Контрольна робота з екології - файл n1.doc

Контрольна робота з екології
скачать (197 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc197kb.24.11.2012 02:27скачать

n1.doc

Контрольна робота

з дисципліни “Основи екології ”

1). Трофічні ланцюги та мережі. Автотрофи та гетеротрофи. Схема простого харчового ланцюга у біогеоценозі. Вираження продуктивності екологічних систем у формі екологічних пірамід; піраміди чисел та біомаси.

Неможливо охороняти природу та використовувати її ресурси, якщо не знати як вона влаштована, за якими законами існує та розвивається, як реагує на вплив людини, які гранично допустимі навантаження на природні системи може дозволити собі суспільство, щоб не зруйнувати їх. Все це є предметом екології.

Термін утворений від грецьких слів: oikos – дім, житло, і logos – наука, вивчення. Образно кажучи, екологія – це наука про те, як жити і господарювати у власному домі. Кожен вид має свій дім, для сучасної людини – це вся планета Земля і навколоземний космічний простір. Екологія, мабуть, - одна з найдавніших наук, яка набула практичного значення ще на зорі розвитку цивілізації. Інтерес до середовища існування був властивий людині завжди. І це зрозуміло, оскільки від якості цього середовища залежали не тільки добробут сім'ї, роду, племені, а й саме їх існування.

Поняття екосистеми є одним із основних у сучасній екології. Термін "екосистема" ввів у вжиток А. Тенслі в 1935 році, більш ніж через півстоліття після виокремлення екології як самостійної галузі наукових знань (1866). Екологічною системою називається сукупність різних видів організмів, що спільно мешкають і перебувають у закономірному взаємозв’язку один з одним, обумовленому обміном речовин та розподілом потоку енергії, і умов їх існування. Отже, в біологічному розумінні під екосистемою мається на увазі будь-яка система, що включає угрупування живих істот і середовище їх існування, об’єднані в єдине функціональне ціле.

Однією з найбільш істотних властивостей екосистем є наявність у них харчових ланцюгів та мереж. Трофічний (харчовий) ланцюг - це взаємовідносини між організмами, через які в екосистемі відбувається трансформація речовини й енергії; групи особин, пов’язані одна з одною відносинами " їжа - споживач" (тобто ланцюг, в якому кожна попередня ланка є їжею для наступної). Термін походить від грец. trophe – живлення, їжа.

Живими компонентами екосистеми (біогеоценозу) є продуценти, консументи і редуценти, а неживими – сонячна енергія, повітря, вода, грунт або донні або донні відклади.

Біогеоценоз – найменша структурна одиниця біосфери, що є внутрішньо однорідною просторово обмеженою (відособленою) природною системою взаємопов’язаних живих організмів і навколишнього абіотичного (неживого, відсталого) середовища.

Прикладом такої екосистеми є озеро, яке має чітку межу, фітопланктон, водорості, які синтезують органічну речовину, використовуючи сонячне світло, мінеральні солі та вуглекислий газ, розчинений у воді. Зоопланктон харчується фітопланктоном. Його поїдають дрібні риби, а їх – хижі риби. Таким чином, в озері існує харчовий ланцюг, окремі ланки якого існують залежно одна від одної.

Існування великої кількості трофічних рівнів неможливе внаслідок швидкого наближення енергії до нуля. Графічно це можна представити у вигляді пірамід.

Екосистеми не ізольовані одна від одної: процеси в одній екосистемі зачіпають інші. Наприклад, частинки ґрунту, отруєного пестицидами, вимиваються із суші, вони можуть сильно впливати на життя у водоймах.

Усередині екосистеми органічні речовини, що містять енергію, створюються автотрофними організмами і слугують їжею (джерелом речовини і енергії) для гетеротрофів. Типовий приклад: тварина поїдає рослини. Цю тварину у свою чергу можуть з’їсти інші тварини, і таким шляхом може відбуватися перенесення енергії через ряд організмів – кожний подальший харчується попереднім, що постачає йому сировину й енергію. Така послідовність називається харчовим ланцюгом, а кожна його ланка – трофічним рівнем. Оскільки рослини будують свій організм без посередників, їх називають такими, що харчуються самі, або автотрофами. А так як вони створюють первинну органічну речовину із неорганічної, їх називають продуцентами. Перший трофічний рівень створюють саме автотрофи або так звані первинні продуценти.

Організми, що не можуть будувати власну речовину із мінеральних компонентів, мають використовувати створену автотрофами, використовуючи її у їжу. Тому їх називають гетеротрофами або консументами (від лат. "консумо" – споживаю). Ці організми створюють другий трофічний рівень і називаються первинними консументами. Організми третього рівня називаються вторинними консументами і т. д. звичайно буває чотири або п’ять трофічних рівнів і рідко більше шести.

Трофічні ланцюги залежно від чисельності рівнів поділяються на прості та складні (багаторівневі) ланцюги. Прикладом простого ланцюга, в якому представлені всі три види рівнів (продуцент, консумент і редуцент), може бути така послідовність організмів:

ОСИНА – ЗАЄЦЬ – ЛИСИЦЯ.

Приклад складного п’ятирівневого ланцюга:

ТРАВА – ГУСЕНИЦЯ – ЖАБА – ЗМІЯ – ХИЖИЙ ПТАХ.

Розрізняють три основних типи трофічних ланцюгів:

ЛИСТ ДУБА – ГУСЕНИЦЯ – СИНИЦЯ – ЯСТРУБ;

Відмінною особливістю трофічних ланцюгів паразитів від ланцюгів хижаків є те, що в останніх розміри особин збільшуються у міру просування по рівнях ланцюга (зліва направо), а в ланцюгах паразитів – навпаки.

Сапрофітні (від грец. sapros – гнилий) ланцюги – це трофічні ланцюги з розкладанням органічної речовини, тобто такі, що включають редуценти. До сапрофітів належать організми (гриби, деякі рослини та ін..), що харчуються органічною речовиною і перетворюють її на мінеральні сполуки:

ЛИСТЯНІ ДЕРЕВА – ХРОБАКИ – ГРИБИ.

У реальних природних екосистемах, що включають велике число видів організмів, функціонує і велика кількість трофічних ланцюгів, причому деякі види беруть участь одночасно в декількох різних ланцюгах живлення, тобто деякі ланцюги утворюють загальні рівні. Комбінації різних трофічних ланцюгів, що мають загальні рівні в екосистемі, називаються трофічними мережами.

Структура угрупування створюється поступово протягом певного часу. Прикладом, який можна використовувати як модель розвитку угрупування, є заселення організмами голої гірської породи на вулканічному острові, що недавно утворився. Дерева і чагарники не можуть рости на голій скельній породі, оскільки там немає необхідного для них ґрунту. Проте водорості і лишайники різними способами потрапляють на такі території і заселяють їх, утворюючи піонерні угруповання. Поступове накопичення відмерлих організмів і організмів, що розкладаються , та ерозія гірської породи в результаті вивітрювання приводять до формування шару ґрунту, достатнього для того, щоб тут змогли поселитися більші рослини, такі як мохи та папороті. Врешті-решт, за цими рослинами з’являться ще більші і вимогливіші до поживних речовин форми – насінні рослини, включаючи трави, чагарники і дерева.

Така зміна одних видів іншими за певний період часу називається екологічною сукцесією. Завершальне угруповання – стійке, таке, що самооновлюється і перебуває в рівновазі з середовищем – називається клімаксним угрупованням . У тваринному світі цих угруповань теж відбувається зміна одних видів іншими, значною мірою зумовлена зміною рослинності, але цей процес залежить ще й від того, які тварини можуть мігрувати із сусідніх угруповань.

Для вивчення взаємовідносин між організмами в екосистемі й графічного представлення цих взаємовідносин зручніше використовувати не схеми харчових мереж, а екологічні піраміди. При цьому спочатку підраховують число різних організмів на певній території, згрупувавши їх за трофічними рівнями. Після таких підрахунків стає очевидним, що чисельність тварин прогресивно зменшується при переході від другого трофічного рівня до наступних. Чисельність рослин першого трофічного рівня теж нерідко перевищує чисельність тварин, що становлять другий рівень. Це можна відобразити у вигляді піраміди чисельності.

Для зручності кількість організмів на певному трофічному рівні можна представити у вигляді прямокутника, довжина якого пропорційна числу організмів, що мешкають на цій площі (або в цьому об’ємі, якщо це водна екосистема).

Хижаки, розміщені на вищому трофічному рівні, називаються кінцевими хижаками. Є кілька незручностей, пов’язаних з використанням цих пірамід. Їх можна уникнути шляхом побудови пірамід біомаси, в яких враховується сумарна маса організмів (біомаса) кожного трофічного рівня. Визначення біомаси включає не тільки облік чисельності, а й зважування окремих особин, тому це більш трудомісткий процес , що потребує більше часу і спеціального обладнання.

Найфундаментальнішим і в певному значенні ідеальним способом відображення зв’язків між організмами на різних трофічних рівнях є піраміда енергії, що має низку переваг:

  1. вона відображає швидкість збільшення біомаси на відміну від пірамід чисельності і біомаси, що описують тільки поточний стан організмів в окремий момент часу. Кожна сходинка піраміди енергії відображає кількість енергії (на одиницю площі чи об’єму), що пройшла через певний трофічний рівень за певний період;

  2. за однакової біомаси види зовсім не обов’язково містять однакову кількість енергії. Тому порівняння, що ґрунтується на масі, може ввести в оману;

  3. піраміди енергії дають змогу порівнювати не тільки різні екосистеми, а й відносну значущість популяцій усередині однієї екосистеми, не одержуючи при цьому перевернених пірамід;

  4. до основи піраміди енергії можна додати ще один прямокутник, що відображає надходження сонячної енергії.

Хоча піраміди енергії – найкорисніші з трьох типів екологічних пірамід, одержувати дані для їх побудови найважче, оскільки при цьому потрібно навіть більше вимірювань, ніж при побудові пірамід біомаси. Зокрема, необхідна додаткова інформація про енергетичну вартість цих мас організмів, а це вимагає спалювання репрезентативних вибірок. На практиці піраміди енергії іноді можна з достатньою достовірністю отримати з пірамід біомаси шляхом перерахунку, що ґрунтується на проведених раніше експериментах.
2). Оцінка впливу технологічного рішення на навколишнє природне середовище.
У зв'язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу останніми десятиліттями активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології. Цих напрямів набагато більше, ніж у блоці класичних біоекологічних наук. Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.

Прикладна екологія складається з трьох основних блоків — геоекологічного, техноекологічного й соціоекологічного — кожен з яких, відповідно до диференціації галузевих напрямів, має десятки відгалужень.

Техноекологія — найбільший блок прикладних екологічних напрямів, пов'язаних із такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, сільське господарство, транспорт, військова справа, наука, космос. Вона визначає обсяги, механізми й наслідки впливів на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів, особливості використання ними природних ресурсів, розробляє регламентації природокористування й технічні засоби охорони природи, опікується проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем, екологізацією виробництв.

Шкідливі викиди промислових підприємств та інших джерел забруднення негативно впливають не тільки на навколишнє середовище, але і в деяких випадках на процеси експлуатації технічних засобів (наприклад, частки пилу при осадженні на поверхні ізоляторів можуть утворювати електропровідний шар, що призводить до зниження розрядної напруги ізоляції).

Екологічні дослідження, проведені в останні роки, вказали на зростаючу руйнівну дію антропогенних факторів на навколишнє середовище, що привело його стан до межі кризи.

Серед різноманітних складових екологічної кризи (виснаження сировинних ресурсів, нестача чистої прісної води, кліматичні катастрофи) найбільш загрозливий характер має проблема забруднення незамінних природних ресурсів - повітря, води та ґрунтів - відходами промисловості та транспортом. У зв'язку з цим в сучасному суспільстві різко зростає важливість ролі техноекології, яка мала мету оцінювати ступінь шкоди, завданий довкіллю надає індустріалізація виробництва, розробляти і вдосконалювати інженерно-технічні засоби захисту навколишнього середовища, розвивати основи створення замкнутих та безвідходних технологічних циклів та виробництв.

Забруднення природного середовища газоподібними, рідкими та твердими відходами викликає його деградацію завдає шкоди здоров'ю населення і на сьогодні залишається гострою екологічною проблемою, яка має пріоритетне соціальне і економічне значення. Найбільшого впливу на забруднення природного середовища здійснюють підприємства металургійного комплексу, енергетики, паливної та хімічної промисловості.

Технологічне рішення – це інженерне рішення по зміні складу сировини, обладнання або режимів роботи, що орієнтується на зниження витрат при збереженні показників продукції, що виробляється.

Технологічні рішення можна розділити на такі види:

Оцінка впливу технологічного рішення на навколишнє природне середовище виконується за напрямками:

Сучасне виробництво початку XXI століття характеризується високим ступенем концентрації, автоматизації та просування в малопідкорені, багаті природними ресурсами регіони, а також зростаючою кількістю використовуваних природних ресурсі,в як за загальною вагою, так і за кількістю на Одну людину. При цьому, пропорційно до використання природних ресурсів збільшується і кількість відходів виробництва, які викидаються ц природні комплекси і внаслідок цього змінюються (негативно!). Тому единим шляхом попередження екологічної загрози для біосфери є екологізація виробництва.

Природні ресурси, які людство здавна використовує для своїх потреб, є єдиним джерелом існування людини як індивіда та людського суспільства в цілому.

До природних ресурсів належать надра Землі, атмосфера, гідросфера,

Літосфера, рослинний та тваринний світи, сонячна та інші види космічної енергії, енергія повітряних потоків (вітру), приливно-відливну енергію морів та океанів, енергію течії річок, морських хвиль та океанічних течій,теоретичні основи екологізації суспільного виробництва вказують напрямки, за якими вона повинна реалізуватись. Ці напрямки, в свою чергу, потребують конкретних шляхів практичної діяльності суспільства з екологізації суспільного виробництва. Екологізація виробництва має ряд аспектів, які сприяють цьому процесу.

Технічні аспекти екологізації виробництва реалізуються таким шляхом: будь-який рівень виробництва визначається рівнем розвитку техніки, а його вдосконалення - новою технікою, яка розробляється і використовується у виробництві. Технічні аспекти екологізації суспільного виробництва передбачають:

Екологізація виробництва в цьому випадку полягає в тому, що зниження енергоємності передбачає зниження використання природних ресурсів і зменшення відходів при їх використанні. Це досягається вдосконаленням конструкції обладнання та підвищенням продуктивності машин та механізмів, тобто збільшення кількості роботи, яка викопується за одиницю часу, що рівнозначно виконанню рівного об'єму роботи меншою кількістю машин, тобто знижуються матеріальні та енергетичні витрати на одиницю виконаної роботи.

Підвищення продуктивності машин та механізмів повинно супроводжуватись підвищенням їх довгостроковості використання; підвищенням одиничної потужності машин та покращення пара метрів їх роботи, тобто для переробки певної кількості сировини не обхідно меншу кількість одиниць машин та обладнання.

Забруднення атмосфери - це потрапляння в неї речовин різного походження, які або не властиві природному складу атмосфери, або знаходяться и концентраціях, які значно відрізняються від їх природного вмісту в атмосфері і шкідливо впливають на живі організми або пригнічують їх життєдіяльність. Це стосується насамперед приземного шару атмосфери.

Всі забруднення атмосфери за джерелами їх походження поділяють на природні (земні та позаземні) та штучні (антропогенні). Основними забруднювачами атмосфери антропогенного походження є викиди промислових підприємств. Джерела забруднення атмосфери викидами промислових підприємств - неутилізовані відходи різних підприємств, які утворюються в результаті обміну речовин та енергії промислових підприємств з навколишнім природним середовищем.

Гідросфера - це водна оболонка Землі, яка є сукупністю океанів, морів, континентальних вод та льодових угарів. Гідросфера, яка є важливим елементом біосфери, відіграє вирішальну роль в багатьох процесах, які проходять в природі. З водою пов'язано зародження та розвиток живої речовини, і як наслідок, всієї біосфери.

Вода в біосфері виступає в ролі універсального розчинника, тому що взаємодіє з багатьма речовинами не вступаючи з ними в хімічні реакції (за винятком процесів гідролізу). Це забезпечує перенос розчинених речовин, наприклад, обмін живими організмами та природним середовищем між суходолом та океаном.

Проблема охорони гідросфери пов'язана із загальною проблемою виживання людства. Це зумовлено передусім тим, що гідросфера здійснює значний вплив на процеси в біосфері і вирішенню проблеми сучасної екологічної кризи (передусім за рахунок порушення біосферної саморегуляції) може сприяти тільки досягнення гармонії з навколишнім природним середовищем.

Забруднення поверхневих або підземних природних вод - це зміна їх фізичних, хімічних або біологічних властивостей, які можуть бути причиною шкідливої дії на людину або природу, а також можуть обмежити можливості використання води. Процеси забруднення природних вод зумовлені багатьма причинами - як природними, так і антропогенними.

Основними наслідками забруднення гідросфери є скорочення біологічних ресурсів Світового океану, загибель планктону та погіршення стану атмосфери.

Основними видами забруднення природних вод є фізичне (механічне), хімічне, біологічне (бактеріальне), теплове і радіоактивне забруднення природних вод.

Основними джерелами забруднення природних вод є промислові стічні води, комунальні стічні води, сільськогосподарські стоки, нафта і нафтопродукти, поверхневі стоки та атмосферні опади.

Ґрунт - самостійне природне органічно-мінеральне тіло, яке виникло на поверхні Землі внаслідок тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів. Ґрунтом називаються видозмінені під впливом. Все це говорить про необхідність захисту ґрунтів. На сьогодні існують такі головні фактори втрати ґрунтів:

- ерозія — механічне руйнування ґрунтів, яке виникає внаслідок дії води та

- опустелювання — висушування ґрунтів, внаслідок чого ґрунти стають на придатними для сільського господарства;

- токсикація - забруднення ґрунтів різноманітними антропогенними забруднювачами;

- вторинне засолювання;

- прямі втрати ґрунтів у результаті перетворення їх у міста, промислові

Шум, який створюється транспортом, залежить також від якості дорожніх покрить. Зниженню транспортного шуму в містах сприяє будівництво перетинів вулиць на різних рівнях, підземних та надземних пішохідних переходів, що забезпечує безперешкодний рух транспортних потоків. Часто причиною інтенсивних імпульсних шумів, які виникають на вулиці під час руху транспорту, є дефекти дорожнього покриття та металеві люки.

У боротьбі з транспортним шумом в містах, крім інженерно-технічних рішень, часто використовують і організаційні заходи: заборона звукових сигналів на автотранспорті, політ над містом літаків та гелікоптерів, обмеження руху, зльотів та посадок літаків на аеродромах, які розташовані поблизу населених пунктів, вночі.

У зв'язку з розвитком телебачення, радіозв'язку та радіолокації поширюється можливість дії електромагнітних полів на населення.

Інтенсивність електромагнітних полів залежить від потужності передавача, конструкції та установки антен, рельєфу місцевості.

Електромагнітні поля впливають на ендокринну, нервову та серцево-судинну системи, репродуктивну функцію, морфологічний склад крові та обмін речовин.

Щоб рівень електромагнітних полів на території житлової забудови не перевищував допустимий, площі для розміщення передавальних ретрансляторів, радіолокаційних станцій та радіорелейних ліній зв'язку вибирають з врахуванням потужності об'єкта та конструктивних особливостей антен.

Екологічну перевагу варіанту технологічного рішення характеризують наступні показники:

  1. КВС – коефіцієнт корисного використання сировини:


;


  1. ККЕ – коефіцієнт корисного використання енергії:


;
3) питома шкода, що наноситься навколишньому природному середовищу:
.

3). Контрольні тестові завдання:

3.1. По курсу «Основи екології» (розділ 1).

1. Что изучает экология как наука?
в) взаимоотношения живых организмов со средой обитания.
2. Как называется раздел экологии, изучающий ассоциации популяций разных видов, пути их формирования и взаимодействия с внешней средой?
в) синэкология.
3. Какое из данных суждений правильно:
в) организмы с широким диапазоном толерантности имеют больше шансов в борьбе за выживание.
4. Что представляет собой биосфера?
в) оболочку Земли, включающую живое вещество и область его распространения.
5. Какой подсфере Земли соответствует маринобиосфера?
а) гидросфере.
6.Гетеротипические коакции (взаимоотношения между живыми организмами) – это:
а) взаимодействие между индивидуумами разных видов.
7. Как в экологии называют использование одними видами нор и гнезд других видов?
в) синойкие.
8. Как в экологии называют взаимоотношения между организмами внутри вида, в процессе которых они вступают в борьбу за одни и те же источники существования или размножения?
а) конкуренция.
9. Как называется явление, при котором живые организмы поедают особей своего же вида?
в) каннибализм.
10. Как называется взаимонезависимость совместно обитающих видов:
а) нейтрализм.
11. Как в экологии называется способность одних видов развиваться только в присутствии других (например, грибам подберезовикам для существования необходима экосистема березового леса):
а) мутуализм.
12. Интерференция в экологии это:
а) непреднамеренное подавление одного вида другим.
13. Организмы, которые берут все нужные им для жизни минеральные компоненты из окружающей их материи и не требуют для построения своего тела готовых соединений другого организма являются:
а) автотрофами.
14.В каких случаях пирамиды чисел или биомассы бывают обратными?
а) если размеры продуцентов меньше, чем консументов;
15.Виды, приспособленные к узкой амплитуде изменений экологических факторов, относятся к:
б) стенобионтам.
16. Какие организмы образуют первое звено трофической цепи?
в) продуценты.
17. Вирусы, простейшие, бактерии, относятся к:
а) биотическим факторам.
18. Какая пищевая цепь составлена правильно?
а) фитопланктон – зоопланктон – мелкая рыба – хищная рыба – человек.
19. Эволюционно выработанные и последовательно закрепленные особенности живых организмов, обеспечивающие их нормальную жизнедеятельность в условиях динамичных экологических факторов, называют:
а) адаптациями.

20. Различные формы приспособительного поведения животных (с целью избегнуть угрозы оказаться в экстремальных условиях) – это адаптации:
в) поведенческие.
21. Что представляет собой экологическая ниша вида:
а) совокупность условий жизни внутри экологической системы.
22. Популяцией называют:
а) группу организмов одного вида, обладающую всеми необходимыми условиями для поддержания своей численности необозримо длительное время в постоянно изменяющихся условиях среды.
23. Как называется графическое соотношение трофических условий?
б) пирамидой чисел и биомассы.
24. В чем проявляются биохимические адаптации организма к окружающей среде?
а) в изменении организмами своей метаболической активности.
25. Как изменяется численность популяции в идеальных условиях среды обитания?
б) рост численности популяций идет в соответствии с экспотенциальным законом (беспредельный рост численности).
26. Что в экологии понимают под осцилляциями?
а) периодические колебания численности популяций.
27. К какому типу (по особенностями приспособления к окружающей среде) Вы себя относите?
в) к K – стратегам.
28. Круговорот химических веществ из неорганической среды через растительные и животные организмы обратно неорганическую среду с использованием солнечной энергии химических реакций носит название:
б) биохимический цикл.
29. Какой трофический уровень Вы занимаете?
в) 4-й трофический уровень (уровень вторичных хищников).
30.Как Вы считаете, для кого наиболее опасно загрязнение окружающей среды ядохимикатами, для:
г) редуцентов.

3.2. По курсу «Основи екології» (розділ 2).
1. Как уровень жизни в регионе оценивается с помощью демографического коэффициента Q? Чем выше Q, тем уровень жизни в регионе:
б) выше.
2. Как технологические методы защиты окружающей природной среды решают проблему загрязнения:
а) путём непосредственного воздействия на технологические процессы.
3. Термическая обработка твердых отходов без доступа воздуха называется:
б) пиролизом.
4. Структура популяции, ее численность и динамика численности определяются:
в) экологической нишей вида.
5. Сжигание как метод очистки сточных вод относится к методам:
а) химической.
6. Как долго идет процесс обезвреживания и переработки твердых бытовых отходов при полевом компостировании?
б) 4 – 18 месяцев.
7. Нормируется ли размер санитарно-защитной зоны от жилой застройки до участка, отводимого под полигон для утилизации твердых бытовых и промышленных отходов?
б) составляет 500 м.
8. Какие процессы лежат в основе биологической очистки отработанных сточных вод?
а) процессы, связанные с биохимическим окислением органических загрязнений микроорганизмами активного ила.
9. Отметьте, какие из приведенных суждений правильны:
а) при использовании технологических методов защиты окружающей природной среды проблема устранения загрязнений решается радикально.
10. Процесс поглощения растворенных веществ или газов из растворов твердыми поглотителями (он широко используется в практике водоподготовки) называется:
б) адсорбция.
11. К какой группе методов очистки сточных вод относят их сжигание:
а) химическая очистка.
12. Какими нормативными документами в настоящее время регулируются выбросы в атмосферу загрязняющих веществ?
а) выбросы тепла не регламентируются нормативными документами.
13. Каковы причины изменения климата в городах?
Все ответы верны.
14. Извлечение одного или нескольких растворенных в воде компонентов органическим растворителем, не смешивающимся с водой, называется:
а) экстракция.
15. Каким методом очищают воду от ионов ртути и ионов тяжелых металлов (цинка, хрома, меди, кадмия, мышьяка, фтора и фосфатов):
в) переводом ионов в малорастворимое состояние.
16. Для чего используют гидроциклоны при механической очистке сточных вод?
в) для выделения из сточных вод примесей с гидравлической крупностью 2 – 25 мм/с.

17. С какой целью кислые и щелочные сточные воды перед сбросом в канализационную систему подвергают нейтрализации?
Все ответы верны.
18. Каким методом извлекают из сточных вод ценные примеси (например, соединения цинка, хрома и т.п.)?
б) ионным обменом.
19. По каким причинам нормируется тепловое загрязнение рек и пресноводных водоемов?
Все ответы верны.
20. При какой напряжённости электромагнитного поля его действие нарушает обменные процессы организма и отрицательно сказывается на деятельности нервной системы, что вызывает необходимость выделения границ охранных зон?
б)  1000 В/м.
21. Как нормируется ширина специальных охранных зон (вдоль линий электропередач) при напряжении 500 кВ?
а) 150 м вне населённых пунктов (в каждую сторону от оси ЛЭП).
22. Каковы рекомендуемые размеры санитарно-запретных зон для телецентров и ретрансляционных станций при мощности передатчика 50/15 кВт?
в) 1,5-2 км.
23. Какую форму имеют санитарно-защитные зоны радиолокационных станций при круговой диаграмме излучения антенны в горизонтальной плоскости и ровном рельефе?
б) круга.
24. Какое облучение организма человека ионизирующим излучением считается более опасным?
б) внутреннее облучение от внутренних источников при попадании внутрь организма радиоактивной пыли, воды, пищи и др.
25. К какой категории облучаемых лиц (в соответствии с санитарно-гигиеническим нормированием ионизирующих излучений) относится всё население региона?
в) к категории В.


ЗАДАЧА

На основі даних, що приведені в таблиці 1, визначити масу викинутих за час t підприємством – природокористувачем в атмосферне повітря забруднюючих речовин, що містяться у відпрацьованих газах, та підрахувати плату за виконаний викид. Викид здійснюється у межах встановленого ліміту. Весь час t джерело викиду працювало цілодобово.
Таблиця П.2 – значення коефіцієнту Кф, який враховує народно – господарське значення населеного пункту.


Тип населеного пункту

КФ

Багатофункціональні центри (центр

з перевагою промислових та транспортних функцій) обласні центри, міста, великі промислові та транспортні вузли

1,25

Організаційно – господарські та культурно – побутові центри міського

значення з перевагою аграрно – промислових функцій

1,0

Центри з перевагою

рекреаційних функцій

1,65



Таблиця П.3 – Значення коефіцієнту КНАС, який залежить від чисельності жителів населеного пункту.


Чисельність населення

КНАС

до 100 тис. чол.

1,0

100,1 – 250,0

1,2

250,1 – 500,0

1,35

500,1 – 1000,0

1,55

> 1000

1,8


Таблиця П.4 – Вихідні дані для розрахунку до задачі.


Параметри викиду

Варіант 4


Норматив збросу ,

Нi, грн. /т

Час викиду використаних газів, t, діб.

19




Середня кількість забруднюючих речовин

у використаних газах , qi, кг/год

Газоподібні фтористі сполуки

-

198

Нікель та його сполуки

11

3225


Марганець та його сполуки

2

633

Окиси вуглецю

-

3

Кадмій та його сполуки

-

633

Фенол

-

363

Ртуть та її сполуки

-

3390

П’яти окиси ванадію

2,3

300

Стирол

-

584

Озон

-

580

Хром та його сполуки

-

2147

Ацетон

-

30

Хлористий

водород

-

3

Сірковуглець

-

167

Спирт Н бутиловий

-

80

Вуглецеві

-

4,5

Бенз(о)пирен

-

101807

Формальдегід

-

198

Бутил ацетат

-

18

Тверді речовини

-

3

Сірнистий ангидрид

-

80

Свинець та його сполуки

4,1

3390

Сірководень

-

257

Місцезнаходження джерела викидів

Полтава






Полтава - обласний центр, місто: КФ = 1,25

За даними перепису 2009 року населення Полтави складає 300 тис. чол., отже, для цього міста КНАС = 1,35.
Пв = ?(Мі х Ні )х Кнас х Кф, де

Пв — плата за викид, грн.;
Міфактичний об’єм викиду і-тої забруднюючої речовини, т.;
Ні — норматив сбору за тонну і-тої забруднюючої, грн./т;
Кнас — коригуючий коефіцієнт, який встановлюється в залежності від чисельності жителів населенного пункту;
Кф — коригуючий коефіцієнт, який встановлюється в залежності від народно-господарського значення населеного пункту.

Нікель та його сполуки: 11 кг/год = 0. 011 т/год

Марганець та його сполуки: 2 кг/год = 0. 002 т/год

П’яти окиси ванадію: 2,3 кг/год = 0. 0023 т/год

Свинець та його сполуки: 4,1 кг/год = 0. 0041 т/год

Пв=(0,011 х 3 225 + 0,002 х 633 + 0,0023 х 300 + 0,0041 х 3 390)х1, 35 х 1, 25=

86,64 грн/год

Так як викид мав місце 19 діб, то 19 х 24 год. = 456 год. Звідси, за 19 діб викиду: 86,64 грн/год х 456 год = 39 507,84 грн.

Маса забруднюючих речовин за 19 діб складе:

Нікель та його сполуки: 0. 011 т/год х 456 год ? 5,02 т

Марганець та його сполуки: 0. 002 т/год х 456 год ? 0, 9 т

П’яти окиси ванадію: 0. 0023 т/год х 456 год ? 1,05 т

Свинець та його сполуки: 0. 0041 т/год х 456 год ? 1,87 т

Загальна маса забруднюючих речовин, що були викинуті підприємством – природокористувачем у атмосферне повітря за 19 діб цілодобового викиду складе:

(5,02 + 0, 9 + 1,05 + 1,87) ? 8,84 т


Література:


  1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екології: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 414 с.

  2. Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

  3. Заверуха Н. М., Серебряков В. В., Скиба Ю. А. Основи екології: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2006. – 368 с.

  4. Медведь І. І. Техноекологія: Конспект лекцій. – Алчевськ, ДонДТУ, 2007. – 99 с.

  5. Петрук В. Г. Основи екології. Курс лекцій. – Вінниця: ВНТУ, 2006. – 133 с.

  6. Юрченко Л. І. Екологія: Навч. посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал»», центр учбової літератури, 2009. – 304 с.

  7. Федоренко О. І., Бондар О. І., Кудін А. В. Основи екології: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 543 с.

  8. Белов С. В., Бабинов Ф. А. и др. Охрана окружающей среды: Учебник – 2-е изд. – М.: высшая школа, 1991. – 319 с.

  9. Николайкин Н. И. Экология: Учеб. для вузов / Н. И. Николайкин,

Н. Е. Николайкина, О. П. Мелехова. — 3-е изд., стереотип. — М.: Дрофа, 2004. — 624 с: ил.

  1. Маврищев В. В. Основы экологии: Учебник / В.В. Маврищев. – 3-е изд., испр. и доп. – Минск: Выш. шк., 2007. – 447 с.


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации