Лекции - Екологія - файл n1.doc

Лекции - Екологія
скачать (366 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc366kb.06.11.2012 23:32скачать

n1.doc

1   2   3   4   5

Наприкінці XX ст.. суспільство опинилось перед найважливішим моментом свого розвитку. Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну структуру господарювання. І от людство вступило в таку фазу розвитку, коли її доля вирішується не науково -технічним процесом, а глибиною екологічних знань та вмінням діяти відповідно до цих знань. Людство в XXI ст.. вперше повинно стати єдиним суб'єктом творчості, тоді як раніше такими суб'єктами були лише окремі особи або групи осіб.

4. Порушення природної рівноваги.

До проявів екологічної кризи XX ст.., що спричинюють глобальний вплив на всю біосферу планети земля належать чотири феномени, що проявились у повному обсязі лише наприкінці минулого століття:

• Потепління клімату

• Кислотні дощі

• Руйнування озонового екрану, атмосфери

• Запустелювання

Потепління клімату. Зміни клімату протягом тривалої історії земної кулі походили поступово. Тільки у другій половині XX ст. з'явилося нове явище - швидка зміна клімату під впливом антропогенної діяльності.

Антропогенні зміни клімату Землі відбуваються під впливом великої кількості чинників. Згідно з М.Мюллером (1992) потепління клімату викликається, головним чином, тепличним ефектом, якому на 46% сприяє виробництво енергії внаслідок спалювання викопного палива з викидами в атмосферу вуглекислого газу, на 24% забрудненням атмосфери іншими хімічними речовинами, зокрема метаном, на 18%, вирубкою лісів та ерозією ґрунтів, що призводить до зниження біологічного зв'язування вуглекислого газу , на 9%інтенсифікацією с/г, з якою пов'язане надходження до атмосфери підвищеної кількості оксидів азоту та на 3% спалюванням сміття. Вуглекислий газ, як і інші тепличні гази, має здатність утримувати теплове випромінювання у поверхні планети і тим самим викликати підвищення температури.

Шведський вчений С. Арреніус ще в 1896 р. висловив думку, що викиди в атмосферу антропогенного вуглекислого газу призведуть до потепління клімату, оскільки океан не може поглинути увесь антропогенний вуглекислий газ.

Саме потепління клімату може викликати зміну режиму погоди на території великих регіонів планети і в першу чергу, вплинути на сільськогосподарське виробництво.

Під впливом потепління почнеться танення льоду Антарктики, Арктики та високогір'я . Зростання стоку води призведе до підняття рівня світового океану. Як застерігав у 1987р. прем'єр-міністр Норвегії Г.Х. Брундтланд "....будуть затоплені низько розташовані міста та сільськогосподарські райони, більшість країн повинні враховувати, що їхні економічні, соціальні та політичні структури можуть бути серйозно порушені". Існує небезпека, що до 2100 року рівень світового океану підніметься якнайменше на 65 см., а за максимальними оцінками навіть на 3,45 м.

Потепління клімату загрожує серйозними змінами всього живого населення планети. В умовах потепління клімату почався перерозподіл опадів: їхній максимум з квітня - червня почав переміщуватись на вересень - листопад, що несприятливо відбивається на с/г виробництві.

У світового потепління клімату є ще й інша небезпека, воно може викликати прискорення метаболізму , в першу чергу у мікроорганізмів, підвищити темпи їхньої біологічної еволюції і призвести до виникнення нових епідемій серед людей та тварин, боротися з якими буде непросто.

У 1998 р. ООН була прийнята резолюція "Охорона глобального клімату для сучасності та майбутніх поколінь людства", яка орієнтує всі держави на розробку та впровадження конкретних заходів у цій сфері.

Кислотні опади. Кислотними називають будь - які види опадів - дощ, сніг, туман тоді, коли їх РН нижче від 7.0, тобто вони мають кислу реакцію. Вперше кислотні дощі були зареєстровані в 1972 р. в англійському місті Манчестері.

Основною причиною випадання кислотних дощів було надходження до атмосфери окисів азоту та сірки. Кислотні опади випадають всюди. Високою кислотністю характеризуються опади у Західній Європі, в 1990 р. вони коливалися в межах від 3,8 до 6,8.

Типовими стали кислотні опади і для України. У Черкаській області опади закислені азотною кислотою, в Сумській - сірчаною. На високогір'ї Карпат кислотність талої снігової води сягала 4,2-4,6, РН дощових опадів дорівнювала 5,7 - 6,8. Вони відрізнялися високою концентрацією нітратів (10 - 20 мг / л ). Частота випадання кислотних дощів швидко зростає.

Під впливом кислотних дощів іде швидке закислення води в річках озерах ставках та інших континентальних водоймах. У закислених водоймах видове різноманіття знижується, най скоріше вимирають молюски, раки земноводні, деякі водорості, під впливом кислотних дощів зростає кислотність ґрунтів. У багатьох регіонах вона досягає РН 4,1-4,5. Це завдає збитків сільському господарству та природній рослинності.

Найбільш чутливі до кислотних опадів ялинкові та смерекові ліси в Європі почали всихати, тільки у Німеччині з 1982 р. по 1990 рік кількість вражених кислотними опадами шпилькових лісів зросла з 8% до 75%.

Кислотні дощі згубно впливають на культурні та архітектурні пам'ятки. Руйнування озонового екрану атмосфери.

Життя на Землі залежить від енергії сонця, що надходить у вигляді різних випромінювань. Серед них переважають промені видимого світла, а також довгохвильові (інфрачервоні або теплові) й короткохвильові (ультрафіолетові) Ультрафіолетове (УФ) випромінювання має найбільшу енергію, є фізіологічно активним - діє на живу матерію, спричинюючи розриви молекул білків і викликаючи мутації в організмі.

Що ж захищає нас і всю біосферу від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця? Це озоновий шар атмосфери, який знаходиться на висоті 20 - 50 км. в атмосфері та захищає поверхню планети від жорсткої ультрафіолетової радіації.

Як же озон утворюється в атмосфері? Виявляється за рахунок молекул звичайного, двоатомного кисню О:, що поглинає жорстке високо енергетичне випромінювання УФ - В (довж. хвилі 315 - 280 мм) і УФ - С (менше 280). Енергія цих променів витрачається на фотохімічну реакцію утворення озону з кисню. В результаті УФ - В і УФ - Є до поверхні Землі не доходять. Озоновий шар для них такий же непрозорий, як чорний папір. Цікаво, що озону в цьому шарі міститься дуже мало. Незважаючи на малу густину, озоновий щит надійно захищає все живе від дії УФ - променів. Деяка кількість озону утворюється під час грози.

До поверхні Землі доходять довгохвильові УФ - промені діапазону УФ - А (довж. хвилі 400 - 315 мм. ) Від їх негативної дії наш організм вміє захищатися, синтезуючи в шкірі шар темної речовини -меланіни (засмага). Проте тривале перебування на сонці, коли в шкірі ще немає меланіну, викликає її почервоніння, запалення, головний біль тощо.

Процес руйнування озону ініціюється різного орду речовинами. Як вперше показали вчені США М. Молінк та Ш. Роуленд, це хлор та бром похідні, які називаються фреоном, а також тетрахлорид вуглецю, метил хлороформ та інші речовини.

Але основний внесок роблять фреони, що широко використовуються в холодильних установках різних типів, в аерозольних балончиках та миючих засобах. Виробництво фреонів у світі на початку 90 -х років перевищило 1 млн 360 тис. тонн у рік.

У руйнуванні озону стратосфери певний внесок має космічна та ракетна техніка. Завдяки викидам продуктів згорання їхнього палива.

За оцінками НАС А (США), за період з 1978 до 1990 р. кількість озону в озоновому екрані скоротилася на 45%.

Зменшення товщі озонового екрану та розриви в ньому ведуть до зростання УФ - випромінювання, що досягає поверхні землі. Це призводить до збільшення кількості захворювань раком шкіри, катарактою очей. Доказано, що підвищене УФ - випромінювання знижує імунітет, стають більш важкими та частими інфекційні захворювання людини та сільськогосподарських тварин.

Враховуючи стоншення озонового екрану над Україною, Україна приєдналася до Конвенції 1985 р. з охорони озонового екрану та скорочення викидів та виробництва фреонів та інших речовин, що руйнують озон.

Запустелювання. Запустелювання - це виснаження азидних та напіваридних екосистем під впливом діяльності людини та посух. Запустелювання відбувається в основному в посушливих зонах. Воно проявляється в сильній деградації природних біомів та втрат родючості фунтів. Території на яких проявляється Запустелювання, вже не можуть самовідновлюватись. Цього процесу у світі вже зазнали 4 млрд. 616 млн. га і ці площі продовжують зростати. Темпи Запустелювання дуже високі: щорічно за його рахунок площі пустель світу зростають на 60 тис. кв. км.

Сучасне людство вперше зіткнулося з цим явищем в 1968 - 1973 рр., коли Запустелювання південного р-ну Сахари спричинило голод серед місцевого населення.

Аналогічний процес відбувся в районі Аральського моря, де на відстані до 250 км. від Аралу рівень ґрунтової води знизився на 5 м. Аральська катастрофа завершилася аридізацією клімату на великій території. Арал для людини виявився прикладом рукотворної крупно регіональної катастрофи, що була викликана народногосподарською діяльністю.
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ Лекція 6
Тема : Екологічні проблеми в Україні План :

1. Загальні відомості про природні умови.

2. Природні ресурси та їх використання.

3. Екологічний стан довкілля в Україні.

4. Демографічна ситуація і стан здоров'я населення України.
1.Загальні відомості про природні умови.

Україна - одна з найбільших за територією, чисельністю населення й ресурсним потенціалом країн Європи. Вона займає досить вигідне географічне положення. Близько 95% території України є рівниною, 5% території займають гори Карпат та Криму.

Річкова сітка України досить густа й розгалужена і налічує близько 73 тисячі річок. Найбільшою є Дніпро - третя (після Дунаю і Волги) за величною у Європі. Великими річками є Дністер, Південний Буг, а також притоки Дніпра - Прип'ять, Десна, Сула, Ворскла, Псел.

Режим більшості річок України у наш час значно змінений господарською діяльністю людини (водозабір для зрошення, промислових потреб і питного водопостачання, зарегульованість через будівництво водосховищ, ставків, гребель, каналів), переважна більшість малих водостоків (близько 20 тисяч) взагалі перестали існувати.

На території України є близько трьох тисяч великих і малих озер, які займають 0,3% території держави.

Україна завжди була щедро обдарована рослинним і тваринним світом. Ще якихось 200 років тому іноземні мандрівники дивувалися її казково багатим лісам, степам, річкам і озерам. Вони відмічали незвичайні природні багатства краю, казкову родючість його земель.

У першому тисячолітті площа лісів у порівнянні з XIX ст. була більшою в 4,5 рази. Навколо Києва були дрімучі ліси й величезна кількість звірини, птаства і всілякої риби. Але сьогодні чисельність видів рослин і тварин під впливом погіршення екологічного стану довкілля і людської діяльності швидко зменшується.

Таким чином, до XVIII ст. Україна була однією з найбагатших і екологічно благополучних країн світу, а за неповних два століття перетворилась в зону екологічного лиха і є однією з найбрудніших у світі.
2. Природні ресурси та їх використання.

За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу.

У геологічних структурах України Державним кадастром зареєстровано 5,5 тис. родовищ корисних копалин. Перш за все - це величезні запаси гранітів, вапняків і будівельного піску.

Серед горючих копалин у достатку є кам'яного та бурого вугілля, газу, у меншій мірі - нафти.

В Україні є багаті поклади залізних та марганцевих руд. Є також поклади уранових, нікелевих, титанових руд, ртуті, олова, графіту, родовища фосфатів, калійних солей, сірки, солей йоду, брому.

Останнім часом виявлені досить значні запаси золота, але в розсіяному вигляді, що потребує складної технології видобування.

Важливий ресурсний потенціал України - родючі ґрунти з вмістом гумусу від 3 до 7 % і товщиною близько 1 м.

Земельний фонд України складає 60,4млн.га. Господарська освоєність території дуже висока - 92-95%. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70% (одне з найвищих у світі), а розорюваність становить 56%, Це найвищий показник у світі. Через відсутність резерву вільних земель для розміщення продуктивних сил продовжують залучатися землі сільськогосподарського призначення. Загальні втрати сільгоспугідь за останні 30 років перевищили 2 млн. га. через залучення їх у сфери промислової діяльності, будівництва, урбанізації.

Кліматичні умови України є також важливим природним ресурсом. Сприятливий клімат і багаті рослинністю та красою ландшафти - важливий рекреаційний ресурс, а таких районів в Україні багато.

Одним з найважливіших рослинних ресурсів планети є ліси - енергетична база біосфери. Це зелені легені планети, безцінний природний очищувач повітряного простору, краса і багатство. Вони здатні активно поглинати і переробляти атмосферні забруднення і виділяти цілющі фітонциди. Значна роль лісів у санітарно-гігієнічному, оздоровчому, естетичному та економічному аспектах. Ліс підтримує нормальний гідрологічний режим річок, захищає поля.

В Україні внаслідок ненормованих вирубок лісистість значно скоротилася і зараз становить лише 14,3% її території (проти 37% у колишньому СРСР і 29% у світі).

На жаль, останнім часом і цей надзвичайно важливий природний ресурс нещадно вирубується, гине від забруднень і пожеж (Карпати, Полісся, Закарпаття), втрачаючи свої оздоровчі та рекреаційні властивості.

Ресурси тваринного світу піддані інтенсивній деградації у зв'язку з істотними змінами умов середовища їх проживання. Основні причини вимирання: мисливство і руйнування місць існування, а також інтенсивне забруднення навколишнього середовища.

Площа природно-заповідних об'єктів України становить лише 2,1% її території, в той час, як у розвинутих країнах наближається до 10% (у США - 7,8%). Заповідні території в наш час відіграють важливу роль в житті біосфери, збереженні генофонду біорізноманіття. Еколого-економічні розрахунки, виконані вченими різних країн, свідчать, що більш-менш нормальне функціонування й самовідновлення біосфери будь-якого регіону можливе лише за умови наявності в цьому регіоні не менше 10-15% площі зайнятої заповідниками, тобто дикими, первісними, неушкодженими людською діяльністю територіями.

Дуже гострою в нашій державі є проблема питної води. Україна є одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Потенційні місцеві ресурси поверхневих і підземних вод становлять 60 км куб., знижуючись у маловодні роки до 37 км.куб., населення і народне господарство щорічно використовує близько 30 млрд.м.куб. води в той же час величезні об'єми забрудненої води скидається у поверхневі водоймища.

Річки, водосховища, акваторії Азовського і Чорного морів характеризуються підвищеною забрудненістю, втратою значної частини водних, рибних і мінеральних ресурсів.
3. Екологічний стан довкілля в Україні.

Україна внаслідок негативного впливу цілого комплексу соціально-політичних і соціально-економічних чинників переживає тяжку екологічну кризу. Вона є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи.

До цього призвели дуже високий рівень концентрації промисловості і сільськогосподарських комплексів, екологічно необгрунтована хижацько-колонізаторська діяльність урядових структур колишніх оюзних і республіканських відомств, а також найбільша в світі техногенна катастрофа на Чорнобильській АС.

Нежиттєва державно-монополістична економіка утримувалась на хижацькому визиску людських і природних ресурсів та нещадному забрудненні навколишнього середовища.

На сьогодні природа України тяжко пошкоджена, природні ресурси в значній мірі вичерпані, а мільйони її громадян серйозно хворі.

Як відзначалося у Національній доповіді України на конференції ООН «Навколишнє середовище і розвиток» (Бразилія - 92), в умовах панування в колишньому СРСР централізованої планової командно-адміністративної системи економіка України десятиліттями формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів.

Внаслідок цього в Україні склалася одна з екологічно "найбрудніших" економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними і нафтопереробними виробництвами із застарілими технологіями. Висока матеріалоємність та енергоємність нашого виробництва призводить до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спалювання. Це породжує додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів в атмосферу і водойми.

На території України, що займає лише 2,7% території колишнього СРСР і мала лише 2 % стоку поверхневих вод, на одиницю її площі було розташовано промислових підприємств у 10 разів більше, ніж у Радянському Союзі в цілому. Майже 20% міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації токсичних речовин у повітрі перевищено у 15 разів.

Якщо раніше найбільшою небезпекою для всього живого були пестициди, за ними йшли кислотні дощі, розливи нафти, то нині на "домінуючі позиції"' вийшли іони важких металів. Спричинили це вітчизняні підприємства, які в останні роки нарощували екологічно небезпечні виробництва, (гальванопокриття).

Мільйони кубометрів кислот, лугів, відходів металів без перешкод потрапляють у повітря, воду, землю, включаються в природній кругообіг.

Через гіпертрофований розвиток в Україні важкої промисловості у низки її районів не лише глибоко зруйноване природне середовище і знищені мальовничі ландшафти, а й створені несприятливі для людини умови життя.

Наприклад, у Донецькій області, на території якої розташовано понад тисячу великих промислових підприємств, в атмосферу щороку попадає близько трьох млн. тон різноманітних шкідливих викидів. Гранично допустимі концентрації більшості отруйних газів в атмосфері перевищено в 10-30 разів. Рівень забруднення перевищує санітарні норми в усіх 55 містах України, де веде спостереження гідрометеорологічна служба.

В Україні, яка займає одне з останніх місць за показником забезпечення поверхневим стоком води на людину, щорічно скидається у водойми понад 2,5млрд. кубометрів забруднених стоків. Внаслідок цього багато рік дуже забруднені (Дніпро, Десна, Південний Буг, Сіверський Донець).

Водночас їх брудні води використовуються для водопостачання великих міст, зрошення с/г угідь і в тваринництві.

Каскад із шести великих водосховищ на Дніпрі, побудованих у 50-70 роки, призвів до величезних негативних наслідків, затоплено і вилучено з сільського господарської сфери понад 500 тис, га родючих земель. Крім того підтоплені прилеглі до водосховищ землі (близько 100 тис, га), мають місце застійні явища акумулювання шкідливих речовин, "цвітіння" води, а також руйнування берегів.

Кількість осередків стійкого забруднення підземних вод промисловими стоками та засобами хімізації сільського господарства за останні 20 років в Україні зросла більше ніж у 4 рази і становить понад 200 осередків.

Стають непридатними для водопостачання підземні води в таких регіонах, де підприємства вугільної, хімічної, металургійної промисловості використовують фільтраційні накопичувачі і відстійники. Практично в усіх південних і частково східних регіонах України спостерігається підвищення мінералізації підземних вод, зросли концентрації нітритів і пестицидів.

Нераціональні екстенсивні методи ведення сільського господарства призвели до того, що третина всієї ріллі еродована. Щороку порушується близько 200 тис. га земель, темпи їх рекультивації недостатні. Крім того фунти інтенсивно забруднюються важкими металами промислових викидів, а також залишками мінеральних добрив та отрутохімікатів.

Щороку в фунти України вносяться 1 млн. 750 тис, центнерів пестицидів. Надмірне безконтрольне використання на сільськогосподарських угіддях пестицидів призвело до того, що практично в усіх областях України вони виявлені в підземних водах.

Таким чином, практично все населення України вживає брудну воду і споживає забруднену пестицидами, важкими металами і нітратами с/г продукцію.

Отруйні речовини, які виготовлені для полегшення праці селянина і підвищення продуктивності с/г угідь, у недосвідчених руках перетворюється в шкідливий складник навколишнього середовища, потрапляють в біологічний кругообіг, накопичуються в рослинних і тваринних організмах і потрапляючи в організм людини, призводять до чисельних хвороб і вкорочують їй життя.

Встановлено, що пестициди і отрутохімікати деформують структури спадковості, стимулюють у навколишньому середовищі віруси.

Пестициди як і радіація невпинно руйнують імунну систему.

Карта України рясно позначена зонами екологічного лиха. До найбільш забруднених міст України відносяться Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг, Одеса, Макіївка, Горлівка та інші.

Трагедією для українського народу стала катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Вона призвела до безпрецедентного радіаційного забруднення території України, викликавши страшні наслідки для здоров'я населення та загрозу для генетичного фонду народу України.

Ці глибинні причини полягають в ірраціональних соціально-економічних відносинах, що панували в державних, промислових і наукових структурах колишнього СРСР, а також у безконтрольному нарощуванні потужностей "мирного атому" при недосконалості технологічних систем. Всього у нас було сконцентровано 40% всієї ядерної зброї колишнього Союзу. Понад 150 тис, мешканців одержали дози опромінення щитовидної залози, яке перевищує гранично допустимі. На радіоактивно забруднених територіях проживає 2,4 млн людей, в тому числі понад 500 тис. дітей віком до 14 років.

Таким чином Україна перенасичена промисловим виробництвом, окремі галузі якого дуже шкідливі для природи і людей.
4. Демографічна ситуація та стан здоров 'я населення України.

Сьогодні в Україні швидко розвивається демографічна криза. Починаючи з 1991 року в Україні припинилося природне відтворення населення, (смертність випереджує народжуваність). У 1993-1994 роках смертність перевищувала народжуваність на кілька сотень тисяч чоловік. Дитяча смертність у нас одна з найвищих у світі. На тисячу новонароджених в Україні вмирає в містах 13, в селах - 14 дітей, 80% вагітних жінок мають ті чи інші відхилення в здоров'ї. З 1986 р„ щорічно на 5% зростає кількість новонароджених дітей мутантів.

Нині домінуюче місце в структурі захворюваності та смертності населення посіли хронічні неінфекційні хвороби серцево-судинної системи, органів дихання, злоякісні новоутворення. Значно зросли травматизм, нервово-психічні, ендокринологічні захворювання, які відбивають вплив усієї багатоманітності умов життя населення на його здоров'я.

Протягом останніх років відбулися певні зміни в структурі захворюваності населення, пов'язані з забрудненням навколишнього середовища радіонуклідами та впливом на людину стресових ситуацій, зумовлених різким погіршенням соціально-економічного становища країни та інші.

Статистичні дані свідчать, що в даний період відзначається зростання захворюваності населення на хвороби крові та кровотворних органів - на 51,3%, природжені аномалії розвитку - на 21,5%, хвороби органів кровообігу - на 54 %, хронічний бронхіт - на 21%.

За даними Українського НДІ педіатрії, акушерства і гінекології та Українського НДІ соціальної гігієни та управління охороною здоров'я, кількісна та якісна оцінка здоров'я дітей свідчить про стійке погіршення їх фізичного розвитку, що ставить під загрозу існування нації.

Значно зросла інвалідність серед дорослого населення і дітей.

Зміни, які відбулися в рівнях захворюваності, інвалідності, смертності, свідчать про шкідливий вплив комплексу чинників на здоров'я: це і важке соціально-економічне становище населення країни і забруднення навколишнього середовища шкідливими відходами промислових підприємств, інтенсивне с/г виробництво із застосуванням токсичних пестицидів та гербіцидів, забруднення значної території України радіонуклідами. На здоров'я населення згубно впливають стреси, неякісне і неповноцінне харчування, руйнівну дію чинять важкі метали, отрути, радіонукліди.

Окрім названих чинників неабияку роль у формуванні здоров'я населення відіграє спосіб життя.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ Лекція № 7

Тема: Шляхи розв'язання екологічних проблем. План.

1. Пріоритети стійкого розвитку людської цивілізації у контексті нової доби.

2. Міжнародне співробітництво в галузі збереження й відновлення довкілля та забезпечення стійкого розвитку людства.

3. Міжнародні екологічні організації, угоди.

4. Стратегія і тактика виживання людства.
1. Пріоритети стійкого розвитку людської цивілізації у контексті нової доби.

В останні два десятиліття люди почали усвідомлювати, що в світі, де так багато негараздів і де навколишнє середовище забруднене, неможливе здорове суспільство і економіка.

Саме тому в червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН з природного середовища і розвитку, яка задекларувала принципи стійкого розвитку суспільства і прийняла 2 дуже важливі документи:

"Декларацію у справі природного середовища і розвитку", "Глобальну програму дій - Порядок денний на 21 ст."

Програма всесвітнього співробітництва направлена на гармонійне досягнення двох цілей:

1) високої якості навколишнього середовища;

2) здорової економіки для всіх народів світу.

Згадувана конференція ООН розробила рекомендації й принципи, керуючись якими кожна країна й світ зможуть збалансовано розв'язувати соціально-економічні завдання та зберегти природне середовище і природно-ресурсний потенціал у наступному столітті. Передбачається, що цього можна досягти спільними зусиллями людства.

Економічний розвиток не може зупинитись, але він повинен піти по другому шляху, переставши нищити довкілля. Економіка повинна задовольняти потреби людей, але її зростання має вписуватись в рамки екологічних можливостей планети, яка б виключала незворотні зміни в навколишньому середовищі. Йдеться про закінчення епохи панування монополізму людини в природі, що безперервно утверджувалась, починаючи від неоліту.

Англійський філософ Ф.Бекон вважав, що наука повинна дати людині владу над природою, збільшити її могутність і поліпшити її життя. Це гасло через три століття було підтверджено Мічурінським закликом: "Нам нечего ждать милости от природи".

На зміну епохи беззастережного монополізму людини має прийти інша філософія життя, екологічний світогляд, етика, мораль, культура, які, на думку аналітиків, домінуватимуть у XXI ст.

Людство здатне зробити розвиток стійким - забезпечити, щоб він задовольняв потреби сучасні і не піддавав ризику здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Конференція в Ріо-де-Жанейро визначила 27 загальних принципів, дотримання яких є обов'язковою умовою переходу кожного суспільства до стійкого розвитку.

Спираючись на матеріали конференції інтелектуали, об'єднані Римським клубом, узагальнили "Програму дій" у вигляді обов'язкових для підготовки програм національних концепцій стійкого розвитку:

1. Основною турботою кожного суспільства проголошено забезпечення нормального психічного розвитку і збереження здоров'я людини. Це пов'язано з прогресуючим погіршенням якості природного середовища з одного боку і стресогенним та імуннознижуючим впливом екологічно зміненого довкілля на організм людини - з другого.

2. Важливим з погляду стійкого розвитку є визначення розумної (достатньої) межі задоволення власних потреб, тобто обмеження споживацьких інстинктів. Повинні появитися маловідходні і ресурсозберігаючі технології, які мають призвести до розвитку економіки країн при зменшенні обсягу використання енергії і сировини.

3. Прийняти засаду, що середня родина має 2 дитини.

Реалізація принципів стійкого розвитку можлива в іншій, ніж досі, економічній системі.

Діюча світова економічна система налаштована на максимальний зиск за будь-яку ціну. Критерієві зиску в екологічну епоху мають протистояти поняття партнерства, паритетності і справедливості.

Перехід на ці принципи - одна з найскладніших проблем, яку доведеться розв'язувати вже тепер.

Якщо взяти до уваги, що із 185-ти країн -членів ООН 179 (серед них і Україна) - підписали згадані документи, то без перебільшення можна сказати, що людство стоїть на порозі нової доби - глибокої перебудови всіх основ сучасної цивілізації.

2. Міжнародне співробітництво в галузі збереження й відновлення довкілля та забезпечення стійкого розвитку людства.

Для побудови справедливого та ефективного світового економічного порядку, створення сприятливих умов для майбутнього процвітання розвинених країн і розвитку відсталих країн, збереження природних ресурсів та біосфери прийдешнім поколінням необхідно налагодити відносини партнерства між всіма країнами світу, організувати зусилля і можливості всіх народів світу, а також додержуватися міжнародних правил, угод, законів, що регламентуватимуть діяльність людей у XXI ст.

Жодна країна світу сьогодні самостійно, ізольовано від інших країн не зможе позитивно вирішити свої екологічні, економічні й соціальні проблеми. Лише спільними зусиллями всього людства ми зможемо досягти стійкого розвитку в майбутньому. Зусилля всіх країн повинні координуватись через відповідні міжнародні організації ООН та її структурні елементи. Тільки нове і рівноправне співробітництво всіх країн з участю урядів, народів і основних громадських угруповань на основі прийнятих міжнародних угод про охорону біосфери і системи майбутнього розвитку можуть призвести до позитивного вирішення проблеми. Адже неконтрольоване зростання населення, виснаження майже всіх видів природних ресурсів, накопичення величезних об'ємів відходів людської діяльності призвели до того, що біосфера сьогодні вже не спроможна самоочищуватися, саморегулюватися - вона дедалі активніше деградує.

Людству загрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи, не змінить стилю свого життя, не переоцінить життєвих цінностей.

"Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя " (Демокріт).

У XXI ст. людина повинна ввійти з новою філософією життя - екологічною, згідно з якою вона є часткою єдиної людської родини, планетарного братства з новою екологічною етикою, що базується на шануванні всіх живих істот на Землі.

Варто запам'ятати слова римського мислителя Л.Сенеки, сказані ще в 1 ст. н.е.: "Жити щасливо і жити в злагоді з природою - одне й те саме".

Враховуючи той факт, що йде швидке скорочення всіх видів наявних ресурсів - лісів, грунтів, корисних копалин, чистої прісної води, повітря, риби, тварин тощо, вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути лише один: реалізація в глобальному масштабі стратегії самозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.
3. Міжнародні екологічні організації, угоди.

Протягом останніх сорока років під егідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля:

1970 р. Міжнародна програма МАБ ("Людина і біосфера");

1972 р. ЮНЕП (Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища);

ВОЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я);

МКОСР (Міжнародна комісія з охорони довкілля і розвитку);

ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища з 1990 р.);

АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін.

В останні ЗО років проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля ( у Стокгольмі, Тбілісі, Москві), а також по проблемі сталого екологічно безпечного розвитку (Ріо-де- Жанейро, 1992). Україна завжди брала активну участь у роботі міжнародних організацій, пов 'язаних з охороною довкілля.
1   2   3   4   5


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации