токсичних речовин в навколишнє середовище.

Однак головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними вони не були, а в поступовій деградації природного середовища під впливом немовби малопомітних результатів виробничої діяльності.
2. Форми та механізми деградації біосфери

Філософ Луцій Анней Сенека у творі "Студії про природу" писав: "Природа зберігає частини, які її утворюють, в рівновазі, немовби боячись, щоб при порушенні співвідношення частин не обвалився світ". У людській історії до сьогоднішнього дня переважали дві стратегії ставлення до природи. Одна з них -стратегія господарська, коли людина ставиться до довкілля як господар його, беручи звідти необхідне відповідно до своїх потреб, друга - це ставлення до природи воїна - завойовника: він бере що хоче і скільки хоче, не зважаючи на об'єкт завоювання.

Природа, однак потерпає від обох стратегій. Бумерангом це б'є по самій людині. Дедалі більше переконуємося, що нагальною стає потреба розробки третьої стратегії однаково прийнятної як для природи так і для людини.

Адже людина стає більш потужною геологічною силою, перетворюючи своєю діяльністю навколишній світ, вклинюється в систему геокліматичного перерозподілу атомів в біосфері.

Тому, незважаючи на відмінності стратегій "господарська" чи "завойовника", їхня суть одна - вилучення з довкілля певних речовин та енергії, перетворення їх згідно з волею людини, отримання нових речовин та предметів (створення світу людини), а також, що не менш важливо, спричинення певних збурень в самому довкіллі.

На поверхні ця проблема постає як пошук необхідних людині ресурсів, вилучення їх з довкілля, перетворення в процесі людської життєдіяльності і створення потрібних людині речей. З погляду космічного, біосферного вона являє собою перерозподіл матерії за активної участі людини.

Для екології найістотнішими є два аспекти даної проблеми: по-перше, виснаження природного середовища, вичерпання ресурсів, потрібних людині; по-друге, заповнення цього середовища "непотрібними компонентами", що робить його непридатним для проживання.

Мінеральні й енергетичні ресурси - головне джерело матеріального виробництва суспільства. Основою енергетики людства нині є викопне вуглеводневе паливо (вугілля, нафта, природній газ). Це дуже нераціональне використання багатств, які природа накопичувала протягом цілих геологічних епох. Справа в тому, що вуглеводневі ресурси є прекрасною сировиною для хімічного синтезу.

Запаси руд металів теж значною мірою вичерпані багаті родовища у верхніх горизонтах земної

кори.

За останні 100 років людство в 1000 разів збільшило швидкість використання енергетичних ресурсів і в 1000 000 разів - військову могутність. Військова справа і виробництво зброї в розвинених країнах є найпотужнішим споживачем природних ресурсів і одним з найсерйозніших забруднювачів довкілля. Нині промисловість світу випускає в 7 разів більше товарів і видобуває в три рази більше корисних копалин, ніж у 1970 році.

Дуже швидкими темпами деградують ґрунти у всьому світі.

За даними ЮНЕП щорічно через вплив на ґрунти вітрів, ураганів, хімізації, будівництва міст, доріг, промислових об'єктів, розвиток кар'єрів у всьому світі втрачається від 5 до 7 млн. га родючих земель.

Сотні мільйонів гектарів земель потерпають від ерозії. Вітрова і водна ерозії повністю знищують ґрунти або значно зменшують у них вміст азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів - усього від чого залежить родючість.

Однією з найбільших бід після ерозії ґрунтів є їх засолення через неправильне зрошення. Ерозія й засолення ґрунтів призводить до опустелювання земель.

Дедалі відчутнішими стають негативні наслідки хімізації сільського господарства - погіршення стану ґрунтів через накопичення в них шкідливих хімічних речовин після тривалих інтенсивних внесень міндобрив та різних пестицидів. Сільськогосподарські землі є найціннішою частиною земельних ресурсів, бо вони забезпечують людство продуктами харчування.

Берегти землю - це означає розумно по - господарськи її використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Проблема забезпечення людства чистою водою нині надзвичайно загострилася, оскільки наявні ресурси прісної води в багатьох районах є недостатніми для задоволення всіх споживачів не лише на перспективу, але й на сьогодні.

Обсяг сучасного водозабору на потреби людства, порівняно з планетними запасами води незначний. Однак в сьогоденному водопостачанні населення та виробництва найбільше навантаження припадає на озера, ріки, водосховища, прісні водойми, а також прибережні смуги морів та океанів. Тому враховуючи, що названі джерела вод найвразливіші з точки зору відтворюваності, в ряді місць таке навантаження перевищує будь - які допустимі норми.

Коли мова йде про воду, насамперед увага акцентується на питній воді, на її кількості та якості. Незважаючи на загальну достатню величину, запаси її розподілені нерівномірно. Напр., лише одне озеро Байкал містить 1,5 % світових запасів прісної води, а в багатьох пустелях світу роками, буває не випадає і краплини вологи. Тому в цій ситуації нагальною є потреба пошуку та використання підземних вод, а також перерозподілу водних ресурсів. (Проект перекидання Сибірських рік в Середню Азію).

Господарська діяльність людського суспільства, що посилюється з кожним роком, різко негативно впливає на гідросферу нашої планети, що проявляється у вигляді виснаження ненормованими водовідборами джерел водопостачання; порушення гідрологічного режиму на значних територіях забруднення та засмічення поверхневих та підземних вод. 3. Забруднення природного середовища

Сучасне матеріальне виробництво не тільки гігантський споживач, але й неминуче супроводжується утворенням побічних речовин. Споживацька концепція виробництва привела до того, що відходи та побічні продукти, незалежно від їх шкідливості, протягом довгого часу просто викидалися в навколишнє середовище.

Усі сторонні речовини, що надходять до навколишнього середовища внаслідок людської діяльності, називають антропогенним забрудненням. Антропогенне забруднення може бути у вигляді газоподібних викидів, рідких стоків та твердих відходів. Розглядають такі види антропогенного забруднення навколишнього середовища:

1. Хімічне, що пов'язане з надходженням до навколишнього середовища різноманітних ксенобіотиків;

2. Фізичне, відносяться шуми, електромагнітні випромінювання та руйнування територій;

3.Термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств і

ТЕЦ;

4.Радіоактивне, що пов'язане з надходженням у природне середовище штучних ізотопів;

5.Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів;

6.Біологічне, при якому в екосистемах з'являються не властиві їм організми.

З розвитком промисловості, енергетики, транспорту, сільського господарства й інших форм людської діяльності швидкими темпами зростають кількісно і якісно антропогенні викиди в атмосферу різних газів і аерозолів. Крім того відбуваються якісні зміни: в атмосферу викидається все більша кількість речовин, яких там раніше не було дуже мало, отже, в природі можуть бути відсутніми механізми очищення від них атмосфери.

Але антропогенні впливи на атмосферу не обмежуються викидами речовини , слід враховувати також зростаючі потоки тепла, електромагнітного випромінювання, іонізуючої радіації. Ще сильніші опосередковані впливи: вирубування лісів, розорювання степів, вкриття океану майже суцільною плівкою нафтопродуктів та ін.

Стала зростати кількість в повітрі тропосферного озону. Його утворення пов'язане з роботою транспортних засобів, а також зі спалюванням нафтопродуктів та природного газу. На відміну від стратосферного озону, що формує озоновий екран планети, тропосферний озон відіграє негативну роль. Це сильний фотоокислювач. Однак в Європі його концентрація в атмосфері щорічно збільшується на 1%. Максимум озону спостерігається у денні години.

У цілому за рахунок промислових і сільськогосподарських викидів газовий склад атмосфери до кінця XX ст.. почав якісно змінюватись. Уній у все більшій кількості почали накопичуватися небажані речовини. Під загрозою опинився і кисень атмосфери. Його кількість падає.

Зміна хімічного складу повітря несприятливо впливає на більшість біосферних процесів. Забруднення повітря токсичними хімічними речовинами навіть при малій їхній концентрації веде до зниження неспецифічної стійкості організму та сприяє розвитку багатьох захворювань людини, несприятливо впливає на стан тварин та рослин.

За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних для землеробства безперервно скорочується. Це відбувається в результаті відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа водосховищ.

У другій половині XX ст. в результаті забруднення ґрунтів стала характерна їх масова деградація з втратою їх головної властивості - родючості. Факторів деградації дуже багато. Головні з них такі:

а) неправильне землекористування, що призводить до втрати родючого шару ґрунту при ерозії;

б) знищення екосистеми, в межах якої формувався даний тип грунту;

в) забруднення промисловими та сільськогосподарськими та побутовими відходами;

г) зміни кліматичних факторів і в першу чергу, гідрологічних умов. Для грунтів є небезпечним накопичення в них металів.

Сильно забруднюють ґрунт пестициди та залишкова кількість мінеральних добрив. Аварії на АЕС та випробування ядерної зброї супроводжуються забрудненням ґрунту радіонуклідами. Видобування, переробка та використання нафтопродуктів веде до забруднення ґрунту залишковою кількістю сирої нафти, бензинів, мастильних матеріалів.

Стан здоров'я ґрунтів контролюється у наш час погано. Темпи втрат ґрунтової родючості та самих ґрунтів стали такими високими, що Г.В. Добровольський, Л.О. Карпачевський та інші відомі ґрунтознавці ставлять питання про підготовку "Червоної книги ґрунтів", до якої повинні бути занесені типи ґрунтів, яким загрожує повне знищення. "Червона книга ґрунтів" може бути основою для ведення моніторингу стану ґрунтів та для збереження еталонів природних типів ґрунтів.

До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідросферу Землі належить забруднення та засмічення поверхневих і підземних вод відходами господарської діяльності. Під забрудненням води розуміють викликані антропогенною діяльністю зміни її фізичних, хімічних та біохімічних властивостей у порівнянні з природним станом, які роблять воду цілком або частково непридатною для використання. Забруднення підземних вод відбувається або через забруднення гідравлічно пов'язаних з ними поверхневих вод або внаслідок просочування в глиб гірських порід з поверхні землі рідких відходів виробництва та забруднених атмосферних опадів.

Особливим видом забруднення акваторії є засмічення твердими відходами. Це різні предмети з пластику, скла, картону, дерева. Розміри засмічення світового океану зростають катастрофічними темпами. Хоча в цілому Світовий океан ще здоровий, цього не можна сказати про внутрішні моря та прибережні зони.

Проблема радіоактивного забруднення загострилася після винаходу ядерної зброї та розвитку атомної енергетики. Антропогенне радіоактивне забруднення довкілля починається з урановидобувних та переробних підприємств, які спричиняють забруднення ураном - 238 та торієм 232. При виробництві ядерної зброї та роботі АЕС накопичуються відходи.

Небезпека, що пов'язана з атомною енергетикою та атомним озброєнням була яскраво продемонстрована аварією на ЧАЕС у 1986 році.
1   2   3   4   5


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации